Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Історико-географічний регіон — одне з основних понять регіоналістики історичної дає змогу науковцям, по-перше, досліджувати той чи інший регіон — певний «територіальний соціум» — в історико-культурному контексті, а по-друге, реконструювати регіональні соціуми, що існували в минулому. Він також сприяє узгодженню різних методів ідентифікації соціопросторових утворень, пошуку відповідностей між історично-етнографічними та етнокультурними регіональними одиницями (історико-культурні ареали, історичні та етнографічні краї, історичні та етнічні землі тощо), уточненню кордонів етнічних територій, врахуванню історичної об'єктивної мінливості адміністративно-територіальних поділів і суб'єктивної мінливості регіональних означень у суспільній свідомості.
Одним із завдань реконструкції історико-географічного регіону є створення наукового міждисциплінарного апарату для дослідження процесів регіоналізації соціумів, регіональних ідентифікацій, групових стимулів поведінки, напрямів колонізаційних процесів, міграцій. Простеження еволюції історико-географічного регіону створює ґрунт для дослідження просторово-часових параметрів функціонування територіальних спільнот на кожному історичному етапі, систем природокористування і господарської організації, регіональних особливостей світосприймання, способів самоорганізації місцевих громад.
Термін «історико-географічний регіон» у розрізі понять історичної регіоналістики почав уживатися порівняно недавно. Протягом майже всього XX століття використовувалося поняття «край», яке, виявилося, малопридатним для визначення історичних змін кордонів «територіальних соціумів», тому воно й було замінене більш точним у цьому сенсі терміном. історико-географічний регіон враховуються: характер розселення тамтешніх мешканців і способи освоєння ними території, ступінь збереженості ними комплексів традиційної культури й особливості їхнього менталітету.
Підставою для виокремлення таких регіонів є наявність у тих чи інших територіальних утворень: а) ознак, які характерні саме для цих територій; б) внутрішніх регіональних елементів та системних зв'язків між ними. В основу ретроспективної регіоналізації кладуться природно-географічні (ландшафтоутворюючі), економічні, політичні, етнічні ознаки. Насамперед беруться до уваги відмінності в соціально-економічному й політичному розвитку, територіальній організації, правовій, політичній, соціонормативній культурі, мовні та конфесійні орієнтації.
Історико-географічні регіони України
Сучасний регіональний поділ України на Західну, Східну, Центр і Південну лише приблизно відображає ту її територіальну структуру, яка склалася історично. Ретроспективну регіоналізацію в Україні утруднює не тільки відсутність усталених універсальних методів ідентифікації соціопросторових утворень, але й розмитість кордонів українських етнографічних територій, різнорівневість історично-етнографічних та етнокультурних регіональних одиниць. Тому поділ на історико-географічні регіони є досить варіативним і залежить від комбінацій і пріоритетів застосовуваних для потреб тих чи інших досліджень критеріїв типологізації. Такими критеріями можуть бути:
- цивілізаційно-політичний (за належністю певних територій до різних цивілізаційних систем і політичних утворень);
- політико-адміністративний (відповідно до офіційних меж територіальних одиниць, визначених адмін. поділом);
- культурно-етнічний (з поділом на етнічні українські землі та зони міграційного й колонізаційного заселення);
- конфесійний (на основі виділення територій з переважанням представників тієї чи іншої конфесії) тощо.
Як правило, в основу історико-географічного поділу кладеться комплексний принцип, що враховує як природні, господарські, так і історичні та політико-адміністративні чинники. Кордони історико-географічних регіонів не збігаються як із сучасним адміністративно-територіальним, так і з традиційним історико-ландшафтним чи етнографічним поділом. З огляду на мінливість регіональних меж у суспільній свідомості і в адміністративно-територіальних поділах історикові частіше доводиться орієнтуватися насамперед на ті критерії районування, які були прийняті на тому чи іншому історичному етапі і використовувалися тогочасною офіційною статистикою чи історіографією.
Більшість українських істориків XIX — початку XX століття в питанні визначення регіональної структури українських теренів дотримувалася умовного укрупненого поділу українських земель на Правобережну Україну, Лівобережну Україну, Слобідську Україну та Південну Україну. Щодо нечасто вживаного й розмитого поняття «Західна Україна», то ним охоплювалися разом із Галичиною також Поділля, Волинь, Побужжя; остаточно воно усталилося лише після 1921 на означення українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини. Інтерес до проблем української етнічної території, який особливо зріс під час української революції 1917—1921, спонукав істориків до моделювання більш подрібненого поділу. Так, М. Грушевський, розробляючи проект нового районування території Української Народної Республіки (1918), виокремлював 30 українських земель: Київ з околицями, Древлянська земля (див. Древляни), Волинь, Погорина, Болоховська земля, Поросся, Черкаси, Побужжя, Поділля, Брацлавщина, Подністров'я, Помор'я, Одеса, Низ, Січ, Запоріжжя, Нове Запоріжжя, Азовська земля, Половецька земля, Донеччина, Подоння, Сіверщина (Сіверська земля), Чернігівщина, Переяславщина (див. Переяславська земля), Посем'я, Посулля, Полтавщина, Самара, Слобожанщина, Харків.
С.Рудницький виділяв 16 земель: Лемківщина, Бойківщина, Гуцульщина, Підгір'я, Розточчя й Підляшшя, Полісся, Волинь, Поділля, Покуття й Бессарабія, Правобережна Гетьманщина, Лівобережна Гетьманщина, Слобожанщина, Донеччина, Чорноморська низина, Крим, Українське Підкавказзя.
Системно поєднавши географічний, економічний, політичний та етнічний підходи, В. Кубійович поділив українські етнічні території на 16 історико-географічних країв: Карпатська Україна, Галичина, Буковина, Волинь, Холмщина й Підляшшя, Поділля, Київська земля, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Одещина, Дніпровщина (Запоріжжя), Донеччина, Крим, Кубань, Східне Передкавказзя.
Сучасний підхід до історико-географічного районування території України ґрунтується на дослідженні процесів зародження, формування й розселення українського етносу із урахуванням етапів його розвитку в умовах тривалої бездержавності та в складі різних неукраїнських державних утворень. Беручи за основу традиційну схему районування, сучасна історична наука вводить додаткові рівні поділу території на історико-географічні зони (чи землі), у складі яких можуть виділятися історико-географічні краї. Узагальнена схема регіоналізації України найчастіше є такою:
- Правобережна Україна (Київщина, Волинь, Поділля);
- Західна Україна (Галичина, Буковина, Закарпаття, Холмщина і Підляшшя);
- Лівобережна Україна (Чернігівщина, Полтавщина); Слобідська Україна (Харківщина, Сумщина);
- Південна Україна (Запоріжжя, Причорномор'я, Приазов'я, в тому числі Донеччина, Буджак, Бессарабія, Крим).
Методологічну базу для вдосконалення ретроспективного історично-регіонального поділу України створюють підходи, запропоновані в рамках «нової локальної історії», «регіональної герменевтики» та екогомології. «Нова локальна історія» обстоює погляд на історико-географічний регіон не лише як на освоєну в процесі тривалої еволюції територію, а як на складову частину територіального і духовного соціуму, що має досить чіткі кордони й відносно цілісну інфраструктуру свого життєзабезпечення. «Регіональна герменевтика» зосереджується на тлумаченні текстів як продуктів певної культурної традиції, прокладаючи шлях до більш точного відтворення ментальних особливостей локальних спільнот. Екогомологія фокусує увагу на залежності фізичного і психічного розвитку людини в тих чи інших ареалах від антропогенно-техногенних впливів.
Етапи становлення територіального поділу України
1. Заселення українських земель. Трипільська протоцивілізація
За дослідженнями антропологів, що трипільці є одними із предків слов’ян. Початок трипільської культури — середина VI тис. до н. е. (5450 р. до н. е.). Найдавніша трипільська спільнота проживала між Карпатами, Прутом і Дністром. Наприкінці VI тис. до н. е. трипільська колонізація досягла середньої течії Південного Бугу, а потім поширилася далі на південний схід – до Дніпра і на його Лівобережжя. Період культурного піднесення трипільської протоцивілізації тривав до початку III тис. до н. е. На території України пам’ятки трипільської культури виявлені у 19 областях і у 2100 населених пунктах, більшість із яких розташована на Правобережжі.
2. Велика Скіфія. Велика Сарматія
Наприкінці VI століття скіфи займали територію, обмежену на заході по Істру (Дунаю), сході — по Танаїсу (Дону). На півдні Скіфія сягала берегів Чорного моря, на півночі — верхів'їв Південного Бугу і Середнього Подніпров'я. Центром Великої Скіфії було Кам’янське городище на Дніпрі. Після того як у III столітті до н. е. сармати витіснили скіфів із причорноморських степів, вони розселилися у степовому Криму, де утворили нове об'єднання — Малу Скіфію — зі столицею у Неаполі (поблизу сучасного Сімферополя). У скіфський та сарматський період територію України також заселяли різноетнічні племена: у степах Північного Причорномор'я тривалий час сусідами сарматів були пізні скіфи, а згодом — готи; на півночі — у лісостеповому Правобережжі і Лівобережжі — сарматські володіння межували із землями слов'ян.
3. Розселення ранніх слов'ян. Антія
Від V століття починається слов'янський період, для якого по VII століття характерне масове розселення з регіону Вісли й Одри та взаємозмішування з іншими етносами. Ареал ранньої східнослов'янської етномовної спільності збігався зі східною частиною прабатьківщини слов'ян між Верхнім Дністром, Прип'яттю, Середнім Дніпром і південним Степом, отже, повністю вкладався в межі протоукраїнської (тобто ранньоукраїнської) етномовної території.
4. Київська держава. Руські удільні князівства XII–першої половини XIII століття
Протягом VII—VIII століття у процесі дальшої економічної, культурної і мовної консолідації відбувалося переростання окремих етнічно-політичних спільнот (так званих «союзів племен») у феодальні князівства. Таких феодальних князівств було десь 12—14. Унаслідок їх поступового об'єднання на рубежі VIII—IX століть виникла могутня держава Русь. Спочатку Київська Русь складалася лише з Київської, Чернігівської та Переяславської земель з центром держави у Києві. На 60-ті роки IX століття Київська Русь також об'єднувала лише українські племена — полян, деревлян, південних дреговичів та чернігівську частину сіверян. В останній чверті IX століття влада київського князя поширилася на полочан і смоленських кривичів, а після того, як у 882 році Київ захопив новгородський князь Олег, до Київської Русі було приєднано й землі псковських кривичів та ільменських словенів. Наступник Олега князь Ігор підкорив уличів і тиверців. Протягом X—початку XII століття до Київської Русі увійшли всі землі східних слов'ян і багатьох неслов'янських племен (фіно-угорські племена мурома, меря, весь, балтійська голядь, тюркські торки і берендеї та інші.
5. Українська козацька держава (Територія Війська Запорозького)
Козаки селилися у степах по берегах Дніпра, Південного Бугу, Кальміусу та їхніх притоках —– річках Оріль, Домоткань, Самоткань, Самара, Вовча, Томаківка, Базавлук, Сура та інших. Район дніпровських порогів, який охоплював землі від гирла річки Самари до острова Хортиці (від сучасного Дніпра до Запоріжжя), і за порогами – у пониззі Дніпра — був найбільш освоєним. У XVI—XVII століттях володіння Запорозької Січі на сході простягалися до Дону. У XVI столітті виникли численні козацькі зимівники і хутори на Донбасі. У XVII столітті козацька слобода з'явилася на території сучасного Донецька (в Олександрівському урочищі). В універсалі гетьмана Богдана Хмельницького за 1656 рік східні рубежі Запорізької Січі визначалися наступним чином: «…від самарських земель через степ до самої річки Дону, де ще до гетьмана козацького Предслава Лянцкоронського козаки запорозькі мали свої зимівники». На заході запорожці поступово просувалися у землі Дніпровсько-Бузького і Бузько-Дністровського межиріччя.
