Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Вилорі́г (Antilocapra americana) — північноамериканський ссавець ряду парнокопитних, найшвидша наземна тварина Західної півкулі, швидкістю поступається тільки африканському гепарду. Вилоріг — єдина з копитних тварин Північної Америки, якій удалося пережити останнє зледеніння й вистояти проти антропогенного тиску (полювання) останніх кількох тисяч років. Особливістю цього виду є те, що роги вкриті роговими чохлами, які змінюються щороку, залишаючи кісткову основу незмінною; це вказує на перехідне положення виду між оленями та порожнисторогими.
| Вилоріг | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Родина: | Вилорогові (Antilocapridae) |
| Підродина: | Antilocaprinae |
| Триба: | Antilocaprini |
| Рід: | Вилоріг (Antilocapra) Ord, 1818 |
| Вид: | Вилоріг (A. americana) |
| Біноміальна назва | |
| Antilocapra americana (Ord, 1815) | |
 | |
| Ареал вилорога | |
Таксономічна характеристика
Рід вилоріг Antilocapra Ord, 1818 представлений одним видом — вилоріг Antilocapra americana Ord, 1815. Було названо п'ять підвидів, але загально визнано тільки три:
- A. a. americana Ord, 1815 — вилоріг звичайний або американський, поширений у Альберті, Саскачевані, США й пн.-цн. Мексиці;
- A. a. peninsularis Nelson, 1912 — вилоріг півострівний, ендемік Баха-Каліфорнії;
- A. a. sonoriensis Goldman, 1945 — вилоріг сонорський, живе в південно-західній Аризоні (США) та північно-західній Сонорі (Мексика);
Однак виконані аналізи мітохондріальної ДНК, починаючи з ранніх 1990-х років, підтримують ідею існування одного виду з широкими межами, а не окремих підвидів.
Зовнішній вигляд та будова тіла
Цей оленеподібний ссавець має рудувато-коричневу спину та білі черево та зад. Як продовження білого крупу, вся нижня частина тіла від плечей до стегон теж біла та має форму великої прямокутної плями з обидвох сторін. У нього дві широкі білі смуги впоперек рудувато-коричневої шиї та коротка чорна грива. У самців широка чорна смуга йде від очей вниз по морді до чорного носа та чорні плями на нижній щелепі. На нижній частині голови та під вухами теж білі плями. Білі губи та підборіддя контрастують із чорними носом, ротом, очима та блискучими чорними рогами. Забарвлення вилорога специфічне та має певне призначення. Рудувато-коричневі, чорні та білі кольори допомагають тваринам зливатися з природним оточенням. Сонорський вилоріг є меншим та світліше забарвленим серед інших підвидів: пристосування до посушливого пустельного оточення. Усі вилороги мають дуже короткий, майже непомітний, хвіст, вуха пропорційні до їхнього тіла та розвинуті сальні залози. Довге пухнасте підшерстя вкрите грубою ламкою шерстю. Роги вилорогів складаються з постійної кістяної основи покритої виростами рогового чохла, що скидаються щороку. Роги самців, виростаючи повністю, досягають 28–50 см, вигнуті назад та злегка до голови, з зубцем на середині рога — схожі на вила, за що тварини й отримали свою назву. Самиці не мають такого чорного забарвлення та роги в них менш вилоподібні та не довші від їхніх вух: зрідка більші 8–10 см. Голова з видовженою мордою та великими очима.
Вилороги мають гострий зір, що важливо для тварини, яка живе на відкритих рівнинах. Вони можуть помітити об'єкт на відстані приблизно 3.2 км. Очі вилорогів сильно випнуті, надзвичайно великі (приблизно 3 см у діаметрі) та розміщені високо ззаду по обидві сторони голови. Це надає їм великий кут огляду, майже 360 градусів, не повертаючи голови.
