В багатьох випадках астрономічні явища, які можна спостерігати з поверхні планети Марс, є такими ж, або подібними, до відповідних явищ, які можна спостерігати із Землі. Однак іноді (як, наприклад, з видом Землі як вечірньої/ранкової зорі) вони можуть суттєво відрізнятися. Наприклад, оскільки атмосфера Марса не має озонового шару, з поверхні Марса можна також вести ультрафіолетові спостереження.
Сезони
Нахил осі обертання Марса становить 25,19° — значення досить близьке до Земного, яке дорівнює 23,44°, а отже Марс, так само як і Земля, має сезони — весну, літо, осінь та зиму. І так само як і на Землі, на північній та південній півкулях планети літо й зима настають у протилежний час (тобто коли на північній півкулі триває літо, на південній у цей же час — зима, і навпаки).
Але орбіта Марса має значно більший ексцентриситет, аніж орбіта Землі. Тому сезони мають неоднакову тривалість, значно більш нерівномірну, аніж на Землі:
Сезон | Соли (на Марсі) | Дні (на Землі) |
---|---|---|
Північна весна, південна осінь: | 193,30 | 92,764 |
Північне літо, південна зима: | 178,64 | 93,647 |
Північна осінь, південна весна: | 142,70 | 89,836 |
Північна зима, південне літо: | 153,95 | 88,997 |
На практиці це означає, що літні та зимові сезони мають різну тривалість та інтенсивність на північній та південній півкулях. Зими на півночі є теплими та короткими (тому що Марс рухається швидко поблизу перигелію), тоді як зими на півдні є тривалими та холодними (оскільки Марс рухається повільно поблизу афелію). Так само літа́ на півночі є тривалими та холодними, тоді як на півдні — короткими й гарячими (як для Марса). Таким чином, температурні екстремуми є значно більшими на південній півкулі, аніж на північній.
на Марсі становить не більше ніж кілька днів, оскільки на планеті відсутні великі водойми та подібні фактори, які могли б створити буферний ефект. Так, якщо говорити про температуру на поверхні Марса, «весна» є приблизним віддзеркаленням «літа», тоді як «осінь» є приблизним віддзеркаленням «зими» (якщо вважати сонцестояння та рівнодення точками відліку для відповідних сезонів), і якби орбіта Марса була круглою, максимальні та мінімальні температури проявилися б уже за кілька днів після літнього та зимового сонцестоянь, а не аж через місяць, як це, приблизно, відбувається на Землі. Єдина відмінність між весняною та літньою температурами спричинена порівняно значним ексцентриситетом орбіти Марса: у період північної весни Марс перебуває далі від Сонця, ніж протягом північного літа, а тому, лише за збігом обставин, весна є дещо холоднішою порою марсіанського року, аніж літо, і так само осінь є дещо теплішою порою, аніж зима. Натомість у південній півкулі все навпаки.
Звісно, що температурні варіації між весною та літом є значно нижчими, аніж дуже різкі варіації, що відбуваються в межах одного марсіанського сола (марсіанської доби). Щоденно температура сягає свого піку опівдні за місцевим часом, і опускається до мінімуму опівночі за місцевим часом. Приблизно такий же ефект можна спостерігати і в земних пустелях, але на Марсі він значно більш виражений.
Варто зауважити, що нахил осі обертання та ексцентриситет орбіти Землі (чи Марса) в жодному разі не є фіксованими, а радше варіюються внаслідок гравітаційних пертурбацій, спричинених впливом інших планет Сонячної системи в часовому масштабі десятків тисяч або сотень тисяч років. Так, ексцентриситет земної орбіти, який становить близько 1 %, регулярно коливається, і може збільшитися навіть до 6 %, і в певний момент часу в далекому майбутньому, Землі доведеться мати справу з календарними наслідками того, що тривалість різних пір року буде дуже різною (до того ж, це спричинить також значні зміни клімату).
І не лише ексцентриситет, а й нахил земної осі може варіюватися від 21,5° до 24,5°, а тривалість цього «циклу похитування» становить 41 000 років. Ці та інші подібні циклічні зміни вважаються відповідальними за льодовикові періоди (див. цикли Міланковича). На противагу Землі, цикл похитування Марса є значно більш екстремальним: від 15° до 35° із тривалістю в 124 000 років. Деякі з найновіших досліджень дозволяють навіть припускати, що через десятки мільйонів років таке гойдання може сягати навіть від 0° до 60°. Місяць, великий супутник Землі, очевидно, відіграє важливу роль в утримуванні осі нахилу обертання планети в розумних межах; Марс не зазнає такого стабілізаційного впливу, а тому нахил його осі може варіюватися більш хаотично.
Колір неба
При заході та на світанку марсіанське небо має рожевувато-червоне забарвлення, але коли Сонце сідає чи сходить, небо набуває синього кольору. Тобто на Марсі зміна кольорів відбувається у протилежний спосіб, порівняно із Землею. Однак протягом дня небо має жовто-коричневий колір — «колір ірису». На Марсі релеївське розсіювання зазвичай є дуже слабким ефектом. Вважається, що колір неба спричинений присутністю одного об'ємного відсотка магнетиту в пилових часточках. Сутінки тривають довго після заходу Сонця, і так само довго триває світанок перед його сходом, і все це спричинено наявністю пилу в марсіанській атмосфері. Час від часу марсіанське небо набуває фіолетового забарвлення через розсіювання світла дуже дрібними часточками водяного льоду в хмарах.
Генерування точних зображень марсіанської поверхні в правдивих кольорах є несподівано складною задачею. Є багато кольорових варіацій неба, відтвореного на опублікованих знімках; чимало з таких зображень, однак, використовують фільтри, щоб підсилити різні деталі, важливі з наукової точки зору, і не намагаються відтворити справжні кольори. Як би там не було, марсіанське небо багато років вважалося більш рожевуватим, аніж його вважають тепер.
Астрономічні явища
Земля та Місяць
Якщо дивитися з Марса, Земля є внутрішньою планетою, як і Венера («ранкова зоря» або «вечірня зоря»). Земля та Місяць, якщо дивитися на них неозброєним оком, виглядають як зірки, але спостерігачі з телескопами бачили б їх як півмісяці, з деякими помітними деталями.
Спостерігач на Марсі зміг би розгледіти Місяць, що рухається по орбіті навколо Землі, і це цілком можна було б побачити й неозброєним оком. Натомість спостерігачі на Землі не можуть неозброєним оком розгледіти супутники інших планет, а перші такі супутники були виявлені людьми невдовзі після винайдення телескопа (ними стали галілеєві супутники — чотири найбільші супутники Юпітера).
