Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Сіверя́ни (дав.-рус. сѣверѧне, сѣверо, сѣверъ, сѣверы) — союз східнослов'янських племен, які жили в басейні річки Десни та над течіями річок Сейму, Сули, Псла і Ворскли. Локалізовані на лівому березі Дніпра в нинішній Чернігівщині, Сумщині й Полтавщині, Брянщині та Курщині. На правому березі Десни вони мешкали до річки Снов, а далі вже були землі радимичів.
| Сіверяни | |
|---|---|
 | |
| Ареал | Україна, Росія |
| Раса | європеоїдна |
| Мова | Давньоруська мова: говори Чернігово-Сіверщини |
| Релігія | Язичництво, Православ'я |
| Згас | 1024 р. |
Головні міста сіверян: Чернігів, Новгород-Сіверський, Брянськ, Стародуб, Глухів, Путивль, Курськ, Рильськ, Любеч, Переяслав. З заходу сіверяни межували з полянами і дреговичами, з півночі з радимичами, кривичами і в'ятичами, на півдні з уличами.
Етимологія
«Повість временних літ» зафіксувала не один, а кілька споріднених етнонімів: «сѣверъ», «сѣверо», «сѣверы», «сѣверѧне»; останній найчастіше використовувався у фаховій літературі та був загальновизнаним наприкінці 1990-х-2000-х.
Згідно версії В. Седова формування історичних сіверян відбулося в процесі взаємодії прийшлого ранньослов'янського населення з автохтонами Дніпровського Лівобережжя — балто- й іраномовними племенами. В зв'язку з цим виникла гіпотеза, що спочатку назву «сѣверъ» мала локальна група населення, яка згодом була асимільована слов'янами, котрі перейняли й вихідний етнонім. Їй суперечить той факт, що етнонім «сѣверъ» відомий і на нижньому Дунаї, в Мезії. Місто Севеж (нім. Siewierz) столиця Севежського князівства відоме в СілезіЇ. Окрім того, в топонімії Польщі представлені Siewiersk, Siewierska Góra, Małe/Wielkie Siewieruszki. У сучасній лінгвістиці вважається що термін «сѣверъ», як і низка інших племінних назв «Повісті временних літ» («поля», «дерева» тощо), є одним з найбільш архаїчних слов'янських етнонімів, котрі сформувались у період, що передував розпаду праслов'янської спільноти (VI ст. н. е.) та (початку міграцій) представників окремих груп слов'янства.
Історія
Згідно літопису локалізуються «по Десне и по Семи, по Суле». Це підтверджується даними археології: окреслена область в основному збігається з ареалом роменської культури (VIII—XII ст.), слов'янська атрибуція якої не викликає сумнівів у фахівців.
Під час слов'янської колонізації розселялися із заходу на схід, через Понемання, потім Подвіння, ймовірно, разом з кривичами, досягли верхів'їв Двіни, Волги, Дніпра, звідти вийшли на постійний притулок на Десні, Сеймі, Сулі.
У IX ст.-на поч. X ст платили данину хозарам, від 884 східна частина керувалася з Києва: «иде Олегъ на сѣверяне, и побѣди сѣверяны, и възложи на нь дань легьку». 907 року, за князя Олега (882–912 рр.), були повністю приєднані до Київської Русі. У IX — поч. X ст. брали участь у (поході на греків).
Княжий стіл на цих землях виник опісля конфлікту між синами Володимира Святославича — Ярославом, який князював у Києві, й Мстиславом Тмутороканським, котрий 1024 р. захопив Чернігів і переміг брата в битві під Лиственом.
Опісля 1024 р. назва «сіверяни» зникає з історичних джерел; вони влилися до складу українського і російського народу , однак залишилася назва Сіверського князівства.
Востаннє сіверяни згадуються літописом під таким племінним ім'ям у 1183 році.
У джерелах XVI—XVII ст. в басейні р. Сейму згадується етнографічна група севрюків, яких дехто вважає безпосередніми нащадками сіверян VIII-ХІІ ст. Від цього ж етноніму походять деякі географічні назви Лівобережної України: Сіверія, Новгород-Сіверський, Сіверський Донець, Сіверська земля, Сіверщина тощо.
Археологія
Археологи вирізняють їхні кургани за спіралеподібними скроневими кільцями. Разом з тим, вони багато в чому нагадують поховання Правобережжя Дніпра (простота костюму, півтораобертові перстеневі кільця). Археологічним відповідником сіверян є волинцівська з черняхівською культурою, роменська археологічні культури лісостепового Лівобережжя Дніпра VIII-ХІІ ст.. Певний вплив на сіверян справила алано-болгарська салтово-маяцька культура басейну Сіверського Дінця (історичні хозари).
Суспільство
Головним заняттям сіверян було хліборобство, скотарство, мисливство і рибальство.
Примітки
- Русина, 1998, с. 30-35.
- стор. 2824, том 8, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2000 р.
- …сѣдоша по Деснѣ и по Семи по Сулѣ и нарекоша Сѣверъ
- Котляр, 2013, с. 237, 250.
- (рос.) Седов В. В., Русский каганат IX века // [ru]» № 4, 1998. — С.12.
- Наконечний Є. П., «Украдене ім'я. Чому русини стали українцями» / Передмова Я. Дашкевича.— 3-є, доп. і випр. вид. — Львів, 2001. — 400 с.
Джерела та література
- Плахонін А.Г. Сіверяни // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 572. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р., 591 с. —
- Стецюк Валентин. «Дослідження передісторичних етногенетичних процесів у Східній Європі». Розділ IX. Східні слов'яни.
- Русина, Олена (1998). «Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського» К., 1998. — 244 с. .
- Горленко В. П.
- Голубовський П. В. Сиверцы — Сивер — Северяне (рос.)
- Котляр, Микола (2013). Удельная раздробленность Руси – К.: Институт истории Украины, 2013. – 270 с.
Посилання
- Сіверяни // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Siverya ni dav rus sѣverѧne sѣvero sѣver sѣvery soyuz shidnoslov yanskih plemen yaki zhili v basejni richki Desni ta nad techiyami richok Sejmu Suli Psla i Vorskli Lokalizovani na livomu berezi Dnipra v ninishnij Chernigivshini Sumshini j Poltavshini Bryanshini ta Kurshini Na pravomu berezi Desni voni meshkali do richki Snov a dali vzhe buli zemli radimichiv SiveryaniArealUkrayina RosiyaRasayevropeoyidnaMovaDavnoruska mova govori Chernigovo SivershiniReligiyaYazichnictvo Pravoslav yaZgas1024 r Golovni mista siveryan Chernigiv Novgorod Siverskij Bryansk Starodub Gluhiv Putivl Kursk Rilsk Lyubech Pereyaslav Z zahodu siveryani mezhuvali z polyanami i dregovichami z pivnochi z radimichami krivichami i v yatichami na pivdni z ulichami Etimologiya Povist vremennih lit zafiksuvala ne odin a kilka sporidnenih etnonimiv sѣver sѣvero sѣvery sѣverѧne ostannij najchastishe vikoristovuvavsya u fahovij literaturi ta buv zagalnoviznanim naprikinci 1990 h 2000 h Zgidno versiyi V Sedova formuvannya istorichnih siveryan vidbulosya v procesi vzayemodiyi prijshlogo rannoslov yanskogo naselennya z avtohtonami Dniprovskogo Livoberezhzhya balto j iranomovnimi plemenami V zv yazku z cim vinikla gipoteza sho spochatku nazvu sѣver mala lokalna grupa naselennya yaka zgodom bula asimilovana slov yanami kotri perejnyali j vihidnij etnonim Yij superechit toj fakt sho etnonim sѣver vidomij i na nizhnomu Dunayi v Meziyi Misto Sevezh nim Siewierz stolicya Sevezhskogo knyazivstva vidome v SileziYi Okrim togo v toponimiyi Polshi predstavleni Siewiersk Siewierska Gora Male Wielkie Siewieruszki U suchasnij lingvistici vvazhayetsya sho termin sѣver yak i nizka inshih pleminnih nazv Povisti vremennih lit polya dereva tosho ye odnim z najbilsh arhayichnih slov yanskih etnonimiv kotri sformuvalis