Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Синиця білаОхоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікаціяДомен еукаріоти Eukaryota Царство Тварини Ani

Синиця біла

Синиця біла
Синиця біла
image
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Надряд: Кілегруді (Neognathae)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Синицеві (Paridae)
Рід: Синиця (Parus)
Вид: Синиця біла
Біноміальна назва
Parus cyanus
(Pallas, 1770)
Синоніми
Cyanistes cyanus
Посилання
image Вікісховище: Category: Parus cyanus
image Віківиди: Parus cyanus
image ITIS: 559613
image МСОП: 22735985
image NCBI: 156570

Сини́ця бі́ла (Cyanistes cyanus) — вид птахів родини синицевих (Paridae). Один з 7-ми видів роду у фауні України, один з 3-х або 7-ми підвидів політипного виду. В Україні нечисленний гніздовий і кочовий вид.

image
Синиця біла

Опис

Морфологічні ознаки

Невелика і дуже рухлива синиця з характерним блакитно-білим забарвленням. Довжина тіла — близько 14 см, маса птахів в межах 12,5—15,5 г. У дорослого самця голова біла; вуздечка, смуга на потилиці, смуги, які окреслюють щоки, синювато-чорні; спина, плечі і поперек сірі; на темно-синіх верхніх покривних перах крила біла смуга; надхвістя і низ білі; махові пера бурі, з домішкою білого і синього кольорів; середня пара стернових пер синя, крайня пара — біла, інші — сині, з білою кінцевою частиною; дзьоб і ноги сірі. У молодого птаха білі частини оперення з сірим або бурим відтінком, темні — буруваті.

Від блакитної синиці відрізняється білим верхом голови і білим низом, від довгохвостої синиці — чорними смугами за очима, коротшим хвостом і темно-синім кольором темних частин тіла.

Голос

Пісня — нетривале щебетання, що виконується на високих нотах та схоже на звук дзвоника — «ці-ці-цірррзь»; поклик — коротке або довге «тсіі-тсіі-де-де».

Систематика

image
Синиця біла та гібридна форма Cyanistes × pleskei (внизу)

Більшість авторів відносять синицю білу до роду синиця (Parus). Проте американські орнітологи на основі досліджень послідовності мітохондріальної цитохроми b, проведеного у першій половині 2000-х рр., відносять цей вид до самостійного роду Cyanistes, який раніше розглядався як підрід роду синиця (Gill et al., 2005).

image
яйце Cyanistes cyanus cyanus - Тулузький музей

Підвиди

У межах виду виділяють 8 підвидів:

  • C. c. cyanus (Pallas, 1770) — зустрічається на території України;
  • C. c. hyperrhiphaeus Dementiev & Heptner, 1932;
  • C. c. yenisseensis (Buturlin, 1911);
  • C. c. tianschanicus Menzbier, 1884;
  • C. c. koktalensis Portenko, 1954;
  • C. c. carruthersi (E. J. O. Hartert, 1917);
  • C. c. flavipectus (Severtsov, 1873);
  • C. c. berezowskii Pleske, 1893.

У західній частині ареалу бувають випадки гібридизації білої синиці з блакитною. Нащадків, які володіють проміжними характеристиками, називають Cyanistes × pleskei, раніше помилково розглядали як самостійний вид.

Поширення

image
Ареал виду

Гніздовий ареал має вигляд вузької смуги центральної Євразії від Білорусі та України до узбережжя Японського моря. Він охоплює південь лісової, лісостепову і частково степову смуги Східної Європи, південні райони Західного та Східного Сибіру, Памір, Тянь-Шань, Далекий Схід. Найчисленніша на східних схилах Уралу та півдні Західного Сибіру, на іншій частині ареалу рідкісний птах. Повсюдно зустрічається спорадично. В Україні гніздиться в середній течії Прип'яті та Стоходу.

Чисельність і причини її зміни

В Європі чисельність точно не відома, становить 2,9—11,0 тис. пар, що складає 5—24 % світової популяції. Найбільша чисельність гніздиться у Російській Федерації — 2,5—10,0 тис. пар; у Білорусі — 400—800 пар. Чисельність в Україні становить лише 5–8 гніздових пар. 2001 року, біля с. Сваловичів гніздилися 3 пари, у 2002 р. — 3–4, у 2004 — 9, у 2005 — 7, у 2006 — 9–10; по 1 парі біля с. Малої Глуші — у 2001 р.; біля с. Омит — у 2004 р. У Росії, Білорусі, Україні у 1970–1990 рр. до 2,9 тис. пар. У 1990–2000 рр. популяція у Білорусі й Україні — стала. Існують усі ризики, характерні для малих популяцій і тих, що знаходяться на межі ареалу. В Україні вид дуже вразливий через малу чисельність.

Особливості біології

Заселяє ділянки вологих лісів і чагарники поблизу боліт. Гнізда в дуплах дерев, нішах старих будівель найчастіше на висоті від 0,5 до 2 м від землі, рідко до 3 м і вище. За сезон має одну або дві кладки. Гніздиться у травні—червні. У кладці 10-12 яєць, які подібні до яєць інших синиць — білі, з нещільним малюнком у вигляді дрібних світло-коричневих крапок, щільнішим біля тупого кінця. Розміри яєць 15—17 х 12—14 мм. Насиджування триває 13—14 діб. Пташенята залишають гніздо у віці близько 16 діб. Гніздова біологія виду в Україні не достатньо вивчена.

Біла синиця переважно комахоїдний птах, живиться лялечками та личинками метеликів, клопами, попелицями, прямокрилими (кониками та цвіркунами), мухами, бджолами, осами, мурашками та жуками. Крім того, вживають у їжу різних павуків. У зимовий період споживають також насіння рослин.

Охорона

Знаходиться під охороною Бернської конвенції (Додаток ІІ). Згідно з європейською природоохоронною значущістю — категорія Non-SPEC, статус Безпечний (Secure). Занесений до Червоної книги Білорусі та . Внесений до останнього видання Червоної книги України (2009) (статус — рідкісний). В Україні охороняється в НПП «Прип'ять–Стохід» та Нобельський національний природний парк. З метою дієвішої охорони потрібно докладніше вивчити біотопи, гніздування та місця зимівлі; розробити рекомендації з охорони виду; вивішувати дуплянки.

Примітки

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  2. Синиця біла (рідкісні звуки птахів) [Parus cyanus / Белая лазоревка / Azure tit ] - співи птахів (укр.), процитовано 9 жовтня 2019
  3. Gill, Frank B.; Slikas, Beth & Sheldon, Frederick H. (2005): Phylogeny of titmice (Paridae): II. Species relationships based on sequences of the mitochondrial cytochrome-b gene //Auk. − 122: 121—143. DOI: 10.1642/0004-8038(2005)122[0121:POTPIS]2.0.CO;2 HTML abstract(англ.) [ 15 вересня 2019 у Wayback Machine.]
  4. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. − Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. − 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Посилання

  • Шидловський І. В. Синиця біла // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 483.
  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — .

Посилання

  • BirdLife International (2010) Species factsheet: Parus cyanus. Downloaded from http://www.birdlife.org on 27/01/2011.(англ.)
  • Синиця біла в Червоній книзі України [ 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

Література

  • Andrew Gosler, Peter Clement. 2007. Family Paridae (Tits and Chickadees). In: del Hoyo J., Elliott A., Christie D., eds. Vol. 12. //Handbook of the Birds of the World. — Barcelona: Lynx Edicions, 2007. —

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Sinicya bilaOhoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaDomen eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Nadryad Kilegrudi Neognathae Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Sinicevi Paridae Rid Sinicya Parus Vid Sinicya bilaBinomialna nazvaParus cyanus Pallas 1770 SinonimiCyanistes cyanusPosilannyaVikishovishe Category Parus cyanusVikividi Parus cyanusITIS 559613MSOP 22735985NCBI 156570 Sini cya bi la Cyanistes cyanus vid ptahiv rodini sinicevih Paridae Odin z 7 mi vidiv rodu u fauni Ukrayini odin z 3 h abo 7 mi pidvidiv politipnogo vidu V Ukrayini nechislennij gnizdovij i kochovij vid Sinicya bilaOpisMorfologichni oznaki Nevelika i duzhe ruhliva sinicya z harakternim blakitno bilim zabarvlennyam Dovzhina tila blizko 14 sm masa ptahiv v mezhah 12 5 15 5 g U doroslogo samcya golova bila vuzdechka smuga na potilici smugi yaki okreslyuyut shoki sinyuvato chorni spina plechi i poperek siri na temno sinih verhnih pokrivnih perah krila bila smuga nadhvistya i niz bili mahovi pera buri z domishkoyu bilogo i sinogo koloriv serednya para sternovih per sinya krajnya para bila inshi sini z biloyu kincevoyu chastinoyu dzob i nogi siri U molodogo ptaha bili chastini operennya z sirim abo burim vidtinkom temni buruvati Vid blakitnoyi sinici vidriznyayetsya bilim verhom golovi i bilim nizom vid dovgohvostoyi sinici chornimi smugami za ochima korotshim hvostom i temno sinim kolorom temnih chastin tila Golos Pisnya netrivale shebetannya sho vikonuyetsya na visokih notah ta shozhe na zvuk dzvonika ci ci cirrrz poklik korotke abo dovge tsii tsii de de SistematikaSinicya bila ta gibridna forma Cyanistes pleskei vnizu Bilshist avtoriv vidnosyat sinicyu bilu do rodu sinicya Parus Prote amerikanski ornitologi na osnovi doslidzhen poslidovnosti mitohondrialnoyi citohromi b provedenogo u pershij polovini 2000 h rr vidnosyat cej vid do samostijnogo rodu Cyanistes yakij ranishe rozglyadavsya yak pidrid rodu sinicya Gill et al 2005 yajce Cyanistes cyanus cyanus Tuluzkij muzej Pidvidi U mezhah vidu vidilyayut 8 pidvidiv C c cyanus Pallas 1770 zustrichayetsya na teritoriyi Ukrayini C c hyperrhiphaeus Dementiev amp Heptner 1932 C c yenisseensis Buturlin 1911 C c tianschanicus Menzbier 1884 C c koktalensis Portenko 1954 C c carruthersi E J O Hartert 1917 C c flavipectus Severtsov 1873 C c berezowskii Pleske 1893 U zahidnij chastini arealu buvayut vipadki gibridizaciyi biloyi sinici z blakitnoyu Nashadkiv yaki volodiyut promizhnimi harakteristikami nazivayut Cyanistes pleskei ranishe pomilkovo rozglyadali yak samostijnij vid PoshirennyaAreal vidu Gnizdovij areal maye viglyad vuzkoyi smugi centralnoyi Yevraziyi vid Bilorusi ta Ukrayini do uzberezhzhya Yaponskogo morya Vin ohoplyuye pivden lisovoyi lisostepovu i chastkovo stepovu smugi Shidnoyi Yevropi pivdenni rajoni Zahidnogo ta Shidnogo Sibiru Pamir Tyan Shan Dalekij Shid Najchislennisha na shidnih shilah Uralu ta pivdni Zahidnogo Sibiru na inshij chastini arealu ridkisnij ptah Povsyudno zustrichayetsya sporadichno V Ukrayini gnizditsya v serednij techiyi Prip yati ta Stohodu Chiselnist i prichini yiyi zminiV Yevropi chiselnist tochno ne vidoma stanovit 2 9 11 0 tis par sho skladaye 5 24 svitovoyi populyaciyi