Вища ліга СРСР з футболу

Чемпіона́т СРСР з футбо́лу (рос. Чемпионат СССР по футболу) — щорічна першість серед футбольних команд Радянського Союзу. Перший регулярний чемпіонат провели у 1936 році (до того першість розігрували нерегулярно), останній — у 1991 році. Всього було розіграно 54 першості. Найбільше чемпіонських титулів здобуло «Динамо» (Київ) — 13.

Чемпіонат СРСР з футболу

Засновано	1936
Скасовано	1991
Регіон	СРСР
Конфедерація	УЄФА
Кількість команд	16
Рівень в ієрархії	1
Пониження в класі	Перша ліга
Внутрішній кубок	Кубок СРСР
Міжнародні турніри	Кубок чемпіонів Кубок володарів кубків Кубок УЄФА
Найбільше перемог	«Динамо» (Київ) (13)

У найвищому дивізіоні радянського футболу в різні роки грали команди з усіх союзних республік, окрім Киргизької і Туркменської РСР.

Календар і структура

Календар

Тоді як у більшості європейських чемпіонатів сезон проводять за системою «осінь-весна», радянська першість відмовилась від цієї ідеї. Кліматичні особливості північних районів Росії не дозволяли проведення футбольних поєдинків найвищого рівня у листопаді-грудні та березні, як практикують у Англії, Італії чи Іспанії.

Зазвичай чемпіонат СРСР починався у квітні та закінчувався у листопаді, тобто відбувався у межах одного календарного року. Чемпіонат проводили щороку, крім 1936 і 1976 років, коли було проведено по дві короткі першості — весняну та осінню. Також першість не проводили у роки німецької окупації Радянського Союзу (1941—1944) — у 1941 році чемпіонат почали, але не закінчили, а перша повоєнна першість відбулася у 1945 році.

Структура

Форма турніру змінювалася щокілька років, а кількість команд у найвищому дивізіоні коливався від 7 (у першому чемпіонаті, весна 1936) до 26-ти (1938). Чемпіонат розігрували переважно у 2 кола — кожна команда зустрічалася з іншою двічі: вдома і на виїзді. У 1938 році через велику кількість команд змагання провели у одне коло, а в 60-х роках провели експерименти з розділенням колективів на 2 підгрупи, найкращі команди яких потім виборювали звання чемпіона у фінальному турнірі.

1970 рік став часом остаточного формування структури вищої ліги (таку назву отримав клас «А»): у ній було 16 (або 18) команд — вони розігрували між собою круговий турнір у 2 кола (кожен з кожним зіграв домашній і виїзний матч). Дві найгірші команди у першу лігу. Натомість найкращі клуби першої ліги наступного сезону посідали місце тих команд, які вибули.

Історія

Нерегулярні першості 1922—1935 років

У перші роки після створення Радянського Союзу першість розігрували між собою збірні міст або союзних республік. До 1935 року проведено 7 таких турнірів. Календар і форма проведення змагань змінювалася кожного турніру.

В I чемпіонаті країни брали участь збірні команди 3 міст і 1 округу. Через відсутність футболістів Петрограду турнір виграла команда Москви. Наступні 3 чемпіонати провели у рамках найбільших спортивних змагань тих років: Всесоюзних свят фізкультури 1923 і 1924 та Всесоюзної спартакіади 1928. У 1923 році першими стали москвичі, в 1924 — Україна, котру представляли харків'яни. У змаганнях Всесоюзної спартакіади разом з радянськими командами брали участь 4 колективи закордонних робочих спортивних організацій (усього 21 команда). Це викликало підвищений інтерес до турніру з боку уболівальників. Окремі ігри відвідувало понад 40 000 глядачів — рекордна на ті часи цифра. Перемогла команда Москви.

У першості 1931 року переможцями стала збірна РРФСР, а у 1932 — збірна Москви. Останній чемпіонат для збірних команд міст відбувся у 1935 році. У ньому взяли участь команди 6 міст (Москва, Ленінград, Харків, Київ, Баку і Тифліс). Перемогу здобула команда Москви.

Крім всерадянських першостей популярними у 1920-х, 30-х рр. були чемпіонати окремих союзних республік та традиційні матчі між збірними міст. Тоді ж виникли і найстаріші футбольні клуби СРСР: московські «Динамо», ДПМВ (згодом ЦСКА), КОР (пізніший «Локомотив») (1923), «Пролетарська кузня» (згодом «Торпедо») (1924) і «Спартак» (1935); ленінградське і тбіліське «Динамо» (1925); київське «Динамо» (1927) і донецький «Стахановець» (потім «Шахтар») (1935).

«Стахановець», потім «Шахтар» (Донецьк). Фото 1937 року, коли клуб посів 3 місце у класі «Б» та вийшов до елітного дивізіону

Довоєнні чемпіонати 1936—1940

Чемпіонати з 1936 року вирішили проводити щорічно між командами спортивних клубів і відомств.

Перша гра чемпіонату СРСР відбулась 22 травня 1936 року в Ленінграді між «Динамо» (Ленінград) і «Локомотивом» (Москва). Рахунок відкрив на 5 хв. нападник гостей Віктор Лавров, але у підсумку «Локомотив» програв 3:1.

У довоєнний період лідерами радянського футболу були московські «Динамо» і «Спартак». На двох команди й виграли всі чемпіонати до початку радянсько-німецької війни. Динамівці тріумфували у чемпіонатах 1936 (весна), 1937 та 1940, а спартаківці — 1936 (осінь), 1938 і 1939. «Спартак» одним з перших на теренах Союзу випробував тактичну систему («дубль-ве»). Таке новаторське рішення дозволило «червоно-білим» два роки поспіль робити «дубль» — у 1938 і 1939 роках команда вигравала і чемпіонат і Кубок СРСР. Це досягнення так ніколи й не було повторено чи побито.

Повоєнні роки (1945—1951)

Перші роки по війні набрав силу армійський клуб ЦСКА (Москва) — той сильний колектив кінця 1940-х рр. прославився під прізвиськом «команда лейтенантів». ЦСКА перемагало у чемпіонаті СРСР три роки поспіль (1946—1948). Повторити це досягнення за всю історію радянських чемпіонатів зуміла лише одна команда — київське «Динамо» у 60-х роках. У лінії нападу армійців виділялись результативні нападники Григорій Федотов і Всеволод Бобров.

1952—1960

Радянська асоціація футболу нарешті вступила у ФІФА і збірна СРСР дебютувала на Олімпійських іграх (1952) та чемпіонатах світу (1958). Флагманами футболу стали московські «Спартак» і «Динамо». Обидві команди мали у своїх рядах майстрів найвищого класу, спартаківці: Ігоря Нетто і Микиту Симоняна, а динамівці — Лева Яшина — одного з найкращих воротарів у історії футболу.

1961—1970 — кінець московської гегемонії

У 1961 році чемпіоном вперше стає немосковський колектив — «Динамо» (Київ). У 1966-68 роках динамівці тричі поспіль вигравали першість СРСР, у чому велика заслуга наставника киян — Віктора Маслова, який впровадив у команді новітню (тактичну систему 4-4-2). Київський колектив мав у своїх рядах таких виконавців, як Андрій Біба, Анатолій Бишовець, Василь Турянчик, Йожеф Сабо та Євген Рудаков.

1970-ті

Протягом 1970-х років «Динамо» (Київ) тільки у двох чемпіонатах залишався без медалей. Почав кар'єру бомбардир Олег Блохін — майбутній найкращий голеадор чемпіонатів СРСР (211 голів) і гравець, який проведе рекордну кількість ігор у «вишці» — 432. Наставником киян призначено Валерія Лобановського.

