Європейська інтеграція — це процес політичної, юридичної, економічної (а в деяких випадках — соціальної та культурної) інтеграції європейських держав, у тому числі й частково розташованих в Європі. На даний момент європейська інтеграція досягається в основному за рахунок розширення Європейського Союзу та Ради Європи.
Європейська інтеграція | |
Місце розташування | Європа |
---|---|
Досліджується в | d |
Протилежне | d |
Європейська інтеграція — складний та суперечливий соціально-економічний процес налагодження тісного співробітництва європейських держав. Є одним із проявів провідної тенденції сучасного історичного розвитку — посилення всебічної взаємозалежності держав, передусім в економічній сфері, та подальшого зближення цивілізаційно споріднених (див. Цивілізація) національних спільнот.
Історія
Дослідники європейської інтеграції не мають єдиної концепції її поступу. Тривають дискусії щодо визначення моменту її початку, географічних меж, етапів та кінцевої мети.
Більшість істориків вважають, що поворотним моментом у формуванні історичної тенденції до тіснішої співпраці народів Європи стали події Першої світової війни. Після 1918 року чимало представників європейської політичної еліти дійшли висновку, що причиною розпалювання новітніх «європейських громадянських війн» є певні структури національних держав, які провокують міжнаціональні конфлікти, і в першу чергу ті, що пов'язані з ідеологією радикального націоналізму. Ефективно протистояти «силам війни», на думку цих політиків, могли лише сили, які б орієнтувалися на об'єднання європейських держав. Одним з перших, хто почав пропагувати ідею об'єднання європейських держав, був австрійський граф Р.Куденхове-Калергі. У праці «Пан-Європа» він, зокрема, писав, що умовою виживання Європейського континенту в міжнародній системі, де домінують США, Британська імперія, Росія (СРСР) та Китай, є реалізація проєкту створення Європейського Союзу. 1923 року прибічники даного проєкту, що зібрались у Відні з ініціативи Р.Куденхове-Калергі, започаткували пан'європейський рух. Проте в 1920—30-х рр. цей рух, попри належність до нього таких харизматичних політиків, як чех Т.-Г.Масарик, француз А.Бріан, колишній голова російського Тимчасового уряду О.Керенський та інші, не зміг сформувати потужної загальноєвропейської тенденції, яка була б здатна протистояти іншій тенденції — поширенню практики подолання наслідків тогочасної економічної депресії авторитарними засобами.
Після Другої світової війни вже не лише окремі представники еліт європейських країн (як лідер Консервативної партії Великої Британії В.Черчілль: він пропонував об'єднати західноєвропейські народи в Сполучені Штати Європи), а й широкі кола громадськості почали активно підтримувати ідею побудови відносин між європейськими країнами на якісно новому рівні. Крім того, до пошуку ефективних форм співпраці західноєвропейські держави спонукала економічна і політична необхідність конкурувати з СРСР та США. Посиленню консолідації зусиль сприяв також досвід міждержавного співробітництва в процесі реалізації плану Дж.Маршалла (1947) з відродження зруйнованих у ході II світ. війни національних економік західноєвропейських держав. Предметом суспільних дискусій стало обговорення форм та механізмів європейської інтеграції. Розглядалися можливості: а) створення мережі загальноєвропейських регіональних інституцій консультативного характеру, б) формування наддержавних організацій з широкими повноваженнями, в) об'єднання держав у федерацію.
Ідеї пан'європеїзму, що довгий час висувалися мислителями впродовж історії Європи, з особливою силою зазвучали після Другої світової війни.Серед таких мислителів був Ріхард Ніколас Куденгофе-Калерґі, який вперше висунув ідею європейської інтеграції. У післявоєнний період на континенті з'явилися ціла низка організацій: Рада Європи (1949), НАТО (1949), Західноєвропейський союз (1948).
На початку 1950-х рр. у питаннях політики реалізації європейської інтеграції стали домінувати 2 основних підходи. Один з них був орієнтований на використання суто ліберальних інструментів інтеграції, яка, на думку його прихильників, могла найкраще розвиватися лише тоді, коли була б наслідком зняття перешкод для вільної торгівлі. Натомість прибічники іншого підходу віддавали перевагу принципу активного впливу політики на економіку та створенню для цього відповідних міжнародних інституцій з наднаціональними повноваженнями.
Вперше процес європейської інтеграції набув інституційного оформлення на рівні економічної інтеграції в межах однієї галузі. 9 травня 1950 року міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував так званий «план Шумана», який полягав у створенні спільного ринку вугільної і сталеливарної продукції західноєвропейських країн. Його завданням було не допустити в майбутньому нову війну між Францією та Німеччиною. Для цього мав бути створений «вищий орган» (прообраз Європейської Комісії, який би контролював торгівлю стратегічною сировиною, сталлю та вугіллям, які необхідні щоб створювати озброєння).
18 квітня 1951 6 держав — Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція — підписали Паризького договору про створення Європейської спільноти вугілля і сталі (ЄСВС). Договір про ЄСВС набув чинності 23 липня 1952 року. Поступово цей процес вийшов на більш високі рівні міждержавного погодження фінансової, податкової, інвестиційної, промислової та соціальної політики, до нього залучалися все нові й нові учасники.
Наступними етапними рівнями інтеграції були: зона вільної торгівлі (1957), спільний ринок (1968), митний та економічний союз (1992), етап конвергенції національних економік (2002).
27 травня 1952 року країни “європейської шістки” підписують Договір про заснування Європейського оборонного співтовариства (ЄОС).
10 вересня 1952 року міністри закордонних справ країн-членів ЄСВС доручають Спільним зборам ЄСВС (прообразу майбутнього Європейського Парламенту) розробити проєкт Договору про створення Європейського політичного співтовариства (ЄПС). 10 березня 1953 року Збори закінчили роботу над проєктом Договору.
Однак ані ЄОС ані ЄПС так і не стали реальністю. Вирішальну роль тут відіграла Франція, парламент якої після довгих дискусій у серпні 1954 року вирішив відкласти ратифікацію Договору про ЄОС. А це зробило недоречним і підписання Договору про ЄПС.
Таким чином, на початку 1950-х років країнам “європейської шістки не вдалося започаткувати інтеграцію в оборонній та політичній сферах. Інтеграція продовжувала розвиватись в інших сферах, передусім в економічній.
Наприкінці 1955 року на конференції у Мессіні країни “європейської шістки” домовились про заснування Європейської спільноти з атомної енергетики (Євратому).
На початку 1957 року керівники урядів “європейської шістки” вирішили поряд з Євратомом створити також і Європейську економічну спільноту (ЄЕС).
Зближення національних економічних систем створило передумову для посилення тенденцій до ширшої політичної європейської інтеграції, яка потребувала відмови національних держав від частки суверенітету на користь наднаціональних інституцій. Спільні соціокультурні цінності та взаємодія громадянських суспільств європейських країн стали підґрунтям для порозуміння між національними елітами країн-учасниць процесу європейської інтеграції.
25 березня 1957 члени ЄОВС підписали в Римі договори про утворення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом). Вони набули чинності 1 січня 1958 року і ввійшли в історію як "Римські договори". Метою ЄЕС визначалося усунення внутрішніх торговельних бар'єрів усередині Спільноти (створення зони вільної торгівлі), створення митного союзу і, нарешті — створення спільного ринку (забезпечення вільного руху по території країн-учасниць Спільноти товарів, послуг, капіталу, робочої сили). Метою Євратому визначалась співпраця країн-членів у використанні ядерної енергії у мирних цілях. Велика Британія спочатку була проти поглиблення політичної складової європейської інтеграції і тому 20 листопада 1959 ініціювала утворення разом із Австрією, Данією, Норвегією, Португалією, Швецією та Швейцарією Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ; набула чинності 3 травня 1960). Однак уже 1973 року Велика Британія, Данія та Ірландія вступили до ЄЕС. (Впродовж 1990-х рр. між ЄЕС та ЄАВТ було укладено угоду про принципи поглиблення економічної та політичної співпраці.)
8 квітня 1965 року було підписано Договір про злиття виконавчих органів ЄСВС, Євратому та ЄЕС. 1 липня 1967 року цей Договір набув чинності. У результаті була створена єдина структура інститутів, що забезпечують розвиток європейської інтеграції. Основними інститутами стали Європейська Комісія, Рада Європейських Спільнот, Європейський Парламент та Суд Європейських Спільнот. У грудні 1974 року до цих органів додався новий – Європейська Рада, яка складається з глав держав та урядів країн-членів Європейських Спільнот.
У 1968 році завершується формування зони вільної торгівлі та митного союзу (перших двох етапів інтеграції) Європейського економічного співтовариства (ЄЕС).
Наприкінці 1969 року завершується формування спільного ринку (третього етапу інтеграції) ЄЕС. Первісні цілі ЄЕС, визначені Римським договором 1957 року, виявились досягнутими. Необхідно було визначати подальші завдання для розвитку європейської інтеграції.
1 січня 1973 року новими членами ЄЕС стали Велика Британія, Данія, Ірландія.
1974 відбулося об’єднання ЄОВС, ЄЕС та Євратому.
1981 до ЄЕС приєдналася Греція, 1986 — Португалія та Іспанія. Кількісне збільшення чисельності країн-членів ЄЕС спонукало європ. політиків до перегляду принципів Є.і. 28 лют. 1986 було підписаноЄдиний Європейський Акт, який відкрив шлях до поглиблення європейської інтеграції. Згідно з цим документом до 1 січня 1993 року мав бути створений Єдиний внутрішній ринок. Він поставив питання про створення Європейського Союзу, який повинен був стати не лише економічною організацією, а й політичною. Цей акт затвердив також прапор ЄЕС — блакитне полотнище з жовтими зірками (їх було на той час 12 — за кількістю країн-членів ЄЕС), розташованими колом, та гімн — для нього було вибрано «Оду радості» Л. ван Бетховена. 7 лют. 1992 — укладений Маастрихтський договір, після ратифікації якого 1993 було створено . 1995 членами ЄС стали Австрія, Швеція та Фінляндія.
