Історія Деснянського району — історія одного із десяти районів Києва. Як адміністративно-територіальна одиниця у складі Києва утворений 30 грудня 1987 року і названий Ватутінським на честь радянського військового діяча Миколи Ватутіна. Ватутінський район у жовтні 2001 року було перейменовано на Деснянський.
Вперше ця місцевість, де розташовано Деснянський район згадуються під назвою Городець. 1026 року Ярослав Мудрий уклав тут мирну угоду із своїм братом Мстиславом, у 1097 році Володимир Мономах викликав у Городець братів Давида та Олега Святославовичів для примирення. Згадка про цю місцевість є в Іпатієвському літописі за 1110 рік про пожежу, яка сталася в Городці. Як свідчить літопис, на Андріїв день року 1135 Городець був спалений половцями, а під 1151 роком є згадка про «село Милославское».
Юрій Долгорукий, воюючи за Київський престол, двічі наступав на місто з Городця. Місцевість йому сподобалась, і тому, сівши в Києві на престол, він зробив тут свою резиденцію і назвав її Раєм. Під час нападу Хана Батия на Київ у 1240 році, ця місцевість згадується як Городок Пісочний.
У XIV столітті Городець був родинним гніздом князів Милославських, тому у літописах місцевість згадується як Милославичі, Милославці, Мирославское, Мирославичи. Міська знать виїздила сюди на полювання, бо тут були багаті ліси. Останній київський князь Симеон Олелькович правив у Києві в 1455—71 роках. На місці древнього Городця, у Милославовичах, він збудував заміський дерев'яний замок. Ймовірно, що замок був знищений кримським ханом Менглі-Гераєм, який напав на Київ у 1482 році. В історичних довідниках це місце відоме як Олельківське городище. Вали цього замку зберігалися аж до ХХ століття. У 1889 році історіограф І. Гошкевич відвідав Вигурівщину, замірював вали замку. Його праця «Замокъ князя Симеона Олельковича и летописний Городець под Киевомъ» вийшла у 1890 році.
Милославичі згадуються також у 1503 році у грамоті великого князя Олександра київському воєводі, в опису Київського замку 1545 і 1552 років як ― «Село Замкове, на Днепре… Милославцы». 1492 року великий князь Олександр пожалував Київському «земянину» Ваську Жеребятичу «в Киевском повете, в Милославичах селище, на имя Чотаново…». Думки про те, що Милославичі і є пізніша Вигурівщина, тобто що це одне село, додержується низка істориків — Є. Голованський, М. Новицький, В. Гошкевич, Михайло Грушевський, Петро Клепатський та інші.
Існує кілька версій щодо походження назви Вигурівщина. Микола Закревський вказує на те, що «служебник» Київського воєводи, князя К.К. Острозького Ян Вигура 12 грудня 1572 року передав Михайлівському монастиреві грамоту князя на володіння землями на лівому березі Дніпра, а Вигурівщину подаровано монастиреві Вигурою, про що йде мова в Універсалі від 1 грудня 1574 року. У свою чергу історик Є. Голованський стверджує також, що «село Вигурівщина в давнину називалося Милославщиною… на Вигуровщину ж воно перейменоване в XVI ст. за ім'ям колишнього власника Івана (Яна) Вигури — службовця при воєводі К. К. Острозьком і похованого в Михайлівському монастирі. Власник села Вигура заповідав обителі Св. Михайла саме село заселене козаками». Це підтверджується «Описом села Вигурівщини 1780 року».
Одержавши від Богдана Хмельницького Вигурівщину, монастир, наприкінці XVII століття, значно розширив цей маєток, скупивши невеликі ділянки у сусідів посполитих і козаків, усього на суму 626 золотих. 1654 року тут було десять дворів, а 1666 лише шість, 1730 року тут вже — 45 дворів і Вигурівщина значиться селом, тобто тут була церква.
З утворенням в ході визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького військово-адміністративного поділу, Вигурівщина відносилася у XVIII столітті до Гоголівської сотні Київського полку. 1782 року землі сотні відійшли до новоствореного Київського повіту Київського намісництва, а ще за кілька років все, що було на лівому березі Дніпра, розпорядженням царського уряду передали Чернігівській губернії. Це було дуже незручно для жителів Вигурівщини, Воскресенської слобідки, Осокорків, Позняків, Дарниці, які здавна були пов'язані економічними узами саме з Києвом.
Землі Вигурівщини належали монастирю до указу Катерини ІІ про секуляризацію, яким всі монастирі позбавлялись своїх володінь. Проте у Вигурівщині значна частина земель і сінокоси належали монастирю аж до 1917 року.
У 1880-х роках адміністрація Києва порушила клопотання про включення Вигурівщини до Київського повіту. Для цього знадобилося спеціальне положення Комітету міністрів Російської імперії від 27 березня 1889 року, за яким Вигурівщину передали до Київського повіту. Вигурівці за документами, що збереглися, займалися головним чином вирощуванням зерна, городництвом і рибальством. Окрім села також був ще й хутір Вигурівський, що займав близько однієї десятини трьохсот квадратних саженів.
До 1972 року назву «Вигурівщина» мала залізнична станція, яка була перейменована у «Київ-Дніпровський». У 1981 році у Вигурівщині було 1500 дворів, 500 мешканців. Село Вигурівщину почали зносити у 1981 році. Проте й досьогодні ще залишилася найдревніша частина села (125 хат), де знаходилися Городець та замок князя Симеона. Збереглося також стародавнє кладовище, на якому у 1953 році встановлено пам'ятник загиблим воїнам. У селищі 14 солдатських могил.
Місцевість, де розташована Троєщина у XVI столітті мала назву «Чурилівщина», «ґрунт Троїцький», бо належала Троїцькому Больничному монастиреві Києво-Печерської Лаври. Звідси й походить назва села. У зв'язку з тим, що спочатку ніякого поселення там не було, а обробляли землю, косили сіно монастирські служки та наймані селяни, місцевість одержала назву Троєщина. Точну дату заснування селища за браком документів не встановлено. Воно, найвірогідніше, виникло у XVII столітті.
Адміністративно ця територія до 1471 року входила до складу Київського князівства, потім до Київського воєводства Литовсько-Польської держави. Після визвольної війни 1648—54 років — до складу Київської, а з 1736 року — Гоголівської сотень Київського полку, з 1782 року — до Київського намісництва. У 1802—1902 роки Вигурівщина та Троєщина входили до складу Броварської, а з 1903 по 1923 роки — Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.
Вже у першій чверті XVIII століття у Троєщині постійно проживали люди. Так, за ревізією Київського полку та Київської сотні 1723—30 років в Троєщині нараховано 30 дворів посполитих (тобто селян). Історик Сергій Шамрай у роботі «Київська сотня на Гетьманщині» пояснює, що хоча селище й належало монастиреві, але якийсь час входило до складу Київської сотні. За ревізією 1730 року кількість подвір'їв зросла до 36.
Наприкінці XIX століття в селищах відкрилися перші навчальні заклади: у 1885 році — Вигурівське сільське однокласне народне училище та у 1886 році — Троєщинське сільське народне училище. Кожне училище одержувало на щорічне утримання від земства до 500 карбованців. На початку XX століття в них навчалося більш як 100 дітей.
За радянських часів в адміністративному відношенні села Вигурівщина й Троєщина спочатку належали до Броварського (у 1923—27 роки), а потім у 1927—30 роки — до Київського районів Київського округу. У зв'язку з ліквідацією округів у 1930 році сільради Броварського району увійшли до Київської приміської смуги і були підпорядковані Київській міськраді, а Броварський район перейменовано у Велико-Димерський.
У 1930—37 роках села були у складі Київської приміської смуги. У 1932 році села Вигурівщина та Троєщина утворювали дві сільради з населенням 4626 осіб і площею 45,7 км². У 1937 році утворено Броварський район Київської області, до якого з 1937 до 1988 року входили обидва села. У травні 1958 року, за рішенням Київського облвиконкому, Вигурівщина й Троєщина об'єднані в один населений пункт під назвою Троєщина.
Література
- Вакулишин С., Василенко Л. Деснянський район: Із глибини століть — у сьогодення. — Довідково-інформаційне видання. — Київ, 2006. — С. 74.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Istoriya Desnyanskogo rajonu istoriya odnogo iz desyati rajoniv Kiyeva Yak administrativno teritorialna odinicya u skladi Kiyeva utvorenij 30 grudnya 1987 roku i nazvanij Vatutinskim na chest radyanskogo vijskovogo diyacha Mikoli Vatutina Vatutinskij rajon u zhovtni 2001 roku bulo perejmenovano na Desnyanskij Vpershe cya miscevist de roztashovano Desnyanskij rajon zgaduyutsya pid nazvoyu Gorodec 1026 roku Yaroslav Mudrij uklav tut mirnu ugodu iz svoyim bratom Mstislavom u 1097 roci Volodimir Monomah viklikav u Gorodec brativ Davida ta Olega Svyatoslavovichiv dlya primirennya Zgadka pro cyu miscevist ye v Ipatiyevskomu litopisi za 1110 rik pro pozhezhu yaka stalasya v Gorodci Yak svidchit litopis na Andriyiv den roku 1135 Gorodec buv spalenij polovcyami a pid 1151 rokom ye zgadka pro selo Miloslavskoe Yurij Dolgorukij voyuyuchi za Kiyivskij prestol dvichi nastupav na misto z Gorodcya Miscevist jomu spodobalas i tomu sivshi v Kiyevi na prestol vin zrobiv tut svoyu rezidenciyu i nazvav yiyi Rayem Pid chas napadu Hana Batiya na Kiyiv u 1240 roci cya miscevist zgaduyetsya yak Gorodok Pisochnij U XIV stolitti Gorodec buv rodinnim gnizdom knyaziv Miloslavskih tomu u litopisah miscevist zgaduyetsya yak Miloslavichi Miloslavci Miroslavskoe Miroslavichi Miska znat viyizdila syudi na polyuvannya bo tut buli bagati lisi Ostannij kiyivskij knyaz Simeon Olelkovich praviv u Kiyevi v 1455 71 rokah Na misci drevnogo Gorodcya u Miloslavovichah vin zbuduvav zamiskij derev yanij zamok Jmovirno sho zamok buv znishenij krimskim hanom Mengli Gerayem yakij napav na Kiyiv u 1482 roci V istorichnih dovidnikah ce misce vidome yak Olelkivske gorodishe Vali cogo zamku zberigalisya azh do HH stolittya U 1889 roci istoriograf I Goshkevich vidvidav Vigurivshinu zamiryuvav vali zamku Jogo pracya Zamok knyazya Simeona Olelkovicha i letopisnij Gorodec pod Kievom vijshla u 1890 roci Miloslavichi zgaduyutsya takozh u 1503 roci u gramoti velikogo knyazya Oleksandra kiyivskomu voyevodi v opisu Kiyivskogo zamku 1545 i 1552 rokiv yak Selo Zamkove na Dnepre Miloslavcy 1492 roku velikij knyaz Oleksandr pozhaluvav Kiyivskomu zemyaninu Vasku Zherebyatichu v Kievskom povete v Miloslavichah selishe na imya Chotanovo Dumki pro te sho Miloslavichi i ye piznisha Vigurivshina tobto sho ce odne selo doderzhuyetsya nizka istorikiv Ye Golovanskij M Novickij V Goshkevich Mihajlo Grushevskij Petro Klepatskij ta inshi Isnuye kilka versij shodo pohodzhennya nazvi Vigurivshina Mikola Zakrevskij vkazuye na te sho sluzhebnik Kiyivskogo voyevodi knyazya K K Ostrozkogo Yan Vigura 12 grudnya 1572 roku peredav Mihajlivskomu monastirevi gramotu knyazya na volodinnya zemlyami na livomu berezi Dnipra a Vigurivshinu podarovano monastirevi Viguroyu pro sho jde mova v Universali vid 1 grudnya 1574 roku U svoyu chergu istorik Ye Golovanskij stverdzhuye takozh sho selo Vigurivshina v davninu nazivalosya Miloslavshinoyu na Vigurovshinu zh vono perejmenovane v XVI st za im yam kolishnogo vlasnika Ivana Yana Viguri sluzhbovcya pri voyevodi K K Ostrozkom i pohovanogo v Mihajlivskomu monastiri Vlasnik sela Vigura zapovidav obiteli Sv Mihajla same selo zaselene kozakami Ce pidtverdzhuyetsya Opisom sela Vigurivshini 1780 roku Oderzhavshi vid Bogdana Hmelnickogo Vigurivshinu monastir naprikinci XVII stolittya znachno rozshiriv cej mayetok skupivshi neveliki dilyanki u susidiv pospolitih i kozakiv usogo na sumu 626 zolotih 1654 roku tut bulo desyat dvoriv a 1666 lishe shist 1730 roku tut vzhe 45 dvoriv i Vigurivshina znachitsya selom tobto tut bula cerkva Z utvorennyam v hodi vizvolnoyi vijni pid provodom Bogdana Hmelnickogo vijskovo administrativnogo podilu Vigurivshina vidnosilasya u XVIII stolitti do Gogolivskoyi sotni Kiyivskogo polku 1782 roku zemli sotni vidijshli do novostvorenogo Kiyivskogo povitu Kiyivskogo namisnictva a she za kilka rokiv vse sho bulo na livomu berezi Dnipra rozporyadzhennyam carskogo uryadu peredali Chernigivskij guberniyi Ce bulo duzhe nezruchno dlya zhiteliv Vigurivshini Voskresenskoyi slobidki Osokorkiv Poznyakiv Darnici yaki zdavna buli pov yazani ekonomichnimi uzami same z Kiyevom Zemli Vigurivshini nalezhali monastiryu do ukazu Katerini II pro sekulyarizaciyu yakim vsi monastiri pozbavlyalis svoyih volodin Prote u Vigurivshini znachna chastina zemel i sinokosi nalezhali monastiryu azh do 1917 roku U 1880 h rokah administraciya Kiyeva porushila klopotannya pro vklyuchennya Vigurivshini do Kiyivskogo povitu Dlya cogo znadobilosya specialne polozhennya Komitetu ministriv Rosijskoyi imperiyi vid 27 bereznya 1889 roku za yakim Vigurivshinu peredali do Kiyivskogo povitu Vigurivci za dokumentami sho zbereglisya zajmalisya golovnim chinom viroshuvannyam zerna gorodnictvom i ribalstvom Okrim sela takozh buv she j hutir Vigurivskij sho zajmav blizko odniyeyi desyatini trohsot kvadratnih sazheniv Do 1972 roku nazvu Vigurivshina mala zaliznichna stanciya yaka bula perejmenovana u Kiyiv Dniprovskij U 1981 roci u Vigurivshini bulo 1500 dvoriv 500 meshkanciv Selo Vigurivshinu pochali znositi u 1981 roci Prote j dosogodni she zalishilasya najdrevnisha chastina sela 125 hat de znahodilisya Gorodec ta zamok knyazya Simeona Zbereglosya takozh starodavnye kladovishe na yakomu u 1953 roci vstanovleno pam yatnik zagiblim voyinam U selishi 14 soldatskih mogil Miscevist de roztashovana Troyeshina u XVI stolitti mala nazvu Churilivshina grunt Troyickij bo nalezhala Troyickomu Bolnichnomu monastirevi Kiyevo Pecherskoyi Lavri Zvidsi j pohodit nazva sela U zv yazku z tim sho spochatku niyakogo poselennya tam ne bulo a obroblyali zemlyu kosili sino monastirski sluzhki ta najmani selyani miscevist oderzhala nazvu Troyeshina Tochnu datu zasnuvannya selisha za brakom dokumentiv ne vstanovleno Vono najvirogidnishe viniklo u XVII stolitti Administrativno cya teritoriya do 1471 roku vhodila do skladu Kiyivskogo knyazivstva potim do Kiyivskogo voyevodstva Litovsko Polskoyi derzhavi Pislya vizvolnoyi vijni 1648 54 rokiv do skladu Kiyivskoyi a z 1736 roku Gogolivskoyi soten Kiyivskogo polku z 1782 roku do Kiyivskogo namisnictva U 1802 1902 roki Vigurivshina ta Troyeshina vhodili do skladu Brovarskoyi a z 1903 po 1923 roki Mikilsko Slobidskoyi volosti Osterskogo povitu Chernigivskoyi guberniyi Vzhe u pershij chverti XVIII stolittya u Troyeshini postijno prozhivali lyudi Tak za reviziyeyu Kiyivskogo polku ta Kiyivskoyi sotni 1723 30 rokiv v Troyeshini narahovano 30 dvoriv pospolitih tobto selyan Istorik Sergij Shamraj u roboti Kiyivska sotnya na Getmanshini poyasnyuye sho hocha selishe j nalezhalo monastirevi ale yakijs chas vhodilo do skladu Kiyivskoyi sotni Za reviziyeyu 1730 roku kilkist podvir yiv zrosla do 36 Naprikinci XIX stolittya v selishah vidkrilisya pershi navchalni zakladi u 1885 roci Vigurivske silske odnoklasne narodne uchilishe ta u 1886 roci Troyeshinske silske narodne uchilishe Kozhne uchilishe oderzhuvalo na shorichne utrimannya vid zemstva do 500 karbovanciv Na pochatku XX stolittya v nih navchalosya bilsh yak 100 ditej Za radyanskih chasiv v administrativnomu vidnoshenni sela Vigurivshina j Troyeshina spochatku nalezhali do Brovarskogo u 1923 27 roki a potim u 1927 30 roki do Kiyivskogo rajoniv Kiyivskogo okrugu U zv yazku z likvidaciyeyu okrugiv u 1930 roci silradi Brovarskogo rajonu uvijshli do Kiyivskoyi primiskoyi smugi i buli pidporyadkovani Kiyivskij miskradi a Brovarskij rajon perejmenovano u Veliko Dimerskij U 1930 37 rokah sela buli u skladi Kiyivskoyi primiskoyi smugi U 1932 roci sela Vigurivshina ta Troyeshina utvoryuvali dvi silradi z naselennyam 4626 osib i plosheyu 45 7 km U 1937 roci utvoreno Brovarskij rajon Kiyivskoyi oblasti do yakogo z 1937 do 1988 roku vhodili obidva sela U travni 1958 roku za rishennyam Kiyivskogo oblvikonkomu Vigurivshina j Troyeshina ob yednani v odin naselenij punkt pid nazvoyu Troyeshina LiteraturaVakulishin S Vasilenko L Desnyanskij rajon Iz glibini stolit u sogodennya Dovidkovo informacijne vidannya Kiyiv 2006 S 74