Політи́чна па́ртія — особлива громадська організація (об'єднання), яка прагне досягти мети, загальної для її членів шляхом отримання і здійснення політичної влади. Інструментом партії є оволодіння політичною владою в державі або взяти в ній участь через своїх представників в органах державної влади та місцевого самоврядування. У демократичних країнах політичні партії керуються інтересами своїх виборців.
В Україні політи́чна па́ртія — це зареєстроване згідно з Законом України добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Історія. Завдання
Термін «партія» (лат. pars/partis — частина, галузь, відділ) існує ще з давньоримських часів, поняття «політична партія» як ми розуміємо його зараз — витвір новітньої доби. Звичайно, різноманітні політичні групи, клуби та кліки такі ж старі, як і сама політика, але політичні партії у сучасному їх значенні тісно пов'язані зі становленням і розвитком представницької демократії та основного її елементу — парламентаризму як форми і методу організації та здійснення влади.
У більшості західних демократій виникнення політичних партій відбувалося поряд з поширенням права участі у виборах на все ширші верстви суспільства. Розширення народного представництва в органах влади не могло не вплинути на сам механізм виборчого процесу та його дійових осіб. Політики не могли більше ігнорувати значну кількість своїх потенційних прихильників. Зі зростанням кількості осіб, які не лише мають , але й , з'явилася небезпека безладдя у вільному політичному суперництві. За умов, коли на політичній арені відбувається строката метушня великої кількості кандидатів з різнобарвними політичними гаслами і програмами, виборець у такому хаосі політичних прапорів навряд чи міг зробити обдуманий і виважений вибір.
Крім того, у парламентській системі за такого величезного розмаїття представлених точок зору було вкрай складною, якщо не сказати майже неможливою, справою. Таким чином, постала необхідність певних форм організації між офіційними особами чи кандидатами на політичні посади і тими групами громадян, котрі їх підтримують, з метою сприяння цим особам у здобутті або збереженні влади. Так, протягом XIX — початку XX століть у західних демократіях виникають політичні партії, які об'єднують громадян у більш чи менш формально організовані структури, призначені забезпечити кандидатів на політичні посади у державі і культивувати громадську підтримку в суспільстві, необхідну для їх обрання на основі їхніх спільних заяв принципів і програм діяльності.
Спочатку це були так звані «внутрішньо створені» партії в межах певної парламентської асамблеї, у подальшому переважали «зовнішньо створені» (поза парламентом) партії, які відображали вимоги і потреби різних соціальних верств і класів для їх законодавчого та самоврядного представництва. Яскравим прикладом таких «зовнішньо створених» партій є соціалістичні робітничі партії, що поширилися в Європі з початку минулого століття. Трохи пізніше таким чином виникли комуністичні, націоналістичні та фашистські партії, котрі вимагали вже не лише реформ, але повної трансформації суспільств, у яких вони діяли. Поява та розвиток цих партій знаходили сприятливий ґрунт саме серед суспільств з нерозвиненими демократичними інституціями, передусім такими як парламент та інші , а також за умов слабкої, хиткої виконавчої влади.
Політична партія ставала практичним засобом, що відкриває канали зв'язку, комунікації серед різних соціальних груп, виявляючи і представляючи їхні інтереси; інструментом, який виражає під спільним знаменником об'єднаний політичний вибір її членів і прихильників.
Ідентифікація посадових осіб за певною партією слугувала продовженням політичного процесу. Окремі особи, зрештою, полишали політичну діяльність, але те, що вони зробили, перебуваючи на посадах, створювало імідж їхньої партії. Коли час розмірковувань виходив, виборець часто підтримував або відкидав ту чи іншу партію безвідносно до змін у складі її кандидатів. На багатьох виборців з часом назви партій вже діяли як певні кодові символи, які викликали прихильну або несхвальну реакцію, навіть коли виборець мало знав про склад та особисті якості партійних кандидатів.
Таким чином, природа політичної партії полягає в тому, що вона об'єднує у своїй структурі громадян певних соціальних верств і груп, а також завдяки цій структурі партія бере участь у процесах здобуття, утримання та впливу на державну владу.
З іншого боку, політична партія як організована частина певної соціальної спільноти відображає її політичну ідеологію у прагненні змінити або зберегти існуючі у суспільстві відносини, а також роль, характер і реалізацію державної влади. Партія чи кілька партій репрезентують відповідний політичний рух, що несе у собі певну ідеологію стосовно . У руслі будь-якого руху політичних ідей партія відіграє роль організованої структури цього суспільного руху, реалізатора і втілювача його ідеології в суспільстві через участь у політичному процесі. Тому справедливим є також визначення політичної партії як організації, що прагне досягти політичної влади шляхом обрання своїх членів на державні посади з тим, щоб її політична філософія могла бути відображена у державній політиці.
Політична партія у політичній системі суспільства є важливим і необхідним елементом здобуття, впливу та здійснення політичної влади. Вона є тим інститутом політичної системи, що акумулює і виражає тих чи інших суб'єктів політики, які спрямовані на здобуття або утримання державної влади, крізь призму їхніх ідеологічних засад.
Класифікація політичних партій
1.Соціально-класовий критерій:
- буржуазні
- трудящі
- примирні
2.За організації (критерії Дюверже):
- масові
- кадрові
3.За рівнем участі у владі:
- правлячі
- опозиційні
- що не набрали достатньої кількості голосів
4.За місцем у партійному спектрі:
- праві
- центристи
- ліві
- мішані
5.За організаційною структурою:
- класичного типу
- рухливого типу
- політичний клуб
- авторитарно-власницького типу
6.Стосовно влади:
- легальні
- нелегальні
Структура
Політична партія, як правило, на чолі з лідером партії (найпотужніший член і прессекретаря, який представляє партію), секретар партії (який підтримує щоденну роботу і облік партійних зборів), скарбник (який відповідає за членські внески) і головуючий (який формує стратегію рекрутування та утримання членів партії, а також головує на партійних зборах). Більшість із зазначених позицій є також членами партії виконавчої влади, провідної організації, яка встановлює політику для всієї партії на національному рівні.
У парламентських демократіях, на регулярній, періодичній основі, проводяться для обрання партійних посадовців, хоча позачергові вибори керівництва можна назвати, якщо достатня кількість членів вибирають такі. Партійні конференції також проводяться для того, щоб затвердити цінності партії для членів в майбутньому році.
Залежно від демографічного поширення членства в партії, члени партії формують місцеві або регіональні партійні комітети, з тим щоб допомогти кандидатам балотуватися на місцевих або регіональних відділень в уряді. Ці місцеві відділення партії відображають позиції офіцера на національному рівні.
Також прийнято для політичних членів партії, щоб сформувати крила для нинішніх або потенційних членів партії, більшість з яких належать до наступних двох категорій:
- на основі ідентифікаційної інформації: в тому числі молодіжних крил, жіночі крила, крила етнічних меншин і т. д.
- позиція на основі: в тому числі крила для кандидатів, мерів, губернаторів, фахівців, студентів і т. д. Формування цих крил, можливо, стали звичайним явищем, але їх існування — це швидше зазначення відмінностей думок, внутрішньопартійної конкуренції, вплив інтересу групи або спроби впливати на свого держави або регіону.
Вони корисні для партії охоплення, професійної підготовки і зайнятості. Багато молодих спрямовані політики прагнуть ці ролі і робочі місця як сходинками до своєї політичної кар'єри в законодавчих та / або виконавчими органами.
Функції
1. Представництво інтересів. Партії виступають важливими виразниками інтересів соціальних класів, прошарків і груп, трансформуючи велику кількість цих різноманітних і специфічних потреб і вимог у більш системні, зручні для оперування пакети пропозицій. Проте, у той час як групи тиску лише виражають певні інтереси, політичні партії відбирають, раціоналізують і впорядковують інтереси, як правило, різних груп, об'єднуючи їх в єдину систему. При цьому багато з цих вимог відкидаються залежно від їх відповідності партійній ідеології, що пояснюється двостороннім зв'язком політичної партії з її соціальною базою. Таким чином, політична партія є важливим фактором у визначенні, відборі, систематизації і вираженні суспільних інтересів у політиці.
2. Комунікативна функція. Багато західних авторів особливо наголошують на цій функції політичних партій, зазначаючи, що саме вони значною мірою забезпечують необхідний зв'язок між тими, хто здійснює політичне керівництво, та тими, на кого воно поширюється, тобто практично на всіх інших громадян. Партія, таким чином, виконує роль каналу вираження та формування ідей, цілей, завдань тощо, який спрямований як вгору — до вершини владної піраміди у державі, так і вниз — до найнижчих соціальних верств, та є визначальним для політичного управління у суспільстві. У конкурентних партійних системах висхідний канал комунікації (зв'язку) від керованих до керуючих є досить інтенсивним і сталим. Однак навіть у таких системах партія функціонує як засіб для вираження і поширення інформації, освіти, впливу на громадську думку. Саме це мав на увазі М.Дюверже, зазначаючи, що партійна система меншою мірою є відбитком громадської думки, ніж громадська думка — проєкцією партійної системи. В однопартійних системах, де існує тільки правляча партія, потік політичної комунікації спрямований переважно донизу.
3. Формування і підбір політичних еліт та соціалізація. Партії служать головним механізмом у комплектуванні та поповненні еліт, через який кандидати на політичні посади готуються і відбираються на всіх рівнях партійної піраміди та через який, зокрема, обирається національне (державне) політичне керівництво. Відбір кандидатів усередині партій часто є більш вирішальним етапом, ніж подальші всенародні чи регіональні вибори. Це є справедливим для усіх партійних систем, у тому числі й для однопартійних. А в системах пропорційного представництва з партійними списками, що переважають у континентальній Європі, позиції кандидатів у виборчому списку практично визначають їхні шанси на виборах. Якою б не була виборча система, попередній відбір кандидатів на ті чи інші державні посади часто здійснюється вузьким «електоратом» партійних діячів. Крім того, за допомогою партій відбувається політична соціалізація їхніх членів і прихильників, виховання та ідентифікація їх у певному політико-ідеологічному руслі. Часто передача цих соціальних цінностей та політичних уподобань здійснюється з покоління у покоління. Приміром, у Великій Британії та США значна частина виборчих округів протягом більш ніж століття зберігає свою прихильність до кандидатів однієї й тієї ж політичної партії.
4. Розробка політики та здійснення політичного курсу. У правлячій партії її лідери, що здійснюють політичне керівництво країною, вирішують подвійне завдання по встановленню, впорядкуванню та забезпеченню виконання спільних для всього суспільства цілей, національних інтересів даної держави. Політичні партії були головними рушійними силами у революційних перетвореннях сучасної доби. Так, грандіозні трансформації суспільств у СРСР та Китаї, котрі відбулися у цьому столітті, були проведені «передовими загонами пролетаріату» — комуністичними партіями, що призвело до радикальних, корінних соціальних змін. А націоналістичні партії в більшості країн, що розвиваються, відіграли вирішальну роль у здобутті державної незалежності та подальшого згуртування нових націй у «традиційні» суспільства. Подібний процес можна також спостерігати з розпадом СРСР та Югославії у так званих нових незалежних державах. Коротко кажучи, політичні партії задають напрямок та беруть або прагнуть брати активну участь у здійсненні державної політики.
5. Функції соціальної інтеграції. Політичні партії, несучи в собі певну систему ідейних цінностей по відношенню до здійснення політичної влади у суспільстві, виступають об'єктами емоційної прихильності (відданості) або протидії (ворожнечі). Справляючи, таким чином, значний вплив на громадську думку та поведінку громадян (виборців), партії відіграють роль своєрідного «лакмусового папірця» — соціального індикатора і відповідно — інтегруючого фактора для тих чи інших соціальних верств, спільнот і груп, які бачать у конкретній партії виразника своїх політичних потреб та інтересів, з якою вони пов'язують свої надії на вирішення певних суспільних завдань і розвиток країни, з якою, нарешті, вони ідентифікують себе у ставленні до різних проблем, що існують у суспільстві. Політичні партії є, як визначають соціологи, референтними групами для своїх прихильників. Досить часто виборець звично голосує за «свою» партію, не заглиблюючих у суть її програм або складу і якостей її кандидатів, просто тому, що психологічно він зорієнтований саме на цю конкретну партію, з якою він асоціює і свій політичний вибір. Партія стає «певним реальним явищем у пам'яті та емоціях електорату, незалежно від його думки і дій» (Г.Уоллес) 2). Це підтверджується багатьма науковими дослідженнями виборчої поведінки, хоча очевидним сьогодні є також і зниження рівня ідентифікації виборців з політичними партіями у багатьох демократіях світу.
Партії і їх напрям
Політичні партії нерідко асоціюються з політичним спектром. В одному з них (часто згадується при описі політичних партій Іспанії, Італії і т. ін.) «лівими» іменуються прихильники радикальних змін, а «правими» — консерватори і основоположники ідеї збереження традицій. Більш поширена шкала, в якій «лівими» вважають комуністів, соціалістів і соціал-демократів, а «правими» — монархістів, консерваторів і фашистів. Є так само і партії, що знаходяться на стику лівої і правої ідеології, наприклад одночасно ліві і ультраправі. Центристських партій відносять ті, які підтримують список правил, що належать до різних частин політичного спектру. У більшості партій існують фракції, які підтримують погляди, що трохи відрізняються від офіційної політики партії — в такому випадку говорять про лівому або правому «ухилі».
Ідеологічні типи політичних партій
Термін «ідеологія» вперше з'явився на зламі XVIII—XIX століть у працях французького економіста і філософа Дестют де Трасі для позначення «вчення, науки про ідею», котрі є основою формування громадської думки, політичних поглядів, поведінки людей, а отже і політики. У сучасному розумінні, ідеологія — це система поглядів стосовно основних принципів організації суспільства, його цінностей та місця в ній людини. Ідеологія складається з трьох елементів: -образу дійсності (того, що відбувається в конкретному суспільстві та поза ним); -аксіологічної системи (ієрархії цінностей); -практичних вказівок (методології діяльності для зміни або збереження існуючого стану справ у суспільстві). Політичними ідеологіями називають «політичні концепції», що стали ідеологіями, тобто відіграють інтегрувальну роль стосовно політичних рухів і зміщують наголоси від концептів до цінностей. Кожна з політичних ідеологій має одну (іноді кілька) центральну цінність — Бога, людину, націю, клас, людство, порядок, безпеку, свободу тощо". Найвпливовішими політичними ідеологіями є лібералізм, консерватизм, соціал-демократія (або соціалізм), комунізм, націоналізм, фашизм. Кожна з цих ідеологій має широке теоретичне підґрунтя і в процесі історичного розвитку виникали нові синтетичні їх різновиди, що поєднували особливості, як близьких, дотичних так і, на перший погляд, несумісних політико-ідеологічних платформ.
Комунізм. Витоки цієї політичної ідеології беруть свій початок з комуналістських утопій Томаса Мора і Томмазо Кампанелли, знаходять свій розвиток у соціалістів-утопістів початку XIX століття — А. Сен-Сімона, Шарля Фур'є і Р. Оуена. Оформленням в чітку політико-ідеологічну концепцію комунізм завдячує К. Марксу та Ф.Енгельсу, а пізніше продовжувачу і втілювачу його ідей — В. І. Леніну. В основу системи цінностей комунізму покладено пролетаріат — — найбідніший клас найманих робітників, «найреволюційніший клас суспільства». Основоположники комуністичної теорії наголошують на тому, що економічні відносини як базисні в суспільстві визначають усі інші. Оскільки капіталізм ґрунтується на економічній несправедливості та експлуатації пролетаріату, котрий, за К. Марксом, єдиний створює присвоювану власниками засобів виробництва додаткову вартість, то він як суспільно-політична формація призводить до загострення внутрішніх протиріч і класової боротьби та має бути зруйнований шляхом пролетарських революцій. Комунізм як політична ідеологія та система організації суспільства має дві стадії розвитку — першу (або нижчу) соціалізм, який готує матеріальні та соціальні передумови для виникнення вищої (або завершальної) стадії — власне комунізму. Характерними ознаками цієї політико-ідеологічної системи є: -виключне панування суспільної (на першій стадії — державної і колгоспно-кооперативної) власності на засоби виробництва; -централізоване планування й адміністративно-командне управління в економіці, спрямовані на максимізацію виробництва та кількісні показники при соціалізмі з метою створення бази матеріального достатку для запровадження комунізму; -регламентація з боку держави розподілу продуктів і послуг у суспільстві, відповідно до потреб його членів; -декларована рівність умов, що має забезпечити громадянам всебічний соціальний розвиток і необхідне отримання матеріальних і культурних благ; -прагнення нівелювати будь-які відмінності між соціальними класами, групами, а також націями. Крім того, комунізм дав поштовх для виникнення і трансформації різноманітних неокомуністичних та ультралівих течій, таких як маоїзм, троцькізм, сталінізм, ходжизм та інші.
Соціал-демократія, або демократичний соціалізм. Уперше термін «демократичний соціалізм» застосував відомий англійський письменник і драматург Бернард Шоу. Сама політико-ідеологічна концепція виділилася у робітничому русі як його реформістська течія до кінця Другого Інтернаціоналу (1889—1914 рр.), і вже у 20-х роках соціал-демократія оформилася в самостійний політичний напрямок, засудивши революційний екстремізм більшовицьких сил після Жовтневого перевороту та політичні репресії «диктатури пролетаріату». Ідеологія демократичного соціалізму постійно змінювалась і розвивалась, еволюціонуючи від спроб повалення капіталізму до його поступового реформування, гармонізації соціальних відносин та орієнтації цієї економічної системи в бік суспільних потреб. Власне, для демократичного соціалізму завжди було актуальним питання: як поєднати соціальну справедливість зі свободою ліберальних демократій, оскільки значна бюрократизація економіки, як відомо, веде до збільшення соціального контролю та зменшення свободи у суспільстві. Усвідомлюючи це, соціал-демократи намагаються знайти рівновагу між вільним ринком та спробами його регулювання, між ефективним виробництвом та справедливим розподілом, між розвитком підприємництва, економічними стимулами до праці та достатнім рівнем оподаткування для забезпечення соціальних програм і зрештою переваг соціалізму, що проголошуються. Соціал-демократія ґрунтується на трьох основних принципах: свободі, соціальній справедливості та солідарності. Поняття свободи, запозичене з класичного лібералізму, означає передовсім права людини та свободу її поглядів і дій за умови, якщо це не заподіює шкоди іншим. «Справедливість, --як сказано в Декларації принципів Соціалістичного інтернаціоналу (1989 р.),--означає припинення будь-якої дискримінації особистості, а також рівність у правах і можливостях». Під рівністю, у свою чергу, розуміють «вираження однакової цінності всіх людей», вона є «обов'язковою умовою вільного розвитку особистості»). Солідарність же розглядається як відповідальність індивідуумів один за одного, за все суспільство, а також суспільства — за кожного з його членів.
Лібералізм. Ідея свободи індивіда, що є наріжним каменем системи цінностей лібералізму, постала наслідком європейського культурного Ренесансу та Просвітництва, і вперше з'явилася у працях Т.Гоббса, Дж. Локка, Ш.Монтеск'є. Основоположниками лібералізму вважаються Б.Констан і А. де Токвіль, серед його визначних теоретиків були Дж. С.Мілль, Дж. Медісон, Т.Джефферсон, В.Гумбольдт, А.Сміт. Лібералізм ознаменував утвердження прав і свобод людини, незалежно від її походження, відкидаючи станові привілеї, а також парламентську демократію та вільну ринкову конкуренцію. У політичному плані він став підґрунтям конституціоналізму та поділу державної влади (на законодавчу, виконавчу і судову), спрямованих у кінцевому підсумку на обмеження політичної влади та пом'якшення різних форм державного і суспільного примусу щодо індивіда. Зрештою, за Б.Констаном, будь-яка влада, котра порушує права людини, стає незаконною. Характерними рисами лібералізму є індивідуалізм, гуманізм, толерантність і демократизм. Поряд із самоцінністю особистості, ця політична ідеологія наголошує на нерозривності свободи індивіда та його соціальної відповідальності перед суспільством, обстоює існування правової держави та необхідність верховенства в ній закону. У першій половині ХХ століття сформувався новий тип лібералізму, що увібрав у себе значну частину консервативної традиції, — неолібералізм. Він характеризується зростаючою роллю держави у сфері регулювання економіки та перерозподілу певної частини суспільного продукту, здійснення соціально-економічних програм. На основі цього синтезу ліберальних і консервативних ідей виникло поняття «держави загального добробуту», де поєднуються індивідуальна ініціатива її громадян з державним втручанням у соціальне й економічне життя. Ідея «відповідальності держави» за творення сприятливих умов для реалізації принципів класичного лібералізму, за розвиток всього суспільства та відповідно добробут його громадян зближує неолібералізм також із соціал-демократією, що дає багатьом політологам підстави говорити про існування такого політико-ідеологічного напряму, як соціал-лібералізм.
Консерватизм. Його виникнення як політичної ідеології пов'язане з крахом системи феодалізму та династично-монархічного режиму в Європі внаслідок грандіозних змін, які започаткували доба Просвітництва і Велика Французька революція кінця XVIII століття. Вперше термін «консерватизм» було вжито французьким письменником Франсуа-Рене де Шатобріаном, який жалкував за зруйнованими аристократичними устоями старих монархій. Визначним фундатором політико-ідеологічної теорії консерватизму по праву вважається англійський філософ і політик Едмунд Берк, книга якого «Роздуми про Французьку революцію» довго залишалася для його численних послідовників «Біблією консерватизму». Центральне місце в системі цінностей консерватизму належить державі та її інтеграційній ролі для суспільства. Серед його визначальних ознак можна виділити безперечно традиційну для даного народу мораль, що зберігає його як єдине культурне ціле, та ієрархічність, чітка стратифікація суспільства. Крім того, поняттями, котрі наповнюють сенс консерватизму завжди були порядок, авторитет, відповідальність, стабільність, релігійність, патріотизм, обов'язковість, честь, праця, сім'я, право та дисципліна. В економіці консерватизм сповідує недоторканість приватної власності, розглядаючи її як передумову досягнення особистої свободи і збереження соціального порядку, принципи вільної конкуренції та необхідність мінімального державного регулювання економіки. У процесі перегляду та залучення до своєї ідеологічної орбіти ліберальних ідей і цінностей з консерватизму класичного витворився неоконсерватизм. У політичній системі суспільства він прагне створити гнучкіші й ефективніші структури влади, відновити традиційні моральні цінності та забезпечити належні законність і порядок. В економічних відносинах неоконсерватизм орієнтується на всебічне стимулювання приватного підприємництва, зменшення державного втручання, запровадження монетаристської моделі розвитку. У соціальній сфері спостерігається жорстка державна економія, скорочення соціальних програм, підтримка стабільної структури суспільства з переважною часткою «середніх класів».
Націоналізм. У західній політичній науці це поняття стосується ідеології, тісно пов'язаної з будівництвом держав-націй і виникненням індустріального суспільства протягом XIX і значною мірою ХХ століть. Як політико-ідеологічна концепція націоналізм став продуктом боротьби проти феодалізму та подальшого утвердження буржуазно-демократичних засад суспільного устрою. Націоналізм виникає з усвідомленням соціальною спільнотою своїх спільних національних ознак на підставі етнічної, культурної, релігійної приналежності, а також уявлень про спільні походження, територію мешкання, мову та своєрідну специфіку психології та рис характеру членів цієї спільноти. Проте, пізніше націоналізм часто використовувався як важливий компонент агресивної експансіоністської політики держав-націй, що намагалися переглянути існуючий геополітичний порядок і зайняти панівне становище у світі, як цього прагнули гітлерівська Німеччина, Італія часів Муссоліні та мілітаристська Японія під час Другої світової війни. В ієрархії ідеологічних і політичних цінностей націоналізму чільне місце належить нації, похідною від якої є національна держава, що служить для неї засобом самоствердження і розвитку. Нація розглядається як «вітчизна ідеологічна» (Ст. Оссовський), приналежність до якої визначається через участь окремої особи в її громадсько-політичному житті. Державність нації є необхідною умовою її існування, тому кожний послідовник націоналізму, тобто «національно свідомий патріот», зобов'язаний боротися за її здобуття. Останнє твердження відображає суть ідеологічної установки українських націоналістів у їхній боротьбі за незалежність України. Причому, на українському ґрунті націоналізм сформувався у вигляді двох основних типів: демократичного та інтегрального. Перший подібний до націоналізму в європейському сенсі, ставлячи за мету створення української національної демократичної держави шляхом права народів на самовизначення в його етнічних кордонах, розглядаючи націю в її суб'єктивному значенні, тобто як націю політичну. Націоналізм інтегральний підкреслює етнічний характер нації та відповідно її держави, розуміючи під політичним режимом національну диктатуру на чолі з провідною верствою «українських патріотів».
Фашизм. До визначальних ознак цієї політичної ідеології відносять: тотальний контроль з боку партійної фашистської еліти над суспільним і особистим життям громадян; знищення демократичних прав і свобод; залежність індивіда від інтересів і потреб нації, соціальних мас, заздалегідь визначених фашистським керівництвом; ієрархічність соціальної структури суспільства; зрощення надцентралізованої бюрократичної машини держави з фашистською партією; перенесення внутрішньополітичних проблем у площину геополітики та формування «образу ворога». Фашизм сповідує політику так званого «соціального дарвінізму», за яким «сильнішим» народам чи расам не тільки визначено панувати над «слабкішими», але також їхнім правом і обов'язком є встановити це панування. Фашизм як ідеологія виник після Першої світової війни в Італії, і вже 1922 року фашисти прийшли до влади у цій країні, отримавши значну більшість у парламенті. Преса потрапила під сувору цензуру, політичні партії були ліквідовані, фашистський партійний апарат сконцентрував всю політичну владу в країні, заборонялися будь-які страйки, а новостворені промислові «корпорації», що покликані були об'єднувати підприємців і робітників, поставили економіку Італії під фашистський контроль. Гітлерівський націонал-соціалізм (нацизм) поряд із цими «досягненнями» фашизму наголошував на виключній ролі арійської раси серед інших народів світу та необмеженій диктатурі однієї особи — вождя, який уособлює націю і стоїть на вершині владної піраміди у фашистській державі. Хоча фашизм був заборонений внаслідок перемоги у Другій світовій війні сил антигітлерівської коаліції, організації, що сповідують неофашистську ідеологію, існують сьогодні у багатьох країнах світу.
Неофашизм має дві форми прояву: 1) нелегального традиційного фашистського руху, пристосованого до сучасних умов; та 2) легальної і напівлегальної організації діяльності із дотриманням зовнішньої лояльності до законності, демократичних політичних інститутів, а також участь у парламентських виборах. Основні політичні ідеології згідно зі своїми базовими характеристиками можуть розглядатися у вигляді певної циклічної системи, розташованої у двовісній площині координат, де кожен вектор, що виходить з умовного «нуля», вказує на ту чи іншу ціннісну орієнтацію. Базовими ознаками, або цінностями, на яких ґрунтується дана політико-ідеологічна типологія, виступають: 1)по осі абсцис (горизонталь) — полюс пріоритету суспільних інтересів і колективної власності з одного боку та полюс пріоритету держави та/або нації, а також приватної власності з іншого; 2)по осі ординат (вертикаль) — диктаторсько-централістський полюс моністичного світогляду на одній стороні та, відповідно, демократично-федералістський полюс плюралістичного світогляду на іншій. Звичайно, ця схема, як і будь-яка інша, є дещо умовною, але вона дає змогу наочно представити розміщення найвпливовіших політичних ідеологій відносно одна одної в певній цілісній картині, яка є порівняно зручною для визначення, скажімо, місця конкретного політичного об"єднання чи партії за її політико-ідеологічними критеріями та базовими ціннісними орієнтаціями.
Партійні системи
У безпартійної системі або не існує офіційно зареєстрованих політичних партій, або закон забороняє появу останніх. У безпартійних виборах кожен кандидат виступає за себе і, таким чином, є яскравим і самостійним політиком. Історичний приклад подібної системи — адміністрація Джорджа Вашингтона і найперші скликання конгресу США.
На сьогодні існує кілька «безпартійних» держав. Це, як правило, за формою правління абсолютні монархії: Оман, Об'єднані Арабські Емірати, Йорданія, Бутан (до 2008 р). У цих країнах існує або пряма заборона на політичні партії (Гана, Йорданія), або відсутні відповідні передумови для їх створення (Бутан, Оман, Кувейт). Схожою може бути ситуація при впливовому главі держави, коли дозволені партії грають деяку роль (Лівія на межі XX—XXI ст.).
В однопартійної системи офіційно дозволена тільки одна політична партія; її влада закріплена законодавчо і є незаперечною. Існує варіація цієї системи, коли існують також дрібні партії, від яких законодавчо потрібно визнавати лідерство основної партії. Нерідко при подібному розкладі становище всередині партії може бути важливіше положення в державному апараті. Класичний приклад країни з однопартійною системою — СРСР (проте в СРСР офіційної заборони на інші партії ніколи не було).
У системах з правлячою партією діяльність партій дозволена, регулярно проводяться вибори, суспільство має демократичні традиції. Незважаючи на присутність опозиції, владна партія перемагає на виборах, постійно оновлюючи свій кадровий потенціал, програму, випереджаючи опозицію в розробці нових ідей. Приклад з новітньої історії — Японія в особі Ліберально-Демократичної Партії, а також Росія на початку XXI століття.
Двопартійна система характерна для таких держав, як США і Ямайка. При цьому є дві домінуючі (рідше їх також називають правлячими) партії, а також склалися такі умови, при яких одна партія практично не має можливості отримати необхідну перевагу над іншою. Можливим варіантом може бути також одна сильна ліва і одна сильна права партії. Відносини в двопартійної системи були вперше детально описані Морісом Дюверже і мають назву закону Дюверже.
У багатопартійних системах є кілька партій, що мають реальні шанси на широку підтримку населення.
У державах, подібних Канаді і Великій Британії, можуть бути дві сильні партії і третя, що досягає достатніх успіхів на виборах, щоб скласти реальну конкуренцію першим двом. Вона нерідко займає друге місце, але практично ніколи офіційно не очолювала уряд. Підтримка цієї партії може в деяких випадках переважити чашу терезів на гострому питанні в ту чи іншу сторону (таким чином, третя партія також має політичний вплив).
У рідкісних випадках (приклад: Фінляндія) в країні можуть бути три однаково успішні партії, кожна з яких має шанс сформувати самостійної держави.
Для значного числа сучасних європейських демократій характерний відносно низький «загороджувальний бар'єр» на виборах, що дозволяє найбільш репрезентативно відобразити в парламенті поточні політичні уподобання. Як результат, в парламент проходить безліч партій, жодна з яких не володіє більшістю. В результаті переговорів між партіями складається парламентська коаліція, яка має більшістю і приймає на себе управління державою. Класичним прикладом є політичні системи таких європейських країн, як Нідерланди, Бельгія, Данія, Швеція, Чехія, Німеччина, Італія, Ірландія, Сербія, Латвія, Естонія, Ізраїль. Витратами подібної політичної системи може бути перманентна коаліційна нестабільність, яка веде до частих і призначення позачергових виборів. Так, за 62-річну історію Ізраїлю в ньому змінилося 18 складів парламенту, тобто обраний Кнесет працює в середньому трохи більше 3 років (при номінальній 5-річної каденції).
Фінансування
Політичні партії спонсоруються заможними членами партії, а також особами та організаціями, які поділяють з нею свої політичні погляди і які отримають ті чи інші плюси від її діяльності. Ліві партії (комуністи, соціалісти) традиційно збирають зі своїх членів регулярні членські внески, як правило становить кілька відсотків від щомісячного доходу. У більшості політичних партій і фракцій (особливо в тих, що мають доступ до безпосереднього управління державою) існує лобі тих чи інших зацікавлених груп (великого бізнесу, торгових об'єднань). Гроші і подарунки партія може також отримувати як вступний внесок (або, набагато рідше, у вигляді плати за включення у виборчий список). Це, проте, є потенційним джерелом корупції. У більшості держав світу забороняється фінансування політичних партій і політичних громадських організацій з-за кордону, статутами яких передбачено безпосередню участь у виборах в країні.
У Великій Британії було запропоновано (але не затверджено) фінансувати політичні партії з бюджету держави. У Росії підтримку з держбюджету отримують партії, що домоглися певного результату на виборах: для виборів до Державної Думи цей поріг зараз становить 3 %, що нижче прохідного бар'єра, необхідного для допуску до розподілу місць в парламенті.
Кольори та емблеми партій
У всьому світі політичні партії асоціюють себе з тими чи іншими барвами (здебільшого для того, щоб виділятися на виборах). Червоний, як правило, є кольором лівих партій: комуністів, соціалістів і т. П. Кольори консервативних партій — сині і чорні. Виняток: у США колір республіканської партії — червоний, а демократичної — синій.
Рожевим зазвичай відзначаються соціал-демократи, жовтий — колір лібералізму. Зелений асоціюється з зеленими (поборниками захисту навколишнього середовища) чи ісламістськими партіями. Пурпурний вважається кольором монархії (як і білий), але рідко використовується сучасними політичними партіями. Коричневий і (рідше) чорний зазвичай зв'язуються з фашистськими і неонацистськими партіями, а також чорний — колір анархістів.
Класична емблема соціалістичних партій — червона троянда, затиснута в кулаку. Комуністи використовують серп і молот. Символи можуть серйозно вплинути на успіх партії і нерідко пов'язані з ключовими речами в житті народу. Наприклад, на кенійському референдумі про прийняття конституції (2005) прихильники конституції використовували як свій символ банан, а противники — апельсини.
Типи політичних партій
Французький політолог Дюверже проводить відмінність між кадровими партіями і масовими партіями. Кадрові партії були політичні еліти, які були пов'язані з якими оспорювалися виборів і обмежив вплив сторонніх осіб, які були тільки необхідні для надання допомоги у виборчій кампанії. Масові партії намагалися вербувати нових членів, які були джерелом доходу партії і часто, як очікується, поширювати партійну ідеологію, а також сприяння у виборах. Соціалістичні партії є прикладами масових партій, в той час як британська Консервативна партія і німецький Християнсько-демократичний союз є прикладами гібридних партій. У Сполучених Штатах, де обидві основні партії були кадрові партії, введення праймеріз і інших реформ перетворила їх так, що влада знаходиться в руках активістів, які конкурують за вплив і висунення кандидатів.
Клаус фон Байме до категорії європейських партій на дев'ять сімей, в яких описувалися більшість партій. Він був в змозі влаштувати сім з них зліва направо: комуністична, соціалістична, зелений, ліберальна, християнсько-демократична, консервативна і борець за свободу. Положення двох інших типів, аграрних та регіональних / етнічних партій варіювалася.
Див. також
Примітки
Посилання
- Політична партія [ 4 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — .
- Партія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1303-1304. — 1000 екз.
- Політичні партії і партійні системи // Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / За заг. ред. В. О. Ріяки. — Київ : Юрінком Інтер, 2006. — С. 43-55.
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Політична партія |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Політична партія |
- Закон України «Про політичні партії в Україні» [ 20 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Р. Тиса. Буржуазні партії як акціонерні товариства (2009) [ 12 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Типовий і оптимальний шляхи розвитку політичних організацій за методологією Адізеса [ 28 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Джерела
- Білецький М. Політичні партії у взаємодії зі структурами влади.: К,1997. — 132 с.
- Білоус А. О. Політичні об'єднання України.: Київ. — Україна, 1993. –108 с.
- Богашева Н. Проблеми інституціалізаціїполітичних партій в Україні. –2008. — № 2 (16). — С. 30
- Гонюкова Л. В. Політичні партії як інститут державної політики та управління: теоретико-методологічний аналіз.: Монографія.: Київ, НАДУ., 2009. — 392 с.
- Жук Н.А Парламент, Президент, уряд: через взаємостримування до рівноваги [Текст] / Н. А. Жук. — Х. : Харків юрид., 2007. — 320с.
- Крюков О. І. Політико-управлінська еліта України як чинник державотворення: Монографія.: НАДУ, 2006. — 252 с.
- Ломко І. І. Політичні партії як фактор формування і реалізації зовнішньої політики України.: Сімферополь, 2007. — 187 с.
- Лук'янов Д. В. Політичні партії в системі взаємовідносин громадянського суспільства та держави (роль та правове регулювання)[Текст] / Д. В. Лук'янов. — Х. : Право, 2002. — 320 с.
- Нестерович В. Ф. Виборче право України: Підручник / В. Ф. Нестерович. Київ: Видавництво Ліра-К, 2017. 504 с.
- Примуш М. Демократія і політичні партії.: Віче., 2000. — № 10
- Топалова С. О. Політичні партії як суб'єкт державної влади: компаративістський аналіз. — Х., 2004. — 185 с
Література
- М. Требін. Партія політична // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.543 .
- Політичні партії України: в 3 т. / уклад. Ю. Шайгородський . — К. : Укр. центр політичного менеджменту, 2005. — Т. 1. — 876 с.; Т. 2. — 900 с.; Т. 3. — 872 с.
- Теорія політичних партій і партійних систем: Навч. посіб. / Ю. Р. Шведа; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л. : Тріада плюс, 2004. — 528 c. — Бібліогр.: с. 509—520.
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (Квітень 2008) |
Це незавершена стаття про політику. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Politi chna pa rtiya osobliva gromadska organizaciya ob yednannya yaka pragne dosyagti meti zagalnoyi dlya yiyi chleniv shlyahom otrimannya i zdijsnennya politichnoyi vladi Instrumentom partiyi ye ovolodinnya politichnoyu vladoyu v derzhavi abo vzyati v nij uchast cherez svoyih predstavnikiv v organah derzhavnoyi vladi ta miscevogo samovryaduvannya U demokratichnih krayinah politichni partiyi keruyutsya interesami svoyih viborciv V Ukrayini politi chna pa rtiya ce zareyestrovane zgidno z Zakonom Ukrayini dobrovilne ob yednannya gromadyan prihilnikiv pevnoyi zagalnonacionalnoyi programi suspilnogo rozvitku sho maye svoyeyu metoyu spriyannya formuvannyu i virazhennyu politichnoyi voli gromadyan bere uchast u viborah ta inshih politichnih zahodah Istoriya ZavdannyaTermin partiya lat pars partis chastina galuz viddil isnuye she z davnorimskih chasiv ponyattya politichna partiya yak mi rozumiyemo jogo zaraz vitvir novitnoyi dobi Zvichajno riznomanitni politichni grupi klubi ta kliki taki zh stari yak i sama politika ale politichni partiyi u suchasnomu yih znachenni tisno pov yazani zi stanovlennyam i rozvitkom predstavnickoyi demokratiyi ta osnovnogo yiyi elementu parlamentarizmu yak formi i metodu organizaciyi ta zdijsnennya vladi U bilshosti zahidnih demokratij viniknennya politichnih partij vidbuvalosya poryad z poshirennyam prava uchasti u viborah na vse shirshi verstvi suspilstva Rozshirennya narodnogo predstavnictva v organah vladi ne moglo ne vplinuti na sam mehanizm viborchogo procesu ta jogo dijovih osib Politiki ne mogli bilshe ignoruvati znachnu kilkist svoyih potencijnih prihilnikiv Zi zrostannyam kilkosti osib yaki ne lishe mayut ale j z yavilasya nebezpeka bezladdya u vilnomu politichnomu supernictvi Za umov koli na politichnij areni vidbuvayetsya strokata metushnya velikoyi kilkosti kandidativ z riznobarvnimi politichnimi gaslami i programami viborec u takomu haosi politichnih praporiv navryad chi mig zrobiti obdumanij i vivazhenij vibir Krim togo u parlamentskij sistemi za takogo velicheznogo rozmayittya predstavlenih tochok zoru bulo vkraj skladnoyu yaksho ne skazati majzhe nemozhlivoyu spravoyu Takim chinom postala neobhidnist pevnih form organizaciyi mizh oficijnimi osobami chi kandidatami na politichni posadi i timi grupami gromadyan kotri yih pidtrimuyut z metoyu spriyannya cim osobam u zdobutti abo zberezhenni vladi Tak protyagom XIX pochatku XX stolit u zahidnih demokratiyah vinikayut politichni partiyi yaki ob yednuyut gromadyan u bilsh chi mensh formalno organizovani strukturi priznacheni zabezpechiti kandidativ na politichni posadi u derzhavi i kultivuvati gromadsku pidtrimku v suspilstvi neobhidnu dlya yih obrannya na osnovi yihnih spilnih zayav principiv i program diyalnosti Spochatku ce buli tak zvani vnutrishno stvoreni partiyi v mezhah pevnoyi parlamentskoyi asambleyi u podalshomu perevazhali zovnishno stvoreni poza parlamentom partiyi yaki vidobrazhali vimogi i potrebi riznih socialnih verstv i klasiv dlya yih zakonodavchogo ta samovryadnogo predstavnictva Yaskravim prikladom takih zovnishno stvorenih partij ye socialistichni robitnichi partiyi sho poshirilisya v Yevropi z pochatku minulogo stolittya Trohi piznishe takim chinom vinikli komunistichni nacionalistichni ta fashistski partiyi kotri vimagali vzhe ne lishe reform ale povnoyi transformaciyi suspilstv u yakih voni diyali Poyava ta rozvitok cih partij znahodili spriyatlivij grunt same sered suspilstv z nerozvinenimi demokratichnimi instituciyami peredusim takimi yak parlament ta inshi a takozh za umov slabkoyi hitkoyi vikonavchoyi vladi Politichna partiya stavala praktichnim zasobom sho vidkrivaye kanali zv yazku komunikaciyi sered riznih socialnih grup viyavlyayuchi i predstavlyayuchi yihni interesi instrumentom yakij virazhaye pid spilnim znamennikom ob yednanij politichnij vibir yiyi chleniv i prihilnikiv Identifikaciya posadovih osib za pevnoyu partiyeyu sluguvala prodovzhennyam politichnogo procesu Okremi osobi zreshtoyu polishali politichnu diyalnist ale te sho voni zrobili perebuvayuchi na posadah stvoryuvalo imidzh yihnoyi partiyi Koli chas rozmirkovuvan vihodiv