Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ревненське городище – комплекс укріплених і відкритих поселень VIII-Х ст., розташованих на правому березі р. Прут, між Ревняком та його притокою Лищиком, рештки якого збереглися поблизу села Ревне. Один з перших урбанізаційних осередків у Верхньому Попрутті.
За результатами археологічних досліджень встановлено, що вказана поселенська структура була слов’янським ранньофеодальним містом, яке виникло із общинної структури, і було одним із найбільших адміністративно-оборонних, культових і виробничих центрів хорватського «племінного князівства».
У вітчизняній історіографії прийнято вважати його безіменним. Водночас, в арабських середньовічних джерелах на території Східного Прикарпаття згадується місто Джарват або Хорват, як центр хорватів. Виходячи із потужності оборонних конструкцій дитинця, наявності значного ремісничого посаду та широкої сільської округи, в наукових колах схиляються до думки, що цим центром є безіменне місто на Пруті (Ревненське городище).
| Ревнянське городище | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| План Ревнянського городища Х ст.: 1 – дитинець; 2 – укріплена лінія; 3 – селище-супутник; 4 – сільські поселення; 5 – пасад; 6 – язичницьке святилище; а – Городище; б – Підгородище; в – Гевда; г – Царина; д – Микулинка; е - Лищик | ||||
48°19′16″ пн. ш. 25°47′31″ сх. д. / 48.32111° пн. ш. 25.79194° сх. д.Координати: 48°19′16″ пн. ш. 25°47′31″ сх. д. / 48.32111° пн. ш. 25.79194° сх. д. | ||||
| Статус | село Ревне | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування |  Чернівецька область | |||
| Будівник | можливо Святоплук | |||
  Ревнянське городище (Чернівецька область) | ||||
Поселення білих хорватів
У результаті археологічних досліджень встановлено, що поселення білих хорватів зародилися в цьому місці у VIII ст.
Найстаршим з них, на думку дослідників, є густо забудоване ремісниче поселення в урочищі Царина, розташоване на великому (850 х 450 м) але невисокому (15-20 м) мисі. Тут було розкопано напівземляночні житла з печами-кам'янками, що належать до ранньої пори Лука-Райковецької слов'янської культури (VIII ст.), а також ремісничу майстерню з кам'яним робочим майданчиком і двома печами-кам'янками (ІХ ст.).
В ІХ ст. більша частина Царини (450 х 450 м) була огороджена дерев'яними стінами (від яких збереглися канавки — відбитки на старовинній поверхні нижніх колод, віднайдених під насипом валу Х ст).
На сусідньому, більш високому, мисі (урочище Городище) в ІХ ст. виник общинний центр (600 х 400 м), зі всіх сторін огороджений невисоким земляним валом, укріпленим дерев'яною стіною з горизонтально викладених колод, скріплених вертикальними стовпами. Із зовнішнього боку стіна підсилювалася глиняним насипом. З внутрішньої розташовувались великі наземні самані громадські будівлі (в т.ч. контина - поганський храм у давніх слов'ян),в яких відбувалися збори общинників, проводилися святково-обрядові церемонії тощо.
Наявні археологічні матеріали вказують на те, що Ревнянський комплекс у ІХ ст. складався з великого поселення-сховища в урочищі Городище, яке слугувало також прихистком для общинної знаті під час воєнної загрози, та ремісничого укріпленого поселення в урочищі Царина.
Місто Великої Хорватії
На рубежі ІХ-Х ст. почав змінюватися характер ревнянського об'єднання поселень, з яких почало формуватися повноцінне ранньофеодальне місто, яке станом на Х ст. займало значну територію (в діаметрі більше 2,5 км).
У цей час було спалено всі споруди (включно з оборонними смугами) в урочищі Городище, де натомість збудували нову фортецю-дитинець. Крім того, місто формувалося за рахунок укріпленого ремісничого поселення (урочище Царина), сільськогосподарської округи у сладі мінімум п'яти селищ (урочища Гевда, Лищик, Микулинка, Підгородище та Царина) та могильника.
Фортеця-дитинець
У першій половині Х ст. в урочищі Городище постав дитинець, конструкція оборонних стін якого та особливості забудови внутрішнього двору довзволяють визначити цей єдиний житлово-оборонний комплекс як типове поселення воєнно-феодальної знаті.
Нова дерев'янно—земляна фортеця за площею була дещо меншою за укріплення ІХ ст., але мала значно більші оборонні характеристики.
Її центральну частину (300 х 160 м) огороджувала оборонна смуга (близько 80 см), утворена з трьох укріплених ліній. Головна, яка безпосередньо оточувала центр, складалася з валу—платформи (висота - 0,4-0,5 м; ширина - 3 м) та дерев'яної городні. Розміщенні в ній, пустотілі клітки (1,5 х 2,5; 1,8 х 2,5 м) використовувались як бойові камери для воїнів. Із зовнішнього боку укріплення підсилювалося кам'яними крепідами.
Безпосередньо до цієї укріпленої лінії, з середини, примикали житлово-господарські споруди (в середньому 3 х 4 м), які розташовувалися вздовж валу з певним інтервалом (1-3 м), залишаючи доступ до оборонних зрубів. На цьому місці було виявлено залишки спорядження (залізні наконечники стріл, уламки шпор тощо). Вказані споруди, в яких проживали дружинники, були двох типів: звичайні для Х ст. напівземляночні житла стовпової конструкції з печами-кам'янками, та дво-ярусні зруби (верхній ярус - житло, яке опалювалося кам'яним вогнищем, нижній - господарське приміщення, що було заглиблине у ґрунт).
У глиб дитинця, на відстані 5-10 м, на укріпленому майданчику городища знаходилися зрубові споруди (площою не менше 30 m²) з великими прямокутними підвалами, призначеними для зберігання продовольства (у т.ч. зібраного у вигляді данини).
Ремісниче поселення
В процесі формуванням на базі ревнянських поселень структури міського типу, значно розвинулося й ремісниче поселення в урочищі Царина.
Було проведено реконструкцію його укріплень. На місці старих дерев'яних стін, було насипано земляний вал, на якому споруджено частокіл.
Водночас, на укріпленому майдані з'явилися ремісничі майстерні з більш досконалим обладнанням. Так, під час розкопок (1977) у центрі поселення було виявлено землянку—майстерню (6 х 5 м), у якій розміщувалися два кам'яні робочі майданчики з відкритими вогнищами біля них і три печі, вмонтовані в материкові стіни.
Сільськогосподарська округа
У X ст. значно розширилися межі сільськогосподарської округи, яка складалася з неукріплених селищ. Під стінами дитинця розташовувалися синхронні поселення (урочища Городище та Підгородище або Ревняк), в яких проживали рядові воїни та люди, які обслуговували ранньофеодальну знать.
На східній околиці міста (на правому березі Лищика) розташувалося одне з сільськогосподарських селищ, топонімом якого слугувала назва струмка.
На лівому березі Ревняка, між Підгородищем та ремісничим поселенням, розміщувалося селище Гевда. Навколо ремісничого поселення - селище Царина, а за ним - селище Микулинка.
На південній околиці міста, за урочищем Микулинка, знаходилося язичницьке святилище, а неподалік кладовище і спеціальне місце, де відбувалася кремація покійників.
Занепад старовинного міста
Перші спроби, як свідчать літописи, приєднати білих хорватів до київської держави здійснював (907) ще Віщий Олег. Його справу наприкінці Х ст. продовжив Володимир Великий, проводячи політику одержавлення і офіційної християнізації цих земель. Наміри зробити це мирним шляхом зазнали невдачі, хорвати не дуже приязно сприйняли ідею об’єднання з Києвом, тим більше, що насаджувана релігія йшла у розріз із їхньою прадавньою язичницькою. У зв’язку з цим подальше підкорення цих земель відбувалося силою зброї.
Перший похід, як зазначає Василь Татіщев, відбувся у 992 р.:
 | …Владимір ходіл ко Днєстру со двемя єпископи, много людей крести і построіл в землі Червенской град во своє імя Владимірь і церковь пресвятия Богородиці созда, оставя ту єпископа Степана и возвратися с радостію… |  |
Наступного року, за руським літописом, щоб остаточно зламати опір місцевої феодальної верхівки:
| | …Владимір ходіл на Семіградску і Хорватску землі, і, многі побєди одєржа і покорив, возвратися со множеством плєна і богатства і прішел в Кієв со славою велікою… | |
На думку багатьох дослідників, вирішальна битва між білими хорватами і дружиною київського князя відбулася неподалік Ревненського городища, в полі на лівому рівнинному березі Прута.
Битву хорвати програли і, відступаючи, самі запалили місто. Про те, що люди, поспішаючи, покидали помешкання, говорять окремі знахідки побутових речей і обгорілого зерна, яке не встигли захопити із собою. Володимир не став переслідувати військо хорватів, бо змушений був повертатися до Києва, куди поспішали печеніги, які скористалися його відсутністю:
| | …прішедшю бо єму с войни хорватския, і сє печенєзі прідоша по оной сторони Сули… | |
Саме наприкінці Х ст. у результаті «хорватського походу» Володимира Святославовича ранньосередньовічне місто на Пруті було зруйноване. Життя в ньому не відновлювалося і воно припинило існування. Залишився тільки ремісничий посад, який за площею значно скоротився, а також невеликі землеробські селища в околицях. Щоб утримати в покорі місцеве населення і не допустити відновлення сепаратистських настроїв, Володимир навколо поруйнованого міста на віддалі кількох кілометрів спорудив три укріплення, в яких постійно перебували військові гарнізони (Горішні Шерівці, Коростувата, Цецино).
Археологічні дослідження
Комплекс поселень в районі Ревного був виявлений Борисом Тимощуком у середині 40-х рр. ХХ ст., але час функціонування його встановити тоді не вдалося.
Значні дослідження у цій місцевості почалися з розвідкових розкопок 1972 р. експедицією Чернівецького краєзнавчого музею, що дозволило Б.О.Тимощуку визначити хронологію пам’ятки, встановити характер оборонних ліній городищ і провести розвідкові шурфування на неукріплених поселеннях.
Протягом 1970-80-х рр. у результаті роботи археологічних експедицій були досліджені городище-сховище VIII–ІХ ст., городище-князівська фортеця ІХ–Х ст., посад ранньослов’янського міста (урочище Царина) та п’ять приміських сіл в урочищах Микулинка, Рівняк, Лищик, Вверетенникове, Герда.
Активно вивчала старожитності Ревного також Ірина Русанова, а саме – відкриття поселення, садиби індивідуальних господарів, язичницький могильник тощо.
Починаючи з 1977 р., археологічні розкопки в Ревному продовжив Любомир Михайлина. Під його керівництвом досліджені посад міста в урочищах Городище та Царина, могильник, язичницьке святилище на поселенні Микулинка.
У результаті багаторічних досліджень Л.П.Михайлина зміг перейти від накопичення археологічного матеріалу в рамках одного регіону до його узагальнення в межах поширення культури Луки-Райковецької, залучаючи при цьому матеріали Ревнянського гнізда поселень.
У різні періоди досліджень у Ревному працювали українські науковці С.Пивоваров, Ю.Мисько, М.Филипчук, Б.Томенчук та І.Возний, які у своїх статтях аналізують накопичений раніше матеріал, детальніше розглядають окремі аспекти Ревнянських старожитностей.
Примітки
- Історія досліджень та етапи формування давньоруських міст Х–ХІІІ ст. у межиріччі Верхнього Сирету та Середнього Дністра (PDF).
- Древнерусские города Северной Буковины.
- Словопедія
- ЛІТОПИС РУСЬКИЙ. Роки 988 — 1015.
Джерела
- И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. Языческие святилища древних славян. — М.: Издательство «Ладога-100», 2007. — 304 с., ил., сх., таб.
- Тимощук Б. А. Древнерусские города Северной Буковины.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Revnenske gorodishe kompleks ukriplenih i vidkritih poselen VIII H st roztashovanih na pravomu berezi r Prut mizh Revnyakom ta jogo pritokoyu Lishikom reshtki yakogo zbereglisya poblizu sela Revne Odin z pershih urbanizacijnih oseredkiv u Verhnomu Poprutti Za rezultatami arheologichnih doslidzhen vstanovleno sho vkazana poselenska struktura bula slov yanskim rannofeodalnim mistom yake viniklo iz obshinnoyi strukturi i bulo odnim iz najbilshih administrativno oboronnih kultovih i virobnichih centriv horvatskogo pleminnogo knyazivstva U vitchiznyanij istoriografiyi prijnyato vvazhati jogo bezimennim Vodnochas v arabskih serednovichnih dzherelah na teritoriyi Shidnogo Prikarpattya zgaduyetsya misto Dzharvat abo Horvat yak centr horvativ Vihodyachi iz potuzhnosti oboronnih konstrukcij ditincya nayavnosti znachnogo remisnichogo posadu ta shirokoyi silskoyi okrugi v naukovih kolah shilyayutsya do dumki sho cim centrom ye bezimenne misto na Pruti Revnenske gorodishe Revnyanske gorodishePlan Revnyanskogo gorodisha H st 1 ditinec 2 ukriplena liniya 3 selishe suputnik 4 silski poselennya 5 pasad 6 yazichnicke svyatilishe a Gorodishe b Pidgorodishe v Gevda g Carina d Mikulinka e Lishik48 19 16 pn sh 25 47 31 sh d 48 32111 pn sh 25 79194 sh d 48 32111 25 79194 Koordinati 48 19 16 pn sh 25 47 31 sh d 48 32111 pn sh 25 79194 sh d 48 32111 25 79194Statusselo RevneKrayina UkrayinaRoztashuvannyaChernivecka oblastBudivnikmozhlivo SvyatoplukRevnyanske gorodishe Chernivecka oblast Poselennya bilih horvativU rezultati arheologichnih doslidzhen vstanovleno sho poselennya bilih horvativ zarodilisya v comu misci u VIII st Najstarshim z nih na dumku doslidnikiv ye gusto zabudovane remisniche poselennya v urochishi Carina roztashovane na velikomu 850 h 450 m ale nevisokomu 15 20 m misi Tut bulo rozkopano napivzemlyanochni zhitla z pechami kam yankami sho nalezhat do rannoyi pori Luka Rajkoveckoyi slov yanskoyi kulturi VIII st a takozh remisnichu majsternyu z kam yanim robochim majdanchikom i dvoma pechami kam yankami IH st V IH st bilsha chastina Carini 450 h 450 m bula ogorodzhena derev yanimi stinami vid yakih zbereglisya kanavki vidbitki na starovinnij poverhni nizhnih kolod vidnajdenih pid nasipom valu H st Na susidnomu bilsh visokomu misi urochishe Gorodishe v IH st vinik obshinnij centr 600 h 400 m zi vsih storin ogorodzhenij nevisokim zemlyanim valom ukriplenim derev yanoyu stinoyu z gorizontalno vikladenih kolod skriplenih vertikalnimi stovpami Iz zovnishnogo boku stina pidsilyuvalasya glinyanim nasipom Z vnutrishnoyi roztashovuvalis veliki nazemni samani gromadski budivli v t ch kontina poganskij hram u davnih slov yan v yakih vidbuvalisya zbori obshinnikiv provodilisya svyatkovo obryadovi ceremoniyi tosho Nayavni arheologichni materiali vkazuyut na te sho Revnyanskij kompleks u IH st skladavsya z velikogo poselennya shovisha v urochishi Gorodishe yake sluguvalo takozh prihistkom dlya obshinnoyi znati pid chas voyennoyi zagrozi ta remisnichogo ukriplenogo poselennya v urochishi Carina Misto Velikoyi HorvatiyiNa rubezhi IH H st pochav zminyuvatisya harakter revnyanskogo ob yednannya poselen z yakih pochalo formuvatisya povnocinne rannofeodalne misto yake stanom na H st zajmalo znachnu teritoriyu v diametri bilshe 2 5 km U cej chas bulo spaleno vsi sporudi vklyuchno z oboronnimi smugami v urochishi Gorodishe de natomist zbuduvali novu fortecyu ditinec Krim togo misto formuvalosya za rahunok ukriplenogo remisnichogo poselennya urochishe Carina silskogospodarskoyi okrugi u sladi minimum p yati selish urochisha Gevda Lishik Mikulinka Pidgorodishe ta Carina ta mogilnika Fortecya ditinec U pershij polovini H st v urochishi Gorodishe postav ditinec konstrukciya oboronnih stin yakogo ta osoblivosti zabudovi vnutrishnogo dvoru dovzvolyayut viznachiti cej yedinij zhitlovo oboronnij kompleks yak tipove poselennya voyenno feodalnoyi znati Nova derev yanno zemlyana fortecya za plosheyu bula desho menshoyu za ukriplennya IH st ale mala znachno bilshi oboronni harakteristiki Yiyi centralnu chastinu 300 h 160 m ogorodzhuvala oboronna smuga blizko 80 sm utvorena z troh ukriplenih linij Golovna yaka bezposeredno otochuvala centr skladalasya z valu platformi visota 0 4 0 5 m shirina 3 m ta derev yanoyi gorodni Rozmishenni v nij pustotili klitki 1 5 h 2 5 1 8 h 2 5 m vikoristovuvalis yak bojovi kameri dlya voyiniv Iz zovnishnogo boku ukriplennya pidsilyuvalosya kam yanimi krepidami Bezposeredno do ciyeyi ukriplenoyi liniyi z seredini primikali zhitlovo gospodarski sporudi v serednomu 3 h 4 m yaki roztashovuvalisya vzdovzh valu z pevnim intervalom 1 3 m zalishayuchi dostup do oboronnih zrubiv Na comu misci bulo viyavleno zalishki sporyadzhennya zalizni nakonechniki stril ulamki shpor tosho Vkazani sporudi v yakih prozhivali druzhinniki buli dvoh tipiv zvichajni dlya H st napivzemlyanochni zhitla stovpovoyi konstrukciyi z pechami kam yankami ta dvo yarusni zrubi verhnij yarus zhitlo yake opalyuvalosya kam yanim vognishem nizhnij gospodarske primishennya sho bulo zaglibline u grunt U glib ditincya na vidstani 5 10 m na ukriplenomu majdanchiku gorodisha znahodilisya zrubovi sporudi ploshoyu ne menshe 30 m z velikimi pryamokutnimi pidvalami priznachenimi dlya zberigannya prodovolstva u t ch zibranogo u viglyadi danini Remisniche poselennya V procesi formuvannyam na bazi revnyanskih poselen strukturi miskogo tipu znachno rozvinulosya j remisniche poselennya v urochishi Carina Bulo provedeno rekonstrukciyu jogo ukriplen Na misci starih derev yanih stin bulo nasipano zemlyanij val na yakomu sporudzheno chastokil Vodnochas na ukriplenomu majdani z yavilisya remisnichi majsterni z bilsh doskonalim obladnannyam Tak pid chas rozkopok 1977 u centri poselennya bulo viyavleno zemlyanku majsternyu 6 h 5 m u yakij rozmishuvalisya dva kam yani robochi majdanchiki z vidkritimi vognishami bilya nih i tri pechi vmontovani v materikovi stini Silskogospodarska okruga U X st znachno rozshirilisya mezhi silskogospodarskoyi okrugi yaka skladalasya z neukriplenih selish Pid stinami ditincya roztashovuvalisya sinhronni poselennya urochisha Gorodishe ta Pidgorodishe abo Revnyak v yakih prozhivali ryadovi voyini ta lyudi yaki obslugovuvali rannofeodalnu znat Na shidnij okolici mista na pravomu berezi Lishika roztashuvalosya odne z silskogospodarskih selish toponimom yakogo sluguvala nazva strumka Na livomu berezi Revnyaka mizh Pidgorodishem ta remisnichim poselennyam rozmishuvalosya selishe Gevda Navkolo remisnichogo poselennya selishe Carina a za nim selishe Mikulinka Na pivdennij okolici mista za urochishem Mikulinka znahodilosya yazichnicke svyatilishe a nepodalik kladovishe i specialne misce de vidbuvalasya kremaciya pokijnikiv Zanepad starovinnogo mistaPershi sprobi yak svidchat litopisi priyednati bilih horvativ do kiyivskoyi derzhavi zdijsnyuvav 907 she Vishij Oleg Jogo spravu naprikinci H st prodovzhiv Volodimir Velikij provodyachi politiku oderzhavlennya i oficijnoyi hristiyanizaciyi cih zemel Namiri zrobiti ce mirnim shlyahom zaznali nevdachi horvati ne duzhe priyazno sprijnyali ideyu ob yednannya z Kiyevom tim bilshe sho nasadzhuvana religiya jshla u rozriz iz yihnoyu pradavnoyu yazichnickoyu U zv yazku z cim podalshe pidkorennya cih zemel vidbuvalosya siloyu zbroyi Pershij pohid yak zaznachaye Vasil Tatishev vidbuvsya u 992 r Vladimir hodil