Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Дмитро Григорович Щербачов (6 (18) лютого 1857 або 18 лютого 1857, Російська імперія — 18 січня 1932, Ніцца) — військовий діяч Російської імперії та періоду Української революції, генерал від інфантерії.
| Дмитро Григорович Щербачов | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал від інфантерії | ||||||||||||||
 | ||||||||||||||
| Загальна інформація | ||||||||||||||
| Народження | 6 лютого 1857 Російська імперія | |||||||||||||
| Смерть | 18 січня 1932 (74 роки) Ніцца,  Франція | |||||||||||||
| Поховання | Російський цвинтар Кокад | |||||||||||||
| Alma Mater | Академія Генерального штабу | |||||||||||||
| Військова служба | ||||||||||||||
| Приналежність |  Гетьманат | |||||||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна Українська революція | |||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
 Щербачов Дмитро Григорович у Вікісховищі | ||||||||||||||
Біографія
Військову освіту здобув у Орловській військовій гімназії, Олександрівському військовому училищі (1876), Михайлівському артилерійському училищі.
Служив у гвардійській кінно-гарматній бригаді. У 1884 році закінчив Миколаївську академію Генерального штабу, обіймав посади старшого ад'ютанта штабу , штаб-офіцера , начальника штабу 2-ї гвардійської піхотної дивізії, командира лейб-гвардії .
З 1903 року — генерал-майор. Невдовзі призначений командиром 1-ї Фінської бригади, відтак начальником Миколаївської військової академії (1907—1912). З 1908 року — генерал-лейтенант.
У часі подій 9 січня 1905 року Щербачов командував особливим гвардійським загоном. Загін Щербачова розігнав робочу демонстрацію на Невському проспекті. Брав участь у придушенні заворушень у Кронштадті і бунту в лейб-гвардії Саперному батальйоні.
У роки Першої світової війни 1914-1918 рр. — командир 9-го армійського корпусу, командувач 11-ї і 7-ї армій Південно-Західного фронту, помічник головнокомандувача (фактичний головнокомандувач) арміями Румунського фронту (1917).
Корпус Щербачова брав участь у Галицькій битві в складі 3-ї армії Південно-Західного фронту. Після успішних боїв на Золотій і Гнилий Липі проявив ініціативу і оволодів Львовом, за що нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня. У середині вересня 1914 року очолив облоговий загін (дивізій) фортеці Перемишль. 24 вересня (7 жовтня) провів невдалий штурм фортеці, і 8 жовтня облоговий загін генерала Щербачова був розформований.
Під його командуванням армія брала участь у Карпатській операції та стратегічному відступі 1915 року, що почався після Горлицького прориву. Щербачову вдалося успішно відвести свою армію на Дністер і завдати сильний контрудар Південній німецької армії; за цю одиноку перемогу під час загального відступу генерал Щербачов нагороджений орденом Святого Георгія 3-го ступеня.
Після Лютневої революції 1917 в Росії й утворення Української Центральної Ради зустрівся з Генеральним секретарем військових справ Симоном Петлюрою, і в листопаді 1917 року очолив Український фронт (об'єднаний Румунський та Південно-Західний фронти).
Після Жовтневого збройного перевороту Щербачову вдалося на певний час стримати розкладання військ фронту під впливом революційних подій і більшовицької агітації. Домігся того, що фронтовий комітет 30 жовтня 1917 ухвалив рішення про невизнання радянської влади.
13 січня 1918 року Щербачов постановою РНК РСФСР оголошувався «ворогом народу» і «поза законом».
Енергійно проводив націоналізацію (в тому числі українізацію) російських частин Румунського фронту. Не був підтриманий урядом УНР, який фактично взяв курс на ліквідацію регулярного війська й утвердження міліційної системи. Вороже поставився до 4-го Універсалу Центральної ради, після чого склав з себе повноваження командувача фронту. Взимку 1918 року виїхав до Одеси. Вступив до Комітету Південної України, який підтримав генерала Антона Денікіна — весною 1920 року увійшов до уряду Петра Врангеля в Криму.
На Паризькій мирній конференції 1919-1920 р. представляв уряд білої Росії. На початку 1920-х років перебував у Чехословаччині та Сербії, де формував російські військові частини, опікувався інтернованими. Помер у Парижі, похований на російському цвинтарі Кокад.
Нагороджений орденом Святого Володимира, орденом Почесного легіону, орденом Святої Ганни, офіцерською Георгіївською зброєю.
Джерела
- Довідник з історії України [ 14 лютого 2008 у Wayback Machine.]
- Щербачов Дмитро Григорович
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dmitro Grigorovich Sherbachov 6 18 lyutogo 1857 abo 18 lyutogo 1857 1857 02 18 Rosijska imperiya 18 sichnya 1932 1932 01 18 Nicca vijskovij diyach Rosijskoyi imperiyi ta periodu Ukrayinskoyi revolyuciyi general vid infanteriyi Dmitro Grigorovich Sherbachov General vid infanteriyiZagalna informaciyaNarodzhennya 6 lyutogo 1857 1857 02 06 Rosijska imperiyaSmert 18 sichnya 1932 1932 01 18 74 roki Nicca FranciyaPohovannya Rosijskij cvintar KokadAlma Mater Akademiya Generalnogo shtabuVijskova sluzhbaPrinalezhnist GetmanatVijni bitvi Persha svitova vijna Ukrayinska revolyuciyaNagorodi ta vidznakiOrden Svyatogo Volodimira 2 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Orden Svyatoyi Anni 1 stupenya Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 4 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 1 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Orden Svyatogo Georgiya Orden Svyatogo Georgiya Komandor ordena Svyatih Mavrikiya j Lazarya Sherbachov Dmitro Grigorovich u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Sherbachov BiografiyaVijskovu osvitu zdobuv u Orlovskij vijskovij gimnaziyi Oleksandrivskomu vijskovomu uchilishi 1876 Mihajlivskomu artilerijskomu uchilishi Sluzhiv u gvardijskij kinno garmatnij brigadi U 1884 roci zakinchiv Mikolayivsku akademiyu Generalnogo shtabu obijmav posadi starshogo ad yutanta shtabu shtab oficera nachalnika shtabu 2 yi gvardijskoyi pihotnoyi diviziyi komandira lejb gvardiyi Z 1903 roku general major Nevdovzi priznachenij komandirom 1 yi Finskoyi brigadi vidtak nachalnikom Mikolayivskoyi vijskovoyi akademiyi 1907 1912 Z 1908 roku general lejtenant U chasi podij 9 sichnya 1905 roku Sherbachov komanduvav osoblivim gvardijskim zagonom Zagin Sherbachova rozignav robochu demonstraciyu na Nevskomu prospekti Brav uchast u pridushenni zavorushen u Kronshtadti i buntu v lejb gvardiyi Sapernomu bataljoni U roki Pershoyi svitovoyi vijni 1914 1918 rr komandir 9 go armijskogo korpusu komanduvach 11 yi i 7 yi armij Pivdenno Zahidnogo frontu pomichnik golovnokomanduvacha faktichnij golovnokomanduvach armiyami Rumunskogo frontu 1917 Korpus Sherbachova brav uchast u Galickij bitvi v skladi 3 yi armiyi Pivdenno Zahidnogo frontu Pislya uspishnih boyiv na Zolotij i Gnilij Lipi proyaviv iniciativu i ovolodiv Lvovom za sho nagorodzhenij ordenom Svyatogo Georgiya 4 go stupenya U seredini veresnya 1914 roku ocholiv oblogovij zagin divizij forteci Peremishl 24 veresnya 7 zhovtnya proviv nevdalij shturm forteci i 8 zhovtnya oblogovij zagin generala Sherbachova buv rozformovanij Pid jogo komanduvannyam armiya brala uchast u Karpatskij operaciyi ta strategichnomu vidstupi 1915 roku sho pochavsya pislya Gorlickogo prorivu Sherbachovu vdalosya uspishno vidvesti svoyu armiyu na Dnister i zavdati silnij kontrudar Pivdennij nimeckoyi armiyi za cyu odinoku peremogu pid chas zagalnogo vidstupu general Sherbachov nagorodzhenij ordenom Svyatogo Georgiya 3 go stupenya Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 v Rosiyi j utvorennya Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi zustrivsya z Generalnim sekretarem vijskovih sprav Simonom Petlyuroyu i v listopadi 1917 roku ocholiv Ukrayinskij front ob yednanij Rumunskij ta Pivdenno Zahidnij fronti Pislya Zhovtnevogo zbrojnogo perevorotu Sherbachovu vdalosya na pevnij chas strimati rozkladannya vijsk frontu pid vplivom revolyucijnih podij i bilshovickoyi agitaciyi Domigsya togo sho frontovij komitet 30 zhovtnya 1917 uhvaliv rishennya pro neviznannya radyanskoyi vladi 13 sichnya 1918 roku Sherbachov postanovoyu RNK RSFSR ogoloshuvavsya vorogom narodu i poza zakonom Energijno provodiv nacionalizaciyu v tomu chisli ukrayinizaciyu rosijskih chastin Rumunskogo frontu Ne buv pidtrimanij uryadom UNR yakij faktichno vzyav kurs na likvidaciyu regulyarnogo vijska j utverdzhennya milicijnoyi sistemi Vorozhe postavivsya do 4 go Universalu Centralnoyi radi pislya chogo sklav z sebe povnovazhennya komanduvacha frontu Vzimku 1918 roku viyihav do Odesi Vstupiv do Komitetu Pivdennoyi Ukrayini yakij pidtrimav generala Antona Denikina vesnoyu 1920 roku uvijshov do uryadu Petra Vrangelya v Krimu Na Parizkij mirnij konferenciyi 1919 1920 r predstavlyav uryad biloyi Rosiyi Na pochatku 1920 h rokiv perebuvav u Chehoslovachchini ta Serbiyi de formuvav rosijski vijskovi chastini opikuvavsya internovanimi Pomer u Parizhi pohovanij na rosijskomu cvintari Kokad Nagorodzhenij ordenom Svyatogo Volodimira ordenom Pochesnogo legionu ordenom Svyatoyi Ganni oficerskoyu Georgiyivskoyu zbroyeyu DzherelaDovidnik z istoriyi Ukrayini 14 lyutogo 2008 u Wayback Machine Sherbachov Dmitro Grigorovich