Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Царліно (Zarlino) Джозеффо (італ. Gioseffo Zarlino) (Кіоджа 31 січня або 22 березня 1517 — Венеція 4 лютого 1590) — італійський теоретик музики, педагог і композитор, представник венеціанської композиторської школи.. Теоретичні праці писав італійською мовою. Його трактат «Основи гармоніки» (Le istitutioni harmoniche) у чотирьох книгах — найбільше досягнення музичної науки XVI століття в Італії. Вчення про музику Царліно справило значний вплив на західноєвропейську музичну науку пізнього Відродження і бароко.
| Джозеффо Царліно | |
|---|---|
| італ. Gioseffo Zarlino | |
|
| |
| Gioseffo Zarlino | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 31 січня 1517 |
| Місце народження | Кіоджа |
| Дата смерті | 4 лютого 1590 (73 роки) |
| Місце смерті | Венеція |
| Поховання | Венеція |
| Громадянство |  Італія |
| Національність | італієць |
| Віросповідання | католицька церква |
| Професія | теоретик музики, композитор, капельмейстер |
| Вчителі | Адріан Вілларт |
| Відомі учні | Вінченцо Галілей, Клаудіо Меруло, Джованні Артузі, Джованні Кроче і Джироламо Дірута |
| Інструменти | орган[d] |
| Жанр | мотет |
 Файли у Вікісховищі | |
Вважається набільшим після Гвідо д'Ареццо теоретиком музики між Аристоксеном та Рамо.
Біографічні дані
Народився поблизу Венеції. Вчився мистецтвам у францисканців. Півчий (1536), потім органіст (1539—1540) у кафедральному соборі Кьоджа. Після висвячення в сан (1540) керівник хорової капели (Капела) школи Св. Франциска в Кьодже. Переїхавши до Венеції (1541), продовжив навчання музиці, ставши учнем Адріана Вілларта. Там же вивчав логіку і філософію (К. та Ліньяме) давньогрецька мова (Г. Фьяммінго). З 1565 капельмейстер і органіст собору Св. Марка.
Серед учнів Царліно: Джованні Артузі, Вінченцо Галілей, Джироламо Дірута, можливо, також Клаудіо Меруло. Мотети (на 4-6 голосів) і мадригали (на 5 голосів) Царліно написані в консервативній імітаційно-поліфонічній техніці, з обмеженим використанням хроматики і прийомів .
Вчення
На тлі пошуків «давньогрецької» монодії, що завершилися на початку XVII століття встановленням складу, а також інтенсивних експериментів в області хроматики і мікрохроматики, Царліно виступив як традиціоналіст, апологет контрапункту як основи композиційної техніки і одноголосних ладів, як основи звуковисотної системи:
Контрапункт — це узгодженість, або стрункість, яка народжується з якогось цілого, складеного з різних частин, тобто різних мелодій, укладених в [багатоголосої] музиці і утворених голосами, які відстоять один від одного на сумірні і гармонійні інтервали […]. Можна також сказати, що контрапункт — це вид гармонії, що містить в собі різні зміни звуків, або співочих голосів, [по висоті] виражених певним числовим відношенням і розмірених часом, або ж так: [контрапункт -] це якесь майстерне об'єднання різних звуків, доведене до узгодженості.
Найголовніше досягнення Царліно — теоретичне та естетичне виправдання великого і малого тризвуків, побудоване на свідомо відроджуваної ним «античної» концепції звучного числа (numero sonoro). «Природне» обґрунтування для малого тризвуку Царліно знайшов, поділивши квінту арифметичним середнім (6:5:4, наприклад, c-es-g), для великого — гармонічним середнім (15:12:10, наприклад, c-e-g). Таке обґрунтування (при всій його спекулятивності) фіксує повне і остаточне визнання інтерваліки натурального ладу як звукової матерії для багатоголосної музики. Знамениті емоційні характеристики обох терцій лягли в основу численних пізніших (також емоциального) характеристик мажору і мінору:
Якщо велика терція знаходиться в нижній частині квінти, то гармонія робиться веселою (allegra), а якщо вона знаходиться зверху, то гармонія стає сумною (mesta).
У вченні про лади Царліно в цілому тримався середньовічної концепції монодичних модальних ладів, для яких встановив (як і ) 12 різних октавних звукорядів. Разом з тим, він зробив характерне визнання, що в основі одних звукорядів лежить мала терція, інших — велика терція. Симптоматично, що сам порядок ладів також змінився: як «перший лад» Царліно встановив октавний звукоряд від C (до). Структурна схема всіх 12 ладів Царліно:
Твори (трактати)
- Le istitutioni harmoniche ["Основы гармоники", в четырёх книгах]. Venezia, 1558; репринт видання 1558 року — New York: Broude Brothers, 1965 (Monuments of music and music literature in facsimile, II/1); репринт Venezia, 1562; 2-е, виправлене і доповнене видання, Venezia, 1573; репринт 2-го видання Ridgewood, NJ: Gregg Press, 1966.
