Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Венеці йська шко ла італ scuola veneziana термін що в історії музики використовується для опису композиторів які працюва

Венеціанська школа (музика)

Венеціанська школа (музика)

Венеці́йська шко́ла (італ. scuola veneziana) — термін, що в історії музики використовується для опису композиторів, які працювали у Венеції з 1550 до 1610 року; а також позначає їх музику.

image
Собор святого Марка у присмерку. Простір та резонуючий інтер'єр були однією з причин виникнення венеційської школи

Венеційські поліхоральні композиції XVI століття були найважливішим музичним феноменом в Європі і мали надзвичайний вплив на європейську музику цього періоду. Новації введені венеційською школою, разом з тогочасним розвитком монодії та опери у Флоренції репрезентують кінець Музики Відродження та початок музики бароко.

Історія

Появу Венеційської школи зумовили різноманітні фактори. Перший був політичним: після смерті папи Лева X у 1521 році та Пограбування Рима 1527 року, тривала традиція Вічного міста як музичного центру ослабнула; багато композиторів, що бажали переїхати до Італії, більше не їхали до Рима, а прямували до Венеції.

Іншим фактором, можливо важливішим, було існування пишної Базиліки св. Марка (зазвичай відомої як Сан Марко (італ. San Marco)) з її унікальним інтер'єром з двома місцями для хорів.

Просторість базиліки викликала необхідність розвивати музичний стиль, який використовував би затримування звуку, зумовлене великими розмірами храму. У такий спосіб венеційський поліхоральний стиль розвинувся у стиль антифонний, в якому групи півчих, акомпановані музичними інструментами, співають в певні моменти у протиставленні, а в інші в унісон, об'єднуючись звуками органа.

Першим композитором, хто віддав належне цьому відомому ефектові, був Адріан Вілларт, який став капельмейстером Сан Марко у 1527 році і залишався безперервно на цій посаді до своєї смерті у 1562 році.

Джозеффо Царліно, один з найвпливовіших музикантів свого часу, назвав Вілларта «новим Піфагором». Вплив Вілларта був глибоким не лише завдяки його композиторській майстерності, а також через його надзвичайне мистецтво педагога; багато венеційців навчались у нього.

Іншим фактором, що стимулював творчу активність цієї групи музикантів, був розвиток видавничої справи у Венеції. У перші роки XVI століття Венеція була багатим містом з стабільним урядом, і в таких умовах вона швидко стала важливим центром публікування музичних партитур. Сюди з'їжджалися композитори з усіх частин Європи, щоб скористатися новою видавничою технологією, винаходові якої було лише декілька років. Композитори північної Європи, особливо фламандці та французи, визнані серед найкращих у Європі, у великій кількості прибули до Італії.

Інтернаціональність венеційської музичної громади продовжувалась до кінця XVII століття.

У 1560–1570 роки розвинулись дві музичні течії: прогресивна, очолена Бальдассаре Донато та консервативна, з Джозеффо Царліно на чолі, який після Чіпріано де Роре став капельмейстером у Сан Марко. Незгода між двома групами призвела, у 1569 році, до публічної сварки між Донато та Царліно під час проведення урочистостей свята св. Марка. Учасники консервативної течії схилялись до наслідування поліфонічного стилю франко-фламандської школи; до них належали Чіпріано де Роре, Джозеффо Царліно та Клаудіо Меруло; до прогресивної — Бальдассаре Донато, Джованні Кроче, а пізніше Андреа та Джованні Ґабріелі.

Додатковим пунктом незгоди між двома групами було питання, кого допускати до посади капельмейстера Сан Марко: лише венеційців або хоча б італійців, чи також і чужоземців. Зрештою група, що підтримувала місцеві таланти, перемогла, і поклала край пануванню у Венеції іноземних музикантів; на цю, одну з найважливіших музичних посад тогочасної Італії, у 1603 році після смерті Донато, було призначено Джованні Кроче, далі, 1609 року — Джуліо Чезаре Мартіненґо і у 1613 році — Клаудіо Монтеверді.

Межі свого розвитку венеційська школа досягла у десятиріччя 1580–1590, коли Андреа та Джованні Ґабріелі створили свої величні шедеври для багатоскладених хорів, мідних духових смичкових та органа. Ці праці були першими, що вводили у музику динамізм, а також одними з перших, що передбачали специфічні вимоги до оркестрування. В цей час зробили свій важливий внесок у музику і органісти Клаудіо Меруло та Джіроламо Дірута; вони започаткували той стиль і ту техніку, які, пересунувшись на північ Європи та розвинувшись у наступних генераціях, досягли кульмінації у працях Яна Свелінка, Дітріха Букстегуде, і нарешті Йоганна Себастьяна Баха.

Термін венеційська школа інколи використовується, щоб відрізнити її від сучасної їй та більш консервативної римської школи.

