Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Пустельні басейни Центрального Ірану (ідентифікатор WWF: PA1313) — палеарктичний екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований на Іранському нагір'ї, переважно на території Центрального Ірану, а також на північному заході Афганістану.
 Дорога з Мешхеду в Тегеран | |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Пустелі і склерофітні чагарники |
| Статус збереження | вразливий |
| WWF | PA1313 |
| Межі | Лісостеп Загросу Гірські рідколісся Кухруду та Східного Ірану Нубо-Синдські тропічні пустелі та напівпустелі Південного Ірану Лісостеп Ельбурсу Рідколісся та лісостеп Копетдагу Напівпустеля Бадгиз та Карабіль Склерофітні рідколісся Середньоафганських гір Піщана пустеля Регістану та Північного Пакистану |
| Площа, км² | 580 657 |
| Країни | Іран, Афганістан |
| Охороняється | 52 555 км² (9 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон пустельних басейнів Центрального Ірану розташований на території Іранського нагір'я, яке оточене з усіх боків гірськими хребтами та не має виходу до моря. На заході та півдні регіон обмежений горами Загросу, на півночі — горами Ельбурсу, що простягаються паралельно південному узбережжю Каспійського моря, на північному сході, на кордоні з Туркменістаном, — горами Копетдаг, а на сході — невисокими горами Західного Афганістану. В центрі регіону розташовані гори Кухруд, які виділяють у окремий екорегіон гірських рідколісь Кухруду та Східного Ірану. На півночі екорегіону розташована велика солончакова пустеля Деште-Кевір, а на півдні — піщано-гравійна пустеля Деште-Лут, одна з найспекотніших пустель світу. Найвища висота регіону становить 900 м над рівнем моря.
Річки, що спускаються з навколишніх гірських хребтів, несуть значну кількість розчинних солей, через що ґрунти екорегіону є дуже засоленими. На північному заході регіону розташоване озеро [en], великий комплекс солоних озер, солоних боліт та солончаків. Влітку значна частина озер регіону пересихає.
Клімат
В межах екорегіону переважає пустельний або напіпустельний клімат, який характеризується високим коливанням температур та низькою вологістю. У той час, як середньорічна температура коливається від 15 до 18 °C, максимальна температура може досягати 42 °C, а мінімальна температура може опускатися до –20 °C. У 2005 році супутник зафіксував в пустелі Деште-Лут найвищу температуру земної поверхні за весь час спостережень 70,7 °C.
У більшій частині екорегіону середньорічна кількість опадів не перевищує 200 мм, а на значній його частині вона становить менше 100 мм. У північно-західній частині регіону кількість опадів сильно змінюється від року до року, коливаючись від менш ніж 50 мм до понад 300 мм. Більшість опадів випадає з дощами, які трапляються в період з листопада по травень. Найбільш посушливі райони Ірану знаходяться в центрі та на сході Іранського нагір'я, в пустелі Деште-Лут, де середньорічна кількість опадів становить менше 50 мм. Низька кількість опадів посилюється високою швидкістю випаровування води.
Флора
Флора екорегіону різниться в залежності від ґрунтів та вологості. Вона включає велику кількість спеціалізованих видів — галофітів (солестійких рослин), ксерофітів (посухостійких рослин) і псамофітів (пісколюбних рослин).
На широких просторах Іранського нагір'я найбільш поширеними рослинними угрупованнями є невисокі чагарники полину (Artemisia) та астрагалу (Astragalus). У більш посушливих районах рідкісний рослинний покрив представлений різноманітними галофітами і ксерофітами. В районах з більшою кількістю опадів також поширені невисокі [en], чагарники паролисту (Zygophyllum) та [ru] (Amygdalus).
У піщаних пустелях росте ефедра (Ephedra), [en] (Calligonum) та [en] (Heliotropium). Серед ендемічних чагарників і багаторічних рослин, що ростуть в них місцевостях, слід відзначити [sv] (Astragalus kavirensis) та [sv] (Heliotropium rudbaricum). Від третини до половини загальної кількості видів, що зустрічаються в піщаних пустелях регіону, становлять високоспеціалізовані псамофіти. На периферії піщано-гравійної пустелі Деште-Лут росте велика кількість різноманітних видів тамариксу (Tamarix).
На периферії безстічних солончакових западин Центрального Ірану, таких як Деште-Кевір, зустрічаються різноманітні галофітні угруповання. Серед характерних видів, що ростуть в цих місцевостях, слід відзначити шишкувату солянку (Halocnemum strobilaceum), різні види [en] (Halothamnus), саксаула (Haloxylon) та курая (Salsola). У внутрішній частині солончаків рослинність майже повністю відсутня.
Фауна
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід навести смугасту гієну (Hyaena hyaena), звичайного шакала (Canis aureus), звичайну лисицю (Vulpes vulpes), звичайного каракала (Caracal caracal), уріала (Ovis vignei), індійську газель (Gazella bennettii), джейрана (Gazella subgutturosa), капського зайця (Lepus capensis), барвистого кота (Felis lybica ornata) та манула (Otocolobus manul). В найсухіших та найспекотніших пустельних районах живуть піщані лисиці (Vulpes rueppelli), які пристосувалися до життя в цих несприятливих середовищах і ведуть повністю нічний спосіб життя.
Серед рідкісних видів ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити степову перегузню (Vormela peregusna), перського кулана (Equus hemionus onager), азійського вовка (Canis lupus pallipes), анатолійського леопарда (Panthera pardus tulliana) та дуже рідкісного азійського гепарда (Acinonyx jubatus venaticus), популяція якого становить близько півсотні особин.
В екорегіоні мешкає велика кількість пустельних і степових птахів, зокрема східні джеки (Chlamydotis macqueenii), рудоголові рябки (Pterocles coronatus), пустельні кам'янки (Oenanthe deserti) та пустельні жайворонки (Ammomanes deserti). Перські джиджітки (Podoces pleskei) є ендеміками регіону.
Також ендеміками регіону є кілька видів плазунів, зокрема [en] (Bunopus crassicauda) та [en]. В полинових степах регіону мешкають рідкісні степові черепахи (Testudo horsfieldii).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 52 555 км², або 9 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Національний парк Кевір, [en], [en] та [en] в Ірані.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 12 серпня 2023.
Посилання
- «Central Persian desert basins». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Central Persian desert basins». The Encyclopedia of Earth.
- «Central Persian Desert Basins» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pustelni basejni Centralnogo Iranu identifikator WWF PA1313 palearktichnij ekoregion pustel i sklerofitnih chagarnikiv roztashovanij na Iranskomu nagir yi perevazhno na teritoriyi Centralnogo Iranu a takozh na pivnichnomu zahodi Afganistanu Pustelni basejni Centralnogo Iranu Doroga z Meshhedu v TegeranEkozona PalearktikaBiom Pusteli i sklerofitni chagarnikiStatus zberezhennya vrazlivij WWF PA1313Mezhi Lisostep Zagrosu Girski ridkolissya Kuhrudu ta Shidnogo Iranu Nubo Sindski tropichni pusteli ta napivpusteli Pivdennogo Iranu Lisostep Elbursu Ridkolissya ta lisostep Kopetdagu Napivpustelya Badgiz ta Karabil Sklerofitni ridkolissya Serednoafganskih gir Pishana pustelya Registanu ta Pivnichnogo PakistanuPlosha km 580 657Krayini Iran AfganistanOhoronyayetsya 52 555 km 9 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Pustelya Deshte Kevir provinciya Semnan Pustelya Deshte Lut provinciya Kerman GeografiyaEkoregion pustelnih basejniv Centralnogo Iranu roztashovanij na teritoriyi Iranskogo nagir ya yake otochene z usih bokiv girskimi hrebtami ta ne maye vihodu do morya Na zahodi ta pivdni region obmezhenij gorami Zagrosu na pivnochi gorami Elbursu sho prostyagayutsya paralelno pivdennomu uzberezhzhyu Kaspijskogo morya na pivnichnomu shodi na kordoni z Turkmenistanom gorami Kopetdag a na shodi nevisokimi gorami Zahidnogo Afganistanu V centri regionu roztashovani gori Kuhrud yaki vidilyayut u okremij ekoregion girskih ridkolis Kuhrudu ta Shidnogo Iranu Na pivnochi ekoregionu roztashovana velika solonchakova pustelya Deshte Kevir a na pivdni pishano gravijna pustelya Deshte Lut odna z najspekotnishih pustel svitu Najvisha visota regionu stanovit 900 m nad rivnem morya Richki sho spuskayutsya z navkolishnih girskih hrebtiv nesut znachnu kilkist rozchinnih solej cherez sho grunti ekoregionu ye duzhe zasolenimi Na pivnichnomu zahodi regionu roztashovane ozero en velikij kompleks solonih ozer solonih bolit ta solonchakiv Vlitku znachna chastina ozer regionu peresihaye KlimatV mezhah ekoregionu perevazhaye pustelnij abo napipustelnij klimat yakij harakterizuyetsya visokim kolivannyam temperatur ta nizkoyu vologistyu U toj chas yak serednorichna temperatura kolivayetsya vid 15 do 18 C maksimalna temperatura mozhe dosyagati 42 C a minimalna temperatura mozhe opuskatisya do 20 C U 2005 roci suputnik zafiksuvav v pusteli Deshte Lut najvishu temperaturu zemnoyi poverhni za ves chas sposterezhen 70 7 C U bilshij chastini ekoregionu serednorichna kilkist opadiv ne perevishuye 200 mm a na znachnij jogo chastini vona stanovit menshe 100 mm U pivnichno zahidnij chastini regionu kilkist opadiv silno zminyuyetsya vid roku do roku kolivayuchis vid mensh nizh 50 mm do ponad 300 mm Bilshist opadiv vipadaye z doshami yaki traplyayutsya v period z listopada po traven Najbilsh posushlivi rajoni Iranu znahodyatsya v centri ta na shodi Iranskogo nagir ya v pusteli Deshte Lut de serednorichna kilkist opadiv stanovit menshe 50 mm Nizka kilkist opadiv posilyuyetsya visokoyu shvidkistyu viparovuvannya vodi FloraFlora ekoregionu riznitsya v zalezhnosti vid gruntiv ta vologosti Vona vklyuchaye veliku kilkist specializovanih vidiv galofitiv solestijkih roslin kserofitiv posuhostijkih roslin i psamofitiv piskolyubnih roslin Na shirokih prostorah Iranskogo nagir ya najbilsh poshirenimi roslinnimi ugrupovannyami ye nevisoki chagarniki polinu Artemisia ta astragalu Astragalus U bilsh posushlivih rajonah ridkisnij roslinnij pokriv predstavlenij riznomanitnimi galofitami i kserofitami V rajonah z bilshoyu kilkistyu opadiv takozh poshireni nevisoki en chagarniki parolistu Zygophyllum ta ru Amygdalus U pishanih pustelyah roste efedra Ephedra en Calligonum ta en Heliotropium Sered endemichnih chagarnikiv i bagatorichnih roslin sho rostut v nih miscevostyah slid vidznachiti sv Astragalus kavirensis ta sv Heliotropium rudbaricum Vid tretini do polovini zagalnoyi kilkosti vidiv sho zustrichayutsya v pishanih pustelyah regionu stanovlyat visokospecializovani psamofiti Na periferiyi pishano gravijnoyi pusteli Deshte Lut roste velika kilkist riznomanitnih vidiv tamariksu Tamarix Na periferiyi bezstichnih solonchakovih zapadin Centralnogo Iranu takih yak Deshte Kevir zustrichayutsya riznomanitni galofitni ugrupovannya Sered harakternih vidiv sho rostut v cih miscevostyah slid vidznachiti shishkuvatu solyanku Halocnemum strobilaceum rizni vidi en Halothamnus saksaula Haloxylon ta kuraya Salsola U vnutrishnij chastini solonchakiv roslinnist majzhe povnistyu vidsutnya FaunaSered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid navesti smugastu giyenu Hyaena hyaena zvichajnogo shakala Canis aureus zvichajnu lisicyu Vulpes vulpes zvichajnogo karakala Caracal caracal uriala Ovis vignei indijsku gazel Gazella bennettii dzhejrana Gazella subgutturosa kapskogo zajcya Lepus capensis barvistogo kota Felis lybica ornata ta manula Otocolobus manul V najsuhishih ta najspekotnishih pustelnih rajonah zhivut pishani lisici Vulpes rueppelli yaki pristosuvalisya do zhittya v cih nespriyatlivih seredovishah i vedut povnistyu nichnij sposib zhittya Sered ridkisnih vidiv ssavciv poshirenih v regioni slid vidznachiti stepovu pereguznyu Vormela peregusna perskogo kulana Equus hemionus onager azijskogo vovka Canis lupus pallipes anatolijskogo leoparda Panthera pardus tulliana ta duzhe ridkisnogo azijskogo geparda Acinonyx jubatus venaticus populyaciya yakogo stanovit blizko pivsotni osobin V ekoregioni meshkaye velika kilkist pustelnih i stepovih ptahiv zokrema shidni dzheki Chlamydotis macqueenii rudogolovi ryabki Pterocles coronatus pustelni kam yanki Oenanthe deserti ta pustelni zhajvoronki Ammomanes deserti Perski dzhidzhitki Podoces pleskei ye endemikami regionu Takozh endemikami regionu ye kilka vidiv plazuniv zokrema en Bunopus crassicauda ta en V polinovih stepah regionu meshkayut ridkisni stepovi cherepahi Testudo horsfieldii ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 52 555 km abo 9 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Nacionalnij park Kevir en en ta en v Irani PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 12 serpnya 2023 Posilannya Central Persian desert basins Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Central Persian desert basins The Encyclopedia of Earth Central Persian Desert Basins One Earth