Геннінг Манкелль

|Ukrcenter= |Примітки=

Геннінг Манкелль
швед. Henning Mankell
Геннінг Манкелль читає лекцію на тему своєї творчості. Парковий театр, 8 грудня 2007 року.
Ім'я при народженні	Геннінґ Ґеорґ Манкелль — швед. Henning Georg Mankell
Народився	3 лютого 1948(1948-02-03) Стокгольм, Швеція
Помер	5 жовтня 2015(2015-10-05) (67 років) Гетеборг ·рак легень
Поховання	^d
Громадянство	Швеція
Національність	швед
Діяльність	прозаїк, драматург, режисер і видавець
Сфера роботи	детективний роман^[2], ^d^[2] і драма^[2]
Мова творів	шведська
Роки активності	від 1968
Жанр	роман, п'єса, детектив, трилер
Magnum opus	^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Firewall^[d], ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Батько	^d
У шлюбі з	^d
Діти	^d
Нагороди	Скляний ключ (1992) ^d (1993) ^d (2008) ^d (2012) Гран-прі поліцейської літератури ^d (1991) ^d (1991) ^d (2000) ^d (2009) ^d (2001, 2008) Премія Гамші (2005) Премія Астрід Ліндґрен ^d ^d (2005) ^d (1997) ^d (1995) ^d (2008) ^d Інтернаціональний кинджал (2018) премія Мартіна Бека (2001)
Геннінг Манкелль у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Ге́ннінг Гео́рг Ма́нкелль також Ге́ннінґ Ґео́рґ Ма́нкелль (швед. Henning Georg Mankell, 3 лютого 1948, Стокгольм — 5 жовтня 2015) — шведський прозаїк, драматург, режисер і видавець, автор детективних романів про комісара Курта Валландера. Останнім часом жив переважно в Мозамбіку, а на літо повертався до Швеції. З 1998 року до смерті був одружений з дочкою шведського режисера Інґмара Бергмана, мав четверо дітей — Томаса, Маріуса, Мортена і Йона. Його книжки розійшлися тиражем понад 40 мільйонів примірників.

Життєпис

Геннінґ Манкелль народився в сім'ї юриста Івара Геннінґссона Манкелля та Інґрід Біргітти Манкелль (до шлюбу Бергстрем). Названий на честь діда — шведського композитора . Батьки розлучилися, коли йому був один рік, і хлопчик ріс разом із старшою сестрою спершу у Свеґу, що в Гер'єдалені, де його батько працював суддею, а потім у Буросi, що у . Мати наклала на себе руки, коли синові було двадцять років.

Манкелль із самого дитинства мріяв стати письменником, але цікавився також театром. Він вступив до театральної школи й уже вісімнадцятилітнім почав свою кар'єру на посаді помічника режисера у стокгольмському театрі Riks. З 1968 року він працював театральним режисером і письменником, поставивши собі мету викривати сучасне суспільство. Він брав участь у акціях протесту проти війни у В'єтнамі, колоніальної війни Португалії в Африці й режиму апартеїду в Південно-Африканській Республіці. Також співпрацював із журналом Folket i Bild/Kulturfront. У 70-х роках Манкелль перебрався до Норвегії, де, зокрема, брав участь у діяльності , але так і не став її членом,. Згодом, у 2002, Манкелль матеріально підтримав ліву норвезьку газету Klassekampen («Класова боротьба»), купивши її паї на 50 000 норвезьких крон.

У 1972-му Манкелль вирушив у подорож до Африки й провів два роки в Замбії. Африка назавжди стала його другою батьківщиною. «Я стою однією ногою в снігу, а другою — в піску», — сказав він про себе в одному з інтерв'ю.

Його літературна діяльність почалась у 1973-му з роману «Підривник гір», у якому йдеться про історію робітничого руху. Романи і п'єси письменника мали соціальну скерованість.

Наприкінці 70-х років Манкелль став регулярно їздити до Африки, спершу до Зімбабве, а тоді до Мозамбіку. В середині 80-х років він заснував у Мапуту театральну трупу, а в 1986-му очолив театр Avenida, єдиний професіональний театр у Мозамбіку. Письменник по півроку проводив то в Швеції, то в Африці. Його враження від Африки знайшли відображення в романі «Червона антилопа» (2001) про хлопчика-бушмена.

Наступні десять років Манкелль працював режисером і художнім керівником театру Theater von Västerbotten у Шеллефтео, а з 1984 року — театру Kronoborg у місті Векше. Будучи зайнятий цією роботою, він нічого не публікував з 1984 по 1990 рік.

«Безликий убивця» — перший роман із серії про детектива Курта Валландера — вийшов у світ 1991 року, мав великий успіх у Швеції й одержав кілька нагород. Однак тільки з третьої книжки про Валландера під назвою «Біла левиця» серія детективів здобула міжнародне визнання. Ці детективи написано за традицією романів шведських письменників Май Шевалль і Пера Валее про комісара поліції Мартіна Бека. Численні твори цієї Манкеллевої серії екранізовано, деякі з них — кілька разів. Така творчість не означала, що письменник відійшов від соціальної тематики. Всі твори наповнені роздумами про шляхи розвитку Швеції, проблеми емігрантів і про потребу боротися з будь-якими видами екстремізму. Манкелль і досі вділяє немало місця політичним і громадянським темам, як-от у романі «Китаєць» 2008, у якому описано особисті переживання автора.

Манкелль — автор численних книжок для дітей і юнацтва, як-от «Загадка вогню» (1996) і «Хлопчик, що спить на засніженому ліжку» (1998). У 2003-му Манкелль у спіавторстві з акторами театру Граца і «Авенідо» написав і поставив п'єсу Butterfly Blues.

Письменник створив свій власний видавничий дім Leopard Förlag, щоб підтримувати молоді таланти з Африки і Швеції. У 2007 році він пожертвував 15 мільйонів шведських крон для у Мозамбіку. Також через організацію «Рука в руку» пожертвував гроші на село Нелвілі, що на півдні Індії.

Геннінґ Манкелль був на борту корабля MS Sofia, одного з «Флотилії свободи», яка спробувала порушити ембарго, яке Ізраїль наклав на сектор Газа. У результаті захоплення «Флотилії свободи» 31 травня 2010, Манкелля депортували до Швеції. Він послідовно закликав до санкцій проти Ізраїлю. Вважають, що письменник стоїть на заваді перекладу його книжок мовою іврит.

Почесті

У червні 2008 року Манкелль став почесним доктором Сент-Ендрюського університету в Шотландії. 2009 року Манкелль одержав Премію миру імені Е. М. Ремарка міста Оснабрюк за свою працю в Африці. Частину призового фонду Манкелль пожертвував на проект німецького режисера на будівництво концертного залу в одній із африканських країн.

Прозові твори

• 1973 — «Підривник гір» // Bergsprängaren
• 1974 — «Піщаний художник» // Sandmålaren
• 1977 — «Дурник» // Vettvillingen
• 1979 — «Зникла тюремна колонія» // Fångvårdskolonin som försvann
• 1980 — «Іменний військовий жетон» // Dödsbrickan
• 1981 — «Смерть моряка» // En Seglares Död
• 1982 — «Сестри Дейзі» // Daisy Sisters
• 1984 — «Сага про Ісидора» // Sagan om Isidor
• 1990 — «Око леопарда» // Leopardens öga
• 1990 — «Пес, що біг до зірок» // Hunden som sprang mot en stjärna (дитяча книжка, перша із серії про Юеля)
• 1991 — «Безликий убивця» // Mördare utan ansikte
• 1991 — «Тіні виростають у присмерку» // Skuggorna växer i skymningen (дитяча книжка, друга із серії про Юеля)
• 1992 — «Собаки-шукачі в Ризі» // Hundarna i Riga
• 1992 — «Кицька, що любила дощ» // Katten som älskade regn (дитяча книжка)
• 1993 — «Біла левиця» // Den vita lejoninnan
• 1994 — «Усміхнений чоловік» // Mannen som log
• 1995 — «Інфантильна комедія» // Comédia infantil (екранізовано 1998)
• 1995 — «Хибний слід» // Villospår
• 1995 — «Таємниця вогню» // Eldens hemlighet (дитяча книжка про Софію)
• 1996 — «П'ята жінка» // Den femte kvinnan
• 1996 — «Хлопчик, що спав на засніженому ліжку» // Pojken som sov med snö i sin säng (дитяча книжка, третя із серії про Юеля)
• 1996 — «Смерть фотографа» // Fotografens död
• 1997 — «На крок позаду» // Steget efter (екранізовано 2005)
• 1998 — «Глуха стіна» // Brandvägg (екранізовано 2006)
• 1998 — «Мандрівка на край світу» // Resan till världens ände (дитяча книжка, четверта і остання з серії про Юеля)
• 1999 — «Піраміди» (оповідання) // Pyramiden
• 1999 — «У піску і глині» // I sand och i lera
• 2000 — «Поверненення танцмейстера» // Danslärarens återkomst (екранізовано 2003)
• 2000 — «Лабіринт» // Labyrinten
• 2000 — «Червона антилопа» («Син вітрів») // Vindens son
• 2000 — «Оповідь про берег часу» // Berättelse på tidens strand
• 2001 — «Чайний пакетик» // Tea-bag
• 2001 — «Загадка вогню» // Eldens gåta (дитяча книжка про Софію)
• 2002 — «Перед заморозками» // Innan frosten
• 2003 — «Я вмираю, але пам'ять живе» // Jag dör, men minnet lever (біографія)
• 2004 — «Глибина» // Djup
• 2005 — «Мозок Кеннеді» // Kennedys hjärna
• 2005 — «Шал вогню» // Eldens vrede (дитяча книжка про Софію)
• 2006 — «Італійські черевики» // Italienska skor
• 2008 — «Китаєць» // Kinesen
• 2009 — «Неспокійна людина» // Den orolige mannen
• 2011 — «Пам'ять брудного ангела» // Minnet av en smutsig ängel
• 2013 — «Рука» // Handen
• 2014 — «Пісок-пливун» // Kvicksand
• 2015 — «Шведські ґумові чоботи» // Svenska gummistövlar

П'єси

• «Від щеняти до поета» // Från valp till diktare
• «Екскаваторнимй ківш» // Grävskopan
• «Ще один землетрус» // Påläggskalven
• «Антилопи» // Antiloperna
• «Штурмувати небо» // Att storma himlen
• «Оповіді про берег часу» // Berättelser på tidens strand
• «Безсовісний убивця Гассе Карлссон» // Den samvetslöse mördaren Hasse Karlsson
• «Капітан Дарвіна» // Darwins kapten
• «Старий танцюрист» // En gammal man som dansar
• «Стрічка на волосся» // Hårbandet
• «Перед світанком» // Innan gryningen
• «Кахельна піч на болоті» // Kakelugnen på myren
• «Лампедуза» // Lampedusa
• «Будівник хатинок» // Mannen som byggde kojor
• «Час пітьми» // Mörkertid
• «І пісок кричить» // Och sanden ropar
• «Чорний Петтер» // Svarte Petter
• «Чайний пакетик» // Teabag
• «Люба сестра» // Älskade syster (Про )
• «Апельсинове дерево» // Apelsinträdet
• «І далі лежу під деревом» // Under trädet lever jag vidare
• «Біг на вулиці» // Gatlopp
• «Зустріч після обіду» // Möte om eftermiddagen
• «Брехунці: дев'ять одноактівок про Стріндберга» // Lögnhalsarna: nio enaktare om Strindberg 

 — «Від'їзд» // Uppbrott

 — «Актриса» // Skådespelerskan

 — «Терновий вінець» // Törnekronan

 — «Сірі» // Siri

 — «Неапольські сорочки» // Skjortorna i Neapel

 — «Гірський жайворонок» // Berglärkan

 — «Столярний верстат» // Hyvelbänken

 — «Брехунці» // Lögnhalsarna

 — «Малий Вернер» // Lille Verner

Українські переклади

• Італійські черевики (Х. : Фоліо, 2011; ; переклала Ганна Мамчур)
• Кіт, що любив дощ (К. : Махаон-Україна, 2014; ; переклала Галина Кирпа)
• П'ята жінка.  — Харків: КСД, 2019, 592 стор. ; переклав Олег Король

Література про Манкелля

• Henning Heske: Die Globalisierung des Verbrechens. Über die Kriminalromane von Henning Mankell. In: ders. (Hrsg.): Fausts Phiole. Über Poesie und Wissenschaft. Bernstein-Verlag, Bonn 2006, .
• Rainer Sens: Dem Kommissar auf der Spur. Stein (Conrad), Welver 2003, .
• Kevin Kutani: Gesellschaftskritik im schwedischen Kriminalroman am Beispiel von Henning Mankell. GRIN Verlag, München 2004,

Нагороди і відзнаки

• 1991 — за «Пса, що біг до зірок»
• 1991 — «Найкращий шведський кримінальний роман» за «Безликого убивцю»
• 1992 — за «Безликого убивцю»
• 1993 — за «Пса, що біг до зірок»
• 1995 — «Найкращий шведський кримінальний роман» за «Хибний слід»
• 1996 —
• 1996 — Премія Астрід Ліндґрен за «Юеля в Норрланді і Софію в Мозамбіку»
• 1996 —
• 1996 —
• 1996 — за «Інфантильну комедію»
• 1997 —
• 1998 — Augustpriset (barn- och ungdomskategorin) för Resan till världens ände
• 2000 —
• 2001 — (категорія 14-19 років)
• 2001 — за «На крок позаду»
• 2001 — Золотий кинджал (Crime Writers' Association) за Sidetracked («Хибний слід»)
• 2005 — Премія Гамші за найкращий європейський кримінальний роман «Повернення танцмейстера»
• 2006 —
• 2008 — Літературна премія «Коріна» за німецьку аудіокнижку «Китаєць»
• 2012 —

Примітки

1. Henning Mankell ist tot // heute — 2015.
   d:Track:Q132108
2. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
4. artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
   d:Track:Q16323066d:Track:Q22681075
5. . Архів оригіналу за 19 грудня 2012. Процитовано 20 січня 2013.
6. «Biografi». [ 28 листопада 2012 у Wayback Machine.] Henningmankell.se. Läst 2012-05-02.
7. «Sveg». [ 23 грудня 2010 у Wayback Machine.] Henningmankell.se. Läst 2012-01-29
8. Augustsson, Lars Åke; Hansén, Stig (2001). De svenska maoisterna. Göteborg: Lindelöw. sid. 162.
9. . Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 20 січня 2013.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
10. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 січня 2013.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
11. . Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 20 січня 2013.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
12. «Henning Mankell skänker 15 miljoner kronor till en ny barnby [ 10 травня 2009 у Wayback Machine.]» SOS-barnbyars webbplats. Läst den 28 maj 2009.
13. "«Nelvili».^{[недоступне посилання з квітня 2019]} Henningmankell.se. Läst den 2 maj 2012.
14. . Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 20 січня 2013.
15. Robert Booth; Kate Connolly; Tom Phillips; Helena Smith (2 June 2010). «Gaza flotilla raid: 'We heard gunfire — then our ship turned into lake of blood'» [ 22 червня 2012 у Wayback Machine.]
16. . Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 20 січня 2013.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Посилання

• Офіційний сайт Геннінґа Манкелля [ 30 серпня 2009 у Wayback Machine.]
• Фан-сайт Геннінґа Манкелля [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Твори Манкелля на сайті «Libris» [ 20 квітня 2014 у Wayback Machine.]
• «Henning Mankell: the artist of the Parallax View» — Slavoj Zizek [ 6 травня 2021 у Wayback Machine.]
• (5/2001)
• Der Spiegel Interview (12/2004)
• Guardian Interview (11/2003) [ 17 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Henning Mankell on Gaza flotilla attack: 'I think they went out to murder [ 11 березня 2013 у Wayback Machine.], The Guardian 3 червня 2010