При максимальній кутовій відстані Земля та Місяць могли б спостерігатися з поверхні Марса як подвійна планета, але вже приблизно через тиждень вони б злилися в одну світлову точку (для неозброєного ока), і ще через тиждень після цього Місяць знову досяг би максимальної кутової відстані від Землі, але вже з протилежного боку. Максимальна кутова відстань між Землею та Місяцем значно варіюється в залежності від відносної відстані між Землею та Марсом: кутова відстань між Землею та її супутником становить близько 17′, коли Земля перебуває найближче до Марса (поблизу нижнього сполучення), і лише близько 3,5′, коли Земля перебуває найдалі від Марса (поблизу верхнього сполучення). Для порівняння, видимий діаметр Місяця, якщо вимірювати з поверхні Землі у форматі кутової відстані, становить 31′.
Мінімальна кутова відстань між Місяцем та Землею, якщо дивитися з Марса неозброєним оком, становила б 1′, і зрештою можна було б спостерігати проходження Місяця між Марсом та Землею, або ж побачити, як він ховається за (покривається) планетою. У першому випадку це б відповідало покриттю Марса Місяцем, якщо дивитися з поверхні Землі, і оскільки альбедо Місяця є значно меншим, аніж альбедо Землі, відбудеться зниження загальної яскравості, але таке зниження було б надто малим, аби його могли помітити спостерігачі неозброєним оком. Це спричинено тим, що Місяць є значно меншим за Землю, і може приховати лише невелику частину земного видимого диска.
Космічний апарат Mars Global Surveyor зробив знімок Землі та Місяця 8 травня 2003 року о 13:00 UTC, дуже близько до максимальної елонгації від Сонця, та на відстані 0,930 а. о. від Марса. Видима зоряна величина становила −2,5 та +0,9. У різний час дійсна зоряна величина суттєво варіюється в залежності від відстані та фаз Землі й Місяця.
Від одного дня до іншого зміна вигляду Місяця для спостерігача на Марсі дуже відрізнятиметься від тих змін, які бачитиме спостерігач на Землі. Фаза Місяця, якщо дивитися з поверхні Марса, не надто змінюватиметься з дня на день; його фаза відповідатиме фазі Землі, і поступово змінюватиметься разом із рухом цих двох тіл по їхніх навколосонячних орбітах. Натомість для спостерігача з Марса буде видимим обертання Місяця, яке матиме той же період, що й період його орбіти а тому спостерігач зможе побачити деталі поверхні Місяця з боку, протилежного від Землі, тобто ті деталі, які неможливо побачити з поверхні Землі.
Оскільки Земля є внутрішньою планетою, спостерігачі на Марсі можуть час від часу спостерігати проходження Землі безпосередньо між Марсом та Сонцем. Наступне таке проходження відбудеться 2084 року. Крім того, вони також можуть спостерігати такі та .
Фобос і Деймос
На вигляд супутник Фобос за розмірами становить близько однієї третьої від кутового діаметра повного Місяця, видимого з поверхні Землі; Натомість Деймос має більш-менш зіркоподібний вигляд, при чому його диск ледь-ледь помітний, або його й узагалі неможливо розгледіти неозброєним оком. Фобос рухається так швидко (період його обертання навколо планети становить лише близько однієї третьої сола), що двічі на сол він сходить на заході та заходить на сході; натомість Деймос сходить на сході й заходить на заході, але рухається по орбіті лише на кілька годин повільніше, ніж марсіанський сол, тож на горизонті він може перебувати до двох з половиною солів.
Максимальна яскравість Фобоса становить близько −9 або −10 одиниць зоряної величини, тоді як Деймоса — близько −5. Для порівняння, Місяць для спостерігачів на Землі має значно вищу яскравість — −12,7 одиниці зоряної величини. Тим не менш, Фобос є достатньо яскравим, аби відкидати тіні; Деймос же є лише дещо яскравішим, аніж Венера на нічному небі для спостерігачів на Землі. Звісно, що так само як і Місяць, супутники Марса є значно менш яскравими, коли перебувають не в повних фазах. Але на відміну від супутника Землі, фази та кутовий діаметр Фобоса змінюються з години на годину; Деймос же — надто малий, аби його фази можна було спостерігати неозброєним оком.
Як Фобос так і Деймос мають низько нахилені екваторіальні орбіти, і рухаються по них на порівняно невеликій відстані від Марса. Внаслідок цього Фобоса не видно північніше за 70,4° пн. ш., та південніше за 70,4° пд. ш.; Деймоса не видно північніше 82,7° пн. ш. та південніше 82,7° пд. ш.. Спостерігачі на вищих широтах (менш як 70,4°) бачили б помітно менший кутовий діаметр Фобоса, оскільки вони були б далі від нього. Відповідно, перед спостерігачами на екваторі відкривався б значно менший видимий кутовий діаметр Фобоса при його сході та заході, порівняно з тим, яким він виглядав би, перебуваючи безпосередньо над спостерігачем.
Спостерігачі на Марсі можуть побачити проходження Фобоса та проходження Деймоса перед диском Сонця. Проходження Фобоса можна також назвати затемненнями Сонця Фобосом, оскільки кутовий діаметр Фобоса становить близько половини кутового діаметра Сонця. Проте у випадку з Деймосом, більш відповідним є термін «проходження», оскільки він виглядає як маленька точка на фоні диска Сонця.
Оскільки Фобос рухається по низько нахиленій екваторіальній орбіті, існує сезонна варіація широт, у яких перебуває тінь Фобоса, спроектована на марсіанську поверхню. Протягом марсіанського року тінь рухається циклічно з далекої півночі на далекий південь, і назад. У кожній заданій фіксованій географічній місцевості Марса є два інтервали протягом марсіанського року¸ під час яких тінь Фобоса перебуває у широті цієї місцевості, і протягом кожного з цих інтервалів кілька тижнів можна спостерігати близько півдюжини проходжень Фобоса. Приблизно така ж ситуація і з Деймосом, але за один інтервал у кожній такій місцевості можна побачити лише одне проходження, а іноді їх узагалі не буває.
Нескладно помітити, що тінь завжди перебуває у «зимовій півкулі» (тобто тій півкулі Марса, у якій у цей період триває зима), за винятком тих випадків, коли вона проминає екватор під час весняного та осіннього рівнодень. Таким чином, проходження Фобоса і Деймоса відбуваються протягом марсіанської осені та зими в північній та південній півкулях. Із наближенням до екватора їх можна спостерігати в період осіннього та весняного рівнодень; далі від екватора вони відбуваються ближче до зимового сонцестояння. У будь-якому з цих випадків, два інтервали в межах року, протягом яких відбуваються такі проходження, настають більш-менш симетрично до та після зимового сонцестояння (повній симетрії запобігає значний ексцентриситет орбіти Марса).
Спостерігачі на Марсі можуть також стати свідками місячних затемнень Фобоса та Деймоса. Фобос проводить близько години в тіні Марса; для Деймоса цей час становить близько двох годин. Дивовижно, але незважаючи на те, що орбіта Фобоса перебуває майже в площині марсіанського екватора, і незважаючи на те, що супутник перебуває дуже близько до Марса, бувають випадки, коли Фобосу вдається уникнути затемнення.
Як Фобос, так і Деймос, перебувають у сихнронному обертанні з Марсом. Це означає, що вони мають «зворотний бік», якого не можуть бачити спостерігачі на поверхні Марса. Феномен лібрації відбувається у випадку з Фобосом так само, як і у випадку з Місяцем, і це незважаючи на низький нахил орбіти Фобоса та її ексцентриситет. Унаслідок ефекту лібрацій та паралаксу, спричинених близьким розташуванням супутника до поверхні Марса, а також завдяки спостереженням із високих та низьких широт, під час сходу та заходу супутника, загальна сукупна його площа, видима з поверхні Марса в той чи інший час і з тієї чи іншої місцевості, становить значно більше 50 % від загальної, повної його площі.
Великий кратер Стікні видимий вздовж лицьового боку Фобоса. Його легко можна розгледіти й неозброєним оком із поверхні Марса.
Комети й метеори
Оскільки Марс має атмосферу, порівняно прозору для оптичних хвиль (таку ж як і Земля, тільки значно тоншу), з поверхні час від часу можна спостерігати падіння метеорів. Метеорні потоки на Землі трапляються тоді, коли Земля перетинає орбіту комети, і в той же спосіб все відбувається і у випадку з Марсом, тільки метеорні потоки на Марсі відрізняються від Земних.
Перший метеор, сфотографований на Марсі (7 березня 2004 року) марсоходом «Спіріт», тепер вважається частиною метеорного потоку, батьківським тілом якого була комета . Оскільки джерело світла при падінні метеора візуально перебувало в сузір'ї Цефея, і цей метеоритний потік є доволі регулярним, його можна охарактеризувати як «Марсіанські цефеїди».
Як і на Землі, якщо метеор є достатньо великим, аби досягти поверхні планети (тобто не згоряє повністю в атмосфері), він стає метеоритом. Першим відомим метеоритом, виявленим на Марсі (і третім метеоритом, знайденим за межами Землі), став Heat Shield Rock. Перший та другий метеорити були знайдені на Місяці під час місій Аполлона.
19 жовтня 2014 року (комета C/2013 A1 (Сайдинг Спрінг)) проминула надзвичайно близько до Марса — настільки близько, що її кома могла огорнути планету.
Полярне сяйво
Полярне сяйво трапляється на Марсі, але ці явища не відбуваються на полюсах, як у випадку Землі, оскільки Марс не має загальнопланетного магнітного поля. Полярне сяйво виникає переважно в місцях магнітних аномалій у корі Марса. Ці місця є залишками від давніших часів, коли Марс все ще мав магнітне поле. Марсіанське полярне сяйво має свої особливості, що вирізняють його з-поміж інших подібних явищ у Сонячній системі. І хоча полярне сяйво на Марсі є в першу чергу ультрафіолетовим явищем, його, ймовірно, все ж можна було б спостерігати і неозброєним оком.
Небесні полюси та екліптика
Орієнтація осі обертання Марса є такою, що північний полюс світу перебуває в сузір'ї Лебедя з прямим піднесенням 21h 10m 42s тасхиленням +52° 53.0′ (або, якщо точніше, 317,67669 +52,88378), поблизу зорі BD +52 2880 (також відомої як HR 8106, HD 201834, або SAO 33185) шостої зоряної величини, яка, у свою чергу, розташована за координатами 21h 10m 15,6s прямого піднесення та +53° 33′ 48″ схилення.
Дві верхні зорі в сузір'ї Лебедя, Садр і Денеб, вказують на північний небесний полюс Марса. Цей полюс візуально перебуває приблизно посередині шляху між Денебом та зорею , менш ніж за 10° від першого — трохи далі, аніж видима відстань між Садром і Денебом. Через свою близькість до полюса Денеб ніколи не заходить за небокрай майже в усій північній півкулі Марса. За винятком територій ближче до екватора, Денеб постійно обертається навколо північного полюса. Орієнтація Денеба та Садра утворили б зручну стрілку небесного годинника для визначення зоряного часу.
Марсіанський північний полюс світу перебуває також всього лиш за декілька градусів від галактичної площини. Таким чином Чумацький Шлях, особливо багатий на зірки в регіоні сузір'я Лебедя, завжди помітний із північної півкулі.
Південний небесний полюс розташований за відповідними координатами 9h 10m 42s та -52° 53.0′ — а це всього лиш за декілька градусів від зорі , зоряна величина якої становить 2,5 (координати цієї зірки — 9h 22m 06,85s -55° 00.6′), яку, завдяки такому розташуванню, можна вважати південною полярною зіркою. Зоря Канопус, друга за яскравістю на небі, є циркумполярною зорею для більшості південних широт.
Зодіакальні сузір'я марсіанської екліптики є майже такими ж, як і на Землі — зрештою, взаємний нахил між двома цими екліптиками становить лише 1,85° — але на Марсі Сонце протягом 6 днів перебуває в сузір'ї Кита, перед цим та після цього входячи в сузір'яРиб, через що можна сказати, що на Марсі є 14 зодіакальних сузір'їв. Рівнодення та сонцестояння теж відрізняються від земних: для північної півкулі при весняному рівноденні Сонце перебуває в сузір'ї Змієносця (тоді як на Землі воно перебуває в сузір'ї Риб), літнє сонцестояння припадає на межу між сузір'ями Водолія та Риб, осіннє рівнодення припадає на сузір'я Тельця, а зимове сонцестояння — на сузір'я Діви.
Як і на Землі, прецесія стане причиною того, що сонцестояння та рівнодення будуть зміщуватися відносно сузір'їв з плином тисяч і десятків тисяч років.
Довготривалі варіації
Як і у випадку Землі, ефект прецесії змушує північний та південний полюси Марса рухатися дуже великими колами, але для Марса тривалість одного такого циклу становить 171 000 земних років, тоді як для Землі — лише 26 000 років.
Як і у випадку Землі, існує також друга форма прецесії: точка перигелію марсіанської орбіти повільно зміщується, наслідком чого стає те, що тривалість аномалістичного року відрізняється від тривалості зоряного року. Однак такий цикл триває 79 600 років, тоді як на Землі — 112 000 років.
Як для Землі, так і для Марса ці дві прецесії мають протилежні напрямки, а тому додаються одна до одної, утворюючи єдиний прецесійний цикл між тропічними та аномалістичними роками — 21 000 років для Землі і 53 300 років для Марса.
Як і на Землі, період обертання Марса (тривалість марсіанської доби) сповільнюється. Однак цей ефект на три порядки величини менший, аніж на Землі, оскільки гравітаційний вплив Фобоса є незначним, а сам цей ефект спричинений в основному Сонцем. На Землю гравітаційний вплив її супутника має значно більший вплив. Зрештою, у далекому майбутньому, тривалість дня на Землі дорівнюватиме, а згодом і перевищить тривалість дня на Марсі.
Як і Земля, Марс зазнає циклів Міланковича, що змушують рівень нахилу його осі та орбітальний ексцентриситет варіюватися з плином тривалих періодів часу — і це має довготривалий вплив на клімат планети. Варіювання рівня нахилу осі Марса є значно більшим, аніж у випадку Землі, оскільки Марсу бракує стабілізаційного впливу великого супутника, роль якого виконує Місяць для Землі. Цикл похитування осі Марса триває 124 000 років, тоді як для Землі це — 41 000 років.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 31 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 31 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 10 серпня 2004. Процитовано 31 липня 2016.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - The Martian Sky: Stargazing from the Red Planet. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 31 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 31 липня 2016.
- Mars Global Surveyor MOC2-368 Release. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 31 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 2 червня 2008. Процитовано 31 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 11 січня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 11 січня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
- Selsis, Franck; Lemmon, Mark T.; Vaubaillon, Jérémie; Bell, James F. (2 червня 2005). . Nature (англ.). Т. 435, № 7042. с. 581—581. doi:10.1038/435581a. ISSN 0028-0836. Архів оригіналу за 13 березня 2008. Процитовано 1 серпня 2016.
- . www.thelivingmoon.com. Архів оригіналу за 19 вересня 2015. Процитовано 1 серпня 2016.
- Webster, Guy; Brown, Dwayne; Jones, Nancy; Steigerwald, Bill (19 жовтня 2014). . NASA. Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 20 жовтня 2014.
- Agence France-Presse (19 жовтня 2014). . New York Times. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 20 жовтня 2014.
- Denis, Michel (20 жовтня 2014). . European Space Agency. Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 21 жовтня 2014.
- Staff (21 жовтня 2014). . The Hindu. Архів оригіналу за 11 січня 2016. Процитовано 21 жовтня 2014.
- Moorhead, Althea; Wiegert, Paul A.; Cooke, William J. (1 грудня 2013). . Icarus. Bibcode:2014Icar..231...13M. doi:10.1016/j.icarus.2013.11.028. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 грудня 2013.
- Grossman, Lisa (6 грудня 2013). . New Scientist. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 7 грудня 2013.
- Graham, Sarah (9 червня 2005). . Scientific American. Архів оригіналу за 16 жовтня 2007. Процитовано 24 жовтня 2006.
- . Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 31 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 28 жовтня 2011. Процитовано 31 липня 2016.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Alex S. Konopliv; Charles F. Yoder; E. Myles Standish; Dah-Ning Yuan; William L. Sjogren (2006). A global solution for the Mars static and seasonal gravity, Mars orientation, Phobos and Deimos masses, and Mars ephemeris. Icarus. 182 (1): 23—50. Bibcode:2006Icar..182...23K. doi:10.1016/j.icarus.2005.12.025. Архів оригіналу за 4 січня 2013. Процитовано 18 серпня 2009.
- . Архів оригіналу за 11 січня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
Посилання
- NASA — Mars24 Sunclock — Time on Mars [ 15 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
V bagatoh vipadkah astronomichni yavisha yaki mozhna sposterigati z poverhni planeti Mars ye takimi zh abo podibnimi do vidpovidnih yavish yaki mozhna sposterigati iz Zemli Odnak inodi yak napriklad z vidom Zemli yak vechirnoyi rankovoyi zori voni mozhut suttyevo vidriznyatisya Napriklad oskilki atmosfera Marsa ne maye ozonovogo sharu z poverhni Marsa mozhna takozh vesti ultrafioletovi sposterezhennya Mozayika z dvoh riznih znimkiv Zemli Misyacya ta Yupitera 2003 roku vikonanih orbitalnoyu kameroyu Mars Orbiter Camera MOC sho na kosmichnomu aparati Mars Global Surveyor Marsianske nebo nabulo fioletovogo vidtinku cherez nayavnist v atmosferi hmar iz vodyanogo lodu Zbilshene zobrazhennya marsianskogo neba pri zahodi soncya Znimok vikonanij aparatom Mars Pathfinder demonstruye bilshu variaciyu koloriv SezoniDiv takozh Klimat Marsa ta Hronometriya na Marsi Nahil osi obertannya Marsa stanovit 25 19 znachennya dosit blizke do Zemnogo yake dorivnyuye 23 44 a otzhe Mars tak samo yak i Zemlya maye sezoni vesnu lito osin ta zimu I tak samo yak i na Zemli na pivnichnij ta pivdennij pivkulyah planeti lito j zima nastayut u protilezhnij chas tobto koli na pivnichnij pivkuli trivaye lito na pivdennij u cej zhe chas zima i navpaki Ale orbita Marsa maye znachno bilshij ekscentrisitet anizh orbita Zemli Tomu sezoni mayut neodnakovu trivalist znachno bilsh nerivnomirnu anizh na Zemli Sezon Soli na Marsi Dni na Zemli Pivnichna vesna pivdenna osin 193 30 92 764 Pivnichne lito pivdenna zima 178 64 93 647 Pivnichna osin pivdenna vesna 142 70 89 836 Pivnichna zima pivdenne lito 153 95 88 997 Na praktici ce oznachaye sho litni ta zimovi sezoni mayut riznu trivalist ta intensivnist na pivnichnij ta pivdennij pivkulyah Zimi na pivnochi ye teplimi ta korotkimi tomu sho Mars ruhayetsya shvidko poblizu perigeliyu todi yak zimi na pivdni ye trivalimi ta holodnimi oskilki Mars ruhayetsya povilno poblizu afeliyu Tak samo lita na pivnochi ye trivalimi ta holodnimi todi yak na pivdni korotkimi j garyachimi yak dlya Marsa Takim chinom temperaturni ekstremumi ye znachno bilshimi na pivdennij pivkuli anizh na pivnichnij Marsianske nebo opivdni znimok vikonano aparatom Mars Pathfinder cherven 1999 Marsianske nebo pri zahodi Soncya znimok vikonano aparatom Mars Pathfinder cherven 1999 Marsianske nebo pri zahodi Soncya znimok vikonano marsohodom Spirit traven 2005 Marsianske nebo pri zahodi Soncya znimok vikonano marsohodom K yuriositi lyutij 2013 sonce na znimku hudozhnya simulyaciya na Marsi stanovit ne bilshe nizh kilka dniv oskilki na planeti vidsutni veliki vodojmi ta podibni faktori yaki mogli b stvoriti bufernij efekt Tak yaksho govoriti pro temperaturu na poverhni Marsa vesna ye pribliznim viddzerkalennyam lita todi yak osin ye pribliznim viddzerkalennyam zimi yaksho vvazhati soncestoyannya ta rivnodennya tochkami vidliku dlya vidpovidnih sezoniv i yakbi orbita Marsa bula krugloyu maksimalni ta minimalni temperaturi proyavilisya b uzhe za kilka dniv pislya litnogo ta zimovogo soncestoyan a ne azh cherez misyac yak ce priblizno vidbuvayetsya na Zemli Yedina vidminnist mizh vesnyanoyu ta litnoyu temperaturami sprichinena porivnyano znachnim ekscentrisitetom orbiti Marsa u period pivnichnoyi vesni Mars perebuvaye dali vid Soncya nizh protyagom pivnichnogo lita a tomu lishe za zbigom obstavin vesna ye desho holodnishoyu poroyu marsianskogo roku anizh lito i tak samo osin ye desho teplishoyu poroyu anizh zima Natomist u pivdennij pivkuli vse navpaki Zvisno sho temperaturni variaciyi mizh vesnoyu ta litom ye znachno nizhchimi anizh duzhe rizki variaciyi sho vidbuvayutsya v mezhah odnogo marsianskogo sola marsianskoyi dobi Shodenno temperatura syagaye svogo piku opivdni za miscevim chasom i opuskayetsya do minimumu opivnochi za miscevim chasom Priblizno takij zhe efekt mozhna sposterigati i v zemnih pustelyah ale na Marsi vin znachno bilsh virazhenij Varto zauvazhiti sho nahil osi obertannya ta ekscentrisitet orbiti Zemli chi Marsa v zhodnomu razi ne ye fiksovanimi a radshe variyuyutsya vnaslidok gravitacijnih perturbacij sprichinenih vplivom inshih planet Sonyachnoyi sistemi v chasovomu masshtabi desyatkiv tisyach abo soten tisyach rokiv Tak ekscentrisitet zemnoyi orbiti yakij stanovit blizko 1 regulyarno kolivayetsya i mozhe zbilshitisya navit do 6 i v pevnij moment chasu v dalekomu majbutnomu Zemli dovedetsya mati spravu z kalendarnimi naslidkami togo sho trivalist riznih pir roku bude duzhe riznoyu do togo zh ce sprichinit takozh znachni zmini klimatu I ne lishe ekscentrisitet a j nahil zemnoyi osi mozhe variyuvatisya vid 21 5 do 24 5 a trivalist cogo ciklu pohituvannya stanovit 41 000 rokiv Ci ta inshi podibni ciklichni zmini vvazhayutsya vidpovidalnimi za lodovikovi periodi div cikli Milankovicha Na protivagu Zemli cikl pohituvannya Marsa ye znachno bilsh ekstremalnim vid 15 do 35 iz trivalistyu v 124 000 rokiv Deyaki z najnovishih doslidzhen dozvolyayut navit pripuskati sho cherez desyatki miljoniv rokiv take gojdannya mozhe syagati navit vid 0 do 60 Misyac velikij suputnik Zemli ochevidno vidigraye vazhlivu rol v utrimuvanni osi nahilu obertannya planeti v rozumnih mezhah Mars ne zaznaye takogo stabilizacijnogo vplivu a tomu nahil jogo osi mozhe variyuvatisya bilsh haotichno Kolir nebaPri zahodi ta na svitanku marsianske nebo maye rozhevuvato chervone zabarvlennya ale koli Sonce sidaye chi shodit nebo nabuvaye sinogo koloru Tobto na Marsi zmina koloriv vidbuvayetsya u protilezhnij sposib porivnyano iz Zemleyu Odnak protyagom dnya nebo maye zhovto korichnevij kolir kolir irisu Na Marsi releyivske rozsiyuvannya zazvichaj ye duzhe slabkim efektom Vvazhayetsya sho kolir neba sprichinenij prisutnistyu odnogo ob yemnogo vidsotka magnetitu v pilovih chastochkah Sutinki trivayut dovgo pislya zahodu Soncya i tak samo dovgo trivaye svitanok pered jogo shodom i vse ce sprichineno nayavnistyu pilu v marsianskij atmosferi Chas vid chasu marsianske nebo nabuvaye fioletovogo zabarvlennya cherez rozsiyuvannya svitla duzhe dribnimi chastochkami vodyanogo lodu v hmarah Generuvannya tochnih zobrazhen marsianskoyi poverhni v pravdivih kolorah ye nespodivano skladnoyu zadacheyu Ye bagato kolorovih variacij neba vidtvorenogo na opublikovanih znimkah chimalo z takih zobrazhen odnak vikoristovuyut filtri shob pidsiliti rizni detali vazhlivi z naukovoyi tochki zoru i ne namagayutsya vidtvoriti spravzhni kolori Yak bi tam ne bulo marsianske nebo bagato rokiv vvazhalosya bilsh rozhevuvatim anizh jogo vvazhayut teper Astronomichni yavishaVid na Zemlyu ta Misyac z Marsa Znimok vikonano aparatom Mars Global Surveyor 8 travnya 2003 r o 13 00 UTC Na osvitlenij pivkuli Zemli vidno Pivdennu Ameriku Zemlya yak rankova zorya znimok vikonano marsohodom Spirit 7 bereznya 2004 r Zemlya ta Misyac Yaksho divitisya z Marsa Zemlya ye vnutrishnoyu planetoyu yak i Venera rankova zorya abo vechirnya zorya Zemlya ta Misyac yaksho divitisya na nih neozbroyenim okom viglyadayut yak zirki ale sposterigachi z teleskopami bachili b yih yak pivmisyaci z deyakimi pomitnimi detalyami Sposterigach na Marsi zmig bi rozglediti Misyac sho ruhayetsya po orbiti navkolo Zemli i ce cilkom mozhna bulo b pobachiti j neozbroyenim okom Natomist sposterigachi na Zemli ne mozhut neozbroyenim okom rozglediti suputniki inshih planet a pershi taki suputniki buli viyavleni lyudmi nevdovzi pislya vinajdennya teleskopa nimi stali galileyevi suputniki chotiri najbilshi suputniki Yupitera Pri maksimalnij kutovij vidstani Zemlya ta Misyac mogli b sposterigatisya z poverhni Marsa yak podvijna planeta ale vzhe priblizno cherez tizhden voni b zlilisya v odnu svitlovu tochku dlya neozbroyenogo oka i she cherez tizhden pislya cogo Misyac znovu dosyag bi maksimalnoyi kutovoyi vidstani vid Zemli ale vzhe z protilezhnogo boku Maksimalna kutova vidstan mizh Zemleyu ta Misyacem znachno variyuyetsya v zalezhnosti vid vidnosnoyi vidstani mizh Zemleyu ta Marsom kutova vidstan mizh Zemleyu ta yiyi suputnikom stanovit blizko 17 koli Zemlya perebuvaye najblizhche do Marsa poblizu nizhnogo spoluchennya i lishe blizko 3 5 koli Zemlya perebuvaye najdali vid Marsa poblizu verhnogo spoluchennya Dlya porivnyannya vidimij diametr Misyacya yaksho vimiryuvati z poverhni Zemli u formati kutovoyi vidstani stanovit 31 Minimalna kutova vidstan mizh Misyacem ta Zemleyu yaksho divitisya z Marsa neozbroyenim okom stanovila b 1 i zreshtoyu mozhna bulo b sposterigati prohodzhennya Misyacya mizh Marsom ta Zemleyu abo zh pobachiti yak vin hovayetsya za pokrivayetsya planetoyu U pershomu vipadku ce b vidpovidalo pokrittyu Marsa Misyacem yaksho divitisya z poverhni Zemli i oskilki albedo Misyacya ye znachno menshim anizh albedo Zemli vidbudetsya znizhennya zagalnoyi yaskravosti ale take znizhennya bulo b nadto malim abi jogo mogli pomititi sposterigachi neozbroyenim okom Ce sprichineno tim sho Misyac ye znachno menshim za Zemlyu i mozhe prihovati lishe neveliku chastinu zemnogo vidimogo diska Kosmichnij aparat Mars Global Surveyor zrobiv znimok Zemli ta Misyacya 8 travnya 2003 roku o 13 00 UTC duzhe blizko do maksimalnoyi elongaciyi vid Soncya ta na vidstani 0 930 a o vid Marsa Vidima zoryana velichina stanovila 2 5 ta 0 9 U riznij chas dijsna zoryana velichina suttyevo variyuyetsya v zalezhnosti vid vidstani ta faz Zemli j Misyacya Vid odnogo dnya do inshogo zmina viglyadu Misyacya dlya sposterigacha na Marsi duzhe vidriznyatimetsya vid tih zmin yaki bachitime sposterigach na Zemli Faza Misyacya yaksho divitisya z poverhni Marsa ne nadto zminyuvatimetsya z dnya na den jogo faza vidpovidatime fazi Zemli i postupovo zminyuvatimetsya razom iz ruhom cih dvoh til po yihnih navkolosonyachnih orbitah Natomist dlya sposterigacha z Marsa bude vidimim obertannya Misyacya yake matime toj zhe period sho j period jogo orbiti a tomu sposterigach zmozhe pobachiti detali poverhni Misyacya z boku protilezhnogo vid Zemli tobto ti detali yaki nemozhlivo pobachiti z poverhni Zemli Oskilki Zemlya ye vnutrishnoyu planetoyu sposterigachi na Marsi mozhut chas vid chasu sposterigati prohodzhennya Zemli bezposeredno mizh Marsom ta Soncem Nastupne take prohodzhennya vidbudetsya 2084 roku Krim togo voni takozh mozhut sposterigati taki ta Fobos i Dejmos Zatemnennya Soncya Fobosom znimok vikonano aparatom MER Na viglyad suputnik Fobos za rozmirami stanovit blizko odniyeyi tretoyi vid kutovogo diametra povnogo Misyacya vidimogo z poverhni Zemli Natomist Dejmos maye bilsh mensh zirkopodibnij viglyad pri chomu jogo disk led led pomitnij abo jogo j uzagali nemozhlivo rozglediti neozbroyenim okom Fobos ruhayetsya tak shvidko period jogo obertannya navkolo planeti stanovit lishe blizko odniyeyi tretoyi sola sho dvichi na sol vin shodit na zahodi ta zahodit na shodi natomist Dejmos shodit na shodi j zahodit na zahodi ale ruhayetsya po orbiti lishe na kilka godin povilnishe nizh marsianskij sol tozh na gorizonti vin mozhe perebuvati do dvoh z polovinoyu soliv Maksimalna yaskravist Fobosa stanovit blizko 9 abo 10 odinic zoryanoyi velichini todi yak Dejmosa blizko 5 Dlya porivnyannya Misyac dlya sposterigachiv na Zemli maye znachno vishu yaskravist 12 7 odinici zoryanoyi velichini Tim ne mensh Fobos ye dostatno yaskravim abi vidkidati tini Dejmos zhe ye lishe desho yaskravishim anizh Venera na nichnomu nebi dlya sposterigachiv na Zemli Zvisno sho tak samo yak i Misyac suputniki Marsa ye znachno mensh yaskravimi koli perebuvayut ne v povnih fazah Ale na vidminu vid suputnika Zemli fazi ta kutovij diametr Fobosa zminyuyutsya z godini na godinu Dejmos zhe nadto malij abi jogo fazi mozhna bulo sposterigati neozbroyenim okom Yak Fobos tak i Dejmos mayut nizko nahileni ekvatorialni orbiti i ruhayutsya po nih na porivnyano nevelikij vidstani vid Marsa Vnaslidok cogo Fobosa ne vidno pivnichnishe za 70 4 pn sh ta pivdennishe za 70 4 pd sh Dejmosa ne vidno pivnichnishe 82 7 pn sh ta pivdennishe 82 7 pd sh Sposterigachi na vishih shirotah mensh yak 70 4 bachili b pomitno menshij kutovij diametr Fobosa oskilki voni buli b dali vid nogo Vidpovidno pered sposterigachami na ekvatori vidkrivavsya b znachno menshij vidimij kutovij diametr Fobosa pri jogo shodi ta zahodi porivnyano z tim yakim vin viglyadav bi perebuvayuchi bezposeredno nad sposterigachem Kompozitnij znimok Fobosa i Dejmosa vikonanij marsohodom Spirit Znimok otrimano zavdyaki NASA JPL Caltech Sposterigachi na Marsi mozhut pobachiti prohodzhennya Fobosa ta prohodzhennya Dejmosa pered diskom Soncya Prohodzhennya Fobosa mozhna takozh nazvati zatemnennyami Soncya Fobosom oskilki kutovij diametr Fobosa stanovit blizko polovini kutovogo diametra Soncya Prote u vipadku z Dejmosom bilsh vidpovidnim ye termin prohodzhennya oskilki vin viglyadaye yak malenka tochka na foni diska Soncya Oskilki Fobos ruhayetsya po nizko nahilenij ekvatorialnij orbiti isnuye sezonna variaciya shirot u yakih perebuvaye tin Fobosa sproektovana na marsiansku poverhnyu Protyagom marsianskogo roku tin ruhayetsya ciklichno z dalekoyi pivnochi na dalekij pivden i nazad U kozhnij zadanij fiksovanij geografichnij miscevosti Marsa ye dva intervali protyagom marsianskogo roku pid chas yakih tin Fobosa perebuvaye u shiroti ciyeyi miscevosti i protyagom kozhnogo z cih intervaliv kilka tizhniv mozhna sposterigati blizko pivdyuzhini prohodzhen Fobosa Priblizno taka zh situaciya i z Dejmosom ale za odin interval u kozhnij takij miscevosti mozhna pobachiti lishe odne prohodzhennya a inodi yih uzagali ne buvaye Neskladno pomititi sho tin zavzhdi perebuvaye u zimovij pivkuli tobto tij pivkuli Marsa u yakij u cej period trivaye zima za vinyatkom tih vipadkiv koli vona prominaye ekvator pid chas vesnyanogo ta osinnogo rivnoden Takim chinom prohodzhennya Fobosa i Dejmosa vidbuvayutsya protyagom marsianskoyi oseni ta zimi v pivnichnij ta pivdennij pivkulyah Iz nablizhennyam do ekvatora yih mozhna sposterigati v period osinnogo ta vesnyanogo rivnoden dali vid ekvatora voni vidbuvayutsya blizhche do zimovogo soncestoyannya U bud yakomu z cih vipadkiv dva intervali v mezhah roku protyagom yakih vidbuvayutsya taki prohodzhennya nastayut bilsh mensh simetrichno do ta pislya zimovogo soncestoyannya povnij simetriyi zapobigaye znachnij ekscentrisitet orbiti Marsa Pershij meteor sfotografovanij z poverhni Marsa 7 bereznya 2004 roku marsohodom Spirit Sposterigachi na Marsi mozhut takozh stati svidkami misyachnih zatemnen Fobosa ta Dejmosa Fobos provodit blizko godini v tini Marsa dlya Dejmosa cej chas stanovit blizko dvoh godin Divovizhno ale nezvazhayuchi na te sho orbita Fobosa perebuvaye majzhe v ploshini marsianskogo ekvatora i nezvazhayuchi na te sho suputnik perebuvaye duzhe blizko do Marsa buvayut vipadki koli Fobosu vdayetsya uniknuti zatemnennya Yak Fobos tak i Dejmos perebuvayut u sihnronnomu obertanni z Marsom Ce oznachaye sho voni mayut zvorotnij bik yakogo ne mozhut bachiti sposterigachi na poverhni Marsa Fenomen libraciyi vidbuvayetsya u vipadku z Fobosom tak samo yak i u vipadku z Misyacem i ce nezvazhayuchi na nizkij nahil orbiti Fobosa ta yiyi ekscentrisitet Unaslidok efektu libracij ta paralaksu sprichinenih blizkim roztashuvannyam suputnika do poverhni Marsa a takozh zavdyaki sposterezhennyam iz visokih ta nizkih shirot pid chas shodu ta zahodu suputnika zagalna sukupna jogo plosha vidima z poverhni Marsa v toj chi inshij chas i z tiyeyi chi inshoyi miscevosti stanovit znachno bilshe 50 vid zagalnoyi povnoyi jogo ploshi Velikij krater Stikni vidimij vzdovzh licovogo boku Fobosa Jogo legko mozhna rozglediti j neozbroyenim okom iz poverhni Marsa Kometi j meteori Proyekciya shlyahu kometi Siding Spring sho 19 zhovtnya 2014 roku proletila bilya Marsa Oskilki Mars maye atmosferu porivnyano prozoru dlya optichnih hvil taku zh yak i Zemlya tilki znachno tonshu z poverhni chas vid chasu mozhna sposterigati padinnya meteoriv Meteorni potoki na Zemli traplyayutsya todi koli Zemlya peretinaye orbitu kometi i v toj zhe sposib vse vidbuvayetsya i u vipadku z Marsom tilki meteorni potoki na Marsi vidriznyayutsya vid Zemnih znimok vikonano kameroyu Hubble 11 bereznya 2014 Pershij meteor sfotografovanij na Marsi 7 bereznya 2004 roku marsohodom Spirit teper vvazhayetsya chastinoyu meteornogo potoku batkivskim tilom yakogo bula kometa Oskilki dzherelo svitla pri padinni meteora vizualno perebuvalo v suzir yi Cefeya i cej meteoritnij potik ye dovoli regulyarnim jogo mozhna oharakterizuvati yak Marsianski cefeyidi Yak i na Zemli yaksho meteor ye dostatno velikim abi dosyagti poverhni planeti tobto ne zgoryaye povnistyu v atmosferi vin staye meteoritom Pershim vidomim meteoritom viyavlenim na Marsi i tretim meteoritom znajdenim za mezhami Zemli stav Heat Shield Rock Pershij ta drugij meteoriti buli znajdeni na Misyaci pid chas misij Apollona 19 zhovtnya 2014 roku kometa C 2013 A1 Sajding Spring prominula nadzvichajno blizko do Marsa nastilki blizko sho yiyi koma mogla ogornuti planetu Prolit povz Mars 19 zhovtnya 2014 r hudozhni koncepti Vid z kosmosuVid z kometiVid z Marsa Blizka zustrich kometi iz planetoyu Mars kompozitnij znimok Gabbl 19 zhovtnya 2014 r Polyarne syajvo Polyarne syajvo traplyayetsya na Marsi ale ci yavisha ne vidbuvayutsya na polyusah yak u vipadku Zemli oskilki Mars ne maye zagalnoplanetnogo magnitnogo polya Polyarne syajvo vinikaye perevazhno v miscyah magnitnih anomalij u kori Marsa Ci miscya ye zalishkami vid davnishih chasiv koli Mars vse she mav magnitne pole Marsianske polyarne syajvo maye svoyi osoblivosti sho viriznyayut jogo z pomizh inshih podibnih yavish u Sonyachnij sistemi I hocha polyarne syajvo na Marsi ye v pershu chergu ultrafioletovim yavishem jogo jmovirno vse zh mozhna bulo b sposterigati i neozbroyenim okom Nebesni polyusi ta ekliptika Pivnichnij nebesnij polyus na Marsi Oriyentaciya osi obertannya Marsa ye takoyu sho pivnichnij polyus svitu perebuvaye v suzir yi Lebedya z pryamim pidnesennyam 21 h 10 m 42 s tashilennyam 52 53 0 abo yaksho tochnishe 317 67669 52 88378 poblizu zori BD 52 2880 takozh vidomoyi yak HR 8106 HD 201834 abo SAO 33185 shostoyi zoryanoyi velichini yaka u svoyu chergu roztashovana za koordinatami 21 h 10 m 15 6 s pryamogo pidnesennya ta 53 33 48 shilennya Dvi verhni zori v suzir yi Lebedya Sadr i Deneb vkazuyut na pivnichnij nebesnij polyus Marsa Cej polyus vizualno perebuvaye priblizno poseredini shlyahu mizh Denebom ta zoreyu mensh nizh za 10 vid pershogo trohi dali anizh vidima vidstan mizh Sadrom i Denebom Cherez svoyu blizkist do polyusa Deneb nikoli ne zahodit za nebokraj majzhe v usij pivnichnij pivkuli Marsa Za vinyatkom teritorij blizhche do ekvatora Deneb postijno obertayetsya navkolo pivnichnogo polyusa Oriyentaciya Deneba ta Sadra utvorili b zruchnu strilku nebesnogo godinnika dlya viznachennya zoryanogo chasu Marsianskij pivnichnij polyus svitu perebuvaye takozh vsogo lish za dekilka gradusiv vid galaktichnoyi ploshini Takim chinom Chumackij Shlyah osoblivo bagatij na zirki v regioni suzir ya Lebedya zavzhdi pomitnij iz pivnichnoyi pivkuli Pivdennij nebesnij polyus roztashovanij za vidpovidnimi koordinatami 9 h 10 m 42 s ta 52 53 0 a ce vsogo lish za dekilka gradusiv vid zori zoryana velichina yakoyi stanovit 2 5 koordinati ciyeyi zirki 9 h 22 m 06 85 s 55 00 6 yaku zavdyaki takomu roztashuvannyu mozhna vvazhati pivdennoyu polyarnoyu zirkoyu Zorya Kanopus druga za yaskravistyu na nebi ye cirkumpolyarnoyu zoreyu dlya bilshosti pivdennih shirot Zodiakalni suzir ya marsianskoyi ekliptiki ye majzhe takimi zh yak i na Zemli zreshtoyu vzayemnij nahil mizh dvoma cimi ekliptikami stanovit lishe 1 85 ale na Marsi Sonce protyagom 6 dniv perebuvaye v suzir yi Kita pered cim ta pislya cogo vhodyachi v suzir yaRib cherez sho mozhna skazati sho na Marsi ye 14 zodiakalnih suzir yiv Rivnodennya ta soncestoyannya tezh vidriznyayutsya vid zemnih dlya pivnichnoyi pivkuli pri vesnyanomu rivnodenni Sonce perebuvaye v suzir yi Zmiyenoscya todi yak na Zemli vono perebuvaye v suzir yi Rib litnye soncestoyannya pripadaye na mezhu mizh suzir yami Vodoliya ta Rib osinnye rivnodennya pripadaye na suzir ya Telcya a zimove soncestoyannya na suzir ya Divi Yak i na Zemli precesiya stane prichinoyu togo sho soncestoyannya ta rivnodennya budut zmishuvatisya vidnosno suzir yiv z plinom tisyach i desyatkiv tisyach rokiv Dovgotrivali variaciyi Ilyustraciya togo yakim Mars mig viglyadati protyagom lodovikovogo periodu blizko 400 000 rokiv tomu sprichinenogo znachnim nahilom osi obertannya Yak i u vipadku Zemli efekt precesiyi zmushuye pivnichnij ta pivdennij polyusi Marsa ruhatisya duzhe velikimi kolami ale dlya Marsa trivalist odnogo takogo ciklu stanovit 171 000 zemnih rokiv todi yak dlya Zemli lishe 26 000 rokiv Yak i u vipadku Zemli isnuye takozh druga forma precesiyi tochka perigeliyu marsianskoyi orbiti povilno zmishuyetsya naslidkom chogo staye te sho trivalist anomalistichnogo roku vidriznyayetsya vid trivalosti zoryanogo roku Odnak takij cikl trivaye 79 600 rokiv todi yak na Zemli 112 000 rokiv Yak dlya Zemli tak i dlya Marsa ci dvi precesiyi mayut protilezhni napryamki a tomu dodayutsya odna do odnoyi utvoryuyuchi yedinij precesijnij cikl mizh tropichnimi ta anomalistichnimi rokami 21 000 rokiv dlya Zemli i 53 300 rokiv dlya Marsa Yak i na Zemli period obertannya Marsa trivalist marsianskoyi dobi spovilnyuyetsya Odnak cej efekt na tri poryadki velichini menshij anizh na Zemli oskilki gravitacijnij vpliv Fobosa ye neznachnim a sam cej efekt sprichinenij v osnovnomu Soncem Na Zemlyu gravitacijnij vpliv yiyi suputnika maye znachno bilshij vpliv Zreshtoyu u dalekomu majbutnomu trivalist dnya na Zemli dorivnyuvatime a zgodom i perevishit trivalist dnya na Marsi Yak i Zemlya Mars zaznaye cikliv Milankovicha sho zmushuyut riven nahilu jogo osi ta orbitalnij ekscentrisitet variyuvatisya z plinom trivalih periodiv chasu i ce maye dovgotrivalij vpliv na klimat planeti Variyuvannya rivnya nahilu osi Marsa ye znachno bilshim anizh u vipadku Zemli oskilki Marsu brakuye stabilizacijnogo vplivu velikogo suputnika rol yakogo vikonuye Misyac dlya Zemli Cikl pohituvannya osi Marsa trivaye 124 000 rokiv todi yak dlya Zemli ce 41 000 rokiv Div takozhKlimat Marsa Pozazemni nebesa Prohodzhennya Dejmosa vidime z Marsa Prohodzhennya Zemli vidime z Marsa Prohodzhennya Fobosa vidime z Marsa Hronometriya na MarsiPrimitki Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2017 Procitovano 31 lipnya 2016 Arhiv originalu za 14 lipnya 2018 Procitovano 31 lipnya 2016 Arhiv originalu za 10 serpnya 2004 Procitovano 31 lipnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya The Martian Sky Stargazing from the Red Planet Arhiv originalu za 3 listopada 2012 Procitovano 31 lipnya 2016 Arhiv originalu za 26 lipnya 2018 Procitovano 31 lipnya 2016 Mars Global Surveyor MOC2 368 Release Arhiv originalu za 21 serpnya 2011 Procitovano 31 lipnya 2016 Arhiv originalu za 2 chervnya 2008 Procitovano 31 lipnya 2016 Arhiv originalu za 11 sichnya 2016 Procitovano 31 lipnya 2016 Arhiv originalu za 11 sichnya 2016 Procitovano 31 lipnya 2016 Selsis Franck Lemmon Mark T Vaubaillon Jeremie Bell James F 2 chervnya 2005 Nature angl T 435 7042 s 581 581 doi 10 1038 435581a ISSN 0028 0836 Arhiv originalu za 13 bereznya 2008 Procitovano 1 serpnya 2016 www thelivingmoon com Arhiv originalu za 19 veresnya 2015 Procitovano 1 serpnya 2016 Webster Guy Brown Dwayne Jones Nancy Steigerwald Bill 19 zhovtnya 2014 NASA Arhiv originalu za 3 lipnya 2017 Procitovano 20 zhovtnya 2014 Agence France Presse 19 zhovtnya 2014 New York Times Arhiv originalu za 27 zhovtnya 2014 Procitovano 20 zhovtnya 2014 Denis Michel 20 zhovtnya 2014 European Space Agency Arhiv originalu za 8 bereznya 2014 Procitovano 21 zhovtnya 2014 Staff 21 zhovtnya 2014 The Hindu Arhiv originalu za 11 sichnya 2016 Procitovano 21 zhovtnya 2014 Moorhead Althea Wiegert Paul A Cooke William J 1 grudnya 2013 Icarus Bibcode 2014Icar 231 13M doi 10 1016 j icarus 2013 11 028 Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Procitovano 7 grudnya 2013 Grossman Lisa 6 grudnya 2013 New Scientist Arhiv originalu za 12 grudnya 2013 Procitovano 7 grudnya 2013 Graham Sarah 9 chervnya 2005 Scientific American Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2007 Procitovano 24 zhovtnya 2006 Arhiv originalu za 4 sichnya 2012 Procitovano 31 lipnya 2016 Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2011 Procitovano 31 lipnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Alex S Konopliv Charles F Yoder E Myles Standish Dah Ning Yuan William L Sjogren 2006 A global solution for the Mars static and seasonal gravity Mars orientation Phobos and Deimos masses and Mars ephemeris Icarus 182 1 23 50 Bibcode 2006Icar 182 23K doi 10 1016 j icarus 2005 12 025 Arhiv originalu za 4 sichnya 2013 Procitovano 18 serpnya 2009 Arhiv originalu za 11 sichnya 2016 Procitovano 31 lipnya 2016 PosilannyaNASA Mars24 Sunclock Time on Mars 15 grudnya 2019 u Wayback Machine