Договір набув чинності 1 листопада 1993 року. Він визначив так звані «три колони» Європейського Союзу:
- «перша колона» – Європейські Спільноти: ЄСВС, Євратом та Європейська Спільнота (замість старої назви «Європейська Економічна Спільнота»). Причому Європейська Спільнота є серцевиною та каркасом процесу інтеграції і за своїми властивостями становить «наднаціональний феномен»;
- «друга колона» – спільна зовнішня та безпекова політика (СЗПБ);
- «третя колона» – співробітництво у сферах юстиції та внутрішніх справ.
В економічному сенсі прийняття Маастрихтського договору означало курс на завершення формування єдиного внутрішнього ринку (четвертий рівень економічної інтеграції) та перехід до реалізації ідеї економічного та валютного союзу (п’ятий — найвищий рівень економічної інтеграції).
1 січня 1995 року членами Європейського Союзу стали Фінляндія, Австрія та Швеція.
2 жовтня 1997 року було підписано Амстердамський договір (набув чинності 1 травня 1999 року). Амстердамський договір вніс зміни та доповнення до Маастрихтського договору про Європейський Союз, Римського договору про заснування Європейської Економічної Спільноти та Євратому, Договору про заснування ЄСВС. Ці зміни торкнулись повноважень та напрямків діяльності, а також привели інституційні механізми до цілей, визначених Маастрихтським договором.
Надалі Є.і. почала розвиватися за принципом «різних швидкостей»: до тих чи ін. уже досягнутих рівнів співпраці країн-членів ЄС ін. країни могли приєднуватися в процесі виконання ними вимог, визначених для відповідних рівнів інтеграції. Це дало можливість ЄС, по-перше, і далі розширюватися, а по-друге, поглиблювати екон. інтеграцію між країнами, що вже тривалий час були його членами. Саме завдяки такій політиці в рамках ЄС 1 січ. 1999 було утворено Монетарний союз, а 1 трав. 2004 до ЄС прийнято Естонію, Кіпр (грецьку частину), Латвію, Литву, Мальту, Польщу, Словаччину, Словенію, Угорщину, Чехію.
Особливу роль у цьому відіграло укладення у 1997 році Шенгенської угоди про вільне (безвізове) пересування громадян у межах Європейського Союзу.
На сьогоднішній день до цієї угоди приєднались 13 держав Європейського Союзу – Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Франція, Фінляндія та Швеція. З 21 грудня 2007 року до складу Шенгенської зони увійшли Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина та Мальта. 29 березня 2009 року до Шенгенської угоди приєдналась Швейцарія.
26 лютого 2001 року набув чинності Ніццький договір, який вніс зміни в механізми інституційного розвитку ЄС з огляду на його майбутнє розширення. Зокрема, квоти представництва в інституціях ЄС були перерозподілені з урахуванням потенційної участі у них нових членів.
1 січня 2002 року до готівкового обігу була введена єдина грошова одиниця ЄС – євро, що стало етапом переходу до формування економічного та валютного союзу ЄС – найвищого етапу інтеграції. Зараз євро перебуває в обігу на території 17 країн-членів ЄС. Велика Британія та Данія вирішили поки що відмовитись від введення євро на своїй території, а Швеція не змогла виконати необхідних критеріїв введення євро, встановлених Маастрихтським договором. З 10 держав, які приєдналися до ЄС у 2004 році, до єврозони поки що приєдналися лише Словенія, Кіпр, Мальта, Словаччина та Естонія.
1 травня 2004 року членами Європейського Союзу стали Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта, Естонія, Литва, Латвія.
17-18 червня 2004 року на Саміті ЄС у Брюсселі було схвалено текст Конституції Європейського Союзу.
29 жовтня 2004 року Угоду про Конституцію Європейського Союзу було підписано главами держав та урядів 25 країн-членів ЄС у Римі.
Конституція ЄС складається з чотирьох розділів, у яких відображено головні цілі, завдання та функції ЄС, організаційна структура та процедура прийняття рішень, права і обов’язки всіх європейських органів управління, а також напрямки діяльності організації.
29 травня і 1 червня 2005 року населення Франції та Нідерландів голосує проти Конституційного договору. Негативні рішення референдумів спричинили паузу для розмірковувань про майбутнє Євросоюзу. У жовтні ЄС починає переговори про вступ з Туреччиною та Хорватією.
1 січня 2007 року до Європейського Союзу приймають Болгарію і Румунію.
У грудні 2007 глави держав і урядів ЄС року підписали Лісабонський договір про реформу Європейського Союзу (набув чинності 1 грудня 2009). Він ставить ЄС на нову договірну основу і має зробити його демократичнішим, прозорішим і ефективнішим.
1 липня 2013 року відбулося приєднання Хорватії до Європейського Союзу.
На початку 21 століття серед європейської політичної та економічної еліт існують різні точки зору на перспективи Європейських інститутів. «Європейські скептики» вважають, що одночасне розв’язання проблем консолідації ЄС та подальшого його розширення призведе до небезпечних кризових явищ. На їхню думку, нове розширення ЄС, по-перше, уповільнить зближення рівнів життя населення, яке мешкає в країнах-членах ЄС, по-друге, загальмує процес розширення Монетарного союзу; по-третє, унеможливить поглиблення політичної інтеграції.
Натомість «європейські оптимісти» вважають, що практикування принципу «багатьох швидкостей» і надалі є цілком виправданим. На їхню думку, країни «ядра» ЄС, до яких належить «шістка», що 1957 започаткувала Європ. співтовариство, можуть зосередитися на створенні федеративного або конфедеративного міждерж. союзу, а ті європ. країни, які ще не є чл. ЄС, можуть приєднуватися до союзу на тих чи ін. менш високих рівнях інтеграції. За прогнозом Брюссельського центру політ. досліджень європ. інтеграції, до 2009 можливим є вступ до ЄС Ісландії, Норвегії, Болгарії, Румунії, Хорватії, до 2015 чл. ЄС можуть стати Швейцарія, Македонія, Туреччина, до 2020 до ЄС зможуть вступити Албанія, Сербія і Чорногорія, Боснія і Герцеговина, а після 2025 — Білорусь, Україна, Молдова. На сьогодні зазначені країни зараховані до категорії «особливих сусідів» ЄС, відносини з ними мають будуватися за програмами «спеціального партнерства».
Участь європейських країн в європейській інтеграції
У цій таблиці наявні усі країни Європи, окрім Росії, Білорусі, Азербайджану та Вірменії які наразі не є членами чи офіційними кандидатами нижче перелічених європейських організацій.
Участь європейських країн в ЄС, НАТО, Шенгенській зоні та Економічному і монетарному союзі Європейського Союзу | ||||
Країна | Участь в ЄС | Участь в НАТО / | Шенгенська угода Підписання / Початок фактичного застосування | Валютний союз Використання євро як розрахунковий рахунок / Готівка |
---|---|---|---|---|
Німеччина | 1957 | 1955 / 1992 | 1985/1995 | 1999/2002 |
Франція | 1957 | 1949 / 1992 | 1985/1995 | 1999/2002 |
Італія | 1957 | 1949 / Персонал | 1990/1997 | 1999/2002 |
Бельгія | 1957 | 1949 / 1993 | 1985/1995 | 1999/2002 |
Нідерланди | 1957 | 1949 / 1 нім.- нідерланд. корпус | 1985/1995 | 1999/2002 |
Люксембург | 1957 | 1949 / 1996 | 1985/1995 | 1999/2002 |
Греція | 1981 | 1952 / Персонал | 1992/2000 | 2001/2002 |
Іспанія | 1986 | 1982 / 1994 | 1992/1995 | 1999/2002 |
Португалія | 1986 | 1949 | 1992/1995 | 1999/2002 |
Словаччина | 2004 | 2004 | 2004/2007 | 2004/2009 |
Словенія | 2004 | 2004 | 2004/2007 | 2007/2007 |
Естонія | 2004 | 2004 | 2004/2007 | 2004/2011 |
Хорватія | 2013 | 2009 | 2011/2023 | 2023 |
Фінляндія | 1995 | 2023 | 1996/2001 | 1999/2002 |
Данія | 1973 | 1949 | 1996/2001 | (ERM 1999) / ні |
Латвія | 2004 | 2004 | 2004/2007 | (ERM 2004) / ні |
Литва | 2004 | 2004 | 2004/2007 | (ERM 2005) / ні |
Польща | 2004 | 1999 / Персонал | 2004/2007 | ні |
Чехія | 2004 | 1999 | 2004/2007 | ні |
Румунія | 2007 | 2004 / Персонал | 2007 (27 березня 2011) | ні |
Болгарія | 2007 | 2004 | 2007 (27 березня 2011) | ні (фіксовано з 1998) |
Угорщина | 2004 | 1999 | 2004/2007 | ні |
Мальта | 2004 | ні | 2004/2007 | 2008 |
Республіка Кіпр | 2004 | ні | 2004 | 2008 |
Австрія | 1995 | ні / Персонал | 1995/1997 | 1999/2002 |
Ірландія | 1973 | ні | ні (в залежності від Вел. Британії) | 1999/2002 |
Швеція | 1995 | ні | 1996/2001 | ні |
Велика Британія | вийшли з ЄС | 1949 | ні (Кооперація у 1999) | ні |
Норвегія | (ЄЕЗ 1994) / ні (ЄС вето) | 1949 | 1996/2001 | ні |
Ісландія | (ЄЕЗ 1994) / Кандидат | 1949 тільки мед. допомога | 1996/2001 | ні |
Ліхтенштейн | (ЄЕЗ 1994) / ні | ні (немає армії) | 2005 /2011 | ні (Швейцарський франк) |
Швейцарія | ні (ЄЕЗ вето) | ні | 2005/2008 | ні |
Монако | ні (побічно) | ні (немає армії) | 1995 (разом з Францією) | 2002 |
Сан-Марино | ні (побічно) | ні (символічна армія) | 1997 (разом з Італією) | 2002 |
Ватикан | ні (побічно) | ні (тільки швейцарська гвардія) | 1997 (разом з Італією) | 2002 |
Андорра | ні | ні (немає армії) | ні (відкриті кордони) | 2002 (де-факто) |
Туреччина | Кандидат | 1952 / Персонал | ні | ні |
Північна Македонія | Кандидат | 2020 | ні | ні |
Чорногорія | Кандидат | 2017 | ні | 2002 |
Албанія | Заява про вступ | 2009 | ні | ні |
Сербія | Кандидат | ні | ні | ні |
Боснія і Герцеговина | ні | Кандидат | ні | (фактично з 1998 / планує у 2013) |
Україна | Кандидат | Поки що ні | ні | ні |
Грузія | Покищо ні | Кандидат | ні | ні |
Молдова | Покищо ні | Ні | ні | Покищо ні |
Участь України в європейській інтеграції
Див. основну статтю: Європейська інтеграція України
Курс на європейську інтеграцію є природним наслідком здобуття Україною незалежності. Його витоки — в історії нашого народу й усвідомленні права жити в демократичній, економічно розвинутій, соціально орієнтованій країні. Його мета — створення шляхом масштабних внутрішніх перетворень умов для входження до спільноти європейських розвинутих країн.
Після здобуття 1991 Україною державної незалежності її усталені економічні зв'язки з колишніми республіками СРСР підштовхували керівництво в першу чергу до налагодження відносин з державами, що утворилися на пост-радянському просторі (див. СНД, ГУУАМ). Водночас необхідність впровадження нових технологій, інтеграції у світ. економіку, пошуку нових ринків збуту для українських виробників товарів і послуг спонукала українське керівництво до проголошення багатовекторного зовнішньополітичного курсу, який мав забезпечити українську присутність у всіх геополітичних процесах, де був наявним український національний інтерес. Найбільшою мірою такий інтерес був наявним у процесах європейської інтеграції.
2004 року ЄС став західним сусідом України. Водночас посилилися спроби Росії (східного сусіда України) реалізувати проєкт євразійської інтеграції (див. Євразійське економічне співтовариство). Україна змушена була приєднатися до процесу створення Єдиного економічного простору (ЄЕП) разом з РФ, Білоруссю та Казахстаном. Прихильники моделі євразійської інтеграції ставили перед Україною завдання забезпечити розвиток ЄЕП на принципах та цінностях, які свого часу гарантували ефективний розвиток процесу європейської інтеграції. Критики цього курсу наголошували, що одночасна участь України в двох геополітично полярних інтеграційних угрупованнях — ЄС і ЄЕП — є неможливою.
У 2005 році нове керівництво української держави беззаперечним пріоритетом для України визначило курс на прискорене приєднання України до процесів європейської інтеграції.
Відносини України з Європейським Союзом у сучасній зовнішньо- і внутрішньополітичній ситуації мають для неї винятково важливе значення. Йдеться не просто про більш-менш активні контакти з одним із найавторитетніших зарубіжних партнерів, але й про можливість здійснення Україною стратегічного вибору на перспективу, від якого залежатимуть місце і роль держави у новій системі міжнародних відносин, у тому числі економічних і валютно-фінансових.
Щодо власне валютно-фінансових аспектів інтеграції України до Європейського Союзу, то у 1992 р. у Маастрихті було сформульовано основні вимоги до країн, які бажають приєднатися до Європейського валютного союзу (Маастрихтські критерії). Маастрихтські критерії валютної конвергенції країн ЄС передбачають:
- стабільність цін: середній річний рівень інфляції в окремій країні не має перевищувати відповідний рівень трьох країн ЄС із найкращими показниками і не може бути вищий за 1,5 %;
- «бездефіцитність бюджету»: внутрішній борг окремої країни не перевищує 60 % ВНП, а зовнішній — 3 %;
- збалансованість процентних ставок: їхній середній річний рівень в окремій країні не має перевищувати відповідний рівень країн ЄС із найкращими показниками і не може бути вищий за 20 %;
- стабільність валютних курсів: валюта окремих країн не девальвується без згоди інших країн-учасниць і має відповідати нормам ЄС.
Порівняння зазначених критеріїв з параметрами розвитку України має на сучасному етапі переважно теоретичний характер. Водночас ці критерії можуть розглядатися і з суто практичного погляду як певні орієнтири для макроекономічної стабілізації в Україні, розвитку її грошово-кредитної та валютної сфер. Переважна більшість показників валютно-фінансового розвитку України відповідає цим критеріям. Разом з тим, аналіз окремих макроекономічних показників свідчить про невисокий рівень економічного розвитку України в цілому, значне відставання за рівнем ВВП на душу населення, відносно невелику частку країн ЄС в експорті України порівняно з іншими країнами — сусідами ЄС, низький рівень прямих іноземних інвестицій і значний рівень інфляції. За цими показниками Україна суттєво відстає не тільки від країн ЄС, а й від країн Центральної та Східної Європи. Кардинальна зміна якісних і кількісних показників соціально-економічного розвитку України є головною передумовою зміни економічної моделі співробітництва України з ЄС.
Важливою подією у процесі формування відносин України та ЄС став Указ Президента України про затвердження від 11 червня 1998 р., де визначено пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 р. Стратегія інтеграції України в Європейський Союз враховує положення Стратегії ЄС щодо України від 4 жовтня 1994 р., Спільної стратегії ЄС щодо України від 11 грудня 1999 р., а також відповідних рішень , декларацій та інших документів ЄС, котрі стосуються України.
Щодо вибору Європейським Союзом політики сусідства стосовно України на сучасному етапі, то вона не в останню чергу, визначається наявним значним відокремленням народного господарства країни від сучасних тенденцій економічного розвитку на європейському континенті. По-перше, рівень соціально-економічного розвитку України є одним з найнижчих у Європі навіть, враховуючи паритет купівельної спроможності. По-друге, Україна все ще недостатньо включена в систему міжнародного, і перш за все, європейського поділу праці. По-третє, Україна для ЄС все ще не стала вагомим торговим партнером: частка України в торгівлі товарами ЄС становить в імпорті в 1993 р. — 0,2 %, у 2003 р. — 0,4; в експорті — 0,3 та 0,6 відповідно; у торгівлі послугами ЄС усього 0,2 % у 2003 р. Зазначимо, що і за часткою ЄС у зовнішній торгівлі Україна займає лише 11 місце серед країн-сусідів. По-четверте, вагомою є технологічна відсталість України від ЄС: українська індустрія випускає продукцію трьох— чотирьох технологічних укладів (ЄС — п’яти — шести), експортуючи в ЄС переважно продукцію другого технологічного укладу. Взаємна торгівля має, в основному, міжгалузевий і міжукладний технологічний характер, що значно звужує матеріальну основу реальної економічної інтеграції. По-п’яте, Україна все ще знаходиться осторонь основних міжнародних інвестиційних потоків, у т. ч. європейських. І хоча на початок 2007 р. загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну досяг майже 20 млрд дол. США, що у 2,1 раза більше, ніж на відповідну дату попереднього року, і становить 423,3 дол. на одну особу, все ж експерти вважають, що для їх значного впливу на структурні зміни необхідний рівень щонайменше 1000 дол. США на одну особу.
За показником інвестицій на душу населення Україна в десятки разів відстає від країн Східної Європи. Незавершеність інституційних перетворень, надмірне втручання державних органів у господарську діяльність підприємств і корупція не сприяють надходженню в Україну світових фінансових потоків. Тому зміна інвестиційного клімату та покращення міжнародного іміджу України — першочергове завдання всіх органів влади.
На основі Стратегії інтеграції України до ЄС розроблено та національну Програму інтеграції України до ЄС, затверджену Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. Програмою передбачені розробка комплексу конкретних практичних заходів щодо реалізації загальних принципів співробітництва з ЄС, подальше розгортання інститутів сприяння розвитку відносин з ЄС на всіх рівнях — національному, регіональному й місцевому, на рівнях державних і недержавних організацій, а також систематичне й цілеспрямоване формування в українському суспільстві стійкої про-європейської більшості. З метою організаційного забезпечення реалізації національної Програми інтеграції України до ЄС, відповідно до Указу Президента України від 26 листопада 2001 p., запроваджено інститут Уповноваженого України з питань європейської інтеграції.
Програмою були визначені короткострокові (2000—2001), середньострокові (2002—2003) та довгострокові (2004—2007) завдання інтеграції України до ЄС. Серед пріоритетних завдань: гармонізація законодавства відповідно до норм ЄС; якнайшвидше набуття членства у Світовій організації торгівлі (СОТ); проведення консультацій і переговорів щодо заснування зони вільної торгівлі з ЄС; укладання двосторонніх угод про вільну торгівлю з державами — кандидатами на вступ до ЄС; послідовне здійснення кроків для забезпечення участі України в роботі Європейської Конференції, заходах у межах Спільної зовнішньої політики та політики безпеки ЄС, спільних проєктах у межах програм фінансової підтримки ЄС — PHARE і TACIS із прикордонного співробітництва.
За президентства Януковича цей тривалий курс внутрішньої та зовнішньої політики держави був поставлений під загрозу. Видане напередодні підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС розпорядження уряду Азарова «Питання укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами – членами, з іншої сторони» від 21 листопада 2013 року викликало хвилю протестів, відомих як Євромайдан. Рівно за тиждень 28 листопада 2013 Янукович спостерігав як Грузія та Молдова на 3-му саміті ЄС «Східне партнерство» у Вільнюсі зробили чергові кроки у співпраці з ЄС і наздогнали України на шляху Європейської інтеграції. Натомість українська делегація не підписала Угоду про асоціацію. Європарламент назвав рішення Києва відкласти підписання Угоди про асоціацію "однією з основних втрачених можливостей". У раптовому повороті політики президента Януковича західні політики вбачали вплив або тиск Москви. В офіційних відозвах тодішньої влади йшлося про економічні ризики, пов'язані зі скороченням товарообігу зі східними сусідами України, та про "вимушену паузу" в євроінтеграції. Альтернативою зближенню України з ЄС розглядався проєкт Митного союзу з РФ, Казахстаном і Білоруссю, що сприймався багатьма як крок у минуле. Після перемоги Євромайдану 13 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову, якою підтвердила курс країни на інтеграцію із Європейським союзом. Як заявив на засіданні Ради спікер парламенту Олександр Турчинов, в документі також відображені "першочергові кроки в цьому напрямку". Однак внаслідок анексії Криму, початку військового конфлікту на Сході України та пов'язаних із цим політичних, соціальних й економічних проблем України "вимушену паузу" взяла тепер європейська спільнота.
Європейські регіональні організації
Див. також
Примітки
- А.Ю. Мартинов. Європейська інтеграція [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.
- . Архів оригіналу за 14 січня 2013. Процитовано 12 грудня 2012.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Кабінет Міністрів України. 21 листопада 2013. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 12 грудня 2013.
- . Інтерфакс-Україна. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 4 березня 2016.
- Меркель хоче дізнатися, коли Кремль припинить тиск на Україну. Українська правда. 23 листопада 2013. оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 4 травня 2021.
- . Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 12 грудня 2013.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 12 грудня 2013.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - http://itar-tass.com/mezhdunarodnaya-panorama/1042120 [ 13 березня 2014 у Wayback Machine.] http://antimaidan.su/lyudej-ne-sprosili-rada-utverdila-kurs-na-evrointegratsiyu/ [ 30 березня 2014 у Wayback Machine.]
- (www.dw.com), Deutsche Welle. . DW.COM. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 березня 2016.
Література
- Довідник з європейської інтеграції / Під ред. Чернеги О. Б. - Львів: Магнолія 2006, 2012. - 383 с.
- Європейська та євроатлантична інтеграція : навч. посіб. / [О. В. Баула та ін. ; за заг. ред. О. М. Лютак] ; Луц. нац. техн. ун-т. — Херсон : Олді-плюс, 2016. — 375 с. : іл., табл. — Бібліогр.: с. 363—375 (137 назв) та в підрядк. прим. —
- Нестерович В.Ф. Роль та місце лобіювання у європейському інтегруванні України / В.Ф. Нестерович. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2009. № 3. С. 32-42.
- Правові основи інтеграції до ЄС: загальнотеоретичний аналіз : монографія / І. В. Яковюк ; Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Я. Мудрого". – Харків : Право, 2013. – 760 с. – Бібліогр.: с. 685-754 (1049 назв). –
- Світова та європейська інтеграція: організаційні засади : Навч. посіб. / ред.: Я. Й. Малик, М. З. Мальський; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л., 2001. - 402 c.
Посилання
- Проєкт EUКраїна: пояснюємо українцям, як можна скористатися перевагами євроінтеграції [ 4 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Європейська інтеграція та Європейський Союз [ 18 липня 2012 у Wayback Machine.] (укр.)
- Міжнародні організації - Мокій А.І. - 3.1. Історичні передумови та етапи європейської інтеграції [ 26 серпня 2015 у Wayback Machine.]
- Живковіч Андрея. Майбутнє вже давно триває: Коротка історія євроінтеграції екс-Югославії [ 15 березня 2016 у Wayback Machine.] // Спільне. — 26.11.2013.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yevropejska integraciya ce proces politichnoyi yuridichnoyi ekonomichnoyi a v deyakih vipadkah socialnoyi ta kulturnoyi integraciyi yevropejskih derzhav u tomu chisli j chastkovo roztashovanih v Yevropi Na danij moment yevropejska integraciya dosyagayetsya v osnovnomu za rahunok rozshirennya Yevropejskogo Soyuzu ta Radi Yevropi Yevropejska integraciya Misce roztashuvannyaYevropa Doslidzhuyetsya vd Protilezhned Yevropejska integraciya skladnij ta superechlivij socialno ekonomichnij proces nalagodzhennya tisnogo spivrobitnictva yevropejskih derzhav Ye odnim iz proyaviv providnoyi tendenciyi suchasnogo istorichnogo rozvitku posilennya vsebichnoyi vzayemozalezhnosti derzhav peredusim v ekonomichnij sferi ta podalshogo zblizhennya civilizacijno sporidnenih div Civilizaciya nacionalnih spilnot IstoriyaRozshirennya YeS Krayini zasnovniki YeES Ekonomichni organizaciyi Yevropi vprodovzh holodnoyi vijni YeES YeAVT REV Pidpisannya Maastrihtskogo dogovoru Angela Merkel ta Zhoze Manuel Barrozu na svyatkuvanni 50 yi richnici pidpisannya Rimskih dogovoriv Berlin 2007 Div takozh Parizkij dogovir 1951 Messinska konferenciya 1955 Rimski dogovori ta Yedinij Yevropejskij Akt Doslidniki yevropejskoyi integraciyi ne mayut yedinoyi koncepciyi yiyi postupu Trivayut diskusiyi shodo viznachennya momentu yiyi pochatku geografichnih mezh etapiv ta kincevoyi meti Bilshist istorikiv vvazhayut sho povorotnim momentom u formuvanni istorichnoyi tendenciyi do tisnishoyi spivpraci narodiv Yevropi stali podiyi Pershoyi svitovoyi vijni Pislya 1918 roku chimalo predstavnikiv yevropejskoyi politichnoyi eliti dijshli visnovku sho prichinoyu rozpalyuvannya novitnih yevropejskih gromadyanskih vijn ye pevni strukturi nacionalnih derzhav yaki provokuyut mizhnacionalni konflikti i v pershu chergu ti sho pov yazani z ideologiyeyu radikalnogo nacionalizmu Efektivno protistoyati silam vijni na dumku cih politikiv mogli lishe sili yaki b oriyentuvalisya na ob yednannya yevropejskih derzhav Odnim z pershih hto pochav propaguvati ideyu ob yednannya yevropejskih derzhav buv avstrijskij graf R Kudenhove Kalergi U praci Pan Yevropa vin zokrema pisav sho umovoyu vizhivannya Yevropejskogo kontinentu v mizhnarodnij sistemi de dominuyut SShA Britanska imperiya Rosiya SRSR ta Kitaj ye realizaciya proyektu stvorennya Yevropejskogo Soyuzu 1923 roku pribichniki danogo proyektu sho zibralis u Vidni z iniciativi R Kudenhove Kalergi zapochatkuvali pan yevropejskij ruh Prote v 1920 30 h rr cej ruh popri nalezhnist do nogo takih harizmatichnih politikiv yak cheh T G Masarik francuz A Brian kolishnij golova rosijskogo Timchasovogo uryadu O Kerenskij ta inshi ne zmig sformuvati potuzhnoyi zagalnoyevropejskoyi tendenciyi yaka bula b zdatna protistoyati inshij tendenciyi poshirennyu praktiki podolannya naslidkiv togochasnoyi ekonomichnoyi depresiyi avtoritarnimi zasobami Pislya Drugoyi svitovoyi vijni vzhe ne lishe okremi predstavniki elit yevropejskih krayin yak lider Konservativnoyi partiyi Velikoyi Britaniyi V Cherchill vin proponuvav ob yednati zahidnoyevropejski narodi v Spolucheni Shtati Yevropi a j shiroki kola gromadskosti pochali aktivno pidtrimuvati ideyu pobudovi vidnosin mizh yevropejskimi krayinami na yakisno novomu rivni Krim togo do poshuku efektivnih form spivpraci zahidnoyevropejski derzhavi sponukala ekonomichna i politichna neobhidnist konkuruvati z SRSR ta SShA Posilennyu konsolidaciyi zusil spriyav takozh dosvid mizhderzhavnogo spivrobitnictva v procesi realizaciyi planu Dzh Marshalla 1947 z vidrodzhennya zrujnovanih u hodi II svit vijni nacionalnih ekonomik zahidnoyevropejskih derzhav Predmetom suspilnih diskusij stalo obgovorennya form ta mehanizmiv yevropejskoyi integraciyi Rozglyadalisya mozhlivosti a stvorennya merezhi zagalnoyevropejskih regionalnih institucij konsultativnogo harakteru b formuvannya nadderzhavnih organizacij z shirokimi povnovazhennyami v ob yednannya derzhav u federaciyu Ideyi pan yevropeyizmu sho dovgij chas visuvalisya mislitelyami vprodovzh istoriyi Yevropi z osoblivoyu siloyu zazvuchali pislya Drugoyi svitovoyi vijni Sered takih misliteliv buv Rihard Nikolas Kudengofe Kalergi yakij vpershe visunuv ideyu yevropejskoyi integraciyi U pislyavoyennij period na kontinenti z yavilisya cila nizka organizacij Rada Yevropi 1949 NATO 1949 Zahidnoyevropejskij soyuz 1948 Na pochatku 1950 h rr u pitannyah politiki realizaciyi yevropejskoyi integraciyi stali dominuvati 2 osnovnih pidhodi Odin z nih buv oriyentovanij na vikoristannya suto liberalnih instrumentiv integraciyi yaka na dumku jogo prihilnikiv mogla najkrashe rozvivatisya lishe todi koli bula b naslidkom znyattya pereshkod dlya vilnoyi torgivli Natomist pribichniki inshogo pidhodu viddavali perevagu principu aktivnogo vplivu politiki na ekonomiku ta stvorennyu dlya cogo vidpovidnih mizhnarodnih institucij z nadnacionalnimi povnovazhennyami Vpershe proces yevropejskoyi integraciyi nabuv institucijnogo oformlennya na rivni ekonomichnoyi integraciyi v mezhah odniyeyi galuzi 9 travnya 1950 roku ministr zakordonnih sprav Franciyi Rober Shuman zaproponuvav tak zvanij plan Shumana yakij polyagav u stvorenni spilnogo rinku vugilnoyi i stalelivarnoyi produkciyi zahidnoyevropejskih krayin Jogo zavdannyam bulo ne dopustiti v majbutnomu novu vijnu mizh Franciyeyu ta Nimechchinoyu Dlya cogo mav buti stvorenij vishij organ proobraz Yevropejskoyi Komisiyi yakij bi kontrolyuvav torgivlyu strategichnoyu sirovinoyu stallyu ta vugillyam yaki neobhidni shob stvoryuvati ozbroyennya 18 kvitnya 1951 6 derzhav Belgiya Italiya Lyuksemburg Niderlandi Nimechchina ta Franciya pidpisali Parizkogo dogovoru pro stvorennya Yevropejskoyi spilnoti vugillya i stali YeSVS Dogovir pro YeSVS nabuv chinnosti 23 lipnya 1952 roku Postupovo cej proces vijshov na bilsh visoki rivni mizhderzhavnogo pogodzhennya finansovoyi podatkovoyi investicijnoyi promislovoyi ta socialnoyi politiki do nogo zaluchalisya vse novi j novi uchasniki Nastupnimi etapnimi rivnyami integraciyi buli zona vilnoyi torgivli 1957 spilnij rinok 1968 mitnij ta ekonomichnij soyuz 1992 etap konvergenciyi nacionalnih ekonomik 2002 27 travnya 1952 roku krayini yevropejskoyi shistki pidpisuyut Dogovir pro zasnuvannya Yevropejskogo oboronnogo spivtovaristva YeOS 10 veresnya 1952 roku ministri zakordonnih sprav krayin chleniv YeSVS doruchayut Spilnim zboram YeSVS proobrazu majbutnogo Yevropejskogo Parlamentu rozrobiti proyekt Dogovoru pro stvorennya Yevropejskogo politichnogo spivtovaristva YePS 10 bereznya 1953 roku Zbori zakinchili robotu nad proyektom Dogovoru Odnak ani YeOS ani YePS tak i ne stali realnistyu Virishalnu rol tut vidigrala Franciya parlament yakoyi pislya dovgih diskusij u serpni 1954 roku virishiv vidklasti ratifikaciyu Dogovoru pro YeOS A ce zrobilo nedorechnim i pidpisannya Dogovoru pro YePS Takim chinom na pochatku 1950 h rokiv krayinam yevropejskoyi shistki ne vdalosya zapochatkuvati integraciyu v oboronnij ta politichnij sferah Integraciya prodovzhuvala rozvivatis v inshih sferah peredusim v ekonomichnij Naprikinci 1955 roku na konferenciyi u Messini krayini yevropejskoyi shistki domovilis pro zasnuvannya Yevropejskoyi spilnoti z atomnoyi energetiki Yevratomu Na pochatku 1957 roku kerivniki uryadiv yevropejskoyi shistki virishili poryad z Yevratomom stvoriti takozh i Yevropejsku ekonomichnu spilnotu YeES Hronologiya rozshirennya NATO Zblizhennya nacionalnih ekonomichnih sistem stvorilo peredumovu dlya posilennya tendencij do shirshoyi politichnoyi yevropejskoyi integraciyi yaka potrebuvala vidmovi nacionalnih derzhav vid chastki suverenitetu na korist nadnacionalnih institucij Spilni sociokulturni cinnosti ta vzayemodiya gromadyanskih suspilstv yevropejskih krayin stali pidgruntyam dlya porozuminnya mizh nacionalnimi elitami krayin uchasnic procesu yevropejskoyi integraciyi 25 bereznya 1957 chleni YeOVS pidpisali v Rimi dogovori pro utvorennya Yevropejskogo ekonomichnogo spivtovaristva YeES ta Yevropejskogo spivtovaristva z atomnoyi energiyi Yevratom Voni nabuli chinnosti 1 sichnya 1958 roku i vvijshli v istoriyu yak Rimski dogovori Metoyu YeES viznachalosya usunennya vnutrishnih torgovelnih bar yeriv useredini Spilnoti stvorennya zoni vilnoyi torgivli stvorennya mitnogo soyuzu i nareshti stvorennya spilnogo rinku zabezpechennya vilnogo ruhu po teritoriyi krayin uchasnic Spilnoti tovariv poslug kapitalu robochoyi sili Metoyu Yevratomu viznachalas spivpracya krayin chleniv u vikoristanni yadernoyi energiyi u mirnih cilyah Velika Britaniya spochatku bula proti pogliblennya politichnoyi skladovoyi yevropejskoyi integraciyi i tomu 20 listopada 1959 iniciyuvala utvorennya razom iz Avstriyeyu Daniyeyu Norvegiyeyu Portugaliyeyu Shveciyeyu ta Shvejcariyeyu Yevropejskoyi asociaciyi vilnoyi torgivli YeAVT nabula chinnosti 3 travnya 1960 Odnak uzhe 1973 roku Velika Britaniya Daniya ta Irlandiya vstupili do YeES Vprodovzh 1990 h rr mizh YeES ta YeAVT bulo ukladeno ugodu pro principi pogliblennya ekonomichnoyi ta politichnoyi spivpraci 8 kvitnya 1965 roku bulo pidpisano Dogovir pro zlittya vikonavchih organiv YeSVS Yevratomu ta YeES 1 lipnya 1967 roku cej Dogovir nabuv chinnosti U rezultati bula stvorena yedina struktura institutiv sho zabezpechuyut rozvitok yevropejskoyi integraciyi Osnovnimi institutami stali Yevropejska Komisiya Rada Yevropejskih Spilnot Yevropejskij Parlament ta Sud Yevropejskih Spilnot U grudni 1974 roku do cih organiv dodavsya novij Yevropejska Rada yaka skladayetsya z glav derzhav ta uryadiv krayin chleniv Yevropejskih Spilnot U 1968 roci zavershuyetsya formuvannya zoni vilnoyi torgivli ta mitnogo soyuzu pershih dvoh etapiv integraciyi Yevropejskogo ekonomichnogo spivtovaristva YeES Naprikinci 1969 roku zavershuyetsya formuvannya spilnogo rinku tretogo etapu integraciyi YeES Pervisni cili YeES viznacheni Rimskim dogovorom 1957 roku viyavilis dosyagnutimi Neobhidno bulo viznachati podalshi zavdannya dlya rozvitku yevropejskoyi integraciyi 1 sichnya 1973 roku novimi chlenami YeES stali Velika Britaniya Daniya Irlandiya 1974 vidbulosya ob yednannya YeOVS YeES ta Yevratomu 1981 do YeES priyednalasya Greciya 1986 Portugaliya ta Ispaniya Kilkisne zbilshennya chiselnosti krayin chleniv YeES sponukalo yevrop politikiv do pereglyadu principiv Ye i 28 lyut 1986 bulo pidpisanoYedinij Yevropejskij Akt yakij vidkriv shlyah do pogliblennya yevropejskoyi integraciyi Zgidno z cim dokumentom do 1 sichnya 1993 roku mav buti stvorenij Yedinij vnutrishnij rinok Vin postaviv pitannya pro stvorennya Yevropejskogo Soyuzu yakij povinen buv stati ne lishe ekonomichnoyu organizaciyeyu a j politichnoyu Cej akt zatverdiv takozh prapor YeES blakitne polotnishe z zhovtimi zirkami yih bulo na toj chas 12 za kilkistyu krayin chleniv YeES roztashovanimi kolom ta gimn dlya nogo bulo vibrano Odu radosti L van Bethovena 7 lyut 1992 ukladenij Maastrihtskij dogovir pislya ratifikaciyi yakogo 1993 bulo stvoreno 1995 chlenami YeS stali Avstriya Shveciya ta Finlyandiya Dogovir nabuv chinnosti 1 listopada 1993 roku Vin viznachiv tak zvani tri koloni Yevropejskogo Soyuzu persha kolona Yevropejski Spilnoti YeSVS Yevratom ta Yevropejska Spilnota zamist staroyi nazvi Yevropejska Ekonomichna Spilnota Prichomu Yevropejska Spilnota ye sercevinoyu ta karkasom procesu integraciyi i za svoyimi vlastivostyami stanovit nadnacionalnij fenomen druga kolona spilna zovnishnya ta bezpekova politika SZPB tretya kolona spivrobitnictvo u sferah yusticiyi ta vnutrishnih sprav V ekonomichnomu sensi prijnyattya Maastrihtskogo dogovoru oznachalo kurs na zavershennya formuvannya yedinogo vnutrishnogo rinku chetvertij riven ekonomichnoyi integraciyi ta perehid do realizaciyi ideyi ekonomichnogo ta valyutnogo soyuzu p yatij najvishij riven ekonomichnoyi integraciyi 1 sichnya 1995 roku chlenami Yevropejskogo Soyuzu stali Finlyandiya Avstriya ta Shveciya 2 zhovtnya 1997 roku bulo pidpisano Amsterdamskij dogovir nabuv chinnosti 1 travnya 1999 roku Amsterdamskij dogovir vnis zmini ta dopovnennya do Maastrihtskogo dogovoru pro Yevropejskij Soyuz Rimskogo dogovoru pro zasnuvannya Yevropejskoyi Ekonomichnoyi Spilnoti ta Yevratomu Dogovoru pro zasnuvannya YeSVS Ci zmini torknulis povnovazhen ta napryamkiv diyalnosti a takozh priveli institucijni mehanizmi do cilej viznachenih Maastrihtskim dogovorom Nadali Ye i pochala rozvivatisya za principom riznih shvidkostej do tih chi in uzhe dosyagnutih rivniv spivpraci krayin chleniv YeS in krayini mogli priyednuvatisya v procesi vikonannya nimi vimog viznachenih dlya vidpovidnih rivniv integraciyi Ce dalo mozhlivist YeS po pershe i dali rozshiryuvatisya a po druge pogliblyuvati ekon integraciyu mizh krayinami sho vzhe trivalij chas buli jogo chlenami Same zavdyaki takij politici v ramkah YeS 1 sich 1999 bulo utvoreno Monetarnij soyuz a 1 trav 2004 do YeS prijnyato Estoniyu Kipr grecku chastinu Latviyu Litvu Maltu Polshu Slovachchinu Sloveniyu Ugorshinu Chehiyu Osoblivu rol u comu vidigralo ukladennya u 1997 roci Shengenskoyi ugodi pro vilne bezvizove peresuvannya gromadyan u mezhah Yevropejskogo Soyuzu Na sogodnishnij den do ciyeyi ugodi priyednalis 13 derzhav Yevropejskogo Soyuzu Avstriya Belgiya Greciya Daniya Ispaniya Italiya Lyuksemburg Niderlandi Nimechchina Portugaliya Franciya Finlyandiya ta Shveciya Z 21 grudnya 2007 roku do skladu Shengenskoyi zoni uvijshli Estoniya Latviya Litva Polsha Chehiya Slovachchina Sloveniya Ugorshina ta Malta 29 bereznya 2009 roku do Shengenskoyi ugodi priyednalas Shvejcariya 26 lyutogo 2001 roku nabuv chinnosti Nicckij dogovir yakij vnis zmini v mehanizmi institucijnogo rozvitku YeS z oglyadu na jogo majbutnye rozshirennya Zokrema kvoti predstavnictva v instituciyah YeS buli pererozpodileni z urahuvannyam potencijnoyi uchasti u nih novih chleniv 1 sichnya 2002 roku do gotivkovogo obigu bula vvedena yedina groshova odinicya YeS yevro sho stalo etapom perehodu do formuvannya ekonomichnogo ta valyutnogo soyuzu YeS najvishogo etapu integraciyi Zaraz yevro perebuvaye v obigu na teritoriyi 17 krayin chleniv YeS Velika Britaniya ta Daniya virishili poki sho vidmovitis vid vvedennya yevro na svoyij teritoriyi a Shveciya ne zmogla vikonati neobhidnih kriteriyiv vvedennya yevro vstanovlenih Maastrihtskim dogovorom Z 10 derzhav yaki priyednalisya do YeS u 2004 roci do yevrozoni poki sho priyednalisya lishe Sloveniya Kipr Malta Slovachchina ta Estoniya 1 travnya 2004 roku chlenami Yevropejskogo Soyuzu stali Polsha Ugorshina Chehiya Slovachchina Sloveniya Kipr Malta Estoniya Litva Latviya 17 18 chervnya 2004 roku na Samiti YeS u Bryusseli bulo shvaleno tekst Konstituciyi Yevropejskogo Soyuzu 29 zhovtnya 2004 roku Ugodu pro Konstituciyu Yevropejskogo Soyuzu bulo pidpisano glavami derzhav ta uryadiv 25 krayin chleniv YeS u Rimi Konstituciya YeS skladayetsya z chotiroh rozdiliv u yakih vidobrazheno golovni cili zavdannya ta funkciyi YeS organizacijna struktura ta procedura prijnyattya rishen prava i obov yazki vsih yevropejskih organiv upravlinnya a takozh napryamki diyalnosti organizaciyi 29 travnya i 1 chervnya 2005 roku naselennya Franciyi ta Niderlandiv golosuye proti Konstitucijnogo dogovoru Negativni rishennya referendumiv sprichinili pauzu dlya rozmirkovuvan pro majbutnye Yevrosoyuzu U zhovtni YeS pochinaye peregovori pro vstup z Turechchinoyu ta Horvatiyeyu 1 sichnya 2007 roku do Yevropejskogo Soyuzu prijmayut Bolgariyu i Rumuniyu U grudni 2007 glavi derzhav i uryadiv YeS roku pidpisali Lisabonskij dogovir pro reformu Yevropejskogo Soyuzu nabuv chinnosti 1 grudnya 2009 Vin stavit YeS na novu dogovirnu osnovu i maye zrobiti jogo demokratichnishim prozorishim i efektivnishim 1 lipnya 2013 roku vidbulosya priyednannya Horvatiyi do Yevropejskogo Soyuzu Na pochatku 21 stolittya sered yevropejskoyi politichnoyi ta ekonomichnoyi elit isnuyut rizni tochki zoru na perspektivi Yevropejskih institutiv Yevropejski skeptiki vvazhayut sho odnochasne rozv yazannya problem konsolidaciyi YeS ta podalshogo jogo rozshirennya prizvede do nebezpechnih krizovih yavish Na yihnyu dumku nove rozshirennya YeS po pershe upovilnit zblizhennya rivniv zhittya naselennya yake meshkaye v krayinah chlenah YeS po druge zagalmuye proces rozshirennya Monetarnogo soyuzu po tretye unemozhlivit pogliblennya politichnoyi integraciyi Natomist yevropejski optimisti vvazhayut sho praktikuvannya principu bagatoh shvidkostej i nadali ye cilkom vipravdanim Na yihnyu dumku krayini yadra YeS do yakih nalezhit shistka sho 1957 zapochatkuvala Yevrop spivtovaristvo mozhut zosereditisya na stvorenni federativnogo abo konfederativnogo mizhderzh soyuzu a ti yevrop krayini yaki she ne ye chl YeS mozhut priyednuvatisya do soyuzu na tih chi in mensh visokih rivnyah integraciyi Za prognozom Bryusselskogo centru polit doslidzhen yevrop integraciyi do 2009 mozhlivim ye vstup do YeS Islandiyi Norvegiyi Bolgariyi Rumuniyi Horvatiyi do 2015 chl YeS mozhut stati Shvejcariya Makedoniya Turechchina do 2020 do YeS zmozhut vstupiti Albaniya Serbiya i Chornogoriya Bosniya i Gercegovina a pislya 2025 Bilorus Ukrayina Moldova Na sogodni zaznacheni krayini zarahovani do kategoriyi osoblivih susidiv YeS vidnosini z nimi mayut buduvatisya za programami specialnogo partnerstva Uchast yevropejskih krayin v yevropejskij integraciyiU cij tablici nayavni usi krayini Yevropi okrim Rosiyi Bilorusi Azerbajdzhanu ta Virmeniyi yaki narazi ne ye chlenami chi oficijnimi kandidatami nizhche perelichenih yevropejskih organizacij Uchast yevropejskih krayin v YeS NATO Shengenskij zoni ta Ekonomichnomu i monetarnomu soyuzi Yevropejskogo Soyuzu Krayina Uchast v YeS Uchast v NATO Shengenska ugoda Pidpisannya Pochatok faktichnogo zastosuvannya Valyutnij soyuz Vikoristannya yevro yak rozrahunkovij rahunok Gotivka Nimechchina 1957 1955 1992 1985 1995 1999 2002 Franciya 1957 1949 1992 1985 1995 1999 2002 Italiya 1957 1949 Personal 1990 1997 1999 2002 Belgiya 1957 1949 1993 1985 1995 1999 2002 Niderlandi 1957 1949 1 nim niderland korpus 1985 1995 1999 2002 Lyuksemburg 1957 1949 1996 1985 1995 1999 2002 Greciya 1981 1952 Personal 1992 2000 2001 2002 Ispaniya 1986 1982 1994 1992 1995 1999 2002 Portugaliya 1986 1949 1992 1995 1999 2002 Slovachchina 2004 2004 2004 2007 2004 2009 Sloveniya 2004 2004 2004 2007 2007 2007 Estoniya 2004 2004 2004 2007 2004 2011 Horvatiya 2013 2009 2011 2023 2023 Finlyandiya 1995 2023 1996 2001 1999 2002 Daniya 1973 1949 1996 2001 ERM 1999 ni Latviya 2004 2004 2004 2007 ERM 2004 ni Litva 2004 2004 2004 2007 ERM 2005 ni Polsha 2004 1999 Personal 2004 2007 ni Chehiya 2004 1999 2004 2007 ni Rumuniya 2007 2004 Personal 2007 27 bereznya 2011 ni Bolgariya 2007 2004 2007 27 bereznya 2011 ni fiksovano z 1998 Ugorshina 2004 1999 2004 2007 ni Malta 2004 ni 2004 2007 2008 Respublika Kipr 2004 ni 2004 2008 Avstriya 1995 ni Personal 1995 1997 1999 2002 Irlandiya 1973 ni ni v zalezhnosti vid Vel Britaniyi 1999 2002 Shveciya 1995 ni 1996 2001 ni Velika Britaniya vijshli z YeS 1949 ni Kooperaciya u 1999 ni Norvegiya YeEZ 1994 ni YeS veto 1949 1996 2001 ni Islandiya YeEZ 1994 Kandidat 1949 tilki med dopomoga 1996 2001 ni Lihtenshtejn YeEZ 1994 ni ni nemaye armiyi 2005 2011 ni Shvejcarskij frank Shvejcariya ni YeEZ veto ni 2005 2008 ni Monako ni pobichno ni nemaye armiyi 1995 razom z Franciyeyu 2002 San Marino ni pobichno ni simvolichna armiya 1997 razom z Italiyeyu 2002 Vatikan ni pobichno ni tilki shvejcarska gvardiya 1997 razom z Italiyeyu 2002 Andorra ni ni nemaye armiyi ni vidkriti kordoni 2002 de fakto Turechchina Kandidat 1952 Personal ni ni Pivnichna Makedoniya Kandidat 2020 ni ni Chornogoriya Kandidat 2017 ni 2002 Albaniya Zayava pro vstup 2009 ni ni Serbiya Kandidat ni ni ni Bosniya i Gercegovina ni Kandidat ni faktichno z 1998 planuye u 2013 Ukrayina Kandidat Poki sho ni ni ni Gruziya Pokisho ni Kandidat ni ni Moldova Pokisho ni Ni ni Pokisho niUchast Ukrayini v yevropejskij integraciyiDiv osnovnu stattyu Yevropejska integraciya Ukrayini Kurs na yevropejsku integraciyu ye prirodnim naslidkom zdobuttya Ukrayinoyu nezalezhnosti Jogo vitoki v istoriyi nashogo narodu j usvidomlenni prava zhiti v demokratichnij ekonomichno rozvinutij socialno oriyentovanij krayini Jogo meta stvorennya shlyahom masshtabnih vnutrishnih peretvoren umov dlya vhodzhennya do spilnoti yevropejskih rozvinutih krayin Pislya zdobuttya 1991 Ukrayinoyu derzhavnoyi nezalezhnosti yiyi ustaleni ekonomichni zv yazki z kolishnimi respublikami SRSR pidshtovhuvali kerivnictvo v pershu chergu do nalagodzhennya vidnosin z derzhavami sho utvorilisya na post radyanskomu prostori div SND GUUAM Vodnochas neobhidnist vprovadzhennya novih tehnologij integraciyi u svit ekonomiku poshuku novih rinkiv zbutu dlya ukrayinskih virobnikiv tovariv i poslug sponukala ukrayinske kerivnictvo do progoloshennya bagatovektornogo zovnishnopolitichnogo kursu yakij mav zabezpechiti ukrayinsku prisutnist u vsih geopolitichnih procesah de buv nayavnim ukrayinskij nacionalnij interes Najbilshoyu miroyu takij interes buv nayavnim u procesah yevropejskoyi integraciyi 2004 roku YeS stav zahidnim susidom Ukrayini Vodnochas posililisya sprobi Rosiyi shidnogo susida Ukrayini realizuvati proyekt yevrazijskoyi integraciyi div Yevrazijske ekonomichne spivtovaristvo Ukrayina zmushena bula priyednatisya do procesu stvorennya Yedinogo ekonomichnogo prostoru YeEP razom z RF Bilorussyu ta Kazahstanom Prihilniki modeli yevrazijskoyi integraciyi stavili pered Ukrayinoyu zavdannya zabezpechiti rozvitok YeEP na principah ta cinnostyah yaki svogo chasu garantuvali efektivnij rozvitok procesu yevropejskoyi integraciyi Kritiki cogo kursu nagoloshuvali sho odnochasna uchast Ukrayini v dvoh geopolitichno polyarnih integracijnih ugrupovannyah YeS i YeEP ye nemozhlivoyu U 2005 roci nove kerivnictvo ukrayinskoyi derzhavi bezzaperechnim prioritetom dlya Ukrayini viznachilo kurs na priskorene priyednannya Ukrayini do procesiv yevropejskoyi integraciyi Vidnosini Ukrayini z Yevropejskim Soyuzom u suchasnij zovnishno i vnutrishnopolitichnij situaciyi mayut dlya neyi vinyatkovo vazhlive znachennya Jdetsya ne prosto pro bilsh mensh aktivni kontakti z odnim iz najavtoritetnishih zarubizhnih partneriv ale j pro mozhlivist zdijsnennya Ukrayinoyu strategichnogo viboru na perspektivu vid yakogo zalezhatimut misce i rol derzhavi u novij sistemi mizhnarodnih vidnosin u tomu chisli ekonomichnih i valyutno finansovih Shodo vlasne valyutno finansovih aspektiv integraciyi Ukrayini do Yevropejskogo Soyuzu to u 1992 r u Maastrihti bulo sformulovano osnovni vimogi do krayin yaki bazhayut priyednatisya do Yevropejskogo valyutnogo soyuzu Maastrihtski kriteriyi Maastrihtski kriteriyi valyutnoyi konvergenciyi krayin YeS peredbachayut stabilnist cin serednij richnij riven inflyaciyi v okremij krayini ne maye perevishuvati vidpovidnij riven troh krayin YeS iz najkrashimi pokaznikami i ne mozhe buti vishij za 1 5 bezdeficitnist byudzhetu vnutrishnij borg okremoyi krayini ne perevishuye 60 VNP a zovnishnij 3 zbalansovanist procentnih stavok yihnij serednij richnij riven v okremij krayini ne maye perevishuvati vidpovidnij riven krayin YeS iz najkrashimi pokaznikami i ne mozhe buti vishij za 20 stabilnist valyutnih kursiv valyuta okremih krayin ne devalvuyetsya bez zgodi inshih krayin uchasnic i maye vidpovidati normam YeS Porivnyannya zaznachenih kriteriyiv z parametrami rozvitku Ukrayini maye na suchasnomu etapi perevazhno teoretichnij harakter Vodnochas ci kriteriyi mozhut rozglyadatisya i z suto praktichnogo poglyadu yak pevni oriyentiri dlya makroekonomichnoyi stabilizaciyi v Ukrayini rozvitku yiyi groshovo kreditnoyi ta valyutnoyi sfer Perevazhna bilshist pokaznikiv valyutno finansovogo rozvitku Ukrayini vidpovidaye cim kriteriyam Razom z tim analiz okremih makroekonomichnih pokaznikiv svidchit pro nevisokij riven ekonomichnogo rozvitku Ukrayini v cilomu znachne vidstavannya za rivnem VVP na dushu naselennya vidnosno neveliku chastku krayin YeS v eksporti Ukrayini porivnyano z inshimi krayinami susidami YeS nizkij riven pryamih inozemnih investicij i znachnij riven inflyaciyi Za cimi pokaznikami Ukrayina suttyevo vidstaye ne tilki vid krayin YeS a j vid krayin Centralnoyi ta Shidnoyi Yevropi Kardinalna zmina yakisnih i kilkisnih pokaznikiv socialno ekonomichnogo rozvitku Ukrayini ye golovnoyu peredumovoyu zmini ekonomichnoyi modeli spivrobitnictva Ukrayini z YeS Vazhlivoyu podiyeyu u procesi formuvannya vidnosin Ukrayini ta YeS stav Ukaz Prezidenta Ukrayini pro zatverdzhennya vid 11 chervnya 1998 r de viznacheno prioriteti diyalnosti organiv vikonavchoyi vladi na period do 2007 r Strategiya integraciyi Ukrayini v Yevropejskij Soyuz vrahovuye polozhennya Strategiyi YeS shodo Ukrayini vid 4 zhovtnya 1994 r Spilnoyi strategiyi YeS shodo Ukrayini vid 11 grudnya 1999 r a takozh vidpovidnih rishen deklaracij ta inshih dokumentiv YeS kotri stosuyutsya Ukrayini Shodo viboru Yevropejskim Soyuzom politiki susidstva stosovno Ukrayini na suchasnomu etapi to vona ne v ostannyu chergu viznachayetsya nayavnim znachnim vidokremlennyam narodnogo gospodarstva krayini vid suchasnih tendencij ekonomichnogo rozvitku na yevropejskomu kontinenti Po pershe riven socialno ekonomichnogo rozvitku Ukrayini ye odnim z najnizhchih u Yevropi navit vrahovuyuchi paritet kupivelnoyi spromozhnosti Po druge Ukrayina vse she nedostatno vklyuchena v sistemu mizhnarodnogo i persh za vse yevropejskogo podilu praci Po tretye Ukrayina dlya YeS vse she ne stala vagomim torgovim partnerom chastka Ukrayini v torgivli tovarami YeS stanovit v importi v 1993 r 0 2 u 2003 r 0 4 v eksporti 0 3 ta 0 6 vidpovidno u torgivli poslugami YeS usogo 0 2 u 2003 r Zaznachimo sho i za chastkoyu YeS u zovnishnij torgivli Ukrayina zajmaye lishe 11 misce sered krayin susidiv Po chetverte vagomoyu ye tehnologichna vidstalist Ukrayini vid YeS ukrayinska industriya vipuskaye produkciyu troh chotiroh tehnologichnih ukladiv YeS p yati shesti eksportuyuchi v YeS perevazhno produkciyu drugogo tehnologichnogo ukladu Vzayemna torgivlya maye v osnovnomu mizhgaluzevij i mizhukladnij tehnologichnij harakter sho znachno zvuzhuye materialnu osnovu realnoyi ekonomichnoyi integraciyi Po p yate Ukrayina vse she znahoditsya ostoron osnovnih mizhnarodnih investicijnih potokiv u t ch yevropejskih I hocha na pochatok 2007 r zagalnij obsyag pryamih inozemnih investicij v Ukrayinu dosyag majzhe 20 mlrd dol SShA sho u 2 1 raza bilshe nizh na vidpovidnu datu poperednogo roku i stanovit 423 3 dol na odnu osobu vse zh eksperti vvazhayut sho dlya yih znachnogo vplivu na strukturni zmini neobhidnij riven shonajmenshe 1000 dol SShA na odnu osobu Za pokaznikom investicij na dushu naselennya Ukrayina v desyatki raziv vidstaye vid krayin Shidnoyi Yevropi Nezavershenist institucijnih peretvoren nadmirne vtruchannya derzhavnih organiv u gospodarsku diyalnist pidpriyemstv i korupciya ne spriyayut nadhodzhennyu v Ukrayinu svitovih finansovih potokiv Tomu zmina investicijnogo klimatu ta pokrashennya mizhnarodnogo imidzhu Ukrayini pershochergove zavdannya vsih organiv vladi Na osnovi Strategiyi integraciyi Ukrayini do YeS rozrobleno ta nacionalnu Programu integraciyi Ukrayini do YeS zatverdzhenu Ukazom Prezidenta Ukrayini vid 14 veresnya 2000 r Programoyu peredbacheni rozrobka kompleksu konkretnih praktichnih zahodiv shodo realizaciyi zagalnih principiv spivrobitnictva z YeS podalshe rozgortannya institutiv spriyannya rozvitku vidnosin z YeS na vsih rivnyah nacionalnomu regionalnomu j miscevomu na rivnyah derzhavnih i nederzhavnih organizacij a takozh sistematichne j cilespryamovane formuvannya v ukrayinskomu suspilstvi stijkoyi pro yevropejskoyi bilshosti Z metoyu organizacijnogo zabezpechennya realizaciyi nacionalnoyi Programi integraciyi Ukrayini do YeS vidpovidno do Ukazu Prezidenta Ukrayini vid 26 listopada 2001 p zaprovadzheno institut Upovnovazhenogo Ukrayini z pitan yevropejskoyi integraciyi Programoyu buli viznacheni korotkostrokovi 2000 2001 serednostrokovi 2002 2003 ta dovgostrokovi 2004 2007 zavdannya integraciyi Ukrayini do YeS Sered prioritetnih zavdan garmonizaciya zakonodavstva vidpovidno do norm YeS yaknajshvidshe nabuttya chlenstva u Svitovij organizaciyi torgivli SOT provedennya konsultacij i peregovoriv shodo zasnuvannya zoni vilnoyi torgivli z YeS ukladannya dvostoronnih ugod pro vilnu torgivlyu z derzhavami kandidatami na vstup do YeS poslidovne zdijsnennya krokiv dlya zabezpechennya uchasti Ukrayini v roboti Yevropejskoyi Konferenciyi zahodah u mezhah Spilnoyi zovnishnoyi politiki ta politiki bezpeki YeS spilnih proyektah u mezhah program finansovoyi pidtrimki YeS PHARE i TACIS iz prikordonnogo spivrobitnictva Za prezidentstva Yanukovicha cej trivalij kurs vnutrishnoyi ta zovnishnoyi politiki derzhavi buv postavlenij pid zagrozu Vidane naperedodni pidpisannya Ugodi pro asociaciyu mizh Ukrayinoyu ta YeS rozporyadzhennya uryadu Azarova Pitannya ukladannya Ugodi pro asociaciyu mizh Ukrayinoyu z odniyeyi storoni ta Yevropejskim Soyuzom Yevropejskim Spivtovaristvom z atomnoyi energiyi i yih derzhavami chlenami z inshoyi storoni vid 21 listopada 2013 roku viklikalo hvilyu protestiv vidomih yak Yevromajdan Rivno za tizhden 28 listopada 2013 Yanukovich sposterigav yak Gruziya ta Moldova na 3 mu samiti YeS Shidne partnerstvo u Vilnyusi zrobili chergovi kroki u spivpraci z YeS i nazdognali Ukrayini na shlyahu Yevropejskoyi integraciyi Natomist ukrayinska delegaciya ne pidpisala Ugodu pro asociaciyu Yevroparlament nazvav rishennya Kiyeva vidklasti pidpisannya Ugodi pro asociaciyu odniyeyu z osnovnih vtrachenih mozhlivostej U raptovomu povoroti politiki prezidenta Yanukovicha zahidni politiki vbachali vpliv abo tisk Moskvi V oficijnih vidozvah todishnoyi vladi jshlosya pro ekonomichni riziki pov yazani zi skorochennyam tovaroobigu zi shidnimi susidami Ukrayini ta pro vimushenu pauzu v yevrointegraciyi Alternativoyu zblizhennyu Ukrayini z YeS rozglyadavsya proyekt Mitnogo soyuzu z RF Kazahstanom i Bilorussyu sho sprijmavsya bagatma yak krok u minule Pislya peremogi Yevromajdanu 13 bereznya 2014 roku Verhovna Rada Ukrayini prijnyala Postanovu yakoyu pidtverdila kurs krayini na integraciyu iz Yevropejskim soyuzom Yak zayaviv na zasidanni Radi spiker parlamentu Oleksandr Turchinov v dokumenti takozh vidobrazheni pershochergovi kroki v comu napryamku Odnak vnaslidok aneksiyi Krimu pochatku vijskovogo konfliktu na Shodi Ukrayini ta pov yazanih iz cim politichnih socialnih j ekonomichnih problem Ukrayini vimushenu pauzu vzyala teper yevropejska spilnota Yevropejski regionalni organizaciyiNazva Rik stvorennya Napryam diyalnosti Krayini chleni NATO 1949 Uzgodzhennya vijskovo politichnoyi diyalnosti i zahist interesiv krayin uchasnic u tomu chisli z zastosuvannyam zbrojnih sil SShA Velika Britaniya Franciya Nimechchina Kanada Italiya Belgiya Niderlandi Portugaliya Ispaniya Greciya Turechchina Norvegiya Daniya Lyuksemburg Islandiya Chehiya Polsha Ugorshina Rumuniya Bolgariya Slovachchina Sloveniya Estoniya Latviya Litva Albaniya Horvatiya Chornogoriya Uchasniki programi Partnerstvo zaradi miru krayini Shidnoyi Yevropi SND Osoblive partnerstvo Ukrayina Rosiya Rada Yevropi 1949 Zahist prav lyudini virishennya gumanitarnih problem i yevropejskoyi bezpeki Vsi krayini Yevropi krim Andorri Bilorusi Vatikanu Monako ta Rosiyi Pivnichna Rada 1952 Koordinaciya politichnoyi ta ekonomichnoyi diyalnosti krayin Pivnichnoyi Yevropi Norvegiya Shveciya Daniya Finlyandiya Islandiya Organizaciya z bezpeki i spivrobitnictva v Yevropi 1975 Viroblennya umov i zahodiv po zmicnennyu doviri i bezpeki v Yevropi SShA Kanada vsi krayini Yevropi krim Andorri ta SND Centralnoyevropejska iniciativa 1989 Koordinaciya politichnoyi ta ekonomichnoyi diyalnosti krayin Centralnoyi Yevropi Italiya Avstriya Albaniya Bilorus Bolgariya Ugorshina Polsha Chehiya Slovachchina Sloveniya Horvatiya Bosniya i Gercegovina Pivnichna Makedoniya Moldova Rumuniya Ukrayina Serbiya Chornogoriya Baltijska asambleya 1991 Koordinaciya politichnoyi ta ekonomichnoyi diyalnosti krayin Pribaltiki Estoniya Latviya Litva Organizaciya chornomorskogo ekonomichnogo spivrobitnictva 1992 Pidtrimka ekonomichnogo rozvitku dosyagnennya stabilnosti i miru v Chornomorskomu basejni Stati elementom zagalnoyevropejskogo spivrobitnictva Albaniya Virmeniya Azerbajdzhan Bolgariya Greciya Gruziya Moldova Rosiya Rumuniya Turechchina Ukrayina Sposterigachi Serbiya Chornogoriya Avstriya Nimechchina Yegipet bazhaye stati povnopravnim chlenom Izrayil Italiya Polsha Slovachchina Tunis Franciya Yevropejskij Soyuz 1993 Shiroka integraciya yevropejskih krayin Franciya FRN Italiya Belgiya Gollandiya Lyuksemburg Velika Britaniya Daniya Irlandiya Greciya Ispaniya Portugaliya Shveciya Finlyandiya Avstriya Estoniya Latviya Litva Polsha Chehiya Ugorshina Slovachchina Sloveniya Malta Kipr grecka chastina Bolgariya Rumuniya Centralnoyevropejska ugoda pro vilnu torgivlyu 1993 Bagatostoronnye spivrobitnictvo z metoyu liberalizaciyi torgivli Rozvitok vilnoyi torgivli mizh krayinami uchasnikami Horvatiya do 2013 Pivnichna Makedoniya Bosniya i Gercegovina Albaniya Moldova Serbiya Chornogoriya Kosovo Organizaciya za demokratiyu ta ekonomichnij rozvitok GUAM 1997 Koordinaciya politichnoyi ta ekonomichnoyi diyalnosti Ukrayini Azerbajdzhanu ta Moldovi Gruziya Ukrayina Azerbajdzhan Moldova Sposterigachi Latviya i TurechchinaDiv takozhProyekti yedinoyi Yevropi Pidvalini Yevropejskogo Soyuzu Yevropa riznih shvidkostej Pan yevropeyizm Yevroskepticizm Yevropejska integraciya Ukrayini Yevropejska integraciya FinlyandiyiPrimitkiA Yu Martinov Yevropejska integraciya 24 veresnya 2015 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J 672 s Arhiv originalu za 14 sichnya 2013 Procitovano 12 grudnya 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Kabinet Ministriv Ukrayini 21 listopada 2013 Arhiv originalu za 2 grudnya 2013 Procitovano 12 grudnya 2013 Interfaks Ukrayina Arhiv originalu za 3 lipnya 2018 Procitovano 4 bereznya 2016 Merkel hoche diznatisya koli Kreml pripinit tisk na Ukrayinu Ukrayinska pravda 23 listopada 2013 originalu za 19 zhovtnya 2017 Procitovano 4 travnya 2021 Arhiv originalu za 16 grudnya 2013 Procitovano 12 grudnya 2013 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 16 grudnya 2013 Procitovano 12 grudnya 2013 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya http itar tass com mezhdunarodnaya panorama 1042120 13 bereznya 2014 u Wayback Machine http antimaidan su lyudej ne sprosili rada utverdila kurs na evrointegratsiyu 30 bereznya 2014 u Wayback Machine www dw com Deutsche Welle DW COM Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 4 bereznya 2016 LiteraturaDovidnik z yevropejskoyi integraciyi Pid red Chernegi O B Lviv Magnoliya 2006 2012 383 s Yevropejska ta yevroatlantichna integraciya navch posib O V Baula ta in za zag red O M Lyutak Luc nac tehn un t Herson Oldi plyus 2016 375 s il tabl Bibliogr s 363 375 137 nazv ta v pidryadk prim ISBN 978 966 289 103 4 Nesterovich V F Rol ta misce lobiyuvannya u yevropejskomu integruvanni Ukrayini V F Nesterovich Byuleten Ministerstva yusticiyi Ukrayini 2009 3 S 32 42 Pravovi osnovi integraciyi do YeS zagalnoteoretichnij analiz monografiya I V Yakovyuk Nac un t Yurid akad Ukrayini im Ya Mudrogo Harkiv Pravo 2013 760 s Bibliogr s 685 754 1049 nazv ISBN 978 966 458 524 5 Svitova ta yevropejska integraciya organizacijni zasadi Navch posib red Ya J Malik M Z Malskij Lviv nac un t im I Franka L 2001 402 c PosilannyaProyekt EUKrayina poyasnyuyemo ukrayincyam yak mozhna skoristatisya perevagami yevrointegraciyi 4 grudnya 2021 u Wayback Machine Yevropejska integraciya ta Yevropejskij Soyuz 18 lipnya 2012 u Wayback Machine ukr Mizhnarodni organizaciyi Mokij A I 3 1 Istorichni peredumovi ta etapi yevropejskoyi integraciyi 26 serpnya 2015 u Wayback Machine Zhivkovich Andreya Majbutnye vzhe davno trivaye Korotka istoriya yevrointegraciyi eks Yugoslaviyi 15 bereznya 2016 u Wayback Machine Spilne 26 11 2013