Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Український фронт — загальновійськове оперативно-стратегічне об'єднання (фронт) збройних сил Української Народної Республіки на Східноєвропейському театрі воєнних дій Першої світової війни (1917-1918). Створене шляхом об'єднання Південно-Західного і Румунського фронтів Російської республіки за наказом Генерального секретаря військових справ УНР Симона Петлюри
| Український фронт | |
|---|---|
| рос. Украинский фронт | |
| На службі | 23 листопада (6 грудня) 1917 р — січень 1918 р |
| Країни |  Російська республіка/ Українська Народна Республіка |
| Вид | Армія УНР |
| Тип | фронт |
| Війни/битви | Перша світова війна |
| Командування | |
| Визначні командувачі | Д. Щербачов |
Історія
Після Жовтневого перевороту в Петрограді було скинуто Тимчасовий уряд, проголошено Росію республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів та сформувано новий більшовицький уряд, Раду народних комісарів на чолі з В. Леніним. Українська влада негативно відреагувала на ці події. 27 жовтня (9 листопада) Генеральний Секретаріат виступив із відозвою, в якій заявив, що «криваві події загрожують погубити здобутки революції», а тому він буде «рішуче боротися з усіма спробами підтримки цього повстання в Україні».
Проте більшовики, які мали в Києві близько 6 тис. своїх озброєних прихильників, не звернули уваги на це попередження. Уже 29 жовтня (11 листопада) вони намагалися силою захопити владу, але швидко зазнали поразки в сутичках із російськими військовими частинами, котрі все ще зберігали вірність поваленому Тимчасовому урядові. Проте й росіянам не вдалося закріпитись у місті.
На заклик Центральної Ради, дізнавшись про більшовицький заколот, до Києва з фронту швидко прибули три українські козацькі полки — імені Б. Хмельницького, П. Полуботка та М. Грушевського. Крім того, у вирішальний момент на бік Центральної Ради перейшов чисельністю майже 1000 вояків (90 % з них були українцями), котрі, усунувши всіх росіян, оголосили себе . Нарешті, в Києві тоді відбувався ІІІ Всеукраїнський військовий з'їзд, на якому було близько 2,5 тис. делегатів. З огляду на серйозність ситуації вони сформували на чолі з Ю. Капканом. Таким чином, сили Центральної Ради стрімко зросли. Бачачи їхню перевагу, росіяни, які вирішили продовжувати боротьбу з більшовиками, без бою залишили місто і виїхали на Дон. Київ повністю перейшов під контроль української влади.
Придушивши виступ більшовиків і витіснивши росіян, делегати ІІІ Всеукраїнського військового з'їзду повернулися до роботи. Вони висловили цілковиту довіру Центральній Раді, але зажадали від неї «негайно проголосити повну незалежність України і приступити до створення Української армії». У військових питаннях з'їзд вимагав від Українського генерального військового комітету, аби той домагався негайного виділення всіх українців на фронті в окремі частини, цілковитої українізації всіх гарнізонів на території України, призначення своїх комісарів до всіх українізованих дивізій, створення українських частин усіх родів війська.
Рішення з'їзду підштовхнули Центральну Раду 7 (20) листопада оприлюднити ІІІ Універсал, яким проголошено Українську Народну Республіку (УНР), що охоплювала 9 губерній: Волинську, Подільську, Київську, Чернігівську, Полтавську, Харківську, Херсонську, Катеринославську і Таврійську (без Криму). Уся влада на цих територіях належала тільки Центральній Раді та Генеральному Секретаріату. Однак про незалежність у документі мова не йшла. В універсалі зазначалося:
 | Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими допомогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів. |  |
Таким чином, попри проголошення УНР, лідери Центральної Ради продовжували розглядати Україну як автономну одиницю в складі Росії, хай навіть і федеративної, демократичної, не більшовицької.
Після ІІІ Універсалу відносини між Центральною Радою і ленінським Раднаркомом почали швидко загострюватись. Конфлікту було не уникнути. За цих умов в Києві починається інтенсивна робота, спрямована на створення власних збройних сил, здатних захистити щойно проголошену республіку від зазіхань політичних узурпаторів-більшовиків. Із цією метою в листопаді 1917 р. Український генеральний військовий комітет було реорганізовано в Генеральний секретаріат військових справ, головою якого став С. Петлюра, а його помічником — В. Кедровський. Це була не просто зміна назви установи. Для військового відомства це означало збільшення компетенції, розширення кола обов'язків, підвищення правового статусу до рівня інших секретаріатів уряду. Одним із перших кроків С. Петлюри на цій посаді стало заснування Українського генерального військового штабу, начальником якого став генерал Б. Бобровський, а його помічниками — генерал В. Пащенко і підполковник О. Сливинський. Таким чином, було засновано головні органи центрального військового управління УНР.
23 листопада (6 грудня) 1917 р. С. Петлюра видав наказ про об'єднання військ Південно-Західного і Румунського фронтів у новий Український фронт, який буде підпорядкований не російській більшовицькій, а українській владі. Командувачем фронту, за наполяганням С. Петлюри було призначено генерала Д. Щербачова, котрий до того очолював Румунський фронт. Наступним кроком стало розпорядження С. Петлюри про демобілізацію всіх солдатів-росіян Українського фронту, а також усіх офіцерів, які не хотіли служити Центральній Раді. Також він закликав роззброїти збільшовичені частини, але в цьому питанні зустрів категоричну відмову В. Винниченка, котрий закликав боротися з більшовиками виключно ідейними методами.
Продовжувалося й створення нових військових частин. У листопаді 1917 р. з полонених вояків австро-угорської армії української національності, а також біженців і виселенців із західно-українських земель у Києві починається формування Галицько-Буковинського куреня січових стрільців, який початково ввійшов до складу . Першим командиром куреня став російський офіцер О. Лисенко. Організація підрозділу йшла досить швидко, тож наприкінці року в ньому налічувалося вже 500 вояків.
Так само в листопаді новий, уже український командувач Київського військового округу полковник В. Павленко з подання С. Петлюри ініціював створення двох Сердюцьких дивізій, котрі замислив як розквартировані в столиці елітні з'єднання, аналог російської гвардії. Назва «Сердюцькі» була обрана невипадково — вона мала нагадувати про сердюцькі полки гетьмана Івана Мазепи, котрі загинули, захищаючи Батурин у 1708 р. До складу 1-ї дивізії на чолі котрої став підполковник Ю. Капкан, увійшли піші полки імені Б. Хмельницького, П. Полуботка, П. Дорошенка й І. Богуна, курінь імені Т. Шевченка, курінь Смерті, 1-й кінний полк «Вільної України» та 1-ша гарматна бригада імені М. Грушевського. До 2-ї дивізії генерала О. Грекова увійшли піші полки імені М. Грушевського, П. Сагайдачного, Т. Шевченка, С. Наливайка. Невдовзі себе оголосила українізована . В усіх дивізіях запроваджено сувору військову дисципліну, єдність управління, заборонено діяльність виборних комітетів, а для залучення вояків навіть введено новий, мальовничий однострій.
Невдовзі сердюки виправдали покладені на них сподівання. 1-ша дивізія підполковника Ю. Капкана зірвала плани більшовиків удруге захопити владу в Києві. Вранці 30 листопада (12 грудня) 1917 р. вона роззброїла збільшовичені частини київського гарнізону й робітничі загони «червоної гвардії» заводу «Арсенал» та інших підприємств — усього майже 7 тис. осіб, які збиралися підняти повстання проти Центральної Ради. Вояків-росіян залізничними ешелонами під охороною відправлено до Росії, а українців демобілізовано й розпущено по домівках. Тоді ж збільшовичені частини було роззброєно ще в 10 містах України. Водночас 1-й український корпус генерала П. Скоропадського, узявши під свій контроль залізниці Жмеринка — Козятин і Шепетівка — Вапнярка — Козятин, успішно зупинив просування на Київ розагітованих солдатів 2-го гвардійського корпусу під командуванням Євгенії Бош. При цьому вояків-росіян так само під конвоєм висилали до Росії.
Після двох невдалих спроб здійснити державний переворот і повалити владу Центральної Ради більшовики врешті вдаються до відкритої агресії проти УНР. 4 (17) грудня УЦР одержала радіограму з Петрограда від уряду радянської Росії (її автором був Л. Троцкий, а В. Ленін з Й. Сталіним редагували написаний текст). У ній ішлося про те, що Раднарком підтверджує право всіх націй, пригноблених російським самодержавством, на самовизначення й відокремлення від Росії, визнає Народну Українську Республіку, її право цілком відокремитися від Росії «негайно, без обмежень та безумовно». Однак за цим ішло звинувачення Центральної Ради в тому, що, «прикриваючись національними фразами, вона веде двозначну буржуазну політику, яка давно вже виявляється в невизнанні Радою… радянської влади на Україні», а тому Раднарком не може вважати її «повноважним представником трудових і експлуатованих мас Української Республіки». Далі автори телеграми висували Центральній Раді чотири вимоги ультимативного характеру:
- відмовитися від «дезорганізації спільного фронту», інакше кажучи, від українізації військ і створення власних збройних сил;
- не пропускати без дозволу петроградського командування жодних військових частин, які прямують на Дон, Урал та в інші місцевості, де концентруються антибільшовицькі сили;
- допомагати «червоним» військам боротися з їхніми ворогами-«контрреволюціонерами», зокрема з генералом О. Каледіним на Донщині.
- припинити роззброєння на своїй території збільшовичених військових частин і загонів робітничої «червоної гвардії» та повернути зброю всім, у кого її було відібрано.
Остання вимога прямо стосувалася тих 7 тис. осіб, яких за кілька днів до того роззброїли сердюки Ю. Капкана. На позитивну відповідь Раднарком давав Центральні Раді 48 годин. За інших умов він буде вважати УЦР «у стані відкритої війни проти радянської влади в Росії й на Україні».
Телеграма Раднаркому надійшла саме в той момент, коли в Києві розпочав роботу Всеукраїнський з'їзд рад, який місцеві більшовики планували використати для того, щоб усунути від влади Центральну Раду. Однак на з'їзді вони опинилися в меншості й не змогли провести потрібне їм рішення. Натомість делегати підтримали УЦР і 7 (20) грудня рішуче відкинули ленінський ультиматум. Тоді більшовицька фракція в повному складі залишила Київ і переїхала до Харкова, де влаштувала власний Всеукраїнський з'їзд рад, котрий 12 (25) грудня проголосив Україну Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, визнав її федеративною частиною радянської Росії, поширив на неї чинність усіх ленінських декретів. Зрозуміло, що петроградський Раднарком визнав саме «харківську» радянську Україну справжнім виразником інтересів «трудових мас» українського населення й був готовий надати їй необхідну допомогу в боротьбі проти «буржуазної» Центральної Ради.
Уже 13 (26) грудня російські «червоні» війська, що впродовж тривалого часу концентрувалися в Харкові нібито для подальшого руху на Дон для придушення виступу генерала О. Каледіна, несподівано напали на станцію Лозова, а через два дні на місто Чугуїв. 15 (28) грудня відбулося засідання Генерального Секретаріату УНР. Голова уряду В. Винниченко не вірив у реальність справжньої війни і запропонував спочатку «запитати Раду Народних Комісарів, воює вона чи ні… вимагати припинити воєнні дії в Україні, відкликати з України російські війська». Натомість, С. Петлюра пропонував негайно почати наступ на Харків, переконуючи, що в нього вистачить сил узяти цей оплот більшовиків і захистити кордони УНР. Ще за три дні до того він уже віддав розпорядження перекинути українські частини на схід, щоб узяти там під контроль станції Лозова, Синельникове, Олександрівськ (нині Запоріжжя), Ясинувата й інші важливі транспортні вузли. Однак замість того щоб боротися з ворогом, уряд УНР вирішив 18 (31) грудня відправити у відставку генерального секретаря військових справ С. Петлюру, прихильника рішучих дій. Офіційне формулювання — «за перевищення повноважень». Справжньою причиною була особиста неприязнь до С. Петлюри голови уряду В. Винниченка, котрий заздрив його популярності у військах, звинувачував у «бонапартизмі», прагненні до встановлення військової диктатури і вважав його головним винуватцем у конфлікті з ленінським Раднаркомом. Він сподівався, що відставкою С. Петлюри вдасться уникнути масштабної війни з радянською Росією.
З усуненням С. Петлюри було покладено край його починанням, спрямованим на будівництво регулярних збройних сил. Так, було звільнено з посади командувача Київського військового округу полковника В. Павленка, та розформовано створені за його ініціативою Сердюцькі дивізії. 24 грудня (6 січня) через незгоду з політикою Центральної Ради подав у відставку й командир 1-го українського корпусу генерал П. Скоропадський. Його вихід призвів до кризи управління і швидкої дезорганізації доти дисциплінованого з'єднання, вояки якого в січні 1918 р. піддалися загальній хвилі демобілізації.
Командування
Див. також
Джерела
- Галушко, К. (2016). Історія українського війська. Харків: Клуб сімейного дозвілля. ISBN .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrayinskij front zagalnovijskove operativno strategichne ob yednannya front zbrojnih sil Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki na Shidnoyevropejskomu teatri voyennih dij Pershoyi svitovoyi vijni 1917 1918 Stvorene shlyahom ob yednannya Pivdenno Zahidnogo i Rumunskogo frontiv Rosijskoyi respubliki za nakazom Generalnogo sekretarya vijskovih sprav UNR Simona PetlyuriUkrayinskij frontros Ukrainskij frontNa sluzhbi23 listopada 6 grudnya 1917 r sichen 1918 rKrayini Rosijska respublika Ukrayinska Narodna RespublikaVidArmiya UNRTipfrontVijni bitviPersha svitova vijnaKomanduvannyaViznachni komanduvachiD SherbachovU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Ukrayinskij front IstoriyaPislya Zhovtnevogo perevorotu v Petrogradi bulo skinuto Timchasovij uryad progolosheno Rosiyu respublikoyu Rad robitnichih soldatskih i selyanskih deputativ ta sformuvano novij bilshovickij uryad Radu narodnih komisariv na choli z V Leninim Ukrayinska vlada negativno vidreaguvala na ci podiyi 27 zhovtnya 9 listopada Generalnij Sekretariat vistupiv iz vidozvoyu v yakij zayaviv sho krivavi podiyi zagrozhuyut pogubiti zdobutki revolyuciyi a tomu vin bude rishuche borotisya z usima sprobami pidtrimki cogo povstannya v Ukrayini Prote bilshoviki yaki mali v Kiyevi blizko 6 tis svoyih ozbroyenih prihilnikiv ne zvernuli uvagi na ce poperedzhennya Uzhe 29 zhovtnya 11 listopada voni namagalisya siloyu zahopiti vladu ale shvidko zaznali porazki v sutichkah iz rosijskimi vijskovimi chastinami kotri vse she zberigali virnist povalenomu Timchasovomu uryadovi Prote j rosiyanam ne vdalosya zakripitis u misti Dokladnishe III Vseukrayinskij vijskovij z yizd Na zaklik Centralnoyi Radi diznavshis pro bilshovickij zakolot do Kiyeva z frontu shvidko pribuli tri ukrayinski kozacki polki imeni B Hmelnickogo P Polubotka ta M Grushevskogo Krim togo u virishalnij moment na bik Centralnoyi Radi perejshov chiselnistyu majzhe 1000 voyakiv 90 z nih buli ukrayincyami kotri usunuvshi vsih rosiyan ogolosili sebe Nareshti v Kiyevi todi vidbuvavsya III Vseukrayinskij vijskovij z yizd na yakomu bulo blizko 2 5 tis delegativ Z oglyadu na serjoznist situaciyi voni sformuvali na choli z Yu Kapkanom Takim chinom sili Centralnoyi Radi strimko zrosli Bachachi yihnyu perevagu rosiyani yaki virishili prodovzhuvati borotbu z bilshovikami bez boyu zalishili misto i viyihali na Don Kiyiv povnistyu perejshov pid kontrol ukrayinskoyi vladi Pridushivshi vistup bilshovikiv i vitisnivshi rosiyan delegati III Vseukrayinskogo vijskovogo z yizdu povernulisya do roboti Voni vislovili cilkovitu doviru Centralnij Radi ale zazhadali vid neyi negajno progolositi povnu nezalezhnist Ukrayini i pristupiti do stvorennya Ukrayinskoyi armiyi U vijskovih pitannyah z yizd vimagav vid Ukrayinskogo generalnogo vijskovogo komitetu abi toj domagavsya negajnogo vidilennya vsih ukrayinciv na fronti v okremi chastini cilkovitoyi ukrayinizaciyi vsih garnizoniv na teritoriyi Ukrayini priznachennya svoyih komisariv do vsih ukrayinizovanih divizij stvorennya ukrayinskih chastin usih rodiv vijska Rishennya z yizdu pidshtovhnuli Centralnu Radu 7 20 listopada oprilyudniti III Universal yakim progolosheno Ukrayinsku Narodnu Respubliku UNR sho ohoplyuvala 9 gubernij Volinsku Podilsku Kiyivsku Chernigivsku Poltavsku Harkivsku Hersonsku Katerinoslavsku i Tavrijsku bez Krimu Usya vlada na cih teritoriyah nalezhala tilki Centralnij Radi ta Generalnomu Sekretariatu Odnak pro nezalezhnist u dokumenti mova ne jshla V universali zaznachalosya Ne viddilyayuchis vid respubliki Rosijskoyi i zberigayuchi yednist yiyi mi tverdo stanemo na nashij zemli shob silami nashimi dopomogti vsij Rosiyi shob usya Respublika Rosijska stala federaciyeyu rivnih i vilnih narodiv Takim chinom popri progoloshennya UNR lideri Centralnoyi Radi prodovzhuvali rozglyadati Ukrayinu yak avtonomnu odinicyu v skladi Rosiyi haj navit i federativnoyi demokratichnoyi ne bilshovickoyi Pislya III Universalu vidnosini mizh Centralnoyu Radoyu i leninskim Radnarkomom pochali shvidko zagostryuvatis Konfliktu bulo ne uniknuti Za cih umov v Kiyevi pochinayetsya intensivna robota spryamovana na stvorennya vlasnih zbrojnih sil zdatnih zahistiti shojno progoloshenu respubliku vid zazihan politichnih uzurpatoriv bilshovikiv Iz ciyeyu metoyu v listopadi 1917 r Ukrayinskij generalnij vijskovij komitet bulo reorganizovano v Generalnij sekretariat vijskovih sprav golovoyu yakogo stav S Petlyura a jogo pomichnikom V Kedrovskij Ce bula ne prosto zmina nazvi ustanovi Dlya vijskovogo vidomstva ce oznachalo zbilshennya kompetenciyi rozshirennya kola obov yazkiv pidvishennya pravovogo statusu do rivnya inshih sekretariativ uryadu Odnim iz pershih krokiv S Petlyuri na cij posadi stalo zasnuvannya Ukrayinskogo generalnogo vijskovogo shtabu nachalnikom yakogo stav general B Bobrovskij a jogo pomichnikami general V Pashenko i pidpolkovnik O Slivinskij Takim chinom bulo zasnovano golovni organi centralnogo vijskovogo upravlinnya UNR 23 listopada 6 grudnya 1917 r S Petlyura vidav nakaz pro ob yednannya vijsk Pivdenno Zahidnogo i Rumunskogo frontiv u novij Ukrayinskij front yakij bude pidporyadkovanij ne rosijskij bilshovickij a ukrayinskij vladi Komanduvachem frontu za napolyagannyam S Petlyuri bulo priznacheno generala D Sherbachova kotrij do togo ocholyuvav Rumunskij front Nastupnim krokom stalo rozporyadzhennya S Petlyuri pro demobilizaciyu vsih soldativ rosiyan Ukrayinskogo frontu a takozh usih oficeriv yaki ne hotili sluzhiti Centralnij Radi Takozh vin zaklikav rozzbroyiti zbilshovicheni chastini ale v comu pitanni zustriv kategorichnu vidmovu V Vinnichenka kotrij zaklikav borotisya z bilshovikami viklyuchno idejnimi metodami Prodovzhuvalosya j stvorennya novih vijskovih chastin U listopadi 1917 r z polonenih voyakiv avstro ugorskoyi armiyi ukrayinskoyi nacionalnosti a takozh bizhenciv i viselenciv iz zahidno ukrayinskih zemel u Kiyevi pochinayetsya formuvannya Galicko Bukovinskogo kurenya sichovih strilciv yakij pochatkovo vvijshov do skladu Pershim komandirom kurenya stav rosijskij oficer O Lisenko Organizaciya pidrozdilu jshla dosit shvidko tozh naprikinci roku v nomu nalichuvalosya vzhe 500 voyakiv Tak samo v listopadi novij uzhe ukrayinskij komanduvach Kiyivskogo vijskovogo okrugu polkovnik V Pavlenko z podannya S Petlyuri iniciyuvav stvorennya dvoh Serdyuckih divizij kotri zamisliv yak rozkvartirovani v stolici elitni z yednannya analog rosijskoyi gvardiyi Nazva Serdyucki bula obrana nevipadkovo vona mala nagaduvati pro serdyucki polki getmana Ivana Mazepi kotri zaginuli zahishayuchi Baturin u 1708 r Do skladu 1 yi diviziyi na choli kotroyi stav pidpolkovnik Yu Kapkan uvijshli pishi polki imeni B Hmelnickogo P Polubotka P Doroshenka j I Boguna kurin imeni T Shevchenka kurin Smerti 1 j kinnij polk Vilnoyi Ukrayini ta 1 sha garmatna brigada imeni M Grushevskogo Do 2 yi diviziyi generala O Grekova uvijshli pishi polki imeni M Grushevskogo P Sagajdachnogo T Shevchenka S Nalivajka Nevdovzi sebe ogolosila ukrayinizovana V usih diviziyah zaprovadzheno suvoru vijskovu disciplinu yednist upravlinnya zaboroneno diyalnist vibornih komitetiv a dlya zaluchennya voyakiv navit vvedeno novij malovnichij odnostrij Nevdovzi serdyuki vipravdali pokladeni na nih spodivannya 1 sha diviziya pidpolkovnika Yu Kapkana zirvala plani bilshovikiv udruge zahopiti vladu v Kiyevi Vranci 30 listopada 12 grudnya 1917 r vona rozzbroyila zbilshovicheni chastini kiyivskogo garnizonu j robitnichi zagoni chervonoyi gvardiyi zavodu Arsenal ta inshih pidpriyemstv usogo majzhe 7 tis osib yaki zbiralisya pidnyati povstannya proti Centralnoyi Radi Voyakiv rosiyan zaliznichnimi eshelonami pid ohoronoyu vidpravleno do Rosiyi a ukrayinciv demobilizovano j rozpusheno po domivkah Todi zh zbilshovicheni chastini bulo rozzbroyeno she v 10 mistah Ukrayini Vodnochas 1 j ukrayinskij korpus generala P Skoropadskogo uzyavshi pid svij kontrol zaliznici Zhmerinka Kozyatin i Shepetivka Vapnyarka Kozyatin uspishno zupiniv prosuvannya na Kiyiv rozagitovanih soldativ 2 go gvardijskogo korpusu pid komanduvannyam Yevgeniyi Bosh Pri comu voyakiv rosiyan tak samo pid konvoyem visilali do Rosiyi Pislya dvoh nevdalih sprob zdijsniti derzhavnij perevorot i povaliti vladu Centralnoyi Radi bilshoviki vreshti vdayutsya do vidkritoyi agresiyi proti UNR 4 17 grudnya UCR oderzhala radiogramu z Petrograda vid uryadu radyanskoyi Rosiyi yiyi avtorom buv L Trockij a V Lenin z J Stalinim redaguvali napisanij tekst U nij ishlosya pro te sho Radnarkom pidtverdzhuye pravo vsih nacij prignoblenih rosijskim samoderzhavstvom na samoviznachennya j vidokremlennya vid Rosiyi viznaye Narodnu Ukrayinsku Respubliku yiyi pravo cilkom vidokremitisya vid Rosiyi negajno bez obmezhen ta bezumovno Odnak za cim ishlo zvinuvachennya Centralnoyi Radi v tomu sho prikrivayuchis nacionalnimi frazami vona vede dvoznachnu burzhuaznu politiku yaka davno vzhe viyavlyayetsya v neviznanni Radoyu radyanskoyi vladi na Ukrayini a tomu Radnarkom ne mozhe vvazhati yiyi povnovazhnim predstavnikom trudovih i ekspluatovanih mas Ukrayinskoyi Respubliki Dali avtori telegrami visuvali Centralnij Radi chotiri vimogi ultimativnogo harakteru vidmovitisya vid dezorganizaciyi spilnogo frontu inakshe kazhuchi vid ukrayinizaciyi vijsk i stvorennya vlasnih zbrojnih sil ne propuskati bez dozvolu petrogradskogo komanduvannya zhodnih vijskovih chastin yaki pryamuyut na Don Ural ta v inshi miscevosti de koncentruyutsya antibilshovicki sili dopomagati chervonim vijskam borotisya z yihnimi vorogami kontrrevolyucionerami zokrema z generalom O Kaledinim na Donshini pripiniti rozzbroyennya na svoyij teritoriyi zbilshovichenih vijskovih chastin i zagoniv robitnichoyi chervonoyi gvardiyi ta povernuti zbroyu vsim u kogo yiyi bulo vidibrano Ostannya vimoga pryamo stosuvalasya tih 7 tis osib yakih za kilka dniv do togo rozzbroyili serdyuki Yu Kapkana Na pozitivnu vidpovid Radnarkom davav Centralni Radi 48 godin Za inshih umov vin bude vvazhati UCR u stani vidkritoyi vijni proti radyanskoyi vladi v Rosiyi j na Ukrayini Telegrama Radnarkomu nadijshla same v toj moment koli v Kiyevi rozpochav robotu Vseukrayinskij z yizd rad yakij miscevi bilshoviki planuvali vikoristati dlya togo shob usunuti vid vladi Centralnu Radu Odnak na z yizdi voni opinilisya v menshosti j ne zmogli provesti potribne yim rishennya Natomist delegati pidtrimali UCR i 7 20 grudnya rishuche vidkinuli leninskij ultimatum Todi bilshovicka frakciya v povnomu skladi zalishila Kiyiv i pereyihala do Harkova de vlashtuvala vlasnij Vseukrayinskij z yizd rad kotrij 12 25 grudnya progolosiv Ukrayinu Respublikoyu Rad robitnichih soldatskih i selyanskih deputativ viznav yiyi federativnoyu chastinoyu radyanskoyi Rosiyi poshiriv na neyi chinnist usih leninskih dekretiv Zrozumilo sho petrogradskij Radnarkom viznav same harkivsku radyansku Ukrayinu spravzhnim viraznikom interesiv trudovih mas ukrayinskogo naselennya j buv gotovij nadati yij neobhidnu dopomogu v borotbi proti burzhuaznoyi Centralnoyi Radi Uzhe 13 26 grudnya rosijski chervoni vijska sho vprodovzh trivalogo chasu koncentruvalisya v Harkovi nibito dlya podalshogo ruhu na Don dlya pridushennya vistupu generala O Kaledina nespodivano napali na stanciyu Lozova a cherez dva dni na misto Chuguyiv 15 28 grudnya vidbulosya zasidannya Generalnogo Sekretariatu UNR Golova uryadu V Vinnichenko ne viriv u realnist spravzhnoyi vijni i zaproponuvav spochatku zapitati Radu Narodnih Komisariv voyuye vona chi ni vimagati pripiniti voyenni diyi v Ukrayini vidklikati z Ukrayini rosijski vijska Natomist S Petlyura proponuvav negajno pochati nastup na Harkiv perekonuyuchi sho v nogo vistachit sil uzyati cej oplot bilshovikiv i zahistiti kordoni UNR She za tri dni do togo vin uzhe viddav rozporyadzhennya perekinuti ukrayinski chastini na shid shob uzyati tam pid kontrol stanciyi Lozova Sinelnikove Oleksandrivsk nini Zaporizhzhya Yasinuvata j inshi vazhlivi transportni vuzli Odnak zamist togo shob borotisya z vorogom uryad UNR virishiv 18 31 grudnya vidpraviti u vidstavku generalnogo sekretarya vijskovih sprav S Petlyuru prihilnika rishuchih dij Oficijne formulyuvannya za perevishennya povnovazhen Spravzhnoyu prichinoyu bula osobista nepriyazn do S Petlyuri golovi uryadu V Vinnichenka kotrij zazdriv jogo populyarnosti u vijskah zvinuvachuvav u bonapartizmi pragnenni do vstanovlennya vijskovoyi diktaturi i vvazhav jogo golovnim vinuvatcem u konflikti z leninskim Radnarkomom Vin spodivavsya sho vidstavkoyu S Petlyuri vdastsya uniknuti masshtabnoyi vijni z radyanskoyu Rosiyeyu Z usunennyam S Petlyuri bulo pokladeno kraj jogo pochinannyam spryamovanim na budivnictvo regulyarnih zbrojnih sil Tak bulo zvilneno z posadi komanduvacha Kiyivskogo vijskovogo okrugu polkovnika V Pavlenka ta rozformovano stvoreni za jogo iniciativoyu Serdyucki diviziyi 24 grudnya 6 sichnya cherez nezgodu z politikoyu Centralnoyi Radi podav u vidstavku j komandir 1 go ukrayinskogo korpusu general P Skoropadskij Jogo vihid prizviv do krizi upravlinnya i shvidkoyi dezorganizaciyi doti disciplinovanogo z yednannya voyaki yakogo v sichni 1918 r piddalisya zagalnij hvili demobilizaciyi Komanduvannyageneral vid infanteriyi Sherbachov Dmitro GrigorovichDiv takozhUkrayinizaciya vijskovih chastin rosijskoyi armiyi v 1917 rociDzherelaGalushko K 2016 Istoriya ukrayinskogo vijska Harkiv Klub simejnogo dozvillya ISBN 978 617 12 1472 9