Будова тіла вилорогів надзвичайно сприяє швидкому бігу цих тварин, завдяки чому вилороги є найшвидшими ссавцями Північної Америки. Вилоріг друга найшвидша тварина суші після африканського гепарда, однак може підтримувати досить високу швидкість від 59 до 65 км/год на відміну від гепарда. Є гіпотеза, що вилоріг розвинув таку здатність, щоб утікати від американського гепарда. Вилоріг має дуже довгі ноги, він пересувається на кінчиках копит; ноги та м'язи пристосовані до швидкого бігу на довгі дистанції. У нього великі трахея, легені та серце, що дозволяє отримувати достатню кількість кисню, необхідного під час тривалого бігу. Серце вилорога удвічі більше за серце домашньої вівці, хоча обидві тварини мають однакову вагу. Крім цього, вилороги використовують свою збільшену систему органів дихання для дихання ротом, заковтуючи повітря. Це допомагає збільшувати витривалість, і не є ознакою втоми тварини. Пристосування вилорогів до швидкого бігу розвинулося за давніх часів в американських преріях, тому що давні вилороги мали втекти від доісторичних гепардів та вовків. Жоден сучасний хижак не може наздогнати та впіймати здорового дорослого вилорога.
Самиці переважно мають чотири молочні залози, проте зафіксовані випадки шести залоз у деяких тварин.
Висота та довжина тіла коливаються в межах 1000—1500 мм, довжина хвоста 75–178 мм та висота холки 810—1040 мм. Самці в середньому на 10 % більші від самиць. Маса 36–70 кг.
Ареал
Вилоріг поширений на території від південних частин канадських провінцій Альберти та Саскачеван, через захід США до Ідальго, Баха-Каліфорнії та західної Сонори, Мексика; від річки Міссурі до Скелястих гір.
Вилоріг проживає на відкритих рівнинах американських прерій у трав'янистих, полинових та низькочагарникових місцевостях та пустелях; на висоті до 3353 м над рівнем моря.
Життєвий цикл
Вилороги полігамні тварини. У північних регіонах поширення тварин розмноження відбувається під час тритижневого періоду з середини вересня до перших днів жовтня. У південних регіонах поширення розмноження починається раніше, наприкінці липня. Під час парування самиці запліднюють від 4 до 7 яйцеклітин. Переважно під час першої вагітності самиці народжують одного малюка й до двох малюків при наступних вагітностях. Період вагітності триває 252 дні. Вага новонароджених оленят 2–4 кг. Малюки мають сіре забарвлення та несхожі на дорослих, проте вже у тримісячному віці досягають забарвлення дорослих тварин. У віці чотирьох днів оленятко може випереджати людину в бігу. В три тижні їсть деякі рослини та все ще ссе густе та поживне молоко матері. Роги починають рости у віці шести місяців. Максимальної величини (250 мм) у самців роги досягають у 2–3 роки. Статевого дозрівання тварини досягають у віці 5 (самці) та 16 місяців (самиці). Самці не спаровуються поки їм не виповниться три роки. Самці не допомагають у виховуванні дитинчат.
Максимальна тривалість життя вилорогів становить 16 років у дикій природі, хоча вони рідко живуть довше 9 років. Поширені причини смерті: хижаки, жорстка зима з глибоким снігом, брак води, полювання або автомобільні зіткнення. У неволі зафіксовано максимальну тривалість життя 11 років.
Поведінка
Вилоріг може досягнути швидкості 86 км/год, що робить його найшвидшим ссавцем Нового Світу. Тварини ведуть як денний, так і нічний спосіб життя. Найменш активні після заходу сонця та перед світанком. Добові переміщення залежать від запасів корму: навесні та влітку до 1 км, восени та взимку до 10 км. Глибокі сніги змушують стада здійснювати переходи на 160 км.
У тварин добре розвинута соціальна організація. Восени та взимку вилороги збираються у великі стада до 1000 особин різного віку і статі, на чолі кожного з них стоїть вожак. З приходом весни стада починають розбиватися на менші розділені за статтю групи. У цей час самці віком від трьох років починають змагатися за територію. Їхні ділянки містять джерело питної води й часто обмежені природними перешкодами, які дозволяють самцям утримувати групи самиць всередині. Самці помічають свою територію запахом. Чужаків-самців зустрічає пильний погляд, що віщує агресію. Якщо прибулець продовжує порушувати межі ділянки, то виникає бійка (переважно безкровна). Молоді самиці формують групи, які мандрують поряд нічийними землями між ділянками. Території панівних самців фактично слугують притулком для самиць, бо ті захищають їх від молодих оленів, та усувають конкуренцію за найкращі джерела корму між самицями та молодими самцями. Після сезону парування рогові нарости скидаються, після чого ієрархічні відмінності стають нечіткими.
