Чудсько Псковське озеро ест Peipsi Pihkva järv рос Псковско Чудское озеро Чудско Псковское озеро нім Peipussee озеро на

Чудсько-Псковське озеро (ест. Peipsi-Pihkva järv; рос. Псковско-Чудское озеро, Чудско-Псковское озеро, нім. Peipussee), озеро на кордоні Естонії та Росії; 3550 км² (з'єднується з південною частиною — Псковським озером), глибина до 15 м; витоки річки Нарва, що впадає у Фінську затоку. Четверта за площею прісна водойма в Європі.

Чудсько-Псковське озеро ест. Peipsi-Pihkva järv; рос. Псковско-Чудское озеро, Чудско-Псковское озеро, нім. Peipussee
Чудсько-Псковське озеро
58°40′36″ пн. ш. 27°29′30″ сх. д. / 58.67666666669477848° пн. ш. 27.49166666669477976° сх. д.Координати: 58°40′36″ пн. ш. 27°29′30″ сх. д. / 58.67666666669477848° пн. ш. 27.49166666669477976° сх. д.
Розташування
Країна	Естонія і Росія
Прибережні країни	Росія, Естонія
Геологічні дані
Склад	Чудське озеро, Псковське озеро^[d] і Тепле озеро
Розміри
Площа поверхні	3,6 тис. км²
Висота	30,1 м
Глибина середня	7,1 м
Глибина макс.	15 м
Довжина	143 км
Ширина	49 км
Берегова лінія	520 км
Об'єм	25 км³
Вода
Період оновлення	2,73 рік^[1]
Басейн
Вливаються	Емайигі, ^d, Виганду (річка), ^d, Піуза, Куллавере, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Витікають	Нарва
Площа басейну	47 800 км²
Країни басейну	Естонія, Росія, Латвія і Білорусь
Інше
Geonames	453737
Чудсько-Псковське озеро (Естонія)
Чудсько-Псковське озеро (Псковська область)


Чудсько-Псковське озеро у Вікісховищі

Сюди перенаправляється запит «Псковське озеро». На цю тему потрібна окрема стаття.

Опис

Площа 3616 км². Середня глибина 7,1 м, найбільша — 15 м.

Озеро складається з трьох частин:

Чудське озеро (ест. Peipsi järv) — площею 2670 км²;
Псковське озеро (ест. Pihkva järv) — площею 710 км²;
Тепле озеро (ест. Lämmijärv) — площею 236 км²; озеро-протока, з'єднує два попередні озера.

За іншими даними площа озер становить:

Чудське озеро (ест. Peipsi järv) — площею 2613 км² (73 %);
Псковське озеро (ест. Pihkva järv) — площею 709 км² (20 %);
Тепле озеро (ест. Lämmijärv) — площею 236 км² (7 %), із загальною площею 3616 км².

На озері безліч островів, найбільшими є острів (ест. Piirissaar) і Талабські острови. В озеро впадає близько 30 річок. Найбільшими є: і Емайигі. Витікає одна річка — Нарва. Берег низинний, утворений торф'яником. Дно мулисте.

Клімат

Озеро замерзає наприкінці листопада — початку грудня. Чудське скресає пізніше аніж Псковське і Тепле озеро. Льодохід припадає на кінець квітня — початок травня.

Історія

Озеро є залишком від великої стародавньої льодовикової водойми, яка існувала у минулі геологічні періоди на місці сучасного.

Взимку 1242 року, у південній частині озера, відбулася битва війська васала Золотої Орди Олександра Невського з тевтонськими лицарями, яка увійшла в історію як Льодове побоїще.

Фізико-географічна характеристика

Історія формування озера

Озеро — це релікт великої льодовикової водойми, що знаходилась на місці сучасної. У палеозої 300—400 мільйонів років тому вся територія сучасного басейну Фінської затоки була покрита морем. Осадові відкладення того часу — пісковики, піски, глини, вапняки — покривають потужною товщею (понад 200 метрів) кристалічний фундамент, що складається з гранітів, гнейсів та діабазів. Сучасний рельєф утворився в результаті діяльності льодовика (Останнє Валдайське заледеніння було 12 тисяч років тому). Після відступу льодовика утворилося Літоринове море, рівень якого був на 7 — 9 м вище сучасного. Рівні льодовикових водойм поступово знижувалися, а їх площа зменшувалася.

Береги, рельєф дна та гідрографія озера

Береги Чудсько-Псковського озера мають плавні обриси та утворюють лише одну значну затоку — Раскопельську. Майже всюди до низьких берегів озера, що утворені переважно торфовищами, прилягають обширні низовинні та заболочені простори, які затоплюються в періоди весняних повеней. В періоди найбільших розливів площа затоплення досягає 1000 км². Західний берег Псковського озера біля села Красна Гірка високий та стрімкий. Західний берег Чудського озера низовинний, місцями заболочений, східний — більше піднесений. Трапляються піщані дюни і пагорби, порослі борами. Уздовж піщаних берегів на 200—300 м тягнеться смуга мілководдя.

Економіка

Міста, що розташовані на берегах озера, відносно невеликі і включають Муствее (населення 1 286 осіб), Калласте (населення 920 осіб) і Гдов (населення 3 542 осіб). Найбільше місто Псков (населення 209 840 чоловік) стоїть на річці Великій, за 10 км від озера. На озері ведеться промислове рибальство. Розвинене як вантажне, так і пасажирське судноплавство. Пасажирські судна також обслуговують туристичні тури. Мальовничі береги озера є популярним місцем для туризму та відпочинку, тут розташовано кілька туристичних баз і санаторіїв.

Флора і фауна

У прибережній частині озера зростає 54 види прибережно-водних рослин, у тому числі очерет, аїр тростиновий, комиш, рогіз вузьколистий, Butomus і Sium latifolium. Плаваючі рослини зустрічаються рідко і включають тільки стрілицю, глечики жовті і гірчак земноводний.

У озері живуть риби: окунь, судак, лящ, плітка, сиг, тощо. Водно-болотяні угіддя прибережної смуги озера є важливими місцями для відпочинку і годування лебедів, гусей та качок, що мігрують між Білим морем і Балтійським морем та Західною Європою.

Галерея

Гавань Муствее, Естонія. Липень 25, 2007.
Узбережжя Муствее, Естонія. Липень 25, 2007.
Вид на озеро
Вид на озеро
Вид на озеро
Дно озера у берега
Очерет

Див. також

Посилання

http://wldb.ilec.or.jp/Details/Lake/EUR-207
see The United Nations World Water Development Report
Чудсько-Псковське озеро // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
Рыбный промысел / Водные биоресурсы // Государственный комитет Псковской области по природопользованию и охране окружающей среды [ 22 травня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
Географічний енциклопедичний словник: Географічні назви — М.: Радянська енциклопедія. 1983, З. 488.
Дарінський А. В. Ленінградська область. — Л. : Лениздат, 1975. — С. 14 — 26.
Соколов А. А. Гідрографія СРСР [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.]. Л.: Гидрометеоиздат, 1952
. Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 27 листопада 2012.
. Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 27 листопада 2012.
. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 4 лютого 2018.
. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 4 лютого 2018.
. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 4 лютого 2018.

Ресурси Інтернету

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чудсько-Псковське озеро

Чудсько-Псковське озеро // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
Peipsi Infokeskus [ 12 травня 2009 у Wayback Machine.] Естонський туристичний інформаційний вебсайт(рос.)
Lake Peipus (LAKE, EUROPE) [ 26 квітня 2015 у Wayback Machine.] // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)

Це незавершена стаття про озеро.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[[http://wldb.ilec.or.jp/Details/Lake/EUR-207_http://wldb.ilec.or.jp/Details/Lake/EUR-207]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttp://wldb.ilec.or.jp/Details/Lake/EUR-207

[2] see The United Nations World Water Development Report

[bse-3] Чудсько-Псковське озеро // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)

[4] Рыбный промысел / Водные биоресурсы // Государственный комитет Псковской области по природопользованию и охране окружающей среды [ 22 травня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

[ГЕС-5] Географічний енциклопедичний словник: Географічні назви — М.: Радянська енциклопедія. 1983, З. 488.

[Ленінградська_область-6] Дарінський А. В. Ленінградська область. — Л. : Лениздат, 1975. — С. 14 — 26.

[Гідрографія_СРСР-7] Соколов А. А. Гідрографія СРСР [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.]. Л.: Гидрометеоиздат, 1952

[Енциклопедія_туриста-8] . Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 27 листопада 2012.

[9] . Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 27 листопада 2012.

[10] . Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 4 лютого 2018.

[11] . Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 4 лютого 2018.

[12] . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 4 лютого 2018.

[1]