Піуза

|оригінальна_назва=

Піуза
57°40′32″ пн. ш. 27°04′50″ сх. д. / 57.67572000002777344° пн. ш. 27.08075000002777699° сх. д. / 57.67572000002777344; 27.08075000002777699
Витік	^d
• координати	57°40′33″ пн. ш. 27°04′51″ сх. д. / 57.67583° пн. ш. 27.08083° сх. д. / 57.67583; 27.08083
• висота, м	212 м
Гирло	Псковське озеро^[d]
• координати	57°58′03″ пн. ш. 27°49′00″ сх. д. / 57.96750° пн. ш. 27.81667° сх. д. / 57.96750; 27.81667
Похил, м/км	1,94 м/км
Країни:	Естонія і  Росія
Регіон	Псковська область
Довжина	109 км
Площа басейну:	796 км²
Притоки:	^d, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Водойми в руслі	^d
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою (Піуза (значення)).

Піуза неподалік міста Печори

Піуза (ест. Piusa jõgi; рос. Пимжа) — річка, що протікає територією Естонії та Росії (Печорський район Псковської області), бере початки біля озера . Впадає у Псковське озеро біля села (Будовиж).

Загальна протяжність водної артерії складає 93 км (за іншими даними 109 км), з яких близько 13 км протікає землями Росії і має назву Пижма.

У середньовіччі річище слугувало кордоном між Ливонським ландмейстерством Тевтонського ордену та Псковськими землеволодіннями до поразки від Івана Грозного у 1561 році.

Русло річки має дуже мінливі пейзажі. Поруч витоку з озера біля села Вілла, розташована найвища точка Естонії і Прибалтики в цілому — гора Суур Мунамяґі, висотою 318 м. Піуза, за рахунок перепаду висот, спускаючись піщаними порогами до низу відшліфовує водами свої береги, що дає можливість побачити природні піщані «стіни». Найвища з таких — Хярма висотою 43 м.

Печери в середній частині Піузи

В рівниній частині, що проходить неподалік однойменної залізничної станції, на лівому березі річки є великі піщані печери. Утворилися вони внаслідок розробки піщаних родовищ, яких багато в цій частині Піузи, що тривали починаючи з 1922 року і до 1966 року. Таким чином, шахти понад сорок років забезпечували місцеву скляну промисловість сировиною. Наразі загальна площа рукотворних печер складає 46 га та є найбільшим у Північній Європі місцем зимівлі для кажанів.

На берегах річки створено декілька заповідних зон:

1. у 1965 році —  — заснований 1964 року, площа 9,64 км².
2. на базі покинутих шахт, що утворюють привабливі для мандрівників місця через розселення кажанів та «храмову» архітектуру виробок висотою до 6 метрів — у 1999 році.

Примітки

1. (рос.) Реки Эстонии. Река Пиуза [ 2016-04-08 у Wayback Machine.] — Зона путешествий.
2. . Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 28 березня 2016.

Посилання

• (рос.) Ильина Т. Мы не русские и не эстонцы, мы — сету. — delfi.ee, 6 серпня 2006 року.