Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
X-20 Dyna-Soar (від Dynamic Soaring) — програма створення пілотованого космічного перехоплювача-розвідника-бомбардувальника X-20. Її розробка велася у США з 24 жовтня 1957 по 10 грудня 1963. Програма створена в результаті об'єднання проєктів «Brass Bell», «RoBo» і «HYWARDS» в єдину програму і налічувала три стадії — атмосферні тести, суборбітальні запуски і орбітальні польоти. За основу розробки була взята концепція орбітального бомбардувальника Ойґена Зенґера. Замовник програми — ВПС США. Розробник — Boeing (дизайн Bell Aircraft).
| Boeing X-20 Dyna-Soar | |
|---|---|
 | |
| Boeing X-20 Dyna-Soar | |
| Призначення: | експериментальний літак |
| Перший політ: | не було |
| Прийнятий на озброєння: | не прийнятий |
| Розробник: | Боїнг |
| Виробник: |  США |
 Boeing X-20 Dyna-Soar у Вікісховищі | |
Загальний опис і схеми польоту
Апарат був виконаний за аеродинамічною схемою орбітального літака і був багаторазовим.
Виведення Х-20 на орбіту передбачалося різними модифікаціями ракети-носія «Титан». Розроблялися різні модифікації апарата — орбітальний бомбардувальник, фоторозвідник, існував варіант для інспекції і перехоплення супутників противника на орбіті. Залежно від варіанту виконання, використовуваної ракети-носія і завдання місії профіль польоту міг бути наступним:
1. Низькоорбітальний одновитковий політ за схемою «розгін-планування (англ. boost-glide)». У цьому випадку апарат, вийшовши на дуже низьку орбіту Землі (висота близько 160 км) зі швидкістю трохи нижче першої космічної-порядку 7,35 км/с, потім робив би неглибокий «нирок» в атмосферу (до висоти близько 60-70 км, мінімальна близько 45), в нижній точці якого здійснював бомбометання по наземній цілі або фоторозвідку; потім, володіючи достатньою аеродинамічною якістю і підйомної силою, знову виходив в космос (втративши частину швидкості за рахунок аеродинамічного гальмування) на меншу висоту; пролетівши деяку відстань в космічному просторі, знову здійснював занурення в атмосферу і так далі, по траєкторії з затухаючої амплітудою, аж до звичайної літакової посадки на аеродромі (посадковий пробіг — близько 900 м). Дальність такого польоту була в межах одного витка навколо Землі. Гальмівна рухова установка і маршовий двигун в цьому варіанті були відсутні.
2. Орбітальний багатовитковий політ на будь-яке число витків, яке необхідне для виконання завдання перехоплення супутників противника, їхньої інспекції або знищення. У цьому випадку Х-20 (модифікація Х-20А) виводився б на орбіту з першою космічною швидкістю, був дооснащений розгінним блоком з РРД (третій ступінь ракети «Титан-3», Martin Trans-Stage) для виконання орбітальних маневрів у широкому діапазоні висот та видачі гальмівного імпульсу на спуск. На орбіті апарат залишався зістикованим з третім ступенем носія, що давало йому надзвичайно широкі енергетичні можливості для орбітального маневрування — запас палива в ступені після виходу на орбіту був близько шести тонн, що дозволяло змінювати швидкості (дельта V) близько на 2 км/сек. При цьому тривалість автономного орбітального польоту могла становити кілька діб. Передбачалася установка систем радарного / оптичного виявлення цілі і бортового озброєння.
Варто відзначити, що в ході занурення в атмосферу апарат міг зробити бічний аеродинамічний маневр, змінюючи таким чином нахил орбіти, після чого двигуни знову розганяли його, виводячи на орбіту. Цей маневр, званий «синергетичним», дозволяв змінити нахил орбіти на 20,3° проти 15,8° для чисто ракетного маневру, що давало чималі переваги для військових місій, роблячи траєкторію апарату важко прогнозованою (на відміну від супутників) і даючи можливість зайти на ціль з різних курсів.
Конструкція Х-20
Компонування апарату містило ряд цікавих технічних рішень. Конструкція апарата була виконана по «гарячій схемі» з радіаційним охолодженням (скидання тепла випромінюванням) — з надзвичайно тугоплавких металів і сплавів (молібден, цирконій, жароміцний сплав Rene 41), без використання абляційних або теплопоглинальних керамічних покриттів (на відміну від плиток теплозахисту «Спейс Шаттл»), скло пілотської кабіни було закрито щитком, який скидався після проходження щільних шарів атмосфери. Цей щиток закривав скло і фронтальний огляд протягом виведення в космос і всіх орбітальних операцій: для огляду пілот використовував бічні ілюмінатори. Для керування апаратом на заатмосферній ділянці траєкторії використовувалися двигуни системи орієнтації, в атмосфері — аеродинамічні поверхні, подібні до тих, що є у літаках.
Прилади керування в пілотській кабіні — бічна ручка (крен-тангажу) і педалі (рискання). У кабіні було встановлено крісло, що катапультується через верхній люк для порятунку пілота на дозвукових швидкостях польоту — менше 1 000 км/год.
Управління апаратом на всіх ділянках польоту (включаючи і довиведення на орбіту щаблем TranStage з контролем роботи двигуна) здійснювалося вручну пілотом, автоматичне керування було відсутнє.
Як посадкове шасі через високі температурні навантаження використовувалися розроблені фірмою Goodyear полози з гнучкими металевими щітками.
Хід розробок і закриття проєкту
Було виготовлено кілька масогабаритних макетів апарату та проведені широкі науково-технічні дослідження. Про масштаб проєкту говорить те, що був набраний загін пілотів-астронавтів за програмою Х-20 (7 осіб, у нього входив і Ніл Армстронг, пізніше командир «Аполлон-11»). Проведено більше восьми тисяч годин тренувань на тренажерах і літаку-аналогу Х-20. Перший пілотований політ корабля Dynasoar-3 на один виток передбачався в липні 1966 р, пілот — Jim Wood, перший багатовитковий політ — в 1969. Вивчалася можливість стиковки Х-20 з майбутньою військовою орбітальною станцією .
Однак внаслідок різних причин — як об'єктивних, технічного та інженерного, так і суто внутрішніх, військово-політичного та фінансового характеру (зокрема, зміна пріоритетів у пілотованій програмі НАСА і ВПС, до відання якої відносився проєкт), програма була згорнута. Свою негативну роль у долі проєкту зіграв і тодішній державний секретар з питань національної безпеки США Роберт Макнамара: він фактично особисто закрив програму в грудні 1963. Вибір подальшого розвитку космонавтики був зроблений на користь програм Джеміні і .
До кінця 1963 року на програму Х-20 було витрачено 410 млн доларів США.
Технічні характеристики Х-20
Основні характеристики Х-20 (без щаблі TransStage):
- Довжина — 10,77 м.
- Розмах крил — 6,35 м.
- Максимальна злітна вага — 5,165 тонн.
- Корисне навантаження — 450 кг.
- Об'єм кабіни — 3,50 кубічних метрів.
- Екіпаж — 1 особа (у перспективі — до чотирьох).
Див. також
Література
- Лукашевич В. П., Афанасьєв А. Б. Космічні крила — М.: Стрічка Мандрів, 2009, 496с .- іл. [ 19 березня 2011 у Wayback Machine.]
- Гол. 7 Ніобієві динозавр (с.127-152)
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Boeing X-20 Dyna-Soar |
- Dynasoar [ 20 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- Tsien Space Plane 1949 [ 4 лютого 2007 у Wayback Machine.]
- Transonic aerodynamic characteristics of the Dyna-Soar glider and Titan 3 launch vehicle configuration with various fin arrangements (PDF format) NASA report — April 1963 [ 27 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- American X-Vehicles: An Inventory X-1 to X-50, SP-2000-4531 — June 2003; NASA online PDF Monograph [ 29 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Deepcold: Secrets of the Cold War in Space, 1959—1969 [ 2 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- X-20 Dyna Soar, США [ 4 січня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
X 20 Dyna Soar vid Dynamic Soaring programa stvorennya pilotovanogo kosmichnogo perehoplyuvacha rozvidnika bombarduvalnika X 20 Yiyi rozrobka velasya u SShA z 24 zhovtnya 1957 po 10 grudnya 1963 Programa stvorena v rezultati ob yednannya proyektiv Brass Bell RoBo i HYWARDS v yedinu programu i nalichuvala tri stadiyi atmosferni testi suborbitalni zapuski i orbitalni poloti Za osnovu rozrobki bula vzyata koncepciya orbitalnogo bombarduvalnika Ojgena Zengera Zamovnik programi VPS SShA Rozrobnik Boeing dizajn Bell Aircraft Boeing X 20 Dyna SoarBoeing X 20 Dyna SoarPriznachennya eksperimentalnij litakPershij polit ne buloPrijnyatij na ozbroyennya ne prijnyatijRozrobnik BoyingVirobnik SShABoeing X 20 Dyna Soar u VikishovishiZagalnij opis i shemi polotuAparat buv vikonanij za aerodinamichnoyu shemoyu orbitalnogo litaka i buv bagatorazovim Vivedennya H 20 na orbitu peredbachalosya riznimi modifikaciyami raketi nosiya Titan Rozroblyalisya rizni modifikaciyi aparata orbitalnij bombarduvalnik fotorozvidnik isnuvav variant dlya inspekciyi i perehoplennya suputnikiv protivnika na orbiti Zalezhno vid variantu vikonannya vikoristovuvanoyi raketi nosiya i zavdannya misiyi profil polotu mig buti nastupnim Varianti startovoyu komponuvannya H 20 malyunok 1 Nizkoorbitalnij odnovitkovij polit za shemoyu rozgin planuvannya angl boost glide U comu vipadku aparat vijshovshi na duzhe nizku orbitu Zemli visota blizko 160 km zi shvidkistyu trohi nizhche pershoyi kosmichnoyi poryadku 7 35 km s potim robiv bi neglibokij nirok v atmosferu do visoti blizko 60 70 km minimalna blizko 45 v nizhnij tochci yakogo zdijsnyuvav bombometannya po nazemnij cili abo fotorozvidku potim volodiyuchi dostatnoyu aerodinamichnoyu yakistyu i pidjomnoyi siloyu znovu vihodiv v kosmos vtrativshi chastinu shvidkosti za rahunok aerodinamichnogo galmuvannya na menshu visotu proletivshi deyaku vidstan v kosmichnomu prostori znovu zdijsnyuvav zanurennya v atmosferu i tak dali po trayektoriyi z zatuhayuchoyi amplitudoyu azh do zvichajnoyi litakovoyi posadki na aerodromi posadkovij probig blizko 900 m Dalnist takogo polotu bula v mezhah odnogo vitka navkolo Zemli Galmivna ruhova ustanovka i marshovij dvigun v comu varianti buli vidsutni 2 Orbitalnij bagatovitkovij polit na bud yake chislo vitkiv yake neobhidne dlya vikonannya zavdannya perehoplennya suputnikiv protivnika yihnoyi inspekciyi abo znishennya U comu vipadku H 20 modifikaciya H 20A vivodivsya b na orbitu z pershoyu kosmichnoyu shvidkistyu buv doosnashenij rozginnim blokom z RRD tretij stupin raketi Titan 3 Martin Trans Stage dlya vikonannya orbitalnih manevriv u shirokomu diapazoni visot ta vidachi galmivnogo impulsu na spusk Na orbiti aparat zalishavsya zistikovanim z tretim stupenem nosiya sho davalo jomu nadzvichajno shiroki energetichni mozhlivosti dlya orbitalnogo manevruvannya zapas paliva v stupeni pislya vihodu na orbitu buv blizko shesti tonn sho dozvolyalo zminyuvati shvidkosti delta V blizko na 2 km sek Pri comu trivalist avtonomnogo orbitalnogo polotu mogla stanoviti kilka dib Peredbachalasya ustanovka sistem radarnogo optichnogo viyavlennya cili i bortovogo ozbroyennya Varto vidznachiti sho v hodi zanurennya v atmosferu aparat mig zrobiti bichnij aerodinamichnij manevr zminyuyuchi takim chinom nahil orbiti pislya chogo dviguni znovu rozganyali jogo vivodyachi na orbitu Cej manevr zvanij sinergetichnim dozvolyav zminiti nahil orbiti na 20 3 proti 15 8 dlya chisto raketnogo manevru sho davalo chimali perevagi dlya vijskovih misij roblyachi trayektoriyu aparatu vazhko prognozovanoyu na vidminu vid suputnikiv i dayuchi mozhlivist zajti na cil z riznih kursiv X 20 pri zahodi na posadku na aviabazu Edvards malyunok Konstrukciya H 20Komponuvannya aparatu mistilo ryad cikavih tehnichnih rishen Konstrukciya aparata bula vikonana po garyachij shemi z radiacijnim oholodzhennyam skidannya tepla viprominyuvannyam z nadzvichajno tugoplavkih metaliv i splaviv molibden cirkonij zharomicnij splav Rene 41 bez vikoristannya ablyacijnih abo teplopoglinalnih keramichnih pokrittiv na vidminu vid plitok teplozahistu Spejs Shattl sklo pilotskoyi kabini bulo zakrito shitkom yakij skidavsya pislya prohodzhennya shilnih shariv atmosferi Cej shitok zakrivav sklo i frontalnij oglyad protyagom vivedennya v kosmos i vsih orbitalnih operacij dlya oglyadu pilot vikoristovuvav bichni ilyuminatori Dlya keruvannya aparatom na zaatmosfernij dilyanci trayektoriyi vikoristovuvalisya dviguni sistemi oriyentaciyi v atmosferi aerodinamichni poverhni podibni do tih sho ye u litakah Priladi keruvannya v pilotskij kabini bichna ruchka kren tangazhu i pedali riskannya U kabini bulo vstanovleno krislo sho katapultuyetsya cherez verhnij lyuk dlya poryatunku pilota na dozvukovih shvidkostyah polotu menshe 1 000 km god Upravlinnya aparatom na vsih dilyankah polotu vklyuchayuchi i dovivedennya na orbitu shablem TranStage z kontrolem roboti dviguna zdijsnyuvalosya vruchnu pilotom avtomatichne keruvannya bulo vidsutnye Yak posadkove shasi cherez visoki temperaturni navantazhennya vikoristovuvalisya rozrobleni firmoyu Goodyear polozi z gnuchkimi metalevimi shitkami Hid rozrobok i zakrittya proyektuBulo vigotovleno kilka masogabaritnih maketiv aparatu ta provedeni shiroki naukovo tehnichni doslidzhennya Pro masshtab proyektu govorit te sho buv nabranij zagin pilotiv astronavtiv za programoyu H 20 7 osib u nogo vhodiv i Nil Armstrong piznishe komandir Apollon 11 Provedeno bilshe vosmi tisyach godin trenuvan na trenazherah i litaku analogu H 20 Pershij pilotovanij polit korablya Dynasoar 3 na odin vitok peredbachavsya v lipni 1966 r pilot Jim Wood pershij bagatovitkovij polit v 1969 Vivchalasya mozhlivist stikovki H 20 z majbutnoyu vijskovoyu orbitalnoyu stanciyeyu Prototip H 20 maket Odnak vnaslidok riznih prichin yak ob yektivnih tehnichnogo ta inzhenernogo tak i suto vnutrishnih vijskovo politichnogo ta finansovogo harakteru zokrema zmina prioritetiv u pilotovanij programi NASA i VPS do vidannya yakoyi vidnosivsya proyekt programa bula zgornuta Svoyu negativnu rol u doli proyektu zigrav i todishnij derzhavnij sekretar z pitan nacionalnoyi bezpeki SShA Robert Maknamara vin faktichno osobisto zakriv programu v grudni 1963 Vibir podalshogo rozvitku kosmonavtiki buv zroblenij na korist program Dzhemini i Do kincya 1963 roku na programu H 20 bulo vitracheno 410 mln dolariv SShA Tehnichni harakteristiki H 20Osnovni harakteristiki H 20 bez shabli TransStage Dovzhina 10 77 m Rozmah kril 6 35 m Maksimalna zlitna vaga 5 165 tonn Korisne navantazhennya 450 kg Ob yem kabini 3 50 kubichnih metriv Ekipazh 1 osoba u perspektivi do chotiroh Div takozhNorth American X 15 Spiral LiteraturaLukashevich V P Afanasyev A B Kosmichni krila M Strichka Mandriv 2009 496s il 19 bereznya 2011 u Wayback Machine Gol 7 Niobiyevi dinozavr s 127 152 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Boeing X 20 Dyna Soar Dynasoar 20 grudnya 2008 u Wayback Machine Tsien Space Plane 1949 4 lyutogo 2007 u Wayback Machine Transonic aerodynamic characteristics of the Dyna Soar glider and Titan 3 launch vehicle configuration with various fin arrangements PDF format NASA report April 1963 27 veresnya 2011 u Wayback Machine American X Vehicles An Inventory X 1 to X 50 SP 2000 4531 June 2003 NASA online PDF Monograph 29 bereznya 2020 u Wayback Machine Deepcold Secrets of the Cold War in Space 1959 1969 2 listopada 2011 u Wayback Machine X 20 Dyna Soar SShA 4 sichnya 2011 u Wayback Machine