Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Лісостеп Ельбурсу (ідентифікатор WWF: PA0507) — палеарктичний екорегіон хвойних лісів помірної зони, розташований в горах Ельбурсу на півночі Ірану.
 Вид на гору Демавенд | |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Хвойні ліси помірної зони |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | PA0507 |
| Межі | Чагарникова пустеля та степ Азербайджану Каспійсько-Гірканські мішані ліси Пустельні басейни Центрального Ірану Рідколісся та лісостеп Копетдагу Лісостеп Загросу |
| Площа, км² | 63 289 |
| Країни | Іран |
| Охороняється | 6117 км² (10 %) |
 Розташування екорегіону (жовтим) | |
Географія
Екорегіон ельбурського лісостепу охоплює південні і східні схили гір Ельбурсу, розташованих на півночі Ірану. Він простягається більш ніж на 1000 км від Ардебіля поблизу кордону з Азербайджаном паралельно південному узбережжю Каспійського моря на схід до Нішапура. На північних схилах Ельбурсу екорегіон переходить у Каспійсько-Гірканські мішані ліси, на півдні — в регіон пустельних басейнів Центрального Ірану, а на південному заході — в регіон східноанатолійського гірського степу.
Основу Ельбурсу складає гранітне ядро, вкрите шаром осадових порід — вапняків, сланців, пісковиків і туфів. Також в горах часто зустрічаються метаморфічні породи — сланці, мармури і амфіболіти. Висота гір коливається від 2000 до 4000 м, деякі вершини перевищують 5000 м. Найвищою вершиною Ельбурсу є гора Демавенд висотою 5610 м. Демавенд також є найвищою вершиною Західної Азії та найвищим вулканом в Азії, на його вершині знаходяться фумароли і гарячі джерела, а також льодовики.
Клімат
Екорегіон характеризується посушливим кліматом. Річна кількість опадів в його межах коливається від 150 до 500 мм, більшість з яких випадає взимку у вигляді снігу. Середня температура коливається від 15 до 18 °C, взимку регулярно трапляються екстримальні морози.
Флора
Основними рослинними угрупованнями, поширеними на південних схилах Ельбурсу, раніше були ялівцеві ліси, де переважав перський яловець (Juniperus polycarpos). Ці ліси зустрічалися на висоті від 1900 до 2000 м над рівнем моря, однак внаслідок вирубки вони збереглися лише у важкодоступних районах та у високогір'ях. Існують свідчення того, що раніше ялівцеві ліси зустрічалися не тільки в Ельбурсі, але і в багатьох горах Іранського нагір'я.
В ялівцевому лісостепу регіону також поширені кущі туполистої фісташки (Pistacia atlantica), [sv] (Cotoneaster racemiflora) та [ru] (Amygdalus spp.), а також невисокі [ar] (Acer turcomanicum). Найпоширенішими трав'янистими рослинами є різні види полину (Artemisia spp.).
Високогір'я характеризуються унікальною гірською флорою. Деякі рослини, зокрема вражаючий перстач Кранца (Potentilla crantzii), ростуть на висоті 4800 м над рівнем моря. Серед ендеміків Ельбурсу слід навести [sv] (Euphorbia gypsicola) та [sv] (Acantholimon demavendicum).
Фауна
Ельбурський лісостеп є домом для кількох великих видів тварин. Тут мешкає найбільша популяція [en] (Ursus arctos syriacus) в Ірані, яка нараховує від 500 до 1000 особин. Цей підвид ведмедя вирізняється блідим хутром і білими пазурями. В лісах і на узліссях зустрічаються азійські сарни (Capreolus capreolus), які харчуються травою та ягодами, а на високогірних луках пасуться [en] (Ovis gmelini) та звичайні козли (Capra aegagrus). В передгір'ях на південному сході регіону трапляються джейрани (Gazella subgutturosa). Вночі в лісостепу шукають їжу групи диких свиней (Sus scrofa). На світанку та в присмерках кам'яні куниці (Martes foina) полюють на дрібних ссавців, таких як ендемічні [en] (Calomyscus grandis), а також шукають яйця та черв'яків. [en] або марали (Cervus elaphus maral) більшу частину року живуть одностатевими групами. Восени, в період гону, самці змагаються між собою, іноді ламаючи роги. Серед хижих ссавців екорегіону слід відзначити азійського вовка (Canis lupus pallipes), звичайного шакала (Canis aureus), звичайну лисицю (Vulpes vulpes), очеретяного кота (Felis chaus), [en] (Lynx lynx dinniki) та рідкісного анатолійського леопарда (Panthera pardus tulliana).
Серед птахів екорегіону слід навести євразійського осоїда (Pernis apivorus), великого яструба (Accipiter gentilis), чорного грифа (Aegypius monachus), арчеву кострубу (Mycerobas carnipes), прикаспійського улара (Tetraogallus caspius), малого підорлика (Clanga pomarina) та беркута (Aquila chrysaetos). Тут знаходяться одні з небагатьох місць гніздування хохітви (Tetrax tetrax) та чорної жовни (Dryocopus martius) в Ірані. Серед ящірок регіону слід відзначити кавказьку агаму (Laudakia caucasia) та руїнну агаму (Trapelus ruderatus), а також рідкісну гадюку Латіфі (Montivipera latifii).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 6117 км², або 10 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають Національний парк Голестан, Заповідник Горход та Заповідник Парвар.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 12 серпня 2023.
Посилання
- «Elburz Range forest steppe». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Elburz Range Forest Steppe» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lisostep Elbursu identifikator WWF PA0507 palearktichnij ekoregion hvojnih lisiv pomirnoyi zoni roztashovanij v gorah Elbursu na pivnochi Iranu Lisostep Elbursu Vid na goru DemavendEkozona PalearktikaBiom Hvojni lisi pomirnoyi zoniStatus zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF PA0507Mezhi Chagarnikova pustelya ta step Azerbajdzhanu Kaspijsko Girkanski mishani lisi Pustelni basejni Centralnogo Iranu Ridkolissya ta lisostep Kopetdagu Lisostep ZagrosuPlosha km 63 289Krayini IranOhoronyayetsya 6117 km 10 Roztashuvannya ekoregionu zhovtim Landshaft gir ElbursuGeografiyaEkoregion elburskogo lisostepu ohoplyuye pivdenni i shidni shili gir Elbursu roztashovanih na pivnochi Iranu Vin prostyagayetsya bilsh nizh na 1000 km vid Ardebilya poblizu kordonu z Azerbajdzhanom paralelno pivdennomu uzberezhzhyu Kaspijskogo morya na shid do Nishapura Na pivnichnih shilah Elbursu ekoregion perehodit u Kaspijsko Girkanski mishani lisi na pivdni v region pustelnih basejniv Centralnogo Iranu a na pivdennomu zahodi v region shidnoanatolijskogo girskogo stepu Osnovu Elbursu skladaye granitne yadro vkrite sharom osadovih porid vapnyakiv slanciv piskovikiv i tufiv Takozh v gorah chasto zustrichayutsya metamorfichni porodi slanci marmuri i amfiboliti Visota gir kolivayetsya vid 2000 do 4000 m deyaki vershini perevishuyut 5000 m Najvishoyu vershinoyu Elbursu ye gora Demavend visotoyu 5610 m Demavend takozh ye najvishoyu vershinoyu Zahidnoyi Aziyi ta najvishim vulkanom v Aziyi na jogo vershini znahodyatsya fumaroli i garyachi dzherela a takozh lodoviki KlimatEkoregion harakterizuyetsya posushlivim klimatom Richna kilkist opadiv v jogo mezhah kolivayetsya vid 150 do 500 mm bilshist z yakih vipadaye vzimku u viglyadi snigu Serednya temperatura kolivayetsya vid 15 do 18 C vzimku regulyarno traplyayutsya ekstrimalni morozi FloraOsnovnimi roslinnimi ugrupovannyami poshirenimi na pivdennih shilah Elbursu ranishe buli yalivcevi lisi de perevazhav perskij yalovec Juniperus polycarpos Ci lisi zustrichalisya na visoti vid 1900 do 2000 m nad rivnem morya odnak vnaslidok virubki voni zbereglisya lishe u vazhkodostupnih rajonah ta u visokogir yah Isnuyut svidchennya togo sho ranishe yalivcevi lisi zustrichalisya ne tilki v Elbursi ale i v bagatoh gorah Iranskogo nagir ya V yalivcevomu lisostepu regionu takozh poshireni kushi tupolistoyi fistashki Pistacia atlantica sv Cotoneaster racemiflora ta ru Amygdalus spp a takozh nevisoki ar Acer turcomanicum Najposhirenishimi trav yanistimi roslinami ye rizni vidi polinu Artemisia spp Visokogir ya harakterizuyutsya unikalnoyu girskoyu floroyu Deyaki roslini zokrema vrazhayuchij perstach Kranca Potentilla crantzii rostut na visoti 4800 m nad rivnem morya Sered endemikiv Elbursu slid navesti sv Euphorbia gypsicola ta sv Acantholimon demavendicum FaunaElburskij lisostep ye domom dlya kilkoh velikih vidiv tvarin Tut meshkaye najbilsha populyaciya en Ursus arctos syriacus v Irani yaka narahovuye vid 500 do 1000 osobin Cej pidvid vedmedya viriznyayetsya blidim hutrom i bilimi pazuryami V lisah i na uzlissyah zustrichayutsya azijski sarni Capreolus capreolus yaki harchuyutsya travoyu ta yagodami a na visokogirnih lukah pasutsya en Ovis gmelini ta zvichajni kozli Capra aegagrus V peredgir yah na pivdennomu shodi regionu traplyayutsya dzhejrani Gazella subgutturosa Vnochi v lisostepu shukayut yizhu grupi dikih svinej Sus scrofa Na svitanku ta v prismerkah kam yani kunici Martes foina polyuyut na dribnih ssavciv takih yak endemichni en Calomyscus grandis a takozh shukayut yajcya ta cherv yakiv en abo marali Cervus elaphus maral bilshu chastinu roku zhivut odnostatevimi grupami Voseni v period gonu samci zmagayutsya mizh soboyu inodi lamayuchi rogi Sered hizhih ssavciv ekoregionu slid vidznachiti azijskogo vovka Canis lupus pallipes zvichajnogo shakala Canis aureus zvichajnu lisicyu Vulpes vulpes ocheretyanogo kota Felis chaus en Lynx lynx dinniki ta ridkisnogo anatolijskogo leoparda Panthera pardus tulliana Sered ptahiv ekoregionu slid navesti yevrazijskogo osoyida Pernis apivorus velikogo yastruba Accipiter gentilis chornogo grifa Aegypius monachus archevu kostrubu Mycerobas carnipes prikaspijskogo ulara Tetraogallus caspius malogo pidorlika Clanga pomarina ta berkuta Aquila chrysaetos Tut znahodyatsya odni z nebagatoh misc gnizduvannya hohitvi Tetrax tetrax ta chornoyi zhovni Dryocopus martius v Irani Sered yashirok regionu slid vidznachiti kavkazku agamu Laudakia caucasia ta ruyinnu agamu Trapelus ruderatus a takozh ridkisnu gadyuku Latifi Montivipera latifii ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 6117 km abo 10 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Nacionalnij park Golestan Zapovidnik Gorhod ta Zapovidnik Parvar PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 12 serpnya 2023 Posilannya Elburz Range forest steppe Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Elburz Range Forest Steppe One Earth