Шамрай Сергій Вікторович

Сергій Вікторович Шамрай (17 (30) серпня 1900(19000830), Владикавказ — 4 січня 1939, один з таборів Севвостлага) — український історик, дослідник проблем соціально-економічної історії України XVII–XIX століть, історичної географії України. Репресований у 1933 і 1937. Рідний племінник Грушевського Михайла Сергійовича.

Шамрай Сергій Вікторович
Народився	30 серпня 1900(1900-08-30) Владикавказ, Російська імперія
Помер	4 січня 1939(1939-01-04) (38 років)
Діяльність	історик, політичний в'язень
Галузь	історія^[1], соціальна історія^[1], історія економіки^[1] і історична географія^[1]
Alma mater	Історико-філологічний факультет Київського університету^[d]
Знання мов	українська^[1]
Роботи у Вікіджерелах 1919 — закінчив 8-1 клас Другої української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства 1919–1923 історико-філологічний факультет Київського університету, на той час — Вищого інституту народної освіти (ВІНО). Був виключений з політичних мотивів як «ворожий та соціально чужий елемент» До виключення з ВІНО вступив на 2-й курс етнографічного відділу Київського археологічного інституту, який закінчив у 1924 Робота Одночасно з навчанням працював: 1917–1918 — в канцелярії Українського народного університету 1918–1919 — помічником секретаря Українського наукового товариства у Києві 1920–1922 — старшим помічником бібліотекаря у Вищому інституті народної освіти 1920–1922 — лектором Робітничо-селянського університету З 1921 — у Всеукраїнській Академії наук (ВУАН): 1921–1931 — позаштатним співробітником Комісії для складання історично-географічного словника (з 1926 — Історично-географічна комісія), 1922–1925 — наук. співр. Наук.-Дослідчої Катедри історії України та іст. географії України. 1924–1933 — Член комісії районного дослідження Києва і Правобережжя та Південної України 1928 захистив промоційну працю “Київська козаччина 1855 р.”. У 1931–1933 після від’їзду М. С.Грушевського до Москви фактично керував роботою Кафедри історії України доби торговельного капіталу при ВУАН. Репресії Під час Голодомору як співробітник Михайла Грушевського був звільнений із роботи і був незаконно засуджений на три роки совєцьких концтаборів. Покарання відбував на Далекому Сході. На початку березня 1936 року закінчився перший гулагівський термін Сергія Шамрая. Він повернувся в Україну, оселився в Чернігові, де працював старшим референтом обласного управління народногосподарського обліку. Коли репресії досягли апогею, прокурор Чернігівської області підписав постанову про його арешт. Це сталося 7 серпня 1937 року. Другий вирок був винесений у Москві. Особлива нарада при НКВД СССР 28 березня 1938 року постановила — 8 років виправно-трудових таборів. Науковець дізнався про це рішення уже на Колимі. 4 січня 1939 року Шамрай загинув від виснаження і тортур. Реабілітований 1958. Вибрані праці «Козаки м. Полтави в 1767 р. за Румянцівським описом» (ЗІФВ ВУАН, кн. 6, 1925), «Економічний стан козаків Полтавського полку в 1767 р. (по Румянцівському опису)» (Науковий збірник за 1924 р. – К., 1925) «Київський одноденний перепис 2 березоля 1874 р.» (Київ та його околиця в історії та пам’ятках. – К., 1926) До історії м. Баришполя у XVIII в. [ 3 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Історико-географічний збірник. – К., 1927. – Т. І Вінницьке селянство 1840-х рр. [ 3 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Історико-географічний збірник. – К., 1927. – Т. І Місто Баришпіль у XVIII в. [ 31 березня 2014 у Wayback Machine.] // Історико-географічний збірник. – К., 1928. – Т. ІІ До історії Київськой сотні Київського полку [ 31 березня 2014 у Wayback Machine.] // Історико-географічний збірник. – К., 1928. – Т. ІІ «До історії залюднення степової України в XVIII ст. (Крилівщина й Лизаветчина)» // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. — 1929. — Книга 24. «Київська Козаччина 1855 р.: До історії селянських рухів на Київщині» (ЗІФВ ВУАН. – Кн. ХХ. – К., 1928), «Селянські розрухи на Правобережжі в сер. XIX ст.» (ЗІФВ, кн. 11, 1927), «Духівництво в селянських рухах Правобережжя в сер. XIX ст.» («Україна», кн. 27, 1928), Місто Васильків (IX—XVIII вв.) [ 31 березня 2014 у Wayback Machine.] // Історико-географічний збірник. – К., 1929. – Т. ІІІ «Спомини Ол. Русова» («За сто літ», кн. 1, 1927). «Деревлянські могили" («Наук. Зб. за р. 1928»), «До історії Київської Козаччини 1855 р.» (Україна. – 1929. – Липень–серпень). «Боротьба козаків Київ. сотні з київ. монастирями та маґістратом в XVII — XVIII в.» («Україна», кн. 39, 1930), М. Кобижча в XVIII в. // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. — 1931. — Книга 26. Пам'ять За ініціативою доньки Шамрая Вікторії Слупської (Шамрай) в 2004 на Байковому цвинтарі поруч з могилами його бабусі та матері встановлена пам'ятна дошка з написом «Пам'яті репресованого історика Сергія Шамрая (1900–1939)». 16 грудня 2010 у Василькові проведена науково-краєзнавча конференція «Із роду Грушевських», присвяченої С. Шамраю («Шамраївські читання)». Серед організаторів заходу — історичний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Історико-меморіальний музей М. Грушевського, Київська обласна організація Національної спілки краєзнавців України, Васильківська міська рада. У Василькові існують вулиця та провулок Сергія Шамрая. Також вулиця Сергія Шамрая існує у Боярці. Примітки Czech National Authority Database d:Track:Q13550863 Євген Букет. «Шамраївські читання» у Василькові. / «Слово Просвіти», 22 грудня 2010. . vasylkivrada.gov.ua. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 20 травня 2016. . Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Література Заруба В. М. Знищення київської школи істориків Михайла Грушевського (1929 − 1934) // Михайло Грушевський. Зб. наук. праць і матеріалів Міжнародної ювілейної конференції, присвяченої 125-й річниці від дня народження Михайла Грушевського. Львів: НТШ, 1994. С. 403 −411. Юркова О.В. Шамрай Сергій Вікторович [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 591. — . Олексій Шекера: Про автора. / Сергій Шамрай «Місто Васильків, IX–XVIII вв.». Видавництво «Вечірній Васильків», 2010, сторінки 9-21. “Софійський собор”: пам’ятка вечора 9 січня 1985 р. Музей історії міста Києва. Біобібліографія києвознавців. Вип.4 / Упор. С. І. Білокінь. – К., 1985. – С. 3–8; Юркова О. Діяльність Науково-дослідної кафедри історії України М. С. Грушевського (1924–1930 рр.). – К., 1999. Пиріг Р. Я. Життя Михайла Грушевського: Останнє десятиліття (1924–1934 рр.). – К., 1993. Панькова С. Сергій Шамрай: вибір шляху (Штрихи до біографії небожа і учня Михайла Грушевського) [ 4 вересня 2014 у Wayback Machine.]/ Український історик.- 2002. -№01-04(152-155)