Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття може містити . (Квітень 2011) |
| |||||||||||||||||||||||||||||||
Карельське князівство (карел. Varšinaiš Karjala) — середньовічне державно-територіальне утворення, яке розташовувалося на території сучасних Росії, Фінляндії та Норвегії.
Передісторія
У ранньому Середньовіччі для карелів були характерні досить сильні пережитки родоплемінних відносин, але разом з тим була наявна і складна соціальна організація, що давала суттєві переваги в протистоянні з іншими народами. На відміну від іжорців, що виділилися приблизно в VI столітті зі складу карелів та зберегли чисто родоплемінне управління старійшинами, карели вже у VII столітті обирали собі князів, що носили специфічний карельський титул . Виборні князі спочатку керували тільки військовими справами і не були ні феодалами, ні суверенними государями, а їх титул не був спадковим. Більше того, до пізнього Середньовіччя зберігалася практика змішання функцій власне князів і старійшин великих карельських погостів, які часто теж носили титул валітів. Тому достовірно визначити, коли у середньовічних карелів склалися саме феодальні держави, дуже складно. Імовірно, спочатку існувало безліч дрібних князівств, цілком самостійних у внутрішніх справах, але пов'язаних спільними звичаями та які об'єднувалися проти зовнішнього ворога. Крім того, валіти очолювали походи карельського всенародного ополчення та найманих дружин для приєднання нових земель (як правило це були походи з метою підкорення лопарів), а на приєднаних територіях влада валітів вже не обмежувалася авторитетом старійшин і була по суті абсолютною.
Раніше вважалось, що стародавні карельські князівства утворювалися за етнічним принципом — тобто це були протодержавні утворення так званих п'яти «родів карельських дітей» — п'яти найбільших родоплемінних об'єднань карелів. Проте в результаті досліджень з'ясувалося, що ці роди мали значення, швидше подібне кастам, ніж були засобом внутріплеменної самоідентифікації. Тобто карельські князівства від самого спочатку були поліетнічними державними утвореннями, які формувались за географічним, а не етнічним принципом. Їх населяли як карели, так і представники інших фіно-угорських народів (іжора, сумь і ямь, весь, лопь), а також слов'яни.
Карелія та Русь
Наприкінці VII століття кілька західних карельських князівств завоював і включив до складу своєї держави данський конунг Івар Набувач, однак у битві з союзним військом всіх карельських князів він зазнав поразки і був убитий. У VIII-IX століттях підноситься як загальнокарельський центр Корела, і князь цього міста вважається старшим серед інших. Поступово в результаті процесу централізації шляхом об'єднання дрібних карельських погостів і князівств формуються більші, головним з яких вважалася так звана Власне Карелія (карел. Varšinaiš Karjala) зі столицею у місті Корелі. Аналогічні великі князівські центри з укріпленими замками створювалися у Виборзі та , але їх формування було перервано шведської експансією. У результаті Виборзьке князівство припинило своє існування, а Тиверське увійшло до складу Власне Карелії, хоча Тиверський княжий стіл продовжував існувати як мінімум до 1411 року. Судячи з «Саги про Гальвдана, сина Ейстейна» в X столітті Карелія вже була цілком централізованою державою.
Як наслідок шведської і данської активності у Балтиці карельські князі все більше тяжіли до союзу з Новгородом і в XI столітті вже неодноразово брали участь у походах руських князів на ямь (фінське плем'я, яке прийняло шведський васалітет і докучало набігами) разом з Ярославом Мудрим і потім з його сином Володимиром. У 1042 році Володимиром був встановлений договірний кордон зі шведами по річці Кюмь на захід від Виборга. В цей же час дрібні князівства все більш і більш інтегруються до складу єдиної карельської держави, хоча залишається ще чіткий поділ на Власне Карелію та інші території. На північ від Власне Карелії формується друге велике карельське князівство — Савонія (). У XII-XIII століттях Власне Карелія і дрібніші князівства, які визнавали старшинство її князя, поступово інтегрувалися до складу Новгородської республіки як союзники. Одночасно з цим не слабшав і натиск шведів. Після 30 років перманентної війни на Карельському перешийку в 1323 році між Швецією і Новгородською республікою був укладений «вічний» Орехівський (Нотебурґській) мир . За договором Новгород поступався Швеції частиною Власне Карелії до річки Сестри, визнавав владу Швеції над Савонією і дрібними карельськими князівствами у південній , але зате в склад тепер вже єдиного Карельського князівства увійшли території північної Ботнії, майже вся Лапландія, приполярні території, Помор'я і Прионежжя. Було остаточно офіційно закріплено напіввасальний статус всієї Карелії по відношенню до Новгорода.
У складі Новгородської республіки
Після Орехівського миру на території, що відійшла шведам, карельське самоврядування був ліквідовано, всі угіддя реквізовані, а місцеві жителі закріпачені. В уцілілій під новгородською владою частині Карельського князівства карельське самоврядування зберігалося ще більше двохсот років. Однак Новгород вже відкрито ігнорував автономію Карелії і в 1333 році віддав Корелу разом з іншими своїми передмістями в «кормління» князю Нарімунту Ґедиміновичу.
Ось що зазаначає про Наримунта «Оксамитова книга»:
… Наримантъ, после отца своего Едимана селъ на великомъ княжении на Литовскомъ, и бысть ему брань съ Татары, и впаде въ руце Татаромъ, въ тожъ время бывшу Великому Князю Ивану Даниловичу въ орде, и Нариманта выкупилъ, и отпустилъ его на великое княжение. Наримантъ же, не дошедъ въ своея вотчины, крестися по своему обещанию, и нареченъ бысть во святомъ крещении Глебъ; и тогда братья его и вся земля Литовская не даша ему великаго княжения, а посадиша на великое княжение Олгерда, а Нариманта взяли въ Великий Новгородъ на пригороды …
Як наслідок, в зиму 1337–1338 років була зроблена остання спроба суверенізації Карелії — у Корелі князь таємно прикликав шведів, з їх допомогою вибив нечисленних новгородців і литовців, а після цього вибив з фортеці самих шведів, і користуючись замерзлими озерами Вуокси як зимником, дійшов до Виборга і спробував його взяти. За цей час проновгородська партія у нього в тилу підняла заколот, і в результаті автономія Карельського князівства, як вікового союзника Новгорода, була остаточно ліквідована. З цього часу склалася парадоксальна ситуація — Карельське князівство стало по суті удільним князівством усередині Новгородської землі, і його територія була адміністративно розділена між Водською і Обонежською п'ятинами, але при цьому карели, що проживали на території князівства, продовжували підкорятися своєму валіту. За Корелой остаточно закріпився статус новгородського «передмістя», а валіти відтепер затверджувалися Новгородом і отримали статус посадників. При цьому карельські князі продовжували розширювати територію Карельського князівства, зокрема був приєднаний Кольський півострів і нинішнє норвезьке заполяр'є. У період свого максимального розширення Карельське князівство охоплювало всю територію сучасної Карелії та Мурманської області, північні і східні губернії Фінляндії, частину полярної Норвегії, а також частину Ленінградської, Вологодської та Архангельської областей. Крім валітів Карельським князівством після Нарімунта правили ще чотири удільних князя-ґедиміновича, але після початку процесу поступового підпорядкування Новгородської землі Московському князівству роль і валітів, і удільних князів все більш зменшувалась. Нащадки валітів до другої половини XV століття перейшли у боярський стан, а останнім удільним князем Карельським був Іван Володимирович Бельський. У цей час Карельське князівство в новгородських і московських документах іноді називали Карельською землею, хоча адміністративно зі складу Новгородської землі вона не виділялася. Росія остаточно втратила контроль над Корелой і власне Карелією за результатами Столбівського миру, і повернула його собі тільки після Північної війни.
У складі Швеції
Після укладення Столбівського миру королі Швеції взяли також титул князів Карельських, а значна територія Карельського князівства разом зі столицею Корелой, перейменованою в Кексґольм, була включена до складу Великого герцогства Фінляндського. За іншими джерелами, князівство не було включено до складу Фінляндії (на відміну від Ореховецького князівства, що стало Нотебурґським леном), а було включено до складу Швеції на правах персональної унії. Територія князівства була розділена на адміністративні лени, крім того в рамках князівства було створено кілька дрібніших феодальних володінь, наприклад графство Кронборґ зі столицею у фортеці Кронборґ (сучасне ), Кексґольмське графство та інші. Політика державного протекціонізму у шведському королівстві по відношенню до шведів і почасти фінів на завойованих землях, жорстока дискримінація місцевих жителів за національною ознакою і віросповіданням призвела до масової втечі карельського, російського і взагалі православного населення з території власне Карелії. Більшість біженців осіло в тій частині Карельської землі, яка залишилася в складі Росії, а також утворило великі компактні райони розселення карелів в околицях Тихвіна, Твері та на Валдаї.
Література
- Кочкуркина С. И. Археологические памятники корелы (V–XV вв.). Л.,1981.
- Кочкуркина С. И. Народы Карелии: история и культура. 2-е издание. Петрозаводск, 2005.- 208 с. [ 17 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Uino Pirjo. Ancient karelia (Arheological studies).Helsinki, 1997.
- Браун Ф. А. Разыскания в области гото-славянских отношений. С-Пб., 1899.
- Бубрих Д. В. Догосударственный период истории балтийско-беломорского севера. [ 19 червня 2013 у Wayback Machine.]
- Бубрих Д. В. Происхождение карельского народа. Петрозаводск, 1947.
- Сакса А. И. Итоги изучения карельских крепостей эпохи средневековья //Раннесредневековые древности Северной Руси и её соседей. Л., 1990.
- Сакса А. И. Карельская земля в 12-14 вв. Л., 1984.
- Сакса А. И. Русь и корела. //Памятники старины. Концепции. Открытия. Версии. Псков — С-Пб., 1997.
- Н. Я. Озерецковский. Путешествие по озерам Ладожскому и Онежскому. СПб, 1785.
- Финно-угры и балты в эпоху средневековья. Археология СССР. Под ред.: Рыбаков Б. А. — М., 1987 г.
- Финны в Европе. В 2-х томах. — М., 1990 г.
- [[https://web.archive.org/web/20200820201325/http://www.vostlit.info/Texts/rus/Iordan/text1.phtml?id=576 Архівовано 20 серпня 2020 у Wayback Machine.] Иордан. О происхождении и деяниях гетов. Спб., Алетейя, 1997.]
- Saxo Grammaticus. Gesta Danorum. На сайте Ульвдалир [ 25 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Сага об Инглингах [ 18 червня 2013 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mozhe mistiti originalne doslidzhennya Bud laska udoskonalte yiyi perevirivshi sumnivni tverdzhennya j dodavshi posilannya na dzherela Tverdzhennya yaki mistyat lishe originalne doslidzhennya mayut buti vilucheni Kviten 2011 Karelske knyazivstvo karel Varsinais Karjalaknyazivstvo VII st Kinec 13 st Nacionalnij gerb karelivStolicya KorelaMova i karelskaReligiya Pravoslav yaNastupnikShveciyaNovgorodska respublika Karelske knyazivstvo karel Varsinais Karjala serednovichne derzhavno teritorialne utvorennya yake roztashovuvalosya na teritoriyi suchasnih Rosiyi Finlyandiyi ta Norvegiyi PeredistoriyaU rannomu Serednovichchi dlya kareliv buli harakterni dosit silni perezhitki rodopleminnih vidnosin ale razom z tim bula nayavna i skladna socialna organizaciya sho davala suttyevi perevagi v protistoyanni z inshimi narodami Na vidminu vid izhorciv sho vidililisya priblizno v VI stolitti zi skladu kareliv ta zberegli chisto rodopleminne upravlinnya starijshinami kareli vzhe u VII stolitti obirali sobi knyaziv sho nosili specifichnij karelskij titul Viborni knyazi spochatku keruvali tilki vijskovimi spravami i ne buli ni feodalami ni suverennimi gosudaryami a yih titul ne buv spadkovim Bilshe togo do piznogo Serednovichchya zberigalasya praktika zmishannya funkcij vlasne knyaziv i starijshin velikih karelskih pogostiv yaki chasto tezh nosili titul valitiv Tomu dostovirno viznachiti koli u serednovichnih kareliv sklalisya same feodalni derzhavi duzhe skladno Imovirno spochatku isnuvalo bezlich dribnih knyazivstv cilkom samostijnih u vnutrishnih spravah ale pov yazanih spilnimi zvichayami ta yaki ob yednuvalisya proti zovnishnogo voroga Krim togo valiti ocholyuvali pohodi karelskogo vsenarodnogo opolchennya ta najmanih druzhin dlya priyednannya novih zemel yak pravilo ce buli pohodi z metoyu pidkorennya lopariv a na priyednanih teritoriyah vlada valitiv vzhe ne obmezhuvalasya avtoritetom starijshin i bula po suti absolyutnoyu Ranishe vvazhalos sho starodavni karelski knyazivstva utvoryuvalisya za etnichnim principom tobto ce buli protoderzhavni utvorennya tak zvanih p yati rodiv karelskih ditej p yati najbilshih rodopleminnih ob yednan kareliv Prote v rezultati doslidzhen z yasuvalosya sho ci rodi mali znachennya shvidshe podibne kastam nizh buli zasobom vnutriplemennoyi samoidentifikaciyi Tobto karelski knyazivstva vid samogo spochatku buli polietnichnimi derzhavnimi utvorennyami yaki formuvalis za geografichnim a ne etnichnim principom Yih naselyali yak kareli tak i predstavniki inshih fino ugorskih narodiv izhora sum i yam ves lop a takozh slov yani Kareliya ta RusKordon mizh Shveciyeyu ta Velikim Novgorodom za Orehivskim dogovorom Savoniya na mapi suchasnoyi Finlyandiyi vidilena zhovtim kolorom Naprikinci VII stolittya kilka zahidnih karelskih knyazivstv zavoyuvav i vklyuchiv do skladu svoyeyi derzhavi danskij konung Ivar Nabuvach odnak u bitvi z soyuznim vijskom vsih karelskih knyaziv vin zaznav porazki i buv ubitij U VIII IX stolittyah pidnositsya yak zagalnokarelskij centr Korela i knyaz cogo mista vvazhayetsya starshim sered inshih Postupovo v rezultati procesu centralizaciyi shlyahom ob yednannya dribnih karelskih pogostiv i knyazivstv formuyutsya bilshi golovnim z yakih vvazhalasya tak zvana Vlasne Kareliya karel Varsinais Karjala zi stoliceyu u misti Koreli Analogichni veliki knyazivski centri z ukriplenimi zamkami stvoryuvalisya u Viborzi ta ale yih formuvannya bulo perervano shvedskoyi ekspansiyeyu U rezultati Viborzke knyazivstvo pripinilo svoye isnuvannya a Tiverske uvijshlo do skladu Vlasne Kareliyi hocha Tiverskij knyazhij stil prodovzhuvav isnuvati yak minimum do 1411 roku Sudyachi z Sagi pro Galvdana sina Ejstejna v X stolitti Kareliya vzhe bula cilkom centralizovanoyu derzhavoyu Yak naslidok shvedskoyi i danskoyi aktivnosti u Baltici karelski knyazi vse bilshe tyazhili do soyuzu z Novgorodom i v XI stolitti vzhe neodnorazovo brali uchast u pohodah ruskih knyaziv na yam finske plem ya yake prijnyalo shvedskij vasalitet i dokuchalo nabigami razom z Yaroslavom Mudrim i potim z jogo sinom Volodimirom U 1042 roci Volodimirom buv vstanovlenij dogovirnij kordon zi shvedami po richci Kyum na zahid vid Viborga V cej zhe chas dribni knyazivstva vse bilsh i bilsh integruyutsya do skladu yedinoyi karelskoyi derzhavi hocha zalishayetsya she chitkij podil na Vlasne Kareliyu ta inshi teritoriyi Na pivnich vid Vlasne Kareliyi formuyetsya druge velike karelske knyazivstvo Savoniya U XII XIII stolittyah Vlasne Kareliya i dribnishi knyazivstva yaki viznavali starshinstvo yiyi knyazya postupovo integruvalisya do skladu Novgorodskoyi respubliki yak soyuzniki Odnochasno z cim ne slabshav i natisk shvediv Pislya 30 rokiv permanentnoyi vijni na Karelskomu pereshijku v 1323 roci mizh Shveciyeyu i Novgorodskoyu respublikoyu buv ukladenij vichnij Orehivskij Noteburgskij mir Za dogovorom Novgorod postupavsya Shveciyi chastinoyu Vlasne Kareliyi do richki Sestri viznavav vladu Shveciyi nad Savoniyeyu i dribnimi karelskimi knyazivstvami u pivdennij ale zate v sklad teper vzhe yedinogo Karelskogo knyazivstva uvijshli teritoriyi pivnichnoyi Botniyi majzhe vsya Laplandiya pripolyarni teritoriyi Pomor ya i Prionezhzhya Bulo ostatochno oficijno zakripleno napivvasalnij status vsiyeyi Kareliyi po vidnoshennyu do Novgoroda U skladi Novgorodskoyi respublikiPislya Orehivskogo miru na teritoriyi sho vidijshla shvedam karelske samovryaduvannya buv likvidovano vsi ugiddya rekvizovani a miscevi zhiteli zakripacheni V ucililij pid novgorodskoyu vladoyu chastini Karelskogo knyazivstva karelske samovryaduvannya zberigalosya she bilshe dvohsot rokiv Odnak Novgorod vzhe vidkrito ignoruvav avtonomiyu Kareliyi i v 1333 roci viddav Korelu razom z inshimi svoyimi peredmistyami v kormlinnya knyazyu Narimuntu Gediminovichu Os sho zazanachaye pro Narimunta Oksamitova kniga Narimant posle otca svoego Edimana sel na velikom knyazhenii na Litovskom i byst emu bran s Tatary i vpade v ruce Tatarom v tozh vremya byvshu Velikomu Knyazyu Ivanu Danilovichu v orde i Narimanta vykupil i otpustil ego na velikoe knyazhenie Narimant zhe ne doshed v svoeya votchiny krestisya po svoemu obeshaniyu i narechen byst vo svyatom kreshenii Gleb i togda bratya ego i vsya zemlya Litovskaya ne dasha emu velikago knyazheniya a posadisha na velikoe knyazhenie Olgerda a Narimanta vzyali v Velikij Novgorod na prigorody Yak naslidok v zimu 1337 1338 rokiv bula zroblena ostannya sproba suverenizaciyi Kareliyi u Koreli knyaz tayemno priklikav shvediv z yih dopomogoyu vibiv nechislennih novgorodciv i litovciv a pislya cogo vibiv z forteci samih shvediv i koristuyuchis zamerzlimi ozerami Vuoksi yak zimnikom dijshov do Viborga i sprobuvav jogo vzyati Za cej chas pronovgorodska partiya u nogo v tilu pidnyala zakolot i v rezultati avtonomiya Karelskogo knyazivstva yak vikovogo soyuznika Novgoroda bula ostatochno likvidovana Z cogo chasu sklalasya paradoksalna situaciya Karelske knyazivstvo stalo po suti udilnim knyazivstvom useredini Novgorodskoyi zemli i jogo teritoriya bula administrativno rozdilena mizh Vodskoyu i Obonezhskoyu p yatinami ale pri comu kareli sho prozhivali na teritoriyi knyazivstva prodovzhuvali pidkoryatisya svoyemu valitu Za Koreloj ostatochno zakripivsya status novgorodskogo peredmistya a valiti vidteper zatverdzhuvalisya Novgorodom i otrimali status posadnikiv Pri comu karelski knyazi prodovzhuvali rozshiryuvati teritoriyu Karelskogo knyazivstva zokrema buv priyednanij Kolskij pivostriv i ninishnye norvezke zapolyar ye U period svogo maksimalnogo rozshirennya Karelske knyazivstvo ohoplyuvalo vsyu teritoriyu suchasnoyi Kareliyi ta Murmanskoyi oblasti pivnichni i shidni guberniyi Finlyandiyi chastinu polyarnoyi Norvegiyi a takozh chastinu Leningradskoyi Vologodskoyi ta Arhangelskoyi oblastej Krim valitiv Karelskim knyazivstvom pislya Narimunta pravili she chotiri udilnih knyazya gediminovicha ale pislya pochatku procesu postupovogo pidporyadkuvannya Novgorodskoyi zemli Moskovskomu knyazivstvu rol i valitiv i udilnih knyaziv vse bilsh zmenshuvalas Nashadki valitiv do drugoyi polovini XV stolittya perejshli u boyarskij stan a ostannim udilnim knyazem Karelskim buv Ivan Volodimirovich Belskij U cej chas Karelske knyazivstvo v novgorodskih i moskovskih dokumentah inodi nazivali Karelskoyu zemleyu hocha administrativno zi skladu Novgorodskoyi zemli vona ne vidilyalasya Rosiya ostatochno vtratila kontrol nad Koreloj i vlasne Kareliyeyu za rezultatami Stolbivskogo miru i povernula jogo sobi tilki pislya Pivnichnoyi vijni U skladi ShveciyiPislya ukladennya Stolbivskogo miru koroli Shveciyi vzyali takozh titul knyaziv Karelskih a znachna teritoriya Karelskogo knyazivstva razom zi stoliceyu Koreloj perejmenovanoyu v Keksgolm bula vklyuchena do skladu Velikogo gercogstva Finlyandskogo Za inshimi dzherelami knyazivstvo ne bulo vklyucheno do skladu Finlyandiyi na vidminu vid Orehoveckogo knyazivstva sho stalo Noteburgskim lenom a bulo vklyucheno do skladu Shveciyi na pravah personalnoyi uniyi Teritoriya knyazivstva bula rozdilena na administrativni leni krim togo v ramkah knyazivstva bulo stvoreno kilka dribnishih feodalnih volodin napriklad grafstvo Kronborg zi stoliceyu u forteci Kronborg suchasne Keksgolmske grafstvo ta inshi Politika derzhavnogo protekcionizmu u shvedskomu korolivstvi po vidnoshennyu do shvediv i pochasti finiv na zavojovanih zemlyah zhorstoka diskriminaciya miscevih zhiteliv za nacionalnoyu oznakoyu i virospovidannyam prizvela do masovoyi vtechi karelskogo rosijskogo i vzagali pravoslavnogo naselennya z teritoriyi vlasne Kareliyi Bilshist bizhenciv osilo v tij chastini Karelskoyi zemli yaka zalishilasya v skladi Rosiyi a takozh utvorilo veliki kompaktni rajoni rozselennya kareliv v okolicyah Tihvina Tveri ta na Valdayi LiteraturaKochkurkina S I Arheologicheskie pamyatniki korely V XV vv L 1981 Kochkurkina S I Narody Karelii istoriya i kultura 2 e izdanie Petrozavodsk 2005 208 s 17 sichnya 2012 u Wayback Machine Uino Pirjo Ancient karelia Arheological studies Helsinki 1997 Braun F A Razyskaniya v oblasti goto slavyanskih otnoshenij S Pb 1899 Bubrih D V Dogosudarstvennyj period istorii baltijsko belomorskogo severa 19 chervnya 2013 u Wayback Machine Bubrih D V Proishozhdenie karelskogo naroda Petrozavodsk 1947 Saksa A I Itogi izucheniya karelskih krepostej epohi srednevekovya Rannesrednevekovye drevnosti Severnoj Rusi i eyo sosedej L 1990 Saksa A I Karelskaya zemlya v 12 14 vv L 1984 Saksa A I Rus i korela Pamyatniki stariny Koncepcii Otkrytiya Versii Pskov S Pb 1997 N Ya Ozereckovskij Puteshestvie po ozeram Ladozhskomu i Onezhskomu SPb 1785 Finno ugry i balty v epohu srednevekovya Arheologiya SSSR Pod red Rybakov B A M 1987 g Finny v Evrope V 2 h tomah M 1990 g https web archive org web 20200820201325 http www vostlit info Texts rus Iordan text1 phtml id 576 Arhivovano20 serpnya 2020 u Wayback Machine Iordan O proishozhdenii i deyaniyah getov Spb Aletejya 1997 Saxo Grammaticus Gesta Danorum Na sajte Ulvdalir 25 bereznya 2012 u Wayback Machine Saga ob Inglingah 18 chervnya 2013 u Wayback Machine