Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ерцгерцог Карл Людвіг Йоганн Йозеф Лаврентіус Австрійський герцог Тешенський нім Erzherzog Carl Ludwig Johann Joseph Lau

Карл Тешенський

Карл Тешенський

Ерцгерцог Карл Людвіг Йоганн Йозеф Лаврентіус Австрійський, герцог Тешенський (нім. Erzherzog Carl Ludwig Johann Joseph Laurentius von Österreich, Herzog von Teschen 5 вересня 1771, Флоренція, Італія — 30 квітня 1847, Відень) — великий полководець, ерцгерцог Австрійський і герцог Тешенський, третій син імператора Леопольда II і Марії Луїзи Іспанської, 54-й великий магістр Тевтонського ордена (1801–1804).

Карл Тешенський
нім. Carl von Teschen
image
Ім'я при народженні нім. Carl Ludwig Johann Joseph Laurentius von Österreich pp
Народження 5 вересня 1771(1771-09-05)[1][2][…]
Флоренція, Італія[4]
Смерть 30 квітня 1847(1847-04-30)[1][2][…] (75 років)
Відень, Австрійська імперія[4]
Поховання Імператорський склеп
Країна image Австрійська імперія
Звання генерал і генералісимус
Війни / битви Наполеонівські війни і Революційні війни
Титул герцог
Рід Габсбурги-Лотаринзькі
Діти Марія Тереза Австрійська, Альбрехт Австрійський, Карл Фердинанд Австрійський, Вільгельм Австрійський, Фрідріх Австрійський, Марія Кароліна Австрійська і d[2]
Автограф image
Нагороди
image image image image image image image image
image Карл Тешенський у Вікісховищі

Тешенське герцогство успадкував від дядька, принца Альберта Саксонського, сина польського короля Августа III, в 1822 році . Родоначальник Тешенської гілки дому Габсбургів.

Військова кар'єра

Дитинство провів у Тоскані. З волі батька Леопольда II, незабаром після його коронації (9 жовтня 1790 року) в листопаді 1790 Карл був усиновлений своєю тіткою, ерцгерцогинею Марією Крістіною і герцогом Альбертом Саксен-Тешенським, які не мали власних дітей.

З юності у Карла були епілептичні напади. Спочатку батьки хотіли, щоб він почав церковну кар'єру через слабкість здоров'я, однак за велінням його дядька імператора Йосифа II його призначають на військову службу. За традицією Віденського двору, Карл-Людвіг-Йоганн в п'ятирічному віці був призначений командиром піхотного полку Його імператорської величності. У 1791 році він разом з батьками переїжджає в Нідерланди.

Військову кар'єру Карл почав під час революційних воєн в 1792 році. Перше бойове хрещення відбулося в битві при Жеммапі.

У 1793 році командував кавалерійським полком в битві при Альтенховені. У тому році ж його призначають губернатором Нідерландів і надають звання фельдмаршал-лейтенанта. Одночасно він залишається воєначальником в австрійській діючої армії принца Кобурга. Незабаром отримує чергове звання фельдцейхмейстера. Брав участь в битві при Флерюсі. Однак, посварившись з головнокомандувачем принцом Кобургом через дії у війні проти Франції, Карл змушений повернутися до Відня.

У 1796 році Карл-Людвіг-Йоганн повернувся в армію і призначений спершу командувачем Нижньорейнського, а потім Верхньорейнської австрійськими арміями. Йому було надано звання генерал-фельдмаршала. Командування австрійськими арміями ерцгерцог Карл почав успішно: він здобув над французькими військами ряд перемог і відтіснив їх за Рейн. Він запропонував віденському уряду і гофкрігсрату наступний план дій: укласти на Рейні перемир'я з французами, а його армію звідти перекинути на північ Італії. Однак його план не був прийнятий. Після невдач австрійців в Італії в тому ж році він отримав начальство над залишками тієї армії, але виправити становище вже не міг, і кампанія скоро закінчилася Леобенським перемир'ям.

У війні 1799 року Карл командував австрійською армією, зосередженою на березі річки Лех і після перемоги біля Штокахе примусив Журдана відійти за Рейн. Подальшим його успіхам завадили розпорядження австрійського гофкрігсрата. Невдоволення Карла-Людвіга-Йоганна було настільки сильним, що полководець в 1801 році залишив пост командувача і поїхав в місто Прагу. Однак відразу ж за ним туди був відправлений посланець з Відня з проханням очолити захист Богемії від французів. Для цього ерцгерцог Карл сформував Богемський корпус волонтерів, але очолити його не зміг через хворобу.

