Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Чернігівське князівство — князівство династії Рюриковичів, а з XIV століття — Гедиміновичів, на території сучасної Чернігівщини і Сіверщини з центром у місті Чернігів. Виокремлення було пов'язано з конфліктом між синами Володимира Святославича — Ярославом, який князював у Києві, й Мстиславом Тмутороканським, котрий 1024 р. захопив Чернігів і переміг брата в битві під Лиственом.
| Чернігівське князівство | ||||
| складова Русі | ||||
| ||||
|
Герб князя Мстислава Хороброго, | ||||
 | ||||
| Столиця | Чернігів | |||
| Мови | Давньоруська мова, мерянська, мещерська, ерзянська. | |||
| Релігії | Православ'я | |||
| Форма правління | монархія | |||
| князі | ||||
| - 1024—1036 | Мстислав Хоробрий | |||
| - 1054—1073 | Святослав Ярославич | |||
| - 1094—1096 | Олег Святославич | |||
| Історія | ||||
| - Засновано | XI ст. | |||
| - Ліквідовано | 1401 | |||
| ||||
Загальні відомості
Основна територія Чернігівського князівства була на лівобережжі Дніпра, в басейні річок Десни й Сейму, на землях, заселених сіверським племенем. Згодом територія князівства поширилася на землі радимичів і частково в'ятичів і дреговичів. Столицею князівства було місто Чернігів. Інші міста: Новгород-Сіверський, Стародуб, Брянськ, Путивль, Курськ, Карачев, Козельськ, Кроми, Трубчевськ, Любеч, Глухів, Чечерськ, Гомель, Біловеж, Вир, Глібль, Оргощ, Хоробор, Морівськ, Вщиж, Бохмач та інші.
Володіння й вплив Чернігівського князівства до XII століття поширювалися далеко на північний схід () і південний схід (Тмутороканське князівство).
До XI століття в Чернігівському князівстві правила місцева племінна старшина і воєводи з Києва, що їх присилали великі князі київські для збирання данин, судівництва й оборони краю від зовнішніх ворогів, в основному кочовиків. У 1024–1036 роках Чернігівським князівством володів Мстислав Володимирович, який перейшов сюди з Тмуторокані. Після Ярослава Мудрого князівство дісталося його синові Святославові, який дав початок чернігівській гілці Рюриковичів.
Деякий час Чернігівським князівством правив Володимир Мономах, але за ухвалою Любецького з'їзду (1097) воно дісталося синам Святослава — Олегові й Данилові та їх нащадкам Ольговичам. Одночасно Чернігівське князівство поділилося на удільні князівства: Чернігівське, Новгород-Сіверське і Муромо-Рязанське. Попри це авторитет Чернігівського князівства був великий, і воно втримало титул великих князів.
Столиця Чернігів була значним економічним і культурним центром Русі. Чернігівська династія володіла деякий час в XI — XIII ст. Києвом. Це було за Великого князя Святослава II Ярославича (1073—1076), його онуків Всеволода II (1139—1146) й Ігоря II (1146—1147) Ольговичів, Ізяслава III Давидовича (1157—1161), Святослава III Всеволодовича (1176—1194 з перервами), Всеволода Святославича Чермного (1206—1212), Михайла Всеволодовича (1238—1246). При цьому вони (або їх родичі) зберігали безпосередню владу й над Чернігівським князівством.
У першій половині XII ст. головна увага зовнішньої політики чернігівських князів була скерована на південний схід, у бік Дону й Нижнього Поволжя (колишня Хозарія), Кавказу й Тмуторокані. Це визначало й стосунки з половцями, що виступали або союзниками чернігівських князів у їхній зовнішній політиці та внутрішніх усобицях, або противниками в їхній експансії на схід. Однією з останніх спроб чернігівських князів у цьому напрямку був невдалий похід Ігоря Святославича 1185 року, оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». Це й дало можливість Візантії закріпити свій вплив на терені Тмутороканського князівства.
Коли послабли східні зв'язки Чернігівського князівства, політика чернігівських князів звернулася на північний захід у бік білоруських земель, де князівство стало сюзереном полоцьких князів; натомість не вдалося їм закріпити свої позиції в Новгороді.
У першій половині XIII століття, внаслідок подальшого дроблення на уділи та довгої боротьби чернігівських князів за Київ і Галич, що велася з перемінним успіхом, Чернігівське князівство занепало. В 1223 році у битві на Калці загинув чернігівський князь Мстислав Святославич.
18 жовтня 1239 Чернігів захопили монголи, а князь Мстислав Глібович урятувався лише втечею до Угорщини. Його наступник Михайло Всеволодович був убитий монголами під час відвідин Орди (леґенда зробила з нього мученика за віру). Чернігівське князівство, розділене на низку уділів, на довгий час потрапило у безпосередню залежність від Золотої Орди. Частина населення відійшла на північ, де постав новий центр — Брянськ. Останнім знаним чернігівським князем з лінії Ольговичів був Леонтій (бл. 1300).
У 1355–1356 роках Чернігів був звільнений від влади Золотої Орди литовсько-руськими військами під керівництвом литовського князя Ольгерда Гедиміновича, який приєднав землі Чернігівського князівства до Великого князівства Литовського і Руського. Відомо, що в Чернігові був удільним князем Роман Михайлович (імовірно, з руської династії), який загинув у Смоленську в 1401 році. Протягом перебування в складі Великого князівства Литовського і Руського землі Чернігівського князівства кілька разів змінювали господаря.
У 1496 році Великий князь Литовський Олександр Казимирович надає Чернігів «для годування» князю-московиту Семену Можайському, який попросив політичного притулку в Литві, тому що ворогував із великим князем Московським Іваном III. Але вже 1500 року цей князь, вчинивши державну зраду, разом з іншими сіверськими князями-емігрантами з Московії, переходить на державну службу до московського князя Івана III, що спровокувало чергову московсько-литовську війну. У квітні 1500 року Чернігів було окуповано московськими військами. За мирним договором 1503 р. всі сіверські міста відійшли до Московської держави.
Питання про Сіверщину залишалось одним з найгостріших моментів московсько-литовських відносин. У 1507—1508 роках відбулась ще одна московсько-литовська війна, але Литовсько-Руській державі вдалося повернути собі лише місто Любеч.
Лише в 1618 році, згідно з Деулінським перемир'ям, Чернігово-Сіверські землі повернуто Речі Посполитій, а Чернігів став центром Чернігівського воєводства.
Див. також
Примітки
- Котляр, 2013, с. 250.
- Русина, 1998, с. 30-35.
Джерела та література
- А. Г. Плахонін. Чернігівське князівство [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 521. — .
- А. Г. Плахонін. Чернігівське Велике княжіння [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // там же, с.519
- Грушевський М. Історія України-Руси, тт. І — IV
- Голубовский Н. История Северской Земли до половины XIV ст. Київ 1882
- Багалій Д. История Северской Земли до половины XIV ст. К. 1882
- Андріяшев О. Нарис історії колонізації Сіверської Землі до початку XVI в. ЗІФВ ВУАН, т. XX. К. 1928
- Kuczyński S. М. Ziemie Czernihowsko-Siewierskie pod rzadami Litwy. Варшава 1936
- Мавродин В. Очерки истории Левобережной Украины. Л. 1940
- Kuczyński S. M. Studia z dziejow Europy Wschodniej X — XVII w. Варшава 1965
- Зайцев А. Черниговское Княжество, древнерусские княжества X — XIII ст. М. 1975
- Ассев Ю. Джерела. Мистецтво Київської Русі. К. 1980
- Dimnik M. Mikhail, Prince of Czernigow and Grand Prince of Kiev 1224 — 1246. Торонто 1981.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
- Україна: литовська доба 1320—1569. Русина О., Сварник І., Войтович Л. та ін. — К.:Балтія-Друк, 2011. — 176 с.
- Русина, Олена (1998). «Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського» К., 1998. — 244 с. .
- Котляр, Микола (2013). Удельная раздробленность Руси – К.: Институт истории Украины, 2013. – 270 с.
Посилання
- Чернігівське князівство [Архівовано 28 травня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — .
 | Це незавершена стаття про Київську Русь. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Chernigivske knyazivstvo knyazivstvo dinastiyi Ryurikovichiv a z XIV stolittya Gediminovichiv na teritoriyi suchasnoyi Chernigivshini i Sivershini z centrom u misti Chernigiv Viokremlennya bulo pov yazano z konfliktom mizh sinami Volodimira Svyatoslavicha Yaroslavom yakij knyazyuvav u Kiyevi j Mstislavom Tmutorokanskim kotrij 1024 r zahopiv Chernigiv i peremig brata v bitvi pid Listvenom 1 2 Chernigivske knyazivstvo skladova Rusi XI st 1401 Gerb knyazya Mstislava Horobrogo zasnovnika Chernigivskogo knyazivstva Chernigivske knyazivstvo istorichni kordoni na kartiChernigivske knyazivstvo u 1054 1132 rr Stolicya Chernigiv Movi Davnoruska mova meryanska mesherska erzyanska Religiyi Pravoslav ya Forma pravlinnya monarhiya knyazi 1024 1036 Mstislav Horobrij 1054 1073 Svyatoslav Yaroslavich 1094 1096 Oleg Svyatoslavich Istoriya Zasnovano XI st Likvidovano 1401 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Chernigivske knyazivstvo Zmist 1 Zagalni vidomosti 2 Div takozh 3 Primitki 4 Dzherela ta literatura 5 PosilannyaZagalni vidomostired nbsp Pechatka Olega knyazya Chernigivskogo 1094 r nbsp Kiyivska Rus 1200 Osnovna teritoriya Chernigivskogo knyazivstva bula na livoberezhzhi Dnipra v basejni richok Desni j Sejmu na zemlyah zaselenih siverskim plemenem Zgodom teritoriya knyazivstva poshirilasya na zemli radimichiv i chastkovo v yatichiv i dregovichiv Stoliceyu knyazivstva bulo misto Chernigiv Inshi mista Novgorod Siverskij Starodub Bryansk Putivl Kursk Karachev Kozelsk Kromi Trubchevsk Lyubech Gluhiv Chechersk Gomel Bilovezh Vir Glibl Orgosh Horobor Morivsk Vshizh Bohmach ta inshi Volodinnya j vpliv Chernigivskogo knyazivstva do XII stolittya poshiryuvalisya daleko na pivnichnij shid Muromo Ryazanska zemlya i pivdennij shid Tmutorokanske knyazivstvo Do XI stolittya v Chernigivskomu knyazivstvi pravila misceva pleminna starshina i voyevodi z Kiyeva sho yih prisilali veliki knyazi kiyivski dlya zbirannya danin sudivnictva j oboroni krayu vid zovnishnih vorogiv v osnovnomu kochovikiv U 1024 1036 rokah Chernigivskim knyazivstvom volodiv Mstislav Volodimirovich yakij perejshov syudi z Tmutorokani Pislya Yaroslava Mudrogo knyazivstvo distalosya jogo sinovi Svyatoslavovi yakij dav pochatok chernigivskij gilci Ryurikovichiv Deyakij chas Chernigivskim knyazivstvom praviv Volodimir Monomah ale za uhvaloyu Lyubeckogo z yizdu 1097 vono distalosya sinam Svyatoslava Olegovi j Danilovi ta yih nashadkam Olgovicham Odnochasno Chernigivske knyazivstvo podililosya na udilni knyazivstva Chernigivske Novgorod Siverske i Muromo Ryazanske Popri ce avtoritet Chernigivskogo knyazivstva buv velikij i vono vtrimalo titul velikih knyaziv Stolicya Chernigiv bula znachnim ekonomichnim i kulturnim centrom Rusi Chernigivska dinastiya volodila deyakij chas v XI XIII st Kiyevom Ce bulo za Velikogo knyazya Svyatoslava II Yaroslavicha 1073 1076 jogo onukiv Vsevoloda II 1139 1146 j Igorya II 1146 1147 Olgovichiv Izyaslava III Davidovicha 1157 1161 Svyatoslava III Vsevolodovicha 1176 1194 z perervami Vsevoloda Svyatoslavicha Chermnogo 1206 1212 Mihajla Vsevolodovicha 1238 1246 Pri comu voni abo yih rodichi zberigali bezposerednyu vladu j nad Chernigivskim knyazivstvom U pershij polovini XII st golovna uvaga zovnishnoyi politiki chernigivskih knyaziv bula skerovana na pivdennij shid u bik Donu j Nizhnogo Povolzhya kolishnya Hozariya Kavkazu j Tmutorokani Ce viznachalo j stosunki z polovcyami sho vistupali abo soyuznikami chernigivskih knyaziv u yihnij zovnishnij politici ta vnutrishnih usobicyah abo protivnikami v yihnij ekspansiyi na shid Odniyeyu z ostannih sprob chernigivskih knyaziv u comu napryamku buv nevdalij pohid Igorya Svyatoslavicha 1185 roku ospivanij u Slovi o polku Igorevim Ce j dalo mozhlivist Vizantiyi zakripiti svij vpliv na tereni Tmutorokanskogo knyazivstva Koli poslabli shidni zv yazki Chernigivskogo knyazivstva politika chernigivskih knyaziv zvernulasya na pivnichnij zahid u bik biloruskih zemel de knyazivstvo stalo syuzerenom polockih knyaziv natomist ne vdalosya yim zakripiti svoyi poziciyi v Novgorodi U pershij polovini XIII stolittya vnaslidok podalshogo droblennya na udili ta dovgoyi borotbi chernigivskih knyaziv za Kiyiv i Galich sho velasya z pereminnim uspihom Chernigivske knyazivstvo zanepalo V 1223 roci u bitvi na Kalci zaginuv chernigivskij knyaz Mstislav Svyatoslavich 18 zhovtnya 1239 Chernigiv zahopili mongoli a knyaz Mstislav Glibovich uryatuvavsya lishe vtecheyu do Ugorshini Jogo nastupnik Mihajlo Vsevolodovich buv ubitij mongolami pid chas vidvidin Ordi legenda zrobila z nogo muchenika za viru Chernigivske knyazivstvo rozdilene na nizku udiliv na dovgij chas potrapilo u bezposerednyu zalezhnist vid Zolotoyi Ordi Chastina naselennya vidijshla na pivnich de postav novij centr Bryansk Ostannim znanim chernigivskim knyazem z liniyi Olgovichiv buv Leontij bl 1300 U 1355 1356 rokah Chernigiv buv zvilnenij vid vladi Zolotoyi Ordi litovsko ruskimi vijskami pid kerivnictvom litovskogo knyazya Olgerda Gediminovicha yakij priyednav zemli Chernigivskogo knyazivstva do Velikogo knyazivstva Litovskogo i Ruskogo Vidomo sho v Chernigovi buv udilnim knyazem Roman Mihajlovich imovirno z ruskoyi dinastiyi yakij zaginuv u Smolensku v 1401 roci Protyagom perebuvannya v skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo i Ruskogo zemli Chernigivskogo knyazivstva kilka raziv zminyuvali gospodarya U 1496 roci Velikij knyaz Litovskij Oleksandr Kazimirovich nadaye Chernigiv dlya goduvannya knyazyu moskovitu Semenu Mozhajskomu yakij poprosiv politichnogo pritulku v Litvi tomu sho voroguvav iz velikim knyazem Moskovskim Ivanom III Ale vzhe 1500 roku cej knyaz vchinivshi derzhavnu zradu razom z inshimi siverskimi knyazyami emigrantami z Moskoviyi perehodit na derzhavnu sluzhbu do moskovskogo knyazya Ivana III sho sprovokuvalo chergovu moskovsko litovsku vijnu U kvitni 1500 roku Chernigiv bulo okupovano moskovskimi vijskami Za mirnim dogovorom 1503 r vsi siverski mista vidijshli do Moskovskoyi derzhavi Pitannya pro Sivershinu zalishalos odnim z najgostrishih momentiv moskovsko litovskih vidnosin U 1507 1508 rokah vidbulas she odna moskovsko litovska vijna ale Litovsko Ruskij derzhavi vdalosya povernuti sobi lishe misto Lyubech Lishe v 1618 roci zgidno z Deulinskim peremir yam Chernigovo Siverski zemli povernuto Rechi Pospolitij a Chernigiv stav centrom Chernigivskogo voyevodstva Div takozhred Knyaz Chernigivskij Muromskij pohid 1096 Primitkired Kotlyar 2013 s 250 Rusina 1998 s 30 35 Dzherela ta literaturared A G Plahonin Chernigivske knyazivstvo Arhivovano 13 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 521 ISBN 978 966 00 1359 9 A G Plahonin Chernigivske Velike knyazhinnya Arhivovano 13 bereznya 2016 u Wayback Machine tam zhe s 519 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi tt I IV Golubovskij N Istoriya Severskoj Zemli do poloviny XIV st Kiyiv 1882 Bagalij D Istoriya Severskoj Zemli do poloviny XIV st K 1882 Andriyashev O Naris istoriyi kolonizaciyi Siverskoyi Zemli do pochatku XVI v ZIFV VUAN t XX K 1928 Kuczynski S M Ziemie Czernihowsko Siewierskie pod rzadami Litwy Varshava 1936 Mavrodin V Ocherki istorii Levoberezhnoj Ukrainy L 1940 Kuczynski S M Studia z dziejow Europy Wschodniej X XVII w Varshava 1965 Zajcev A Chernigovskoe Knyazhestvo drevnerusskie knyazhestva X XIII st M 1975 Assev Yu Dzherela Mistectvo Kiyivskoyi Rusi K 1980 Dimnik M Mikhail Prince of Czernigow and Grand Prince of Kiev 1224 1246 Toronto 1981 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Ukrayina litovska doba 1320 1569 Rusina O Svarnik I Vojtovich L ta in K Baltiya Druk 2011 176 s Rusina Olena 1998 Siverska zemlya u skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo K 1998 244 s ISBN 966 02 0737 7 Kotlyar Mikola 2013 Udelnaya razdroblennost Rusi K Institut istorii Ukrainy 2013 270 s Posilannyared Chernigivske knyazivstvo Arhivovano 28 travnya 2017 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2004 T 6 T Ya 768 s ISBN 966 7492 06 0 nbsp Ce nezavershena stattya pro Kiyivsku Rus Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Chernigivske knyazivstvo amp oldid 43491828