Іншими важливими центрами музичної діяльності в Італії у цей період були Флоренція, де народилася опера, Феррара, Неаполь, Падуя, Мантуя та Мілан.

Композитори

До найголовніших представників венеційської школи відносяться:

Бібліографія

  • Різні статті"Venice, " in The New Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. Stanley Sadie. 20 vol. London, Macmillan Publishers Ltd., 1980.
  • Gustave Reese, Music in the Renaissance. New York, W.W. Norton & Co., 1954.
  • Manfred Bukofzer, Music in the Baroque Era. New York, W.W. Norton & Co., 1947.
  • Harold Gleason and Warren Becker, Music in the Middle Ages and Renaissance (Music Literature Outlines Series I). Bloomington, Indiana. Frangipani Press, 1986.
  • Eleanor Selfridge-Field, Venetian Instrumental Music, from Gabrieli to Vivaldi. New York, Dover Publications, 1994.
  • Denis Arnold, Monteverdi. London, J.M. Dent & Sons Ltd, 1975.
  • Blanche Gangwere, Music History During the Renaissance Period, 1520–1550. Westport, Connecticut, Praeger Publishers. 2004

Посилання

  • Джованні Ґабріелі — Salvator noster (Спаситель наш) на 15 голосів, на 3 хори, з симфонією — YouTube [ 16 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Veneci jska shko la ital scuola veneziana termin sho v istoriyi muziki vikoristovuyetsya dlya opisu kompozitoriv yaki pracyuvali u Veneciyi z 1550 do 1610 roku a takozh poznachaye yih muziku Sobor svyatogo Marka u prismerku Prostir ta rezonuyuchij inter yer buli odniyeyu z prichin viniknennya venecijskoyi shkoli Venecijski polihoralni kompoziciyi XVI stolittya buli najvazhlivishim muzichnim fenomenom v Yevropi i mali nadzvichajnij vpliv na yevropejsku muziku cogo periodu Novaciyi vvedeni venecijskoyu shkoloyu razom z togochasnim rozvitkom monodiyi ta operi u Florenciyi reprezentuyut kinec Muziki Vidrodzhennya ta pochatok muziki baroko IstoriyaPoyavu Venecijskoyi shkoli zumovili riznomanitni faktori Pershij buv politichnim pislya smerti papi Leva X u 1521 roci ta Pograbuvannya Rima 1527 roku trivala tradiciya Vichnogo mista yak muzichnogo centru oslabnula bagato kompozitoriv sho bazhali pereyihati do Italiyi bilshe ne yihali do Rima a pryamuvali do Veneciyi Inshim faktorom mozhlivo vazhlivishim bulo isnuvannya pishnoyi Baziliki sv Marka zazvichaj vidomoyi yak San Marko ital San Marco z yiyi unikalnim inter yerom z dvoma miscyami dlya horiv Prostorist baziliki viklikala neobhidnist rozvivati muzichnij stil yakij vikoristovuvav bi zatrimuvannya zvuku zumovlene velikimi rozmirami hramu U takij sposib venecijskij polihoralnij stil rozvinuvsya u stil antifonnij v yakomu grupi pivchih akompanovani muzichnimi instrumentami spivayut v pevni momenti u protistavlenni a v inshi v unison ob yednuyuchis zvukami organa Pershim kompozitorom hto viddav nalezhne comu vidomomu efektovi buv Adrian Villart yakij stav kapelmejsterom San Marko u 1527 roci i zalishavsya bezperervno na cij posadi do svoyeyi smerti u 1562 roci Dzhozeffo Carlino odin z najvplivovishih muzikantiv svogo chasu nazvav Villarta novim Pifagorom Vpliv Villarta buv glibokim ne lishe zavdyaki jogo kompozitorskij majsternosti a takozh cherez jogo nadzvichajne mistectvo pedagoga bagato venecijciv navchalis u nogo Inshim faktorom sho stimulyuvav tvorchu aktivnist ciyeyi grupi muzikantiv buv rozvitok vidavnichoyi spravi u Veneciyi U pershi roki XVI stolittya Veneciya bula bagatim mistom z stabilnim uryadom i v takih umovah vona shvidko stala vazhlivim centrom publikuvannya muzichnih partitur Syudi z yizhdzhalisya kompozitori z usih chastin Yevropi shob skoristatisya novoyu vidavnichoyu tehnologiyeyu vinahodovi yakoyi bulo lishe dekilka rokiv Kompozitori pivnichnoyi Yevropi osoblivo flamandci ta francuzi viznani sered najkrashih u Yevropi u velikij kilkosti pribuli do Italiyi Internacionalnist venecijskoyi