Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Неоплатоні зм ідеалістичний напрям античної філософії III VI ст що з єднує і систематизує елементи філософії Платона Ари

Неоплатоніки

Неоплатоніки

Неоплатоні́зм — ідеалістичний напрям античної філософії III-VI ст., що з'єднує і систематизує елементи філософії Платона, Аристотеля та східної філософії. Найвідомішим і значним виразником ідей неоплатонізму є Плотін. Ідеалістична теорія ідей Платона прийняла в неоплатонізмі форму вчення про еманації (випромінювання) матеріального світу з духовного першоджерела.

image
Порфірій і Плотін. Ілюстрація до середньовічного рукопису.

Концепція

Розбудова Римської імперії супроводжувалася дуже сильними змінами у свідомості людей того часу. Посилювалося тяжіння до суто релігійного способу самоусвідомлення. Це відобразилося на філософії III—IV ст. н. е., яка дедалі більше набувала рис теософського вчення.

Неоплатонізм виник в античній філософії як остання спроба синтезувати уявлення про Космос та людину в одне вчення, переважно на підставах платонівської філософської традиції. Плотін, Порфирій, Прокл — найвідоміші представники цього завершального в античній філософії напряму думки.

image
Еманація. Джерело світла, що поширюється в темряві.

Неоплатоніки конструювали вчення про ієрархічність будови Дійсності. Основою буття є божественне (але безособове, на відміну від прийнятого у християнстві) «Єдине» як остання підстава існування будь-якого буття. Все інше існує, як і Єдине, вічно, тому питання про походження всього замінюється в неоплатонізмі питанням про залежність одного буття від іншого. В цьому розумінні «Єдине» шляхом поступового послаблення в низхідному порядку обумовлює «розум», потім «душу», «Космос», «матерію» (під якою, як і у Платона, розуміється небуття). Чуттєвий світ у неоплатоніків — це єдність ідей розуму, душі та матерії. Цей світ протяжний, тривалий, неістинний. Душа людини неречовинна, безтілесна, вона пов'язана не тільки з тілом, а й з божественною душею. Мета земного життя — звільнення від тілесності, чуттєвості через вдосконалення морального життя і наступного після смерті злиття з божеством. Саме в неоплатонізмі вперше проводиться ідея тріадичного, низхідного розвитку будь-якого предмета, навіть Бога. Це перебування в собі — вихід з себе — повернення в себе. Найбільш детально цю ідею опрацював Прокл, тому його визнано християнською церквою святим.

Ідеї неоплатонізму про існування ідеального світу, про втілення ідеї в матерію, про безсмертя душі, про пантеїстичний зв'язок божественного та світського не загинули разом з розпадом античного суспільства. Вони мали значний вплив на християнську теософію Середньовіччя (Пліфон) та на філософію доби Відродження і Нового часу.

Періодизація

Античний неоплатонізм існував у вигляді ряду шкіл, які були орієнтовані на тлумачення діалогів Платона і систематизацію його вчення.

II-III ст.

Науковий період. Він відрізняється спекулятивно-теоретичним характером, переважно реконструюванням основної тріади Платона. До цього періоду належить:

III-IV ст.

Богословський період, спроба об'єднати всі існуючі давні культи і обґрунтувати політеїзм. Неоплатонізм цього періоду ставить головним завданням практичну містику, теургію і мантику; систематизує античну міфологію, більшу увагу звертаючи на релігійно-магічну практику; виясняє сутність і методи пророцтва, знахарства, оракулів, містерій, астрології, екстатичного сходження в надчуттєвий світ. До цього періоду відносяться:

  • Сирійська школа; відомі представники: Дексіпп, Сопатр, Теодор Асінській, Ямвліх. Школу засновує Ямвліх, учень Порфірія, він вперше вводить в неоплатонізм практику теургії. Він провів реформу коментаря, яка вплинула на всю подальшу традицію неоплатонізму, тому виділяють доямвліховській і послеямвліховській неоплатонізм.

IV-VI ст.

Схоластичний, коментаторський період, спроба реставрації та систематизації всієї стародавньої філософії. До цього періоду відносяться:

Деякі дослідники вважають,що александрійці Гіпатія і Синезій не належали до перерахованих основних шкіл неоплатонізму.

Галерея філософів-неоплатоників

Див. також

Примітки

  1. Философский энциклопедический словарь/ Редкол.: С.С. Аверинцев, Э.А. Араб-Оглы, Л.Ф. Ильичёв и др. — 2-е изд. — М.: Сов. энциклопедия, 1989, 414

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Неоплатонізм
  • Асмус В. Ф. Античная философия. — М., «Высшая школа», 1976, с. 525 — 526. (рос.)
  • Философский словарь. Под редакцией И.Т. Фролова. - М., издательство политической литературы, 1980, с.244 - 245. (рос.)
  • Философский энциклопедический словарь/ Редкол.: С.С. Аверинцев, Э.А. Араб-Оглы, Л.Ф. Ильичёв и др. — 2-е изд. — М.: Сов. энциклопедия, 1989 (рос.)

Література

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Neoplatoni zm idealistichnij napryam antichnoyi filosofiyi III VI st sho z yednuye i sistematizuye elementi filosofiyi Platona Aristotelya ta shidnoyi filosofiyi Najvidomishim i znachnim viraznikom idej neoplatonizmu ye Plotin Idealistichna teoriya idej Platona prijnyala v neoplatonizmi formu vchennya pro emanaciyi viprominyuvannya materialnogo svitu z duhovnogo pershodzherela Porfirij i Plotin Ilyustraciya do serednovichnogo rukopisu KoncepciyaRozbudova Rimskoyi imperiyi suprovodzhuvalasya duzhe silnimi zminami u svidomosti lyudej togo chasu Posilyuvalosya tyazhinnya do suto religijnogo sposobu samousvidomlennya Ce vidobrazilosya na filosofiyi III IV st n e yaka dedali bilshe nabuvala ris teosofskogo vchennya Neoplatonizm vinik v antichnij filosofiyi yak ostannya sproba sintezuvati uyavlennya pro Kosmos ta lyudinu v odne vchennya perevazhno na pidstavah platonivskoyi filosofskoyi tradiciyi Plotin Porfirij Prokl najvidomishi predstavniki cogo zavershalnogo v antichnij filosofiyi napryamu dumki Emanaciya Dzherelo svitla sho poshiryuyetsya v temryavi Neoplatoniki konstruyuvali vchennya pro iyerarhichnist budovi Dijsnosti Osnovoyu buttya ye bozhestvenne ale bezosobove na vidminu vid prijnyatogo u hristiyanstvi Yedine yak ostannya pidstava isnuvannya bud yakogo buttya Vse inshe isnuye yak i Yedine vichno tomu pitannya pro pohodzhennya vsogo zaminyuyetsya v neoplatonizmi pitannyam pro zalezhnist odnogo buttya vid inshogo V comu rozuminni Yedine shlyahom postupovogo poslablennya v nizhidnomu poryadku obumovlyuye rozum potim dushu Kosmos materiyu pid yakoyu yak i u Platona rozumiyetsya nebuttya Chuttyevij svit u neoplatonikiv ce yednist idej rozumu dushi ta materiyi Cej svit protyazhnij trivalij neistinnij Dusha lyudini nerechovinna beztilesna vona pov yazana ne tilki z tilom a j z bozhestvennoyu dusheyu Meta zemnogo zhittya zvilnennya vid tilesnosti chuttyevosti cherez vdoskonalennya moralnogo zhittya i nastupnogo pislya smerti zlittya z bozhestvom Same v neoplatonizmi vpershe provoditsya ideya triadichnogo nizhidnogo rozvitku bud yakogo predmeta navit Boga Ce perebuvannya v sobi vihid z sebe povernennya v sebe Najbilsh detalno cyu ideyu opracyuvav Prokl tomu jogo viznano hristiyanskoyu cerkvoyu svyatim Ideyi neoplatonizmu pro isnuvannya idealnogo svitu pro vtilennya ideyi v materiyu pro bezsmertya dushi pro panteyistichnij zv yazok bozhestvennogo ta svitskogo ne zaginuli razom z rozpadom antichnogo suspilstva Voni mali znachnij vpliv na hristiyansku teosofiyu Serednovichchya Plifon ta na filosofiyu dobi Vidrodzhennya i Novogo chasu PeriodizaciyaAntichnij neoplatonizm isnuvav u viglyadi ryadu shkil yaki buli oriyentovani na tlumachennya dialogiv Platona i sistematizaciyu jogo vchennya II III st Naukovij period Vin vidriznyayetsya spekulyativno teoretichnim harakterom perevazhno rekonstruyuvannyam osnovnoyi triadi Platona Do cogo periodu nalezhit Rimska shkola Vidomi predstavniki Ammonij Sakkas Plotin Porfirij Shkolu zasnovuye Ammonij Sakkas yakij pismovogo vikladu svogo vchennya ne zalishiv Z 244 roku uchen Ammoniyu pershij sistematizator neoplatonizmu Plotin prodovzhuye diyalnist v Rimi Z 270 roku podalshu rozrobku neoplatonizmu prodovzhuye uchen Plotina Porfirij III IV st Bogoslovskij period sproba ob yednati vsi isnuyuchi davni kulti i obgruntuvati politeyizm Neoplatonizm cogo periodu stavit golovnim zavdannyam praktichnu mistiku teurgiyu i mantiku sistematizuye antichnu mifologiyu bilshu uvagu zvertayuchi na religijno magichnu praktiku viyasnyaye sutnist i metodi proroctva znaharstva orakuliv misterij astrologiyi ekstatichnogo shodzhennya v nadchuttyevij svit Do cogo periodu vidnosyatsya Sirijska shkola vidomi predstavniki Deksipp Sopatr Teodor Asinskij Yamvlih Shkolu zasnovuye Yamvlih uchen Porfiriya vin vpershe vvodit v neoplatonizm praktiku teurgiyi Vin proviv reformu komentarya yaka vplinula na vsyu podalshu tradiciyu neoplatonizmu tomu vidilyayut doyamvlihovskij i posleyamvlihovskij neoplatonizm Pergamska shkola vidomi predstavniki Yevsevij z Minda Prisk z Epira Sallyustij Yulian Vidstupnik Hrisanf z Sard Edesij Shkolu zasnovuye Edesij uchen Yamvliha Pergamska shkola prodovzhuvala liniyu Sirijskoyi shkoli pridilyayuchi veliku uvagu mifologiyi i teurgiyi IV VI st Sholastichnij komentatorskij period sproba restavraciyi ta sistematizaciyi vsiyeyi starodavnoyi filosofiyi Do cogo periodu vidnosyatsya Afinska shkola vidomi predstavniki Marin Neapolitanskij Plutarh Afinskij Priskian Lidijskij Prokl Diadoh Simplikij Sirian Shkolu zasnovuye Plutarh Afinskij Do Plutarha Afinskogo Platonivska Akademiya ne vidchuvala osoblivogo vplivu neoplatonizmu Plutarh napisav komentari do deyakih dialogiv Platona i do traktatu Aristotelya Pro dushu Jogo nastupnik Siriana viznachiv kolo avtoritetnih dlya neoplatonizmu tekstiv Platon i pifagorijci Gomer orfichna literatura i Haldejski orakuli Za filosofiyeyu Aristotelya Sirian zatverdiv status vvedennya do filosofiyi Platona Aleksandrijska shkola vidomi predstavniki Ammonij Germij Germij Aleksandrijskij David Anaht Ioann Filopon Nemesij Olimpiodor Molodshij Stefan Vizantijskij Edesij Kappadokijskij Gipatiya i Sinezij Vvazhayetsya sho shkolu zasnuvav Germij Aleksandrijskij Aleksandrijska shkola rozdilyala v cilomu vchennya Afinskoyi shkoli pragnula uzgoditi vchennya Platona i Aristotelya Bagato oleksandrijciv navchalisya u afinskih filosofiv u Plutarha Germij Aleksandrijskij u Siriana Ammonij u Prokla Odnak osnovnim predmetom vivchennya postupovo stavav Aristotel Jogo komentatorami buli Ioann Filopon David Anaht Stefan Vizantijskij Deyaki doslidniki vvazhayut sho aleksandrijci Gipatiya i Sinezij ne nalezhali do pererahovanih osnovnih shkil neoplatonizmu Galereya filosofiv neoplatonikivPlotin Yamvlih Gipatiya PorfirijDiv takozhPlatonizmPrimitkiFilosofskij enciklopedicheskij slovar Redkol S S Averincev E A Arab Ogly L F Ilichyov i dr 2 e izd M Sov enciklopediya 1989 414DzherelaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Neoplatonizm Asmus V F Antichnaya filosofiya M Vysshaya shkola 1976 s 525 526 ros Filosofskij slovar Pod redakciej I T Frolova M izdatelstvo politicheskoj literatury 1980 s 244 245 ros Filosofskij enciklopedicheskij slovar Redkol S S Averincev E A Arab Ogly L F Ilichyov i dr 2 e izd M Sov enciklopediya 1989 ros LiteraturaO Sircova Neoplatonizm Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 S 421 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X

Дата публікації:
Топ