- Dimostrationi harmoniche ["Докази гармоніки"]. Venezia, 1571; репринти: New York: Broude Brothers, 1965 (Monuments of music and music literature in facsimile, II/2); Ridgewood, NJ: Gregg Press, 1966.
- Sopplimenti musicali ["Музичні доповнення"]. Venezia, 1588; репринт Ridgewood, NJ: Gregg Press, 1966.
- De tutte l'opere del R.M. Gioseffo Zarlino. Venezia, 1588-89, в 4 томах (повне зібрання творів Царліно; репринт Hildesheim: Georg Olms, 1968).
- Music treatises: Facsimile and transcription by Frans Wiering. Utrecht:, 1997 (= Thesaurus Musicarum Italicarum, vol. 1) .
Переклади трактатів
- Установления гармонии. Перевод О. П. Римского-Корсакова // Музыкальная эстетика западноевропейского средневековья и Возрождения, под ред. В. П. Шестакова. — М., 1966, с. 423-510 (фрагменты).
- Доказательства гармонии. Перевод М. В. Иванова-Борецкого // Музыкальная эстетика западноевропейского средневековья и Возрождения, под ред. В. П. Шестакова. — М., 1966, с. 510-514 (фрагменты).
- The art of counterpoint. Part three of 'Le istitutioni harmoniche', 1558. Translated by Guy A. Marco and Claude V. Palisca // Music theory translation series. New Haven: Yale University Press, 1968 (перевод 3-й книги трактата «Основы гармоники» [первой редакции] на англ. язык).
- On the modes: part four of Le istitutioni harmoniche, 1558, translated by Vered Cohen. Edited with an introduction by Claude V. Palisca // Music theory translation series. New Haven: Yale University Press, 1983 (перевод 4-й книги трактата «Основы гармоники» [первой редакции] на англ. язык).
- Clendinning J.P. Zarlino and the Helicon of Ptolemy // Theoria 2 (1987), pp. 39–58 (комментированный перевод III.3 трактата «Дополнения к музыке» на англ. язык).
- Theorie des Tonsystems: das erste und zweite Buch der «Institutioni harmoniche» (1573), aus dem Italienischen übersetzt, mit Anmerkungen, Kommentaren und einem Nachwort versehen von Michael Fend. Frankfurt am Main, New York: P. Lang, 1989. (1-я и 2-я книги трактата «Основы гармоники» [второй редакции] в переводе на немецкий язык).
Примітки
- Трактати , В. Галілея, музика О. Лассо Л. Маренціо, К. де Роре і, нарешті, в 90-х рр. апогей хроматичної музики у
- Inst. harm. III, 1.
- Ist. harm. I.18, I.19, IV.45 et passim; див. також споріднений термін quantità sonora (частіше pl.) в I.40, II.18, III.35 et pass.
- «…це властивість властива тільки даній пропорції, вона по суті називається Серединою, тому що в звуках середня струна з трьох струн, натягнутих [даному] відношенні членів, народжує з крайніми струнами те солодке співзвуччя, яке називається Гармонією. Ось і Петро з Абано [ca.1250-ca.1316], коментатор трактату „Проблеми“ Арістотеля, дуже добре сказав, що середина — це те, що народжує гармонію». Ist. harm. I,39
- «…quando si pone la Terza maggiore nella parte graue [della Quinta], l' Harmonia si fà allegra; et quando si pone nella parte acuta, si fà mesta». Ist. harm. III,31.
- Dimostr. harm. Rag.V, Def. 8, 14.
- Відомий у сучасній елементарної теорії музики як «іонійський» (Царліно не використав грецьких етнонімів для позначення ладів).
- Фрагмент трактата «Основи гармоніки», 2-а редакція, за виданням 1589 року (p.399).
Література
- Riemann H. Zarlino als harmonischer Dualist // Monatshefte für Musikgeschichte XII (1880), SS.155–7, S.174.
- Zenck H. Zarlinos 'Istitutioni harmoniche' als Quelle zur Musikanschauung der italienischen Renaissance // Zeitschrift für Musikwissenschaft 12 (1929—1930), SS.540-578.
- Dahlhaus C. War Zarlino Dualist? // Musikforshung X (1957), SS.286-291.
