Лі́сько, Лі́ско (пол. Lesko, до 1931 Lisko) — місто в піденно-східній Польщі, на річці Сян. Розташоване на східній Лемківщині, на прадавніх етнічних українсько-руських теренах. Адміністративний центр Ліського повіту Підкарпатського воєводства.
Лісько Lesko | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Церква Ліська | ||||
Основні дані | ||||
49°28′ пн. ш. 22°19′ сх. д. / 49.467° пн. ш. 22.317° сх. д.Координати: 49°28′ пн. ш. 22°19′ сх. д. / 49.467° пн. ш. 22.317° сх. д. | ||||
Країна | Польща | |||
Регіон | Підкарпатське воєводство | |||
Столиця для | Ліський повіт, Ліський повіт і Гміна Лісько | |||
Площа | 15,33 км² | |||
Населення | ▼ 5 347 (01.01.2021) | |||
· густота | 376 (2008) осіб/км² | |||
Висота НРМ | 390 м | |||
Міста-побратими | Хуст | |||
Телефонний код | (48) 13 | |||
Часовий пояс | і | |||
Номери автомобілів | RLS,KUL | |||
GeoNames | 766452 | |||
OSM | ↑1906311 ·R (Гміна Лісько) | |||
SIMC | 0953409 | |||
Поштові індекси | 38-600 | |||
Міська влада | ||||
Вебсайт | lesko.pl | |||
Мапа | ||||
Лісько Лісько (Польща) | ||||
| ||||
| ||||
Лісько у Вікісховищі |
Місто згадують у пісні «Виїзд на чужину» (автор — Степан Малюца).
Походження назви
Назва «де Лешко» зустрічається вперше в документі 1480 року, нею позначено новостворене місто. Наступні назви Лєско (Lyesko) 1511, Л'єско (Liesko) 1565, Леско (Lesko) 1722. З 1745 по 1931 рр. офіційна назва міста — Лісько (Lisko). В 1931 році з метою продовження полонізації етнічних українських земель встановлена назва Лєско (Lesko). Назва може походити від слова «ліщина» «leszczyna» або «ліс».
Історія
Терени були вже заселені у преісторичні часи. Археологічні знахідки датуються IV ст. до н. е. і до IV ст. н. е., а також середньовіччя.
Імовірно, поселення русинів на місці майбутнього міста існувало з часів Київської Русі на руському праві. Перша документальна згадка про місто знаходиться в документі 1436 р. Першим відомим війтом міста був Филип, житель м. Сянік, який зрікся посади на користь власника Івана Кміти. Відомо, що в 15 ст. польський король почав «дарувати» давно населені русинами землі своїм підданим за їх віддану службу. Жителі колишньої Русі, котрі ніколи не знали неволі, потрапили у феодальну залежність підданим короля.
В 1443 — Іван Кміта є поручителем у справі введення нового спадкоємця Марцішем з Іваниці і його тітки Ягєнки Кшивецької на села Лісько, Лукавиця, Янківці та інші під замком Соб'єн.
В 1456–1457 рр. — Станіслав, Микола i Іван Кміти, брати з Вишнича, сини Миколи Кміти із Собеня позивали львівського каштеляна Івана Кміти з Вишнича за насильну конфіскацію власності, отриманих ними im sorte vulgariter: замку Собень, сіл Лукавиця, Лісько, Янківці. Близько 1470 р. Лісько отримало права міські по Кмітам, які надали місту герб Шренява (пол. Szreniawa) i мальтійський хрест. В 1477 р. Іван Кміта надав місту магдебурзьке право. В 1490 р. Казимир Ягеллончик надав місту привілеї для організації 2-х річних ярмарок і щотижневих ринків.
Біля 1507 р. Кміти перенесли до Ліська адміністрацію своїх володінь після того, як 1474 року угорці зруйнували замок Соб'єн. Тоді Лісько перенесли від р. Сян (зараз село Посада Лісько) розташували на високому пагорбі (422 м.). Ліско стає резиденцією багатої сім'ї і важливим економічним центром на базі торгівлі та комерції, столицею східних володінь Кмітів. Перша мурована будівля в місті — костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії 1530 р. В 1533 р. Станіслав Кміта побудував мурований житловий будинок. Після смерті Станіслава в 1538 році місто стає власністю його брата — Петра Кміти. Петро Кміта будує в місті замок, ще один костел і церкву. В 1550 р., коли Лісько «тримав» краківський воєвода Петро Кміта, король Сигізмунд ІІ Август дав місту дві привілеї: в одину він підтвердив дві ярмарки і додав третю, у другій — звільнив від податків, у тому числі затвердив статут цехів ліських і створив спеціальний суд для «бескидників» чи грабіжників, які грабували торговців, також створив церковно-приходську школу. Під кінець XVI ст. в місті вже існувало 11 ремісничих цехів, які обійняли близько 40 спеціальностей. В Ліську діяли дві церкви, два костели і синагога. Місто було оточене оборонними валами, у головних брамах — Львівській і Угорській було зведено мости, працював водогін, вибрукований ринок, право складу угорських вин, що давало високі прибутки. Після смерті Пйотра Кміти, в 1553 р. місто перейшло до його вдови Барбари Кміти з Гербуртів, a в 1580 році — до каштеляна перемиського Станіслава Стадницького — представника родини Стадницьких гебру Шренява. 1582 р. він докупив іншу частину Ліська із замком у сяноцького каштеляна Яна Дрогойовського. В 2-й половині XVIl ст. вибудуваний замок з баштами і бастіоном. Місцевий костел став кальвінським збором, який проіснував тут до пол. XVII ст. Під Стадницькими Лісько пережило час найбільшого розвитку, який тривав до 1 половини XVII ст. В той час місто було важливим осередком торгівлі, ремесел і місцевої культури. В місті проживало близько 1500 мешканців. 1702 року шведські війська наступали на Лісько, намагаючись захопити воєводу волинського Яна Францішека Стадницького. Воєводу схопили, а замок пограбували. Під час III Північної війни місто було знову окуповане військами шведськими Магнуса Стенбока, 17 серпня 1704 року, який залишався там до 28 серпня 1704, а потім замок спалили. Рік потому, під час епідемії чуми померло кілька сотень жителів. Замок був перебудований в 1712 році. Місто протягом 40 років після захвату шведами не могло відродитися. В 1744 році дав місту привілей проводити чотири ярмарки в рік. Місто належало Стадницьким приблизно до 1713 р. Згодом власники мінялися, аж поки в кінці 18 ст. не перейшло до родини Красицьких, які володіли землею аж до 1944 р. У 1768 році російські війська зайняли і пограбували місто під час війни з Барською конфедерацією.
Австрійське правління
З 1772 р. Лісько знаходиться під владою Австрії в складі Королівства Галичини і Лодомерії. В тому ж році Лісько стало центром Ліського циркулу. Повільний розвиток міста був тільки в першій пол. XIX ст. Організувалися невеликі промислові заклади. Після пожежі 1785 р. замок перебував у руїні, над його відбудовую працював Вінцент Поль — поет і етнограф, який після реставрації замку, оселився в ньому 1839 р.
З 1828 р. Лісько — центр Ліського деканату Перемишської Епархії греко-католицької церкви з 14 парафіями.
З 1855 р. місто стало центром повіту. Власники Красицькі не згодні були мати на території замку частину залізничної лінії, отже, перша угорсько-галицька залізниця прокладена за три кілометри від міста, що мало негативний вплив на подальший розвиток Ліська. У другій половині ХІХ століття Лісько, особливо Град, був культурно-інтелектуальним центром повіту.
В 1878 р. місто постраждало від епідемії холери, a в 1886 р. пожежа знищила 134 будинки — згоріли всі дерев'яні будівлі міста, згодом їх відбудували, як муровані. На початку ХХ століття, у Лісько працювала пилорама, перший в регіоні консервний завод, нафтопереробний завод «Брати Дим» та завод мастильних матеріалів.
У 1908 році відбулися установчі збори «Читальні Просвіти», першим головою якого був тодішній парох і декан отець Іван Бірецький. При Ліській читальні був утворений аматорський драматичний гурток, також у місті діяв Український кооператив .
Під час Першої світової війни російські війська прийшли до Ліська і підпалили замок. Місту було завдано серйозної шкоди.