У 1800 році, після поразок, нанесених австрійцям при Маренго і Гогенліндені, Карл погодився знову прийняти командування армією, упорядкував відступ військ і уклав з французами перемир'я, яке послужило підставою Люневільського миру.

З 1800 року по 1809 рік він є генерал-губернатором Богемії.

Період перших реформ

9 січня 1801 року Карл був призначений президентом гофкрігсрата і фельдмаршалом. Він почав реформувати австрійську армію. У грудні 1801 року було засновано Військове міністерство. В обов'язки Військового міністерства входила турбота про фінанси, що стосуються всієї армії та ведення воєн. В результаті реформ Карла 1802 року було проведено наступні зміни:

  • Розформовані легкі піхотні батальйони й перетворені в Тірольський єгерський полк. Також були розформовані два старих кавалерійських полку — Єгерський кавалерійський полк (Jäger zu Pferd) і Слов'янський прикордонний гусарський полк (Slavonische Grenz-Husaren-Regiment).
  • Сформовано 3 уланських полку.
  • Артилерія була реорганізована. Була впроваджена лінійна і резервна система.
  • Сапери та мінери тепер мали окремі корпуси. Інженери, під командуванням генерал-квартирмейстера, повинні були бути сформовані тільки на випадок війни.
  • Генеральний штаб був розділений на 3 секції: Ад'ютантська служба зі штабом генерал-квартирмейстера для навчання нових офіцерів, Топографічний відділ і Військовий архів.

Навесні 1804 року були закінчені перші реформи Карла.

Багато в чому він перетворив австрійську військову систему, але не міг повністю викорінити старі звичаї та дух становості в війську. Військово-реформаторська діяльність Карла була настільки разючою, що його прихильники звернулися в 1802 році до австрійського уряду з клопотанням поставити фельдмаршалу пам'ятник, як рятівникові вітчизни. Але Карл рішуче відмовився від такої честі.

Війна 1805 року

У 1805 році за наполяганням ерцгерцога гофкрігсрата був перетворений у військове міністерство. Його першим міністром став сам Карл.

У тому ж році, командуючи військами в Італії, Карл бився при Кальдієро.

Період других реформ

1806 року імператор призначив ерцгерцога Карла військовим міністром з необмеженими правами. Для повного втілення своїх реформ Карлу потрібне було повне командування над усією імператорською армією і перш за все над гофкрігсратом. Однією з ідей Карла була концентрація всієї армії в руках одного командувача. Карл в листі до свого брата, імператора Франца II, пише:

image Перший крок для досягнення цієї мети, я думаю, Ваша Величносте, полягає в тому, що я повинен стати генералісимусом на чолі всієї армії image

Після цього листа імператор Франц надає Карлу звання генералісимуса і головнокомандувача австрійською армією. Таким чином, Карл отримує повні адміністративні та командні права над усією імператорською армією і продовжує здійснювати свої реформи. Карл вибирає собі трьох ад'ютантів, які будуть допомагати йому в реформуванні армії. Це: граф Філіп Грюн, генерал-квартирмейстер Майєр і його особистий генерал-ад'ютант барон Вімпффен.

image
Феліціан Мірбах. Ерцгерцог Карл зі штабом (бл. 1900)

У січні 1806 року в відставку було відправлено не менш 25 генералів. Їх замінили молодші генерали. Було реорганізовано і практично створений новий гофкрігсрат, який тепер був здатний вирішувати військові завдання швидше попереднього. Вся армія тепер мала фіксовану розстановку на мирний час. Була також вдосконалена рекрутська система. Карл не став створювати нові підрозділи військ, проте провів реорганізацію структури піхотних полків до реформ фельдмаршала Мака. Полки мали складатися з двох польових батальйонів, по 6 рот в кожному, і резервного батальйону з 4 рот. Дві кращі гренадерські роти кожного піхотного полку в випадку війни повинні були бути об'єднані й координувати свої дії з іншими гренадерськими підрозділами для створення гренадерських батальйонів. Був повернений елітний резерв армії.

Карл також розпочинатиав реорганізацію артилерійських частин. Він розумів, що для ведення сучасної війни потрібна мобільна артилерійська система за участю транспорту. У 1806 році полкові артилерійські роти були відкликані й разом з іншими різними артилерійськими частинами узялися до формування 4-х полків в кожному по 4 батальйону. Кожен артилерійський батальйон складався з 4-х рот або батарей. У 1807 році Карл прибрав з полків і батальйонів гармати, з яких були сформовані артилерійські бригади. Таким чином, можна було концентрувати вогонь батарей на певній важливій ділянці, а не розосереджувати їх, як це було раніше.

У 1808 році Карл формує ще 7 нових батальйонів з досвідчених офіцерів і кадрів. У 1809 році був сформований 11-й єгерський батальйон.

Карл розвинув ідею територіальних резервів, яка базувалася на концепції, що основу армії має становити народне ополчення. Така система повинна була мати оборонний характер. Перш за все, для підтримки військової сили, 12 червня 1806 року було створено Резерв (Reserve-Anstalt). Сам Карл особисто відстежував діяльність цієї структури. Кожен полк повинен був мати 2 батальйони по 600-700 осіб в кожному. Термін служби тривав від 17 до 40 років. Пізніше, 9 червня 1808 імператор Франц, за наполяганням Карла, заснував Інститут народного ополчення в Австрійській імперії, таким чином замінивши раніше створений резерв. Згідно з цим законом всі чоловіки в віці між від 18 до 45 років зі спадкових областей (Австрія, Моравія, Богемія, Сілезія, Галичина) повинні були пройти службу в військах народного ополчення. Кожна провінція була розділена на округи, кожен з яких повинен був сформувати від 1 до 5 батальйонів з 6-ма ротами в кожній. Командування над кожною бойовою одиницею повинен був брати на себе відставний офіцер регулярної армії або хтось із дворян і поміщиків. 22 червня 1808 року Карл разом з графом Францем фон Сауран, прибуває в Зальцбург для організації народного ополчення. Наполеон був настільки стурбований створенням нової оборонної системи з народного ополчення і згодом, після війни, однією з умов, поставлених Францією перед Віднем, була ліквідація інституту народного ополчення.

Попри проведені реформи, Карл добре розумів, що його країна ще не готова до війни з таким сильним суперником, як Наполеон.

При ерцгерцогу Карлі, до 1809 року, загальна чисельність австрійських військ досягала 630 000 осіб.

Війна 1809 року

image
Йоганн Петер Крафт. Ерцгерцог Карл в битві при Асперні (бл. 1809)

У 1809 році, на самому початку нової війни з Наполеоном, Карл був поставлений на чолі всіх австрійських армій. Його успіху заважав брак рішучості й твердості; він не завжди умів змусити своїх братів, що командували окремими арміями, підкорятися своїй волі. Нелюбий при дворі, Карл і тут зустрічав ворожі до себе ставлення. При цьому він зробив, що міг: перемогою при Асперні довів можливість узяти гору над непереможним досі Наполеоном, а після невдалої для австрійців битви під Ваграмом зумів зробити своєчасний і майстерний відступ.

У війні 1813–1814 років і кампанії 1815 року Карл не брав участі. Головнокомандувачем австрійськими військами в ці роки був Шварценберг. У 1815 році Карла призначили військовим губернатором фортеці Майнц.

10 лютого 1822 року успадкував Тешенське герцогство. Під час Бельгійської Революції Національний Конгрес Бельгії розглядав його як кандидата на трон.

Карл помер 30 квітня 1847 року у Відні у 75-річному віці. Він був похований в могилі 122 в новому склепі в імператорській усипальниці в церкві Капуцинів у Відні.

Родина

image
Йозеф Кріхубер. Сини ерцгерцога Карла: Фрідріх Фердинанд Леопольд, Альбрехт Фрідріх Рудольф, Карл Фердинанд, Вільгельм Франц Карл (1835)

17 вересня 1815 року Карл одружується із Генрієттою Нассау-Вайльбурзькою, дочкою Фрідріха Вільгельма Нассау-Вайльбурзького.

Діти:

Твори

Історичні твори Карла мають велику цінність як військова література, утім його дидактичні твори, що стосуються військової справи, хибують деякою однобічністю. З-поміж творів Карла найприкметніші: «Grundsätze der Strategie» (пояснені описом походу 1796 р) і «Geschichte des Feldzuges v. 1799 in Deutschland u. in der Schweiz». Безліч його монографій надруковано в австрійському військовому журналі, під буквою C. Вперше ним було сформульовано основний принцип стратегії — принцип зосередження сил.

Пам'ять

image
Пам'ятник ерцгерцогу Карлу на площі Гельденплац в Відні
  • На честь ерцгерцога Карла була названа китайська квітка.
  • У 1848 році, через рік після смерті Карла, було вирішено увіковічити пам'ять знаменитого полководця пам'ятником. Він був споруджений скульптором Антоном Домініком Фернкорном і відкритий 21 травня 1860 року. На його будівництво пішло понад 7 років. Пам'ятник був встановлений на площі Героїв у Відні.
  • 3-й Моравський піхотний полк австрійської армії, шефом якого він був призначений в 9-річному віці, мав його ім'я з 1780 року до самої смерті полководця.

Примітки

  1. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  2. Lundy D. R. The Peerage
    d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
  3. Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  4. Deutsche Nationalbibliothek Record #118723049 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  5. Карл-Людовик-Иоганн // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : ( )[рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва [ru], 1911—1915. (рос.)
  6. The Austrian Imperial-Royal Army (Kaiserliche-Königliche Heer) 1805 – 1809
  7. F. Loraine Petre. Napoleon and the Archduke Charles. — Kessinger Publishing, 2003, с.26
  8. . Архів оригіналу за 17 липня 2017. Процитовано 17 квітня 2021.
  9. F. Loraine Petre. Napoleon and the Archduke Charles. — Kessinger Publishing, 2003, с.12
  10. . Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 17 квітня 2021.
  11. . Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
  12. . Архів оригіналу за 5 квітня 2010. Процитовано 17 квітня 2021.
  13. . Архів оригіналу за 4 жовтня 2009. Процитовано 6 липня 2010.
  14. . Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 17 квітня 2021.

Посилання

  • Стратегія в працях військових класиків. [ 24 січня 2021 у Wayback Machine.] Том II [ 24 січня 2021 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ercgercog Karl Lyudvig Jogann Jozef Lavrentius Avstrijskij gercog Teshenskij nim Erzherzog Carl Ludwig Johann Joseph Laurentius von Osterreich Herzog von Teschen 5 veresnya 1771 Florenciya Italiya 30 kvitnya 1847 Viden velikij polkovodec ercgercog Avstrijskij i gercog Teshenskij tretij sin imperatora Leopolda II i Mariyi Luyizi Ispanskoyi 54 j velikij magistr Tevtonskogo ordena 1801 1804 Karl Teshenskijnim Carl von TeschenIm ya pri narodzhenni nim Carl Ludwig Johann Joseph Laurentius von Osterreich ppNarodzhennya 5 veresnya 1771 1771 09 05 1 2 Florenciya Italiya 4 Smert 30 kvitnya 1847 1847 04 30 1 2 75 rokiv Viden Avstrijska imperiya 4 Pohovannya Imperatorskij sklepKrayina Avstrijska imperiyaZvannya general i generalisimusVijni bitvi Napoleonivski vijni i Revolyucijni vijniTitul gercogRid Gabsburgi LotarinzkiDiti Mariya Tereza Avstrijska Albreht Avstrijskij Karl Ferdinand Avstrijskij Vilgelm Avstrijskij Fridrih Avstrijskij Mariya Karolina Avstrijska i d 2 AvtografNagorodi Karl Teshenskij u Vikishovishi Teshenske gercogstvo uspadkuvav vid dyadka princa Alberta Saksonskogo sina polskogo korolya Avgusta III v 1822 roci Rodonachalnik Teshenskoyi gilki domu Gabsburgiv Vijskova kar yeraDitinstvo proviv u Toskani Z voli batka Leopolda II nezabarom pislya jogo koronaciyi 9 zhovtnya 1790 roku v listopadi 1790 Karl buv usinovlenij svoyeyu titkoyu ercgercogineyu Mariyeyu Kristinoyu i gercogom Albertom Saksen Teshenskim yaki ne mali vlasnih ditej Z yunosti u Karla buli epileptichni napadi Spochatku batki hotili shob vin pochav cerkovnu kar yeru cherez slabkist zdorov ya odnak za velinnyam jogo dyadka imperatora Josifa II jogo priznachayut na vijskovu sluzhbu Za tradiciyeyu Videnskogo dvoru Karl Lyudvig Jogann v p yatirichnomu vici buv priznachenij komandirom pihotnogo polku Jogo imperatorskoyi velichnosti U 1791 roci vin razom z batkami pereyizhdzhaye v Niderlandi Vijskovu kar yeru Karl pochav pid chas revolyucijnih voyen v 1792 roci Pershe bojove hreshennya vidbulosya v bitvi pri Zhemmapi U 1793 roci komanduvav kavalerijskim polkom v bitvi pri Altenhoveni U tomu roci zh jogo priznachayut gubernatorom Niderlandiv i nadayut zvannya feldmarshal lejtenanta Odnochasno vin zalishayetsya voyenachalnikom v avstrijskij diyuchoyi armiyi princa Koburga Nezabarom otrimuye chergove zvannya feldcejhmejstera Brav uchast v bitvi pri Fleryusi Odnak posvarivshis z golovnokomanduvachem princom Koburgom cherez diyi u vijni proti Franciyi Karl zmushenij povernutisya do Vidnya U 1796 roci Karl Lyudvig Jogann povernuvsya v armiyu i priznachenij spershu komanduvachem Nizhnorejnskogo a potim Verhnorejnskoyi avstrijskimi armiyami Jomu bulo nadano zvannya general feldmarshala Komanduvannya avstrijskimi armiyami ercgercog Karl pochav uspishno vin zdobuv nad francuzkimi vijskami ryad peremog i vidtisniv yih za Rejn Vin zaproponuvav videnskomu uryadu i gofkrigsratu nastupnij plan dij uklasti na Rejni peremir ya z francuzami a jogo armiyu zvidti perekinuti na pivnich Italiyi Odnak jogo plan ne buv prijnyatij Pislya nevdach avstrijciv v Italiyi v tomu zh roci vin otrimav nachalstvo nad zalishkami tiyeyi armiyi ale vipraviti stanovishe vzhe ne mig i kampaniya skoro zakinchilasya Leobenskim peremir yam U vijni 1799 roku Karl komanduvav avstrijskoyu armiyeyu zoseredzhenoyu na berezi richki Leh i pislya peremogi bilya Shtokahe primusiv Zhurdana vidijti za Rejn Podalshim jogo uspiham zavadili rozporyadzhennya avstrijskogo gofkrigsrata Nevdovolennya Karla Lyudviga Joganna bulo nastilki silnim sho polkovodec v 1801 roci zalishiv post komanduvacha i poyihav v misto Pragu Odnak vidrazu zh za nim tudi buv vidpravlenij poslanec z Vidnya z prohannyam ocholiti zahist Bogemiyi vid francuziv Dlya cogo ercgercog Karl sformuvav Bogemskij korpus volonteriv ale ocholiti jogo ne zmig cherez hvorobu U 1800 roci pislya porazok nanesenih avstrijcyam pri Marengo i Gogenlindeni Karl pogodivsya znovu prijnyati komanduvannya armiyeyu uporyadkuvav vidstup vijsk i uklav z francuzami peremir ya yake posluzhilo pidstavoyu Lyunevilskogo miru Z 1800 roku po 1809 rik vin ye general gubernatorom Bogemiyi Period pershih reform9 sichnya 1801 roku Karl buv priznachenij prezidentom gofkrigsrata i feldmarshalom Vin pochav reformuvati avstrijsku armiyu U grudni 1801 roku bulo zasnovano Vijskove ministerstvo V obov yazki Vijskovogo ministerstva vhodila turbota pro finansi sho stosuyutsya vsiyeyi armiyi ta vedennya voyen V rezultati reform Karla 1802 roku bulo provedeno nastupni zmini Rozformovani legki pihotni bataljoni j peretvoreni v Tirolskij yegerskij polk Takozh buli rozformovani dva starih kavalerijskih polku Yegerskij kavalerijskij polk Jager zu Pferd i Slov yanskij prikordonnij gusarskij polk Slavonische Grenz Husaren Regiment Sformovano 3 ulanskih polku Artileriya bula reorganizovana Bula vprovadzhena linijna i rezervna sistema Saperi ta mineri teper mali okremi korpusi Inzheneri pid komanduvannyam general kvartirmejstera povinni buli buti sformovani tilki na vipadok vijni Generalnij shtab buv rozdilenij na 3 sekciyi Ad yutantska sluzhba zi shtabom general kvartirmejstera dlya navchannya novih oficeriv Topografichnij viddil i Vijskovij arhiv Navesni 1804 roku buli zakincheni pershi reformi Karla Bagato v chomu vin peretvoriv avstrijsku vijskovu sistemu ale ne mig povnistyu vikoriniti stari zvichayi ta duh stanovosti v vijsku Vijskovo reformatorska diyalnist Karla bula nastilki razyuchoyu sho jogo prihilniki zvernulisya v 1802 roci do avstrijskogo uryadu z klopotannyam postaviti feldmarshalu pam yatnik yak ryativnikovi vitchizni Ale Karl rishuche vidmovivsya vid takoyi chesti Vijna 1805 rokuU 1805 roci za napolyagannyam ercgercoga gofkrigsrata buv peretvorenij u vijskove ministerstvo Jogo pershim ministrom stav sam Karl U tomu zh roci komanduyuchi vijskami v Italiyi Karl bivsya pri Kaldiyero Period drugih reform1806 roku imperator priznachiv ercgercoga Karla vijskovim ministrom z neobmezhenimi pravami Dlya povnogo vtilennya svoyih reform Karlu potribne bulo povne komanduvannya nad usiyeyu imperatorskoyu armiyeyu i persh za vse nad gofkrigsratom Odniyeyu z idej Karla bula koncentraciya vsiyeyi armiyi v rukah odnogo komanduvacha Karl v listi do svogo brata imperatora Franca II pishe Pershij krok dlya dosyagnennya ciyeyi meti ya dumayu Vasha Velichnoste polyagaye v tomu sho ya povinen stati generalisimusom na choli vsiyeyi armiyi Pislya cogo lista imperator Franc nadaye Karlu zvannya generalisimusa i golovnokomanduvacha avstrijskoyu armiyeyu Takim chinom Karl otrimuye povni administrativni ta komandni prava nad usiyeyu imperatorskoyu armiyeyu i prodovzhuye zdijsnyuvati svoyi reformi Karl vibiraye sobi troh ad yutantiv yaki budut dopomagati jomu v reformuvanni armiyi Ce graf Filip Gryun general kvartirmejster Majyer i jogo osobistij general ad yutant baron Vimpffen Felician Mirbah Ercgercog Karl zi shtabom bl 1900 U sichni 1806 roku v vidstavku bulo vidpravleno ne mensh 25 generaliv Yih zaminili molodshi generali Bulo reorganizovano i praktichno stvorenij novij gofkrigsrat yakij teper buv zdatnij virishuvati vijskovi zavdannya shvidshe poperednogo Vsya armiya teper mala fiksovanu rozstanovku na mirnij chas Bula takozh vdoskonalena rekrutska sistema Karl ne stav stvoryuvati novi pidrozdili vijsk prote proviv reorganizaciyu strukturi pihotnih polkiv do reform feldmarshala Maka Polki mali skladatisya z dvoh polovih bataljoniv po 6 rot v kozhnomu i rezervnogo bataljonu z 4 rot Dvi krashi grenaderski roti kozhnogo pihotnogo polku v vipadku vijni povinni buli buti ob yednani j koordinuvati svoyi diyi z inshimi grenaderskimi pidrozdilami dlya stvorennya grenaderskih bataljoniv Buv povernenij elitnij rezerv armiyi Karl takozh rozpochinatiav reorganizaciyu artilerijskih chastin Vin rozumiv sho dlya vedennya suchasnoyi vijni potribna mobilna artilerijska sistema za uchastyu transportu U 1806 roci polkovi artilerijski roti buli vidklikani j razom z inshimi riznimi artilerijskimi chastinami uzyalisya do formuvannya 4 h polkiv v kozhnomu po 4 bataljonu Kozhen artilerijskij bataljon skladavsya z 4 h rot abo batarej U 1807 roci Karl pribrav z polkiv i bataljoniv garmati z yakih buli sformovani artilerijski brigadi Takim chinom mozhna bulo koncentruvati vogon batarej na pevnij vazhlivij dilyanci a ne rozoseredzhuvati yih yak ce bulo ranishe U 1808 roci Karl formuye she 7 novih bataljoniv z dosvidchenih oficeriv i kadriv U 1809 roci buv sformovanij 11 j yegerskij bataljon Karl rozvinuv ideyu teritorialnih rezerviv yaka bazuvalasya na koncepciyi sho osnovu armiyi maye stanoviti narodne opolchennya Taka sistema povinna bula mati oboronnij harakter Persh za vse dlya pidtrimki vijskovoyi sili 12 chervnya 1806 roku bulo stvoreno Rezerv Reserve Anstalt Sam Karl osobisto vidstezhuvav diyalnist ciyeyi strukturi Kozhen polk povinen buv mati 2 bataljoni po 600 700 osib v kozhnomu Termin sluzhbi trivav vid 17 do 40 rokiv Piznishe 9 chervnya 1808 imperator Franc za napolyagannyam Karla zasnuvav Institut narodnogo opolchennya v Avstrijskij imperiyi takim chinom zaminivshi ranishe stvorenij rezerv Zgidno z cim zakonom vsi choloviki v vici mizh vid 18 do 45 rokiv zi spadkovih oblastej Avstriya Moraviya Bogemiya Sileziya Galichina povinni buli projti sluzhbu v vijskah narodnogo opolchennya Kozhna provinciya bula rozdilena na okrugi kozhen z yakih povinen buv sformuvati vid 1 do 5 bataljoniv z 6 ma rotami v kozhnij Komanduvannya nad kozhnoyu bojovoyu odiniceyu povinen buv brati na sebe vidstavnij oficer regulyarnoyi armiyi abo htos iz dvoryan i pomishikiv 22 chervnya 1808 roku Karl razom z grafom Francem fon Sauran pribuvaye v Zalcburg dlya organizaciyi narodnogo opolchennya Napoleon buv nastilki sturbovanij stvorennyam novoyi oboronnoyi sistemi z narodnogo opolchennya i zgodom pislya vijni odniyeyu z umov postavlenih Franciyeyu pered Vidnem bula likvidaciya institutu narodnogo opolchennya Popri provedeni reformi Karl dobre rozumiv sho jogo krayina she ne gotova do vijni z takim silnim supernikom yak Napoleon Pri ercgercogu Karli do 1809 roku zagalna chiselnist avstrijskih vijsk dosyagala 630 000 osib Vijna 1809 rokuJogann Peter Kraft Ercgercog Karl v bitvi pri Asperni bl 1809 U 1809 roci na samomu pochatku novoyi vijni z Napoleonom Karl buv postavlenij na choli vsih avstrijskih armij Jogo uspihu zavazhav brak rishuchosti j tverdosti vin ne zavzhdi umiv zmusiti svoyih brativ sho komanduvali okremimi armiyami pidkoryatisya svoyij voli Nelyubij pri dvori Karl i tut zustrichav vorozhi do sebe stavlennya Pri comu vin zrobiv sho mig peremogoyu pri Asperni doviv mozhlivist uzyati goru nad neperemozhnim dosi Napoleonom a pislya nevdaloyi dlya avstrijciv bitvi pid Vagramom zumiv zrobiti svoyechasnij i majsternij vidstup U vijni 1813 1814 rokiv i kampaniyi 1815 roku Karl ne brav uchasti Golovnokomanduvachem avstrijskimi vijskami v ci roki buv Shvarcenberg U 1815 roci Karla priznachili vijskovim gubernatorom forteci Majnc 10 lyutogo 1822 roku uspadkuvav Teshenske gercogstvo Pid chas Belgijskoyi Revolyuciyi Nacionalnij Kongres Belgiyi rozglyadav jogo yak kandidata na tron Karl pomer 30 kvitnya 1847 roku u Vidni u 75 richnomu vici Vin buv pohovanij v mogili 122 v novomu sklepi v imperatorskij usipalnici v cerkvi Kapuciniv u Vidni RodinaJozef Krihuber Sini ercgercoga Karla Fridrih Ferdinand Leopold Albreht Fridrih Rudolf Karl Ferdinand Vilgelm Franc Karl 1835 17 veresnya 1815 roku Karl odruzhuyetsya iz Genriyettoyu Nassau Vajlburzkoyu dochkoyu Fridriha Vilgelma Nassau Vajlburzkogo Diti Mariya Tereza 31 lipnya 1816 Viden 8 serpnya 1867 Albano Vijshla zamizh za korolya Oboh Sicilij Ferdinanda II 27 sichnya 1837 roku v Neapoli Albreht Fridrih Rudolf 3 serpnya 1817 Viden 18 lyutogo 1895 Arko gercog Teshenskij Odruzhivsya z princesoyu Hildegardoyu Bavarskoyu 10 chervnya 1825 roku 2 kvitnya 1864 roku 1 travnya 1844 roku Karl Ferdinand 29 lipnya 1818 Viden 20 listopada 1874 Zidlohovice 18 kvitnya 1854 roku odruzhivsya z ercgercogineyu Yelizavetoyu Franciskoyu Avstrijskoyu 17 sichnya 1831 14 lyutogo 1903 Fridrih Ferdinand Leopold 14 travnya 1821 Viden 5 zhovtnya 1847 Viden viceadmiral odruzhenim ne buv ditej ne mav Rudolf 25 veresnya 1822 Viden 11 zhovtnya 1822 Viden Mariya Karolina 10 veresnya 1825 Viden 17 lipnya 1915 Viden 21 lyutogo 1852 roku vijshla zamizh za ercgercoga Rajnera Avstrijskogo 11 sichnya 1827 27 sichnya 1913 Vilgelm Franc Karl 21 kvitnya 1827 Viden 29 lipnya 1894 Vejkelsdorf magistr Tevtonskogo ordenu TvoriIstorichni tvori Karla mayut veliku cinnist yak vijskova literatura utim jogo didaktichni tvori sho stosuyutsya vijskovoyi spravi hibuyut deyakoyu odnobichnistyu Z pomizh tvoriv Karla najprikmetnishi Grundsatze der Strategie poyasneni opisom pohodu 1796 r i Geschichte des Feldzuges v 1799 in Deutschland u in der Schweiz Bezlich jogo monografij nadrukovano v avstrijskomu vijskovomu zhurnali pid bukvoyu C Vpershe nim bulo sformulovano osnovnij princip strategiyi princip zoseredzhennya sil Pam yatPam yatnik ercgercogu Karlu na ploshi Geldenplac v Vidni Na chest ercgercoga Karla bula nazvana kitajska kvitka U 1848 roci cherez rik pislya smerti Karla bulo virisheno uvikovichiti pam yat znamenitogo polkovodcya pam yatnikom Vin buv sporudzhenij skulptorom Antonom Dominikom Fernkornom i vidkritij 21 travnya 1860 roku Na jogo budivnictvo pishlo ponad 7 rokiv Pam yatnik buv vstanovlenij na ploshi Geroyiv u Vidni 3 j Moravskij pihotnij polk avstrijskoyi armiyi shefom yakogo vin buv priznachenij v 9 richnomu vici mav jogo im ya z 1780 roku do samoyi smerti polkovodcya PrimitkiEncyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Deutsche Nationalbibliothek Record 118723049 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Karl Lyudovik Iogann Voennaya enciklopediya v 18 t ros pod red V F Novickogo i dr SPb M Tip t va ru 1911 1915 ros The Austrian Imperial Royal Army Kaiserliche Konigliche Heer 1805 1809 F Loraine Petre Napoleon and the Archduke Charles Kessinger Publishing 2003 s 26 Arhiv originalu za 17 lipnya 2017 Procitovano 17 kvitnya 2021 F Loraine Petre Napoleon and the Archduke Charles Kessinger Publishing 2003 s 12 Arhiv originalu za 8 veresnya 2017 Procitovano 17 kvitnya 2021 Arhiv originalu za 23 sichnya 2021 Procitovano 17 kvitnya 2021 Arhiv originalu za 5 kvitnya 2010 Procitovano 17 kvitnya 2021 Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2009 Procitovano 6 lipnya 2010 Arhiv originalu za 18 zhovtnya 2018 Procitovano 17 kvitnya 2021 PosilannyaStrategiya v pracyah vijskovih klasikiv 24 sichnya 2021 u Wayback Machine Tom II 24 sichnya 2021 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