Після 1977 року, коли майже половина ігор (44,6 %) завершилось унічию, Федерація футболу СРСР пішла на радикальний крок — ввела т. зв. «ліміт нічиїх». Тобто команди не мали права звести унічию більше ігор, ніж було передбачено обмеженням (спочатку 8 ігор, потім — 10). Врешті-решт цей штучний ліміт відмінили у 1988 році.

1980-ті і 1990-ті

Найпринциповішим протистоянням першості стали ігри «Спартак» (Москва)—«Динамо» (Київ). Ці два клуби мали найбільше представників у збірній СРСР, яку тренував Валерій Лобановський. До еліти радянського футболу увійшло українське «Дніпро» (Дніпропетровськ) — чемпіон країни у 1983 і 1988 роках.

Першим радянським легіонером у закордонних чемпіонатах став восени 1980 року Анатолій Зінченко. Масовий від'їзд футболістів за кордони СРСР почався у 1988—1989 роках — після початку «перебудови», яка зачепила і спорт.

У 1991 році у зв'язку з розпадом СРСР завершився останній, 54-й чемпіонат Радянського Союзу з футболу. Його виграв ЦСКА (Москва).

Велика турнірна таблиця

Показано статистику команд, які грали у вищій лізі чемпіонату СРСР. Всі 54 турніри провели лише два клуби: «Динамо» (Москва) і «Динамо» (Київ). За перемогу нараховано 2 очки, за нічию — одне.

Медалі				№	Команда	Т	І	В	Н	П	М'ячів	Очок	%
12	12	9		1.	«Спартак» (Москва)	53	1453	722	385	346	2483 — 1467	1829	62,9
11	11	5		2.	«Динамо» (Москва)	54	1487	707	405	375	2438 — 1461	1819	61,2
13	11	3		3.	«Динамо» (Київ)	54	1483	681	456	346	2306 — 1566	1818	61,3
2	5	13		4.	«Динамо» (Тбілісі)	51	1424	621	406	397	2176 — 1677	1648	57,9
3	3	6		5.	«Торпедо» (Москва)	51	1455	601	433	421	2059 — 1656	1635	56,2
7	4	6		6.	ЦСКА (Москва)	48	1328	586	364	378	2034 — 1454	1536	57,8
1		1		7.	«Зеніт» (Ленінград)	49	1402	464	411	527	1725 — 1914	1339	47,8
	2	2		8.	«Шахтар» (Донецьк)	44	1288	434	379	475	1522 — 1641	1247	48,4
1		3		9.	«Динамо» (Мінськ)	39	1145	372	340	433	1257 — 1421	1084	47,3
1	2			10.	«Арарат» (Єреван)	33	1026	352	280	394	1150 — 1306	984	48,0
	1			11.	«Локомотив» (Москва)	39	1001	303	289	409	1218 — 1431	895	44,7
		1		12.	«Нефтчі» (Баку)	27	884	253	270	361	907 — 1141	776	43,9
		1		13.	«Чорноморець»	24	738	244	217	277	777 — 884	705	47,8
				14.	«Кайрат» (Алма-Ата)	24	780	226	234	320	742 — 983	686	44,0
				15.	«Пахтакор» (Ташкент)	22	722	212	211	299	805 — 1035	635	44,0
	1			16.	СКА (Ростов-на-Дону)	21	680	218	194	268	843 — 911	630	46,3
2	2	2		17.	«Дніпро»	19	554	227	154	173	729 — 634	608	54,9
				18.	«Крила Рад» (Куйбишев)	26	715	185	209	321	675 — 996	579	40,5
				19.	«Металіст» (Харків)	14	438	133	124	181	413 — 530	390
1				20.	«Зоря» (Ворошиловград)	14	412	125	135	152	416 — 469	385	46,7
				21.	«Динамо» (Ленінград)	17	397	135	102	160	589 — 649	372	46,9
				22.	«Торпедо» (Кутаїсі)	13	439	104	129	206	395 — 655	337	38,4
		1		23.	«Жальгіріс» (Вільнюс)	11	330	107	93	130	349 — 463	705	46,5
				24.	«Ротор» (Волгоград)	11	293	91	66	136	352 — 488	248	42,3
				25.	«Ністру» (Кишинів)	11	312	69	84	159	312 — 534	635	35,6
				26.	«Карпати» (Львів)	9	244	68	85	91	250 — 301	221	45,3
				27.	«Даугава» (Рига)	7	203	51	48	104	198 — 311	150	37,0
				28.	ВПС (Москва)	6	161	58	32	71	235 — 270	148	46,0
				29.	«Крила Рад» (Москва)	6	143	32	39	72	525 — 706	103	36,0
		1		30.	«Металург» (Москва)	4	91	40	17	34	173 — 170	97	53,3
				31.	«Локомотив» (Харків)	4	114	34	23	57	112 — 176	91	42,5
				32.	«Кубань» (Краснодар)	3	102	29	26	47	111 — 145	84	41,2
				33.	«Адміралтієць» (Ленінград)	3	84	26	17	41	122 — 149	69	41.1
				34.	«Памір» (Душанбе)	3	84	21	27	36	74 — 104	69	41.1
				35.	«Електрик» (Ленінград)	5	80	22	18	40	112 — 163	62	38.8
				36.	«Факел» (Воронеж)	2	66	20	17	29	63 — 83	57	43.2
				37.	«Трудові резерви» (Ленінград)	3	68	16	23	29	82 — 113	55	40.4
				38.	«Волга» (Горький)	3	85	14	27	44	58 — 143	55	32.3
				39.	«Спартак» (Тбілісі)	2	64	21	11	32	82 — 109	53	41.4
				40.	«Спартак» (Владикавказ)	2	62	16	16	30	64 — 89	48	38.7
				41.	«Динамо» (Одеса)	2	51	16	13	22	64 — 102	45	44.1
				42.	СКА (Одеса)	2	68	4	19	45	38 — 121	27	19.9
				43.	«Металург» (Запоріжжя)	1	30	9	7	14	27 — 38	25	41.7
				44.	ВМС (Москва)	1	28	7	9	12	30 — 50	23	41.1
				45.	«Таврія» (Сімферополь)	1	34	8	7	19	27 — 54	23	33.8
				46.	«Сільмаш» (Харків)	1	25	8	6	11	34 — 45	22	44.0
				47.	«Уралмаш» (Свердловськ)	1	34	7	8	19	19 — 39	22	32.4
				48.	«Сталінець» (Москва)	1	25	8	5	12	36 — 44	21	42.0
				49.	«Локомотив» (Київ)	1	25	8	5	12	43 — 64	21	42.0
				50.	«Шинник» (Ярославль)	1	32	6	9	17	20 — 48	21	32.8
				51.	«Динамо» (Ростов-на-Дону)	1	25	7	6	12	39 — 43	20	40.0
				52.	«Темп» (Баку)	1	25	6	8	11	33 — 40	20	40.0
				53.	«Спартак» (Ленінград)	1	25	6	8	11	30 — 39	20	40.0
				54.	«Калев» (Таллінн)	2	58	3	14	41	46 — 146	20	17.2
				55.	«Динамо» (Кіровабад)	1	38	5	9	24	25 — 59	19	25.0
				56.	«Гурія» (Ланчхуті)	1	30	5	8	17	18 — 38	18	30.0
				57.	«Спартак» (Харків)	1	25	5	7	13	43 — 63	17	34.0
				58.	«Більшовик» (Ленінград)	1	25	7	3	15	35 — 57	17	34,0
				59.	ОБО (Свердловськ)	1	22	6	4	12	31 — 45	16	36.4
				60.	«Харчовик» (Москва)	1	25	5	6	14	25 — 53	16	32,0
				61.	«Локомотив» (Тбілісі)	1	25	5	5	15	44 — 62	15	30,0
				62.	Команда міста Калініна	1	13	5	4	4	19 — 19	14	53.9
				63.	«Буревісник» (Москва)	1	25	4	4	17	28 — 87	12	24,0

Особисті досягнення

Тренери-чемпіони

Таблиця всіх головних тренерів, які ставали чемпіонами СРСР з футболу та клуби, з якими вони здобували медалі різного ґатунку.

