Блек Прінс 81 англ HMS Black Prince 81 військовий корабель легкий крейсер типу Дідо Королівського військово морського фл

«Блек Прінс» (81) (англ. HMS Black Prince (81) — військовий корабель, легкий крейсер типу «Дідо» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

«Блек Прінс» (81)
HMS Black Prince (81)

Британський легкий крейсер «Блек Прінс» на річці Тайн. 23 липня 1944
Служба
Тип/клас	легкий крейсер/крейсер ППО „Дідо“
Держава прапора	Велика Британія
Належність	Королівський ВМФ Великої Британії
На честь	попередніх 4-х кораблів флоту на
Корабельня	Harland and Wolff, Белфаст
Замовлено	18 серпня 1938
Закладено	1 грудня 1939
Спущено на воду	27 серпня 1942
Введено в експлуатацію	30 листопада 1943
На службі	1943–1962
Переданий	виведений до Резерву в 1946; переданий до складу Королівського ВМФ Нової Зеландії з 1946 до 1962 роки;
Статус	проданий на металобрухт у березні 1962
Нагороди	6
Бойовий досвід	Битва за Атлантику Арктичні конвої * Конвой JW 57 Морський бій 26 квітня 1944 року Операція «Оверлорд» Операція «Драгун» Середземномор'я Війна на Тихому океані Битва за Окінаву
Ідентифікація
Девіз	«Бій — це наша справа» (англ. Battle is our Business)
Параметри
Тоннаж	5 950 тонн (стандартна) 7 200 тонн (повна)
Довжина	148—156 м
Ширина	15,4 м
Висота	4,3 м
Бронювання	Пояс: 76 мм Палуба: 25 мм Траверси: 25 мм Артилерійські погреби: 52 мм Башти: 13 мм Шпангоут: 25 мм
Технічні дані
Рухова установка	4 × парових турбіни Parsons 4 × парових котли Admiralty
Гвинти	4
Потужність	62 000 к.с.
Швидкість	32,25 вузлів (60 км/год)
Дальність плавання	1 500 миль (2 780 км) на 30 вузлах 4 240 миль (6 820 км) на швидкості 16 вузлах
Екіпаж	530 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія	1943: 8 (4 × 2) × 133-мм двохствольних гармат QF 5.25 inch Mark I 1945: 8 (4 × 2) × 133-мм двохствольних гармат Mark I
Торпедно-мінне озброєння	6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
Зенітне озброєння	1943: 12 (3 × 4) × 40-мм зенітних гармат QF 2 Mark II 12 (6 × 2) × 20-мм автоматичних зенітних гармат «Ерлікон» 1945: 24 (8 × 2; 8 × 1) × 20-мм автоматичні зенітні гармати «Ерлікон» 1953: 8 (8 x 1) × 40-мм автоматичних зенітних гармат Mk 3P Bofors Toadstool

Конструкція

«Блек Прінс» належав до категорії крейсерів типу «Удосконалений Дідо» або «Беллона», що мали мало відмінностей від вихідного проекту. Крім заміни третьої башти («Q») на третю багатоствольну зенітну установку «пом-пом», вони відрізнялися новою конструкцією ходової рубки і містка, вертикальними трубами і щоглами без нахилу. Завдяки зменшенню «верхнього» ваги, конструктори суттєво посилили захист льохів і містків додатковою 19-мм бронею. Хоча водотоннажність при цьому дещо зросла, на відміну від попередників, «Блек Прінс» не відчував проблем з мореплавством під час служби в північних широтах.

Однак, ключовою відмінністю кораблів від вихідного проекту стало те, що головним калібром крейсеру стали вісім 133-мм гармат Mk.I у чотирьох нових двогарматних баштах RP10 Mark II. Боєзапас становив 340 пострілів на ствол, двох типів снарядів — напівбронебійні для надводних цілей та фугасні для повітряних. Ці гармати забезпечували 36,3-кг снаряду до 22 000 м і досяжність по висоті 14 900 метрів. Вони мали велику швидкість наведення — по 20 °/с у вертикальній і горизонтальній площинах наведення.

Служба

30 листопада 1943 року легкий крейсер HMS «Блек Прінс» прибув до Скапа-Флоу, де увійшов до строю 10-ї ескадри крейсерів британського флоту Метрополії. Однак, вже у грудні переведений до Плімуту, де включений до сил Південно-Західних підходів. Головним завданням корабля було перехоплення ворожих надводних та підводних сил на цьому напрямку та забезпечення охорони кораблів і суден, що наближались до Англії.

У лютому 1944 року корабель повернувся до Скапа-Флоу, де незабаром він увійшов до складу сил супроводу арктичного конвою JW 57, на чолі з ескортним авіаносцем «Чейсер».

Весною 1944 року корабель повернувся до південної Англії, де діяв у зоні Ла-Маншу та навколишніх водах. Головним завданням «Блек Прінс» став захист прибережних комунікацій між Британськими островами та зоною висадки морського десанту від нападів німецьких підводних човнів, міноносних сил та швидкісних катерів.

25—26 квітня група кораблів на чолі з крейсером «Блек Прінс» мала сутичку поблизу бретонського острова Іль-де-Ба проти німецьких міноносців T24, T27 і T29. У ході бойового зіткнення німецький міноносець T29 був потоплений, а «Ашанті» й «Гурон» отримали пошкоджень у наслідок зіткнення між собою.

У травні 1944 року крейсер включений до ударного угруповання «U» Західної оперативної групи британського флоту, що готувалась до вторгнення у північну Францію. 31 числа прибув до Клайда, де разом з американськими кораблями — лінкором «Невада», крейсерами «Квінсі», «Тускалуса», британськими крейсерами та «Ентерпрайз» і монітором «Еребус» готувався до початку вторгнення. З ранку 6 червня проводив артилерійську підготовку висадки морського десанту на узбережжя Нормандії на плацдарм «Юта».

У серпні корабель перевели до Середземноморського флоту на підтримку висадки союзного десанту на півдні Франції. А у вересні 1944 р. «Блек Прінс» змагався з німецьким флотом в акваторії Егейського моря. 8 вересня 1944 року він прибув до Александрії, звідкіля здійснив перехід до острова Скарпанто і затоки Термаїкос на вході до морського порту Салоник, де забезпечував прикриття діям союзних наземних сил і грецьких повстанців.

21 листопада 1944, корабель вийшов Суецьким каналом до Червоного моря і далі до Індійського океану. 30 числа він прибув до Цейлону, де приєднався до Тихоокеанського флоту Британії. У складі оперативної групи флоту під командуванням адмірала Ф. Віана крейсер взяв участь у масштабній , яка поділялась на низку операцій, метою яких було завдавання ударів авіаносним угрупованням британського флоту по японських нафтових об'єктах на Суматрі і в Малайї.

20 грудня 1944 року британська оперативна група діяла в рамках ^[en], завдавши повітряних ударів по комплексу нафтоочисних споруд у Пангкалан Брандант на Суматрі. 4 січня 1945 року британський флот вдруге провів рейд під кодовою назвою ^[en] із завдання чергового повітряного удару по нафтових інсталяціях у Пангкалан Брандан.

24 січня 1945 року британці провели черговий наліт у ході операції «Меридіан» на об'єкти нафтової промисловості в Палембанг.

У лютому крейсер прибув до Сіднея, де увійшов до об'єднаної британсько-американської оперативної групи, що складалась з кораблів американського 5-го флоту й Тихоокеанського флоту Великої Британії. 20 березня 1945 року 57-ма оперативна група флоту, куди був включений крейсер «Блек Прінс», прибула на атол , звідки кораблі вийшли у напрямку Окінави для проведення операції «Айсберг».

Протягом квітня-травня 1945 року 57-ма оперативна група британського флоту забезпечувала з моря висадку морського десанту, вела артилерійський вогонь по укріплених позиціях японців на Окінаві, відбивала спроби імперської японської авіації атакувати з повітря союзні війська.

У подальшому крейсер увійшов до сил, що готувались до проведення операції «Олімпік» (яка згодом перейменована на операцію «Даунфол») — план масштабного вторгнення союзних військ на Японські острови. Проте, завдяки капітуляції Японської імперії, морська десантна операція була скасована й корабель взяв участь у визволенні від японських військ Гонконгу.

Після завершення війни, «Блек Прінс» залишався на Тихому океані. 25 травня 1946 року Британія передала корабель до складу Королівського новозеландського флоту. У квітні 1947 року матроси крейсера взяли активну участь у . Продовжував службу в лавах Королівського флоту, був у резерві, доки у березні 1962 року не був проданий японській кампанії на разбраковку та брухт.

Див. також

Примітки

Виноски

До складу сил ескорту входили: ескортний авіаносець «Чейсер», крейсер «Блек Прінс», і есмінці «Мілн», «Метеор», «Махратта», «Матчлес», «Оффа», «Обідіент», «Онслот», «Орібі», «Савідж», «Серапіс», «Свіфт», «Верулам», «Віджілент».
У бою брали участь: легкий крейсер «Блек Прінс» і 4 есмінці: «Ашанті», канадські «Атабаскан», «Хаїда», «Гурон».
Склад сил, що залучались до операції «Робсон»: 2 авіаносці «Індомітебл» і «Іластріас», крейсери «Аргонаут», «Блек Прінс» і «Ньюкасл»; есмінці: «Кемпенфельт», «Вейкфул», «Вессекс», «Вірлвінд», «Вранглер», «Вірлвінд», та «Хвелп», а також танкер RFA «Вейв Кінг».
Склад сил, що залучались до операції «Лентіл»: 3 авіаносці «Індіфатігебл», «Вікторіос» та «Індомітебл»; важкий крейсер «Саффолк», легкі крейсери «Аргонаут», «Цейлон», «Блек Прінс»; есмінці: «Гренвіль», «Андін», «Урса», «Андонтед», «Кемпенфельт», та «Хвелп»; танкери RFA «Вейв Кінг», RFA «Екодейл» і «Емпайр Салведж».
Склад сил, що залучались до операції «Меридіан»: 4 авіаносці «Індіфатігебл», «Вікторіос», «Індомітебл» і «Іластріас», лінійний корабель «Кінг Джордж V», легкі крейсери «Аргонаут», «Цейлон», «Блек Прінс» і «Евріал»; есмінці: «Гренвіль», «Андін», «Урса», «Андонтед», «Кемпенфельт», «Вейкфул», «Вессекс», «Арчін», «Вірлвінд», та «Хвелп»; танкери RFA «Вейв Кінг», RFA «Екодейл» і «Емпайр Салведж».
57-ма оперативна група (англ. Task Force 57): 4 авіаносці «Індіфатігебл», «Вікторіос», «Індомітебл» і «Іластріас»; лінкори «Кінг Джордж V» та «Хау»; легкі крейсери «Аргонаут», , «Гамбія», «Блек Прінс» і «Евріал»; 14 есмінців.

Джерела

на честь Едуарда Чорного Принца старшого сина короля Едуарда ІІІ Плантагенета
Бойові нагороди:
1) За Нормандську операцію (1944)
2) За за Південну Францію (1944)
3) За Арктичні конвої (1944)
4) За бої в протоці Ла-Манш (1944)
5) За службу в Егейському морі (1944)
6) За битву за Окінаву (1945)
Rottman, Gordon (2002). Okinawa 1945: The Last Battle. Osprey Publishing. p. 38. .

Література

Roger Chesneau, ed. (1980). Conway's All the World's Fighting Ships: 1922—1946. London: Conway Maritime Press. .
Colledge, J. J. & Warlow, Ben (2010) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (4th Rev. ed.). London: Chatham. .
Warlow, Ben (2004). Battle Honours of the Royal Navy. Liskeard: Maritime Books.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Black Prince (81)

. на uboat.net. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 19 травня 2017. (англ.)
. на naval-history.net. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 19 травня 2017. (англ.)
. на world-war.co.uk. Архів оригіналу за 20 жовтня 2001. Процитовано 19 травня 2017. (англ.)

[3] До складу сил ескорту входили: ескортний авіаносець «Чейсер», крейсер «Блек Прінс», і есмінці «Мілн», «Метеор», «Махратта», «Матчлес», «Оффа», «Обідіент», «Онслот», «Орібі», «Савідж», «Серапіс», «Свіфт», «Верулам», «Віджілент».

[4] У бою брали участь: легкий крейсер «Блек Прінс» і 4 есмінці: «Ашанті», канадські «Атабаскан», «Хаїда», «Гурон».

[5] Склад сил, що залучались до операції «Робсон»: 2 авіаносці «Індомітебл» і «Іластріас», крейсери «Аргонаут», «Блек Прінс» і «Ньюкасл»; есмінці: «Кемпенфельт», «Вейкфул», «Вессекс», «Вірлвінд», «Вранглер», «Вірлвінд», та «Хвелп», а також танкер RFA «Вейв Кінг».

[6] Склад сил, що залучались до операції «Лентіл»: 3 авіаносці «Індіфатігебл», «Вікторіос» та «Індомітебл»; важкий крейсер «Саффолк», легкі крейсери «Аргонаут», «Цейлон», «Блек Прінс»; есмінці: «Гренвіль», «Андін», «Урса», «Андонтед», «Кемпенфельт», та «Хвелп»; танкери RFA «Вейв Кінг», RFA «Екодейл» і «Емпайр Салведж».

[7] Склад сил, що залучались до операції «Меридіан»: 4 авіаносці «Індіфатігебл», «Вікторіос», «Індомітебл» і «Іластріас», лінійний корабель «Кінг Джордж V», легкі крейсери «Аргонаут», «Цейлон», «Блек Прінс» і «Евріал»; есмінці: «Гренвіль», «Андін», «Урса», «Андонтед», «Кемпенфельт», «Вейкфул», «Вессекс», «Арчін», «Вірлвінд», та «Хвелп»; танкери RFA «Вейв Кінг», RFA «Екодейл» і «Емпайр Салведж».

[8] 57-ма оперативна група (англ. Task Force 57): 4 авіаносці «Індіфатігебл», «Вікторіос», «Індомітебл» і «Іластріас»; лінкори «Кінг Джордж V» та «Хау»; легкі крейсери «Аргонаут», , «Гамбія», «Блек Прінс» і «Евріал»; 14 есмінців.

[1] на честь Едуарда Чорного Принца старшого сина короля Едуарда ІІІ Плантагенета

[2] Бойові нагороди:
1) За Нормандську операцію (1944)
2) За за Південну Францію (1944)
3) За Арктичні конвої (1944)
4) За бої в протоці Ла-Манш (1944)
5) За службу в Егейському морі (1944)
6) За битву за Окінаву (1945)

[9] Rottman, Gordon (2002). Okinawa 1945: The Last Battle. Osprey Publishing. p. 38. .