muzichnoyi gromadi prodovzhuvalas do kincya XVII stolittya U 1560 1570 roki rozvinulis dvi muzichni techiyi progresivna ocholena Baldassare Donato ta konservativna z Dzhozeffo Carlino na choli yakij pislya Chipriano de Rore stav kapelmejsterom u San Marko Nezgoda mizh dvoma grupami prizvela u 1569 roci do publichnoyi svarki mizh Donato ta Carlino pid chas provedennya urochistostej svyata sv Marka Uchasniki konservativnoyi techiyi shilyalis do nasliduvannya polifonichnogo stilyu franko flamandskoyi shkoli do nih nalezhali Chipriano de Rore Dzhozeffo Carlino ta Klaudio Merulo do progresivnoyi Baldassare Donato Dzhovanni Kroche a piznishe Andrea ta Dzhovanni Gabrieli Dodatkovim punktom nezgodi mizh dvoma grupami bulo pitannya kogo dopuskati do posadi kapelmejstera San Marko lishe venecijciv abo hocha b italijciv chi takozh i chuzhozemciv Zreshtoyu grupa sho pidtrimuvala miscevi talanti peremogla i poklala kraj panuvannyu u Veneciyi inozemnih muzikantiv na cyu odnu z najvazhlivishih muzichnih posad togochasnoyi Italiyi u 1603 roci pislya smerti Donato bulo priznacheno Dzhovanni Kroche dali 1609 roku Dzhulio Chezare Martinengo i u 1613 roci Klaudio Monteverdi Mezhi svogo rozvitku venecijska shkola dosyagla u desyatirichchya 1580 1590 koli Andrea ta Dzhovanni Gabrieli stvorili svoyi velichni shedevri dlya bagatoskladenih horiv midnih duhovih smichkovih ta organa Ci praci buli pershimi sho vvodili u muziku dinamizm a takozh odnimi z pershih sho peredbachali specifichni vimogi do orkestruvannya V cej chas zrobili svij vazhlivij vnesok u muziku i organisti Klaudio Merulo ta Dzhirolamo Diruta voni zapochatkuvali toj stil i tu tehniku yaki peresunuvshis na pivnich Yevropi ta rozvinuvshis u nastupnih generaciyah dosyagli kulminaciyi u pracyah Yana Svelinka Ditriha Bukstegude i nareshti Joganna Sebastyana Baha Termin venecijska shkola inkoli vikoristovuyetsya shob vidrizniti yiyi vid suchasnoyi yij ta bilsh konservativnoyi rimskoyi shkoli Inshimi vazhlivimi centrami muzichnoyi diyalnosti v Italiyi u cej period buli Florenciya de narodilasya opera Ferrara Neapol Paduya Mantuya ta Milan KompozitoriDo najgolovnishih predstavnikiv venecijskoyi shkoli vidnosyatsya Adrian Villart 1490 bl 1562 Zhak Byus 1500 bl 1565 Andrea Gabrieli 1510 bl 1586 Nikola Vichentino 1511 1576 bl Chipriano de Rore 1515 bl 1565 Dzhozeffo Carlino 1517 1590 Baldassare Donato 1525 1603 Annibale Padovano 1527 1575 Kostanco Porta 1529 bl 1601 Matteo Azola 1532 1609 Klaudio Merulo 1533 1604 Dzhozeffo Gvami 1540 bl 1611 Vinchenco Bellavere pomer u 1587 Dzhirolamo Diruta 1554 bl pislya 1610 Dzhirolamo Dalla Kaza pomer u 1601 Dzhovanni Gabrieli 1555 bl 1612 Dzhovanni Kroche 1557 bl 1609 Dzhovanni Bassano 1558 bl 1617 Dzhulio Chezare Martinengo 1561 bl 1613 Dario Kastello 1590 bl 1630 bl BibliografiyaRizni statti Venice in The New Grove Dictionary of Music and Musicians ed Stanley Sadie 20 vol London Macmillan Publishers Ltd 1980 ISBN 1 56159 174 2 Gustave Reese Music in the Renaissance New York W W Norton amp Co 1954 ISBN 0 393 09530 4 Manfred Bukofzer Music in the Baroque Era New York W W Norton amp Co 1947 ISBN 0 393 09745 5 Harold Gleason and Warren Becker Music in the Middle Ages and Renaissance Music Literature Outlines Series I Bloomington Indiana Frangipani Press 1986 ISBN 0 89917 034 X Eleanor Selfridge Field Venetian Instrumental Music from Gabrieli to Vivaldi New York Dover Publications 1994 ISBN 0 486 28151 5 Denis Arnold Monteverdi London J M Dent amp Sons Ltd 1975 ISBN 0 460 03155 4 Blanche Gangwere Music History During the Renaissance Period 1520 1550 Westport Connecticut Praeger Publishers 2004PosilannyaPortal Muzika Dzhovanni Gabrieli Salvator noster Spasitel nash na 15 golosiv na 3 hori z simfoniyeyu YouTube 16 kvitnya 2021 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