6. Україна
Упродовж XVII—XVIII століть проходив процес формування національної території українців. Наприкінці XVIII—на початку XIX століття він, в основному, завершився: наприкінці XVII—XVIII століттях вихідцями із українських земель найактивніше заселялися Лівобережна та Слобідська Україна, у XVIII столітті ними знову були освоєні землі Правобережжя, зокрема Поділля, наприкінці XVIII століття українські козаки і селяни також заселили Південь України. Процес формування національної території супроводжувався поширенням назви «Україна» на всі землі, заселені українцями.
Примітки
- Верменич Ярослава Історико-географічний регіон [ 21 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Щодра Ольга Історична географія України… — С. 48.
- Щодра Ольга Історична географія України… — С. 66.
- Щодра Ольга Історична географія України… — С. 69.
- Щодра Ольга Історична географія України… — С. 71.
- Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів… [ 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів… [ 27 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Щодра Ольга Історична географія України… — С. 223—224.
- Щодра Ольга Історична географія України… — С. 277.
Джерела та література
- Верменич Ярослава Історико-географічний регіон [ 8 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — .
- Щодра Ольга Історична географія України від найдавніших часів до кінця XVIII століття: навчальний посібник. — Львів, 2016.
- Півторак Григорій Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: міфи і правда про трьох братів слов'янських зі "спільної колиски". — Київ: Академія, 2001. — 148 с.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Istoriko geografichnij region odne z osnovnih ponyat regionalistiki istorichnoyi daye zmogu naukovcyam po pershe doslidzhuvati toj chi inshij region pevnij teritorialnij socium v istoriko kulturnomu konteksti a po druge rekonstruyuvati regionalni sociumi sho isnuvali v minulomu Vin takozh spriyaye uzgodzhennyu riznih metodiv identifikaciyi socioprostorovih utvoren poshuku vidpovidnostej mizh istorichno etnografichnimi ta etnokulturnimi regionalnimi odinicyami istoriko kulturni areali istorichni ta etnografichni krayi istorichni ta etnichni zemli tosho utochnennyu kordoniv etnichnih teritorij vrahuvannyu istorichnoyi ob yektivnoyi minlivosti administrativno teritorialnih podiliv i sub yektivnoyi minlivosti regionalnih oznachen u suspilnij svidomosti Odnim iz zavdan rekonstrukciyi istoriko geografichnogo regionu ye stvorennya naukovogo mizhdisciplinarnogo aparatu dlya doslidzhennya procesiv regionalizaciyi sociumiv regionalnih identifikacij grupovih stimuliv povedinki napryamiv kolonizacijnih procesiv migracij Prostezhennya evolyuciyi istoriko geografichnogo regionu stvoryuye grunt dlya doslidzhennya prostorovo chasovih parametriv funkcionuvannya teritorialnih spilnot na kozhnomu istorichnomu etapi sistem prirodokoristuvannya i gospodarskoyi organizaciyi regionalnih osoblivostej svitosprijmannya sposobiv samoorganizaciyi miscevih gromad Termin istoriko geografichnij region u rozrizi ponyat istorichnoyi regionalistiki pochav uzhivatisya porivnyano nedavno Protyagom majzhe vsogo XX stolittya vikoristovuvalosya ponyattya kraj yake viyavilosya malopridatnim dlya viznachennya istorichnih zmin kordoniv teritorialnih sociumiv tomu vono j bulo zaminene bilsh tochnim u comu sensi terminom istoriko geografichnij region vrahovuyutsya harakter rozselennya tamteshnih meshkanciv i sposobi osvoyennya nimi teritoriyi stupin zberezhenosti nimi kompleksiv tradicijnoyi kulturi j osoblivosti yihnogo mentalitetu Pidstavoyu dlya viokremlennya takih regioniv ye nayavnist u tih chi inshih teritorialnih utvoren a oznak yaki harakterni same dlya cih teritorij b vnutrishnih regionalnih elementiv ta sistemnih zv yazkiv mizh nimi V osnovu retrospektivnoyi regionalizaciyi kladutsya prirodno geografichni landshaftoutvoryuyuchi ekonomichni politichni etnichni oznaki Nasampered berutsya do uvagi vidminnosti v socialno ekonomichnomu j politichnomu rozvitku teritorialnij organizaciyi pravovij politichnij socionormativnij kulturi movni ta konfesijni oriyentaciyi Istoriko geografichni regioni UkrayiniSuchasnij regionalnij podil Ukrayini na Zahidnu Shidnu Centr i Pivdennu lishe priblizno vidobrazhaye tu yiyi teritorialnu strukturu yaka sklalasya istorichno Retrospektivnu regionalizaciyu v Ukrayini utrudnyuye ne tilki vidsutnist ustalenih universalnih metodiv identifikaciyi socioprostorovih utvoren ale j rozmitist kordoniv ukrayinskih etnografichnih teritorij riznorivnevist istorichno etnografichnih ta etnokulturnih regionalnih odinic Tomu podil na istoriko geografichni regioni ye dosit variativnim i zalezhit vid kombinacij i prioritetiv zastosovuvanih dlya potreb tih chi inshih doslidzhen kriteriyiv tipologizaciyi Takimi kriteriyami mozhut buti civilizacijno politichnij za nalezhnistyu pevnih teritorij do riznih civilizacijnih sistem i politichnih utvoren politiko administrativnij vidpovidno do oficijnih mezh teritorialnih odinic viznachenih admin podilom kulturno etnichnij z podilom na etnichni ukrayinski zemli ta zoni migracijnogo j kolonizacijnogo zaselennya konfesijnij na osnovi vidilennya teritorij z perevazhannyam predstavnikiv tiyeyi chi inshoyi konfesiyi tosho Yak pravilo v osnovu istoriko geografichnogo podilu kladetsya kompleksnij princip sho vrahovuye yak prirodni gospodarski tak i istorichni ta politiko administrativni chinniki Kordoni istoriko geografichnih regioniv ne zbigayutsya yak iz suchasnim administrativno teritorialnim tak i z tradicijnim istoriko landshaftnim chi etnografichnim podilom Z oglyadu na minlivist regionalnih mezh u suspilnij svidomosti i v administrativno teritorialnih podilah istorikovi chastishe dovoditsya oriyentuvatisya nasampered na ti kriteriyi rajonuvannya yaki buli prijnyati na tomu chi inshomu istorichnomu etapi i vikoristovuvalisya togochasnoyu oficijnoyu statistikoyu chi istoriografiyeyu Bilshist ukrayinskih istorikiv XIX pochatku XX stolittya v pitanni viznachennya regionalnoyi strukturi ukrayinskih tereniv dotrimuvalasya umovnogo ukrupnenogo podilu ukrayinskih zemel na Pravoberezhnu Ukrayinu Livoberezhnu Ukrayinu Slobidsku Ukrayinu ta Pivdennu Ukrayinu Shodo nechasto vzhivanogo j rozmitogo ponyattya Zahidna Ukrayina to nim ohoplyuvalisya razom iz Galichinoyu takozh Podillya Volin Pobuzhzhya ostatochno vono ustalilosya lishe pislya 1921 na oznachennya ukrayinskih zemel u skladi Polshi Rumuniyi Chehoslovachchini Interes do problem ukrayinskoyi etnichnoyi teritoriyi yakij osoblivo zris pid chas ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 sponukav istorikiv do modelyuvannya bilsh podribnenogo podilu Tak M Grushevskij rozroblyayuchi proekt novogo rajonuvannya teritoriyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1918 viokremlyuvav 30 ukrayinskih zemel Kiyiv z okolicyami Drevlyanska zemlya div Drevlyani Volin Pogorina Bolohovska zemlya Porossya Cherkasi Pobuzhzhya Podillya Braclavshina Podnistrov ya Pomor ya Odesa Niz Sich Zaporizhzhya Nove Zaporizhzhya Azovska zemlya Polovecka zemlya Donechchina Podonnya Sivershina Siverska zemlya Chernigivshina Pereyaslavshina div Pereyaslavska zemlya Posem ya Posullya Poltavshina Samara Slobozhanshina Harkiv S Rudnickij vidilyav 16 zemel Lemkivshina Bojkivshina Guculshina Pidgir ya Roztochchya j Pidlyashshya Polissya Volin Podillya Pokuttya j Bessarabiya Pravoberezhna Getmanshina Livoberezhna Getmanshina Slobozhanshina Donechchina Chornomorska nizina Krim Ukrayinske Pidkavkazzya Sistemno poyednavshi geografichnij ekonomichnij politichnij ta etnichnij pidhodi V Kubijovich podiliv ukrayinski etnichni teritoriyi na 16 istoriko geografichnih krayiv Karpatska Ukrayina Galichina Bukovina Volin Holmshina j Pidlyashshya Podillya Kiyivska zemlya Chernigivshina Poltavshina Harkivshina Odeshina Dniprovshina Zaporizhzhya Donechchina Krim Kuban Shidne Peredkavkazzya Suchasnij pidhid do istoriko geografichnogo rajonuvannya teritoriyi Ukrayini gruntuyetsya na doslidzhenni procesiv zarodzhennya formuvannya j rozselennya ukrayinskogo etnosu iz urahuvannyam etapiv jogo rozvitku v umovah trivaloyi bezderzhavnosti ta v skladi riznih neukrayinskih derzhavnih utvoren Beruchi za osnovu tradicijnu shemu rajonuvannya suchasna istorichna nauka vvodit dodatkovi rivni podilu teritoriyi na istoriko geografichni zoni chi zemli u skladi yakih mozhut vidilyatisya istoriko geografichni krayi Uzagalnena shema regionalizaciyi Ukrayini najchastishe ye takoyu Pravoberezhna Ukrayina Kiyivshina Volin Podillya Zahidna Ukrayina Galichina Bukovina Zakarpattya Holmshina i Pidlyashshya Livoberezhna Ukrayina Chernigivshina Poltavshina Slobidska Ukrayina Harkivshina Sumshina Pivdenna Ukrayina Zaporizhzhya Prichornomor ya Priazov ya v tomu chisli Donechchina Budzhak Bessarabiya Krim Metodologichnu bazu dlya vdoskonalennya retrospektivnogo istorichno regionalnogo podilu Ukrayini stvoryuyut pidhodi zaproponovani v ramkah novoyi lokalnoyi istoriyi regionalnoyi germenevtiki ta ekogomologiyi Nova lokalna istoriya obstoyuye poglyad na istoriko geografichnij region ne lishe yak na osvoyenu v procesi trivaloyi evolyuciyi teritoriyu a yak na skladovu chastinu teritorialnogo i duhovnogo sociumu sho maye dosit chitki kordoni j vidnosno cilisnu infrastrukturu svogo zhittyezabezpechennya Regionalna germenevtika zoseredzhuyetsya na tlumachenni tekstiv yak produktiv pevnoyi kulturnoyi tradiciyi prokladayuchi shlyah do bilsh tochnogo vidtvorennya mentalnih osoblivostej lokalnih spilnot Ekogomologiya fokusuye uvagu na zalezhnosti fizichnogo i psihichnogo rozvitku lyudini v tih chi inshih arealah vid antropogenno tehnogennih vpliviv Etapi stanovlennya teritorialnogo podilu Ukrayini1 Zaselennya ukrayinskih zemel Tripilska protocivilizaciya Za doslidzhennyami antropologiv sho tripilci ye odnimi iz predkiv slov yan Pochatok tripilskoyi kulturi seredina VI tis do n e 5450 r do n e Najdavnisha tripilska spilnota prozhivala mizh Karpatami Prutom i Dnistrom Naprikinci VI tis do n e tripilska kolonizaciya dosyagla serednoyi techiyi Pivdennogo Bugu a potim poshirilasya dali na pivdennij shid do Dnipra i na jogo Livoberezhzhya Period kulturnogo pidnesennya tripilskoyi protocivilizaciyi trivav do pochatku III tis do n e Na teritoriyi Ukrayini pam yatki tripilskoyi kulturi viyavleni u 19 oblastyah i u 2100 naselenih punktah bilshist iz yakih roztashovana na Pravoberezhzhi 2 Velika Skifiya Velika Sarmatiya Naprikinci VI stolittya skifi zajmali teritoriyu obmezhenu na zahodi po Istru Dunayu shodi po Tanayisu Donu Na pivdni Skifiya syagala beregiv Chornogo morya na pivnochi verhiv yiv Pivdennogo Bugu i Serednogo Podniprov ya Centrom Velikoyi Skifiyi bulo Kam yanske gorodishe na Dnipri Pislya togo yak u III stolitti do n e sarmati vitisnili skifiv iz prichornomorskih stepiv voni rozselilisya u stepovomu Krimu de utvorili nove ob yednannya Malu Skifiyu zi stoliceyu u Neapoli poblizu suchasnogo Simferopolya U skifskij ta sarmatskij period teritoriyu Ukrayini takozh zaselyali riznoetnichni plemena u stepah Pivnichnogo Prichornomor ya trivalij chas susidami sarmativ buli pizni skifi a zgodom goti na pivnochi u lisostepovomu Pravoberezhzhi i Livoberezhzhi sarmatski volodinnya mezhuvali iz zemlyami slov yan 3 Rozselennya rannih slov yan Antiya Vid V stolittya pochinayetsya slov yanskij period dlya yakogo po VII stolittya harakterne masove rozselennya z regionu Visli j Odri ta vzayemozmishuvannya z inshimi etnosami Areal rannoyi shidnoslov yanskoyi etnomovnoyi spilnosti zbigavsya zi shidnoyu chastinoyu prabatkivshini slov yan mizh Verhnim Dnistrom Prip yattyu Serednim Dniprom i pivdennim Stepom otzhe povnistyu vkladavsya v mezhi protoukrayinskoyi tobto rannoukrayinskoyi etnomovnoyi teritoriyi 4 Kiyivska derzhava Ruski udilni knyazivstva XII pershoyi polovini XIII stolittya Protyagom VII VIII stolittya u procesi dalshoyi ekonomichnoyi kulturnoyi i movnoyi konsolidaciyi vidbuvalosya pererostannya okremih etnichno politichnih spilnot tak zvanih soyuziv plemen u feodalni knyazivstva Takih feodalnih knyazivstv bulo des 12 14 Unaslidok yih postupovogo ob yednannya na rubezhi VIII IX stolit vinikla mogutnya derzhava Rus Spochatku Kiyivska Rus skladalasya lishe z Kiyivskoyi Chernigivskoyi ta Pereyaslavskoyi zemel z centrom derzhavi u Kiyevi Na 60 ti roki IX stolittya Kiyivska Rus takozh ob yednuvala lishe ukrayinski plemena polyan derevlyan pivdennih dregovichiv ta chernigivsku chastinu siveryan V ostannij chverti IX stolittya vlada kiyivskogo knyazya poshirilasya na polochan i smolenskih krivichiv a pislya togo yak u 882 roci Kiyiv zahopiv novgorodskij knyaz Oleg do Kiyivskoyi Rusi bulo priyednano j zemli pskovskih krivichiv ta ilmenskih sloveniv Nastupnik Olega knyaz Igor pidkoriv ulichiv i tiverciv Protyagom X pochatku XII stolittya do Kiyivskoyi Rusi uvijshli vsi zemli shidnih slov yan i bagatoh neslov yanskih plemen fino ugorski plemena muroma merya ves baltijska golyad tyurkski torki i berendeyi ta inshi 5 Ukrayinska kozacka derzhava Teritoriya Vijska Zaporozkogo Kozaki selilisya u stepah po beregah Dnipra Pivdennogo Bugu Kalmiusu ta yihnih pritokah richkah Oril Domotkan Samotkan Samara Vovcha Tomakivka Bazavluk Sura ta inshih Rajon dniprovskih porogiv yakij ohoplyuvav zemli vid girla richki Samari do ostrova Hortici vid suchasnogo Dnipra do Zaporizhzhya i za porogami u ponizzi Dnipra buv najbilsh osvoyenim U XVI XVII stolittyah volodinnya Zaporozkoyi Sichi na shodi prostyagalisya do Donu U XVI stolitti vinikli chislenni kozacki zimivniki i hutori na Donbasi U XVII stolitti kozacka sloboda z yavilasya na teritoriyi suchasnogo Donecka v Oleksandrivskomu urochishi V universali getmana Bogdana Hmelnickogo za 1656 rik shidni rubezhi Zaporizkoyi Sichi viznachalisya nastupnim chinom vid samarskih zemel cherez step do samoyi richki Donu de she do getmana kozackogo Predslava Lyanckoronskogo kozaki zaporozki mali svoyi zimivniki Na zahodi zaporozhci postupovo prosuvalisya u zemli Dniprovsko Buzkogo i Buzko Dnistrovskogo mezhirichchya 6 Ukrayina Uprodovzh XVII XVIII stolit prohodiv proces formuvannya nacionalnoyi teritoriyi ukrayinciv Naprikinci XVIII na pochatku XIX stolittya vin v osnovnomu zavershivsya naprikinci XVII XVIII stolittyah vihidcyami iz ukrayinskih zemel najaktivnishe zaselyalisya Livoberezhna ta Slobidska Ukrayina u XVIII stolitti nimi znovu buli osvoyeni zemli Pravoberezhzhya zokrema Podillya naprikinci XVIII stolittya ukrayinski kozaki i selyani takozh zaselili Pivden Ukrayini Proces formuvannya nacionalnoyi teritoriyi suprovodzhuvavsya poshirennyam nazvi Ukrayina na vsi zemli zaseleni ukrayincyami PrimitkiVermenich Yaroslava Istoriko geografichnij region 21 serpnya 2020 u Wayback Machine Shodra Olga Istorichna geografiya Ukrayini S 48 Shodra Olga Istorichna geografiya Ukrayini S 66 Shodra Olga Istorichna geografiya Ukrayini S 69 Shodra Olga Istorichna geografiya Ukrayini S 71 Pivtorak G Pohodzhennya ukrayinciv rosiyan bilorusiv 4 grudnya 2020 u Wayback Machine Pivtorak G Pohodzhennya ukrayinciv rosiyan bilorusiv 27 sichnya 2021 u Wayback Machine Shodra Olga Istorichna geografiya Ukrayini S 223 224 Shodra Olga Istorichna geografiya Ukrayini S 277 Dzherela ta literaturaVermenich Yaroslava Istoriko geografichnij region 8 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J 672 s il ISBN 966 00 0610 1 Shodra Olga Istorichna geografiya Ukrayini vid najdavnishih chasiv do kincya XVIII stolittya navchalnij posibnik Lviv 2016 Pivtorak Grigorij Pohodzhennya ukrayinciv rosiyan bilorusiv ta yihnih mov mifi i pravda pro troh brativ slov yanskih zi spilnoyi koliski Kiyiv Akademiya 2001 148 s PosilannyaEtnokulturni regioni Ukrayini