Серед вилорогів поширені декілька загальних голосових та візуальних сигналів: телята мекають при ізоляції від матері, самиця бурчить, коли шукає своїх телят, самиці ревуть під час поєдинків; самиці й самиці роздувають ніздрі, коли сердяться. Коли тварини бачать небезпеку, шерсть на білих сідницях випрямляється, що служить сигналом попередження для всього стада. Природними ворогами є койот, вовк, беркут, пума та рись.
Живлення
Основу живлення складають різноманітні трави, листя, молоді пагони. Вилороги харчуються невеликими кількостями різноманітних рослин. Взимку північні популяції значною мірою залежать від стебел, особливо, полину. Кактуси також поїдаються певною мірою, особливо в південних популяціях. Раціон змінюється зі зміною регіону поширення тварин та залежить від місцевої флори. В літній дієті переважають трав'янисті дводольні види, а однодольні трави, як правило, з'їдаються лише тоді, коли відбувається їхнє нове зростання. Споживання води змінюється залежно від її вмісту в рослинності. Коли доступні ніжні листки, що мають вологість 75 % і більше, то, здається, вилорогам не потрібно пити воду. У сухі сезони або в сухих областях вилороги перебувають у межах від 5 до 6 км від води і можуть пити до 3 літрів на день. Взимку риють сніг передніми копитами, щоб дістатися до корму.
Загрози, охорона, чисельність
За оцінками, поголів'я вилорогів на початку XIX ст. становило 35 мільйонів голів. Вони були поширені на території від сходу штату Вашингтон та півдня штату Манітоба до півострова Баха Каліфорнія та північно-східної Мексики. У 1924 році приблизний підрахунок показав, що залишилося менше ніж 20 000 вилорогів. Таке зменшення чисельності тварин, швидше за все, було пов'язано з полюванням, у поєднанні з різким скороченням доступних місць проживання; і важкий випас худоби. Заходи щодо збереження та належна організація розповсюдження тварин збільшили цю кількість до нинішньої (2011) чисельності в приблизно 1 мільйон вилорогів (причому приблизно половина з них проживає у штаті Вайомінг). У Мексиці загрозою виду є браконьєрство та знищення природного середовища існування, яке проявляється в розвідці нафтових родовищ та відкритих видобутках корисних копалин. Чисельність вилорогів у Мексиці продовжує скорочуватись. За оцінками, є лише 300 особин сонорського вилорога у Сполучених Штатах і 200–500 — у Мексиці (U.S. Fish and Wildlife Service, 1998). Півострівних вилорогів приблизно 200 особин у та навколо центру розмноження у Баха-Каліфорнії. Загалом же чисельність вилорогів оцінюється в 1 мільйон. Сонорський підвид A. a. sonoriensis та півострівний підвид A. a. peninsularis вилорогів занесені до червоних книг штатів США та Мексики, де вони мешкають. Цей вид населяє ряд великих та добре керованих природоохоронних територій, зокрема Єллоустонський національний парк.
Походження назви
Наукову назву Antilocapra americana можна перекласти як «американська антилопова коза». Родова назва Antilocapra складена із назв двох родів жуйних тварин: Antilope й Capra. Видова назва вказує на частину світу, в якій проживають ці тварини.
Американська загальна назва «prong-horned antelope» або пізніше, скорочено «pronghorn» XIX ст. походження, означає «вилорога антилопа». У словнику Шарлеманя назву цього виду подано саме у вигляді «антилопа вилорога».
Примітки
- Решетило О. Зоогеографія. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 125.
- Маркевич, О.П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 157.
- IUCN SSC Antelope Specialist Group (2016). . The IUCN. Архів оригіналу за 18 листопада 2017. Процитовано 14.01.2018.
- Krejci, K. and T. Dewey (2009). . Animal Diversity Web. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 29.10.2017.
- Hawes A. Pronghorns – Survivors of the American Savanna // Zoogoer. — 2001. з джерела 13 липня 2009. Процитовано 2017-10-29.
- . Arkive. Архів оригіналу за 06.02.2018. Процитовано 05.02.2018.
- Audubon, J. J., & Bachman, J. The Viviparous Quadrupeds of North America. — New York : Wiley and Putnam, 1847. — Т. 2. — С. 193.
- . Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 06.10.2018.
- Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 13.
Джерела
- Gorog, A. 1999. «Antilocapra americana» (On-line), Animal Diversity Web. Accessed March 5, 2006 [ 29 грудня 2010 у Wayback Machine.](англ.)
- Brent Huffman «Antilocapra americana Pronghorn» (On-line), The Ultimate Ungulate Page. Accessed March 5, 2006 [ 16 березня 2006 у Wayback Machine.](англ.)
- «American pronghorn» (On-line), National Wildlife Federation. Accessed March 5, 2006 [ 8 червня 2006 у Wayback Machine.](англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vilori g Antilocapra americana pivnichnoamerikanskij ssavec ryadu parnokopitnih najshvidsha nazemna tvarina Zahidnoyi pivkuli shvidkistyu postupayetsya tilki afrikanskomu gepardu Vilorig yedina z kopitnih tvarin Pivnichnoyi Ameriki yakij udalosya perezhiti ostannye zledeninnya j vistoyati proti antropogennogo tisku polyuvannya ostannih kilkoh tisyach rokiv Osoblivistyu cogo vidu ye te sho rogi vkriti rogovimi chohlami yaki zminyuyutsya shoroku zalishayuchi kistkovu osnovu nezminnoyu ce vkazuye na perehidne polozhennya vidu mizh olenyami ta porozhnistorogimi Vilorig Period isnuvannya 2 5 0 mln r t PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N rannij plejstocen nash chas Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Parnokopitni Artiodactyla Rodina Vilorogovi Antilocapridae Pidrodina Antilocaprinae Triba Antilocaprini Rid Vilorig Antilocapra Ord 1818 Vid Vilorig A americana Binomialna nazva Antilocapra americana Ord 1815 Areal vilorogaTaksonomichna harakteristikaRid vilorig Antilocapra Ord 1818 predstavlenij odnim vidom vilorig Antilocapra americana Ord 1815 Bulo nazvano p yat pidvidiv ale zagalno viznano tilki tri A a americana Ord 1815 vilorig zvichajnij abo amerikanskij poshirenij u Alberti Saskachevani SShA j pn cn Meksici A a peninsularis Nelson 1912 vilorig pivostrivnij endemik Baha Kaliforniyi A a sonoriensis Goldman 1945 vilorig sonorskij zhive v pivdenno zahidnij Arizoni SShA ta pivnichno zahidnij Sonori Meksika Odnak vikonani analizi mitohondrialnoyi DNK pochinayuchi z rannih 1990 h rokiv pidtrimuyut ideyu isnuvannya odnogo vidu z shirokimi mezhami a ne okremih pidvidiv Zovnishnij viglyad ta budova tilaCej olenepodibnij ssavec maye ruduvato korichnevu spinu ta bili cherevo ta zad Yak prodovzhennya bilogo krupu vsya nizhnya chastina tila vid plechej do stegon tezh bila ta maye formu velikoyi pryamokutnoyi plyami z obidvoh storin U nogo dvi shiroki bili smugi vpoperek ruduvato korichnevoyi shiyi ta korotka chorna griva U samciv shiroka chorna smuga jde vid ochej vniz po mordi do chornogo nosa ta chorni plyami na nizhnij shelepi Na nizhnij chastini golovi ta pid vuhami tezh bili plyami Bili gubi ta pidboriddya kontrastuyut iz chornimi nosom rotom ochima ta bliskuchimi chornimi rogami Zabarvlennya viloroga specifichne ta maye pevne priznachennya Ruduvato korichnevi chorni ta bili kolori dopomagayut tvarinam zlivatisya z prirodnim otochennyam Sonorskij vilorig ye menshim ta svitlishe zabarvlenim sered inshih pidvidiv pristosuvannya do posushlivogo pustelnogo otochennya Usi vilorogi mayut duzhe korotkij majzhe nepomitnij hvist vuha proporcijni do yihnogo tila ta rozvinuti salni zalozi Dovge puhnaste pidsherstya vkrite gruboyu lamkoyu sherstyu Rogi vilorogiv skladayutsya z postijnoyi kistyanoyi osnovi pokritoyi virostami rogovogo chohla sho skidayutsya shoroku Rogi samciv virostayuchi povnistyu dosyagayut 28 50 sm vignuti nazad ta zlegka do golovi z zubcem na seredini roga shozhi na vila za sho tvarini j otrimali svoyu nazvu Samici ne mayut takogo chornogo zabarvlennya ta rogi v nih mensh vilopodibni ta ne dovshi vid yihnih vuh zridka bilshi 8 10 sm Golova z vidovzhenoyu mordoyu ta velikimi ochima Vilorogi mayut gostrij zir sho vazhlivo dlya tvarini yaka zhive na vidkritih rivninah Voni mozhut pomititi ob yekt na vidstani priblizno 3 2 km Ochi vilorogiv silno vipnuti nadzvichajno veliki priblizno 3 sm u diametri ta rozmisheni visoko zzadu po obidvi storoni golovi Ce nadaye yim velikij kut oglyadu majzhe 360 gradusiv ne povertayuchi golovi Budova tila vilorogiv nadzvichajno spriyaye shvidkomu bigu cih tvarin zavdyaki chomu vilorogi ye najshvidshimi ssavcyami Pivnichnoyi Ameriki Vilorig druga najshvidsha tvarina sushi pislya afrikanskogo geparda odnak mozhe pidtrimuvati dosit visoku shvidkist vid 59 do 65 km god na vidminu vid geparda Ye gipoteza sho vilorig rozvinuv taku zdatnist shob utikati vid amerikanskogo geparda Vilorig maye duzhe dovgi nogi vin peresuvayetsya na kinchikah kopit nogi ta m yazi pristosovani do shvidkogo bigu na dovgi distanciyi U nogo veliki traheya legeni ta serce sho dozvolyaye otrimuvati dostatnyu kilkist kisnyu neobhidnogo pid chas trivalogo bigu Serce viloroga udvichi bilshe za serce domashnoyi vivci hocha obidvi tvarini mayut odnakovu vagu Krim cogo vilorogi vikoristovuyut svoyu zbilshenu sistemu organiv dihannya dlya dihannya rotom zakovtuyuchi povitrya Ce dopomagaye zbilshuvati vitrivalist i ne ye oznakoyu vtomi tvarini Pristosuvannya vilorogiv do shvidkogo bigu rozvinulosya za davnih chasiv v amerikanskih preriyah tomu sho davni vilorogi mali vtekti vid doistorichnih gepardiv ta vovkiv Zhoden suchasnij hizhak ne mozhe nazdognati ta vpijmati zdorovogo doroslogo viloroga Samici perevazhno mayut chotiri molochni zalozi prote zafiksovani vipadki shesti zaloz u deyakih tvarin Visota ta dovzhina tila kolivayutsya v mezhah 1000 1500 mm dovzhina hvosta 75 178 mm ta visota holki 810 1040 mm Samci v serednomu na 10 bilshi vid samic Masa 36 70 kg Dvi samici DitinchaArealVilorig poshirenij na teritoriyi vid pivdennih chastin kanadskih provincij Alberti ta Saskachevan cherez zahid SShA do Idalgo Baha Kaliforniyi ta zahidnoyi Sonori Meksika vid richki Missuri do Skelyastih gir Vilorig prozhivaye na vidkritih rivninah amerikanskih prerij u trav yanistih polinovih ta nizkochagarnikovih miscevostyah ta pustelyah na visoti do 3353 m nad rivnem morya Zhittyevij ciklVilorogi poligamni tvarini U pivnichnih regionah poshirennya tvarin rozmnozhennya vidbuvayetsya pid chas tritizhnevogo periodu z seredini veresnya do pershih dniv zhovtnya U pivdennih regionah poshirennya rozmnozhennya pochinayetsya ranishe naprikinci lipnya Pid chas paruvannya samici zaplidnyuyut vid 4 do 7 yajceklitin Perevazhno pid chas pershoyi vagitnosti samici narodzhuyut odnogo malyuka j do dvoh malyukiv pri nastupnih vagitnostyah Period vagitnosti trivaye 252 dni Vaga novonarodzhenih olenyat 2 4 kg Malyuki mayut sire zabarvlennya ta neshozhi na doroslih prote vzhe u trimisyachnomu vici dosyagayut zabarvlennya doroslih tvarin U vici chotiroh dniv olenyatko mozhe viperedzhati lyudinu v bigu V tri tizhni yist deyaki roslini ta vse she sse guste ta pozhivne moloko materi Rogi pochinayut rosti u vici shesti misyaciv Maksimalnoyi velichini 250 mm u samciv rogi dosyagayut u 2 3 roki Statevogo dozrivannya tvarini dosyagayut u vici 5 samci ta 16 misyaciv samici Samci ne sparovuyutsya poki yim ne vipovnitsya tri roki Samci ne dopomagayut u vihovuvanni ditinchat Maksimalna trivalist zhittya vilorogiv stanovit 16 rokiv u dikij prirodi hocha voni ridko zhivut dovshe 9 rokiv Poshireni prichini smerti hizhaki zhorstka zima z glibokim snigom brak vodi polyuvannya abo avtomobilni zitknennya U nevoli zafiksovano maksimalnu trivalist zhittya 11 rokiv PovedinkaStado vilorogiv uzimku Vilorig mozhe dosyagnuti shvidkosti 86 km god sho robit jogo najshvidshim ssavcem Novogo Svitu Tvarini vedut yak dennij tak i nichnij sposib zhittya Najmensh aktivni pislya zahodu soncya ta pered svitankom Dobovi peremishennya zalezhat vid zapasiv kormu navesni ta vlitku do 1 km voseni ta vzimku do 10 km Gliboki snigi zmushuyut stada zdijsnyuvati perehodi na 160 km U tvarin dobre rozvinuta socialna organizaciya Voseni ta vzimku vilorogi zbirayutsya u veliki stada do 1000 osobin riznogo viku i stati na choli kozhnogo z nih stoyit vozhak Z prihodom vesni stada pochinayut rozbivatisya na menshi rozdileni za stattyu grupi U cej chas samci vikom vid troh rokiv pochinayut zmagatisya za teritoriyu Yihni dilyanki mistyat dzherelo pitnoyi vodi j chasto obmezheni prirodnimi pereshkodami yaki dozvolyayut samcyam utrimuvati grupi samic vseredini Samci pomichayut svoyu teritoriyu zapahom Chuzhakiv samciv zustrichaye pilnij poglyad sho vishuye agresiyu Yaksho pribulec prodovzhuye porushuvati mezhi dilyanki to vinikaye bijka perevazhno bezkrovna Molodi samici formuyut grupi yaki mandruyut poryad nichijnimi zemlyami mizh dilyankami Teritoriyi panivnih samciv faktichno sluguyut pritulkom dlya samic bo ti zahishayut yih vid molodih oleniv ta usuvayut konkurenciyu za najkrashi dzherela kormu mizh samicyami ta molodimi samcyami Pislya sezonu paruvannya rogovi narosti skidayutsya pislya chogo iyerarhichni vidminnosti stayut nechitkimi Sered vilorogiv poshireni dekilka zagalnih golosovih ta vizualnih signaliv telyata mekayut pri izolyaciyi vid materi samicya burchit koli shukaye svoyih telyat samici revut pid chas poyedinkiv samici j samici rozduvayut nizdri koli serdyatsya Koli tvarini bachat nebezpeku sherst na bilih sidnicyah vipryamlyayetsya sho sluzhit signalom poperedzhennya dlya vsogo stada Prirodnimi vorogami ye kojot vovk berkut puma ta ris ZhivlennyaDoroslij samec viloroga Osnovu zhivlennya skladayut riznomanitni travi listya molodi pagoni Vilorogi harchuyutsya nevelikimi kilkostyami riznomanitnih roslin Vzimku pivnichni populyaciyi znachnoyu miroyu zalezhat vid stebel osoblivo polinu Kaktusi takozh poyidayutsya pevnoyu miroyu osoblivo v pivdennih populyaciyah Racion zminyuyetsya zi zminoyu regionu poshirennya tvarin ta zalezhit vid miscevoyi flori V litnij diyeti perevazhayut trav yanisti dvodolni vidi a odnodolni travi yak pravilo z yidayutsya lishe todi koli vidbuvayetsya yihnye nove zrostannya Spozhivannya vodi zminyuyetsya zalezhno vid yiyi vmistu v roslinnosti Koli dostupni nizhni listki sho mayut vologist 75 i bilshe to zdayetsya vilorogam ne potribno piti vodu U suhi sezoni abo v suhih oblastyah vilorogi perebuvayut u mezhah vid 5 do 6 km vid vodi i mozhut piti do 3 litriv na den Vzimku riyut snig perednimi kopitami shob distatisya do kormu Zagrozi ohorona chiselnistZa ocinkami pogoliv ya vilorogiv na pochatku XIX st stanovilo 35 miljoniv goliv Voni buli poshireni na teritoriyi vid shodu shtatu Vashington ta pivdnya shtatu Manitoba do pivostrova Baha Kaliforniya ta pivnichno shidnoyi Meksiki U 1924 roci pribliznij pidrahunok pokazav sho zalishilosya menshe nizh 20 000 vilorogiv Take zmenshennya chiselnosti tvarin shvidshe za vse bulo pov yazano z polyuvannyam u poyednanni z rizkim skorochennyam dostupnih misc prozhivannya i vazhkij vipas hudobi Zahodi shodo zberezhennya ta nalezhna organizaciya rozpovsyudzhennya tvarin zbilshili cyu kilkist do ninishnoyi 2011 chiselnosti v priblizno 1 miljon vilorogiv prichomu priblizno polovina z nih prozhivaye u shtati Vajoming U Meksici zagrozoyu vidu ye brakonyerstvo ta znishennya prirodnogo seredovisha isnuvannya yake proyavlyayetsya v rozvidci naftovih rodovish ta vidkritih vidobutkah korisnih kopalin Chiselnist vilorogiv u Meksici prodovzhuye skorochuvatis Za ocinkami ye lishe 300 osobin sonorskogo viloroga u Spoluchenih Shtatah i 200 500 u Meksici U S Fish and Wildlife Service 1998 Pivostrivnih vilorogiv priblizno 200 osobin u ta navkolo centru rozmnozhennya u Baha Kaliforniyi Zagalom zhe chiselnist vilorogiv ocinyuyetsya v 1 miljon Sonorskij pidvid A a sonoriensis ta pivostrivnij pidvid A a peninsularis vilorogiv zaneseni do chervonih knig shtativ SShA ta Meksiki de voni meshkayut Cej vid naselyaye ryad velikih ta dobre kerovanih prirodoohoronnih teritorij zokrema Yelloustonskij nacionalnij park Pohodzhennya nazviNaukovu nazvu Antilocapra americana mozhna pereklasti yak amerikanska antilopova koza Rodova nazva Antilocapra skladena iz nazv dvoh rodiv zhujnih tvarin Antilope j Capra Vidova nazva vkazuye na chastinu svitu v yakij prozhivayut ci tvarini Amerikanska zagalna nazva prong horned antelope abo piznishe skorocheno pronghorn XIX st pohodzhennya oznachaye viloroga antilopa U slovniku Sharlemanya nazvu cogo vidu podano same u viglyadi antilopa viloroga PrimitkiReshetilo O Zoogeografiya Lviv LNU imeni Ivana Franka 2013 S 125 Markevich O P Rosijsko ukrayinsko latinskij zoologichnij slovnik Nomenklatura Kiyiv Nauk dumka 1983 S 157 IUCN SSC Antelope Specialist Group 2016 The IUCN Arhiv originalu za 18 listopada 2017 Procitovano 14 01 2018 Krejci K and T Dewey 2009 Animal Diversity Web Arhiv originalu za 1 listopada 2020 Procitovano 29 10 2017 Hawes A Pronghorns Survivors of the American Savanna Zoogoer 2001 z dzherela 13 lipnya 2009 Procitovano 2017 10 29 Arkive Arhiv originalu za 06 02 2018 Procitovano 05 02 2018 Audubon J J amp Bachman J The Viviparous Quadrupeds of North America New York Wiley and Putnam 1847 T 2 S 193 Arhiv originalu za 1 travnya 2019 Procitovano 06 10 2018 Sharleman M Ssavci Plazuni Zemnovodyani Kiyiv Derzh vid vo Ukrayini 1927 S 13 DzherelaGorog A 1999 Antilocapra americana On line Animal Diversity Web Accessed March 5 2006 29 grudnya 2010 u Wayback Machine angl Brent Huffman Antilocapra americana Pronghorn On line The Ultimate Ungulate Page Accessed March 5 2006 16 bereznya 2006 u Wayback Machine angl American pronghorn On line National Wildlife Federation Accessed March 5 2006 8 chervnya 2006 u Wayback Machine angl