Су-27СМ

Су-27 (за класифікацією НАТО — Flanker) — радянський важкий багатоцільовий високоманевровий всепогодний винищувач четвертого покоління. Створений з метою завоювання переваги в повітрі. Розроблений в ДКБ Сухого, експлуатація в повітряних силах почалася в 1985 році, але офіційно прийнятий на озброєння лише у 1990 році. Після розпаду СРСР вироблявся в Росії.

Су-27
Су-27
Призначення:	винищувач-перехоплювач
Перший політ:	20 травня 1977
Прийнятий на озброєння:	1990 р
Період використання:	1985 - донині
На озброєнні у:	↓див. нижче
Розробник:	Сухой (компанія) і Комсомольськ-на-Амурі авіаційне виробниче об'єднання імені Ю. Гагаріна
Виробник:	ДКБ Сухого
Всього збудовано:	680
Модифікації:	Т-10, Т-10С, Су-27, Су-27С, Су-27П, Су-27УБ, Су-27УП, Су-27СК, Су-27СМ, Су-27УБК, Су-30 (Су-27ПУ), Су-35 (Су-27М)
Конструктор:	Н. С. Черняков, М. П. Симонов, А. А. Колчин и А. И. Книшев
Екіпаж:	1-2 особа
Максимальна швидкість (МШ):	2500 км/год
МШ біля землі:	1400 км/год
МШ на висоті:	2500 км/год
Бойовий радіус:	1500 км
Дальність польоту:	3900 км
Дальність польоту з ППБ:	(Підвісний паливний бак — ППБ) км
Практична стеля:	18 500 м
Бойова стеля:	22 000 м
Швидкопідйомність:	285–300 м/с
Довжина:	21,9 м
Висота:	5,9 м
Розмах крила:	14,7 м
Площа крила:	62 м²
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд:	42°
Шасі:	3-х опорне
Порожній:	16 380 кг
Споряджений:	23 000 кг
Максимальна злітна:	33 000 кг
Двигуни:	АЛ-31Ф - 2 шт.
Тяга (потужність):	2 x 7600 кгс
Тяга форсажна:	2 x 12500 кгс
Боєзапас:	150 снарядів
Кількість точок підвіски:	10
Маса підвісних елементів:	8000 кг
Підвісне озброєння:	Р-27Р, Р-27ЕР, Р-27ЕТ, Р-73, Р-77, С-8 (Б-8), С-13 (Б-13), С-25 (О-25), Х-31, ФАБ-250/500 М-54, ФАБ-250/500 М62, КМГУ, AGM-88 HARM, JDAM-ER.
Су-27 у Вікісховищі

Історія створення і прототипи

В кінці 1960-х в ряді країн почалась розробка перспективних винищувачів четвертого покоління.

Першими до розв'язання цієї проблеми приступили в США, де ще в 1965 році було поставлено питання по створенню наступника тактичного двомісного винищувача F-4 Phantom II. В березні 1966 року там була розгорнута програма «Експериментального винищувача» (англ. FX - Fighter Experimental).

Після уточнення вимог щодо майбутнього літака, у 1969 році почалося його проєктування, тоді ж літак отримав позначення «F-15», де «F» означає винищувач (англ. Fighter). В тендерному конкурсі брали участь передові авіабудівні компанії США: «McDonnell Douglas», «Норт Амерікан», «Northrop» та «Ріпаблік». Переможцями «McDonnell Douglas», яким 23 грудня 1969 було видано контракт на будівництво дослідних літаків, а в 1974 році з'явились перші серійні винищувачі: одномісний F-15A та двомісний навчально-тренувальний TF-15A (F-15B).

Тим часом у СРСР активно слідкували за розробками американців і вже скоро партійне керівництво дало наказ проєктувати власний винищувач, який би за основними характеристиками не поступався заокеанському аналогові, а за деякими — переважав його. Було вирішено створювати літак на основі конкурсу між конструкторськими бюро Яковлєва, Мікояна і Гуревича, і Сухого. Голова останнього — Павло Сухий, спочатку не хотів брати участь в конкурсі, оскільки його КБ і так було перевантажене актуальними замовленнями, але згодом погодився на участь в розробці. КБ Яковлєва в подальших роботах за програмою участі не брали, а керівництво військового відомства СРСР вирішило, за аналогією з США, які планували використовувати «легкий» винищувач F-16 та «важкий» F-15 одночасно, мати «важкий» (Су-27) та дешевший у виробництві та експлуатації «легкий» МіГ-29. Тож Сухому доручили розробляти Су-27, а КБ Мікояна — МіГ-29. Безпосередніми авторами проєкту стали керівник відділу проєктів О. С. Самойлович, В. І. Антонов і керівник бригади відділу проєктів В. А. Ніколаєнко. В 1976 році змінився головний конструктор, ним став М. П. Симонов.

Т-10

Перший прототип Т-10-1 в Центральному Музеї ВПС РФ

Кабіна Су-27С

Перший прототип, Т-10-1 здійснив свій перший політ 20 травня 1977 року з летовища в Жуковському, пілотував його льотчик-випробувач ^[en].

Базуючись на науково-дослідних роботах Центрального аеродинамічного інституту СРСР, була вибрана конструкція, яка називається : коли носова частина і фюзеляж плавно переходять в крило, формуючи з ним єдине ціле.

Літак оснащувався двома двигунами виробництва КБ Люльки з форсажними камерами. Вони забезпечували тягу 76,5 кН в бойовому режимі і 110,5 кН на повному форсажі. Крило було дуже гладким, без передкрилків і протифлатерних балансирів, зі звичайними елеронами і закрилками. Коренева частина з напливом мала кут стрілоподібності 80°, середня частина по передній кромці 44° з переходом в закінцівку вигнутої форми. Т-10 мав чотири вузли підвіски знизу і чотири аеродинамічні гребені зверху крила. Кілі встановлювались вертикально над мотогондолами, хвостові стабілізатори були цільноповоротні. Головні стійки шасі кріпились до кореневої частини крила. Великі передні стулки шасі використовувались також як аеродинамічні гальма. Передня стійка містилась під кабіною пілота і ховалась поворотом назад. На літаку передбачалось встановлення РЛС, але на момент створення Т-10 вона ще не була завершена, тож замість неї в носовій частині був встановлений баласт для збереження центрування.

Перші чотири прототипи були створені самим КБ в Москві, причому в Т-10-2 були внесені деякі модифікації — гладку передню кромку крила, з відхильним переднім носком, скошені хвостові стабілізатори, електродистанційне керування і збільшений на 1000 л об'єм внутрішніх баків. 7 липня 1978 Т-10-2 розвалився в повітрі через випадковий вихід за межі допустимого перевантаження. В катастрофі загинув льотчик-випробовувач — Євгеній Соловйов. Т-10-3 і Т-10-4 вже споряджались штатними двигунами . Т-10-3 здійснив свій перший політ 23 серпня 1979, а Т-10-4 31 жовтня 1979. П'ять наступних прототипів(Т-10-5, Т-10-6, Т-10-9, Т-10-10, Т-10-11) будувались на заводі в Комсомольську-на-Амурі але на них ставились

Т-10С

Згодом стало зрозуміло, що за своїми характеристиками Т-10 поступається F-15, тоді було прийняте дуже важке і непросте рішення перепроєктувати літак, хоча в Комсомольську-на-Амурі вже все було готове для початку серійного виробництва.

Два прототипи Т-10-7 і Т-10-8, згідно з новими стандартами, було перероблено під керівництвом Симонова та перейменовано на Т-10С-1 і Т-10С-2 відповідно.

Напливи крила були змінені для збільшення підйомної сили, скруглені закінцівки зникли й крило набуло трапецієподібної форми, у ролі протифлатерних вантажів на консолях були встановлені пускові пристрої ракет «повітря — повітря». Загальну кількість точок підвіски вдалося збільшити з восьми до десяти. Двигуни були розміщені по-іншому, що збільшило обтічність нижньої задньої частини фюзеляжу, також були змінені обводи носової частини, яка була збільшена для розміщення більшої РЛС. Елерони й закрилки були замінені флаперонами. У кореневій частині правої консолі крила розробники встановили авіаційну гармату ГШ-30-1. Кілі були збільшені й зміщені до країв на балки, до яких кріпились стабілізатори. Передні стулки стійок шасі, які грали роль , замінили класичним гальмівним щитком зверху фюзеляжу, який розташовувався за кабіною пілота. Через це ліхтар кабіни тепер не зсувався назад, а підіймався. Передню стійку шасі перемістили на три метри назад, що збільшило маневреність при рулюванні й запобігло попаданню сторонніх предметів у повітрозабірники. Їх додатково спорядили захисними решітками, які автоматично опускались і підіймались при посадці й зльоті. На перших Т-10 ділянка фюзеляжу між соплами була плоска і коротка, а на Т-10С її замінили довгою циліндричною балкою, в якій містився , дипольні відбивачі та теплові пастки. Перший політ Т-10С-1 здійснив 20 квітня 1981, пілотував його знову .

Перші прототипи Су-27 мали дуже високу аварійність, так Т-10С-1(Т-10-7) через брак пального був покинутий Ільюшиним в повітрі. Т-10-12 (другий льотний прототип Т-10С) у грудні 1981 був зруйнований в результаті польоту на граничному режимі. Тоді пілот, Олександр Комаров, загинув. При іншому польоті на граничному режимі у Т-10-17 Миколи Садовникова зруйнувалась частина лівої консолі крила, але пілот зміг відновити керування і посадити літак з обрубаним крилом.

Зовні Т-10С були дуже схожі на серійні Су-27, хоча деякі відмінності були. Так, на серійних Су-27 кілі були «обрізані» під кутом, а не горизонтально, також знизу фюзеляжу під кілями, для покращення керування, були встановленні підбалкові гребені (фальшкілі)^[]. Також на ліхтарі кабіни серійних Су-27 з'явилася інша оправа.

Модифікації

Радянські

• Т-10 («Flanker-A») — прототип;
• Т-10С — прототип з покращеною конструкцією ;
• П-42 (Т-10-15) — спеціальна версія з полегшеною конструкцією, на якому протягом 1986—1990 років було встановлено 41 офіційно зареєстрований рекорд зі швидкопідйомності та висоти польоту;
• Су-27 — передсерійна версія з двигуном ;
• Су-27С (Су-27/«Flanker-B») — основна серійна модифікація, одномісний винищувач-перехоплювач з двигуном ;
• Су-27П — версія для військ ППО;
• Су-27УБ (Т-10У/«Flanker-С») — двомісна навчально-бойова модифікація. Серійно випускається з 1986 року;
• Су-27УП — навчально-патрульна серійна модифікація для військ ППО. Особливістю цієї версії є наявність системи дозаправки у повітрі;
• Су-27СК — експортна модифікація;
• Су-27УБК — двомісна експортна модифікація Су-27УБ;
• Су-27К (Су-33/ «Flanker-D») — палубна версія; Сьогодні літаки такого типу використовуються на єдиному російському авіаносці «Адмірал Кузнєцов»;
• Су-27М («Flanker-E/F») — покращена версія Су-27С, яка лягла в основу новіших винищувачів — Су-35 та Су-37.

Пострадянські

• Су-27ПД — одномісна несерійна демонстраційна модифікація із покращеною системою дозаправки в повітрі;
• Су-27ПУ — двомісна несерійна модифікація, яка лягла в основу літака Су-30;
• Су-30М/Су-30МК — нова генерація двомісного винищувача Су-30, що серійно виробляється в Росії з середини 1990-х. Версія Су-30МК, та її модифікації, успішно постачається на експорт;
• Су-27СМ — серійна модифікація російських Су-27С з використанням технологій, які були відпрацьовані на Су-27М;
• Су-27СКМ — експортна версія Су-27СМ;
• Су-27УБМ — модернізована версія Су-27УБ;
• Су-27УБ1М — українська модернізована версія Су-27УБ;
• Су-27УП1М — українська модернізована версія Су-27УП;
• Су-27С1М — українська модернізована версія Су-27С;
• Су-27П1М — українська модернізована версія Су-27П;
• Су-27СМ2/СМ3 — подальший розвиток Су-27СМ;
• Су-32/Су-27ИБ — двомісний винищувач-бомбардувальних з сидіннями пілотів, що розташовані пліч-о-пліч. Його подальшим розвитком є Су-34;
• Су-27КУБ/Су-33УБ — двомісна модифікація корабельних Су-33;
• Су-35БМ/Су-35С — найновіший представник сімейства Су-27, подальший розвиток Су-35 з новим радаром та авіонікою.

Бойове застосування

Російсько-українська війна

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (з 2022)

У проміжок між 6 та 7 травня 2022 року по об'єктах на захопленому росіянами острові Зміїний було завдано бомбового удару парою українських Су-27. Внаслідок бомбового удару було зруйновано кілька будівель.

29 вересня 2022 року стався інцидент, коли пілот російського Су-27, що виконував перехоплення та супровід британського RC-135W Rivet Joint в міжнародному повітряному просторі над Чорним морем невірно зрозумів отриману команду від наземного центру керування польотом та здійснив пуск двох ракет повітря-повітря по британському літаку-розвіднику. Однак, через технічні несправності обидві ракети не влучили.

На початку вересня 2022 року були поширені фотографії українського Су-27 з підвішеною парою протирадіолокаційних ракет AGM-88 HARM. А в серпні 2023 року стало відомо, що українські Су-27 були пристосовані для скидання керованих авіабомб JDAM-ER.

У січні 2023 року Аль-Джазіра поширила відео застосування українських Су-27 на бахмутському напрямку.

24 березня 2024 було пошкоджено 3 літаки Су-27 уламками ракет на аеродромі «Бельбек».

Оператори

Країни-оператори Су-27

Всього в СРСР та Росії, не рахуючи нових модифікації типу Су-30, Су-35 та Су-37, було випущено 680 винищувачів Су-27. Сьогодні вони використовуються такими країнами:

•  Ангола — 7 літаків на 2010 рік.
•  Білорусь — 23 літаки, з них 1 Су-27УБМ і 4 Су-27БМ2 (на 2010 рік).
• В'єтнам — 15 літаків.
•  Еритрея — 10 літаків на 2010 рік.
•  Ефіопія — 12 Су-27 на 2010 рік.
•  Індонезія — 2 Су-27СК, 3 Су-27СКМ.
•  Казахстан — 30 літаків станом на грудень 2010 року.
•  Монголія — 4 Су-27 на 2012
•  КНР — 46 літаків (куплені до 1996 року), 1998 року підписано угоду про збірку 200 винищувачів під маркою J-11. На 2008 рік в цілому 276 Су-27, Су-30 і J-11.
•  Росія — до 350^[] літаків
•  США — 2 літаки було доставлено до США у 1995 році. Ще 2 винищувачі такого типу, які були придбані в України у 2009 році, знаходяться в приватному користуванні.
•  Узбекистан— 25 літаків на 2010 рік.
•  Україна — 64 літаки станом на 2017 рік.

Україна

Су-27 на День Незалежності України (2009)

Літак Су-27 спільно із літаком МіГ-29 є основним літаком винищувальної авіації ВПС України та використовується для боротьби з літаками, вертольотами та крилатими ракетами супротивника у повітрі, а також ураження наземних (морських) об'єктів.

Після розпаду СРСР, який мав 513 машин цього типу, Україна отримала 67 літаків. 27 липня 2002 року один літак зазнав аварії під час авіаційного шоу на Скнилівському летовищі. У 2009 році Україна продала 2 літаки (навчально-бойова модифікація) до США.

Місця дислокації Су-27 в Повітряних Силах України:

• 831 бригада тактичної авіації — Миргород, Полтавська обл.
• 39 бригада тактичної авіації — Озерне, Житомирська обл.

Аварії та катастрофи

Точна кількість аварій Су-27 невідома. Нижче в таблиці подано список найвідоміших інцидентів за участі літаків такого типу:

Дата	Приналежність	Місце катастрофи	Обставини	Постраждалі та жертви	Відео
13 вересня 1987	Війська ППО СРСР	Баренцеве море	Зіткнення з норвезьким патрульним літаком Lockheed P-3 Orion	Немає.	Відсутнє.
9 вересня 1990	СРСР	муніципалітет Сальгареда	Розбився під час демонстраційного польоту.	Двоє загинуло.	Su-27 crash Salgareda Airshow 1990  на YouTube
24 квітня 1992	ВПС України	Миргород.	Су-27УБ розбився під час показового виступу. Причиною було названо помилку пілотів.	Один пілот загинув, інший — успішно катапультувався.	Катастрофа Су-27 в Миргороді на YouTube
12 грудня 1995	ВПС Росії	Камрань	Під час заходу на посадку в складних метеоумовах розбилися два винищувачі Су-27 (БН 07 та 09) та один Су-27УБ (БН 19) з пілотажної групи . Причиною катастрофи було названо погану організованість пілотів.	Четверо пілотів.	Відсутнє.
23 травня 1996		Барановицький район	Літак Су-27П упав через пожежу бокового обтічника хвостової частини фюзеляжу.	Пілот загинув.	Відсутнє.
21 червня 1997	ВПС Росії	Братислава	Літак зі складу пілотажної групи «Російські Витязі» під час авіашоу SIAD'97 здійснив аварійну посадку з невипущеними шасі.	Ніхто не постраждав.	Су-27 в Братиславі на YouTube
27 липня 2002	ВПС України	Скнилівський аеродром, Львів	Скнилівська трагедія стала найкривавішою в історії авіашоу. Тоді на натовп глядачів упав Су-27УБ, яким керували полковник Володимир Топонар і другий пілот полковник Юрій Єгоров. За висновком розслідування було доведено вину пілотів.	77 загинуло. 250 постраждало.	Су-27 в Львові на YouTube
16 серпня 2009	ВПС Росії	Жуковський	Під час авіашоу МАКС-2009 літаки пілотажної групи Су-27 та Су-27УБ зіткнулися в повітрі.	2 загинуло. 6 постраждало.
30 серпня 2009		Радом	Під час виконання фігур вищого пілотажу Су-27УБ зазнав катастрофи. Завдяки героїзму пілотів тоді вдалося уникнути жертв серед цивільних.	2 пілотів загинуло.	Катастрофа в Радомі на YouTube
14 серпня 2010	ВПС Росії	поблизу Комсомольська-на-Амурі	Су-27СМ зазнав катастрофи незадовго після свого зльоту.	Пілот загинув.
16 жовтня 2018	ВПС України	Вінницька область	Су-27УБ зазнав катастрофи під час навчань «Чисте небо 2018»	Обидва пілоти (українець та американець) загинули.
15 грудня 2018	ВПС України	Житомирська область	Су-27 зазнав катастрофи під час планового польоту при заході на посадку.	Пілот Олександр Фоменко загинув.
12 жовтня 2019		Ефіопія у 50 км на південний схід від Аддіс-Абеби	Під час навчально-тренувального польоту розбився винищувач Су-27УБ зі складу місцевих військово-повітряних сил. Причиною називають загоряння двигуна.	Загинули обидва льотчики — інструктор та стажер
28 березня 2024	ВПС Росії	поблизу Севастополя.	Загорівся та впав у море поблизу тиммчасово окупованого м. Севастополя	Пілот катапультувався
19 травня 2024	ВПС Росії	російський аеродром у станиці Кущевська Краснодарського краю	Українські дрони успішно атакували російський аеродром. Знищено літак групи “Русские Витязи”.

Літаки для порівняння

• (Boeing F/A-18E/F Super Hornet);
• Dassault Rafale;
• Eurofighter Typhoon;
• McDonnell Douglas F-15 Eagle;
• Grumman F-14 Tomcat.

Див. також

• ВПС України
• Багатоцільовий винищувач Су-30
• Багатоцільовий винищувач МіГ-29
• Вини́щувач-перехоплювач МіГ-25
• Фронтовий винищувач МіГ-21
• Бомбардувальник Ту-160

Примітки

1. Russia Air Force Handbook. World Strategic and Business Information Library. Washington, D.C.: International Business Publications USA. 2009. с. 167. ISBN .
2. Ильюшин Владимир Сергеевич » Испытатели. Испытатели (ru-RU) . 3 березня 2010. Процитовано 1 серпня 2018.
3. Українські Су-27 розбомбили рашистів на острові Зміїний. Мілітарний. 7 травня 2022.
4. Пара українських літаків завдало потужніший бомбовий удар по рашистам на Зміїному. Defense Express. 7 травня 2022.
5. Thomas Newdick (14 вересня 2023). Russian Su-27’s Missile Missed RC-135 Spy Plane After Deliberate Launch: Report. The War Zone. The Drive.
6. Thomas Newdick (9 вересня 2022). Ukraine’s Su-27s Appear To Be Wielding Anti-Radiation Missiles Now Too. The War Zone. The Drive.
7. Thomas Newdick (24 серпня 2023). Ukraine’s Su-27s Are Launching JDAM-ER Winged Bombs Too. The War Zone. The Drive.
8. Інсайдер UA. Telegram. Процитовано 24 березня 2024.
9. «Directory: World Air Forces». Flight International, 14-20 December 2010
10. The Military Balance 2010. p.-178
11. . Архів оригіналу за 22 лютого 2011. Процитовано 22 липня 2012.
12. The Military Balance 2010. p.-307
13. The Military Balance 2010. p.-308
14. Індонезія візьме позику на закупівлю шести винищувачів «Сухого»
15. The Military Balance 2010. p.-365
16. news — БХ-ын сайд тайлангаа тавив [ 1 липня 2015 у Wayback Machine.]. News.mn. Retrieved on 2013-1-31.
17. Gordon and Davison 2006, p. 101
18. Украина продала США два истребителя Су-27
19. The Military Balance 2010. p.-373
20. International Institute for Strategic Studies: The Military Balance 2017. p.-229
21. . Архів оригіналу за 23 серпня 2009. Процитовано 3 грудня 2009.
22. http://www.airforce.ru/awm/hotsky/hotsky3.htm
23. http://www.buran.ru/htm/crash.htm
24. http://zn.ua/ARCHIVE/vragu_ne_pozhelal_by_okazatsya_na_ih_meste-29134.html^{[недоступне посилання з липня 2019]}
25. http://www.vz.ru/society/2009/8/16/317966.html
26. http://aviacrash.ucoz.ru/load/voennaja_aviacija/katastrofa_samoleta_su_27p_proisshedshaja_23_maja_1996_goda/2-1-0-7
27. http://kommersant.ru/Doc/1223843/Print
28. Сьогодні — роковини Скнилівської трагедії
29. (рос.)«Русские витязи» не примут участие в МАКСе-2009
30. (рос.)Упавшим Су-27УБ управлял один из руководителей белорусских ВВС
31. (рос.)Комсомольская Правда-Хабаровск
32. Внаслідок катастрофи Су-27 на Вінниччині загинув полковник Іван Петренко. 16.10.2018, 22:24
33. Авіакатастрофа в Ефіопії: падіння винищувача Су-27. Український мілітарний портал. 15 Жовтня 2019.
34. У Севастополі в Чорне море впав військовий літак окупантів: що відомо. Автор: Катерина Глянько. 28.03.2024, 17:29
35. Голос українською / Знищено літак групи “Русские Витязи”

Джерела

• (рос.) Су-27 на сайті airwar.ru
• Дослідження можливості збільшення міжремонтного ресурсу літаків типу Су-27 понад 500 годин
• Жирохов М. Су-27 Повітряних Сил ЗС України
• Денис Томенчук (23 січня 2018). Постачання комплектуючих Су-27 до США у 2017 році. http://militaryaviation.in.ua/. Military Aviation. Процитовано 26 січня 2018.
• Украинский арсенал: Су-27 (рос.)