Альфред Шнітке

Альфред Гаррійович Шнітке (рос. Альфре́д Га́рриевич Шни́тке, нім. Alfred Schnittke, 24 листопада 1934, Енгельс, СРСР — 3 серпня 1998, Гамбург, Німеччина) — радянський композитор, піаніст, теоретик музики і педагог німецького походження, один із найзначніших музичних діячів кінця XX століття.

Шнітке Альфред Гаррійович
нім. Alfred Schnittke
Основна інформація
Повне ім'я	Шнітке Альфред Гаррійович
Дата народження	24 листопада 1934(1934-11-24)
Місце народження	Енгельс, СРСР
Дата смерті	3 серпня 1998(1998-08-03) (63 роки)
Місце смерті	Гамбург, Німеччина
Причина смерті	інсульт
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	СРСР і Росія^[1]
Професія	композитор
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика XX століття, опера, симфонія і академічна музика
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Лейбли	^d
Нагороди	^d (1992) Praemium Imperiale (1992) ^d (1986)
Батько	^d
Діти	^d
shnitke.ru
Файли у Вікісховищі

Біографія

Альфред Шнітке народився 24 листопада 1934 року в місті Енгельс у Республіці німців Поволжя (пізніше Саратовська область СРСР). Музична освіта для нього почалася в 1946 році у Відні, куди його батько, перекладач і журналіст, був відряджений після Німецько-радянської війни.

У 1958 році Шнітке закінчив Московську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського по класу композиції Є. К. Голубєва, в 1960 році був прийнятий в Союз композиторів, в 1961 році закінчив аспірантуру при консерваторії по класу композиції і зайнявся викладацькою діяльністю (інструментування, читання партитур, поліфонія, композиція).

З 1961 по 1972 роки Шнітке викладав у Московській консерваторії. У подальші декілька років заробляв собі на життя в основному написанням музики до фільмів.

У 1990 році композитор разом із сім'єю переїхав до Німеччини. Почав викладати в Гамбурзькій консерваторії.

Останні роки життя Шнітке були ознаменовані різким погіршенням здоров'я. Композитор переніс три інсульти, проте до кінця зберігав творчу активність. Шнітке помер у Гамбурзі 3 серпня 1998 року. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Творчість

Альфред Шнітке 6 квітня 1989, Москва

Шнітке — головна фігура «радянського музичного авангарду», разом з Е. В. Денисовим і С. А. Губайдуліною. Для його стилю, починаючи з другої половини 1970-х років, характерне поєднання різноманітної сучасної композиторської техніки на основі висунутої ним самим концепції «полістилістики» (видатний музичний аналітик Шнітке неодноразово публікував свої теоретичні нариси, зокрема присвячені Шостаковичу і Стравінському). Відповідно до цієї концепції йдеться про вираження «нової плюралістичної музичної свідомості», яка «у своїй боротьбі з умовностями консервативного і авангардного академізму переступає через найстійкішу умовність, — поняття стилю як стерильно чистого явища». Як основні форми прояву цієї тенденції виділяються принцип цитування і принцип алюзії (стилістичного натяку, гри в стиль).

Полістилістика дозволяє інтеграцію «низького» і «високого», «банального» і «вишуканого». «Суб'єктивна пристрасність авторського висловлення підкріплюється документальною об'єктивністю музичної реальності, представленої не тільки індивідуально-відображено, але і цитатно».

Це висловлювання композитора (що відноситься до початку 1970-х років) найкращим чином описує той стиль, в якому він працював до кінця своїх днів. Воно пояснює і причину, за якою серед усіх радянських авангардистів Шнітке користувався найбільшою популярністю як в Росії, так і на Заході: включення «чужого слова» робило музику доступнішою слухачеві, а публіцистичний пафос багатьох творів композитора додатково підсилював цю якість. Крім того, у творах композитора часто відчутне «театральне» начало, що, можливо, йде від його роботи в прикладних жанрах і повідомляє музиці характер «звукового дизайну» — ніби коментаря до якоїсь події.

Творча спадщина

Опери

• Життя з ідіотом (1991)
• Історія доктора Фаустуса (1991—1994)

Балети

• Лабіринти (1971)
• Пер Ґюнт (1986)

Хорові твори

• Кантата «Пісні про війну і мир» (1960)
• Реквієм (1974—1975)
• 12 Покаянних псалмів
• Концерт для хору

Симфонічні твори

9 симфоній:

• 1-ша Симфонія (1972—1974, чотири частини)
• 2-га Симфонія (1979—1980, шість частин), «St. Florian»
• 3-тя Симфонія (1981, чотири частини)
• 4-та Симфонія (1984), для Солістів, камерного хору та камерного оркестру (Text: Ave Maria),
• 5-та Симфонія (1988) = Concerto Grosso № 4
• 6-та Симфонія (1992, чотири частини)
• 7-ма Симфонія (1993, три частини)
• 8-ма Симфонія (1994)
• 9-та Симфонія (1996—1998) (незакінчена)

Шість кончерто гроссо:

1. Concerto grosso № 1 для двох скрипок, клавесину, підготовленого фортепіано та струнного оркестру (1977)
2. Concerto grosso № 2 для скрипки, віолончелі та симфонічного оркестру (1981—1982)
3. Concerto grosso № 3 для двох скрипок, клавесину та 14 струнних (1985)
4. Concerto grosso № 4 (Симфонія № 5) (1988)
5. Concerto grosso № 5 для скрипки, симфонічного оркестру та фортепіано (за сценою) (1991)
6. Concerto grosso № 6 для скрипки, фортепіано та струнного оркестру (1993)

• Чотири афоризми для оркестру
• Камерна музика
• Pianissimo для оркестру (1968)
• Passacaglia для оркестру (1979—1980)
• Чотири афоризми для оркестру (1988)
• Монолог для альта і смичкового оркестру (1989)

Концерти для інструментів соло з оркестром

• I Концерт для скрипки з оркестром (1957)
• II Концерт для скрипки з камерним оркестром (1966)
• III Концерт для скрипки з камерним оркестром (1978)
• IV Концерт для скрипки з оркестром (1984)
• I Концерт для віолончелі з оркестром (1985—1986)
• II Концерт для віолончелі з оркестром (1990)
• I Концерт для фортепіано з оркестром (1960)
• Концерт для фортепіано зі струнним оркестром (1979)
• Концерт для альта з оркестром (1985)
• Потрійний концерт скрипки, альта, віолончелі та струнного оркестру
• Варіації на один акорд

Вокально-інструментальні твори

• Drei Gedichte von Marina Zwetajewa (1965)
• Реквієм (1975)
• Der Sonnengesang des Franz von Assisi na dwa chóry mieszane i sześć instrumentów (1976)
• Seid Nüchtern und Wachet…, кантата (1983)
• Lux aeterna для мішаного хору та оркестру (1994)

Електронна музика

• для синтезатора АНС

Камерні твори

• I Струнний квартет (1966)
• II Струнний квартет (1980)
• III Струнний квартет (1983)
• IV Струнний квартет (1989)
• Гімни I—IV для віолончелі з камерним ансамблем (1974—1979)
• Соната для скрипки і ф-но (1963)
• 3 сонати для ф-но (1985—1992)
• Фуга для скрипки соло(1953)
• Струнне тріо (1985)
• Фортепіанний квартет (1988)
• Імпровізація для віолончеолі (1993)

Музика до кінофільмів

1962 — Вступление 1963—1964 — Выборгская сторона 1965 — Похождения зубного врача 1966 — Дневные звёзды 1967 — Дом И Хозяин 1967 — Комиссар 1967—1987 — Ангел (к/а «Начало неведомого века», новелла первая) 1968 — Шестое июля 1969 — Ночной звонок 1970 — Белорусский вокзал 1970 — Дядя Ваня 1970 — Спорт, спорт, спорт 1970 — Чайка 1971 — Ти і я 1972 — Горячий снег 1972 — На углу Арбата и улицы Бубулинас 1972 — Право на прыжок 1973 — Города и годы 1974 — Выбор цели 1974 — Осень 1974—1981 — Агония 1975 — Рикки-Тикки-Тави 1976 — Білий пароплав 1976 — Восхождение

1976 — Повесть о неизвестном актёре 1976 — Приключения Травки 1976 — Сказ про то, как царь Пётр арапа женил 1977 — Счёт человеческий 1978 — Отец Сергий 1979 — Маленькие трагедии 1979 — Фантазии Фарятьева 1979 — Экипаж 1981 — Звездопад 1981 — Крепыш 1982 — Прощание 1982 — Казка мандрів 1984 — Мёртвые души 1985 — Любимец публики 1988 — Шаг 1989 — Иной 1989 — Посетитель музея 1990 — Сфинкс 1990 — Воспоминания без даты 1992 — Присутствие 1993 — Владимир Святой 1994 — Мастер и Маргарита 1996 — Страх 1996 — Черное и белое

Див. також

• 30836 Шніттке — астероїд, названий на честь композитора.

Примітки

1. LIBRIS — 2012.
   d:Track:Q1798125
2. База даних малих космічних тіл JPL: Шнітке Альфред Гаррійович (англ.) .

Джерела

• http://www.krugosvet.ru/articles/73/1007395/1007395a1.htm [ 13 грудня 2006 у Wayback Machine.]

Бібліографія

• Беседы с Альфредом Шнитке. М., 1994
• Дмитрий Шульгин, 1993, Годы неизвестности Альфреда Шнитке (Беседы с композитором), Москва, Деловая Лига, .
• Jürgen Köchel (Hrsg.), 1994, Alfred Schnittke zum 60. Geburtstag. Eine Festschrift, Hamburg, Sikorski, .
• Alexander Ivashkin, 1996, Alfred Schnittke, London, Phaidon Press, .
• Alfred Schnittke, 1998, Über das Leben und die Musik. Gespräche mit Alexander Iwaschkin, München, Econ, .
• Alfred Schnittke, Alexander Ivashkin, 2002, A Schnittke Reader, Bloomington, Indiana University Press, .
• Александр Ивашкин, Альфред Шнитке, 2003, Беседы с Альфредом Шнитке, Москва, Классика-XXI, .
• Maria Kostakeva, 2005, Im Strom der Zeiten und der Welten. Das Spätwerk von Alfred Schnittke, Saarbrücken, Pfau, .