- Powers H. Tonal types and modal categories in Renaissance polyphony // Journal of the American Musicological Society 34 (1981), pp. 428–470.
- Palisca C. Humanism in Italian Renaissance musical thought. New Haven: Yale University Press, 1985.
- Гуляницкая Н. С. Додекамодальная система Царлино // История гармонических стилей. Сб. трудов ГМПИ им. Гнесиных. Вып. 92. М., 1987.
- Airoldi R. La teoria del temperamento nell' età di Gioseffo Zarlino. Cremona, 1989.
- Сушкова Н. Царлино и Вичентино (к вопросу о теоретических дискуссиях в Италии середины XVI века) // Из истории теоретического музыкознания. Сб. трудов МГК. М., 1990, с.32-45.
- Wiering F. The language of the modes: studies in the history of polyphonic modality. New York: Routledge, 2001.
- Холопов Ю. Н., Поспелова Р. Л. Теория музыки времени Палестрины: о трактате Дж. Царлино «Установления гармонии» // Русская книга о Палестрине. Сб. статей. М.: МГК, 2002.
- Judd C.C. Renaissance modal theory: theoretical, compositional and editorial perspectives // The Cambridge history of Western music theory.- New York: Cambridge University Press, 2002, pp. 364–406.
- Музыкально-теоретические системы. Учебник для историко-теоретических и композиторских факультетов музыкальных вузов. М., 2006, с.132-154.
Посилання
- Основи гармоніки (текст видання 1558 р., З ілюстраціями): Часть I [ 12 серпня 2010 у Wayback Machine.], Часть II [ 17 жовтня 2010 у Wayback Machine.], Часть III [ 17 жовтня 2010 у Wayback Machine.], Часть IV [ 11 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- Доказательства гармоники (факсимиле издания 1571 г.) [ 30 вересня 2010 у Wayback Machine.]
- Холопов Ю. Н., Поспелова Р. Л. Теория музыки времен Палестрины: о трактате Дж. Царлино «Установления гармонии» [ 20 вересня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Carlino Zarlino Dzhozeffo ital Gioseffo Zarlino Kiodzha 31 sichnya abo 22 bereznya 1517 Veneciya 4 lyutogo 1590 italijskij teoretik muziki pedagog i kompozitor predstavnik venecianskoyi kompozitorskoyi shkoli Teoretichni praci pisav italijskoyu movoyu Jogo traktat Osnovi garmoniki Le istitutioni harmoniche u chotiroh knigah najbilshe dosyagnennya muzichnoyi nauki XVI stolittya v Italiyi Vchennya pro muziku Carlino spravilo znachnij vpliv na zahidnoyevropejsku muzichnu nauku piznogo Vidrodzhennya i baroko Dzhozeffo Carlinoital Gioseffo ZarlinoGioseffo ZarlinoOsnovna informaciyaData narodzhennya 31 sichnya 1517 1517 01 31 Misce narodzhennya KiodzhaData smerti 4 lyutogo 1590 1590 02 04 73 roki Misce smerti VeneciyaPohovannya VeneciyaGromadyanstvo ItaliyaNacionalnist italiyecVirospovidannya katolicka cerkvaProfesiya teoretik muziki kompozitor kapelmejsterVchiteli Adrian VillartVidomi uchni Vinchenco Galilej Klaudio Merulo Dzhovanni Artuzi Dzhovanni Kroche i Dzhirolamo DirutaInstrumenti organ d Zhanr motet Fajli u Vikishovishi Portret Dzhozeffo Carlino Vvazhayetsya nabilshim pislya Gvido d Arecco teoretikom muziki mizh Aristoksenom ta Ramo Biografichni daniNarodivsya poblizu Veneciyi Vchivsya mistectvam u franciskanciv Pivchij 1536 potim organist 1539 1540 u kafedralnomu sobori Kodzha Pislya visvyachennya v san 1540 kerivnik horovoyi kapeli Kapela shkoli Sv Franciska v Kodzhe Pereyihavshi do Veneciyi 1541 prodovzhiv navchannya muzici stavshi uchnem Adriana Villarta Tam zhe vivchav logiku i filosofiyu K ta Linyame davnogrecka mova G Fyammingo Z 1565 kapelmejster i organist soboru Sv Marka Sered uchniv Carlino Dzhovanni Artuzi Vinchenco Galilej Dzhirolamo Diruta mozhlivo takozh Klaudio Merulo Moteti na 4 6 golosiv i madrigali na 5 golosiv Carlino napisani v konservativnij imitacijno polifonichnij tehnici z obmezhenim vikoristannyam hromatiki i prijomiv VchennyaNa tli poshukiv davnogreckoyi monodiyi sho zavershilisya na pochatku XVII stolittya vstanovlennyam skladu a takozh intensivnih eksperimentiv v oblasti hromatiki i mikrohromatiki Carlino vistupiv yak tradicionalist apologet kontrapunktu yak osnovi kompozicijnoyi tehniki i odnogolosnih ladiv yak osnovi zvukovisotnoyi sistemi Kontrapunkt ce uzgodzhenist abo strunkist yaka narodzhuyetsya z yakogos cilogo skladenogo z riznih chastin tobto riznih melodij ukladenih v bagatogolosoyi muzici i utvorenih golosami yaki vidstoyat odin vid odnogo na sumirni i garmonijni intervali Mozhna takozh skazati sho kontrapunkt ce vid garmoniyi sho mistit v sobi rizni zmini zvukiv abo spivochih golosiv po visoti virazhenih pevnim chislovim vidnoshennyam i rozmirenih chasom abo zh tak kontrapunkt ce yakes majsterne ob yednannya riznih zvukiv dovedene do uzgodzhenosti Najgolovnishe dosyagnennya Carlino teoretichne ta estetichne vipravdannya velikogo i malogo trizvukiv pobudovane na svidomo vidrodzhuvanoyi nim antichnoyi koncepciyi zvuchnogo chisla numero sonoro Prirodne obgruntuvannya dlya malogo trizvuku Carlino znajshov podilivshi kvintu arifmetichnim serednim 6 5 4 napriklad c es g dlya velikogo garmonichnim serednim 15 12 10 napriklad c e g Take obgruntuvannya pri vsij jogo spekulyativnosti fiksuye povne i ostatochne viznannya intervaliki naturalnogo ladu yak zvukovoyi materiyi dlya bagatogolosnoyi muziki Znameniti emocijni harakteristiki oboh tercij lyagli v osnovu chislennih piznishih takozh emocialnogo harakteristik mazhoru i minoru Yaksho velika terciya znahoditsya v nizhnij chastini kvinti to garmoniya robitsya veseloyu allegra a yaksho vona znahoditsya zverhu to garmoniya staye sumnoyu mesta U vchenni pro ladi Carlino v cilomu trimavsya serednovichnoyi koncepciyi monodichnih modalnih ladiv dlya yakih vstanoviv yak i 12 riznih oktavnih zvukoryadiv Razom z tim vin zrobiv harakterne viznannya sho v osnovi odnih zvukoryadiv lezhit mala terciya inshih velika terciya Simptomatichno sho sam poryadok ladiv takozh zminivsya yak pershij lad Carlino vstanoviv oktavnij zvukoryad vid C do Strukturna shema vsih 12 ladiv Carlino Tvori traktati Le istitutioni harmoniche Osnovy garmoniki v chetyryoh knigah Venezia 1558 reprint vidannya 1558 roku New York Broude Brothers 1965 Monuments of music and music literature in facsimile II 1 reprint Venezia 1562 2 e vipravlene i dopovnene vidannya Venezia 1573 reprint 2 go vidannya Ridgewood NJ Gregg Press 1966 Dimostrationi harmoniche Dokazi garmoniki Venezia 1571 reprinti New York Broude Brothers 1965 Monuments of music and music literature in facsimile II 2 Ridgewood NJ Gregg Press 1966 Sopplimenti musicali Muzichni dopovnennya Venezia 1588 reprint Ridgewood NJ Gregg Press 1966 De tutte l opere del R M Gioseffo Zarlino Venezia 1588 89 v 4 tomah povne zibrannya tvoriv Carlino reprint Hildesheim Georg Olms 1968 Music treatises Facsimile and transcription by Frans Wiering Utrecht 1997 Thesaurus Musicarum Italicarum vol 1 Perekladi traktativUstanovleniya garmonii Perevod O P Rimskogo Korsakova Muzykalnaya estetika zapadnoevropejskogo srednevekovya i Vozrozhdeniya pod red V P Shestakova M 1966 s 423 510 fragmenty Dokazatelstva garmonii Perevod M V Ivanova Boreckogo Muzykalnaya estetika zapadnoevropejskogo srednevekovya i Vozrozhdeniya pod red V P Shestakova M 1966 s 510 514 fragmenty The art of counterpoint Part three of Le istitutioni harmoniche 1558 Translated by Guy A Marco and Claude V Palisca Music theory translation series New Haven Yale University Press 1968 perevod 3 j knigi traktata Osnovy garmoniki pervoj redakcii na angl yazyk On the modes part four of Le istitutioni harmoniche 1558 translated by Vered Cohen Edited with an introduction by Claude V Palisca Music theory translation series New Haven Yale University Press 1983 perevod 4 j knigi traktata Osnovy garmoniki pervoj redakcii na angl yazyk Clendinning J P Zarlino and the Helicon of Ptolemy Theoria 2 1987 pp 39 58 kommentirovannyj perevod III 3 traktata Dopolneniya k muzyke na angl yazyk Theorie des Tonsystems das erste und zweite Buch der Institutioni harmoniche 1573 aus dem Italienischen ubersetzt mit Anmerkungen Kommentaren und einem Nachwort versehen von Michael Fend Frankfurt am Main New York P Lang 1989 1 ya i 2 ya knigi traktata Osnovy garmoniki vtoroj redakcii v perevode na nemeckij yazyk PrimitkiTraktati V Galileya muzika O Lasso L Marencio K de Rore i nareshti v 90 h rr apogej hromatichnoyi muziki u Inst harm III 1 Ist harm I 18 I 19 IV 45 et passim div takozh sporidnenij termin quantita sonora chastishe pl v I 40 II 18 III 35 et pass ce vlastivist vlastiva tilki danij proporciyi vona po suti nazivayetsya Seredinoyu tomu sho v zvukah serednya struna z troh strun natyagnutih danomu vidnoshenni chleniv narodzhuye z krajnimi strunami te solodke spivzvuchchya yake nazivayetsya Garmoniyeyu Os i Petro z Abano ca 1250 ca 1316 komentator traktatu Problemi Aristotelya duzhe dobre skazav sho seredina ce te sho narodzhuye garmoniyu Ist harm I 39 quando si pone la Terza maggiore nella parte graue della Quinta l Harmonia si fa allegra et quando si pone nella parte acuta si fa mesta Ist harm III 31 Dimostr harm Rag V Def 8 14 Vidomij u suchasnij elementarnoyi teoriyi muziki yak ionijskij Carlino ne vikoristav greckih etnonimiv dlya poznachennya ladiv Fragment traktata Osnovi garmoniki 2 a redakciya za vidannyam 1589 roku p 399 LiteraturaRiemann H Zarlino als harmonischer Dualist Monatshefte fur Musikgeschichte XII 1880 SS 155 7 S 174 Zenck H Zarlinos Istitutioni harmoniche als Quelle zur Musikanschauung der italienischen Renaissance Zeitschrift fur Musikwissenschaft 12 1929 1930 SS 540 578 Dahlhaus C War Zarlino Dualist Musikforshung X 1957 SS 286 291 Powers H Tonal types and modal categories in Renaissance polyphony Journal of the American Musicological Society 34 1981 pp 428 470 Palisca C Humanism in Italian Renaissance musical thought New Haven Yale University Press 1985 Gulyanickaya N S Dodekamodalnaya sistema Carlino Istoriya garmonicheskih stilej Sb trudov GMPI im Gnesinyh Vyp 92 M 1987 Airoldi R La teoria del temperamento nell eta di Gioseffo Zarlino Cremona 1989 Sushkova N Carlino i Vichentino k voprosu o teoreticheskih diskussiyah v Italii serediny XVI veka Iz istorii teoreticheskogo muzykoznaniya Sb trudov MGK M 1990 s 32 45 Wiering F The language of the modes studies in the history of polyphonic modality New York Routledge 2001 Holopov Yu N Pospelova R L Teoriya muzyki vremeni Palestriny o traktate Dzh Carlino Ustanovleniya garmonii Russkaya kniga o Palestrine Sb statej M MGK 2002 Judd C C Renaissance modal theory theoretical compositional and editorial perspectives The Cambridge history of Western music theory New York Cambridge University Press 2002 pp 364 406 Muzykalno teoreticheskie sistemy Uchebnik dlya istoriko teoreticheskih i kompozitorskih fakultetov muzykalnyh vuzov M 2006 s 132 154 PosilannyaOsnovi garmoniki tekst vidannya 1558 r Z ilyustraciyami Chast I 12 serpnya 2010 u Wayback Machine Chast II 17 zhovtnya 2010 u Wayback Machine Chast III 17 zhovtnya 2010 u Wayback Machine Chast IV 11 serpnya 2010 u Wayback Machine Dokazatelstva garmoniki faksimile izdaniya 1571 g 30 veresnya 2010 u Wayback Machine Holopov Yu N Pospelova R L Teoriya muzyki vremen Palestriny o traktate Dzh Carlino Ustanovleniya garmonii 20 veresnya 2011 u Wayback Machine