Луги нський райо н колишня адміністративно територіальна одиниця у Коростенській Волинській округах УСРР Київській і Жит

Луги́нський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця у Коростенській, Волинській округах, УСРР, Київській і Житомирській областях УРСР та України з адміністративним центром у смт Лугини.

Лугинський район

адміністративно-територіальна одиниця


Герб	Прапор

Колишній район на карті Коростенська округа
Волинська округа
УСРР
Київська область
Житомирська область

Основні дані

Країна:

СРСР—

УРСР

Україна

Область:

Коростенська округа
Волинська округа
УСРР
Київська область
Житомирська область

Код КОАТУУ:

1822800000

Утворений:

7 березня 1923 року

Ліквідований:

19 липня 2020 року

Населення:

▼ 16321 (на 1.01.2018)

Площа:

994 км²

Густота:

16,4 осіб/км²

Тел. код:

+380-4161

Поштові індекси:

11300—11343

Населені пункти та ради

Районний центр:

смт Лугини

Селищні ради:

2

Сільські ради:

16

Смт:

2

Села:

47

Районна влада

Голова ради:

Губарець Олександр Васильович

Голова РДА:

Сивко Володимир Володимирович

Вебсторінка:

Лугинська РДА
Лугинська районна рада

Адреса:

вул. Михайла Грушевського, 2-А, смт Лугини, Лугинський р-н, Житомирська обл., 11301

Мапа

Лугинський район у Вікісховищі

Розташовувався у межах Поліської низовини. До складу району входили селищна громада та 4 сільські ради (45 сільських населених пунктів та 2 селища міського типу: Лугини та Миролюбів). Населення становить 16 561 осіб (на 1.02.2016). Площа — 994 км². Утворено 1923 року.

Географія

	Овруцький район	Овруцький район
Олевський район	Лугинський район	Коростенський район
Ємільчинський район	Коростенський район	Коростенський район

Лугинський район розташований в зоні мішаних лісів. На північному сході він межує з Овруцьким, на сході та південному сході — з Коростенським, на південному заході — з Ємільчинським, на заході й північному заході — з Олевським районами.

Територія району простягається з півночі на південь на 41 км, із заходу на схід — на 47 км. Територія району за своєю конфігурацією є компактною. Площа району становить 994,13 км².

Історія

Лугинський район було утворено 7 березня 1923 року, в складі Коростенської округи Волинської губернії, постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету № 306.

13 червня 1930 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УРСР, Коростенську округу було розформовано, територію, в тому числі і Лугинський район, приєднано до складу Волинської округи.

З 15 вересня 1930 року, через скасування округ, район перейшов у пряме підпорядкування до республіканського центру. 9 лютого 1932 року район увійшов до складу новоствореної Київської області. Від 22 вересня 1937 року — у складі новоствореної Житомирської області.

В 1941-43 роках територія району входила до гебітскомісаріату Коростень Генеральної округи Житомир та складалась з 30-ти сільських управ.

30 грудня 1962 року район було ліквідовано, територію приєднано до складу Олевського району. Відновлений 8 грудня 1966 року з сільських рад Олевського, Коростенського та Овруцького районів.

Ліквідований відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів».

Адміністративний устрій

Докладніше: Адміністративний устрій Лугинського району

Адміністративно-територіально район поділяється на селищну громаду та 4 сільські ради, які об'єднують 49 населених пунктів та підпорядковані Лугинській районній раді. Адміністративний центр — смт Лугини з 1967 року.

Населення

Національний склад населення за даними перепису 2001 року:

Національність	Кількість осіб	Відсоток
українці	20201	96,85 %
росіяни	283	1,36 %
поляки	259	1,24 %
білоруси	46	0,22 %
молдовани	14	0,07 %
інші	55	0,26 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість осіб	Відсоток
українська	20504	98,30 %
російська	295	1,41 %
білоруська	23	0,11 %
інші	36	0,17 %

За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення району становила 36 001 особу, з них українців — 30 318, росіян — 1 327, німців — 308, євреїв — 2 071, поляків — 1 710, інших — 267.

Промисловість

У смт Миролюбів діє . Торф добувають головним чином на Озерянському родовищі, болотному масиві Гвоздь.

Серед ресурсів нерудної сировини у районі переважають будівельні матеріали, особливо кам'яні. У цій якості найчастіше використовують кристалічні породи Українського щита, зокрема граніти. розробляв до 1995 року — порфіритів, розташоване між залізничними станціями Білокоровичі та Овруч. За відновлення виробництва на кар'єрі взялося ТОВ . У районі відомі також глини цегельні, піски баластні, піски будівельні, пісковики, червоні та рожевувато-сірі граніти.

ДП в 1994 р. було передано на дослідно-експериментальну розробку — одне з трьох, які були відкриті ще у 1983 році. У січні 1996 року була отримана ліцензія на промислову експлуатацію цього родовища. Поклади вапняку тут зосереджені на площі 92 га. Загальні запаси сировини становлять 11,5 млн тонн. На території району геологами виявлено поклади бурштину, алмазів, золотоносних пісків.

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Лугинського району була створена 31 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 62,56 % (проголосували 8 376 із 13 389 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 45,27 % (3 792 виборців); Юлія Тимошенко — 23,82 % (1 995 виборців), Олег Ляшко — 13,24 % (1 109 виборців), Сергій Тігіпко — 4,82 % (404 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,18 %.

Транспорт

Територією району проходить автошлях .

Пам'ятки

Пам'ятки історії Лугинського району
(Пам'ятки монументального мистецтва Лугинського району)

Примітки

Розпорядження Президента України від 26 травня 2020 року № 352/2020-рп «Про призначення В.Сивка головою Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області»
(PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 21, 533, 540, 617, 619. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 28 вересня 2020.
. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
. Верховна Рада України (Звіт). Архів оригіналу (RTF) за 12 лютого 2014. Процитовано 26 липня 2018.
. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 24 червня 2017.
Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська) . Процитовано 17 березня 2023.
ПроКом, ТОВ НВП. . www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 17 березня 2016.

Посилання

Сайт Лугинської РДА [ 13 грудня 2013 у Wayback Machine.]
Характеристика Лугинського району на сайті Обласної Державної Адміністрації^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Лугинський район — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР [ 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)

[1] Розпорядження Президента України від 26 травня 2020 року № 352/2020-рп «Про призначення В.Сивка головою Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області»

[Довідник-2] (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 21, 533, 540, 617, 619. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 28 вересня 2020.

[3] . Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 1 травня 2021.

[4] . Верховна Рада України (Звіт). Архів оригіналу (RTF) за 12 лютого 2014. Процитовано 26 липня 2018.

[Розподіл_населення_за_національністю_та_рідною_мовою-5] . Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 24 червня 2017.

[6] Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська) . Процитовано 17 березня 2023.

[7] ПроКом, ТОВ НВП. . www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 17 березня 2016.