viborec chasto pidtrimuvav abo vidkidav tu chi inshu partiyu bezvidnosno do zmin u skladi yiyi kandidativ Na bagatoh viborciv z chasom nazvi partij vzhe diyali yak pevni kodovi simvoli yaki viklikali prihilnu abo neshvalnu reakciyu navit koli viborec malo znav pro sklad ta osobisti yakosti partijnih kandidativ Takim chinom priroda politichnoyi partiyi polyagaye v tomu sho vona ob yednuye u svoyij strukturi gromadyan pevnih socialnih verstv i grup a takozh zavdyaki cij strukturi partiya bere uchast u procesah zdobuttya utrimannya ta vplivu na derzhavnu vladu Z inshogo boku politichna partiya yak organizovana chastina pevnoyi socialnoyi spilnoti vidobrazhaye yiyi politichnu ideologiyu u pragnenni zminiti abo zberegti isnuyuchi u suspilstvi vidnosini a takozh rol harakter i realizaciyu derzhavnoyi vladi Partiya chi kilka partij reprezentuyut vidpovidnij politichnij ruh sho nese u sobi pevnu ideologiyu stosovno U rusli bud yakogo ruhu politichnih idej partiya vidigraye rol organizovanoyi strukturi cogo suspilnogo ruhu realizatora i vtilyuvacha jogo ideologiyi v suspilstvi cherez uchast u politichnomu procesi Tomu spravedlivim ye takozh viznachennya politichnoyi partiyi yak organizaciyi sho pragne dosyagti politichnoyi vladi shlyahom obrannya svoyih chleniv na derzhavni posadi z tim shob yiyi politichna filosofiya mogla buti vidobrazhena u derzhavnij politici Politichna partiya u politichnij sistemi suspilstva ye vazhlivim i neobhidnim elementom zdobuttya vplivu ta zdijsnennya politichnoyi vladi Vona ye tim institutom politichnoyi sistemi sho akumulyuye i virazhaye tih chi inshih sub yektiv politiki yaki spryamovani na zdobuttya abo utrimannya derzhavnoyi vladi kriz prizmu yihnih ideologichnih zasad Klasifikaciya politichnih partij1 Socialno klasovij kriterij burzhuazni trudyashi primirni 2 Za organizaciyi kriteriyi Dyuverzhe masovi kadrovi 3 Za rivnem uchasti u vladi pravlyachi opozicijni sho ne nabrali dostatnoyi kilkosti golosiv 4 Za miscem u partijnomu spektri pravi centristi livi mishani 5 Za organizacijnoyu strukturoyu klasichnogo tipu ruhlivogo tipu politichnij klub avtoritarno vlasnickogo tipu 6 Stosovno vladi legalni nelegalniStrukturaPolitichna partiya yak pravilo na choli z liderom partiyi najpotuzhnishij chlen i pressekretarya yakij predstavlyaye partiyu sekretar partiyi yakij pidtrimuye shodennu robotu i oblik partijnih zboriv skarbnik yakij vidpovidaye za chlenski vneski i golovuyuchij yakij formuye strategiyu rekrutuvannya ta utrimannya chleniv partiyi a takozh golovuye na partijnih zborah Bilshist iz zaznachenih pozicij ye takozh chlenami partiyi vikonavchoyi vladi providnoyi organizaciyi yaka vstanovlyuye politiku dlya vsiyeyi partiyi na nacionalnomu rivni U parlamentskih demokratiyah na regulyarnij periodichnij osnovi provodyatsya dlya obrannya partijnih posadovciv hocha pozachergovi vibori kerivnictva mozhna nazvati yaksho dostatnya kilkist chleniv vibirayut taki Partijni konferenciyi takozh provodyatsya dlya togo shob zatverditi cinnosti partiyi dlya chleniv v majbutnomu roci Zalezhno vid demografichnogo poshirennya chlenstva v partiyi chleni partiyi formuyut miscevi abo regionalni partijni komiteti z tim shob dopomogti kandidatam balotuvatisya na miscevih abo regionalnih viddilen v uryadi Ci miscevi viddilennya partiyi vidobrazhayut poziciyi oficera na nacionalnomu rivni Takozh prijnyato dlya politichnih chleniv partiyi shob sformuvati krila dlya ninishnih abo potencijnih chleniv partiyi bilshist z yakih nalezhat do nastupnih dvoh kategorij na osnovi identifikacijnoyi informaciyi v tomu chisli molodizhnih kril zhinochi krila krila etnichnih menshin i t d poziciya na osnovi v tomu chisli krila dlya kandidativ meriv gubernatoriv fahivciv studentiv i t d Formuvannya cih kril mozhlivo stali zvichajnim yavishem ale yih isnuvannya ce shvidshe zaznachennya vidminnostej dumok vnutrishnopartijnoyi konkurenciyi vpliv interesu grupi abo sprobi vplivati na svogo derzhavi abo regionu Voni korisni dlya partiyi ohoplennya profesijnoyi pidgotovki i zajnyatosti Bagato molodih spryamovani politiki pragnut ci roli i robochi miscya yak shodinkami do svoyeyi politichnoyi kar yeri v zakonodavchih ta abo vikonavchimi organami Funkciyi1 Predstavnictvo interesiv Partiyi vistupayut vazhlivimi viraznikami interesiv socialnih klasiv prosharkiv i grup transformuyuchi veliku kilkist cih riznomanitnih i specifichnih potreb i vimog u bilsh sistemni zruchni dlya operuvannya paketi propozicij Prote u toj chas yak grupi tisku lishe virazhayut pevni interesi politichni partiyi vidbirayut racionalizuyut i vporyadkovuyut interesi yak pravilo riznih grup ob yednuyuchi yih v yedinu sistemu Pri comu bagato z cih vimog vidkidayutsya zalezhno vid yih vidpovidnosti partijnij ideologiyi sho poyasnyuyetsya dvostoronnim zv yazkom politichnoyi partiyi z yiyi socialnoyu bazoyu Takim chinom politichna partiya ye vazhlivim faktorom u viznachenni vidbori sistematizaciyi i virazhenni suspilnih interesiv u politici 2 Komunikativna funkciya Bagato zahidnih avtoriv osoblivo nagoloshuyut na cij funkciyi politichnih partij zaznachayuchi sho same voni znachnoyu miroyu zabezpechuyut neobhidnij zv yazok mizh timi hto zdijsnyuye politichne kerivnictvo ta timi na kogo vono poshiryuyetsya tobto praktichno na vsih inshih gromadyan Partiya takim chinom vikonuye rol kanalu virazhennya ta formuvannya idej cilej zavdan tosho yakij spryamovanij yak vgoru do vershini vladnoyi piramidi u derzhavi tak i vniz do najnizhchih socialnih verstv ta ye viznachalnim dlya politichnogo upravlinnya u suspilstvi U konkurentnih partijnih sistemah vishidnij kanal komunikaciyi zv yazku vid kerovanih do keruyuchih ye dosit intensivnim i stalim Odnak navit u takih sistemah partiya funkcionuye yak zasib dlya virazhennya i poshirennya informaciyi osviti vplivu na gromadsku dumku Same ce mav na uvazi M Dyuverzhe zaznachayuchi sho partijna sistema menshoyu miroyu ye vidbitkom gromadskoyi dumki nizh gromadska dumka proyekciyeyu partijnoyi sistemi V odnopartijnih sistemah de isnuye tilki pravlyacha partiya potik politichnoyi komunikaciyi spryamovanij perevazhno donizu 3 Formuvannya i pidbir politichnih elit ta socializaciya Partiyi sluzhat golovnim mehanizmom u komplektuvanni ta popovnenni elit cherez yakij kandidati na politichni posadi gotuyutsya i vidbirayutsya na vsih rivnyah partijnoyi piramidi ta cherez yakij zokrema obirayetsya nacionalne derzhavne politichne kerivnictvo Vidbir kandidativ useredini partij chasto ye bilsh virishalnim etapom nizh podalshi vsenarodni chi regionalni vibori Ce ye spravedlivim dlya usih partijnih sistem u tomu chisli j dlya odnopartijnih A v sistemah proporcijnogo predstavnictva z partijnimi spiskami sho perevazhayut u kontinentalnij Yevropi poziciyi kandidativ u viborchomu spisku praktichno viznachayut yihni shansi na viborah Yakoyu b ne bula viborcha sistema poperednij vidbir kandidativ na ti chi inshi derzhavni posadi chasto zdijsnyuyetsya vuzkim elektoratom partijnih diyachiv Krim togo za dopomogoyu partij vidbuvayetsya politichna socializaciya yihnih chleniv i prihilnikiv vihovannya ta identifikaciya yih u pevnomu politiko ideologichnomu rusli Chasto peredacha cih socialnih cinnostej ta politichnih upodoban zdijsnyuyetsya z pokolinnya u pokolinnya Primirom u Velikij Britaniyi ta SShA znachna chastina viborchih okrugiv protyagom bilsh nizh stolittya zberigaye svoyu prihilnist do kandidativ odniyeyi j tiyeyi zh politichnoyi partiyi 4 Rozrobka politiki ta zdijsnennya politichnogo kursu U pravlyachij partiyi yiyi lideri sho zdijsnyuyut politichne kerivnictvo krayinoyu virishuyut podvijne zavdannya po vstanovlennyu vporyadkuvannyu ta zabezpechennyu vikonannya spilnih dlya vsogo suspilstva cilej nacionalnih interesiv danoyi derzhavi Politichni partiyi buli golovnimi rushijnimi silami u revolyucijnih peretvorennyah suchasnoyi dobi Tak grandiozni transformaciyi suspilstv u SRSR ta Kitayi kotri vidbulisya u comu stolitti buli provedeni peredovimi zagonami proletariatu komunistichnimi partiyami sho prizvelo do radikalnih korinnih socialnih zmin A nacionalistichni partiyi v bilshosti krayin sho rozvivayutsya vidigrali virishalnu rol u zdobutti derzhavnoyi nezalezhnosti ta podalshogo zgurtuvannya novih nacij u tradicijni suspilstva Podibnij proces mozhna takozh sposterigati z rozpadom SRSR ta Yugoslaviyi u tak zvanih novih nezalezhnih derzhavah Korotko kazhuchi politichni partiyi zadayut napryamok ta berut abo pragnut brati aktivnu uchast u zdijsnenni derzhavnoyi politiki 5 Funkciyi socialnoyi integraciyi Politichni partiyi nesuchi v sobi pevnu sistemu idejnih cinnostej po vidnoshennyu do zdijsnennya politichnoyi vladi u suspilstvi vistupayut ob yektami emocijnoyi prihilnosti viddanosti abo protidiyi vorozhnechi Spravlyayuchi takim chinom znachnij vpliv na gromadsku dumku ta povedinku gromadyan viborciv partiyi vidigrayut rol svoyeridnogo lakmusovogo papircya socialnogo indikatora i vidpovidno integruyuchogo faktora dlya tih chi inshih socialnih verstv spilnot i grup yaki bachat u konkretnij partiyi viraznika svoyih politichnih potreb ta interesiv z yakoyu voni pov yazuyut svoyi nadiyi na virishennya pevnih suspilnih zavdan i rozvitok krayini z yakoyu nareshti voni identifikuyut sebe u stavlenni do riznih problem sho isnuyut u suspilstvi Politichni partiyi ye yak viznachayut sociologi referentnimi grupami dlya svoyih prihilnikiv Dosit chasto viborec zvichno golosuye za svoyu partiyu ne zagliblyuyuchih u sut yiyi program abo skladu i yakostej yiyi kandidativ prosto tomu sho psihologichno vin zoriyentovanij same na cyu konkretnu partiyu z yakoyu vin asociyuye i svij politichnij vibir Partiya staye pevnim realnim yavishem u pam yati ta emociyah elektoratu nezalezhno vid jogo dumki i dij G Uolles 2 Ce pidtverdzhuyetsya bagatma naukovimi doslidzhennyami viborchoyi povedinki hocha ochevidnim sogodni ye takozh i znizhennya rivnya identifikaciyi viborciv z politichnimi partiyami u bagatoh demokratiyah svitu Partiyi i yih napryamPolitichni partiyi neridko asociyuyutsya z politichnim spektrom V odnomu z nih chasto zgaduyetsya pri opisi politichnih partij Ispaniyi Italiyi i t in livimi imenuyutsya prihilniki radikalnih zmin a pravimi konservatori i osnovopolozhniki ideyi zberezhennya tradicij Bilsh poshirena shkala v yakij livimi vvazhayut komunistiv socialistiv i social demokrativ a pravimi monarhistiv konservatoriv i fashistiv Ye tak samo i partiyi sho znahodyatsya na stiku livoyi i pravoyi ideologiyi napriklad odnochasno livi i ultrapravi Centristskih partij vidnosyat ti yaki pidtrimuyut spisok pravil sho nalezhat do riznih chastin politichnogo spektru U bilshosti partij isnuyut frakciyi yaki pidtrimuyut poglyadi sho trohi vidriznyayutsya vid oficijnoyi politiki partiyi v takomu vipadku govoryat pro livomu abo pravomu uhili Ideologichni tipi politichnih partijliberali konservatori neokonservatori radikalni konservatori tradicionalisti pravoradikali social demokrati livocentristi socialisti livoradikali komunisti neofashisti pravoekstremisti centristi Termin ideologiya vpershe z yavivsya na zlami XVIII XIX stolit u pracyah francuzkogo ekonomista i filosofa Destyut de Trasi dlya poznachennya vchennya nauki pro ideyu kotri ye osnovoyu formuvannya gromadskoyi dumki politichnih poglyadiv povedinki lyudej a otzhe i politiki U suchasnomu rozuminni ideologiya ce sistema poglyadiv stosovno osnovnih principiv organizaciyi suspilstva jogo cinnostej ta miscya v nij lyudini Ideologiya skladayetsya z troh elementiv obrazu dijsnosti togo sho vidbuvayetsya v konkretnomu suspilstvi ta poza nim aksiologichnoyi sistemi iyerarhiyi cinnostej praktichnih vkazivok metodologiyi diyalnosti dlya zmini abo zberezhennya isnuyuchogo stanu sprav u suspilstvi Politichnimi ideologiyami nazivayut politichni koncepciyi sho stali ideologiyami tobto vidigrayut integruvalnu rol stosovno politichnih ruhiv i zmishuyut nagolosi vid konceptiv do cinnostej Kozhna z politichnih ideologij maye odnu inodi kilka centralnu cinnist Boga lyudinu naciyu klas lyudstvo poryadok bezpeku svobodu tosho Najvplivovishimi politichnimi ideologiyami ye liberalizm konservatizm social demokratiya abo socializm komunizm nacionalizm fashizm Kozhna z cih ideologij maye shiroke teoretichne pidgruntya i v procesi istorichnogo rozvitku vinikali novi sintetichni yih riznovidi sho poyednuvali osoblivosti yak blizkih dotichnih tak i na pershij poglyad nesumisnih politiko ideologichnih platform Komunizm Vitoki ciyeyi politichnoyi ideologiyi berut svij pochatok z komunalistskih utopij Tomasa Mora i Tommazo Kampanelli znahodyat svij rozvitok u socialistiv utopistiv pochatku XIX stolittya A Sen Simona Sharlya Fur ye i R Ouena Oformlennyam v chitku politiko ideologichnu koncepciyu komunizm zavdyachuye K Marksu ta F Engelsu a piznishe prodovzhuvachu i vtilyuvachu jogo idej V I Leninu V osnovu sistemi cinnostej komunizmu pokladeno proletariat najbidnishij klas najmanih robitnikiv najrevolyucijnishij klas suspilstva Osnovopolozhniki komunistichnoyi teoriyi nagoloshuyut na tomu sho ekonomichni vidnosini yak bazisni v suspilstvi viznachayut usi inshi Oskilki kapitalizm gruntuyetsya na ekonomichnij nespravedlivosti ta ekspluataciyi proletariatu kotrij za K Marksom yedinij stvoryuye prisvoyuvanu vlasnikami zasobiv virobnictva dodatkovu vartist to vin yak suspilno politichna formaciya prizvodit do zagostrennya vnutrishnih protirich i klasovoyi borotbi ta maye buti zrujnovanij shlyahom proletarskih revolyucij Komunizm yak politichna ideologiya ta sistema organizaciyi suspilstva maye dvi stadiyi rozvitku pershu abo nizhchu socializm yakij gotuye materialni ta socialni peredumovi dlya viniknennya vishoyi abo zavershalnoyi stadiyi vlasne komunizmu Harakternimi oznakami ciyeyi politiko ideologichnoyi sistemi ye viklyuchne panuvannya suspilnoyi na pershij stadiyi derzhavnoyi i kolgospno kooperativnoyi vlasnosti na zasobi virobnictva centralizovane planuvannya j administrativno komandne upravlinnya v ekonomici spryamovani na maksimizaciyu virobnictva ta kilkisni pokazniki pri socializmi z metoyu stvorennya bazi materialnogo dostatku dlya zaprovadzhennya komunizmu reglamentaciya z boku derzhavi rozpodilu produktiv i poslug u suspilstvi vidpovidno do potreb jogo chleniv deklarovana rivnist umov sho maye zabezpechiti gromadyanam vsebichnij socialnij rozvitok i neobhidne otrimannya materialnih i kulturnih blag pragnennya nivelyuvati bud yaki vidminnosti mizh socialnimi klasami grupami a takozh naciyami Krim togo komunizm dav poshtovh dlya viniknennya i transformaciyi riznomanitnih neokomunistichnih ta ultralivih techij takih yak maoyizm trockizm stalinizm hodzhizm ta inshi Social demokratiya abo demokratichnij socializm Upershe termin demokratichnij socializm zastosuvav vidomij anglijskij pismennik i dramaturg Bernard Shou Sama politiko ideologichna koncepciya vidililasya u robitnichomu rusi yak jogo reformistska techiya do kincya Drugogo Internacionalu 1889 1914 rr i vzhe u 20 h rokah social demokratiya oformilasya v samostijnij politichnij napryamok zasudivshi revolyucijnij ekstremizm bilshovickih sil pislya Zhovtnevogo perevorotu ta politichni represiyi diktaturi proletariatu Ideologiya demokratichnogo socializmu postijno zminyuvalas i rozvivalas evolyucionuyuchi vid sprob povalennya kapitalizmu do jogo postupovogo reformuvannya garmonizaciyi socialnih vidnosin ta oriyentaciyi ciyeyi ekonomichnoyi sistemi v bik suspilnih potreb Vlasne dlya demokratichnogo socializmu zavzhdi bulo aktualnim pitannya yak poyednati socialnu spravedlivist zi svobodoyu liberalnih demokratij oskilki znachna byurokratizaciya ekonomiki yak vidomo vede do zbilshennya socialnogo kontrolyu ta zmenshennya svobodi u suspilstvi Usvidomlyuyuchi ce social demokrati namagayutsya znajti rivnovagu mizh vilnim rinkom ta sprobami jogo regulyuvannya mizh efektivnim virobnictvom ta spravedlivim rozpodilom mizh rozvitkom pidpriyemnictva ekonomichnimi stimulami do praci ta dostatnim rivnem opodatkuvannya dlya zabezpechennya socialnih program i zreshtoyu perevag socializmu sho progoloshuyutsya Social demokratiya gruntuyetsya na troh osnovnih principah svobodi socialnij spravedlivosti ta solidarnosti Ponyattya svobodi zapozichene z klasichnogo liberalizmu oznachaye peredovsim prava lyudini ta svobodu yiyi poglyadiv i dij za umovi yaksho ce ne zapodiyuye shkodi inshim Spravedlivist yak skazano v Deklaraciyi principiv Socialistichnogo internacionalu 1989 r oznachaye pripinennya bud yakoyi diskriminaciyi osobistosti a takozh rivnist u pravah i mozhlivostyah Pid rivnistyu u svoyu chergu rozumiyut virazhennya odnakovoyi cinnosti vsih lyudej vona ye obov yazkovoyu umovoyu vilnogo rozvitku osobistosti Solidarnist zhe rozglyadayetsya yak vidpovidalnist individuumiv odin za odnogo za vse suspilstvo a takozh suspilstva za kozhnogo z jogo chleniv Liberalizm Ideya svobodi individa sho ye narizhnim kamenem sistemi cinnostej liberalizmu postala naslidkom yevropejskogo kulturnogo Renesansu ta Prosvitnictva i vpershe z yavilasya u pracyah T Gobbsa Dzh Lokka Sh Montesk ye Osnovopolozhnikami liberalizmu vvazhayutsya B Konstan i A de Tokvil sered jogo viznachnih teoretikiv buli Dzh S Mill Dzh Medison T Dzhefferson V Gumboldt A Smit Liberalizm oznamenuvav utverdzhennya prav i svobod lyudini nezalezhno vid yiyi pohodzhennya vidkidayuchi stanovi privileyi a takozh parlamentsku demokratiyu ta vilnu rinkovu konkurenciyu U politichnomu plani vin stav pidgruntyam konstitucionalizmu ta podilu derzhavnoyi vladi na zakonodavchu vikonavchu i sudovu spryamovanih u kincevomu pidsumku na obmezhennya politichnoyi vladi ta pom yakshennya riznih form derzhavnogo i suspilnogo primusu shodo individa Zreshtoyu za B Konstanom bud yaka vlada kotra porushuye prava lyudini staye nezakonnoyu Harakternimi risami liberalizmu ye individualizm gumanizm tolerantnist i demokratizm Poryad iz samocinnistyu osobistosti cya politichna ideologiya nagoloshuye na nerozrivnosti svobodi individa ta jogo socialnoyi vidpovidalnosti pered suspilstvom obstoyuye isnuvannya pravovoyi derzhavi ta neobhidnist verhovenstva v nij zakonu U pershij polovini HH stolittya sformuvavsya novij tip liberalizmu sho uvibrav u sebe znachnu chastinu konservativnoyi tradiciyi neoliberalizm Vin harakterizuyetsya zrostayuchoyu rollyu derzhavi u sferi regulyuvannya ekonomiki ta pererozpodilu pevnoyi chastini suspilnogo produktu zdijsnennya socialno ekonomichnih program Na osnovi cogo sintezu liberalnih i konservativnih idej viniklo ponyattya derzhavi zagalnogo dobrobutu de poyednuyutsya individualna iniciativa yiyi gromadyan z derzhavnim vtruchannyam u socialne j ekonomichne zhittya Ideya vidpovidalnosti derzhavi za tvorennya spriyatlivih umov dlya realizaciyi principiv klasichnogo liberalizmu za rozvitok vsogo suspilstva ta vidpovidno dobrobut jogo gromadyan zblizhuye neoliberalizm takozh iz social demokratiyeyu sho daye bagatom politologam pidstavi govoriti pro isnuvannya takogo politiko ideologichnogo napryamu yak social liberalizm Konservatizm Jogo viniknennya yak politichnoyi ideologiyi pov yazane z krahom sistemi feodalizmu ta dinastichno monarhichnogo rezhimu v Yevropi vnaslidok grandioznih zmin yaki zapochatkuvali doba Prosvitnictva i Velika Francuzka revolyuciya kincya XVIII stolittya Vpershe termin konservatizm bulo vzhito francuzkim pismennikom Fransua Rene de Shatobrianom yakij zhalkuvav za zrujnovanimi aristokratichnimi ustoyami starih monarhij Viznachnim fundatorom politiko ideologichnoyi teoriyi konservatizmu po pravu vvazhayetsya anglijskij filosof i politik Edmund Berk kniga yakogo Rozdumi pro Francuzku revolyuciyu dovgo zalishalasya dlya jogo chislennih poslidovnikiv Bibliyeyu konservatizmu Centralne misce v sistemi cinnostej konservatizmu nalezhit derzhavi ta yiyi integracijnij roli dlya suspilstva Sered jogo viznachalnih oznak mozhna vidiliti bezperechno tradicijnu dlya danogo narodu moral sho zberigaye jogo yak yedine kulturne cile ta iyerarhichnist chitka stratifikaciya suspilstva Krim togo ponyattyami kotri napovnyuyut sens konservatizmu zavzhdi buli poryadok avtoritet vidpovidalnist stabilnist religijnist patriotizm obov yazkovist chest pracya sim ya pravo ta disciplina V ekonomici konservatizm spoviduye nedotorkanist privatnoyi vlasnosti rozglyadayuchi yiyi yak peredumovu dosyagnennya osobistoyi svobodi i zberezhennya socialnogo poryadku principi vilnoyi konkurenciyi ta neobhidnist minimalnogo derzhavnogo regulyuvannya ekonomiki U procesi pereglyadu ta zaluchennya do svoyeyi ideologichnoyi orbiti liberalnih idej i cinnostej z konservatizmu klasichnogo vitvorivsya neokonservatizm U politichnij sistemi suspilstva vin pragne stvoriti gnuchkishi j efektivnishi strukturi vladi vidnoviti tradicijni moralni cinnosti ta zabezpechiti nalezhni zakonnist i poryadok V ekonomichnih vidnosinah neokonservatizm oriyentuyetsya na vsebichne stimulyuvannya privatnogo pidpriyemnictva zmenshennya derzhavnogo vtruchannya zaprovadzhennya monetaristskoyi modeli rozvitku U socialnij sferi sposterigayetsya zhorstka derzhavna ekonomiya skorochennya socialnih program pidtrimka stabilnoyi strukturi suspilstva z perevazhnoyu chastkoyu serednih klasiv Nacionalizm U zahidnij politichnij nauci ce ponyattya stosuyetsya ideologiyi tisno pov yazanoyi z budivnictvom derzhav nacij i viniknennyam industrialnogo suspilstva protyagom XIX i znachnoyu miroyu HH stolit Yak politiko ideologichna koncepciya nacionalizm stav produktom borotbi proti feodalizmu ta podalshogo utverdzhennya burzhuazno demokratichnih zasad suspilnogo ustroyu Nacionalizm vinikaye z usvidomlennyam socialnoyu spilnotoyu svoyih spilnih nacionalnih oznak na pidstavi etnichnoyi kulturnoyi religijnoyi prinalezhnosti a takozh uyavlen pro spilni pohodzhennya teritoriyu meshkannya movu ta svoyeridnu specifiku psihologiyi ta ris harakteru chleniv ciyeyi spilnoti Prote piznishe nacionalizm chasto vikoristovuvavsya yak vazhlivij komponent agresivnoyi ekspansionistskoyi politiki derzhav nacij sho namagalisya pereglyanuti isnuyuchij geopolitichnij poryadok i zajnyati panivne stanovishe u sviti yak cogo pragnuli gitlerivska Nimechchina Italiya chasiv Mussolini ta militaristska Yaponiya pid chas Drugoyi svitovoyi vijni V iyerarhiyi ideologichnih i politichnih cinnostej nacionalizmu chilne misce nalezhit naciyi pohidnoyu vid yakoyi ye nacionalna derzhava sho sluzhit dlya neyi zasobom samostverdzhennya i rozvitku Naciya rozglyadayetsya yak vitchizna ideologichna St Ossovskij prinalezhnist do yakoyi viznachayetsya cherez uchast okremoyi osobi v yiyi gromadsko politichnomu zhitti Derzhavnist naciyi ye neobhidnoyu umovoyu yiyi isnuvannya tomu kozhnij poslidovnik nacionalizmu tobto nacionalno svidomij patriot zobov yazanij borotisya za yiyi zdobuttya Ostannye tverdzhennya vidobrazhaye sut ideologichnoyi ustanovki ukrayinskih nacionalistiv u yihnij borotbi za nezalezhnist Ukrayini Prichomu na ukrayinskomu grunti nacionalizm sformuvavsya u viglyadi dvoh osnovnih tipiv demokratichnogo ta integralnogo Pershij podibnij do nacionalizmu v yevropejskomu sensi stavlyachi za metu stvorennya ukrayinskoyi nacionalnoyi demokratichnoyi derzhavi shlyahom prava narodiv na samoviznachennya v jogo etnichnih kordonah rozglyadayuchi naciyu v yiyi sub yektivnomu znachenni tobto yak naciyu politichnu Nacionalizm integralnij pidkreslyuye etnichnij harakter naciyi ta vidpovidno yiyi derzhavi rozumiyuchi pid politichnim rezhimom nacionalnu diktaturu na choli z providnoyu verstvoyu ukrayinskih patriotiv Fashizm Do viznachalnih oznak ciyeyi politichnoyi ideologiyi vidnosyat totalnij kontrol z boku partijnoyi fashistskoyi eliti nad suspilnim i osobistim zhittyam gromadyan znishennya demokratichnih prav i svobod zalezhnist individa vid interesiv i potreb naciyi socialnih mas zazdalegid viznachenih fashistskim kerivnictvom iyerarhichnist socialnoyi strukturi suspilstva zroshennya nadcentralizovanoyi byurokratichnoyi mashini derzhavi z fashistskoyu partiyeyu perenesennya vnutrishnopolitichnih problem u ploshinu geopolitiki ta formuvannya obrazu voroga Fashizm spoviduye politiku tak zvanogo socialnogo darvinizmu za yakim silnishim narodam chi rasam ne tilki viznacheno panuvati nad slabkishimi ale takozh yihnim pravom i obov yazkom ye vstanoviti ce panuvannya Fashizm yak ideologiya vinik pislya Pershoyi svitovoyi vijni v Italiyi i vzhe 1922 roku fashisti prijshli do vladi u cij krayini otrimavshi znachnu bilshist u parlamenti Presa potrapila pid suvoru cenzuru politichni partiyi buli likvidovani fashistskij partijnij aparat skoncentruvav vsyu politichnu vladu v krayini zaboronyalisya bud yaki strajki a novostvoreni promislovi korporaciyi sho poklikani buli ob yednuvati pidpriyemciv i robitnikiv postavili ekonomiku Italiyi pid fashistskij kontrol Gitlerivskij nacional socializm nacizm poryad iz cimi dosyagnennyami fashizmu nagoloshuvav na viklyuchnij roli arijskoyi rasi sered inshih narodiv svitu ta neobmezhenij diktaturi odniyeyi osobi vozhdya yakij uosoblyuye naciyu i stoyit na vershini vladnoyi piramidi u fashistskij derzhavi Hocha fashizm buv zaboronenij vnaslidok peremogi u Drugij svitovij vijni sil antigitlerivskoyi koaliciyi organizaciyi sho spoviduyut neofashistsku ideologiyu isnuyut sogodni u bagatoh krayinah svitu Neofashizm maye dvi formi proyavu 1 nelegalnogo tradicijnogo fashistskogo ruhu pristosovanogo do suchasnih umov ta 2 legalnoyi i napivlegalnoyi organizaciyi diyalnosti iz dotrimannyam zovnishnoyi loyalnosti do zakonnosti demokratichnih politichnih institutiv a takozh uchast u parlamentskih viborah Osnovni politichni ideologiyi zgidno zi svoyimi bazovimi harakteristikami mozhut rozglyadatisya u viglyadi pevnoyi ciklichnoyi sistemi roztashovanoyi u dvovisnij ploshini koordinat de kozhen vektor sho vihodit z umovnogo nulya vkazuye na tu chi inshu cinnisnu oriyentaciyu Bazovimi oznakami abo cinnostyami na yakih gruntuyetsya dana politiko ideologichna tipologiya vistupayut 1 po osi abscis gorizontal polyus prioritetu suspilnih interesiv i kolektivnoyi vlasnosti z odnogo boku ta polyus prioritetu derzhavi ta abo naciyi a takozh privatnoyi vlasnosti z inshogo 2 po osi ordinat vertikal diktatorsko centralistskij polyus monistichnogo svitoglyadu na odnij storoni ta vidpovidno demokratichno federalistskij polyus plyuralistichnogo svitoglyadu na inshij Zvichajno cya shema yak i bud yaka insha ye desho umovnoyu ale vona daye zmogu naochno predstaviti rozmishennya najvplivovishih politichnih ideologij vidnosno odna odnoyi v pevnij cilisnij kartini yaka ye porivnyano zruchnoyu dlya viznachennya skazhimo miscya konkretnogo politichnogo ob yednannya chi partiyi za yiyi politiko ideologichnimi kriteriyami ta bazovimi cinnisnimi oriyentaciyami Partijni sistemiU bezpartijnoyi sistemi abo ne isnuye oficijno zareyestrovanih politichnih partij abo zakon zaboronyaye poyavu ostannih U bezpartijnih viborah kozhen kandidat vistupaye za sebe i takim chinom ye yaskravim i samostijnim politikom Istorichnij priklad podibnoyi sistemi administraciya Dzhordzha Vashingtona i najpershi sklikannya kongresu SShA Na sogodni isnuye kilka bezpartijnih derzhav Ce yak pravilo za formoyu pravlinnya absolyutni monarhiyi Oman Ob yednani Arabski Emirati Jordaniya Butan do 2008 r U cih krayinah isnuye abo pryama zaborona na politichni partiyi Gana Jordaniya abo vidsutni vidpovidni peredumovi dlya yih stvorennya Butan Oman Kuvejt Shozhoyu mozhe buti situaciya pri vplivovomu glavi derzhavi koli dozvoleni partiyi grayut deyaku rol Liviya na mezhi XX XXI st V odnopartijnoyi sistemi oficijno dozvolena tilki odna politichna partiya yiyi vlada zakriplena zakonodavcho i ye nezaperechnoyu Isnuye variaciya ciyeyi sistemi koli isnuyut takozh dribni partiyi vid yakih zakonodavcho potribno viznavati liderstvo osnovnoyi partiyi Neridko pri podibnomu rozkladi stanovishe vseredini partiyi mozhe buti vazhlivishe polozhennya v derzhavnomu aparati Klasichnij priklad krayini z odnopartijnoyu sistemoyu SRSR prote v SRSR oficijnoyi zaboroni na inshi partiyi nikoli ne bulo U sistemah z pravlyachoyu partiyeyu diyalnist partij dozvolena regulyarno provodyatsya vibori suspilstvo maye demokratichni tradiciyi Nezvazhayuchi na prisutnist opoziciyi vladna partiya peremagaye na viborah postijno onovlyuyuchi svij kadrovij potencial programu viperedzhayuchi opoziciyu v rozrobci novih idej Priklad z novitnoyi istoriyi Yaponiya v osobi Liberalno Demokratichnoyi Partiyi a takozh Rosiya na pochatku XXI stolittya Dvopartijna sistema harakterna dlya takih derzhav yak SShA i Yamajka Pri comu ye dvi dominuyuchi ridshe yih takozh nazivayut pravlyachimi partiyi a takozh sklalisya taki umovi pri yakih odna partiya praktichno ne maye mozhlivosti otrimati neobhidnu perevagu nad inshoyu Mozhlivim variantom mozhe buti takozh odna silna liva i odna silna prava partiyi Vidnosini v dvopartijnoyi sistemi buli vpershe detalno opisani Morisom Dyuverzhe i mayut nazvu zakonu Dyuverzhe U bagatopartijnih sistemah ye kilka partij sho mayut realni shansi na shiroku pidtrimku naselennya U derzhavah podibnih Kanadi i Velikij Britaniyi mozhut buti dvi silni partiyi i tretya sho dosyagaye dostatnih uspihiv na viborah shob sklasti realnu konkurenciyu pershim dvom Vona neridko zajmaye druge misce ale praktichno nikoli oficijno ne ocholyuvala uryad Pidtrimka ciyeyi partiyi mozhe v deyakih vipadkah perevazhiti chashu tereziv na gostromu pitanni v tu chi inshu storonu takim chinom tretya partiya takozh maye politichnij vpliv U ridkisnih vipadkah priklad Finlyandiya v krayini mozhut buti tri odnakovo uspishni partiyi kozhna z yakih maye shans sformuvati samostijnoyi derzhavi Dlya znachnogo chisla suchasnih yevropejskih demokratij harakternij vidnosno nizkij zagorodzhuvalnij bar yer na viborah sho dozvolyaye najbilsh reprezentativno vidobraziti v parlamenti potochni politichni upodobannya Yak rezultat v parlament prohodit bezlich partij zhodna z yakih ne volodiye bilshistyu V rezultati peregovoriv mizh partiyami skladayetsya parlamentska koaliciya yaka maye bilshistyu i prijmaye na sebe upravlinnya derzhavoyu Klasichnim prikladom ye politichni sistemi takih yevropejskih krayin yak Niderlandi Belgiya Daniya Shveciya Chehiya Nimechchina Italiya Irlandiya Serbiya Latviya Estoniya Izrayil Vitratami podibnoyi politichnoyi sistemi mozhe buti permanentna koalicijna nestabilnist yaka vede do chastih i priznachennya pozachergovih viboriv Tak za 62 richnu istoriyu Izrayilyu v nomu zminilosya 18 skladiv parlamentu tobto obranij Kneset pracyuye v serednomu trohi bilshe 3 rokiv pri nominalnij 5 richnoyi kadenciyi FinansuvannyaDokladnishe Politichni partiyi sponsoruyutsya zamozhnimi chlenami partiyi a takozh osobami ta organizaciyami yaki podilyayut z neyu svoyi politichni poglyadi i yaki otrimayut ti chi inshi plyusi vid yiyi diyalnosti Livi partiyi komunisti socialisti tradicijno zbirayut zi svoyih chleniv regulyarni chlenski vneski yak pravilo stanovit kilka vidsotkiv vid shomisyachnogo dohodu U bilshosti politichnih partij i frakcij osoblivo v tih sho mayut dostup do bezposerednogo upravlinnya derzhavoyu isnuye lobi tih chi inshih zacikavlenih grup velikogo biznesu torgovih ob yednan Groshi i podarunki partiya mozhe takozh otrimuvati yak vstupnij vnesok abo nabagato ridshe u viglyadi plati za vklyuchennya u viborchij spisok Ce prote ye potencijnim dzherelom korupciyi U bilshosti derzhav svitu zaboronyayetsya finansuvannya politichnih partij i politichnih gromadskih organizacij z za kordonu statutami yakih peredbacheno bezposerednyu uchast u viborah v krayini U Velikij Britaniyi bulo zaproponovano ale ne zatverdzheno finansuvati politichni partiyi z byudzhetu derzhavi U Rosiyi pidtrimku z derzhbyudzhetu otrimuyut partiyi sho domoglisya pevnogo rezultatu na viborah dlya viboriv do Derzhavnoyi Dumi cej porig zaraz stanovit 3 sho nizhche prohidnogo bar yera neobhidnogo dlya dopusku do rozpodilu misc v parlamenti Kolori ta emblemi partijU vsomu sviti politichni partiyi asociyuyut sebe z timi chi inshimi barvami zdebilshogo dlya togo shob vidilyatisya na viborah Chervonij yak pravilo ye kolorom livih partij komunistiv socialistiv i t P Kolori konservativnih partij sini i chorni Vinyatok u SShA kolir respublikanskoyi partiyi chervonij a demokratichnoyi sinij Rozhevim zazvichaj vidznachayutsya social demokrati zhovtij kolir liberalizmu Zelenij asociyuyetsya z zelenimi pobornikami zahistu navkolishnogo seredovisha chi islamistskimi partiyami Purpurnij vvazhayetsya kolorom monarhiyi yak i bilij ale ridko vikoristovuyetsya suchasnimi politichnimi partiyami Korichnevij i ridshe chornij zazvichaj zv yazuyutsya z fashistskimi i neonacistskimi partiyami a takozh chornij kolir anarhistiv Klasichna emblema socialistichnih partij chervona troyanda zatisnuta v kulaku Komunisti vikoristovuyut serp i molot Simvoli mozhut serjozno vplinuti na uspih partiyi i neridko pov yazani z klyuchovimi rechami v zhitti narodu Napriklad na kenijskomu referendumi pro prijnyattya konstituciyi 2005 prihilniki konstituciyi vikoristovuvali yak svij simvol banan a protivniki apelsini Tipi politichnih partijFrancuzkij politolog Dyuverzhe provodit vidminnist mizh kadrovimi partiyami i masovimi partiyami Kadrovi partiyi buli politichni eliti yaki buli pov yazani z yakimi osporyuvalisya viboriv i obmezhiv vpliv storonnih osib yaki buli tilki neobhidni dlya nadannya dopomogi u viborchij kampaniyi Masovi partiyi namagalisya verbuvati novih chleniv yaki buli dzherelom dohodu partiyi i chasto yak ochikuyetsya poshiryuvati partijnu ideologiyu a takozh spriyannya u viborah Socialistichni partiyi ye prikladami masovih partij v toj chas yak britanska Konservativna partiya i nimeckij Hristiyansko demokratichnij soyuz ye prikladami gibridnih partij U Spoluchenih Shtatah de obidvi osnovni partiyi buli kadrovi partiyi vvedennya prajmeriz i inshih reform peretvorila yih tak sho vlada znahoditsya v rukah aktivistiv yaki konkuruyut za vpliv i visunennya kandidativ Klaus fon Bajme do kategoriyi yevropejskih partij na dev yat simej v yakih opisuvalisya bilshist partij Vin buv v zmozi vlashtuvati sim z nih zliva napravo komunistichna socialistichna zelenij liberalna hristiyansko demokratichna konservativna i borec za svobodu Polozhennya dvoh inshih tipiv agrarnih ta regionalnih etnichnih partij variyuvalasya Div takozhPartijna koaliciya Partijna sistema Masovi partiyi Parlamentska partiya Misce partiyi v sistemi vladi Partiya obgortka Politichni partiyi Ukrayini Svoboda stvorennya partijPrimitkiPosilannyaPolitichna partiya 4 kvitnya 2017 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2002 T 4 N P 720 s ISBN 966 7492 04 4 Partiya Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn X Literi Ol Per S 1303 1304 1000 ekz Politichni partiyi i partijni sistemi Konstitucijne pravo zarubizhnih krayin Navch posibnik Za zag red V O Riyaki Kiyiv Yurinkom Inter 2006 S 43 55 Vikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Politichna partiyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Politichna partiyaZakon Ukrayini Pro politichni partiyi v Ukrayini 20 sichnya 2022 u Wayback Machine R Tisa Burzhuazni partiyi yak akcionerni tovaristva 2009 12 lyutogo 2015 u Wayback Machine Tipovij i optimalnij shlyahi rozvitku politichnih organizacij za metodologiyeyu Adizesa 28 veresnya 2015 u Wayback Machine DzherelaBileckij M Politichni partiyi u vzayemodiyi zi strukturami vladi K 1997 132 s Bilous A O Politichni ob yednannya Ukrayini Kiyiv Ukrayina 1993 108 s Bogasheva N Problemi institucializaciyipolitichnih partij v Ukrayini 2008 2 16 S 30 Gonyukova L V Politichni partiyi yak institut derzhavnoyi politiki ta upravlinnya teoretiko metodologichnij analiz Monografiya Kiyiv NADU 2009 392 s Zhuk N A Parlament Prezident uryad cherez vzayemostrimuvannya do rivnovagi Tekst N A Zhuk H Harkiv yurid 2007 320s Kryukov O I Politiko upravlinska elita Ukrayini yak chinnik derzhavotvorennya Monografiya NADU 2006 252 s Lomko I I Politichni partiyi yak faktor formuvannya i realizaciyi zovnishnoyi politiki Ukrayini Simferopol 2007 187 s Luk yanov D V Politichni partiyi v sistemi vzayemovidnosin gromadyanskogo suspilstva ta derzhavi rol ta pravove regulyuvannya Tekst D V Luk yanov H Pravo 2002 320 s Nesterovich V F Viborche pravo Ukrayini Pidruchnik V F Nesterovich Kiyiv Vidavnictvo Lira K 2017 504 s Primush M Demokratiya i politichni partiyi Viche 2000 10 Topalova S O Politichni partiyi yak sub yekt derzhavnoyi vladi komparativistskij analiz H 2004 185 sLiteraturaM Trebin Partiya politichna Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 543 ISBN 978 966 611 818 2 Politichni partiyi Ukrayini v 3 t uklad Yu Shajgorodskij K Ukr centr politichnogo menedzhmentu 2005 T 1 876 s T 2 900 s T 3 872 s Teoriya politichnih partij i partijnih sistem Navch posib Yu R Shveda Lviv nac un t im I Franka L Triada plyus 2004 528 c Bibliogr s 509 520 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Kviten 2008 Ce nezavershena stattya pro politiku Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi