Ма́ріо дель Мо́нако (італ. Mario Del Monaco; *27 липня 1915, Флоренція, Італія — †16 жовтня 1982, Местре, Італія) — італійський оперний співак (тенор), якого називають одним із найбільших оперних співаків XX століття й останнім тенором di forza.
Маріо дель Монако | |
---|---|
Mario Del Monaco | |
Маріо дель Монако | |
Основна інформація | |
Дата народження | 27 липня 1915 |
Місце народження | Флоренція, Італія |
Дата смерті | 16 жовтня 1989 (74 роки) |
Місце смерті | Местре, Італія |
Причина смерті | інфаркт міокарда |
Поховання | Пезаро |
Роки активності | з 1939 |
Громадянство | Італія |
Професія | співак |
Освіта | d |
Співацький голос | драматичний тенор |
Інструменти | вокал[d] |
Жанри | опера |
Колективи | |
Нагороди | |
mariodelmonaco.net | |
Файли у Вікісховищі |
Біографія
Дель Монако народився в музичній, добре забезпеченій сім'ї державного службовця. У дитинстві багато подорожував — провів перші чотири роки життя у Флоренції, а потім у Кремоні й Пезаро. Навчався співу в Артуро Мелоккі в . Після перемоги у вокальному конкурсі молодих талантів дістав шанс дебютувати в театрі. Зігравши 1940 року Пінкертона в Мадам Баттерфляй Джакомо Пуччіні в Мілані набув репутації одного з трьох великих тенорів 1950-х, поряд із Джузеппе ді Стефано й Франко Кореллі. З 1943 року виступав у театрі Ла Скала (Мілан). З 1946 року співав у Ковент-Гардені (Лондон), у 1957-1959 роках — у Метрополітен-опера (Нью-Йорк).
Спеціалізувався на італійському репертуарі, зокрема:
- Турріду («Сільська честь» П'єтро Масканьї)
- Альфред («Травіата» Джузеппе Верді)
- Кавалер де Ґріє («Манон Леско» Джакомо Пуччіні)
- Андре Шеньє («Андре Шеньє» Умберто Джордано)
- Радамес («Аїда» Джузеппе Верді)
- Дон Хозе («Кармен» Ж. Бізе)
- Манріко («Трубадур» Джузеппе Верді)
У 1946 році гастролював у Південній Америці, граючи в Джакомо Пуччіні і Арріґо Бойто. По поверненні знову заспівав «Андре Шеньє» в Ла Скала й знявся в кримінальному фільмі «Людина в сірих рукавичках» (L'uomo dal guanto grigio, 1948), де заспівав кілька оперних арій. 1950 року вперше зіграв Отелло в однойменній опері Джузеппе Верді. Отелло став легендарною роллю Дель Монако, яку він виконав 427 разів, й був похований у костюмі персонажа.
У липні того ж року почав виступи в США, граючи в Сан-Франциско в «Аїді». А потім чотири роки співав у Метрополітен-опера, де зіграв Каварадоссі в «Тосці» Пуччіні й «Нормі» Белліні. У 1959 році гастролював у СРСР, виконав у Большому театрі партії дона Хозе в «Кармен» Бізе й Каніо в «Паяцах» Леонкавалло. 1960 року партію Самсона в опері на сцені паризької Опери Ґарньє. У кінці 1963 року потрапив в автокатастрофу. Однак йому вдалося відновитися й 5 серпня 1964 він виконував партію Каварадоссі у «Тосці».
Закінчив свою співочу кар'єру 1973 року. Його останній концерт був офіційним святкуванням сторіччя з дня народження Енріко Карузо.
1941 року одружений з сопрано Ріно Філіппіні. Його син Джанкарло — театральний режисер.
Творчість
Критики зазначають, що голос дель Монако гучноголосий, широкого діапазону, незвичайної сили й насиченості, з баритональними низами й блискотливими верхніми нотами, неповторний за тембром. Блискуча майстерність, тонке відчуття стилю й мистецтво перевтілення дозволяли артисту виконувати різнохарактерні партії оперного репертуару.
Разом з тим, дель Монако не був «універсальним артистом» і специфіка постановки його голосу (спів з опущеною гортанню, і, як наслідок, використання великих мазків, нечітке піанісимо, підпорядкування інтонаційної цілісності афектній грі) забезпечила співаку досить вузький, переважно драматичний репертуар
Виноски
- Марио дель Монако (Mario Del Monaco) [ 18 січня 2013 у Wayback Machine.] на сайті belcanto.ru(рос.)
- Большая советская энциклопедия[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
- Autobiografia: La mia arte, i miei successi 1981; il dato non è stato confermato in altre biografie(італ.)
- Сайт classicalarchives.com [ 2 лютого 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- 100 великих вокалистов [ 25 січня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- Сайт peoples.ru [ 25 травня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
Література
- Волков Ю. Песни, опера, певцы Италии. — М., 1967(рос.).
- М. дель Монако. Моя жизнь и мои успехи. — М.: Радуга, 1987(рос.).
Посилання
- Офіційна сторінка артиста [ 31 серпня 2005 у Wayback Machine.](італ.)(англ.)(фр.)
- Страница М. дель Монако на сайті belcanto.ru [ 18 січня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Оперна дискографія М. дель Монако
- (рос.)
- Фан-сайт М. дель Монако [ 31 серпня 2005 у Wayback Machine.](рос.)
- М. дель Монако в книзі «100 великих вокалистов» [ 25 січня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
Це незавершена стаття про особу. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Monako znachennya Ma rio del Mo nako ital Mario Del Monaco 27 lipnya 1915 Florenciya Italiya 16 zhovtnya 1982 Mestre Italiya italijskij opernij spivak tenor yakogo nazivayut odnim iz najbilshih opernih spivakiv XX stolittya j ostannim tenorom di forza Mario del MonakoMario Del MonacoZobrazhennyaMario del MonakoOsnovna informaciyaData narodzhennya27 lipnya 1915 1915 07 27 Misce narodzhennyaFlorenciya ItaliyaData smerti16 zhovtnya 1989 1989 10 16 74 roki Misce smertiMestre ItaliyaPrichina smertiinfarkt miokardaPohovannyaPezaroRoki aktivnostiz 1939Gromadyanstvo ItaliyaProfesiyaspivakOsvitaConservatorio Statale di Musica Gioachino Rossini dSpivackij golosdramatichnij tenorInstrumentivokal d ZhanrioperaKolektiviLa Skala Kovent Garden Metropoliten operaNagorodimariodelmonaco net Fajli u VikishovishiBiografiyaDel Monako narodivsya v muzichnij dobre zabezpechenij sim yi derzhavnogo sluzhbovcya U ditinstvi bagato podorozhuvav proviv pershi chotiri roki zhittya u Florenciyi a potim u Kremoni j Pezaro Navchavsya spivu v Arturo Melokki v Pislya peremogi u vokalnomu konkursi molodih talantiv distav shans debyutuvati v teatri Zigravshi 1940 roku Pinkertona v Madam Batterflyaj Dzhakomo Puchchini v Milani nabuv reputaciyi odnogo z troh velikih tenoriv 1950 h poryad iz Dzhuzeppe di Stefano j Franko Korelli Z 1943 roku vistupav u teatri La Skala Milan Z 1946 roku spivav u Kovent Gardeni London u 1957 1959 rokah u Metropoliten opera Nyu Jork Specializuvavsya na italijskomu repertuari zokrema Turridu Silska chest P yetro Maskanyi Alfred Traviata Dzhuzeppe Verdi Kavaler de Griye Manon Lesko Dzhakomo Puchchini Andre Shenye Andre Shenye Umberto Dzhordano Radames Ayida Dzhuzeppe Verdi Don Hoze Karmen Zh Bize Manriko Trubadur Dzhuzeppe Verdi U 1946 roci gastrolyuvav u Pivdennij Americi grayuchi v Dzhakomo Puchchini i Arrigo Bojto Po povernenni znovu zaspivav Andre Shenye v La Skala j znyavsya v kriminalnomu filmi Lyudina v sirih rukavichkah L uomo dal guanto grigio 1948 de zaspivav kilka opernih arij 1950 roku vpershe zigrav Otello v odnojmennij operi Dzhuzeppe Verdi Otello stav legendarnoyu rollyu Del Monako yaku vin vikonav 427 raziv j buv pohovanij u kostyumi personazha U lipni togo zh roku pochav vistupi v SShA grayuchi v San Francisko v Ayidi A potim chotiri roki spivav u Metropoliten opera de zigrav Kavaradossi v Tosci Puchchini j Normi Bellini U 1959 roci gastrolyuvav u SRSR vikonav u Bolshomu teatri partiyi dona Hoze v Karmen Bize j Kanio v Payacah Leonkavallo 1960 roku partiyu Samsona v operi na sceni parizkoyi Operi Garnye U kinci 1963 roku potrapiv v avtokatastrofu Odnak jomu vdalosya vidnovitisya j 5 serpnya 1964 vin vikonuvav partiyu Kavaradossi u Tosci Zakinchiv svoyu spivochu kar yeru 1973 roku Jogo ostannij koncert buv oficijnim svyatkuvannyam storichchya z dnya narodzhennya Enriko Karuzo 1941 roku odruzhenij z soprano Rino Filippini Jogo sin Dzhankarlo teatralnij rezhiser TvorchistKritiki zaznachayut sho golos del Monako guchnogolosij shirokogo diapazonu nezvichajnoyi sili j nasichenosti z baritonalnimi nizami j bliskotlivimi verhnimi notami nepovtornij za tembrom Bliskucha majsternist tonke vidchuttya stilyu j mistectvo perevtilennya dozvolyali artistu vikonuvati riznoharakterni partiyi opernogo repertuaru Razom z tim del Monako ne buv universalnim artistom i specifika postanovki jogo golosu spiv z opushenoyu gortannyu i yak naslidok vikoristannya velikih mazkiv nechitke pianisimo pidporyadkuvannya intonacijnoyi cilisnosti afektnij gri zabezpechila spivaku dosit vuzkij perevazhno dramatichnij repertuarVinoskiMario del Monako Mario Del Monaco 18 sichnya 2013 u Wayback Machine na sajti belcanto ru ros Bolshaya sovetskaya enciklopediya nedostupne posilannya z lipnya 2019 ros Autobiografia La mia arte i miei successi 1981 il dato non e stato confermato in altre biografie ital Sajt classicalarchives com 2 lyutogo 2012 u Wayback Machine angl 100 velikih vokalistov 25 sichnya 2008 u Wayback Machine ros Sajt peoples ru 25 travnya 2014 u Wayback Machine ros LiteraturaVolkov Yu Pesni opera pevcy Italii M 1967 ros M del Monako Moya zhizn i moi uspehi M Raduga 1987 ros PosilannyaOficijna storinka artista 31 serpnya 2005 u Wayback Machine ital angl fr Stranica M del Monako na sajti belcanto ru 18 sichnya 2013 u Wayback Machine ros Operna diskografiya M del Monako ros Fan sajt M del Monako 31 serpnya 2005 u Wayback Machine ros M del Monako v knizi 100 velikih vokalistov 25 sichnya 2008 u Wayback Machine ros Ce nezavershena stattya pro osobu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi