Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Анджей Ольшовський гербу Прус ІІ нар 27 січня 1621 Ольшова пом 29 серпня 1677 Ґданськ римсько католицький і державний ді

Анджей Ольшовський

Анджей Ольшовський

Анджей Ольшовський гербу Прус ІІ (нар. 27 січня 1621, Ольшова — пом. 29 серпня 1677, Ґданськ) — римсько-католицький і державний діяч, дипломат, політичний оратор і письменник Речі Посполитої, Хелмінський єпископ (1661—1674), архієпископ Ґнєзненський і Примас Польщі та Литви (1674–1677); референдар коронний (1660–1661), підканцлер коронний (1666–1676).

Анджей Ольшовський
пол. Andrzej Olszowski
image
image
Герб
Хелмінський єпископ
1661 — 1674
Конфесія: Католицька церква
Церква: римо-католицька
Попередник: [pl]
Наступник: Ян Малаховський
Архієпископ Ґнєзненський
Примас Польщі
1674 — 1677
Попередник: Казимир Флоріан Чарторийський
Наступник: Ян Стефан Виджга
 
Діяльність: коад'ютор, католицький священник, державний діяч, католицький єпископ
Народження: 27 січня 1621(1621-01-27)[1]
Ольшова, Ґміна Уязд, Томашовський повіт, Лодзинське воєводство, Республіка Польща
Смерть: 29 серпня 1677(1677-08-29)[1](56 років)
Гданськ, Поморське воєводство, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Похований: Базиліка Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Гнєзно)
Династія: Ольшовські гербу Прус ІІ
Батько: [pl]
Мати: Зофія з Дуніних
Посада: канонік ґнєзненський, краківський, канцлер примаса, пробст познанський, декан краківський; королівський секретар, регент королівської канцелярії, референдар коронний, підканцлер коронний

image Анджей Ольшовський у Вікісховищі

Життєпис

Анджей Ольшовський народився 27 січня 1621 року в Ольшовій. Походив із заможної шляхетської родини, котра, однак, лише у особі його батька здобула сенаторське крісло. Анджей був четвертим сином [pl] (1587–1650), на той час підкоморія венденського, пізніше каштеляна спицимезького, онука Анджея Фрича Моджевського, і Зофії з Дуніних. Мав братів Єроніма, Миколая, Кшиштофа та Зиґмунта і сестер Зофію, Катажину й Анну. Імовірно ще у дитинстві батьки визначили для нього подальшу священницьку кар'єру. Навчався у колегіумі єзуїтів у Каліші, потім з 1636 року Академії Краківській. Після закінчення навчання залишився жити у свого двоюрідного дядька, каноніка ґнєзненського Миколая Конецпольського, де готувався до духовного сану та, імовірно, прийняв посвячення меншого священника.

1642 року Конецпольський призначив Ольшовського своїм коад'ютором. Того ж року батько відправив його на навчання до Італії, де він протягом 1643–1645 років навчався в Римському університеті ла Сап'єнца, отримав ступінь доктора обох прав і магістра теології. У Римі Анджей прийняв посвячення священника, а також у квітні 1644 року, після відставки Конєцпольського, став каноніком ґнєзненським. Він також відвідав Падую, Неаполь i Мілан. Після короткого перебування у Франції, на початку 1646 року він повернувся до Польщі у складі свити нової дружини Владислава IV, королеви Людвіки Марії.

Після повернення до батьківщини, за допомогою Анджея Тшебіцького, канцлера примаса Мацея Лубенського, Ольшовський опинився при дворі останнього. 1648 року, після переходу Тшебіцького до королівського двору, він став канцлером примаса. 1652 року, після смерті примаса Лубенського, він сам, слідом за своїм колишнім протектором, перейшов до королівського двору, де завдяки підтримці королеви зробив кар'єру. Розпочав роботу у королівській канцелярії королівським секретарем.

Під час потопу Ольшовський перебував разом із королем Яном Казимиром у Сілезії. Протягом 1657–1667 років був пробстом катедральної капітули у Познані. 1657 року став регентом королівської канцелярії. 1659 року став каноніком краківським, пізніше — деканом краківським. Переломним у кар'єрі Ольшовського став 1658 рік, коли з ініціативи королеви його було відправлено у посольство на елекцію імператора Священної Римської імперії до Франкфурта-на-Майні, де він подав скаргу на поведінку австрійських союзних військ у Польщі. Восени 1659 року їздив також послом до Відня, де обговорювався вихід австрійських військ із Речі Посполитої. Ці посольства, незважаючи на їхні скромні результати, продемонстрували профранцузьку позицію польського двору та показали дипломатичний талант Ольшовського.

Він був нагороджений за вірність двору на початку 1660 року, коли отримав уряд референдаря коронного, який обіймав до лютого 1661 року. Ймовірно, він приєднався до близького кола соратників королеви Людвіки Марії, які мали на меті впровадження системних реформ. 23 лютого 1661 року король призначив його Хелмінським єпископом. Вибір був затверджений папою Олександром VII 8 серпня того ж року, а 2 лютого 1662 року Ольшовський прийняв управління дієцезією. Єпископське освячення отримав з рук єпископа краківського Анджея Тшебіцького у колегіаті варшавській. Як єпископ хелмінський займався відбудовою знищеної під час війни дієцезії й оживленням релігійного життя. Він сприяв відбудові кількох святинь, відібрав від протестантів костел святого Якова у Торуні (1667) і передав його бенедиктинцям, підтримував місії, очолювані єзуїтами, у Торуні відновив процесію на Свято Тіла і Крові Христових, 17 квітня 1665 року створив у капітулі пребенду каноніка-пенітенціарія. Протягом 1667–1672 років за його наказом канонік [pl] здійснив дуже ретельну канонічну візитацію дієцезії.

1667 року Ольшовський був членом Коронного Скарбового Трибуналу. У сенаті він несподівано для всіх не підтримав плани реформування королівського двору, представлені на сеймах 1661 і 1662 років. Натомість, 1664 року під час осіннього сейму він захищав звинуваченого у зраді маршалка Єжи Себастьяна Любомирського. Протягом рокошу Любомирського він не відігравав важливої ролі, відійшовши в тінь, а потім поїхав до Шварцбаху біля Майнца на лікування. Відмова короля від планів реформ дозволила йому продовжити кар'єру. Після повернення до країни наприкінці 1666 року отримав меншу печатку підканцлера коронного, на цьому уряді перебував до березня 1676 року.

На абдикаційному сеймі 16 вересня 1668 року підписав акт, що підтверджував абдикацію Яна Казимира. Був членом генеральної конфедерації на конвокаційному сеймі 1668 року. Підтримував спочатку кандидатуру французького принца Конде на польський трон, потім він вирішив обрати поляка — «П'яста» і був головним архітектором вибору королем Михайла Корибута Вишневецького. Це знайшло відображення у розповсюдженій брошурі Ольшовського «Censura candidatorum skeptri Polonici». Після обрання короля підписав його pacta conventa під час елекції 1669 року. Був депутатом від Сенату до військової ради при королеві 1673 року.

Ольшовський став надійним співробітником короля, був ініціатором його одруження з Елеонорою Марією Юзефою, сестрою імператора Леопольда І, вів переговори з посланцями імператора і сам здійснив успішну місію до Відня. У внутрішніх справах виступав за реформу порядку проведення сеймів. У зовнішній політиці, якою фактично керував, він постійно виступав проти бранденбурзького курфюрста Фрідріха-Вільгельма і був прихильником схиляння Московського царства до спільної боротьби з Османською імперією. Посварившись із найближчим королівським оточенням, він піддався жорстоким нападкам, серед інших з боку канцлера литовського Кшиштофа Зиґмунта Паца та примаса Миколая Пражмовського.

На початку 1670 року королівський двір, де ключову роль відігравав Анджей Ольшовський, рішуче відкинув переважну більшість пропозицій, представлених українським гетьманом Петром Дорошенком. Пропонувалося лише, щоб суперечки між селянами та панами і козаками, між уніатами та православними християнами розглядалися у Коронному Трибуналі. 1672 року в умовах посилення турецької небезпеки та зірвання обох сеймів того року підканцлер намагався налагодити тіснішу співпрацю з великим гетьманом коронним Яном Собеським. Хоча Ольшовський і брав участь у нарадах Ґолембської конфедерації шляхти, але намагався пом’якшити їхні виступи. Він супроводжував короля в дорозі до війська на Русь, був з ним під час його хвороби та смерті (1673).

image
Зображення надгробку примаса Анджея Ольшовського у книзі Ignacy Polkowski, Katedra Gnieźnieńska, Gniezno: nakładem autora, 1874.

Ольшовський був членом генеральної конфедерації на конвокаційному сеймі 1674 року. Був електором Яна Собеського від Хелмінського воєводства, підписав його pacta conventa. На початку правління новообраного короля здійснював великий вплив на його політику. Король номінував його у червні 1674 року на архієпископа Ґнєзненського. Урочистий інгрес до собору відбувся 19 жовтня 1675 року. Роком пізніше примас очолив церемонію похорону польських монархів — Яна Казимира та Михайла Корибута Вишневецького, а 2 лютого 1676 року коронував на Вавелі Яна Собеського.

1677 року Ольшовський супроводжував короля у його поїздці до Королівської Пруссії та Ґданська. Під час цієї подорожі примас помер 29 серпня 1677 року у Ґданську, був похований у Ґнєзненській катедрі у каплиці Ольшовського (святого Андрія), де знаходиться його надгробок із зображенням фігури схиленого у поклоні примаса. Фундатором останнього 1678 року був майбутній єпископ Андрій-Хризостом Залуський, племінник Ольшовського; а створив його протягом 1677–1678 років ґданський різьбяр Ганс Мікаель Ґокгеллер.

Меценатство

У своєму заповіті Анджей Ольшовський 80 тисяч злотих заповів на будівництво католицької святині у протестантському Ґданську. За ті кошти була збудована Королівська каплиця. Він був також великим книголюбом накопичив цінну бібліотеку. Після смерті примаса, згідно з його заповітом, вона частково була передана Краківській академії, частково – приватній книгозбірні єпископа Анджея Хризостома Залуського; врешті зібрані книги нащадками останнього склали ядро Бібліотеки Залуських, відкритої 1747 року в палаці Даниловичів як першої публічної бібліотеки в Польщі. Ольшовський вирішив фінансово підтримати проект модернізації бібліотеки Краківської академії, створив фундацію в розмірі 10 000 злотих, закладену на маєтності Рудники біля Велюня, яке належало його брату Єроніму, із зобов’язанням сплачувати бібліотеці 500 злотих на рік. Меценатство над Ягеллонською бібліотекою зробило Ольшовського її видатним благодійником. Повторне відкриття бібліотеки 13 травня 1671 року завдяки фундації Ольшовського було настільки важливою подією, що призвело до створення численних похвал благодійнику та багатьох панегіричних творів. Також, єпископ відіграв важливу роль у житті та творчості видатного тогочасного поета, письменника та історика Веспасіана Коховського, адже останній працював у канцлеярії під керівництвом Ольшовського, підканцлер матеріально його підтримував і допомагав у видавництві його творів.

Творчість

Анджей Ольшовський був обдарованим письменником, який вільно й однаково майстерно володів як латинською, так і польською мовами. Він був самобутньою творчою особистістю, видатним інтелектуалом; також він був прекрасним оратором - його промови були взірцевими, створені на основі письменницького таланту та досконалого володіння мистецтвом риторики.

Велику частину літературної спадщини Анджея Ольшовського становлять листи, написані у тісному зв’язку з політичними, громадськими та приватними подіями, у яких він брав участь як державний чиновник (підканцлер, примас). Письменник висловлювався з різних питань: посольства, вибори, коронація, сеймові засідання, пошуки дружини для короля, похорони правителя тощо. Політичні проблеми, яким він присвячував свої твори, були провідними темами. Зазвичай митець вибудовував дискурс, присвячений важливим подіям, у яких він брав участь як один із головних дійових осіб.

Твір "Censura candidatorum sceptri Polonici" був агітаційно-пропагандистським, створеним 1668 року перед виборами короля. У ній обґрунтовується потреба вибору королем поляка, "П'яста", згадується відповідний кандидат Михайло Корибут Вишневецький. Аргументи Ольшовського переконали шляхту, і її підтримка ідеї «П'ястів» перевершила сподівання підканцлера.

1673 року єпископ видав спеціальний трактат "De archiepiscopatu Gnesnensi", у якому обґрунтовував виконання повноважень архієпископом Ґнєзненським, значно ослаблених Тридентським собором.

Найважливіші твори та промови

  • Memoriale nomine Sacra Regiae Majestatis Poloniae et Sueciae ad… S. R. Imp. Electores, principes et ordines, 1658; видання: 1658 (з голландським перекладом); 1659; (голландський переклад Aenspraecke, ende over-gegeven Memoriael, van weghen Sijne Kon. Majt. van Poolen, Sweeden… aen de doorluchtige Heeren Keur-Fursten des H. Roomschen Rijcx, 1658 — разом із текстом латинським)
  • Censura candidatorum sceptri Polonici (кілька видань), 1669 (кілька видань [1]); ahfywepmrbq gthtrkfl Censure ou discours politique, touchant les prétendants à la couronne de Pologne, 1669, видання (1669), Kolonia 1670; переклад голландський Censura, of oordeel over de Trachters naar de kroon van Polen, 1669
  • Mowy polskie z lat 1649—1676 i innych, wyd.: J. S. Pisarski Mowca polski, t. 2, Kalisz 1676; J. Daneykowicz Ostrowski Swada polska i łacińska, t. 1, Lublin 1745
  • Mowy łacińskie z lat 1665—1674 i innych, wyd. J. C. Luenig Orationes procerum Europae, t. 2, Lipsk 1713; niektóre mowy wychodziły wówczas osobno; zob. Estreicher XXIII, 341—348

Листи та матеріали

  • Do Chrystiana, księcia lignickiego, dat. w Krakowie 26 listopada 1669, wyd. A. Mosbach Wiadomości do dziejów polskich z archiwum prowincji szląskiej, Ostrów 1860, s. 353
  • Korespondencja z Janem Sobieskim z lat 1668—1670, wyd. F. Kluczycki «Pisma do wieku i sprawa Jana Sobieskiego», t. 1, cz. 1 (1629—1671), Kraków 1880, Acta Historica Res Gestas Poloniae Illustrantia, t. 2
  • Od Jana Sobieskiego z lat 1670—1673, wyd. A. Grabowski Ojczyste spominki w pismach do dziejów dawnej Polski, t. 2, Kraków 1845, s. 323—353
  • Korespondencja, m.in. listy od A. C. Załuskiego, wyd. A. C. Załuski Epistolarum historico-familiarium tomus primus, Braniewo 1709
  • Korespondencja różnych osób dot. m.in. A. Olszowskiego oraz inne dokumenty i materiały, wyd. F. Kluczycki «Pisma do wieku i sprawa Jana Sobieskiego», t. 1, cz. 1 (1629—1671), Kraków 1880; t. 1, cz. 2 (1672—1674), Kraków 1881; A. C. Załuski Epistolarum historico-familiarium…, t. 1, cz. 1, Braniewo 1709; t. 1, cz. 2, Braniewo 1710

Примітки

  1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
    d:Track:Q96022943
  2. Rodzina, herbarz szlachty polskie, t. XII, Warszawa 1915, s. 331.
  3. Archbishop Andrzej Olszowski. Catholic hierarchy.
  4. Maria Wichowa, Małecki epizod biografii Andrzeja Frycza Modrzewskiego, «Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica», 6/2001, s. 21, 22.
  5. Tomasz Sławiński. Krąg rodzinny prymasa Andrzeja Olszowskiego. „Prace Polonistyczne”. seria LXXIII, 2018. Ss. 27-40. ISSN 0079-4791. 
  6. Władysław Czapliński. Andrzej Olszowski h. Prus II. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.
  7. Katalog arcybiskupów gnieźnieńskich krytycznie zestawiony przez X. J. Korytkowskiego, Kanonika Metropol. Gnieźnieńskiego, Poznań, 1881, s. 69.
  8. Andrzej Olszowski. Prymas Polski.
  9. Mikołaj Pukianiec, Organizacja i funkcjonowanie poznańskiej kapituły katedralnej w XVII wieku, s. 23.
  10. Dorota Chrzanowska, Polityka podkanclerzego koronnego Andrzeja Olszowskiego wobec wielkiego elektora w latach 1669—1673 [w:] Rocznik Naukowo-Dydaktyczny. 1972, Z. 43, Prace Historyczne 6, s. 419.
  11. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 138.
  12. Volumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 432.
  13. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 112.
  14. Volumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, 481.
  15. Volumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 498.
  16. Wacław Uruszczak, Fakcje senatorskie w sierpniu 1668 roku, w: Parlament, prawo, ludzie, studia ofiarowane profesorowi Juliuszowi Bardachowi w sześćiesięciolecie pracy twórczej, Warszawa 1996, s. 317.
  17. Porzadek na seymie walnym electiey między Warszawą a Wolą przez opisane artykuły do samego tylko aktu elekcyey należące vchwalony y postanowiony, Roku Pańskiego tysiąc sześćset sześćdziesiąt dziewiątego dnia wtorego miesiąca maia. [b.n.s]
  18. Volumina Legum, t. V, Petersburg 1860, s. 64.
  19. Janusz Dąbrowski, Próby rozwiązania konfliktu kozackiego w latach 1648–1672 przez polskie elity polityczne // СОЦІУМ. Альманах соціальної історії. - Випуск 7. - 2007. - с. 154.
  20. Volumina Legum, t. V, Petersburg 1860, s. 129.
  21. Volumina Legum, t. V, Petersburg 1860, s. 161.
  22. Porządek Na Seymie Walnym Elekcyey Między Warszawą a Wolą, przez opisane Artykuły do samego tylko Aktu Elekcyey należące, uchwalony y postanowiony, Roku Pańskiego Tysiąc Szesc Set Siedmdziesiat Czwartego, dnia Dwudziestego Miesiaca Kwietnia., s. 28.
  23. Olszowski Andrzej h. Prus. W: Władysław Czapliński: Polski Słownik Biograficzny. T. 24. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wyd. PAN, 1979, s. 42-46.
  24. Michał Wardzyński. Import kamieni i dzieł rzeźby z Gotlandii i Olandii do Rzeczypospolitej (od XIII do 2. połowy XVIII w.) [w:] „Porta Aurea. Rocznik Instytutu Historii Sztuki Uniwersytetu Gdańskiego”. 9, s. 93, 2010. Małgorzata Omilanowska (red. nauk.). Gdańsk: Wyd. Uniwersytetu Gdańskiego. ISSN 1234-1533. Heidelberg University Library.
  25. Maria Wichowa, Pisarstwo prymasa Andrzeja Olszowskiego (1623–1677) [w:] Prace Polonistyczne, seria LXXIII, 2018, s. 107.
  26. Maria Wichowa, Pisarstwo prymasa Andrzeja Olszowskiego (1623–1677) [w:] Prace Polonistyczne, seria LXXIII, 2018, s. 108.
  27. Maria Wichowa, Pisarstwo prymasa Andrzeja Olszowskiego (1623–1677) [w:] Prace Polonistyczne, seria LXXIII, 2018, ss. 108-109.
  28. Maria Wichowa, Pisarstwo prymasa Andrzeja Olszowskiego (1623–1677) [w:] Prace Polonistyczne, seria LXXIII, 2018, s. 128.
  29. Maria Wichowa, Pisarstwo prymasa Andrzeja Olszowskiego (1623–1677) [w:] Prace Polonistyczne, seria LXXIII, 2018, s. 109.
  30. Bogumił Szady, Przynależność metropolitalna diecezji Łuckiej w okresie nowożytnym [w:] ROCZNIKI HUMANISTYCZNE, Tom LXX, zeszyt 2 – 2022, s. 62.

Література

  • Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 3 Piśmiennictwo Staropolskie, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa 1965, s. 36-37

Посилання

  • Władysław Czapliński. Andrzej Olszowski h. Prus II. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.
  • Andrzej Olszowski. Prymas Polski.
  • Archbishop Andrzej Olszowski. Catholic hierarchy.
  • Łukasz Ćwikła. Walerian Olszowski herbu Prus II (zm. 1650), ojciec prymasa Andrzeja Olszowskiego i dobrodziej familii w pamięci potomstwa wyrażonej na nagrobku ojca w Stolcu [w:] Acta Universitatis Lodziensis. Folia Historica Nr 98 (2017), ss. 9-23. Acta Universitatis Lodziensis. Folia Historica.
  • Твори Анджея Ольшовського. на сервісі Polona.pl.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Andzhej Olshovskij gerbu Prus II nar 27 sichnya 1621 Olshova pom 29 serpnya 1677 Gdansk rimsko katolickij i derzhavnij diyach diplomat politichnij orator i pismennik Rechi Pospolitoyi Helminskij yepiskop 1661 1674 arhiyepiskop Gnyeznenskij i Primas Polshi ta Litvi 1674 1677 referendar koronnij 1660 1661 pidkancler koronnij 1666 1676 Andzhej Olshovskij pol Andrzej OlszowskiGerbHelminskij yepiskop1661 1674Konfesiya Katolicka cerkvaCerkva rimo katolickaPoperednik pl Nastupnik Yan MalahovskijArhiyepiskop GnyeznenskijPrimas Polshi1674 1677Poperednik Kazimir Florian ChartorijskijNastupnik Yan Stefan Vidzhga Diyalnist koad yutor katolickij svyashennik derzhavnij diyach katolickij yepiskopNarodzhennya 27 sichnya 1621 1621 01 27 1 Olshova Gmina Uyazd Tomashovskij povit Lodzinske voyevodstvo Respublika PolshaSmert 29 serpnya 1677 1677 08 29 1 56 rokiv Gdansk Pomorske voyevodstvo Velikopolska provinciya Korona Korolivstva Polskogo Rich PospolitaPohovanij Bazilika Nebovzyattya Presvyatoyi Divi Mariyi Gnyezno Dinastiya Olshovski gerbu Prus IIBatko pl Mati Zofiya z DuninihPosada kanonik gnyeznenskij krakivskij kancler primasa probst poznanskij dekan krakivskij korolivskij sekretar regent korolivskoyi kancelyariyi referendar koronnij pidkancler koronnij Andzhej Olshovskij u VikishovishiZhittyepisAndzhej Olshovskij narodivsya 27 sichnya 1621 roku v Olshovij Pohodiv iz zamozhnoyi shlyahetskoyi rodini kotra odnak lishe u osobi jogo batka zdobula senatorske krislo Andzhej buv chetvertim sinom pl 1587 1650 na toj chas pidkomoriya vendenskogo piznishe kashtelyana spicimezkogo onuka Andzheya Fricha Modzhevskogo i Zofiyi z Duninih Mav brativ Yeronima Mikolaya Kshishtofa ta Zigmunta i sester Zofiyu Katazhinu j Annu Imovirno she u ditinstvi batki viznachili dlya nogo podalshu svyashennicku kar yeru Navchavsya u kolegiumi yezuyitiv u Kalishi potim z 1636 roku Akademiyi Krakivskij Pislya zakinchennya navchannya zalishivsya zhiti u svogo dvoyuridnogo dyadka kanonika gnyeznenskogo Mikolaya Konecpolskogo de gotuvavsya do duhovnogo sanu ta imovirno prijnyav posvyachennya menshogo svyashennika 1642 roku Konecpolskij priznachiv Olshovskogo svoyim koad yutorom Togo zh roku batko vidpraviv jogo na navchannya do Italiyi de vin protyagom 1643 1645 rokiv navchavsya v Rimskomu universiteti la Sap yenca otrimav stupin doktora oboh prav i magistra teologiyi U Rimi Andzhej prijnyav posvyachennya svyashennika a takozh u kvitni 1644 roku pislya vidstavki Konyecpolskogo stav kanonikom gnyeznenskim Vin takozh vidvidav Paduyu Neapol i Milan Pislya korotkogo perebuvannya u Franciyi na pochatku 1646 roku vin povernuvsya do Polshi u skladi sviti novoyi druzhini Vladislava IV korolevi Lyudviki Mariyi Pislya povernennya do batkivshini za dopomogoyu Andzheya Tshebickogo kanclera primasa Maceya Lubenskogo Olshovskij opinivsya pri dvori ostannogo 1648 roku pislya perehodu Tshebickogo do korolivskogo dvoru vin stav kanclerom primasa 1652 roku pislya smerti primasa Lubenskogo vin sam slidom za svoyim kolishnim protektorom perejshov do korolivskogo dvoru de zavdyaki pidtrimci korolevi zrobiv kar yeru Rozpochav robotu u korolivskij kancelyariyi korolivskim sekretarem Pid chas potopu Olshovskij perebuvav razom iz korolem Yanom Kazimirom u Sileziyi Protyagom 1657 1667 rokiv buv probstom katedralnoyi kapituli u Poznani 1657 roku stav regentom korolivskoyi kancelyariyi 1659 roku stav kanonikom krakivskim piznishe dekanom krakivskim Perelomnim u kar yeri Olshovskogo stav 1658 rik koli z iniciativi korolevi jogo bulo vidpravleno u posolstvo na elekciyu imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi do Frankfurta na Majni de vin podav skargu na povedinku avstrijskih soyuznih vijsk u Polshi Voseni 1659 roku yizdiv takozh poslom do Vidnya de obgovoryuvavsya vihid avstrijskih vijsk iz Rechi Pospolitoyi Ci posolstva nezvazhayuchi na yihni skromni rezultati prodemonstruvali profrancuzku poziciyu polskogo dvoru ta pokazali diplomatichnij talant Olshovskogo Vin buv nagorodzhenij za virnist dvoru na pochatku 1660 roku koli otrimav uryad referendarya koronnogo yakij obijmav do lyutogo 1661 roku Jmovirno vin priyednavsya do blizkogo kola soratnikiv korolevi Lyudviki Mariyi yaki mali na meti vprovadzhennya sistemnih reform 23 lyutogo 1661 roku korol priznachiv jogo Helminskim yepiskopom Vibir buv zatverdzhenij papoyu Oleksandrom VII 8 serpnya togo zh roku a 2 lyutogo 1662 roku Olshovskij prijnyav upravlinnya diyeceziyeyu Yepiskopske osvyachennya otrimav z ruk yepiskopa krakivskogo Andzheya Tshebickogo u kolegiati varshavskij Yak yepiskop helminskij zajmavsya vidbudovoyu znishenoyi pid chas vijni diyeceziyi j ozhivlennyam religijnogo zhittya Vin spriyav vidbudovi kilkoh svyatin vidibrav vid protestantiv kostel svyatogo Yakova u Toruni 1667 i peredav jogo benediktincyam pidtrimuvav misiyi ocholyuvani yezuyitami u Toruni vidnoviv procesiyu na Svyato Tila i Krovi Hristovih 17 kvitnya 1665 roku stvoriv u kapituli prebendu kanonika penitenciariya Protyagom 1667 1672 rokiv za jogo nakazom kanonik pl zdijsniv duzhe retelnu kanonichnu vizitaciyu diyeceziyi 1667 roku Olshovskij buv chlenom Koronnogo Skarbovogo Tribunalu U senati vin nespodivano dlya vsih ne pidtrimav plani reformuvannya korolivskogo dvoru predstavleni na sejmah 1661 i 1662 rokiv Natomist 1664 roku pid chas osinnogo sejmu vin zahishav zvinuvachenogo u zradi marshalka Yezhi Sebastyana Lyubomirskogo Protyagom rokoshu Lyubomirskogo vin ne vidigravav vazhlivoyi roli vidijshovshi v tin a potim poyihav do Shvarcbahu bilya Majnca na likuvannya Vidmova korolya vid planiv reform dozvolila jomu prodovzhiti kar yeru Pislya povernennya do krayini naprikinci 1666 roku otrimav menshu pechatku pidkanclera koronnogo na comu uryadi perebuvav do bereznya 1676 roku Na abdikacijnomu sejmi 16 veresnya 1668 roku pidpisav akt sho pidtverdzhuvav abdikaciyu Yana Kazimira Buv chlenom generalnoyi konfederaciyi na konvokacijnomu sejmi 1668 roku Pidtrimuvav spochatku kandidaturu francuzkogo princa Konde na polskij tron potim vin virishiv obrati polyaka P yasta i buv golovnim arhitektorom viboru korolem Mihajla Koributa Vishneveckogo Ce znajshlo vidobrazhennya u rozpovsyudzhenij broshuri Olshovskogo Censura candidatorum skeptri Polonici Pislya obrannya korolya pidpisav jogo pacta conventa pid chas elekciyi 1669 roku Buv deputatom vid Senatu do vijskovoyi radi pri korolevi 1673 roku Olshovskij stav nadijnim spivrobitnikom korolya buv iniciatorom jogo odruzhennya z Eleonoroyu Mariyeyu Yuzefoyu sestroyu imperatora Leopolda I viv peregovori z poslancyami imperatora i sam zdijsniv uspishnu misiyu do Vidnya U vnutrishnih spravah vistupav za reformu poryadku provedennya sejmiv U zovnishnij politici yakoyu faktichno keruvav vin postijno vistupav proti brandenburzkogo kurfyursta Fridriha Vilgelma i buv prihilnikom shilyannya Moskovskogo carstva do spilnoyi borotbi z Osmanskoyu imperiyeyu Posvarivshis iz najblizhchim korolivskim otochennyam vin piddavsya zhorstokim napadkam sered inshih z boku kanclera litovskogo Kshishtofa Zigmunta Paca ta primasa Mikolaya Prazhmovskogo Na pochatku 1670 roku korolivskij dvir de klyuchovu rol vidigravav Andzhej Olshovskij rishuche vidkinuv perevazhnu bilshist propozicij predstavlenih ukrayinskim getmanom Petrom Doroshenkom Proponuvalosya lishe shob superechki mizh selyanami ta panami i kozakami mizh uniatami ta pravoslavnimi hristiyanami rozglyadalisya u Koronnomu Tribunali 1672 roku v umovah posilennya tureckoyi nebezpeki ta zirvannya oboh sejmiv togo roku pidkancler namagavsya nalagoditi tisnishu spivpracyu z velikim getmanom koronnim Yanom Sobeskim Hocha Olshovskij i brav uchast u naradah Golembskoyi konfederaciyi shlyahti ale namagavsya pom yakshiti yihni vistupi Vin suprovodzhuvav korolya v dorozi do vijska na Rus buv z nim pid chas jogo hvorobi ta smerti 1673 Zobrazhennya nadgrobku primasa Andzheya Olshovskogo u knizi Ignacy Polkowski Katedra Gnieznienska Gniezno nakladem autora 1874 Olshovskij buv chlenom generalnoyi konfederaciyi na konvokacijnomu sejmi 1674 roku Buv elektorom Yana Sobeskogo vid Helminskogo voyevodstva pidpisav jogo pacta conventa Na pochatku pravlinnya novoobranogo korolya zdijsnyuvav velikij vpliv na jogo politiku Korol nominuvav jogo u chervni 1674 roku na arhiyepiskopa Gnyeznenskogo Urochistij ingres do soboru vidbuvsya 19 zhovtnya 1675 roku Rokom piznishe primas ocholiv ceremoniyu pohoronu polskih monarhiv Yana Kazimira ta Mihajla Koributa Vishneveckogo a 2 lyutogo 1676 roku koronuvav na Vaveli Yana Sobeskogo 1677 roku Olshovskij suprovodzhuvav korolya u jogo poyizdci do Korolivskoyi Prussiyi ta Gdanska Pid chas ciyeyi podorozhi primas pomer 29 serpnya 1677 roku u Gdansku buv pohovanij u Gnyeznenskij katedri u kaplici Olshovskogo svyatogo Andriya de znahoditsya jogo nadgrobok iz zobrazhennyam figuri shilenogo u pokloni primasa Fundatorom ostannogo 1678 roku buv majbutnij yepiskop Andrij Hrizostom Zaluskij pleminnik Olshovskogo a stvoriv jogo protyagom 1677 1678 rokiv gdanskij rizbyar Gans Mikael Gokgeller MecenatstvoU svoyemu zapoviti Andzhej Olshovskij 80 tisyach zlotih zapoviv na budivnictvo katolickoyi svyatini u protestantskomu Gdansku Za ti koshti bula zbudovana Korolivska kaplicya Vin buv takozh velikim knigolyubom nakopichiv cinnu biblioteku Pislya smerti primasa zgidno z jogo zapovitom vona chastkovo bula peredana Krakivskij akademiyi chastkovo privatnij knigozbirni yepiskopa Andzheya Hrizostoma Zaluskogo vreshti zibrani knigi nashadkami ostannogo sklali yadro Biblioteki Zaluskih vidkritoyi 1747 roku v palaci Danilovichiv yak pershoyi publichnoyi biblioteki v Polshi Olshovskij virishiv finansovo pidtrimati proekt modernizaciyi biblioteki Krakivskoyi akademiyi stvoriv fundaciyu v rozmiri 10 000 zlotih zakladenu na mayetnosti Rudniki bilya Velyunya yake nalezhalo jogo bratu Yeronimu iz zobov yazannyam splachuvati biblioteci 500 zlotih na rik Mecenatstvo nad Yagellonskoyu bibliotekoyu zrobilo Olshovskogo yiyi vidatnim blagodijnikom Povtorne vidkrittya biblioteki 13 travnya 1671 roku zavdyaki fundaciyi Olshovskogo bulo nastilki vazhlivoyu podiyeyu sho prizvelo do stvorennya chislennih pohval blagodijniku ta bagatoh panegirichnih tvoriv Takozh yepiskop vidigrav vazhlivu rol u zhitti ta tvorchosti vidatnogo togochasnogo poeta pismennika ta istorika Vespasiana Kohovskogo adzhe ostannij pracyuvav u kancleyariyi pid kerivnictvom Olshovskogo pidkancler materialno jogo pidtrimuvav i dopomagav u vidavnictvi jogo tvoriv TvorchistAndzhej Olshovskij buv obdarovanim pismennikom yakij vilno j odnakovo majsterno volodiv yak latinskoyu tak i polskoyu movami Vin buv samobutnoyu tvorchoyu osobististyu vidatnim intelektualom takozh vin buv prekrasnim oratorom jogo promovi buli vzircevimi stvoreni na osnovi pismennickogo talantu ta doskonalogo volodinnya mistectvom ritoriki Veliku chastinu literaturnoyi spadshini Andzheya Olshovskogo stanovlyat listi napisani u tisnomu zv yazku z politichnimi gromadskimi ta privatnimi podiyami u yakih vin brav uchast yak derzhavnij chinovnik pidkancler primas Pismennik vislovlyuvavsya z riznih pitan posolstva vibori koronaciya sejmovi zasidannya poshuki druzhini dlya korolya pohoroni pravitelya tosho Politichni problemi yakim vin prisvyachuvav svoyi tvori buli providnimi temami Zazvichaj mitec vibudovuvav diskurs prisvyachenij vazhlivim podiyam u yakih vin brav uchast yak odin iz golovnih dijovih osib Tvir Censura candidatorum sceptri Polonici buv agitacijno propagandistskim stvorenim 1668 roku pered viborami korolya U nij obgruntovuyetsya potreba viboru korolem polyaka P yasta zgaduyetsya vidpovidnij kandidat Mihajlo Koribut Vishneveckij Argumenti Olshovskogo perekonali shlyahtu i yiyi pidtrimka ideyi P yastiv perevershila spodivannya pidkanclera 1673 roku yepiskop vidav specialnij traktat De archiepiscopatu Gnesnensi u yakomu obgruntovuvav vikonannya povnovazhen arhiyepiskopom Gnyeznenskim znachno oslablenih Tridentskim soborom Najvazhlivishi tvori ta promovi Memoriale nomine Sacra Regiae Majestatis Poloniae et Sueciae ad S R Imp Electores principes et ordines 1658 vidannya 1658 z gollandskim perekladom 1659 gollandskij pereklad Aenspraecke ende over gegeven Memoriael van weghen Sijne Kon Majt van Poolen Sweeden aen de doorluchtige Heeren Keur Fursten des H Roomschen Rijcx 1658 razom iz tekstom latinskim Censura candidatorum sceptri Polonici kilka vidan 1669 kilka vidan 1 ahfywepmrbq gthtrkfl Censure ou discours politique touchant les pretendants a la couronne de Pologne 1669 vidannya 1669 Kolonia 1670 pereklad gollandskij Censura of oordeel over de Trachters naar de kroon van Polen 1669 Mowy polskie z lat 1649 1676 i innych wyd J S Pisarski Mowca polski t 2 Kalisz 1676 J Daneykowicz Ostrowski Swada polska i lacinska t 1 Lublin 1745 Mowy lacinskie z lat 1665 1674 i innych wyd J C Luenig Orationes procerum Europae t 2 Lipsk 1713 niektore mowy wychodzily wowczas osobno zob Estreicher XXIII 341 348Listi ta materiali Do Chrystiana ksiecia lignickiego dat w Krakowie 26 listopada 1669 wyd A Mosbach Wiadomosci do dziejow polskich z archiwum prowincji szlaskiej Ostrow 1860 s 353 Korespondencja z Janem Sobieskim z lat 1668 1670 wyd F Kluczycki Pisma do wieku i sprawa Jana Sobieskiego t 1 cz 1 1629 1671 Krakow 1880 Acta Historica Res Gestas Poloniae Illustrantia t 2 Od Jana Sobieskiego z lat 1670 1673 wyd A Grabowski Ojczyste spominki w pismach do dziejow dawnej Polski t 2 Krakow 1845 s 323 353 Korespondencja m in listy od A C Zaluskiego wyd A C Zaluski Epistolarum historico familiarium tomus primus Braniewo 1709 Korespondencja roznych osob dot m in A Olszowskiego oraz inne dokumenty i materialy wyd F Kluczycki Pisma do wieku i sprawa Jana Sobieskiego t 1 cz 1 1629 1671 Krakow 1880 t 1 cz 2 1672 1674 Krakow 1881 A C Zaluski Epistolarum historico familiarium t 1 cz 1 Braniewo 1709 t 1 cz 2 Braniewo 1710PrimitkiInternetowy Polski Slownik Biograficzny d Track Q96022943 Rodzina herbarz szlachty polskie t XII Warszawa 1915 s 331 Archbishop Andrzej Olszowski Catholic hierarchy Maria Wichowa Malecki epizod biografii Andrzeja Frycza Modrzewskiego Acta Universitatis Lodziensis Folia Litteraria Polonica 6 2001 s 21 22 Tomasz Slawinski Krag rodzinny prymasa Andrzeja Olszowskiego Prace Polonistyczne seria LXXIII 2018 Ss 27 40 ISSN 0079 4791 Wladyslaw Czaplinski Andrzej Olszowski h Prus II Internetowy Polski Slownik Biograficzny Katalog arcybiskupow gnieznienskich krytycznie zestawiony przez X J Korytkowskiego Kanonika Metropol Gnieznienskiego Poznan 1881 s 69 Andrzej Olszowski Prymas Polski Mikolaj Pukianiec Organizacja i funkcjonowanie poznanskiej kapituly katedralnej w XVII wieku s 23 Dorota Chrzanowska Polityka podkanclerzego koronnego Andrzeja Olszowskiego wobec wielkiego elektora w latach 1669 1673 w Rocznik Naukowo Dydaktyczny 1972 Z 43 Prace Historyczne 6 s 419 Urzednicy dawnej Rzeczypospolitej XII XVIII wieku spisy T X Urzednicy centralni i nadworni Polski XIV XVIII wieku spisy pod red Antoniego Gasiorowskiego oprac Krzysztof Chlapowski et al Polska Akademia Nauk Biblioteka Kornicka Instytut Historii Kornik Biblioteka Kornicka 1992 s 138 Volumina Legum t IV Petersburg 1860 s 432 Urzednicy dawnej Rzeczypospolitej XII XVIII wieku spisy T X Urzednicy centralni i nadworni Polski XIV XVIII wieku spisy pod red Antoniego Gasiorowskiego oprac Krzysztof Chlapowski et al Polska Akademia Nauk Biblioteka Kornicka Instytut Historii Kornik Biblioteka Kornicka 1992 s 112 Volumina Legum t IV Petersburg 1860 481 Volumina Legum t IV Petersburg 1860 s 498 Waclaw Uruszczak Fakcje senatorskie w sierpniu 1668 roku w Parlament prawo ludzie studia ofiarowane profesorowi Juliuszowi Bardachowi w szesciesieciolecie pracy tworczej Warszawa 1996 s 317 Porzadek na seymie walnym electiey miedzy Warszawa a Wola przez opisane artykuly do samego tylko aktu elekcyey nalezace vchwalony y postanowiony Roku Panskiego tysiac szescset szescdziesiat dziewiatego dnia wtorego miesiaca maia b n s Volumina Legum t V Petersburg 1860 s 64 Janusz Dabrowski Proby rozwiazania konfliktu kozackiego w latach 1648 1672 przez polskie elity polityczne SOCIUM Almanah socialnoyi istoriyi Vipusk 7 2007 s 154 Volumina Legum t V Petersburg 1860 s 129 Volumina Legum t V Petersburg 1860 s 161 Porzadek Na Seymie Walnym Elekcyey Miedzy Warszawa a Wola przez opisane Artykuly do samego tylko Aktu Elekcyey nalezace uchwalony y postanowiony Roku Panskiego Tysiac Szesc Set Siedmdziesiat Czwartego dnia Dwudziestego Miesiaca Kwietnia s 28 Olszowski Andrzej h Prus W Wladyslaw Czaplinski Polski Slownik Biograficzny T 24 Wroclaw Zaklad Narodowy im Ossolinskich Wyd PAN 1979 s 42 46 Michal Wardzynski Import kamieni i dziel rzezby z Gotlandii i Olandii do Rzeczypospolitej od XIII do 2 polowy XVIII w w Porta Aurea Rocznik Instytutu Historii Sztuki Uniwersytetu Gdanskiego 9 s 93 2010 Malgorzata Omilanowska red nauk Gdansk Wyd Uniwersytetu Gdanskiego ISSN 1234 1533 Heidelberg University Library Maria Wichowa Pisarstwo prymasa Andrzeja Olszowskiego 1623 1677 w Prace Polonistyczne seria LXXIII 2018 s 107 Maria Wichowa Pisarstwo prymasa Andrzeja Olszowskiego 1623 1677 w Prace Polonistyczne seria LXXIII 2018 s 108 Maria Wichowa Pisarstwo prymasa Andrzeja Olszowskiego 1623 1677 w Prace Polonistyczne seria LXXIII 2018 ss 108 109 Maria Wichowa Pisarstwo prymasa Andrzeja Olszowskiego 1623 1677 w Prace Polonistyczne seria LXXIII 2018 s 128 Maria Wichowa Pisarstwo prymasa Andrzeja Olszowskiego 1623 1677 w Prace Polonistyczne seria LXXIII 2018 s 109 Bogumil Szady Przynaleznosc metropolitalna diecezji Luckiej w okresie nowozytnym w ROCZNIKI HUMANISTYCZNE Tom LXX zeszyt 2 2022 s 62 LiteraturaBibliografia Literatury Polskiej Nowy Korbut t 3 Pismiennictwo Staropolskie Panstwowy Instytut Wydawniczy Warszawa 1965 s 36 37PosilannyaWladyslaw Czaplinski Andrzej Olszowski h Prus II Internetowy Polski Slownik Biograficzny Andrzej Olszowski Prymas Polski Archbishop Andrzej Olszowski Catholic hierarchy Lukasz Cwikla Walerian Olszowski herbu Prus II zm 1650 ojciec prymasa Andrzeja Olszowskiego i dobrodziej familii w pamieci potomstwa wyrazonej na nagrobku ojca w Stolcu w Acta Universitatis Lodziensis Folia Historica Nr 98 2017 ss 9 23 Acta Universitatis Lodziensis Folia Historica Tvori Andzheya Olshovskogo na servisi Polona pl

Дата публікації:
Топ