Мікроінтерва́ліка (від грец. μιχρος — маленький і лат. intervallum), також мікрохрома́тика, мікрото́новість, мікрото́ніка (від грец. μικροτονική, що не має прямого стосунку до тоніки та означає лише вживання мікротонів, як діатоніка означає лише вживання тонів) і т.і. — звуковисотна система, де є інтервали менші за півтон — мікроінтервали. Висоти, що не збігаються із стандартно темперованими, є мікротонові, бо відрізняються від темперованих на мікроінтервали.
![{ \override Score.TimeSignature.stencil = ##f \relative { gih'4 gis gisih gisis geh ges geseh geses } }](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTl6WTI5eVpTOXNMelF2YkRSMU9YUTVlR2R2YlhGME16RmpaRFpzTmpnNE5teGtOM1owWnpacWJDOXNOSFU1ZERsNFp5NXdibWM9LnBuZw==.png)
До мікроінтервалів відносяться, наприклад, 1/4 тону, 1/6 тону, коми: Піфагорова (бл.1/9 тону), Дідімова (1/10 тону), хрома (1/12 тону) а також складні інтервали (напр. 3/4 тону тощо).
Присутність у музичних культурах
Мікроінтерваліка була властива музиці стародавньої Греції (т.зв. ен(г)армоніка (грец. εναρμονιον), поширена в музиці Індії (октава ділиться на 22 ступені — «шруті»), арабського макаму, азербайджанського мугаму, таджицького макому ((шашмакому)), індонезійського гамелану та більшості інших музичних культур. Нетемперовані семиступеневі лади властиві і українському (особливо західно-українському) фольклору. Так, наприклад, характеристика , як мінорного з підвищеною IV та VI ступенями є вельми приблизним наближенням народної практики до норм європейської професійної традиції.
У європейській академічній музиці
Експерименти з використання мікроінтерваліки здійснювали музикознавці епохи Відродження — Маркетто Падуанський, Джон Хотбі, та ). (Гійом Котле) використовував 19-тоновий поділ октави («Chromatic Chanson», «Seigneur Dieu ta pitié», 1558).
Як професійна техніка композиції в Європі і США, мікроінтерваліка з'явилась у XX столітті. Мікротонові теорії (наприклад, (І. Вишнеградський), А. Оголевца, , А. Д. Фоккера тощо) не отримали широкого визнання в музичній науці і не були прийняті найбільшими композиторами XX століття[]. Музика Вічентіно, Вишнеградського, Габи, , Г. Парча тощо зберігає статус екзотичного явища в історії так званої серйозної західної музики[].
Ширше і систематичне застосування мікроінтерваліка отримала в другій половині ХХ ст., що було пов'язано з розвитком сонористики (творчість В.Лютославського, К. Пендерецького цього періоду). В творчості радянських композиторів (А. Шнітке, С. Губайдуліна, (Е. Денісов)) 60-х — 90-х років, мікроінтерваліка використовується переважно як ладо-інтонаційний засіб; у спектральній музиці (французькі композитори — (Жерар Грізе), (Гюґ Дюфур), Трістан Мюрай та ін.) — основа «спектральної» (тобто побудованої на особливостях спектру звуку) гармонії тощо Мікротоновим за своєю сутністю був синтезатор (АНС), сконструйований радянським інженером Є.Мурзіним в кінці 1960-х років. Приклади використання мікроінтерваліки можна знайти і в партитурах українських композиторів (В. Рунчак, А. Загайкевич та ін.)
Проте використання мікроінтерваліки пов'язане з цілою низкою проблем виконавського характеру (напр. на фортепіано та інших клавішних інструментах виконання мікроінтерваліки вимагає спеціального настроювання інструменту).
Див. також
- (Енармоніка)
Примітки
- Юцевич 2003, Мікроінтерваліка [ 28 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Холопов 1973-82: «рос. Микрохроматика»[1] [ 22 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Брайнин 1997
- Найдюк 2011: «елементи „мікротоновості“ є в народній музиці»[2] [ 4 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Когут 2005, с.21:"рос. с микротоновостью"[3] [ 6 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Холопов 1973-82: «рос. микротоника»[4] [ 22 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Когут 2005, с.21: «рос. неприемлемым следует считать и определение понятия “микротоника”»[5] [ 6 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Когут 2005, сс.20-1: «рос. Неприемлемым, на наш взгляд, следует считать применение всё чаще появляющихся терминов “микротональность”, “микротоналика” и т. п. для определения микротоновой музыки, < … > лад или иная структура могут быть < … > не связанным с микротоновостью вообще, а производное новое понятие “микровысотное положение лада” нуждается в дополнительных трактовках и объяснениях, < … > неприемлемым следует считать и определение понятия “микротоника” < … > Желательно, чтобы авторы подобных терминов в случае их применения давали бы их четкие определения[6] [ 6 листопада 2013 у Wayback Machine.]»
- В трактаті «Tractatus quarundam regularum artis musice» (не пізніше 1487); не виданий.
- Авторитетні західні та радянські дослідження по гармонії (Шенберг, (Шенкер), (Хіндеміт), де ла Мотт, Тюлін, Бершадська і багато ін.) або не зачіпають мікротонових явищ в європейській музиці взагалі, або трактують їх як теоретичні та композиторські експерименти (Холопов).
Джерела
- (Брайнин), В. (1997). Письмо учёному соседу о некоторых возможностях микрохроматической композиции в связи с предполагаемыми перспективами эволюции музыкального языка (PDF). Музыкальная академия, № 3, Москва. Процитовано 4 листопада 2013.
- (Когут), Г. А. (2005). (російська) . Киев: Наукова думка. с. 262. ISBN . Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 17 жовтня 2010.
- , Ю. Н. Микрохроматика (російська) . Процитовано 28 жовтня 2013. // Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)
- Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — . (html-пошук по словнику, djvu)[7]
- Barbieri, P. Enharmonic instruments and music 1470–1900. Latina: Il Levante Libreria Editrice, 2008.
- Холопов, Ю. Н.. Микрохроматика // Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)
- Холопов, Ю. Н. Гармония. Теоретический курс. М., 1988
- Холопов, Ю. Н.; Кириллина, Л. В.; Кюрегян, Т. С.; Лыжов, Г. И.; Поспелова, Р. Л.; Ценова В. С. Музыкально-теоретические системы. Учебник для историко-теоретических и композиторских факультетов музыкальных вузов. М., 2006.
Додаткова література
- Brainin, Valeri. Employment of Multicultural and Interdisciplinary Ideas in Ear Training («Microchromatic» Pitch. «Coloured» Pitch). // Proceedings: 28th World Conference, Bologna, 2008, p. 53-58,
- Haba, A. Neue Harmonielehre des diatonischen, chromatischen, viertel-, drittel-, sechstel- und zwölftel- Tonsystems. Leipzig, 1927.- 234 p.
- McroFest (2001). (англійська) . Conference and Festival of Music in Alternate Tunings. Архів оригіналу за 22 травня 2014. Процитовано 4 листопада 2013.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет