Гверчіно

Гверчіно, тобто Джованні Франческо Барб'єрі (8 лютого 1591, Ченто, Емілія — 22 грудня 1666, Болонья) — італійський художник доби бароко. Малював картини на історичні, біблійні сюжети,алегорії, фрески, інколи портрети і пейзажі. Один із найкращих живописців доби бароко. Створив декілька офортів.

Гверчіно, Джованні Франческо Барб'єрі
Giovanni Francesco Barbieri
Автопортрет з сестрою і улюбленим песиком
При народженні	Джованні Франческо Барбьєрі
Народження	8 лютого 1591(1591-02-08) Ченто, Емілія
Смерть	22 грудня 1666(1666-12-22) (75 років)
	Болонья
Національність	італієць
Країна	Італія
Жанр	портрет і ^d
Навчання	Лодовіко Каррачі
Діяльність	художник, рисувальник, дизайнер, унаочнювач
Напрямок	бароко
Покровитель	кардинал Серра, папа римський Григорій 15-й
Вплив	Караваджо
Вплив на	Креспі, ,
Вчитель	^d^[1]
Відомі учні	^d
Твори	вівтарі, алегорії, пейзажі
Брати, сестри	^d^[1]
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, ^d, ^d, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, ^d^[2], Національна пінакотека Болоньї, ^d, Капітолійські музеї, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтва Метрополітен^[3], Рейксмузей, ^d, Національна галерея, ^d, ^d, Галерея Уффіці, Національна галерея старовинного мистецтва, Державні художні зібрання Дрездена, Реннський музей образотворчого мистецтва, ^d, Брера, Музей Ізраїлю, Музей історії мистецтв, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Державний музей мистецтв, ^d, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Ермітаж, Музей августинців, Національний музей у Варшаві, ^d, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Національна галерея, Музей ван Аббе^[4], Музей образотворчих мистецтв, ^d, Національна галерея Вірменії, Музей мистецтв Цинциннаті, Музей мистецтва Сан-Паулу, Словацька національна галерея, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, ^d, Національна галерея Ірландії, Галерея Спада, Клівлендський музей мистецтв, Детройтський інститут мистецтв, ^d, Музей Конде, ^d, ^d, ^d, Музей мистецтв Толедо, ^d, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Ліонський музей красних мистецтв, Палац витончених мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Королівські музеї витончених мистецтв^[5], Музей Валкгоф-Кам^[6], Національний музей образотворчого мистецтва^[7], Смітсонівський музей американського мистецтва^[8], ^d, Музей фюрера, Дрезденська картинна галерея, ^d, ^d, Берлінська картинна галерея, ^d, Ватиканська пінакотека, ^d, ^d, Музей Гране, ^d, Галерея Сабауда, ^d, Музей Фабра, Національний музей Кардіффа, ^d, Епслі-хаус, Музей Боуз, ^d, Музей образотворчих мистецтв (Марсель), Ашмолеан музей, Галерея мистецтв Вокера, ^d, Музей Нортона Саймона, ^d, ^d, ^d і ^d^[10]
Гверчіно у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барб'єрі.

Біографія

Євангеліст Лука малює Мадонну, Канзас Сіті, США.

Джованні народився в невеличкому містечку Ченто, що розташоване між містами Болонья і Феррара. В 17 років став учнем маловідомого художника Бенедетто Дженнарі в Болоньї, навчання продовжив у Лодовіко Каррачі.

Найбільший вплив на свідомість і художню манеру Джованні Франческо мали твори не майстрів академізму Болоньї, а їх супротивника, геніального Караваджо. Від Караваджо йдуть різка світлотінь Гверчіно і колористичні пошуки, що вигідно відрізняли його твори серед продукції болонських майстрів. Саме на Гверчіно звертав увагу інший майстер з Болоньї — неврівноважений за манерою, але сміливий художник Креспі (1664—1747).

За рекомендацією маркіза Енцо Бентівольо талановитий Гверчіно перебрався в Рим, де працював у 1621–1623 рр. по замовам папи римського Григорія XV. Римський період творчості відзначився цікавими сюжетами і спробами різних художніх технік. Саме тут Гверчіно створив фрески . Створив він фрески і в кафедральному соборі містечка Пьяченца у 1626 р. Серед замовників Гверчіно багата родина Корсіні(картина «Побиття Христа біля колони»,1657), ченці ордену Св. Франциска («Євангеліст Лука малює Мадонну», 1655,тепер Канзас Сіті, США).

З роками втрачав різноманітність пошуків і схилився до академічних норм і вимог. З 1642 року очолив Болонську академію, вигравши в кар'єрі, але програвши як художник.

Довго працював в рідному Ченто і в Болоньї. Помер у 1666 р.

Малюнки Гверчіно

Гверчіно. «Видіння Франциска Ассізького і янгельська музика», бл. 1640 р.

• Гверчіно. «Жінка художниця»
• Гверчіно. Малюнок до фрески «Аврора»
• Гверчіно. «Христос і самаритянка»

Портрети

Автопортрет Гверчіно з сестрою Лючією та улюбленим песиком. Приватна збірка, Рим.

В творчому доробку майстра небагато портретів. Дивує жива і безпосередня замальовка якогось торговця, зроблена швидко і вдало(тепер збірка в місті Вашингтон). Сміливістю і відсутністю ідеалізації віє й від автопортрета з сестрою та улюбленим песиком. Заклопотана жінка заглиблена в свої думки і навіть котик на руці і витівки брата не відволікають її. Центральне місце в картині відведено не сестрі, не йому улюбленому, а собаці. Гверчіно мав фізичну ваду. Але і це не зашкодило показати себе таким, яким він був. Серед портретів 17 століття цей один з найправдивіших.

Алегорії

• Алегорія живопису і скульптури, Рим, Національна галерея стародавнього мистецтва.
• Алегорія Перемоги, Фреска. Ченто, пінакотека міста.
• Алегорія Астрології, Остін, Техас, США.

Релігійні композиції

• Увінчання Христа терновим вінцем, Мюнхен. Стара Пінакотека.
• Пустельники Агостіно,Джованні, Паоло, 1638 р. Церква Сан Агостіно, Рим.
• Екстаз Св. Франциска, Дрезден.

Повернення блудного сина

Гверчіно хвилювала притча про повернення блудного сина. Він декілька разів звертався до цього сюжету і кожен раз трактував тему трохи інакше. То це тільки батько, що прощає повернувшогося після блукань сина, то перевдягання сина в розкішні шати. Всі композиції добре створені. Але мало психологічно навантажені, не зачіпають глядача занадтою побутовістю, зниженням щаблю переживань. Тема пробачення, тема батьківської любові, що так щиро висвітлена в картині Рембрандта,Гверчино не вдалася. У Рембрандта це шедевр світового рівня, винятковий твір всього 17 століття, у Гверчіно — чергова побутова сцена на біблійну тему. І це зниження змісту притчі не на користь художника.

Танкред і Ермінія. Пуссен і Гверчіно

Танкред і Ермінія. палаццо Доріа-Памфілі, Рим.

Гверчіно. І я теж жив в Аркадії, Рим.

Барокові впливи Караваджо і барокова стилістика присутні в картині «Танкред і Ермінія». За легендою, Ермінія віднайшла тіло пораненого коханого після бою і врятувала йому життя. Гверчіно подає момент знайденя пораненого і відчай Ермінії. За естетикою бароко Італії сильні почуття (відчай, запеклий бій, видіння святого тощо)мали ціну і пошану, були бажаною темою картин і театральних вистав. Театр і театральні ефекти взагали впливали на художників бароко. І чим менш талановитим був майстер, тим більше театральності і недоліків барокового методу використовувалось.

Гверчіно утримався на межі доброго смаку. Тому в картині красива композиція, святковий колорит, досить природні почуття пораненого Танкркеда і відчай його коханої. Але картина на цю ж тему у Пуссена і краща за композицією, і не гірша за колоритом, не гірша виявом почуття персонажів. Більш того, Пуссен вклав стільки таланту, майстерності і смаку в розкриття теми, що у Пуссена картина набула загально-філософського значення, значення формули кохання, кохання-мрії (Ермітаж, Петербург).Гверчіно до цих щаблів так і не дотягнув.

Всі недоліки Гверчіно, як художника, присутні і в картині «І я теж жив в Аркадії». Два пастухи з міфічної країни щастя Аркадії віднайшли могилу. Череп померлої людини і напис надгробку «І я теж жив в Аркадії» слугують нагадуванням і пастухам, і глядачам про скороминущість життя і необхідність творити добро. Бо смерть — поряд. І можна змарнувати життя і нічого не встигнути.

Брався за цю тему і Ніколя Пуссен. І зробив ще один шедевр (Лувр, Париж). У Гверчіно картина має лише легке філософське забарвлення. Йому не вдавались драматичні чи філософські сюжети. Картина нагадує натюрморт з черепом, до якого додали дві людські постаті. Але Гверчіно не малював чистих натюрмортів. Примітивну побудову картини не рятують ні майстерна реальність відтворення речей, ні добрий кольоровий лад.

Країни світу, де зберігають твори Гверчіно

• Австрія
• Англія
• Бразилія
• Іспанія
• Італія (Концерт (Гверчіно))
• Німеччина (Увінчання Христа терновим вінцем)
• Росія
• США (цариці Семираміді доповідають про повстання у Вавилоні)
• Угорщина
• Франція (Христос воскрешає померлого Лазаря (Гверчіно))
• Швеція (Пейзаж з місячним сяйвом (Гверчіно))

Див. також

• Мистецтво Італії
• Живопис бароко
• Пейзаж
• Караваджизм
• Болонська школа
• Леоні
• Оттавіано Леоні
• Римська художня школа

Примітки

1. Miller D. C. Dizionario Biografico degli Italiani — 1964. — Vol. 6.
   d:Track:Q1128537
2. https://collections.artsmia.org/people/2895/guercino-giovanni-francesco-barbieri
3. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/436603
4. Andromeda
5. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/il-guercino
6. Moeder met kind
7. https://www.bellasartes.gob.ar/
8. https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=1979
9. 'Sybilla Persica' — 1948.
10. https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0617_III

Посилання

Джерела

• Всеобщая история искусств, Т 4, М, 1963 (рос)
• Краткая художественная єнциклопедия. Искусство стран и народов мира. Т 2, М, 1965 (рос)
• Сто офортов 16-19 вв. из собрания Гос. Єрмитажа, Л-М,1964 (рос)
• Дрезденская картинная галерея. Старые мастера.10-е русское издание, Дрезден, 1979 (рос)