Ця стаття містить перелік джерел але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну в

Йорж звичайний

Йорж звичайний (Gymnocephalus cernua)

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Черепні (Craniata)
Надклас:	Щелепні (Gnathostomata)
Клас:	Променепері (Actinopterygii)
Підклас:	Новопері (Neopterygii)
Інфраклас:	Костисті риби (Teleostei)
Ряд:	Окунеподібні (Perciformes)
Підряд:	Окуневидні (Percoidei)
Родина:	Окуневі (Percidae)
Рід:	Йорж (Gymnocephalus)
Вид:	Йорж звичайний

Біноміальна назва

Gymnocephalus cernua
(Linnaeus, 1758)

Поширення йоржа звичайного в Євразії

Посилання

Вікісховище:	Gymnocephalus cernuus
Віківиди:	Gymnocephalus cernuus
EOL:	203972
ITIS:	168520
МСОП:	9568
NCBI:	57865

Йорж звичайний (Gymnocephalus cernua) — невелика риба з родини окуневих, типовий вид роду Йорж.

Розповсюдження

Йорж звичайний є найбільш широко розповсюдженим з п'яти видів йоржів — його природний ареал включає північну та східну частину Франції, східну частину Англії, річки басейну Балтійського моря, центральну та східну Європу та північну Азію аж до басейну Колими. У другій половині ХХ сторіччя йорж з'явився в кількох водоймах Європи за межами свого природного ареалу: в озері Лох-Ломонд в Шотландії, в озерах Італії, озері (Норвегія), в Камарзі (дельта Рони, середземноморське узбережжя Франції); цьому розповсюдженню, як вважають, сприяло будівництво каналів та широке використання йоржа як наживки у спортивному лові щуки.

На додаток, у середині вісімдесятих років ХХ сторіччя йорж був випадково інтродукований, імовірно з баластною водою суден, до річки (США), що впадає до озера Верхнє (система Великих Озер). Тут утворилась стала популяція, котра на початку 90-х років поширилася на дельтові ділянки кількох інших річок, що впадають в озеро Верхнє. Також йоржа знайшли і в озері Гурон.

В Україні йорж звичайний зустрічається по всій території, окрім Криму.

Зовнішня будова

Спина риби сіро-зелена з чорними плямами та крапками, боки жовтуваті, черево світло-сіре або біле. Спинний та хвостовий плавці з чорними цятками. Загалом, забарвлення цієї риби залежить від навколишнього середовища: йорж світліший в річках та озерах з піщаним дном, і темніший у водоймах, де дно намулисте. Очі йоржа каламутно-рожеві, іноді навіть з синьою райдужкою. Звичайна довжина 8-12 см, маса 15-25 г. Іноді зустрічаються екземпляри довжиною більш ніж 20 см та масою 100 г, і навіть більше. Великі екземпляри йоржа відомі з басейну Обі, Обської губи, та деяких уральських озер.

Дослідники виділяють декілька морфотипів йоржа. Зокрема, на різних ділянках Дніпра існують популяції «худого» та «високотілого» йоржа. Стійкі розбіжності будови тіла спостерігаються також між прибережними та глибоководними популяціями йоржа у великих водоймах (наприклад, у дніпровських водосховищах). Для таких популяцій характерні розбіжності в числі променів та колючок в спинному плавці, числі лусок над та під бічною лінією, числі колючок на зябрових пластинах, хребців в хребті та у відносній величині голови, рильця, очей та плавців.

На додаток до різних морфотипів, в Євразії існує також і географічний градієнт анатомічної будови йоржів від менших значень на заході ареалу (Європа) до більших значень на сході (Сибір) в наступних анатомічних деталях: максимальна та мінімальна висота тіла, предорсальна та преанальна відстань, висота першого спинного плавця, довжина та висота анального плавця, та довжина черевних плавців.

Статевий диморфізм у йоржів не дуже помітний, але виявляється в кількох анатомічних характеристиках: висота тіла, довжина верхньої половини хвостового плавця, довжина грудних плавців та величина ока — все це більше у самців, аніж у самок.

Генетика

Йорж звичайний має 2n=48 хромосом, і може гібридизуватись з окунем звичайним та йоржем дунайським. При гібридизації йоржа звичайного із окунем звичайним гібриди мають проміжні риси будови батьківських форм, але звичайно за зовнішнім виглядом ближчі до материнського виду, аніж до батьківського. Такі гібриди ростуть швидше за йоржа та окуня, та є більш пристосованими до несприятливих значень температури, забруднення води, краще переносять голодування. При цьому гібриди чоловічої статі є стерильними (не можуть давати нащадків), а гібриди жіночої статі можуть давати потомство з чоловічими особинами як йоржа, так і окуня. Гібриди йоржа звичайного та йоржа дунайського також мають забарвлення та характеристики скелету, що є проміжними відносно батьківських видів, але щодо їхнього розмноження достовірних відомостей наразі немає.

Розповсюдження йоржа звичайного в Північній Америці

Спосіб життя

Йорж є дуже невибагливим, зазвичай зграйним видом, і добре почуває себе в широкому спектрі умов навколишнього середовища. Його можна знайти як в прісних, так і в солонуватоводних водоймах з показником солоності до 10-12 °/_°°; в системах озерного та проточного типу; на глибинах від 0.25 до 85 метрів; на рівні моря та в гірських ареалах та від оліготрофних до евтрофних вод; критичні значення температури води для виживання йоржа — це 0-2°С та 34.5 °C . Але, незважаючи на такий широкий спектр прийнятних умов, загалом можуть бути виділені три основні риси місць помешкання цього виду. Ідеальними умовами для цієї риби є тихоплинні водойми з м'яким дном, не вкритим водяною рослинністю; звичайно щільність популяції йоржа зростає разом зі зростанням показника евтрофікації. М'якодонні ділянки є привабливішими для йоржа з огляду на те, що переважна більшість об'єктів його харчування водиться саме в таких місцях, а також тому, що такі ділянки зазвичай асоційовані з відносно глибокими та затіненими частинами водойм — так як всі види роду Йорж мають фізіологічні адаптації, що сприяють пристосуванню до життя в умовах малої кількості світла.

На відміну від решти представників родини Окуневих, щільність популяцій яких є максимальною при середніх показниках евтрофікації водойми (в мезевтрофних умовах), йорж досягає максимуму чисельності в евтрофних та гіперевтрофних умовах; чисельність йоржа зростає при надходженні мінеральних та органічних добрив антропогенного походження аж до таких їхніх значень, котрих майже ніякі інші види риб не витримують.

Для пояснення позитивної кореляції між рівнем евтрофікації водойми та чисельністю йоржа існують чотири основні гіпотези.

1. Живлення йоржа проходить більш ефективно в умовах слабкого освітлення, які притаманні ситуації спалаху чисельності водоростей, що провокований евтрофікацією водойми;

2. Кількість та різноманіття бентосних організмів, що є основною харчовою базою йоржа, можуть підвищуватись (особливо що стосується дрібних видів) у відповідь до підвищення надходження органічних речовин з , кількість яких зростає при евтрофікації;

3. Підвищення біопродуктивності водойми на початку процесу евтрофікації може зменшувати навантаження хижаків на популяцію йоржа за рахунок часткового переорієнтування їх на інші види, а при досягненні гіперевтрофних умов завдяки зменшенню популяції хижаків, спричиненому токсичним впливом евтрофікуючих речовин;

4. І, нарешті, йорж може фізіологічно бути пристосованим до гіперевтрофних умов краще за інші види.

Розмноження

Статевої зрілості йорж звичайно досягає у віці 2-3 роки, при розмірах тіла близько 11-12 сантиметрів; в деяких водоймах йоржі можуть починати розмножуватись і у віці одного року, що дослідники пояснюють впливом теплішої, в середньому, води або високим рівнем загибелі на ранніх стадіях життя в даній популяції.

Ікру цей вид відкладає на дуже широкий спектр субстратів на глибині 3 метри та менше, при цьому її не охороняючи. Нерест відбувається з середини квітня до червня, у досить широкому діапазоні температур — відомі випадки нересту як при 6 °C, так і при 18 °C. Інтервал значень рН, при яких ікра йоржа здатна нормально розвиватись, є одним з найбільшим серед риб, для яких досліджувався даний параметр, і лежить між значеннями 6.5 та 10.5.

Йорж може відкладати 2-3 кладки ікри під час одного акту нересту; кількість ікринок залежить від розмірів самиці та становить від 10 до 200 тисяч штук. Діаметр ікринок також корелює з розмірами самиці і знаходиться в інтервалі 0.34-1.3 мм, при цьому ікринки першої кладки завжди більші та жовтіші порівняно із другою та третьою. Розвиток ікри триває 5-12 діб при температурі від 10 до 15 °C.

У декількох популяціях у йоржа реєструвались випадки гермафродитизму. Наприклад, у Фінській затоці Балтійського моря в гонадах (статевих залозах) приблизно 25 % всіх обстежених звичайних йоржів містились як сперматозоїди, так і яйцеклітини; при цьому 85 % цих риб мали гонади «чоловічого» типу. Близько половини цих гермафродитів функціонували як нормальні самці, для іншої половини, що функціонували як самки, плодючість варіювала від нормальних значень до повної стерильності, і лише 2 % гермафродитних риб могли функціонувати поперемінно і як самці, і як самки. Наявність великої кількості таких «інтерсексуальних» риб, тим не менше, не змінювала значення продуктивності даної обстеженої популяції порівняно з іншими.

Життєвий цикл

У більшості випадків дослідники визначають вік йоржа за кількістю кіл наростання на лусках; також іноді як віковий індикатор використовується кількість шарів в . Самки йоржа можуть досягати, як максимум, віку в 11 років, але самиці загалом не переживають семирічного віку; при цьому в природних популяціях до 93 % складають риби віком 1-3 роки.

На початку життя мальки йоржа живляться переважно коловертками та личинками копепод; для йоржів довжиною більш ніж 1 см основним харчовим ресурсом стають циклопи, личинки хірономід, та гілчастовусі рачки. Найбільш споживаними родами хірономід є Chironomus (особливо вид Chironomus plumosus) та Procladius. З часом, по мірі зростання, доля хірономід в раціоні йоржа зменшується. Основним трофічним ресурсом дорослого йоржа є різноманітні (в основному бентосні) черви, дрібні ракоподібні та п'явки. Йоржі, що були відловлені в солонуватоводних водоймах або на великих глибинах (30 метрів та більше) також виявились активними споживачами макроскопічних ракоподібних — таких як Pallasea quadrispinosa, Pontoporeia affinis, Mysis relicta, Neomysis integer, Diaporeia affinis та Gammarus spp. Йоржі активно живляться протягом всього року, хоча пізньої осені і взимку не в таких об'ємах, як влітку. Головним органом чуття, що використовує йорж при пошуку здобичі, є бокова лінія. При цьому навіть засліплений йорж може знаходити нерухому здобич, орієнтуючись винятково завдяки цьому органу чуття. Тим не менше, при харчуванні протягом світлої частини доби йорж також активно використовує і зір.

Основними трофічними конкурентами йоржа в Європі та Азії є інші риби-, такі як лящ, , велика плітка, осетрові, , окунь, вугор та інші. Найжорсткіша міжвидова конкуренція спостерігається між йоржем та окунем — з огляду на те, що набори об'єктів живлення молодого окуня та йоржа майже повністю перекриваються. Ознакою того, що у йоржа існує і внутрішньовидова конкуренція за харчові ресурси є спостереження, що при збільшенні щільності популяції йоржа темпи зростання риб в ній значно знижуються.

Природними ворогами йоржа, що можуть в значних об'ємах їх поїдати, є судак, щука, великий окунь; також у невеликій кількості йоржа споживають минь, вугор, сом та лососі. Зрідка спостерігались і випадки канібалізму.

Окрім того, йоржів активно ловлять баклани, різні види чапель, невеликих особин — рибалочка, крех малий та крех великий.

Див. також

Джерела

Adams, C. E. 1991. Shift in pike, Esox lucius L., predation pressure following the introduction of ruffe, Gymnocephalus cernuus (L.) to Loch Lomond. Journal of Fish Biology 38:663-667.
Adams, C. E., and R. Tippett. 1991. Powan, Coregonus lavaretus (L.), ova predation by newly introduced ruffe, Gymnocephalus cernuus (L.), in Loch Lomond, Scotland. Aquaculture and Fisheries Management 22:239-246.
Ahlbert, I. B. 1970. The organization of the cone cells in the retinae of four teleosts with different feeding habits (Perca fluviatilis L., Lucioperca lucioperca L, Acerina cernua L and Coregonus albula L). Arkiv for Zoologi 22(11):445-481.
Alarotu, H. 1944. Untersuchungen uber die an fischen in Finnland lebenden monogenetischen trematoden. Acta Zoologica Fennica 43:5-52. [In German]
Aleksandrova, A. I. 1974. A morphological and ecological description of the ruffe (Acerina cernua) of the middle reaches of the Dnieper. Journal of Ichthyology 14:53-59.
Ali, M. A., and M. Anctil. 1968. Correlation entre la structure retinienne et l'habitat chez Stizostedion vitreum vitreum et S. canadense. Journal of the Fisheries Research Board of Canada 25:2001-2003. [in French with English summary]
Ali, M. A., R. A. Ryder, and M. Anctil. 1977. Photoreceptors and visual pigments as related to behavioural responses and preferred habitats of perches (Perca spp.) and pikeperches (Stizostedion spp.). Journal of the Fisheries Research Board of Canada 34:1475-1480.
Anttila, R. 1973. Effects of sewage on the fish fauna in the Helsinki area. Oikos Supplementum 15:226-229.
Appelberg, M. 1990. Population regulation of the crayfish Astacus astacus L. after liming an oligotrophic, low-alkaline forest lake. Limnologica 20:319-327.
Bagge, P., and L. Hakkari. 1982. The food and parasites of fish in some deep basins of northern L. Paijanne. Hydrobiologia 86:61-65.
Bagge, P., and L. Hakkari. 1985. Fish fauna of stony shores of Lake Saimaa (Southeastern Finland) before and during the floods (1980—1982). Aqua Fennica 15:237-244.
Bakanov, A.I., V. I. Kiyashko, M. M. Smetanin, and A. S. Strel'nikov. 1987. Factors affecting fish growth. Journal of Ichthyology 27(5):124-132.
Balagurova, M. V. 1963. The biological basis for rational regulation of fishery on Syam group lakes, Karelya. Academy of Science Press, Moscow-Leningrad. 88 pp.
Balon, E. K., W. T. Momot, and H. A. Regier. 1977. Reproductive guilds of percids: results of the paleological history and ecological succession. Journal of the Fisheries Research Board of Canada 34:1910-1921.
Bast, H., H. Winkler, and W. Hahn. 1983. Remarks on the biology and importance of the porcupine fish (Gymnocephalus cernua) in the chain of shallow waters. Fischerei Forschung 21(4):34-38. [In German]
Bastl, I. 1988. On the reproduction biology of three Gymnocephalus species (Pisces: Percae). Prace Ustavu Rybar. Hydrobiol 6:9-31.
Berg, L. S. 1949. Freshwater fishes of the U.S.S.R. and adjacent countries. Vol III, 4th ed. Acad. Sci., Moscow, U.S.S.R. [translated from Russian by Israel Program for Scientific Translations, Jerusalem, 1965].
Bergman, E. 1987. Temperature-dependent differences in foraging ability of two percids, Perca fluviatilis and Gymnocephalus cernuus. Environmental Biology of Fishes 19:45-53.
Bergman, E. 1988. Foraging abilities and niche breadths of two percids, Perca fluviatilis and Gymnocephalus cernua, under different environmental conditions. Journal of Animal Ecology 57:443-453.
Bergman, E. 1990a. Distribution and competitive abilities of perch Perca fluviatilis and ruffe Gymnocephalus cernuus along environmental gradients. Ph.D. dissertation, Lund University, Lund, Sweden. 83 p.
Bergman, E. 1990b. Effects of roach Rutilus rutilus on two percids, Perca fluviatilis and Gymnocephalus cernua: importance of species interactions for diet shifts. Oikos 57:241-249.
Bergman, E. 1991. Changes in abundance of two percids, Perca fluviatilis and Gymnocephalus cernuus, along a productivity gradient: Relations to feeding strategies and competitive abilities. Canadian Journal of Fisheries and Aquatic Sciences 48:536-545.
Bergman, E., and L. A. Greenberg. 1994. Competition between a planktivore, a benthivore, and a species with ontogenetic diet shifts. Ecology 75:1233-1245.
Berka, R. 1990. Inland capture fisheries of the USSR. FAO Technical Paper 311.
Biliy, M. D. 1967. Morphological characters of ruffe from the Dneiper and Kakhovka reservoir. Dopov. AN USSR, No. 2, ser. B. [in Ukrainian].
Bills, T. D., D. A. Johnson, and J. H. Selgeby. 1992. Effect of a lampricide treatment on ruffe and other nontarget fish in the Brule River, Brule, Wisconsin, Phase (2). Special report, National Fisheries Research Center, La Crosse, Wisconsin.
Biro, P. 1971. Growth investigation of ruffe (Acerina cernua L.) in Lake Balaton. Ann. Biol. Inst. Tihany 38:131-142.
Biro, P. 1977. Effects of exploitation, introductions, and eutrophication on percids in Lake Balaton. Journal of the Fisheries Research Board of Canada 34:1678-1683.
Boikova, O. S. 1986. Feeding of fish in Lake Glubokoe (USSR): Decrease in perch and ruff. Hydrobiologica 141:95-112.
Bonar, A. 1977. Relations between exploitation, yield, and community structure in Polish pikeperch (Stizostedion lucioperca) lakes, 1966—1971. Journal of the Fisheries Research Board of Canada. 34:1576-1580.
Boron, S., and B. Kuklinska. 1987. Food of ruffe (Gymnocephalus cernuus L.) and Gudgeon (Gobio gobio) in Wloclawek Dam Reservoir. Acta Ichthyologica et piscatoria 17(1):59-76.
Bozhko, S. I., B. Meszaros, and E. Toth. 1978. The karyological studies on some species of Percidae. Acta Biol. Iugosl. E. Ichthyology (Ichthyologia???) 10:17-28.
Busiahn, T. R. 1993. Can the ruffe be contained before it becomes YOUR problem? Fisheries (Bethesda) 18(8):22-23.
Butskaya, N. A. 1976. On the large-scale intersexuality of the ruffe Acerina cernua of the Eastern part of the Gulf of Finland. Journal of Ichthyology 16:737-745.
Butskaya, N. A. 1980. The role of temperature and photoperiod in the sexual cycle of the ruffe, Acerina cernua. Journal of Ichthyology 20:73-81.
Butskaya, N.A. 1985. Analysis of the productivity of spermatogenesis in different periods of the sexual cycle of ruffe, Gymnocephalus cernuus. Journal of Ichthyology. 25:44-51.
Bykhovskaya-Pavlovskaya, I. E., A. V. Gusev, M. N. Dubinina, N. A. Izyumova, T. S. Smirnova, I. L. Sokolovskaya, G. A. Shtein, S. S. Shul'man, and V. M. Epshtein. 1964. Key to parasites of freshwater fish of the U.S.S.R. Translated from Russian by the Israel Program for Scientific Translations. 919 pp.
Cacutt, L. 1979. British Freshwater Fishes: The Story of their Evolution. Croon Helm, London. 202 pp.
Christie, W. J., G. R. Spangler, K. H. Loftus, W. L. Hartman, P. J. Colby, M. A. Ross, and D. R. Talhelm. A perspective on Great Lakes fish community rehabilitation. Canadian Journal of Fisheries and Aquatic Sciences 44(suppl. II):486-499.
Coble, D. W. 1990. Lake trout, sea lampreys, and overfishing in the Upper Great Lakes: A review and reanalysis. Transactions of the American Fisheries Society 119:985-995.
Coburn, M. M., and J. I. Gaglione. 1992. A comparative study of percid scales (Teleostei: Perciformes). Copeia 1992:986-1001.
Coffman, W. P. 1978. Chironomidae. pages 345—376. In R. W. Merritt and K. W. Cummins [eds.] An introduction to the aquatic insects of North America. Kendall-Hunt, Dubuque, Iowa.
Collette, B. B. 1963. The subfamilies, tribes, and genera of the Percidae (Teleostei). Copeia. 1963:615-623.
Collette, B. B., and P. Banarescu. 1977. Systematics and zoogeography of the fishes of the family Percidae. Journal of the Fisheries Research Board of Canada. 34:1450-1463.
Craig, J. F. 1987. The biology of perch and related fish. Timber Press, Portland. 333 pp.
Danil'chenko, O. P. 1982. A comparison of the reaction of fish embryos and prolarvae to certain natural factors and synthesized compounds. Journal of Ichthyology 22(1):123-134.
Danil'chenko, O. P., and N. S. Stroganov. 1975. Evaluation of toxicity to the early ontogeny of fishes of substances discharged into a body of water. Journal of Ichthyology 15:311-319.
de Nie, H. W. 1987. Food, feeding periodicity and consumption of the eel Anguilla anguilla (L.) in the shallow eutrophic Tjeukemeer (The Netherlands). Archiv fur Hydrobiologie 109:421-443.
Deelder, C. L., and J. Willemsen. 1964. Synopsis of biological data on pike-perch Lucioperca lucioperca (Linnaeus) 1758. FAO Fisheries Synopsis no. 28. 34 pp.
Denton, E. J., and J. A. B. Gray. 1988. Mechanical factors in the excitation of the lateral lines of fishes. pp. 595–617 in J. Atema, R. R. Fay, A. N. Popper, and W.N. Tavolga. [eds.]. Sensory Biology of Aquatic Animals.
Denton, E. J., and J. A. B. Gray. 1989. Some observations on the forces acting on neuromasts in fish lateral line canals. pp. 229–246 in S. Coombs, P. Gorner, and H. Munz [eds]. The Mechanosensory Lateral Line: Neurobiology and Evolution. Springer Verlag, NY.
Dijkgraaf, S. 1934. Untersuchungen uber die funktion der seitenorgane an fischen. Z. Vergleich. Physiol. 20:162-214.
Disler, N. N. 1960. Lateral line sense organs and their importance in fish behavior. Izdatel'stvo Akademii Nauk SSR, Moscow, U.S.S.R. [translated from Russian by Israel Program for Scientific Translations, Jerusalem, 1971]
Disler, N. N., and S. A. Smirnov. 1977. Sensory organs of the lateral-line canal system in two percids and their importance in behavior. Journal of Fisheries Research Board of Canada 34:1492-1503.
Doornbos, G. 1979. Winter food habits of smew (Mergus albellus L.) on Lake Yssel, The Netherlands: Species and size selection in relation to fish stocks. Ardea 67:42-48.
Duncan, A. 1990. A review: limnological management and biomanipulation in the London reservoirs. Hydrobiologia 200/201:541-548.
Dykova, I., and J. Lom. 1978. Histopathological changes in fish gills infected with myxosporidian parasites of the genus Henneguya. Journal of Fish Biology 12:197-202.
Edsall, T. A., J. H. Selgeby, T. J DeSorcie, and J. R. P. French III. 1993. Growth-temperature relation for young-of-the-year ruffe. Journal of Great Lakes Research 19:630-633.
Eklov, P., and S. F. Hamrin. 1989. Predatory efficiency and prey selection: interactions between pike Esox lucius, perch Perca fluviatilis and rudd Scardinus erythrophthalmus. Oikos 56:149-156.
Elshoud-Odenhave, M. J. W., and J. W. M. Osse. 1976. Functional morphology of the feeding system in the ruffe — Gymnocephalus cernua (L. 1758) — (Teleostei, Percidae). Journal of Morphology 150:399-422.
Entz, B. 1977. Environmental conditions of percid waters in central Europe. Journal of the Fisheries Research Board of Canada. 34:1586-1591.
Faulkner, M. 1989. The application of sodium dodecyl sulphate-polyacrylamide gel electrophoresis to the taxonomic identification of the total body protein band profiles of Diplostomum spp. metacercaria (Digenea), parasites of fish eyes. Electrophoresis 10(4):260-264.
Fedorova, G. V. 1974. The biology and abundance of the pike-perch in Lake Ilmen (1968—1970). Izv. Gos. N.-i. in-ta ozern. I rechn. rybn. kh-va 86:???-???. [In Russian]
Fedorova, G. V., and S. A. Vetkasov. 1974. Biological characteristics and abundance of Lake Ilmen ruffe. Journal of Ichthyology 13:943-946.
Flock, A. 1967. Ultrastructure and function in the lateral line organs. pp. 163–197 in P. Cahn [editor]. Lateral Line Detectors. Indiana University Press.
Ford, J. B. 1962. The vertical distribution of larval Chironomidae (Dipt.) in the mud of a stream. Hydrobiologia 19:262-272.
French, J. R. P., and T. A. Edsall. 1992. Morphology of ruffe (Gymnocephalus cernuus) protolarvae from the St. Louis River, Lake Superior. Journal of Freshwater Ecology 7:59-68.
Fry, F. E. J. 1953; The 1944 year class of lake trout in South Bay, Lake Huron. Transactions of the American Fisheries Society 82:178-192.
Goldspink, C. R., and J. W. Banks. 1975. A description of the Tjeukemeer fishery together with a note upon the yield statistics between 1964 and 1970. Journal of Fish Biology 7:687-708.
Gray, J. A. B., and A. C. G. Best. 1989. Patterns of excitation of the lateral line of the ruffe. Journal of the Marine Biology Association (U.K.) 69:289-306.
Haenen, O. L. M., and P. Van Banning. 1990. Detection of larvae of Anguillicola crassus (an Eel swimbladder Nematode) in freshwater fish species. Aquaculture 87:103-109.
Hallett, C. 1977. Contribution to the study of the diet of the kingfisher (Alcedo atthis) in the Lesse Valley. Aves 14(2):128-144.
Hanski, K. 1977. The nutrition of the ruff, Gymnocephalus cernua (L.), in the Bothnian Bay. Kalamies 1977(1):3-???. [In Finnish with an English summary]
Hansson, S. 1984. Competition as a factor regulating the geographical distribution of fish species in a Baltic archipelago: a neutral model analysis. Journal of Biogeography 11:367-381.
Hansson, S. 1985. Effects of eutrophication on fish communities with special reference to the Baltic Sea — a literature review. Institute of Freshwater Research — Drottningholm 62:36-56.
Hansson, S. 1987. Effects of pulp and paper mill effluents on coastal fish communities in the Gulf of Bothnia, Baltic Sea. Ambio 16:344-348.
Harder, W. 1975. Anatomy of fishes. Hans Richarz, Publikations Service, 5205 Sankt Augustin. 351 pp.
Hartman, J., and W. Numann. 1977. Percids of Lake Constance, a lake under eutrophication. Journal of the Fisheries Research Board of Canada 34:1670-1677.
Heinonen, P. and P. Falck. 1971. The effect of waste water on fish. Aqua Fennica 11:105-110.
Hilsenhoff, W. L. 1966. The biology of Chironomus plumosus (Diptera: Chironomidae) in Lake Winnebago, Wisconsin. Annals of the Entomological Society of America 59:465-473.
Hoglund, J., and K. Thomas. 1992. The black goby Gobius niger as a potential paratenic host for the parasitic nematode Anguillicola crassus in a thermal effluent of the Baltic. Diseases of Aquatic Organisms 13:175-180.
Hokanson, K. E. F. 1977. Temperature requirements of some percids and adaptations to the seasonal temperature cycle. Journal of the Fisheries Research Board of Canada 34:1524-1550.
Holcik, J., and K. Hensel. 1974. A new species of Gymnocephalus from the Danube, with remarks on the genus. Copeia 1974:471-486.
Holcik, J. and J. Mihalik. 1968. Freshwater fishes. Spring Books, London. 126 pp.
Holcik, J., P. Banarescu, and D. Evans. 1989. General introduction to fishes. pp. 18–147. In J. Holcik [ed.] The freshwater fishes of Europe. Vol. 1 (pt. 2). AULA-Verlag, Wiesbaden.
Holker, F., and C. Hammer. 1994. Growth and food of ruffe Gymnocephalus cernuus (L.) in the Elbe Estuary. Archives of Fisheries and Marine Research 42:47-62. [Biolib #1819]
Ivanova, M. N. 1969. Nutritive rations and food coefficients of predatory fishes in Rybinsk reservoir. Translations of the United States Bureau of Sport Fisheries and Wildlife no 72-12448. 27 pp.
Izyumova, N. A. 1958. Seasonal dynamics of the parasites of fish in the Rybinsk water reservoir. Trudy Biologicheskoj Stancii Borok (Moskva) 3:384-398. [In Russian]
Izyumova, N. A. 1964. The formation of the parasitofauna of fishes in the Rybinsk reservoir. pp. 49 55 In. R. Ergens and B. Rysavy [Editors] Parasitic Worms and Aquatic Conditions: Proceedings of a Symposium, Prague, 29 October — 2 November 1962, Czechoslovak Academy Sciences.
Jakubowski, M. 1963. Cutaneous sense organs of fishes. I. The lateral-line organs in the stone-perch (Acerina cernua L.). Acta Biol. Cracov., Ser. Zool. 6:59-78.
Jamet, J. L., and F. Desmolles. 1994. Growth, reproduction and condition of roach (Rutilus rutilus (L.)), perch (Perca fluviatilis, L.) and ruffe (Gymnocephalus cernuus (L.)) in eutrophic Lake Aydat (France). Internationale Revue der Gesamaten Hydrobiologie 78:305-322.
Jamet, J. L., and N. Lair. 1991. An example of diel feeding cycle of two percids, perch (Perca fluviatilis) and ruffe (Gymnocephalus cernuus) in eutrophic Lake Aydat (France). Annales Des Sciences Naturelles, Zoologie, Paris. 12:99-105.
Jielof, R., A. Spoor, and H. de Vries. 1952. The microphonic activity of the lateral line. Journal of Physiology (London) 116:137-???.
Johansson, L., and L. Persson. 1986. The fish community of temperature eutrophic lakes. pp. 237–266. In B. Riemann and M. Sondergaard [eds.] Carbon Dynamics in Eutrophic, Temperate Lakes. Elsevier Science Publishers, Amsterdam, The Netherlands.
Johnsen, P. 1965. Studies on the distribution and food of the ruffe (Acerina cernua) in Denmark, with notes on other aspects. Meddelelser fra Danmarks Fiskeri-og Havundersogelser 4:137-156.
Jokela, J., E. T. Valtonen, and M. Lappalainen. 1991. Development of glochidia of Anodonta piscinalis and their infection of fish in a small lake in northern Finland. Archiv fur Hydrobiologie 120:345-355.
Kammerer, P. 1907. Hybridization of river perch (Perca fluviatilis L.) and ruff (Acerina cernua L.). Arch. Entwicklungsmech. Org. (Wilhelm Roux). 23:511-555 [translated from German by USEPA Lib., BTR 76-491.
Kangur, K., A. Kangur, and P. Kangur. 2000. Diet composition and food consumption level of ruffe, Gymnocephalus cernuus (L.), in Lake Peipsi. Proc. Estonian Acad. Sci. Biol. Ecol. 49:121-135.
Kashkovski, V. V. 1982. Seasonal variations of the age composition of a population of Dactylogyrus amphibothrium (Monogenea, Dactylogyridae). Parazitologiya 16:35-40. [In Russian].
Kawecka, B., and B. Szcesny. 1984. Dunajec. pp. 499–525. In. B. A. Whitton [ed.] Ecology of European Rivers. Blackwell Scientific Publications. Oxford.
Kiyashko, V. I., and V. M. Volodin. 1978. The influence on the embryonic development of the ruffe, Acerina cernua, of the active response of the environment. Journal of Ichthyology 18:693-695.
Klinkhardt, M. B. 1990. Karyological studies in several species of freshwater fishes from brackish coastal waters of south western Baltic. I. The ruffe (Gymnocephalus cernua (L.)). Zool. Anz. 224(3/4):156-164.
Knowles, C. M. 1974. Vorkommen, verbreitung und biologie der haufigsten fischarten der unterelbe nter besonderer berucksichtigung der plotze (Rutilus rutilus L.) und des kaulbarsches (Acerina cernua L.). Biplomarbeit, University of Hamburg. [In German]
Kolomin, Y. M. 1977. The Nadym River ruffe, Acerina cernua. Journal of Ichthyology 17:345-349.
Koshelev, B. V. 1963. Morpho-ecological peculiarities of oogeneses in related species of percoid fishes. Tr. Inst. Morfol. Zhivotn. Acad. Nauk Severtsova 38:189-231. [Translated from Russian by U.S. EPA lib. TR77-99]
Kozlova, M. F., and V. A. Panasenko. 1977. Annual food consumption of bream (Abramis brama) and ruffe (Acerina cernua) populations in the Courland Lagoon (Kurshskiy Zaliv). Journal of Ichthyology 17:382-388.
Kranz, H., and N. Peters. 1984. Melano-macrophage centres in liver and spleen of ruffe (Gymnocephalus cernua) from the Elbe estuary. Helgolander Meeresunters. 7:415-424.
Kuderskiy, L. A. 1966. Local populations of the ruffe in Syamozero. Tr. Karel'sk otd. Gos. n.-i. inst. oz. i. rechn. rybn. khoz. 4(1):???-???.
Kuiper, J. W. 1967. Frequency characteristics and functional significance of the lateral line organ. pp. 105–121 in P. Cahn [editor]. Lateral Line Detectors. Indiana University Press.
Lammens, E. H. R. R., W. L. T. Densen, and R. Knijn. 1990. The fish community structure in Tjeukemeer in relation to fishery and habitat utilization. Journal of Fish Biology 36:933-945.
Lawrie, A. H. 1970. The sea lamprey in the Great Lakes. Transactions of the American Fisheries Society 99:766-775.
Leach, J. H., M. G. Johnson, J. R. M. Kelso, J. Hartmann, W. Numann, and B. Entz. 1977. Responses of percid fishes and their habitats to eutrophication. Journal of Fisheries Research Board of Canada 34:1964-1971.
Lelek, A. 1987. The freshwater fishes of Europe: Threatened fishes of Europe. Volume 9. AULA-Verlag, Wiesbaden.
Leopold, M., M. Bninska, and W. Nowak. 1986. Commercial fish catches as an index of lake eutrophication. Archiv fur Hydrobiologie 106:513-524.
Leszczynski, L. 1963. Characteristics of the feeding habits of ruffe — Acerina cernua (L.) in Kortowskie Lake. Roczniki Nauk Rolniczych 82B2:251-271. [In Polish with English and Russian summaries and English figure captions]
Lieder, U. 1964. Uber den gegenwartigen stand und die methodik der chromosomenunter-suchungern bei gischen. Z. Fischerei 11:673-684.
Lind, E. A. 1977. A review of pikeperch (Stizostedion vitreum), Eurasian perch (Perca fluviatilis), and ruff (Gymnocephalus cernua) in Finland. Journal of the Fisheries Research Board of Canada 34:1684-1695.
Lindesjoo, E., and J. Thulin. 1990. Fin erosion of perch Perca fluviatilis and ruffe Gymnocephalus cernua in a pulp mill effluent area. Diseases of Aquatic Organisms 8:119-126.
Logvinenko, B. M., O. P. Kodolova, and I. B. Polyanskaya. 1983. Polymorphism of nonspecific esterases of ruffe, Gymnocephalus cernua (Percidae). Journal of Ichthyology 23:165-168.
Maitland, P. S. 1977. The Hamlyn guide to freshwater fishes of Britain and Europe. Hamlyn Publishing Group, Ltd. London. 256 pp.
Maitland, P. S. 1990. Biology of fresh waters, 2nd ed. Blackie and Son, Ltd. 276 pp.
Maitland, P. S., and K. East. 1989. An increase in numbers of ruffe, Gymnocephalus cernua, in a Scottish loch from 1982 to 1987. Aquaculture and Fisheries Management 20:227-228.
Maitland, P. S., K. East, and K. H. Morris. 1983. Ruffe Gymnocephalus cernua, new to Scotland, in Loch Lomond. Scottish Naturalist 1983:7-9.
Marshall, T. R. 1977. Morphological, physiological, and ethological differences between walleye (Stizostedion vitreum vitreum) and pikeperch (S. lucioperca). Journal of the Fisheries Research Board of Canada. 34: 1515—1523.
Matkovskiy, A. K. 1987. On the methods of analysis of data on feeding of predatory fishes: Regression analysis between fragments of prey organisms and their body length (for the fishes of the Middle Ob'). Journal of Ichthyology 27:113-117.
Mattila, J. 1992. The effect of habitat complexity on predation efficiency of perch Perca fluviatilis L. and ruffe Gymnocephalus cernuus (L.). Journal of Experimental Marine Biology and Ecology ??:55-67.
Mattila, J., and E. Bonsdorff. 1989. The impact of fish predation on shallow soft bottoms in brackish waters (SW Finland); An experimental study. Netherlands Journal of Sea Research 23:69-81.
Mayr, B., M. Kalat, and M. Lambrou. 1987. Band karyotypes and specific types of heterochromatins in several species of European percid fishes. Genetica. 75:199-205.
Mikkola, H., H. Oksman, and P. Shemeikka. 1979. Experimental study of mortality in vendace and whitefish eggs through predation by bottom fauna and fish. Aqua Fennica 9:68-72.
Mills, C. A., and A. Eloranta. 1985. The biology of Phoxinus phoxinus and other littoral zone fishes in Lake Konnevesi, central Finland. Ann. Zool. Fennici 22:1-12.
Moller, H., K. Anders, M. Fiedler, G. Costa, B. Dieckwisch, S. Klatt, H. Luchtenberg, C. Pohl, K. Ronnau, S. Schroder, and M. Voigt. 1988. Fischbestande und fischkrankheiten in der Unter-Elbe 1984—1986. Kiel: Moller 1988. 344 pp. [In German]
Nagiec, M. 1977. Pikeperch (Stizostedion lucioperca) in its natural habitats in Poland. Journal of the Fisheries Research Board of Canada. 34:1581-1585.
Nagy, S. 1985. The food of three sympatric species of ruffe (Gymnocephalus cernuus, G. schraetser and G. baloni) in the side arms of the Danube at Baka.. Prace Ustavu Rybarstva a Hydrobiologie 5:101-138.
Nagy, S. 1986. The food preference of ruffe species (Gymnocephalus cernuus, Gymnocephalus schraetser and Gymnocephalus baloni) in the Baciansky Branch System of the Danube. Zivocisna Vyroba 31:937-943.
Nagy, S. 1988. Summer diet of dominant fish species in the Zofin Branch of the Danube. Prace Ustavu Rybarstva a Hydrobiologie 6:59-79.
Neja, Z. 1988. On some problems of reproduction of ruffe, Gymnocephalus cernuus (L., 1758) in the Lake Dabie. Acta Ichthyologica et Piscatoria 18:33-50.
Neuhaus, E. 1934. Studien uber das Stettiner Haff und seine Nebengewasser. 3. Untersuchungen uber den Zander. Z. Fisch. Deren Hilfswiss. 32:599-634. [In German]
Neuman, E. 1979. Catch-temperature relationship in fish species in a brackish heated effluent. Institute of Freshwater Research — Drottningholm. 58:88-106.
Neuman, E., and P. Karas. 1988. Effects of pulp mill effluent on a Baltic coastal fish community. Water Science and Technology 20(2):95-106.
Nilsson, N. 1979. Food and habitat of the fish community of the offshore region of Lake Vanern, Sweden. Institute of Freshwater Research — Drottningholm. 58:126-139.
Nilsson, N. 1985. The niche concept and the introduction of exotics. Institute of Freshwater Research — Drottningholm. 62:128-135.
Nygren, A, P. Edlund, U. Hirsch, and L. Ahsgren. 1968. Cytological studies in perch (Perca fluviatilis L.), pike (Esox lucius L.), pike-perch (Lucioperca lucioperca L.), and ruffe (Acerina cernua L.). Hereditas 59:518-525.
Nyman, O. L. 1969. Polymorphic serum esterases in two species of freshwater fishes. Journal of the Fisheries Research Board of Canada 26:2532-2534.
Nyman, O.L. 1975. Allelic selection in a fish (Gymnocephalus cernua (L.)) subjected to hotwater effluents. Institute of Freshwater Research — Drottningholm. 54:75-82.
Opalatenko, L. K. 1967. Percids of the Upper Dniester. Vestn. zool. 2.
Page, L. M. 1985. Evolution and reproductive behaviors in percid fishes. Illinois Natural History Survey Bulletin. 3:275-295.
Pavlovskiy, S. A., and O. P. Sterligova. 1986. Predation of ruffe, Gymnocephalus cernuus, and benthic invertebrates on the eggs of Lake Syam whitefish, Coregonus lavaretus pallasi. Journal of Ichthyology 26:80-86.
Peirson, G., M. Cryer, I. J. Winfield, and C. R. Townsend. 1986. The impact of reduced nutrient loading on the fish community of a small isolated lake, Alderfen Broad. Proceedings of the 4th British Freshwater Fisheries Converence. 4:167-175.
Persson, L., and L. Greenberg. 1990a. Juvenile competitive bottlenecks: the perch (Perca fluviatilis)-roach (Rutilis rutilis) interaction. Ecology 71:44-56.
Persson, L., and L. Greenberg. 1990b. Interspecific and intraspecific size class competition affecting resource use and growth of perch, Perca fluviatilis. Oikos 59:97-106.
Persson, L., S. Diehl, L. Johansson, G. Anderson, and S. F. Hamrin. 1991. Shifts in fish communities along the productivity gradient of temperate lakes — patterns and the importance of size-structured interactions. Journal of Fish Biology. 38:281-293.
Pervozvanskiy, V. Y., and V. F. Bugayev. 1992. Notes on the ecology of the northern pike, Esox lucius, from the Keret' River (White Sea basin). Journal of Ichthyology 32(4):116-126.
Peters, H., A. Kohler, and H. Kranz. 1987. Liver pathology in fishes from the lower Elbe as a consequence of pollution. Diseases of Aquatic Organisms 2:87-97.
Pethon, P. 1980. Variations in the fish community of the Øra estuary, SE Norway, with emphasis on the freshwater fishes. Fauna norv. Ser A1:5-14.
Petlina, A. P. 1967. Biology of the ruffe from Western Siberia. Author's abstract of candidature thesis. Tomsk Univ. Press.
Petrushevski, G. K., and S. S. Shulman. 1961. The parasitic diseases of fishes in the natural waters of the U.S.S.R. pp. ???-??? in V. A. Dogiel, G. K. Petrushevski, and Y. I. Polyanski. Parasitology of Fishes.
Pihu, E. R. 1982. Reorganization of the fishing industry and ichthyocoenosis succession in Lake Vyrts'yarv (Estonian SSR). Journal of Ichthyology 22(6):39-44.
Pihu, E., and A. Maemets. 1982. The management of fisheries in Lake Vortsjarv. Hydrobiologia 86:207-210.
Pihu, E. H., and E. R. Pihu. 1974. The food of main predacious fish of Pskov-Chudskoy Lake. Izv. Gos. Nauchno Issled. Inst. Ozern. Rechn. Rybn. Khoz. 83:136-143.
Pitcher, T. J., and J. R. Turner. 1986. Danger at dawn: experimental support of the twilight hypothesis in shoaling minnows. Journal of Fish Biology 29A:59-70.
Pokrovskii, V. V. 1961 Basic environmental factors determining the abundance of whitefish. Trudy Soveshchanii 13:228-234.
Popova, O. A., and L. A. Sytina. 1977. Food and feeding relations of Eurasian perch (Perca fluviatilis) and pikeperch (Stizostedion lucioperca) in various waters of the USSR. Journal of the Fisheries Research Board of Canada 34:1559-1570.
Pratt, D. 1988. Distribution and population status of the ruffe in the St. Louis estuary and Lake Superior. Great Lakes Fishery Commission, Lake Superior Committee. ?? pp.
Pratt, D. M., W. H. Blust, and J. H. Selgeby. 1992. Ruffe, Gymnocephalus cernuus: Newly introduced in North America. Canadian Journal of Fisheries and Aquatic Sciences 49:1616-1618.
Rab, P. P. Roth, and B. Mayr. 1987. Karyotype study of eight species of European percid fishes (Pisces, Percidae). Caryologica 40:307-318.
Rundberg, H. 1977. Trends in harvests of pikeperch (Stizostedion lucioperca), Eurasian perch (Perca fluviatilis), and northern pike (Esox lucius) and associated environmental changes in Lakes Malaren and Hjalmaren, 1914—1974. Journal of the Fisheries Research Board of Canada. 34:1720-1724.
Ryder, R. A., and S. R. Kerr. 1978. The adult walleye in the percid community — A niche definition based on feeding behaviour and food specificity. American Fisheries Society Special Publication 11:39-51.
Salojarvi, K., and P. Ekholm. 1990. Predicting the efficiency of whitefish (Coregonus lavaretus L. s.l.) stocking from pre-stocking catch statistics. pp. 112–126. in W. L. T. van Densen, B. Steinmetz, and R. H. Hughes [eds.]. Management of freshwater fisheries. Centre for Agricultural Publishing and Documentation. Wageningen, Netherlands.
Samokhvalova, L. K. 1982. Osobennosti pitaniya sudaka v kurshskom zalive Baltijskogo Morya v osennij period. pp. 67–74. In Pitanie I pishchevye otnosheniya ryb I bespozvonochnykh Atlantis-cheskogo Okeana. Atlantniro. Kaliningrad.
Sanchez Sanjose, B. 1984. Further contribution to the growth of the ruffe, Acerina cernua (Pisces: Perciformes). Vestn. cs. Spolec. zool. 48:215-222.
Sandlund, O. T., T. F. Naesje, L. Klyke, and T. Lindem. 1985. The vertical distribution of fish species in Lake Mjosa, Norway as shown by gillnet catches and echo sounder. Institute of Freshwater Research — Drottningholm. 62:136-149.
Selgeby, J. H., and D. H. Ogle. 1991. Trophic relations of ruffe and the status of ongoing research in the St. Louis River Estuary, Lake Superior, 1990. Great Lakes Fishery Commission, Lake Superior Committee. 15 pp.
Selgeby, J. H., and D. H. Ogle. 1992. Trophic relations of ruffe and the status of ongoing research in the St. Louis River Estuary, Lake Superior, 1991. Great Lakes Fishery Commission, Lake Superior Committee. 10 pp.
Shamardina, I. P. 1967. Feeding of some fishes in Lake Glubokoe. Voprosy Ikhtiologii 7:1041-1053. [In Russian].
Shilenkova, A. K. 1962. Some data on the systematics and biology of the ruffe of Lake Bol'shoy Dzhalangash. Uch. zap. Karagandinsk. ped. inst., 111(2):???-???. [In Russian].
Shmidtov, A. I., and V. V. Varfolomeyev. 1952. The importance of the ruffe in the fish industry and its morphobiological characteristics in the Lower Kama and the Middle Volga. Uch. zap. Karazansk. gos. univ., 112(7):???-???. [In Russian].
Simon, T. P., and J. T. Vondruska. 1991. Larval identification of the ruffe, Gymnocephalus cernuus in the St. Louis River Estuary, Lake Superior drainage basin, Minnesota. Canadian Journal of Zoology 69:436-442.
Slade, J., and K. Kindt. 1992. Surveillance for ruffe in the upper Great Lakes, 1992. Completion report. USFWS- Fishery Resources Office, Ashland Wisconsin. 8 pp.
Sokolov, L. I., and V. P. Vasil'ev. 1989. Acipenser ruthens Linnaeus, 1758. pp. 227–262. In J. Holcik [ed.] The freshwater fishes of Europe. Vol. 1 (pt 2). AULA-Verlag, Wiesbaden.
Sterner, E. 1916. Die niederelbische Kustenfischerei. Die Sturenfischerei. Fischerbote. 8:311-314. [In German] [not in Biolib]
Steinmetz, B. 1990. Fisheries management of the Twenthe Canals, The Netherlands. pp. 357–364. in W. L. T. van Densen, B. Steinmetz, and R. H. Hughes [eds.]. Management of freshwater fisheries. Centre for Agricultural Publishing and Documentation. Wageningen, Netherlands.
Steinmetz, B., E. H. R. R. Lammens, and W. L. T. Van Densen. 1990. Management problems with the different allocation of fishing rights to sport and commercial fishermen in the Frisian Lakes, the Netherlands. pp. 365–371. in W. L. T. van Densen, B. Steinmetz, and R. H. Hughes [eds.]. Management of freshwater fisheries. Centre for Agricultural Publishing and Documentation. Wageningen, Netherlands.
Sterligova, O. P., and S. A. Pavlovskiy. 1984. Consumption of whitefish, Coregonus lavaretus, eggs by ruffe, Gymnocephalus cernua, and invertebrates. Journal of Ichthyology 25:166-169.
Swennen, C., H. J. L. Heessen, and A. W. M. Hocker. 1979. Occurrence and biology of the trematodes Cotylurus (Ichthyocotylurus) erraticus, C. (I.) variegatus and C. (I.) platycephalus (Digenea: Strigeidae) in the Netherlands. Netherlands Journal of Sea Research 13:61-191.
Swenson, W. A. 1977. Food consumption of walleye (Stizostedion vitreum vitreum) in relations to food availability and physical conditions in Lake of the Woods, Minnesota, Shagawa Lake, and western Lake Superior. Journal of the Fisheries Research Board of Canada 34:1643-1654.
Szabo, A., J. Nemcsok, P. Kasa, and D. Budai. 1991. Comparative study of acetylcholine synthesis in organs of freshwater teleosts. Fish Physiology and Biochemistry 9:93-99.
Talhelm, D. R. 1988. Economics of Great Lakes fisheries: a 1985 assessment. Technical report 54. Great Lakes Fishery Commission.
Taylor, J. N., W. R. Courtenay Jr., and J. A. McCann. 1984. Known impacts of exotic fishes in the continental United States. pp. 322–373. In Courtenay, W. R., Jr., and J. R. Stauffer, Jr. [eds.] Distribution, biology, and management of exotic species. Johns Hopkins University Press. Baltimore, MD.
Thomas, K., and F. Ollevier. 1992. Paratenic hosts of the swimbladder nematode Anguillicola crassus. Diseases of Aquatic Organisms 13:165-174.
Thulin, J., J. Hoglund, and E. Lindesjoo. 1988. Diseases and parasites of fish in a bleached kraft mill effluent. Water Science and Technology 20(2):179-180.
Titova, V. F. 1973. The Syamozero whitefish. Petrozavodsk, Karelia. 97 pp. [In Russian]
Titova, V. F., and O. P. Sterligova. 1977. Ichthyofauna. pp. 125–185 In Syamozero and prospects of its utilization in fish farming. [In Russian]
Travkina, G. L. 1971. Use of quantitative assessment to characterize the state of fish ovaries. Journal of Ichthyology 11:120-123.
Valtonen, E. T., M. Prost, and R. Rahkonen. 1990. Seasonality of two gill monogeneans from two freshwater fish from an oligotrophic lake in Northeast Finland. International Journal of Parasitology 20:101-107.
Van Densen, W. L. T. 1985. Feeding behaviour of major 0+ fish species in a shallow, eutrophic lake. Z. Angnew. Ichthyol. 2:49-70.
Van Densen, W. L. T., W. G. Cazemier, W. Dekker, and H. G. J. Oudelaar. 1990. Management of the fish stocks in Lake IJssel, The Netherlands. pp. 313–327. in W. L. T. van Densen, B. Steinmetz, and R. H. Hughes [eds.]. Management of freshwater fisheries. Centre for Agricultural Publishing and Documentation. Wageningen, Netherlands.
Van Dobben, W. H. 1952. The food of the cormorant in the Netherlands. Ardea 40:1-63.
Van Netten, S. M. 1991. Hydrodynamics of the excitation of the cupula in the fish canal lateral line. Journal of the Acoustical Society of America 89:310-319.
Vollestad, L. A. 1986. Habitat use, growth, and feeding of pike (Esox lucius L.) in four Norwegian lakes. Archiv fur Hydrobiologie 108:107-117.
Von Bekesy, G. 1967. Some similarities in sensory perception of fish and man. pp. 417–435. in P. Cahn [editor]. Lateral Line Detectors. Indiana University Press.
Webb, P. W., and J. M. Skadsen. 1980. Strike tactics of Esox. Canadian Journal of Zoology 58:1462-1469.
Weissenberg, R. 1965. Fifty years of research on the lymphocystis virus disease of fishes (1914—1964). Annals of the New York Academy of Science. 126:362-374.
Westin, L., and G. Aneer. 1987. Locomotor activity patterns of nineteen fish and five crustacean species from the Baltic Sea. Environmental Biology of Fishes 20:49-65.
Wheeler, A. 1974. Changes in the freshwater fauna of Britain. pp. 157–178. In D. L. Hawksworth [ed.] The changing flora and fauna of Britain. Academic Press. London and New York.
Wiley, E. O. 1992. Phylogenetic relationships of the Percidae (Teleostei: Perciformes): A preliminary hypothesis. pp. 247–267. In R. L. Mayden [ed.] Systematics, historical ecology, and North American freshwater fishes. Stanford University Press, Stanford, CA.
Willemsen, J. J. 1968. Helminth and sporozoan parasites of fishes in the Netherlands. Bulletin of the Zoological Museum, University of Amsterdam 1:83-87.
Willemsen, J. 1977. Population dynamics of Percids in Lake IJssel and some smaller lakes in the Netherlands. Journal of the Fisheries Research Board of Canada. 34:1710-1719.
Winfield, I. J. 1992. Threats to the lake fish communities of the U.K. arising from eutrophication and species introductions. Netherlands Journal of Zoology 42:233-242.
Witkowski, A. and M. Kolacz. 1990. Geographic and ecological variability of Gymnocephalus cernuus from Poland. Fragmenta Faunistica (Warsaw). 33:149-178. [In Polish, with English and Russian summaries].
Wootten, R. 1974. The spatial distribution of Dactylogyrus amphibothrium on the gills of ruffe Gymnocephalus cernua and it relation to the relative amounts of water passing over the parts of the gills. Journal of Helminthology 48:167-174.
Wubbels, R. J. 1991. Phase reversal in the lateral line of the ruff (Acerina cernua) as cue for directional sensitivity. Comparative Biochemistry and Physiology (A) 100:571-573.
Wunder, W. 1930. Bau und funktion der netzhaut beim Zander (Lucioperca sandra Cub. und Val.) und einigen anderen im Balatonsee haufigen fischarten. Z. Vergl. Physiol. 11:749-766. [In German].

der, W. 1930. Bau und funktion der netzhaut beim Zander (Lucioperca sandra Cub. und Val.) und einigen anderen im Balatonsee haufigen fischarten. Z. Vergl. Physiol. 11:749-766. [In German].

Zadorozhnaya, Y. A. 1978. The seasonal and diurnal dynamics of the feeding of the white bream, Blicca bjoerkna, from Mozhaysk Reservoir. Journal of Ichthyology 18:765-775.
Zyznar, E. S., and M. A. Ali. 1975. An interpretive study of the organization of the visual cells and tapetum lucidum of Stizostedion. Canadian Journal of Zoology 53:180-196.