Амстердамський договір

Амстердамський договір (англ. Treaty of Amsterdam) — результат міжурядової конференції, яка розпочала свою роботу на засіданні Європейської Ради в Турині 29 березня 1996 р. Договір ухвалено на засіданні Європейської Ради в Амстердамі 16-17 червня 1997 р.; 2 жовтня 1997 р. його підписали міністри закордонних справ п'ятнадцяти держав-членів.

Амстердамський договір
Тип	Договори Європейського Союзу
Підготовлено	2 жовтня 1997
Підписано	2 жовтня 1997
Місце	Амстердам
Медіафайли у Вікісховищі

Набрав чинності 1 травня 1999 р. після ратифікації в усіх державах-членах згідно з національними конституційними вимогами.

Вніс істотні зміни в договір про ЄС, котрий був підписаний в Маастрихті у 1992 році. Чітко прописані умови вступу до Європейського союзу, включена Шенгенська угода. Також змінена нумерація статей і параграфів установчих договорів.

Основні положення Амстердамського договору

• ЄС було оголошено простором свободи, безпеки, справедливості, і саме тому механізм Шенгенської "Угоди про ліквідацію прикордонного контролю на внутрішніх кордонах спільноти" був інкорпорований в юридичний і інституційний механізм союзу. Питання внутрішньої безпеки залишилися у винятковому веденні національних держав, Велика Британія, Ірландія і Данія отримали право не брати участі в новій системі;
• були встановлені обов'язки всіх держав-членів строго дотримуватися і охороняти фундаментальні права людини, запобігати будь-якій дискримінації; постраждалі громадяни мають право на юридичний захист з боку Суду ЄС;
• значно підвищена роль Європейського Парламенту (ЄП);
• розвинені і уточнені принципи субсидіарності і траспарентності; проголошено право кожного громадянина отримувати будь-яку інформацію від інститутів ЄС;
• надана нова редакція положень, що стосуються охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я, захисту прав споживача, співпраці правоохоронних органів, боротьби з шахрайством і т.д .;
• більш виразно сформовані сфери правосуддя і поліцейського співробітництва у кримінальних справах;
• введено посаду Високого представника з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки.

Хронологія розвитку ЄС

Після закінчення Другої світової війни суверенні європейські країни уклали договори і, таким чином, співпрацювали та узгоджували політику (або об’єднували суверенітет) у дедалі більшій кількості сфер, у проєкті європейської інтеграції чи побудові Європи (франц. la construction européenne). Нижче наведено юридичне заснування Європейського Союзу (ЄС) — основну основу для цього об’єднання. ЄС успадкував багато своїх теперішніх обов'язків від Європейських Співтовариств (ЄС), які були засновані в 1950-х роках у дусі Декларації Шумана.

Підписаний Діє з Документ

1948 1948 Брюссельський договір

1951 1952 Паризький договір

1954 1955 Поправки до Брюссельського договору

1957 1958 Римські договори

1965 1967 Договір злиття

1975 Н/Д Висновки Європейської ради

1985 1985 Шенгенська угода

1986 1987 Єдиний європейський акт

1992 1993 Маастрихтський договір

1997 1999 Амстердамський договір

2001 2003 Ніццький договір

2007 2009 Лісабонська угода

Підвалини Європейського Союзу:

Європейські спільноти

Європейська спільнота з атомної енергії (Євратом)

Європейська спільнота з вугілля та сталі (ЄСВС)

Термін дії договору минув у 2002 р.

Європейський Союз (ЄС)

Європейська економічна спільнота (ЄЕС)

Шенгенська угода

Європейська спільнота (ЄС)

Співробітництво TREVI (тероризм, радикалізм, екстремізм та міжнародне насильство)

Правосуддя та внутрішні справи

Співробітництво між поліцією та правосуддям у кримінальних справах

Європейська політична співпраця

Спільна зовнішня та безпекова політика (СЗБП)

Неконсолідовані органи

Західноєвропейський союз (ЗЄС)

Припинив існування у 2011 р.

Література

• І. О. Мінгазутдінов. Амстердамський договір 1997 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.

Посилання

• Глосарій термінів Європейського Союзу [ 18 квітня 2007 у Wayback Machine.]