Гусако ве село в Україні у Звенигородському районі Черкаської області центр сільської ради Розташоване за 15 км від райо

Гусако́ве — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 15 км від районного центру — міста Звенигородка.

село Гусакове

Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Звенигородський район
Рада	Гусаківська сільська рада
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1691
Населення	538 чоловік (2009)
Територія	30,364 км²
Поштовий індекс	20263
Телефонний код	+380 4740
Географічні дані
Географічні координати	48°59′44″ пн. ш. 30°49′44″ сх. д. / 48.99556° пн. ш. 30.82889° сх. д. / 48.99556; 30.82889Координати: 48°59′44″ пн. ш. 30°49′44″ сх. д. / 48.99556° пн. ш. 30.82889° сх. д. / 48.99556; 30.82889
Середня висота над рівнем моря	171 м
Водойми	Балка Горнівка
Відстань до обласного центру	101,3 (фізична) км
Відстань до районного центру	15 км
Найближча залізнична станція	Гусакове (роз'їзд)
Відстань до залізничної станції	3 км


Місцева влада
Адреса ради	с.Гусакове,
Сільський голова	Ревнюк Віктор Анатолійович
Карта
Гусакове
Гусакове
Мапа

Гусакове у Вікісховищі

Найближча станція роз'їзд Гусакове. Повз село проходить також автошлях Черкаси — Умань. Населення — 538 осіб, дворів — 283 (2009).

Географія

Селом тече Балка Горнівка.

Історія

Село засноване приблизно у 1691 році кошовим отаманом Війська Запорозького Низового Іваном Петровичем Гусаком .

Ще до XIX століття село називалося Гусаків хутір. У ньому жили здебільше козацькі родини. Вони не відробляли у графа Потоцького панщини в полі, а чумакували і возили своє і панське збіжжя в Одесу та Крим. Найбагатшими чумацькими родинами вважалися Смоктії, Іванченки і Табашнюк. В обозах російської армії вони брали участь з волами та чумацькими мажами в російсько-турецькій війні 1878 року на Балканах.

У архівах з 1812 року збереглися назви з Гусакового: Заграничний шпиль (де живе Дуридівка), Гуглів ставок (Мельників), Гусаків ліс (Лазорівщина). Село оточували старезні ліси, які пізніше попалила цукроварня. Біля діброви стояла вежа для козацької сторожі, у Клинівці — гайдамацька землянка. На цвинтарі була каплиця, а в 1786 році побудували дерев'яну церкву Різдва Богородиці . Тому в цей день свято села.

У 1864 році хутір Гусакове мав 1 272 жителі, економію і ковбаню (ставок). А в 1900 році, коли вже було селом, — 2 272 жителі та 382 двори.

Під час перевороту 1917 року заможний хлібороб Никодим Смоктій організував перший в Україні загін Вільних Козаків.

Гусакове славилося «Просвітою», керівником якого був Павло Русалівський, ще з 1917 року: хором і драмгуртком, що діяв до 1941 року.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

У 1932—1933 роках мученицькою смертю померли від організованого голодомору 298 жителів села. У 1937—1938 роках із Гусакового репресовано та розстріляно 18 осіб.

315 жителів села воювали на фронтах радянсько-німецької війни, 202 з них нагороджені орденами й медалями, 158 загинули. Воїнам, що загинули у війні встановлено два пам'ятники

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Пам'ять Шевченка», за яким було закріплено 2,2 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,9 тисячі га орної землі. Виробничим напрямком господарства було рільництво і тваринництво. Допоміжні галузі — бджільництво і рибництво. З допоміжних підприємств працювали млин, пилорама, виноробний цех .

Також на той час працювали восьмирічна школа, будинок культури, дві бібліотеки з фондом 11 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	644	97.43%
російська	14	2.12%
білоруська	2	0.30%
інші/не вказали	1	0.15%
Усього	661	100%

Сучасність

На території ради функціонують підприємства: ПП «Південь-Плюс», СТОВ «Гусакове», 6 фермерських господарств, 33 одноосібних селянських господарств, два діючих продуктових магазини, один промисловий, пошта, дитячий садок «Дзвіночок», загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт.

Пам'ятки природи

Гусаківський заказник — ентомологічний заказник місцевого значення.
Мельників заказник — гідрологічний заказник місцевого значення.

Відомі люди

У селі народилися:

Галина Гнатюк (1927—2016) — український мовознавець, доктор філологічних наук
Андрій Смоктій (* 1862) — народознавець, автор книг та статей з історії України;
Бабінський Григорій — художник і науковець
Михайло Іванченко (1923—2015) — письменник, художник, краєзнавець, автор роману-хроніки «Дума про вільних козаків»
Валентина Чорновіл (нар. 1947) — філолог, редактор зібрання творів у 10 томах Вячеслава Чорновола (1937—1999), Кавалер ордена княгині Ольги III ступеня (2007)
Леонід Дмитренко (псевдонім — Олекса Негребецький) (нар. 1955) — перекладач

Вчителювали в Гусаковому Келень Терещенко — автор перших пам'ятників Тарасу Шевченку в Україні та Василь Іщенко — скульптор.

Вчився в селі Андрій Лихолай з Розсохуватки, професор, доктор історичних наук.

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Джерела

Гусакове у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Теми у Вікіджерелах^?
	Гусакове у Вікісховищі^?

Примітки

Погода в селі Гусакове
maps.vlasenko.net(рос.)
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Посилання

Гусакове [ 9 квітня 2022 у Wayback Machine.] // газета «Незборима нація» Число 6 (232) Червень 2005 р.
who-is-who.com.ua [ 9 вересня 2017 у Wayback Machine.]

[1] Погода в селі Гусакове

[2] s.vlasenko.net(рос.)

[ukr-socialdata-mova-2001-3] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних