Енармоніка, енармон (дав.-гр. [γένος] ἐναρμόνιον, ἁρμονία лат. enarmonium, [genus] enarmonicum, harmonia) — рід мелосу в давньогрецькій музиці. Головною, легко вловлюваною на слух ознакою енармоніки є наявність , так званої дієси. Структурним ядром енармоніки (як і всіх інших родів мелосу) є тетрахорд.
У сучасній музичній науці системи з інтервалами меншими від півтону отримали назву мікротонових.
Від енармоніки слід відрізняти енгармонізм .
Документальні свідчення
Грецькі письменники запевняють, що енармонічними були мелодії Сімоніда і Піндара (ноти не збереглися). Вони ж були характерні для трагедії V століття. Пори мізерність збережених фрагментів з «Ореста» й «Іфігенії в Авліді» Евріпіда (№ 3 і № 4 в антології Пельмана-Веста), використання в них енармоніки (втім, як і хроматики) не викликає сумніву. Спартанський декрет (рубіж V—IV ст. до н. е.) інкримінує Тимофію Мілетському вживання «неблагородної і строкатої» хроматики замість того, щоб виконувати мелодію в «простій і благородній» енармоніці. Аристоксен (2-га пол. IV ст. до н. е.) визначав енармонічний рід як найвишуканіший і нарікав, що «сприйняття ледь звикло до нього з великими труднощами». В епоху еллінізму енармоніка найвірогідніше зникла з регулярного вживання, хоча в теоретичних трактатах продовжувала обговорюватися аж до кінця античності як складова частина мелосу. У I ст. до н. е. Діонісій Галікарнаський писав: «Коли я читаю промови Ісократа, <…> я стаю благісно серйозним (дав.-гр. σπουδαῖος і дух мій заспокоюється, як у людей, які слухають спондеїчні авлеми або дорійські енармонічні мелодії» (Dion. Hal. Dem.22). У II ст. н. е. Птолемей свідчив: «З описаних родів [мелосу] ми виявляємо, що всі діатонічні звичні нашому слуху, але не енармонічний рід і не м'яка хроматика, тому що люди не дуже отримують задоволення від надто розслаблених [мелодійних] характерів („етосів“ — дав.-гр. ἠθῶν». Приблизно про те ж говорить у кінці III ст. Арістід Квінтіліан: «Більш [від інших родів] вишукана енармоніка; її сприймають лише найвизначніші музиканти, для більшості ж вона нездійсненна. Внаслідок цього ті, хто заперечує дієсу в мелодії, вважають (через власну [слухову] неміч), що цей інтервал абсолютно неприйнятний для мелодії (дав.-гр. ἀμελῴδητον)».
В епоху Ренесансу робилися спроби відродження давньогрецької енармоніки, втім, вони залишилися в ранзі одиничних експериментів (малозначних) італійських і французьких композиторів (Н. Вічентіно, [ru], [ru], Г. Котле) і не набули широкого визнання.
Примітки
- В англійській мові, де для опису цих різних музичних явищ використовують один термін enharmonic, зрозуміти, про що саме йдеться, можна лише з контексту.
- «Хто не знає, що етолійці й долопи, хоч вони використовують діатоніку, хоробріші від співаків у трагедії, які звикли співати в енармоніці? Значить, хроматика не робить людей боягузами, а енармоніка не робить їх сміливцями» (папірус із Ель-Хіби, бл. 390 до н. е.). Значно пізніше Псевдо-Пселл у книзі «Про трагедію» пише, що давня мелопея включала енармоніку в чистом вигляді або змішану з діатонікою і аж до Евріпіда хроматики в трагедії не було. (дав.-гр. Ἡ δὲ παλαιὰ τραγικὴ μελοποιΐα γένει μὲν τῷ ἐναρμονίῳ ἐχρήσατο ἀμιγεῖ καὶ μικτῷ ἑνικῆς ἁρμονίας καὶ διατόνων, χρώματι δὲ οὐδεὶς φαίνεται κεχρημένος τῶν ἄχρις Εὐριπίδου).
- Documents of Ancient Greek Music. The extant melodies and fragments edited and transcribed with commentary by Egert Pöhlmann and Martin L. West. Oxford, 2001, pp.12-21.
- Інтерполяція в трактаті «Основи музики» , бл. 500.
- Тобто мелодіям, що виконуються на авлосі під час ритуального узливання.
- Різновид („хроя“) хроматичного роду мелосу.
- Гармоніка. Кн.I, гл.16. Під «розслабленням» (або «ослабленням») мають на увазі надмірне пониження кінуменів у тетрахорді.
- Про музику. Кн. I, гл.9.
Література
- Vogel M. Die Enharmonik der Griechen. Düsseldorf, 1963.
- Aristides Quintilianus on Music in Three Books. Translation <…> by Thomas J. Mathiesen. New Haven, 1983.
- Лебедев С. Учение о хроматике Маркетто из Падуи // Проблемы теории западноевропейской музыки (XII—XVII вв.). М., 1983.
- Greek Musical Writings. Volume II: Harmonic and Acoustic Theory, edited by Andrew Barker. Cambridge, 1989.
- Аристоксен. Элементы гармоники. Издание подготовил В. Г. Цыпин. М., 1997 (т.1), 1998 (т.2).
- Documents of Ancient Greek Music. The extant melodies and fragments edited and transcribed with commentary by Egert Pöhlmann and Martin L. West. Oxford, 2001.
- Холопов Ю. Н. Гармония. Теоретический курс. М., 2003.
- Музыкально-теоретические системы. Учебник для <…> музыкальных вузов. М., 2006.
- Cordes M. Nicola Vicentinos Enharmonik. Musik mit 31 Tönen. Graz, 2007.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ne plutati z engarmonizmom Enarmonika enarmon dav gr genos ἐnarmonion ἁrmonia lat enarmonium genus enarmonicum harmonia rid melosu v davnogreckij muzici Golovnoyu legko vlovlyuvanoyu na sluh oznakoyu enarmoniki ye nayavnist tak zvanoyi diyesi Strukturnim yadrom enarmoniki yak i vsih inshih rodiv melosu ye tetrahord U suchasnij muzichnij nauci sistemi z intervalami menshimi vid pivtonu otrimali nazvu mikrotonovih Vid enarmoniki slid vidriznyati engarmonizm Dokumentalni svidchennyaGrecki pismenniki zapevnyayut sho enarmonichnimi buli melodiyi Simonida i Pindara noti ne zbereglisya Voni zh buli harakterni dlya tragediyi V stolittya Pori mizernist zberezhenih fragmentiv z Oresta j Ifigeniyi v Avlidi Evripida 3 i 4 v antologiyi Pelmana Vesta vikoristannya v nih enarmoniki vtim yak i hromatiki ne viklikaye sumnivu Spartanskij dekret rubizh V IV st do n e inkriminuye Timofiyu Miletskomu vzhivannya neblagorodnoyi i strokatoyi hromatiki zamist togo shob vikonuvati melodiyu v prostij i blagorodnij enarmonici Aristoksen 2 ga pol IV st do n e viznachav enarmonichnij rid yak najvishukanishij i narikav sho sprijnyattya led zviklo do nogo z velikimi trudnoshami V epohu ellinizmu enarmonika najvirogidnishe znikla z regulyarnogo vzhivannya hocha v teoretichnih traktatah prodovzhuvala obgovoryuvatisya azh do kincya antichnosti yak skladova chastina melosu U I st do n e Dionisij Galikarnaskij pisav Koli ya chitayu promovi Isokrata lt gt ya stayu blagisno serjoznim dav gr spoydaῖos i duh mij zaspokoyuyetsya yak u lyudej yaki sluhayut spondeyichni avlemi abo dorijski enarmonichni melodiyi Dion Hal Dem 22 U II st n e Ptolemej svidchiv Z opisanih rodiv melosu mi viyavlyayemo sho vsi diatonichni zvichni nashomu sluhu ale ne enarmonichnij rid i ne m yaka hromatika tomu sho lyudi ne duzhe otrimuyut zadovolennya vid nadto rozslablenih melodijnih harakteriv etosiv dav gr ἠ8ῶn Priblizno pro te zh govorit u kinci III st Aristid Kvintilian Bilsh vid inshih rodiv vishukana enarmonika yiyi sprijmayut lishe najviznachnishi muzikanti dlya bilshosti zh vona nezdijsnenna Vnaslidok cogo ti hto zaperechuye diyesu v melodiyi vvazhayut cherez vlasnu sluhovu nemich sho cej interval absolyutno neprijnyatnij dlya melodiyi dav gr ἀmelῴdhton V epohu Renesansu robilisya sprobi vidrodzhennya davnogreckoyi enarmoniki vtim voni zalishilisya v ranzi odinichnih eksperimentiv maloznachnih italijskih i francuzkih kompozitoriv N Vichentino ru ru G Kotle i ne nabuli shirokogo viznannya PrimitkiV anglijskij movi de dlya opisu cih riznih muzichnih yavish vikoristovuyut odin termin enharmonic zrozumiti pro sho same jdetsya mozhna lishe z kontekstu Hto ne znaye sho etolijci j dolopi hoch voni vikoristovuyut diatoniku horobrishi vid spivakiv u tragediyi yaki zvikli spivati v enarmonici Znachit hromatika ne robit lyudej boyaguzami a enarmonika ne robit yih smilivcyami papirus iz El Hibi bl 390 do n e Znachno piznishe Psevdo Psell u knizi Pro tragediyu pishe sho davnya melopeya vklyuchala enarmoniku v chistom viglyadi abo zmishanu z diatonikoyu i azh do Evripida hromatiki v tragediyi ne bulo dav gr Ἡ dὲ palaiὰ tragikὴ melopoiia genei mὲn tῷ ἐnarmoniῳ ἐxrhsato ἀmigeῖ kaὶ miktῷ ἑnikῆs ἁrmonias kaὶ diatonwn xrwmati dὲ oὐdeὶs fainetai kexrhmenos tῶn ἄxris Eὐripidoy Documents of Ancient Greek Music The extant melodies and fragments edited and transcribed with commentary by Egert Pohlmann and Martin L West Oxford 2001 pp 12 21 Interpolyaciya v traktati Osnovi muziki bl 500 Tobto melodiyam sho vikonuyutsya na avlosi pid chas ritualnogo uzlivannya Riznovid hroya hromatichnogo rodu melosu Garmonika Kn I gl 16 Pid rozslablennyam abo oslablennyam mayut na uvazi nadmirne ponizhennya kinumeniv u tetrahordi Pro muziku Kn I gl 9 LiteraturaVogel M Die Enharmonik der Griechen Dusseldorf 1963 Aristides Quintilianus on Music in Three Books Translation lt gt by Thomas J Mathiesen New Haven 1983 Lebedev S Uchenie o hromatike Marketto iz Padui Problemy teorii zapadnoevropejskoj muzyki XII XVII vv M 1983 Greek Musical Writings Volume II Harmonic and Acoustic Theory edited by Andrew Barker Cambridge 1989 Aristoksen Elementy garmoniki Izdanie podgotovil V G Cypin M 1997 t 1 1998 t 2 Documents of Ancient Greek Music The extant melodies and fragments edited and transcribed with commentary by Egert Pohlmann and Martin L West Oxford 2001 Holopov Yu N Garmoniya Teoreticheskij kurs M 2003 Muzykalno teoreticheskie sistemy Uchebnik dlya lt gt muzykalnyh vuzov M 2006 Cordes M Nicola Vicentinos Enharmonik Musik mit 31 Tonen Graz 2007