Najbilsha chiselnist gnizditsya u Rosijskij Federaciyi 2 5 10 0 tis par u Bilorusi 400 800 par Chiselnist v Ukrayini stanovit lishe 5 8 gnizdovih par 2001 roku bilya s Svalovichiv gnizdilisya 3 pari u 2002 r 3 4 u 2004 9 u 2005 7 u 2006 9 10 po 1 pari bilya s Maloyi Glushi u 2001 r bilya s Omit u 2004 r U Rosiyi Bilorusi Ukrayini u 1970 1990 rr do 2 9 tis par U 1990 2000 rr populyaciya u Bilorusi j Ukrayini stala Isnuyut usi riziki harakterni dlya malih populyacij i tih sho znahodyatsya na mezhi arealu V Ukrayini vid duzhe vrazlivij cherez malu chiselnist Osoblivosti biologiyiZaselyaye dilyanki vologih lisiv i chagarniki poblizu bolit Gnizda v duplah derev nishah starih budivel najchastishe na visoti vid 0 5 do 2 m vid zemli ridko do 3 m i vishe Za sezon maye odnu abo dvi kladki Gnizditsya u travni chervni U kladci 10 12 yayec yaki podibni do yayec inshih sinic bili z neshilnim malyunkom u viglyadi dribnih svitlo korichnevih krapok shilnishim bilya tupogo kincya Rozmiri yayec 15 17 h 12 14 mm Nasidzhuvannya trivaye 13 14 dib Ptashenyata zalishayut gnizdo u vici blizko 16 dib Gnizdova biologiya vidu v Ukrayini ne dostatno vivchena Bila sinicya perevazhno komahoyidnij ptah zhivitsya lyalechkami ta lichinkami metelikiv klopami popelicyami pryamokrilimi konikami ta cvirkunami muhami bdzholami osami murashkami ta zhukami Krim togo vzhivayut u yizhu riznih pavukiv U zimovij period spozhivayut takozh nasinnya roslin OhoronaZnahoditsya pid ohoronoyu Bernskoyi konvenciyi Dodatok II Zgidno z yevropejskoyu prirodoohoronnoyu znachushistyu kategoriya Non SPEC status Bezpechnij Secure Zanesenij do Chervonoyi knigi Bilorusi ta Vnesenij do ostannogo vidannya Chervonoyi knigi Ukrayini 2009 status ridkisnij V Ukrayini ohoronyayetsya v NPP Prip yat Stohid ta Nobelskij nacionalnij prirodnij park Z metoyu diyevishoyi ohoroni potribno dokladnishe vivchiti biotopi gnizduvannya ta miscya zimivli rozrobiti rekomendaciyi z ohoroni vidu vivishuvati duplyanki PrimitkiFesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Sinicya bila ridkisni zvuki ptahiv Parus cyanus Belaya lazorevka Azure tit spivi ptahiv ukr procitovano 9 zhovtnya 2019 Gill Frank B Slikas Beth amp Sheldon Frederick H 2005 Phylogeny of titmice Paridae II Species relationships based on sequences of the mitochondrial cytochrome b gene Auk 122 121 143 DOI 10 1642 0004 8038 2005 122 0121 POTPIS 2 0 CO 2 HTML abstract angl 15 veresnya 2019 u Wayback Machine BirdLife International Birds in Europe population estimates trends and conservation status Cambridge UK BirdLife International 2004 374 pp BirdLife Conservation Series No 12 PosilannyaShidlovskij I V Sinicya bila Chervona kniga Ukrayini Tvarinnij svit pid red I A Akimova K Globalkonsalting 2009 S 483 Fesenko G V Bokotej A A Ptahi fauni Ukrayini polovij viznachnik K 2002 416 s ISBN 966 7710 22 X PosilannyaBirdLife International 2010 Species factsheet Parus cyanus Downloaded from http www birdlife org on 27 01 2011 angl Sinicya bila v Chervonij knizi Ukrayini 12 zhovtnya 2013 u Wayback Machine LiteraturaAndrew Gosler Peter Clement 2007 Family Paridae Tits and Chickadees In del Hoyo J Elliott A Christie D eds Vol 12 Handbook of the Birds of the World Barcelona Lynx Edicions 2007 ISBN 84 96553 42 6

Дата публікації:
Топ