u period sho pereduvav rozpadu praslov yanskoyi spilnoti VI st n e ta pochatku migracij predstavnikiv okremih grup slov yanstva IstoriyaRomenska kultura u VIII st Zgidno litopisu lokalizuyutsya po Desne i po Semi po Sule Ce pidtverdzhuyetsya danimi arheologiyi okreslena oblast v osnovnomu zbigayetsya z arealom romenskoyi kulturi VIII XII st slov yanska atribuciya yakoyi ne viklikaye sumniviv u fahivciv Pid chas slov yanskoyi kolonizaciyi rozselyalisya iz zahodu na shid cherez Ponemannya potim Podvinnya jmovirno razom z krivichami dosyagli verhiv yiv Dvini Volgi Dnipra zvidti vijshli na postijnij pritulok na Desni Sejmi Suli U IX st na poch X st platili daninu hozaram vid 884 shidna chastina keruvalasya z Kiyeva ide Oleg na sѣveryane i pobѣdi sѣveryany i vzlozhi na n dan legku 907 roku za knyazya Olega 882 912 rr buli povnistyu priyednani do Kiyivskoyi Rusi U IX poch X st brali uchast u pohodi na grekiv Knyazhij stil na cih zemlyah vinik opislya konfliktu mizh sinami Volodimira Svyatoslavicha Yaroslavom yakij knyazyuvav u Kiyevi j Mstislavom Tmutorokanskim kotrij 1024 r zahopiv Chernigiv i peremig brata v bitvi pid Listvenom Opislya 1024 r nazva siveryani znikaye z istorichnih dzherel voni vlilisya do skladu ukrayinskogo i rosijskogo narodu odnak zalishilasya nazva Siverskogo knyazivstva Vostannye siveryani zgaduyutsya litopisom pid takim pleminnim im yam u 1183 roci U dzherelah XVI XVII st v basejni r Sejmu zgaduyetsya etnografichna grupa sevryukiv yakih dehto vvazhaye bezposerednimi nashadkami siveryan VIII HII st Vid cogo zh etnonimu pohodyat deyaki geografichni nazvi Livoberezhnoyi Ukrayini Siveriya Novgorod Siverskij Siverskij Donec Siverska zemlya Sivershina tosho Arheologiya Arheologi viriznyayut yihni kurgani za spiralepodibnimi skronevimi kilcyami Razom z tim voni bagato v chomu nagaduyut pohovannya Pravoberezhzhya Dnipra prostota kostyumu pivtoraobertovi perstenevi kilcya Arheologichnim vidpovidnikom siveryan ye volincivska z chernyahivskoyu kulturoyu romenska arheologichni kulturi lisostepovogo Livoberezhzhya Dnipra VIII HII st Pevnij vpliv na siveryan spravila alano bolgarska saltovo mayacka kultura basejnu Siverskogo Dincya istorichni hozari Suspilstvo Golovnim zanyattyam siveryan bulo hliborobstvo skotarstvo mislivstvo i ribalstvo PrimitkiRusina 1998 s 30 35 stor 2824 tom 8 Enciklopediya ukrayinoznavstva Gol red V Kubijovich m Parizh Nyu Jork vid Molode zhittya NTSh 2000 r ISBN 966 7155 02 1 sѣdosha po Desnѣ i po Semi po Sulѣ i narekosha Sѣver Kotlyar 2013 s 237 250 ros Sedov V V Russkij kaganat IX veka ru 4 1998 S 12 Nakonechnij Ye P Ukradene im ya Chomu rusini stali ukrayincyami Peredmova Ya Dashkevicha 3 ye dop i vipr vid Lviv 2001 400 s ISBN 966 02 1895 8Dzherela ta literaturaPlahonin A G Siveryani Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 572 ISBN 978 966 00 1290 5 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Litopis Ruskij m Kiyiv vid Dnipro 1989 r 591 s ISBN 5 308 00052 2 Stecyuk Valentin Doslidzhennya peredistorichnih etnogenetichnih procesiv u Shidnij Yevropi Rozdil IX Shidni slov yani Rusina Olena 1998 Siverska zemlya u skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo K 1998 244 s ISBN 966 02 0737 7 Gorlenko V P Golubovskij P V Sivercy Siver Severyane ros Kotlyar Mikola 2013 Udelnaya razdroblennost Rusi K Institut istorii Ukrainy 2013 270 s PosilannyaSiveryani Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006