Місце	Тренер	Медалі			Команди, з якими здобуто медалі
		зол	сріб	брон
1.	Валерій Лобановський	8	4	2	«Динамо» (Київ)
2.	Михайло Якушин	6	6	1	«Динамо» (Москва)
3.	Борис Аркадьєв	6	2	2	ЦБЧА (Москва), «Динамо» (Москва)
4.	Віктор Маслов	4	4		«Динамо» (Київ), «Торпедо» (Москва)
5.	Микита Симонян	3	2	2	«Спартак» (Москва), «Арарат» (Єреван)
6.	Костянтин Бєсков	2	7	2	«Спартак» (Москва), «Динамо» (Москва)
7.	Олександр Севідов	2	2	2	«Динамо» (Москва), «Динамо» (Київ), «Динамо» (Мінськ)
8-9.	Костянтин Квашнін	2	2	1	«Динамо» (Москва), «Спартак» (Москва)
8-9.	^[en]	2	2	1	«Спартак» (Москва)
10-11.	Василь Соколов	2	1		«Спартак» (Москва)
10-11.	Павло Садирін	2	1		ЦСКА (Москва), «Зеніт» (Ленінград)
12.	Євген Кучеревський	1	2		«Дніпро» (Дніпропетровськ)
13.	Нодар Ахалкаці	1	1	3	«Динамо» (Тбілісі)
14.	В'ячеслав Соловйов	1	1	1	«Динамо» (Київ), «Динамо» (Тбілісі)
15-17.	Олег Романцев	1	1		«Спартак» (Москва)
15-17.	^[en]	1	1		«Динамо» (Москва)
15-17.	Едуард Малофеєв	1	1		«Динамо» (Мінськ), «Динамо» (Москва)
18.	Валентин Іванов	1		4	«Торпедо» (Москва)
19.	Гаврило Качалін	1		3	«Динамо» (Тбілісі), «Динамо» (Москва)
20-21.	Володимир Ємець	1		2	«Дніпро» (Дніпропетровськ)
20-21.	Валентин Ніколаєв	1		2	ЦСКА (Москва)
22-27.	Анатолій Пузач	1			«Динамо» (Київ)
22-27.	Петро Попов	1			«Спартак» (Москва)
22-27.	Герман Зонін	1			«Зоря» (Ворошиловград)
22-27.	Олександр Пономарьов	1			«Динамо» (Москва)
22-27.	Віктор Мар'єнко	1			«Торпедо» (Москва)
22-27.	Михайло Козлов	1			«Спартак» (Москва)

Зауваження: У осіній першості 1936 «Спартаком» (Москва) керувала тренерська рада. У таблиці цей чемпіонський титул записано на Михайла Козлова. У 1990 році Валерій Лобановський керував «Динамо» (Київ) протягом першої половини першості, потім старшим тренером став Анатолій Пузач. Чемпіонський титул враховано обидвом спеціалістам.

Футболісти-чемпіони

Таблиця найтитулованіших гравців (понад 5 золотих медалей), які ставали чемпіонами СРСР з футболу.

Місце	Футболіст	Чемпіонств	Команди, з якими здобуто титул і роки
1.	Олег Блохін	8	«Динамо» (Київ): 1971, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986
2-4.	Володимир Веремеєв	7	«Динамо» (Київ): 1968, 1971, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981
2-4.	Володимир Мунтян	7	«Динамо» (Київ): 1966, 1967, 1968, 1971, 1974, 1975, 1977
2-4.	Євген Рудаков	7	«Динамо» (Київ): 1966, 1967, 1968, 1971, 1974, 1975, 1977
5-7.	Володимир Безсонов	6	«Динамо» (Київ): 1977, 1980, 1981, 1985, 1986, 1990
5-7.	Володимир Дьомін	6	«Спартак» (Москва): 1939; ЦСКА (Москва): 1946, 1947, 1948, 1950, 1951
5-7.	Віктор Колотов	6	«Динамо» (Київ): 1971, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981

300 матчів

Список гравців, які провели 300 і більше матчів у вищій лізі.

М Гравець Ігри 1. Олег Блохін — 432 2. Віктор Шустиков — 427 3. Галімзян Хусаїнов — 410 4. Микола Осянін — 402 5. — 400 6. Михайло Соколовський  — 400 7. Сергій Бондаренко — 392 8. Володимир Федотов — 382 9. Леонід Буряк — 377 10. Слава Метревелі — 375 11. Олександр Бубнов — 375 12. Володимир Сахаров — 372 13. Володимир Плоскіна — 371 14. Едуард Маркаров — 370 15. Анатолій Давидов — 370 16. Ігор Нетто — 367 17. Федір Черенков — 366 18. Ашот Хачатрян — 366 19. Віктор Кузнецов — 355 20. Анатолій Дем'яненко — 353 21. Геннадій Логофет — 349 22. — 346 23. — 342 24. Автанділ Гогоберідзе — 341 25. Берадор Абдураїмов — 340 26. Олександр Полукаров — 339 27. — 336 28. Володимир Голубєв — 336 29. Рінат Дасаєв — 335 30. Сергій Сальников — 333 31. Павло Садирін — 333 32. Віктор Ворошилов — 330 33. Олександр Ткаченко — 328

М Гравець Ігри 34. — 327 35. Лев Яшин — 326 36. Сергій Пригода — 325 37. Манучар Мачаїдзе — 324 38. Олександр Чивадзе — 324 39. Дмитро Багрич — 322 40. — 320 41. Валерій Маслов — 319 42. Юрій Гаврилов — 318 43. Йожеф Сабо — 317 44. Василь Іщак — 316 45. Володимир Маслаченко  — 315 46. Гіві Нодія — 314 47. Бабкен Мелікян — 313 48. Анатолій Куксов — 312 49. — 312 50. — 312 51. Сергій Крамаренко — 312 52. Володимир Веремєєв — 319 53. Василь Турянчик — 308 54. Михайло Гершкович — 308 55. Олександр Журавльов — 304 56. — 304 57. Володимир Гуцаєв — 303 58. Анатолій Коньков — 303 59. Анатолій Крутиков — 303 60. Володимир Мунтян — 302 61. Реваз Дзодзуашвілі — 301 62. Шота Яманідзе — 300 63. Олександр Мінаєв — 300 64. Андрій Якубик — 300 65. Отарі Габелія — 300

Сто бомбардирів

Докладніше: Найкращі бомбардири чемпіонату СРСР з футболу

Список ста найрезультативніших гравців елітного дивізіону радянського футболу.

М Гравець Голи 1. Олег Блохін — 211 2. Олександр Пономарьов  — 152 3. Микита Симонян — 144 4. Сергій Соловйов — 143 5. Григорій Федотов — 132 6. Едуард Маркаров — 129 7. Автанділ Гогоберідзе — 128 8. Валентин Іванов — 125 9. Олег Протасов — 125 10. Рамаз Шенгелія — 120 11. Олег Копаєв — 119 12. Сергій Родіонов — 119 13. Заур Калоєв — 117 14. Галімзян Хусаїнов — 115 15. Борис Пайчадзе — 106 16. Костянтин Бєсков — 106 17. Віктор Ворошилов — 106 18. Андрій Якубик — 105 19. Геннадій Красницький — 102 20. Борис Казаков — 101 21. Сергій Сальников — 101 22. Едуард Малофєєв — 100 23. Едуард Стрєльцов — 100 24. Всеволод Бобров — 97 25. Берадор Абдураїмов — 96 26. Гіві Нодія — 93 27. Хорен Оганесян — 93 28. Георгій Кондратьєв — 93 29. Володимир Федотов — 92 30. Микола Дементьєв — 91 31. Геннадій Гусаров — 91 32. Юрій Гаврилов — 91 33. Олексій Гринін — 89 34. Валерій Газзаєв — 89 35. Федір Черенков — 89 36. Михайло Мустигін — 88 37. Віктор Каневський — 88 38. Михайло Соколовський — 87 39. Володимир Дьомін — 86 40. Василь Карцев — 86 41. Анатолій Ільїн — 84 42. Слава Метревелі — 84 43. Віталій Старухін — 84 44. Валентин Ніколаєв — 83 45. Сергій Андрєєв — 82 46. Віктор Соколов — 81 47. Анатолій Банішевський — 81 48. Юрій Чесноков — 80 49. Сергій Коршунов — 78 50. — 78

М Гравець Голи 51. Володимир Казачонок — 78 52. Давид Кіпіані — 78 53. — 76 54. — 73 55. — 72 56. Юрій Фалін — 72 57. Володимир Козлов — 72 58.   — 72 59. Валерій Лобановський — 71 60. Микола Осянін — 71 61. — 71 62. Геннадій Матвєєв — 70 63. Віктор Серебряніков — 70 64. Олег Базилевич — 69 65. Андрій Біба — 69 66. Валерій Петраков — 69 67. Євстахій Пехлеваніді — 69 68. — 69 69. Василь Трофімов — 68 70. Ігор Численко — 68 71. Гайоз Джеджелава — 67 72. Валентин Бубукін — 67 73. Володимир Баркая — 67 74. — 67 75. Павло Віньковатов — 66 76. Шота Яманідзе — 66 77. Ігор Пономарьов — 66 78. Віктор Грачов — 66 79. Ігор Бєланов — 65 80. — 64 81. Андрій Зазроєв — 64 82. — 64 83. Михайло Коман — 63 84. Олексій Парамонов — 63 85. Володимир Ільїн — 63 86. — 63 87. Леонід Буряк — 63 88. Володимир Савдунін — 62 89. Олександр Гулевський — 62 90. Віталій Хмельницький — 62 91. Віктор Колотов — 62 92. Сергій Квочкін — 61 93. Олександр Тарханов — 61 94. Аркадій Андріасян — 61 95. Георгій Жарков — 60 96. Юрій Тарасов — 60 97. Казбек Туаєв — 59 98. Вадим Євтушенко — 59 99. — 58 100. Михайло Гершкович — 58

Сто українських бомбардирів

Список найвлучніших футболістів українських команд в іграх елітної ліги радянського футболу.

М Гравець Голи 1. Олег Блохін — 211 2. Олег Протасов — 125 3. Віктор Каневський — 88 4. Михайло Соколовський  — 87 5. Віталій Старухін — 84 6. Валерій Лобановський — 71 7. Віктор Серебряніков — 70 8. Олег Базилевич — 69 9. Андрій Біба — 69 10. Павло Віньковатов — 66 11. Ігор Бєланов — 65 12. Віктор Грачов — 65 13. Михайло Коман — 63 14. Леонід Буряк — 63 15. Віталій Хмельницький — 62 16. Віктор Колотов — 62 17. Юрій Тарасов — 61 18. Вадим Євтушенко — 59 19. Володимир Мунтян — 57 20. Геннадій Литовченко — 56 21. Володимир Онищенко — 55 22. Ігор Петров — 52 23. Анатолій Бишовець — 49 24. Анатолій Пузач — 49 25. Володимир Лютий — 49 26. Йожеф Сабо — 48 27. Олег Таран — 45 28. Володимир Плоскина — 45 29. Валерій Поркуян — 43 30. Олександр Заваров — 43 31. Юрій Ананченко — 42 32. Володимир Данилюк — 42 33. Анатолій Куксов — 42 34. Микола Федоренко — 41 35. Віктор Кузнецов — 40 36. Олександр Погорєлов — 40 37. Олексій Михайличенко — 39 38. Григорій Балаба — 38 39. Іштван Секеч — 38 40. Павло Комаров — 36 41. Федір Дашков — 36 42. Юрій Єлісєєв — 36 43. Євген Шахов — 36 44. Едвард Козинкевич — 35 45. Анатолій Пилипчук — 35 46. Станіслав Євсєєнко — 35 47. Віктор Фомін — 34 48. Віталій Шевченко — 34 49. Володимир Устимчик — 34 50. В'ячеслав Семенов — 33 51. Володимир Веремєєв — 33

М Гравець Голи 52. Роман Хижак — 32 53. Віктор Хлус — 31 54. Віктор Шиловський — 31 55. Макар Гончаренко — 30 56. Сергій Ященко — 30 57. Петро Лайко — 29 58. Анатолій Родін — 29 59. Іван Федосов — 29 60. Анатолій Дем'яненко — 29 61. Микола Кудрицький — 29 62. Андрій Зазроєв — 28 63. Микола Корольов — 28 64. Георгій Борзенко — 27 65. Василь Москаленко — 27 66. Валентин Сапронов — 27 67. Юрій Горячев — 27 68. Володимир Безсонов — 27 69. Едуард Сон — 27 70. Олександр Щербаков — 27 71. Віталій Савельєв — 26 72. Петро Пономаренко — 26 73. Володимир Фінк — 26 74. Олександр Малишенко — 26 75. Іван Шарій — 25 76. Сергій Чижов — 25 77. Сергій Кравченко — 25 78. Олександр Васін — 24 79. Валерій Яремченко — 24 80. Дезидерій Товт — 24 81. Лев Броварський — 24 82. Василь Рац — 24 83. Юрій Захаров — 23 84. Олексій Христян — 23 85. Юрій Войнов — 22 86. Віктор Романюк — 22 87. Іван Бобошко — 22 88. Станіслав Костюк — 22 89. Георгій Граматикопуло — 22 90. Сергій Морозов — 22 91. Віктор Колесников — 22 92. Геннадій Лихачов — 21 93. Володимир Трошкін — 21 94. Анатолій Коньков — 21 95. Володимир Роговський — 21 96. Олег Саленко — 21 97. Володимир Макаров — 20 98. Георгій Пономарьов — 20 99. Олександр Пономарьов  — 20 100. Юрій Резник — 20 101.  Юрій Бондаренко — 20

Див. також

• Футболіст року в СРСР
• Голкіпер року в СРСР
• Список найкращих футбольних суддів СРСР
• Українські рекордсмени чемпіонатів СРСР з футболу
• Українські футбольні клуби — переможці офіційних турнірів

Примітки

1. Анатолий Алексеевич Зинченко — первый советский легионер (peoples.ru)
2. Пирогов Б. А. Футбол. — Москва: «Советский спорт», 1995. — 512 с., ил. — (История отечественного спорта).
3. . «Історія та статистика українського футболу». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 січня 2016.

Джерела

• Санин А. Футбол 1965. Справочник-календарь. — Москва, 1965. — 80 с.
• Соскин А. Всё о футболе. Страны. Клуби. Турниры. Футболисты. Тренеры. Судьи. — Москва, «Физкультура и спорт», 1972.
• Романенко А. М. Футбол-89. Довідник-календар. — Київ: Здоров'я, 1989. — 128 с.
• «Великие клубы» № 3 (26), березень 2007 р.
• Газета «Український футбол» за 30 листопада 2012 року, № 128-129

Вебресурси

• Клюб любителів історії і статистики футболу (КЛІСФ)(рос.)
• Підсумкова таблиця чемпіонату СРСР всіх часів (англ.)
• Список чемпіонів на rsssf (англ.)