Після поразки Австро-Угорщини, Прусії та їх союзників українці спробували створити власну державу. 3 листопада 1918 р. в повіті Лісько (як у повітах Городенка, Перемишль, Перемишляни) було встановлено владу Української держави — ЗУНР.
Міжвоєнна Польща
Українська держава не тривала довго, з 1919 р. Галичина з м. Лісько в її складі опинилась в Польщі, місто належало до Ліського повіту Львівського воєводства. Влада Польщі почала політику полонізації всіх етнічних мешканців, у тому числі українських субетносів — бойків, лемків тощо. В давніх українських поселеннях почали призначати війтів і солтисів з поляків. Почалися гоніння на українську культуру і церкву, інтелігенцію, парохів тощо.
В 1921 р. приблизно 63 % населення міста (2400 осіб) були юдеями. До 1931 р. місто називалося Лісько, згодом Лєско. Після повернення з війни проти більшовиків замок у Ліську був знову відбудований Августом Красицьким.
На 01.01.1939 у місті було 4300 жителів, з них 550 українців, 1150 поляків і 2600 євреїв.
У складі Української РСР
У 1939–1941 та 1944–1945 рр. місто належало до СРСР і було районним центром Ліськівського району Дрогобицької області (обласний центр — місто Дрогобич).
У складі Польщі
У березні 1945 року згідно з радянсько-польським договорами Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району (з містом Перемишль) зі складу Дрогобицької області передано Польщі.
Весною 1946 р. комуністичні влади Польщі і Радянського Союзу насильно переселили етнічне українське населення зі своїх земель до СРСР. Ті родини, які уникнули переселення 1946 року, були вигнані в північні райони Польщі в 1947 р. під час акції «Вісла». Після смерті Сталіна, уряд Польщі дозволив окремим українцям повернутися до своїх земель, і скористались цим окремі родини.
Церква Ради Матері Божої і святого Миколая
Ймовірно, церква існувала ще раніше, ніж дерев'яна, згадана в 1564 р. Наступна була теж дерев'яна. Після неї збудовано муровану в 1837 чи 1848 р., оновлено 1905-го. Церква парафіяльна, Ліського Деканату. Після насильного виселення в СРСР вірні забрали з собою багато церковного майна. Після 1947 р. використовувалась, як склад. Під кінець 1963 р. група мешканців звернулася до влади з проханням передати церкву православній парафії. Влада відмовила в цьому, мотивуючи тим, що невелика група православних не буде взмозі утримувати церкву в гарному стані. 10 квітня 1964 р. злочинна комуністична влада дала згоду на розбирання церкви, що згодом і було зроблено. На її місці побудували будинок банку.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Загалом | Допрацездатний вік | Працездатний вік | Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 2744 | 530 | 1912 | 302 |
Жінки | 3034 | 526 | 1882 | 626 |
Разом | 5778 | 1056 | 3794 | 928 |
Відомі люди
- Йосафат Коциловський — навчався в школі
- Старух Михайло — депутат Ліської повітової ради, посол до Галицького сейму від округу Лісько — Балигрод — Лютовиська у 1861—1866 роках
- Старух Антін — депутат Ліської повітової ради, комісар Ліського повіту ЗУНР.
- отець Лозинський Йосиф — парох (УГКЦ) міста, посол Галицького сейму 1-го скликання від округу Яворів — Краковець.
- Богдан Прах — пресвітер УГКЦ, доктор наук, громадський діяч, провідний науковець у галузі церковної історії, ректор Українського католицького університету, ректор Львівської Духовної Семінарії Святого Духа (1998—2007), засновник фонду ім. Митрополита Андрея Шептицького.
- Іван Брик (8.7.1879, Устрики Долішні, пов. Лісько — 1947, м. Ляндек, Тироль, Австрія) — професор, доктор філософії (університет Відня), визначний філолог, громадський і педагогічний діяч, засновник «Української громади» в м. Прага, викладач Таємного українського університету у Львові, голова Львівського відділу товариства «Просвіта» в 1922, 1928—1929 і 1932—1939 рр., активний учасник «Шкільного Союзу», від уряду Чехословаччини отримав орден Чеського Льва.
Парламентські посли від Ліська
- Сич Дмитро — посол до Галицького сейму від округу Лісько — Балигрод — Лютовиська 2-го скликання у 1867—1869 роках
- Керепин Іван — український селянин з Лемківщини, громадський діяч, посол до Галицького сейму 3-го скликання
- доктор Іскрицький Олександр — український адвокат у місті Сяніку, посол до Галицького сейму 5-го скликання у 1883 році
Дідичі
- Пйотр Ожґа — підкоморій львівський
Поховані
- Єнджей Самуель зі Жмігроду Стадницький — каштелян любачівський
- Ян Францішек Стадницький — волинський воєвода
Примітки
- Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- Лісько // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1962. — Кн. 2, [т. 4] : Крушельницький — Місто (початок). — С. 1333. — .
- Тріо Маренич — Виїзд на чужину[недоступне посилання].
- Група «Sparkle». «Виїзд на чужину» Тріо Маренич. Х-фактор 6. Перший прямий етер [ 31 травня 2022 у Wayback Machine.].
- . Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 квітня 2022.
- http://www.lesko.pl/pl/dokumenty/historia [ 15 вересня 2008 у Wayback Machine.].
- . Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 5 листопада 2013.
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 41.
- 10 січня 1940 року Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 15 липня 2012.
- Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [ 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — іл. — С. 183. — (Львівська сотня). — .
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 103—104.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 103—106.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 107.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 134.
- Kowalska H. Ożga Piotr z Ossy h. Rawicz (zm. 1623) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — T. XXIV/4, zeszyt 103. — S. 690. — ISBN 83-04-00148 całość, . (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 3 лютого 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — S. 179. (пол.)
- Palkij H. Stadnicki Jan Franciszek h. Szreniawa (zm. 1713) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk — Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla, 2002. — T. 41. — S. 389—391. (пол.)
Джерела
- Кривовяза О. Лісько — український княжий город [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Lisko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 313. (пол.)
- Lisko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 235. (пол.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лісько |
- Urząd Miasta i Gminy Lesko [ 21 грудня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
- https://lemko.org/pdf/Hlohovskyy.pdf [ 20 березня 2017 у Wayback Machine.] — Стрій мешканців околиць Ліська, с. 172, 206—207, 209
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Li sko Li sko pol Lesko do 1931 Lisko misto v pidenno shidnij Polshi na richci Syan Roztashovane na shidnij Lemkivshini na pradavnih etnichnih ukrayinsko ruskih terenah Administrativnij centr Liskogo povitu Pidkarpatskogo voyevodstva Lisko Lesko GerbCerkva LiskaOsnovni dani49 28 pn sh 22 19 sh d 49 467 pn sh 22 317 sh d 49 467 22 317 Koordinati 49 28 pn sh 22 19 sh d 49 467 pn sh 22 317 sh d 49 467 22 317 Krayina PolshaRegion Pidkarpatske voyevodstvoStolicya dlya Liskij povit Liskij povit i Gmina LiskoPlosha 15 33 km Naselennya 5 347 01 01 2021 gustota 376 2008 osib km Visota NRM 390 mMista pobratimi HustTelefonnij kod 48 13Chasovij poyas UTC 1 i UTC 2Nomeri avtomobiliv RLS KULGeoNames 766452OSM 1906311 R Gmina Lisko SIMC 0953409Poshtovi indeksi 38 600 Miska vlada Vebsajt lesko pl Mapa LiskoLisko Polsha Lisko u Vikishovishi Misto zgaduyut u pisni Viyizd na chuzhinu avtor Stepan Malyuca Pohodzhennya nazviNazva de Leshko zustrichayetsya vpershe v dokumenti 1480 roku neyu poznacheno novostvorene misto Nastupni nazvi Lyesko Lyesko 1511 L yesko Liesko 1565 Lesko Lesko 1722 Z 1745 po 1931 rr oficijna nazva mista Lisko Lisko V 1931 roci z metoyu prodovzhennya polonizaciyi etnichnih ukrayinskih zemel vstanovlena nazva Lyesko Lesko Nazva mozhe pohoditi vid slova lishina leszczyna abo lis IstoriyaTereni buli vzhe zaseleni u preistorichni chasi Arheologichni znahidki datuyutsya IV st do n e i do IV st n e a takozh serednovichchya Imovirno poselennya rusiniv na misci majbutnogo mista isnuvalo z chasiv Kiyivskoyi Rusi na ruskomu pravi Persha dokumentalna zgadka pro misto znahoditsya v dokumenti 1436 r Pershim vidomim vijtom mista buv Filip zhitel m Syanik yakij zriksya posadi na korist vlasnika Ivana Kmiti Vidomo sho v 15 st polskij korol pochav daruvati davno naseleni rusinami zemli svoyim piddanim za yih viddanu sluzhbu Zhiteli kolishnoyi Rusi kotri nikoli ne znali nevoli potrapili u feodalnu zalezhnist piddanim korolya V 1443 Ivan Kmita ye poruchitelem u spravi vvedennya novogo spadkoyemcya Marcishem z Ivanici i jogo titki Yagyenki Kshiveckoyi na sela Lisko Lukavicya Yankivci ta inshi pid zamkom Sob yen V 1456 1457 rr Stanislav Mikola i Ivan Kmiti brati z Vishnicha sini Mikoli Kmiti iz Sobenya pozivali lvivskogo kashtelyana Ivana Kmiti z Vishnicha za nasilnu konfiskaciyu vlasnosti otrimanih nimi im sorte vulgariter zamku Soben sil Lukavicya Lisko Yankivci Blizko 1470 r Lisko otrimalo prava miski po Kmitam yaki nadali mistu gerb Shrenyava pol Szreniawa i maltijskij hrest V 1477 r Ivan Kmita nadav mistu magdeburzke pravo V 1490 r Kazimir Yagellonchik nadav mistu privileyi dlya organizaciyi 2 h richnih yarmarok i shotizhnevih rinkiv Bilya 1507 r Kmiti perenesli do Liska administraciyu svoyih volodin pislya togo yak 1474 roku ugorci zrujnuvali zamok Sob yen Todi Lisko perenesli vid r Syan zaraz selo Posada Lisko roztashuvali na visokomu pagorbi 422 m Lisko staye rezidenciyeyu bagatoyi sim yi i vazhlivim ekonomichnim centrom na bazi torgivli ta komerciyi stoliceyu shidnih volodin Kmitiv Persha murovana budivlya v misti kostel Blagovishennya Presvyatoyi Divi Mariyi 1530 r V 1533 r Stanislav Kmita pobuduvav murovanij zhitlovij budinok Pislya smerti Stanislava v 1538 roci misto staye vlasnistyu jogo brata Petra Kmiti Petro Kmita buduye v misti zamok she odin kostel i cerkvu V 1550 r koli Lisko trimav krakivskij voyevoda Petro Kmita korol Sigizmund II Avgust dav mistu dvi privileyi v odinu vin pidtverdiv dvi yarmarki i dodav tretyu u drugij zvilniv vid podatkiv u tomu chisli zatverdiv statut cehiv liskih i stvoriv specialnij sud dlya beskidnikiv chi grabizhnikiv yaki grabuvali torgovciv takozh stvoriv cerkovno prihodsku shkolu Pid kinec XVI st v misti vzhe isnuvalo 11 remisnichih cehiv yaki obijnyali blizko 40 specialnostej V Lisku diyali dvi cerkvi dva kosteli i sinagoga Misto bulo otochene oboronnimi valami u golovnih bramah Lvivskij i Ugorskij bulo zvedeno mosti pracyuvav vodogin vibrukovanij rinok pravo skladu ugorskih vin sho davalo visoki pributki Pislya smerti Pjotra Kmiti v 1553 r misto perejshlo do jogo vdovi Barbari Kmiti z Gerburtiv a v 1580 roci do kashtelyana peremiskogo Stanislava Stadnickogo predstavnika rodini Stadnickih gebru Shrenyava 1582 r vin dokupiv inshu chastinu Liska iz zamkom u syanockogo kashtelyana Yana Drogojovskogo V 2 j polovini XVIl st vibuduvanij zamok z bashtami i bastionom Miscevij kostel stav kalvinskim zborom yakij proisnuvav tut do pol XVII st Pid Stadnickimi Lisko perezhilo chas najbilshogo rozvitku yakij trivav do 1 polovini XVII st V toj chas misto bulo vazhlivim oseredkom torgivli remesel i miscevoyi kulturi V misti prozhivalo blizko 1500 meshkanciv 1702 roku shvedski vijska nastupali na Lisko namagayuchis zahopiti voyevodu volinskogo Yana Francisheka Stadnickogo Voyevodu shopili a zamok pograbuvali Pid chas III Pivnichnoyi vijni misto bulo znovu okupovane vijskami shvedskimi Magnusa Stenboka 17 serpnya 1704 roku yakij zalishavsya tam do 28 serpnya 1704 a potim zamok spalili Rik potomu pid chas epidemiyi chumi pomerlo kilka soten zhiteliv Zamok buv perebudovanij v 1712 roci Misto protyagom 40 rokiv pislya zahvatu shvedami ne moglo vidroditisya V 1744 roci dav mistu privilej provoditi chotiri yarmarki v rik Misto nalezhalo Stadnickim priblizno do 1713 r Zgodom vlasniki minyalisya azh poki v kinci 18 st ne perejshlo do rodini Krasickih yaki volodili zemleyu azh do 1944 r U 1768 roci rosijski vijska zajnyali i pograbuvali misto pid chas vijni z Barskoyu konfederaciyeyu Avstrijske pravlinnya Z 1772 r Lisko znahoditsya pid vladoyu Avstriyi v skladi Korolivstva Galichini i Lodomeriyi V tomu zh roci Lisko stalo centrom Liskogo cirkulu Povilnij rozvitok mista buv tilki v pershij pol XIX st Organizuvalisya neveliki promislovi zakladi Pislya pozhezhi 1785 r zamok perebuvav u ruyini nad jogo vidbudovuyu pracyuvav Vincent Pol poet i etnograf yakij pislya restavraciyi zamku oselivsya v nomu 1839 r Z 1828 r Lisko centr Liskogo dekanatu Peremishskoyi Eparhiyi greko katolickoyi cerkvi z 14 parafiyami Z 1855 r misto stalo centrom povitu Vlasniki Krasicki ne zgodni buli mati na teritoriyi zamku chastinu zaliznichnoyi liniyi otzhe persha ugorsko galicka zaliznicya prokladena za tri kilometri vid mista sho malo negativnij vpliv na podalshij rozvitok Liska U drugij polovini HIH stolittya Lisko osoblivo Grad buv kulturno intelektualnim centrom povitu Cerkva Rizdva Bogorodici 1575 r u Posadi Liskij najdavnishij chastini mista u yakij do 1945 roku znahodilas znamenita ikona Bogorodici Sinagoga V 1878 r misto postrazhdalo vid epidemiyi holeri a v 1886 r pozhezha znishila 134 budinki zgorili vsi derev yani budivli mista zgodom yih vidbuduvali yak murovani Na pochatku HH stolittya u Lisko pracyuvala pilorama pershij v regioni konservnij zavod naftopererobnij zavod Brati Dim ta zavod mastilnih materialiv U 1908 roci vidbulisya ustanovchi zbori Chitalni Prosviti pershim golovoyu yakogo buv todishnij paroh i dekan otec Ivan Bireckij Pri Liskij chitalni buv utvorenij amatorskij dramatichnij gurtok takozh u misti diyav Ukrayinskij kooperativ Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni rosijski vijska prijshli do Liska i pidpalili zamok Mistu bulo zavdano serjoznoyi shkodi Zahidnoukrayinska Narodna Respublika Pislya porazki Avstro Ugorshini Prusiyi ta yih soyuznikiv ukrayinci sprobuvali stvoriti vlasnu derzhavu 3 listopada 1918 r v poviti Lisko yak u povitah Gorodenka Peremishl Peremishlyani bulo vstanovleno vladu Ukrayinskoyi derzhavi ZUNR Mizhvoyenna Polsha Ukrayinska derzhava ne trivala dovgo z 1919 r Galichina z m Lisko v yiyi skladi opinilas v Polshi misto nalezhalo do Liskogo povitu Lvivskogo voyevodstva Vlada Polshi pochala politiku polonizaciyi vsih etnichnih meshkanciv u tomu chisli ukrayinskih subetnosiv bojkiv lemkiv tosho V davnih ukrayinskih poselennyah pochali priznachati vijtiv i soltisiv z polyakiv Pochalisya goninnya na ukrayinsku kulturu i cerkvu inteligenciyu parohiv tosho V 1921 r priblizno 63 naselennya mista 2400 osib buli yudeyami Do 1931 r misto nazivalosya Lisko zgodom Lyesko Pislya povernennya z vijni proti bilshovikiv zamok u Lisku buv znovu vidbudovanij Avgustom Krasickim Na 01 01 1939 u misti bulo 4300 zhiteliv z nih 550 ukrayinciv 1150 polyakiv i 2600 yevreyiv U skladi Ukrayinskoyi RSR U 1939 1941 ta 1944 1945 rr misto nalezhalo do SRSR i bulo rajonnim centrom Liskivskogo rajonu Drogobickoyi oblasti oblasnij centr misto Drogobich U skladi Polshi U berezni 1945 roku zgidno z radyansko polskim dogovorami Birchanskij rajon z rajonnim centrom Bircha Liskivskij rajon z rajonnim centrom Lisko ta zahidna chastina Peremishlskogo rajonu z mistom Peremishl zi skladu Drogobickoyi oblasti peredano Polshi Vesnoyu 1946 r komunistichni vladi Polshi i Radyanskogo Soyuzu nasilno pereselili etnichne ukrayinske naselennya zi svoyih zemel do SRSR Ti rodini yaki uniknuli pereselennya 1946 roku buli vignani v pivnichni rajoni Polshi v 1947 r pid chas akciyi Visla Pislya smerti Stalina uryad Polshi dozvoliv okremim ukrayincyam povernutisya do svoyih zemel i skoristalis cim okremi rodini Cerkva Radi Materi Bozhoyi i svyatogo Mikolaya Jmovirno cerkva isnuvala she ranishe nizh derev yana zgadana v 1564 r Nastupna bula tezh derev yana Pislya neyi zbudovano murovanu v 1837 chi 1848 r onovleno 1905 go Cerkva parafiyalna Liskogo Dekanatu Pislya nasilnogo viselennya v SRSR virni zabrali z soboyu bagato cerkovnogo majna Pislya 1947 r vikoristovuvalas yak sklad Pid kinec 1963 r grupa meshkanciv zvernulasya do vladi z prohannyam peredati cerkvu pravoslavnij parafiyi Vlada vidmovila v comu motivuyuchi tim sho nevelika grupa pravoslavnih ne bude vzmozi utrimuvati cerkvu v garnomu stani 10 kvitnya 1964 r zlochinna komunistichna vlada dala zgodu na rozbirannya cerkvi sho zgodom i bulo zrobleno Na yiyi misci pobuduvali budinok banku DemografiyaDemografichna struktura stanom na 31 bereznya 2011 roku Zagalom Dopracezdatnij vik Pracezdatnij vik Postpracezdatnij vik Choloviki 2744 530 1912 302 Zhinki 3034 526 1882 626 Razom 5778 1056 3794 928Vidomi lyudiJosafat Kocilovskij navchavsya v shkoli Staruh Mihajlo deputat Liskoyi povitovoyi radi posol do Galickogo sejmu vid okrugu Lisko Baligrod Lyutoviska u 1861 1866 rokah Staruh Antin deputat Liskoyi povitovoyi radi komisar Liskogo povitu ZUNR otec Lozinskij Josif paroh UGKC mista posol Galickogo sejmu 1 go sklikannya vid okrugu Yavoriv Krakovec Bogdan Prah presviter UGKC doktor nauk gromadskij diyach providnij naukovec u galuzi cerkovnoyi istoriyi rektor Ukrayinskogo katolickogo universitetu rektor Lvivskoyi Duhovnoyi Seminariyi Svyatogo Duha 1998 2007 zasnovnik fondu im Mitropolita Andreya Sheptickogo Ivan Brik 8 7 1879 Ustriki Dolishni pov Lisko 1947 m Lyandek Tirol Avstriya profesor doktor filosofiyi universitet Vidnya viznachnij filolog gromadskij i pedagogichnij diyach zasnovnik Ukrayinskoyi gromadi v m Praga vikladach Tayemnogo ukrayinskogo universitetu u Lvovi golova Lvivskogo viddilu tovaristva Prosvita v 1922 1928 1929 i 1932 1939 rr aktivnij uchasnik Shkilnogo Soyuzu vid uryadu Chehoslovachchini otrimav orden Cheskogo Lva Parlamentski posli vid Liska Sich Dmitro posol do Galickogo sejmu vid okrugu Lisko Baligrod Lyutoviska 2 go sklikannya u 1867 1869 rokah Kerepin Ivan ukrayinskij selyanin z Lemkivshini gromadskij diyach posol do Galickogo sejmu 3 go sklikannya doktor Iskrickij Oleksandr ukrayinskij advokat u misti Syaniku posol do Galickogo sejmu 5 go sklikannya u 1883 roci Didichi Pjotr Ozhga pidkomorij lvivskij Pohovani Yendzhej Samuel zi Zhmigrodu Stadnickij kashtelyan lyubachivskij Yan Francishek Stadnickij volinskij voyevodaPrimitkiNaselennya plosha ta gustota za danimi Centralnogo statistichnogo ofisu Polshi Powierzchnia i ludnosc w przekroju terytorialnym w 2007 1 Lisko Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1962 Kn 2 t 4 Krushelnickij Misto pochatok S 1333 ISBN 5 7707 4049 3 Trio Marenich Viyizd na chuzhinu nedostupne posilannya Grupa Sparkle Viyizd na chuzhinu Trio Marenich H faktor 6 Pershij pryamij eter 31 travnya 2022 u Wayback Machine Arhiv originalu za 20 travnya 2022 Procitovano 20 kvitnya 2022 http www lesko pl pl dokumenty historia 15 veresnya 2008 u Wayback Machine Arhiv originalu za 5 listopada 2013 Procitovano 5 listopada 2013 Kubijovich V Etnichni grupi pivdennozahidnoyi Ukrayini Galichini na 1 1 1939 21 lyutogo 2021 u Wayback Machine Visbaden 1983 s 41 10 sichnya 1940 roku Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Arhiv originalu za 5 grudnya 2012 Procitovano 15 lipnya 2012 Ukaz Prezidiuma Verhovnogo Soveta USSR 27 11 1939 Ob obrazovanii Lvovskoj Drogobychskoj Volynskoj Stanislavskoj Tarnopolskoj i Rovenskoj oblastej v sostave URSR 26 listopada 2016 u Wayback Machine ros GUS Ludnosc w miejscowosciach statystycznych wedlug ekonomicznych grup wieku Stan w dniu 31 03 2011 r Naselennya statistichnih miscevostej za ekonomichnimi grupami viku Stan na 31 03 2011 Procitovano 12 serpnya 2018 Zgidno z metodologiyeyu GUS pracezdatnij vik dlya cholovikiv stanovit 18 64 rokiv dlya zhinok 18 59 rokiv GUS Termini yaki vikoristovuyutsya v publichnij statistici Arhiv originalu za 20 veresnya 2018 Procitovano 14 serpnya 2018 Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu Lviv Triada plyus 2010 il S 183 Lvivska sotnya ISBN 978 966 486 089 2 Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu S 103 104 Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu S 103 106 Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu S 107 Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu S 134 Kowalska H Ozga Piotr z Ossy h Rawicz zm 1623 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk 1979 T XXIV 4 zeszyt 103 S 690 ISBN 83 04 00148 calosc ISBN 83 04 00234 5 pol Niesiecki K Korona Polska przy Zlotey Wolnosci Starozytnemi Wszystkich Kathedr Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Mestwem y odwaga Naywyzszemi Honorami a naypierwey Cnota Poboznoscia y Swiatobliwoscia Ozdobiona 3 lyutogo 2014 u Wayback Machine T 4 Lwow w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu 1743 S 179 pol Palkij H Stadnicki Jan Franciszek h Szreniawa zm 1713 Polski Slownik Biograficzny Warszawa Krakow Polska Akademia Nauk Instytut Historii im Tadeusza Manteuffla 2002 T 41 S 389 391 pol DzherelaKrivovyaza O Lisko ukrayinskij knyazhij gorod 7 bereznya 2016 u Wayback Machine Lisko Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1884 T V S 313 pol Lisko Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1902 T XV cz 2 S 235 pol PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Lisko Urzad Miasta i Gminy Lesko 21 grudnya 2014 u Wayback Machine pol https lemko org pdf Hlohovskyy pdf 20 bereznya 2017 u Wayback Machine Strij meshkanciv okolic Liska s 172 206 207 209 Ce nezavershena stattya z geografiyi Polshi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi