У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Черн значення Черн Чернъ на Прутѣ давньоруське городище на півдні Г

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Черн (значення).

Черн (Чернъ на Прутѣ) — давньоруське городище на півдні Галицького князівства.

Черн



План стародавньго городиша: 1-укріплення; 2-дитинець; 3-посад; 4-поселення; 5-залишки ставу; 6-рови; 7-реконструкція ровів; 8- реконструкція валів; 9-торговий майдан; 10-монастир; 11-могильник а) - ур. Совиця; б) - ур. Багна; в) - ур. Став; г) - ур. Старі Ленківці; д) - ур. Селище

48°20′06″ пн. ш. 25°53′37″ сх. д. / 48.33500° пн. ш. 25.89361° сх. д. / 48.33500; 25.89361
Статус	«Ленківське городище»
Країна	Україна
Розташування	Чернівці
Будівник	Ярослав Осмомисл
Матеріал	зруб
Будівництво	1150-ті
Стан	залишились тільки земляні вали, «Пам'ятка археології»
Черн (Чернівецька область)

В наш час відоме також як «Ленківецьке городище».

Етимологія

Назва городища (на думку дослідників) пішла від того, що стіни було зроблено з темного зрубу, перемащеного місцевим чорноземом. На відстані городище виглядало суцільно-чорним.

Місце розташування

Черн постав у Прутсько-Дністровському межиріччі, на межі північно-східних схилів Карпат і західної частини Хотинської височини. Городище розташоване в північно-західній частині сучасних Чернівців, у межах мікрорайону Ленківці, неподалік від шосе і залізниці у напрямку Львова.

Історичні передумови

В першій половині XII ст. у пониззі Дунаю почали скупчуватись втікачі з різних руських земель (від князів і бояр) або просто шукачі пригод. Досить часто ці люди, об'єднуючись у групи, чинили розбої й нападали на руські міста. Осередком скупчення стала річка Бирладь та поселення Бирладь, що біля неї. Від цього й пішла назва людей берладники, а місцевість на південь від Галицького князівства — Берладська земля. Крім того, саме там знайшов осідок звенигородський князь Іван Ростиславович після невдалої спроби захопити Галич (1144). Вже в 1146 році він згадується як Берладник.

Закладання городища

В 1153 році галицьким князем став Ярослав Осмомисл. Розуміючи всю небезпеку від Берладської землі та Івана Берладника, Осмомисл вирішив укріпити підступи до Галича. З цією метою на південному прикордонні Галицького князівства того ж року постає городище Черн.
Це городище згадується у «Списку городів руських, дальніх і ближніх» як «Чернъ на Прутѣ».
Після того, як у 1159 році було розбито 6-тисячне військо берладників на чолі з Іваном Берладником, розпочався період підкорення Галицьким князівством бунтівного краю. Черн продовжував активно розвиватись як сторожовий город Берладського торгового шляху від столиці князівства Галича до Малого Галича (Галича на Дунаї).

Розвиток

Захищене з півночі непрохідними болотами урочища Багна, городище складалося з трьох основних частин: укріпленого дитинця (де зосереджувалася військово-феодальна знать), міських посадів (де мешкали ремісники і дрібні торговці) та слободи (де працювали землероби).
Городище було збудовано без жодного цвяха. Оборонні укріплення складалися з декількох ровів, заповнених водою, дерев'яного частоколу і земляного валу завширшки п'ять метрів. Під час ворожого нападу стрімкі глиняні схили поливалися водою. Піднятися по них під градом каміння було майже неможливо.

У центрі дитинця розміщувався великий будинок із підвалом, що, ймовірно, належав воєводі. На території міських посадів мешкали різні ремісники, які становили основну частину населення. А слободою, де мешкали здебільшого землероби, володіла родина Ленца, від якої, власне, і походить назва поселення — Ленківці. Поселення згадується пізніше у літописі 23 лютого 1488 року під назвою «Ленцевичове село».
Навколо городища поступово сформувалась Черновецька волость.

Знищення

Точного часу, коли Черн було зруйновано, не встановлено. На думку дослідників це відбулося в період боротьби Польського королівства та Молдовського князівства за Шипинську землю (кін. XIV — поч. XV).

Центр волості тимчасово перенесли в Чечунську (Цецинську) фортецю, а волость стала називатись Чечунською.

Мешканці Черну та волості («черновицький люд») заснували на правому (безпечнішому) березі Пруту нове місто (Новий Черн) — Чернівці (до 1944 — Черновиці).

Історія дослідження

Дослідження городища почались у XIX ст. Були проведені незначні розкопки під керівництвом професора Чернівецького університету Р. Кайндля. Спорудження валу він відніс до XVII ст., посилаючись на те, що в систему укріплень городища входили п'ятикутні бастіони (рештки одного з них збереглися донині). Відомо, що такі бастіони почали споруджувати не раніше XVI ст. Проте пізніші розкопки показали, що земляний вал городища в XVII ст. лише був добудований. Перший земляний вал спорудили ще за давньоруського часу. Розкопки теж показали, що довкола городища в минулому існували посади і селища, котрі разом з городищем становили одне велике поселення.

Сучасний стан

У давнину вал довкола городища мав форму правильного овалу, витягнутого з півдня на північ, який оточував з усіх боків майданчик діаметром 80 м. Під час будівництва дороги в XIX ст. південна частина валу була знесена. За нашого часу залишки Черну являють собою масивний, підковоподібної форми земляний вал, вкритий травою. Належно впорядкований, об'єкт отримав відповідний статус: «Городище. Пам'ятка археології. Охороняється державою».

Див. також

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
«Твердиня на Пруті».— Ужгород, видавництво «Карпати», стор. 6, 7.
Історія Чернівців [ 12 серпня 2013 у Wayback Machine.]
Тимощук Б. А. Древнерусские города Северной Буковины [ 30 березня 2016 у Wayback Machine.]