ko Dnyestru so dvemya yepiskopi mnogo lyudej kresti i postroil v zemli Chervenskoj grad vo svoye imya Vladimir i cerkov presvyatiya Bogorodici sozda ostavya tu yepiskopa Stepana i vozvratisya s radostiyu Nastupnogo roku za ruskim litopisom shob ostatochno zlamati opir miscevoyi feodalnoyi verhivki Vladimir hodil na Semigradsku i Horvatsku zemli i mnogi pobyedi odyerzha i pokoriv vozvratisya so mnozhestvom plyena i bogatstva i prishel v Kiyev so slavoyu velikoyu Na dumku bagatoh doslidnikiv virishalna bitva mizh bilimi horvatami i druzhinoyu kiyivskogo knyazya vidbulasya nepodalik Revnenskogo gorodisha v poli na livomu rivninnomu berezi Pruta Bitvu horvati prograli i vidstupayuchi sami zapalili misto Pro te sho lyudi pospishayuchi pokidali pomeshkannya govoryat okremi znahidki pobutovih rechej i obgorilogo zerna yake ne vstigli zahopiti iz soboyu Volodimir ne stav peresliduvati vijsko horvativ bo zmushenij buv povertatisya do Kiyeva kudi pospishali pechenigi yaki skoristalisya jogo vidsutnistyu prishedshyu bo yemu s vojni horvatskiya i sye pechenyezi pridosha po onoj storoni Suli Same naprikinci H st u rezultati horvatskogo pohodu Volodimira Svyatoslavovicha rannoserednovichne misto na Pruti bulo zrujnovane Zhittya v nomu ne vidnovlyuvalosya i vono pripinilo isnuvannya Zalishivsya tilki remisnichij posad yakij za plosheyu znachno skorotivsya a takozh neveliki zemlerobski selisha v okolicyah Shob utrimati v pokori misceve naselennya i ne dopustiti vidnovlennya separatistskih nastroyiv Volodimir navkolo porujnovanogo mista na viddali kilkoh kilometriv sporudiv tri ukriplennya v yakih postijno perebuvali vijskovi garnizoni Gorishni Sherivci Korostuvata Cecino Arheologichni doslidzhennyaKompleks poselen v rajoni Revnogo buv viyavlenij Borisom Timoshukom u seredini 40 h rr HH st ale chas funkcionuvannya jogo vstanoviti todi ne vdalosya Znachni doslidzhennya u cij miscevosti pochalisya z rozvidkovih rozkopok 1972 r ekspediciyeyu Cherniveckogo krayeznavchogo muzeyu sho dozvolilo B O Timoshuku viznachiti hronologiyu pam yatki vstanoviti harakter oboronnih linij gorodish i provesti rozvidkovi shurfuvannya na neukriplenih poselennyah Protyagom 1970 80 h rr u rezultati roboti arheologichnih ekspedicij buli doslidzheni gorodishe shovishe VIII IH st gorodishe knyazivska fortecya IH H st posad rannoslov yanskogo mista urochishe Carina ta p yat primiskih sil v urochishah Mikulinka Rivnyak Lishik Vveretennikove Gerda Aktivno vivchala starozhitnosti Revnogo takozh Irina Rusanova a same vidkrittya poselennya sadibi individualnih gospodariv yazichnickij mogilnik tosho Pochinayuchi z 1977 r arheologichni rozkopki v Revnomu prodovzhiv Lyubomir Mihajlina Pid jogo kerivnictvom doslidzheni posad mista v urochishah Gorodishe ta Carina mogilnik yazichnicke svyatilishe na poselenni Mikulinka U rezultati bagatorichnih doslidzhen L P Mihajlina zmig perejti vid nakopichennya arheologichnogo materialu v ramkah odnogo regionu do jogo uzagalnennya v mezhah poshirennya kulturi Luki Rajkoveckoyi zaluchayuchi pri comu materiali Revnyanskogo gnizda poselen U rizni periodi doslidzhen u Revnomu pracyuvali ukrayinski naukovci S Pivovarov Yu Misko M Filipchuk B Tomenchuk ta I Voznij yaki u svoyih stattyah analizuyut nakopichenij ranishe material detalnishe rozglyadayut okremi aspekti Revnyanskih starozhitnostej PrimitkiIstoriya doslidzhen ta etapi formuvannya davnoruskih mist H HIII st u mezhirichchi Verhnogo Siretu ta Serednogo Dnistra PDF Drevnerusskie goroda Severnoj Bukoviny Slovopediya LITOPIS RUSKIJ Roki 988 1015 DzherelaI P Rusanova B A Timoshuk Yazycheskie svyatilisha drevnih slavyan M Izdatelstvo Ladoga 100 2007 304 s il sh tab Timoshuk B A Drevnerusskie goroda Severnoj Bukoviny