Рід Sus належить триби Suini, підродини Suinae, родини Suidae, підряду Suiformes, ряду Artiodactyla та об'єднує 10 сучачних і 12 вимерлих видів. До цього роду відноситься одомашнена форма Sus scrofa — свиня свійська, що налічує близько 100 порід.
Сучасні види і підвиди
Рід Sus об'єднує 10 сучасних видів:
- (Sus ahoenobarbus); Цей вид є ендемічним для Філіппін. Особини цього виду сягають від 1 до 1,6 метрів в довжину та 1 метрів в висоту і важити до 150 кілограмів.
- Бородата свиня (Sus barbatus); Вид поширений в Південно-Східній Азії. Ці тварини досягають довжини від 100 до 165 см, висоти в загривку від 72 до 85 см і ваги до 150 кг. S. barbatus об'єднує 2 підвиди:
- S. barbatus barbatus (поширений на о.Калімантан);
- S. barbatus oi (західна бородата свиня) (поширений на Малайському півострові та о.Суматра);.
- Індокитайська бородавчаста свиня, або в'єтнамська бородавчаста свиня (Sus bucculentus); Цей вид поширений в Лаосі і В'єтнамі.
- Вісайська бородавчаста свиня (Sus cebifrons); Цей вид є ендемічним для Вісайських островів. S. cebifrons об'єднує 2 підвиди:
- S. cebifrons cebifrons;
- S. cebifrons negrinus;
- Сулавеська бородавчаста свиня (Sus celebensis); Ендемічний вид острова Сулавесі.
- Флореська бородавчаста свиня (Sus heureni); Вид зустрічається в Південній Азії.
- Міндорська бородавчаста свиня, або бородавчаста свиня Олівера (Sus oliveri); Цей вид є ендемічним для острова Міндоро.
- Філіппінська бородавчаста свиня (Sus philippensis); Ендемік Філіппін. Існує щонайменше три підвиди S. philippensis:
- Свиня дика, або кабан дикий, дик, вепр (Sus scrofa); Існує 16 підвидів S. scrofa, які об'єднують в 4 регіональні групи.
- Західні:
- S. scrofa scrofa, або центральноєвропейський вепр (поширений в Іспанії, Італії, Франції, Німеччині, країнах Бенілюксу, Данії, Польщі, Чехії, Словаччині і Албанії);
- S. scrofa majori, або маремський вепр (поширений в );
- S. scrofa meridionalis, або середземноморський вепр (поширений в Андалусії, Корсиці і Сардинії);
- S. scrofa algira, або північноафриканський вепр (поширений в Тунісі, Алжирі і Марокко);
- S. scrofa attila, або румунський вепр (поширений в Румунії, Угорщині, Україні, Балканах, Кавказі, Закавказзі, узбережжі Каспійського моря, в Малій Азії і на півночі Ірану);
- S. scrofa lybicus, або анатолійський вепр (поширений в Закавказзі, Туреччині, Леванті, Ізраїлі та на території колишньої Югославії);
- S. scrofa nigripes, або середньоазіатський вепр (поширений в Середній Азії, Казахстані, східному Тянь-Шані, західній Монголії, Кашгарі, Афганістані та південному Ірані);
- Індійські:
- Східні:
- S. scrofa sibiricus, або забайкальський вепр (поширений на березі Байкалу, Забайкаллі, північній і північно-східній Монголії);.
- S. scrofa ussuricus, або уссурійський вепр (поширений в східному Китаї, на берегах Уссурійської та Амурської затоки);
- S. scrofa leucomystax, або японський вепр (поширений в Японії (за винятком острова Хоккайдо і островів Рюкю);
- S. scrofa riukiuanus, або рюкюйський вепр (поширений на островах Рюкю);
- S. scrofa taivanus, або тайванський вепр (поширений на Тайвані);
- S. scrofa moupinensis, або північнокитайський вепр (поширений на узбережжі Китаю на південь до В'єтнаму і на захід до Сичуаню);
- Індонезійські:
- S. scrofa vittatus, або малайзійський вепр (поширений в півострівній Малайзії, в Індонезії від Суматри і Яви на схід до Комодо);
- Західні:
- Яванська бородавчаста свиня, або яванська свиня (Sus verrucosus); Цей вид є ендемічним для островів Ява, Бавеан, Мадура. Маса цих свиней коливається від 44 до 108 кг, а довжина від 90 до 190 см.
Вимерлі види
На сьогодні відомо 12 вимерлих видів, які належать до роду Sus — це:
- †Sus australis Han, 1987;
- †Sus bijiashanensis Han et al., 1975;
- †Sus falconeri;
- †Sus houi Qi et al.;
- †Sus hysudricus;
- †Sus jiaoshanensis Zhao, 1980;
- †Sus liuchengensis Han, 1987;
- †Sus lydekkeri Zdansky, 1928;
- †Sus offecinalis Koenigswald, 1933;
- †Sus peii Han, 1987;
- †Sus subtriquetra Xue, 1981;
- †Sus xiaozhu Han et al., 1975;
Свиня свійська
Свиня свійська найчастіше розглядається (саме так її класифікував Карл Лінней), як підвид Sus scrofa і йменується — Sus scrofa domesticus. Проте існує іншка думка щодо таксономічного положення свійської свині, яку запропонував Йоган Хрістіан Еркслебен, що відносить її до окремого виду роду Sus — Sus domesticus.
Здичавіла форма свині свійської (разорбек) сформувала стійкі популяції у багатьох регіонах та несе загрозу місцевим популяціям багатьох диких видів тварин. Особливо широко відомими ці тварини стали в Австралії та Північній Америці.
Карликова свиня
До недавнього часу карликову свиню відносили до роду Sus, але наразі її відносять до монотипового роду Porcula. У 2007 році за даними генетичного аналізу, що показав відмінність значної частини мітохондріальної ДНК Sus salvanius від решти видів Sus, його було класифіковано, як Porcula salvania.
Галерея
- Sus scrofa scrofa
- Sus scrofa attila
- Sus scrofa cristatus
- Sus scrofa davidi
- Sus scrofa leucomystax
- Sus scrofa libycus
- Sus scrofa taivanus
Примітки
- Groves, C. P. et al. 1993. The Eurasian Suids Sus and Babyrousa. In Oliver, W. L. R., ed., Pigs, Peccaries, and Hippos — 1993 Status Survey and Conservation Action Plan, 107—108. IUCN/SSC Pigs and Peccaries Specialist Group
- . Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2015.
- Anthea Gentry, Juliet Clutton-Brock, & Colin P. Groves (2004). (PDF). Journal of Archaeological Science. 31 (5): 645—651. doi:10.1016/j.jas.2003.10.006. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2011. Процитовано 10 вересня 2015.
- Corbet and Hill (1992), referred to in Wilson, D.E.; Reeder, D.M., eds. (2005).Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (3rd ed.). Johns Hopkins University Press.
- Anthea Gentry, Juliet Clutton-Brock, & Colin P. Groves (1996). (PDF). Bulletin of Zoological Nomenclature. 53: 28—37. Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2014. Процитовано 10 вересня 2015.
- Funk, Stephan M., Sunil Kumar Verma, Greger Larson, Kasturi Prasad, Lalji Singh, Goutam Narayan and John E. Fa (2007). The pygmy hog is a unique genus: 19th century taxonomists got it right first time round. Molecular Phylogenetics and Evolution. 45 (2): 427—436. doi:10.1016/j.ympev.2007.08.007. PMID 17905601.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Rid Sus nalezhit tribi Suini pidrodini Suinae rodini Suidae pidryadu Suiformes ryadu Artiodactyla ta ob yednuye 10 suchachnih i 12 vimerlih vidiv Do cogo rodu vidnositsya odomashnena forma Sus scrofa svinya svijska sho nalichuye blizko 100 porid Suchasni vidi i pidvidiRid Sus ob yednuye 10 suchasnih vidiv Sus ahoenobarbus Cej vid ye endemichnim dlya Filippin Osobini cogo vidu syagayut vid 1 do 1 6 metriv v dovzhinu ta 1 metriv v visotu i vazhiti do 150 kilogramiv Borodata svinya Sus barbatus Borodata svinyaVid poshirenij v Pivdenno Shidnij Aziyi Ci tvarini dosyagayut dovzhini vid 100 do 165 sm visoti v zagrivku vid 72 do 85 sm i vagi do 150 kg S barbatus ob yednuye 2 pidvidi S barbatus barbatus poshirenij na o Kalimantan S barbatus oi zahidna borodata svinya poshirenij na Malajskomu pivostrovi ta o Sumatra Indokitajska borodavchasta svinya abo v yetnamska borodavchasta svinya Sus bucculentus Cej vid poshirenij v Laosi i V yetnami Visajska borodavchasta svinya Sus cebifrons Visajska borodavchasta svinya Cej vid ye endemichnim dlya Visajskih ostroviv S cebifrons ob yednuye 2 pidvidi S cebifrons cebifrons S cebifrons negrinus Sulaveska borodavchasta svinya Sus celebensis Endemichnij vid ostrova Sulavesi Floreska borodavchasta svinya Sus heureni Vid zustrichayetsya v Pivdennij Aziyi Mindorska borodavchasta svinya abo borodavchasta svinya Olivera Sus oliveri Cej vid ye endemichnim dlya ostrova Mindoro Filippinska borodavchasta svinya Sus philippensis Endemik Filippin Isnuye shonajmenshe tri pidvidi S philippensis S philippensis philippensis poshirenij na ostrovi Luson i prileglih ostrovah S philippensis oliveri chastina avtoriv vidilyaye cej pidvid u vid S oliveri S philippensis mindanensis poshirenij na ostrovi Mindanao Filippinska borodavchasta svinya Svinya dika abo kaban dikij dik vepr Sus scrofa Isnuye 16 pidvidiv S scrofa yaki ob yednuyut v 4 regionalni grupi Indijskij vepr Zahidni S scrofa scrofa abo centralnoyevropejskij vepr poshirenij v Ispaniyi Italiyi Franciyi Nimechchini krayinah Benilyuksu Daniyi Polshi Chehiyi Slovachchini i Albaniyi S scrofa majori abo maremskij vepr poshirenij v S scrofa meridionalis abo seredzemnomorskij vepr poshirenij v Andalusiyi Korsici i Sardiniyi S scrofa algira abo pivnichnoafrikanskij vepr poshirenij v Tunisi Alzhiri i Marokko S scrofa attila abo rumunskij vepr poshirenij v Rumuniyi Ugorshini Ukrayini Balkanah Kavkazi Zakavkazzi uzberezhzhi Kaspijskogo morya v Malij Aziyi i na pivnochi Iranu S scrofa lybicus abo anatolijskij vepr poshirenij v Zakavkazzi Turechchini Levanti Izrayili ta na teritoriyi kolishnoyi Yugoslaviyi S scrofa nigripes abo serednoaziatskij vepr poshirenij v Serednij Aziyi Kazahstani shidnomu Tyan Shani zahidnij Mongoliyi Kashgari Afganistani ta pivdennomu Irani Indijski S scrofa davidi abo centralnoaziatskij vepr poshirenij v Pakistani pivnichnomu zahodi Indiyi ta pivdennomu shodi Iranu S scrofa cristatus abo indijskij vepr poshirenij v Indiyi Nepali Birmi Tayilandi i zahidnij Shri Lanci Shidni S scrofa sibiricus abo zabajkalskij vepr poshirenij na berezi Bajkalu Zabajkalli pivnichnij i pivnichno shidnij Mongoliyi S scrofa ussuricus abo ussurijskij vepr poshirenij v shidnomu Kitayi na beregah Ussurijskoyi ta Amurskoyi zatoki S scrofa leucomystax abo yaponskij vepr poshirenij v Yaponiyi za vinyatkom ostrova Hokkajdo i ostroviv Ryukyu S scrofa riukiuanus abo ryukyujskij vepr poshirenij na ostrovah Ryukyu S scrofa taivanus abo tajvanskij vepr poshirenij na Tajvani S scrofa moupinensis abo pivnichnokitajskij vepr poshirenij na uzberezhzhi Kitayu na pivden do V yetnamu i na zahid do Sichuanyu Indonezijski S scrofa vittatus abo malajzijskij vepr poshirenij v pivostrivnij Malajziyi v Indoneziyi vid Sumatri i Yavi na shid do Komodo Yavanska borodavchasta svinya abo yavanska svinya Sus verrucosus Cej vid ye endemichnim dlya ostroviv Yava Bavean Madura Masa cih svinej kolivayetsya vid 44 do 108 kg a dovzhina vid 90 do 190 sm Vimerli vidiNa sogodni vidomo 12 vimerlih vidiv yaki nalezhat do rodu Sus ce Sus australis Han 1987 Sus bijiashanensis Han et al 1975 Sus falconeri Sus houi Qi et al Sus hysudricus Sus jiaoshanensis Zhao 1980 Sus liuchengensis Han 1987 Sus lydekkeri Zdansky 1928 Sus offecinalis Koenigswald 1933 Sus peii Han 1987 Sus subtriquetra Xue 1981 Sus xiaozhu Han et al 1975 Svinya svijskaDokladnishe Svinya svijska Svinya svijska najchastishe rozglyadayetsya same tak yiyi klasifikuvav Karl Linnej yak pidvid Sus scrofa i jmenuyetsya Sus scrofa domesticus Prote isnuye inshka dumka shodo taksonomichnogo polozhennya svijskoyi svini yaku zaproponuvav Jogan Hristian Erksleben sho vidnosit yiyi do okremogo vidu rodu Sus Sus domesticus Dokladnishe Razorbek Para razorbekiv na ostrovi Merritt shtat Florida Zdichavila forma svini svijskoyi razorbek sformuvala stijki populyaciyi u bagatoh regionah ta nese zagrozu miscevim populyaciyam bagatoh dikih vidiv tvarin Osoblivo shiroko vidomimi ci tvarini stali v Avstraliyi ta Pivnichnij Americi Karlikova svinyaDo nedavnogo chasu karlikovu svinyu vidnosili do rodu Sus ale narazi yiyi vidnosyat do monotipovogo rodu Porcula U 2007 roci za danimi genetichnogo analizu sho pokazav vidminnist znachnoyi chastini mitohondrialnoyi DNK Sus salvanius vid reshti vidiv Sus jogo bulo klasifikovano yak Porcula salvania GalereyaSus scrofa scrofa Sus scrofa attila Sus scrofa cristatus Sus scrofa davidi Sus scrofa leucomystax Sus scrofa libycus Sus scrofa taivanusPrimitkiGroves C P et al 1993 The Eurasian Suids Sus and Babyrousa In Oliver W L R ed Pigs Peccaries and Hippos 1993 Status Survey and Conservation Action Plan 107 108 IUCN SSC Pigs and Peccaries Specialist Group Arhiv originalu za 11 veresnya 2017 Procitovano 10 veresnya 2015 Anthea Gentry Juliet Clutton Brock amp Colin P Groves 2004 PDF Journal of Archaeological Science 31 5 645 651 doi 10 1016 j jas 2003 10 006 Arhiv originalu PDF za 8 kvitnya 2011 Procitovano 10 veresnya 2015 Corbet and Hill 1992 referred to in Wilson D E Reeder D M eds 2005 Mammal Species of the World A Taxonomic and Geographic Reference 24 veresnya 2015 u Wayback Machine 3rd ed Johns Hopkins University Press Anthea Gentry Juliet Clutton Brock amp Colin P Groves 1996 PDF Bulletin of Zoological Nomenclature 53 28 37 Arhiv originalu PDF za 14 zhovtnya 2014 Procitovano 10 veresnya 2015 Funk Stephan M Sunil Kumar Verma Greger Larson Kasturi Prasad Lalji Singh Goutam Narayan and John E Fa 2007 The pygmy hog is a unique genus 19th century taxonomists got it right first time round Molecular Phylogenetics and Evolution 45 2 427 436 doi 10 1016 j ympev 2007 08 007 PMID 17905601