Релігія Стародавньої Греції

Давньогрецька релігія була політеїстичною, відгомони її та еллінських міфів увійшли до культури всіх європейських народів. Релігійні уявлення і релігійний побут давніх греків перебували в тісному зв'язку з усім їхнім історичним життям.

Різноманітність релігійних уявлень знаходила вираження і в різноманітності культів. У різних регіонах особливо вшановувались певні божества. Наприклад, Зевс — у Додоні (місто на північному заході Греції) та Олімпії, Аполлон — у Дельфах та на острові Делос, Афіна — в Афінах, Гера — на острові Самос. Існували й шанобливі всіма греками святині на зразок Дельфійського і Додонського оракулів або острів Делос, де згідно з давньогрецькими міфами, народилися боги Аполлон і Артеміда.

Як і інші народи стародавнього світу, греки обожнювали сили природи, тому їхня релігія була язичницькою. Стародавні греки уявляли своїх богів у вигляді людей неперевершеної краси і шляхетної вдачі, які жили на високій горі Олімп, що знаходиться на півночі Греції, у Фессалії, тому грецьких богів називали олімпійськими. Головних богів було 12. Старший серед них Зевс — володар небесного грому й блискавок. Його дружина і сестра Гера, покровителька родинного вогнища, була царицею серед богів. Інші брати, сестри та діти Зевса керували різними сторонами буття природи й людини.

Релігійні обряди в Греції були вкрай прості і могли виконуватися будь-якою людиною. Фактично вони зводилися до жертвоприношень і молитов, що відбувалися здебільшого у храмах. З 7 століття до н. е. набули поширення богослужіння, доступні лише для втаємничених — містерії (в Елефсіні на честь Деметри, орфічні на честь Діоніса і т. д.). Прадавній стан грецької релігії відомий з табличок крито-мікенської культури, заснованої на культі богині Землі. Для цього періоду характерна невелика кількість богів, до того ж більшість з них носять іншомовні імена. Втім, вже відомі Зевс, Афіна, Діоніс та деякі інші боги. Їх ієрархія також могла відрізнятися від пізніше встановленої.

Релігійний світогляд прадавніх греків ахейського періоду відтворений у «Теогонії» Гесіода, написаній у 6 столітті до н. е., коли греки вже заселяли Елладу і значною мірою асимілювали поширену там розвинену крито-мікенську культуру. На базі цієї культури і створюється давньогрецький пантеон богів. Спочатку існував лише вічний і безмежний темний Хаос. У ньому було джерело життя світу. Боги, що з'явилися з Хаосу — Гея (Земля), Нікта (Нюкта) (Ніч), Тартар (Безодня), Ереб (Морок), Ерос (Любов), боги, що з'явилися від Геї — Уран (Небо) і Понт (внутрішнє Море). Боги мали образ тих природних стихій, які вони втілювали. Згідно з Гесіодом, решта богів походять від Урана. Уран-Небо, з'єднавшись з Геєю-Землею, породив циклопів і титанів. Після того, як Уран відмовився випустити світло на Землю, його повалив один з синів, Кронос.

Кронос — повелитель Часу. Розділивши Небо і Землю, він встановив перший принцип Всесвіту. Проте, не бажаючи бути поваленим власним сином (як йому було пророчено), він почав пожирати своїх дітей — символізуючи цим смерть — час, відміряний людині. Один лише Зевс зміг уникнути смерті. Він виріс у печері гори Іда на острові Крит. Змужнівши, він переміг Кроноса і змусив його випустити дітей, яких той проковтнув. Народна етимологія зблизила ім'я Кронос з найменуванням часу — Хроносом.

Зевс не був богом Світла чи богом Природи, у прадавній грецькій релігії він просто верховне божество. Він не був покровителем якого-небудь міста чи місцевості, і правив усіма з вершини священної гори Олімп. Його дружина Гера була покровителькою шлюбу, що не заважало Зевсові мати дітей від інших богинь і земних жінок: від титаніди Лето народилися Аполлон (бог мистецтва, музики і священних культів) та Артеміда (богиня полювання), від Деметри — Персефона. Леді, дружині спартанського царя Тіндарея, Зевс з'явився в подобі лебедя, Європі (доньці фінікійського царя) — у подобі бика, Данаї (аргосській царівні, ув'язненій батьком у підземному мідному будинку) — золотим дощем.

Іншими дітьми Кроноса були — Посейдон, володар моря, що отримав у спадок морські простори, та Гадес (Аїд), що править мертвими у підземному царстві. Серед дітей Кроноса виділяється також його син від німфи Філіри — мудрий кентавр Хірон. Одного дня бог підземного царства Аїд викрав Персефону. У пошуках своєї доньки мати, Деметра, залишила свої обов'язки богині родючості. На землі почався голод. Тоді Зевс звелів, аби взимку Персефона перебувала у підземному царстві, але навесні поверталася назад — подібно до рослин, які проростають навесні.

Богинею краси була Афродіта. Існують різні версії легенд про її походження. У Гомера вона вважається донькою Зевса і океаніди Діони. Згідно з «Теогонією» Гесіода, вона народилася біля острова Кітера із сім'я та крові оскопленого Кроносом Урана, які потрапили в море і утворили білосніжну піну. Вітерець приніс її на острів, де Афродіта і з'явилася з морських хвиль. Класична Афродіта постала з морської раковини поблизу Кіпру. Супутники Афродіти — Ерот (Ерос, Амур, уособлення любовного потягу), Харити (три богині веселості і радості життя), Ори (богині пір року), німфи (духи землі в образі вродливих дівчат). Її також часто могли супроводжувати дикі звірі — леви, вовки, ведмеді, усмирнені вселеним у них богинею любовним бажанням.

Бога мистецтва, музики і священних культів Аполлона, зазвичай супроводжували дев'ять муз — покровительок мистецтв і наук: Евтерпа — ліричної поезії, Кліо — історії, Талія — комедії, Мельпомена — трагедії, Терпсіхора — танців, Ерато — любовної поезії, Полігімнія — гімнів, Уранія — астрономії, Калліопа — епічної поезії.

Війною правили Афіна і Арес, народжений Герою від дотику до чарівної квітки. Арес — бог віроломних і підступних воєн. Афіна — богиня воєнного мистецтва і справедливої війни. Ці боги постійно змагаються один з одним. Тим більше, що Афіна, яка з'явилася на світ з голови Зевса, одночасно є богинею мудрості. Арес брав участь у Троянській війні на боці троянців і був переможений Афіною. Богом вогню і ковальської майстерності був чоловік Афродіти — Гефест. У Греції, взагалі, кожна галузь господарської діяльності мала свого бога-заступника: Деметра була покровителькою землеробства, Афіна — ткацтва, Діоніс — виноробства, Гермес — торгівлі тощо.

Крім них існувало ще багато богів і невеликих божеств. Також був популярним культ героїв — напівбожеств, які народилися від богів і звичайних людей. Серед них герої давньогрецьких поем і міфів:

• Геракл, відомий 12-ма подвигами, серед яких задушення Немейського лева, очищення Авгієвих стаєнь, викрадання поясу цариці амазонок Іпполіти, і приборкання вартового Аїда — пса Цербера;
• Тесей, що убив Мінотавра;
• Ясон — ватажок аргонавтів, що вирушили на кораблі «Арго» до Колхіди за золотим руном;
• Орфей — син Аполлона та музи Калліопи, власник золотої ліри, за допомогою якої можна було приручати диких тварин, рухати дерева і скелі.

Примітки

1. Хірон // Словник античної міфології / укладачі: І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів. — Київ : Наукова думка, 1985. — 236 с.

Література

• Україна і Світ. Т.1. — К.: КВІЦ, 2009.

Посилання

• Давньогрецька релігія [ 25 липня 2017 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія