Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Бі́рча (пол. Bircza) — місто (у 1934-2023 село) в середньому Бескиді, Перемишльського повіту в Підкарпатському воєводстві на південному сході Польщі. Центр гміни Бірча. Населення — 1045 осіб (2011). Стара назва — Борча, Борця (пол. Borcza). Родинне гніздо дому Борецьких.
Місто 
Координати 49°41′31″ пн. ш. 22°28′45″ сх. д. / 49.69222000002777406° пн. ш. 22.47944000002777898° сх. д.Координати: 49°41′31″ пн. ш. 22°28′45″ сх. д. / 49.69222000002777406° пн. ш. 22.47944000002777898° сх. д.
 Бірча у Вікісховищі |
Місцевість складалася з кількох частин: Місто, Оболонь, Жень, Вигін, Кам'яна Гірка, Двір, Торговиця, Млинище (пол. Miasto, Błonie, Żeń, Wygon, Kamienna Górka, Dwór, Targowica, Mielnicze). Через місцевість протікає невеличка річка Ступниця, притока Сяну.
Географія
Село розташоване на відстані 24 кілометри на південний захід від центру повіту міста Перемишля і 51 кілометр на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшева.
Історія
В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.
Перша згадка з 1188 року. Родове гніздо і отчина руського шляхетного роду Борецьких.
Після захоплення цих земель Польщею Бірча в 1340–1772 роках входила до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського.
У 1422 році зафіксовано існування в Бірчі православного монастиря святого Онуфрія. В 1464 році король надав місту маґдебурзьке право.
Тут у 1560 році народився Іов Борецький.
В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі Бірча відійшла до імперії Габсбургів. У травні 1848 року в Бірчі утворено деканальну Руську Раду, котра підлягала Головній Руській Раді й діяла до 1851 року.
За даними Географічного словника Королівства Польського та інших слов'янських земель, виданого в Варшаві в 1880–1914 роках (том 1 дозволено цензурою царської Росії 28 листопада 1879 року), на той момент Бірча належала до Добромильського повіту (повітову владу перенесено в Добромиль в липні 1876 року власне з Бірчі), мала дві парафії (римо-католицьку та греко-католицьку) та тривіальну школу. Римо-католицькій парафії, яка налічувала 2579 вірних, належав дерев'яний костел, збудований в 1743 році. Одночасно в місті знаходився бірчанський деканат греко-католицької церкви, який належав до Перемишльської дієцезії. Деканат об'єднував 19 парафій (серед них в селах Березка, Липа, Павлокома, Явірник-Руський) з загальною кількістю 22 тисячі 428 вірних, серед яких парафія саме Бірчі з філіями становила 2067 осіб. В загальному Бірчанське староство налічувало 91 гміну, 96 населених пунктів та 52 тисячі 322 мешканці.
Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої Бірча опинилася по польському боці розмежування, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року. Від 1922 до 1944 року парохом УГКЦ в Бірчі був Іван Лебедович. Бірча втратила міські права 1934 року — стало селом і центром ґміни Бірча Добромильського повіту Львівського воєводства. На 1.01.1939 в селі було 2290 жителів, з них 370 українців, 740 поляків, 30 польських колоністів міжвоєнного періоду і 1150 євреїв.
У 1939–1941 та 1944–1945 рр. містечко, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, належало до СРСР і було районним центром Бірчанського району Дрогобицької області (обласний центр — місто Дрогобич).
31 липня 1944 року місцевість було окуповано Червоною Армією. 13 серпня 1944 розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком — підполковник Карличев).
У березні 1945 року згідно з радянсько-польським договорами Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемиського району (з містом Перемишль) зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі, про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.,
Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, у якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.», виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.
У 1945–1946 році під Бірчею відбувалися бої між УПА та польськими комуністичними силами безпеки.
Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.
Бірча зберегла містечкову забудову, у містечку є палац Гумницьких із гарним парком.
З 1 січня 2024 поновлено статус міста.
Церква Богородиці
У 1924 році за проектом Євгена Нагірного було розпочато будівництво греко-католицької церкви. Цю рідкісну за своєю архітектурою хрещату необарокову церкву із циліндричною навою (ротонда) було висаджено в повітря у 1964 році.
В Бірчі існувало дві українські церкви. Одна - старша, побудована у 1728 році. Після виселення корінного населення була знищена першою у 1948 році. 21 вересня 1921 року було освячено фундаменти нового храму, за проектом львівського архітектора Євгена Нагірного, посвячення проводив перемиський єпископ Йосафат Коциловський. До мурування стін приступили у 1924 році. Це була монументальна одно-купольна, центрична у плані, мурована будівля, архітектура якої відобразила унікальний синтез традицій Прикарпатського народного зодчества та візантійської столично-репрезентативної архітектури. Кошти на будівництво збирали із багатьох навколишніх парафій. Станом на 1939 рік було зібрано коло 150 000 злотих. Висота храму становила 36 метрів, а ширина 32 м. Після виселення українців, споруда була збезчещена і, згодом, перетворена на склад. У 1969 році польські сапери заклали вибухівку та підірвали храм. Залишки споруди знаходились на церквищі до кінця 1970-х років. Після вивезення руїн, на місці храму влаштоване торговище.
Населення
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
| Загалом | Допрацездатний вік | Працездатний вік | Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 518 | 92 | 380 | 46 |
| Жінки | 527 | 100 | 315 | 112 |
| Разом | 1045 | 192 | 695 | 158 |
- 1589 — 49 будинків, 245 мешканців
- 1785 — 500 мешканців, з них 140 греко-католиків, 200 римо-католиків та 160 юдеїв
- 1840 — 272 греко-католики (нема даних про вірних інших конфесій)
- 1859 — 239 греко-католиків
- 1879 — 339 греко-католиків
- 1890 — 291 греко-католик, 715 римо-католиків, 989 юдеїв
- 1921 — 247 будинків, 1929 мешканців, з них 297 греко-католиків, 590 римо-католиків, 1038 євреїв
- 1926 — 421 греко-католик
- 1929 — 1929 мешканців
- 1939 — 2290 мешканців, з них 370 греко-католиків, 770 римо-католиків, 1150 юдеїв
- 1944 — 1060 мешканців, з них 800 поляків та 260 українців
- 1997 — 1127 мешканців
- 2006 — 1075 мешканців
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бірча
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish) . 1 червня 2008. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 30 жовтня 2012.
- Документ Казимира Ягеллончика (пол. Kazimierza Jagiellończyka), що підтверджував надання Федорові Шептицькому (пол. Fedorowi Szeptyckiemu) села Канофости (пол. Kanofosty), від 12 квітня 1469 року
- . Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 11 липня 2012.
- [недоступне посилання з травня 2019 Іван Лебедович, газета «Наше слово»]
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 18.
- 10 січня 1940 року Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 15 липня 2012.
- . Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 29 жовтня 2012.
- . Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
- . Архів оригіналу за 4 лютого 2014. Процитовано 10 вересня 2012.
- . Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 10 вересня 2012.
- . Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 10 вересня 2012.
- . Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 10 вересня 2012.
- . Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 вересня 2012.
- * Акція «Вісла»: Список виселених сіл та містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ [ 30 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Слободян В. М. Класицистичні церкви-ротонди в Галичині першої половини XIX століття // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — № 13, 2003. — С. 78. — ISBN 966-95066-4-10.
- (pl-PL) . 12 червня 2020. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела
- Бірча в Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom I, Warszawa : nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880–1914 [ 15 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- Сторінка села Бірча на вебсайті гміни Бірча [ 3 травня 2012 у Wayback Machine.]
Посилання
- Bircza Online — Генеалогічний портал [ 12 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
- Бірча [ 18 вересня 2011 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bi rcha pol Bircza misto u 1934 2023 selo v serednomu Beskidi Peremishlskogo povitu v Pidkarpatskomu voyevodstvi na pivdennomu shodi Polshi Centr gmini Bircha Naselennya 1045 osib 2011 Stara nazva Borcha Borcya pol Borcza Rodinne gnizdo domu Boreckih Misto Bircha pol Bircza Gerb Koordinati 49 41 31 pn sh 22 28 45 sh d 49 69222000002777406 pn sh 22 47944000002777898 sh d 49 69222000002777406 22 47944000002777898 Koordinati 49 41 31 pn sh 22 28 45 sh d 49 69222000002777406 pn sh 22 47944000002777898 sh d 49 69222000002777406 22 47944000002777898 Krayina PolshaPolshaVoyevodstvo Pidkarpatske voyevodstvoPovit Peremishlskij povitGmina BirchaPersha zgadka 1188Visota centru 262 mNaselennya 1045 osib 2011 Chasovij poyas UTC 1 vlitku UTC 2Telefonnij kod 48 16Poshtovij indeks 37 740Avtomobilnij kod RPRSIMC 0598990GeoNames 775908OSM r6854763 ROficijnij sajt bircza pl BirchaBircha Polsha BirchaBircha Pidkarpatske voyevodstvo Bircha u Vikishovishi Ukrayinskij greko katolickij sobor Prechistoyi Bogorodici znishenij polskoyu vladoyu u 1964 roci Miscevist skladalasya z kilkoh chastin Misto Obolon Zhen Vigin Kam yana Girka Dvir Torgovicya Mlinishe pol Miasto Blonie Zen Wygon Kamienna Gorka Dwor Targowica Mielnicze Cherez miscevist protikaye nevelichka richka Stupnicya pritoka Syanu GeografiyaSelo roztashovane na vidstani 24 kilometri na pivdennij zahid vid centru povitu mista Peremishlya i 51 kilometr na pivdennij shid vid stolici voyevodstva mista Ryasheva IstoriyaV XI XIII stolittyah na cih zemlyah isnuvalo Peremishlske ruske knyazivstvo zi stoliceyu v Peremishli yake vhodilo do skladu Galickogo knyazivstva a piznishe Galicko Volinskogo knyazivstva Persha zgadka z 1188 roku Rodove gnizdo i otchina ruskogo shlyahetnogo rodu Boreckih Pislya zahoplennya cih zemel Polsheyu Bircha v 1340 1772 rokah vhodila do skladu Syanockoyi zemli Ruskogo voyevodstva Korolivstva Polskogo U 1422 roci zafiksovano isnuvannya v Birchi pravoslavnogo monastirya svyatogo Onufriya V 1464 roci korol nadav mistu magdeburzke pravo Tut u 1560 roci narodivsya Iov Boreckij V 1772 roci vnaslidok pershogo podilu Polshi Bircha vidijshla do imperiyi Gabsburgiv U travni 1848 roku v Birchi utvoreno dekanalnu Rusku Radu kotra pidlyagala Golovnij Ruskij Radi j diyala do 1851 roku Za danimi Geografichnogo slovnika Korolivstva Polskogo ta inshih slov yanskih zemel vidanogo v Varshavi v 1880 1914 rokah tom 1 dozvoleno cenzuroyu carskoyi Rosiyi 28 listopada 1879 roku na toj moment Bircha nalezhala do Dobromilskogo povitu povitovu vladu pereneseno v Dobromil v lipni 1876 roku vlasne z Birchi mala dvi parafiyi rimo katolicku ta greko katolicku ta trivialnu shkolu Rimo katolickij parafiyi yaka nalichuvala 2579 virnih nalezhav derev yanij kostel zbudovanij v 1743 roci Odnochasno v misti znahodivsya birchanskij dekanat greko katolickoyi cerkvi yakij nalezhav do Peremishlskoyi diyeceziyi Dekanat ob yednuvav 19 parafij sered nih v selah Berezka Lipa Pavlokoma Yavirnik Ruskij z zagalnoyu kilkistyu 22 tisyachi 428 virnih sered yakih parafiya same Birchi z filiyami stanovila 2067 osib V zagalnomu Birchanske starostvo nalichuvalo 91 gminu 96 naselenih punktiv ta 52 tisyachi 322 meshkanci Pislya rozpadu Avstro Ugorshini i utvorennya Drugoyi Rechi Pospolitoyi Bircha opinilasya po polskomu boci rozmezhuvannya sho bulo zakripleno v Rizkomu mirnomu dogovori 1921 roku Vid 1922 do 1944 roku parohom UGKC v Birchi buv Ivan Lebedovich Bircha vtratila miski prava 1934 roku stalo selom i centrom gmini Bircha Dobromilskogo povitu Lvivskogo voyevodstva Na 1 01 1939 v seli bulo 2290 zhiteliv z nih 370 ukrayinciv 740 polyakiv 30 polskih kolonistiv mizhvoyennogo periodu i 1150 yevreyiv U 1939 1941 ta 1944 1945 rr mistechko sho znahoditsya na pravomu shidnomu berezi Syanu nalezhalo do SRSR i bulo rajonnim centrom Birchanskogo rajonu Drogobickoyi oblasti oblasnij centr misto Drogobich 31 lipnya 1944 roku miscevist bulo okupovano Chervonoyu Armiyeyu 13 serpnya 1944 rozpochato mobilizaciyu ukrayinskogo naselennya Drogobickoyi oblasti do Chervonoyi Armiyi oblvoyenkom pidpolkovnik Karlichev U berezni 1945 roku zgidno z radyansko polskim dogovorami Birchanskij rajon z rajonnim centrom Bircha Liskivskij rajon z rajonnim centrom Lisko ta zahidna chastina Peremiskogo rajonu z mistom Peremishl zi skladu Drogobickoyi oblasti peredano Polshi Moskva pidpisala j 16 serpnya 1945 roku opublikuvala oficijno dogovir z Polsheyu pro vstanovlennya liniyi Kerzona ukrayinsko polskim kordonom ta nezvazhayuchi na bazhannya ukrayinciv zalishitis na ridnij zemli pro peredbachene dobrovilne viselennya priblizno odnogo miljona ukrayinciv z Zakerzonnya tobto Pidlyashshya Holmshini Nadsyannya i Lemkivshini Rozpochalosya viselennya ukrayinciv z ridnoyi zemli Provodyachi deportaciyu uryad Polshi yak i uryad SRSR keruvalisya Ugodoyu mizh cimi derzhavami pidpisanoyu v Lyublini 9 veresnya 1944 roku ale nezvazhayuchi na tekst ugodi u yakomu nagoloshuvalos sho Evakuaciyi pidlyagayut lishe ti z perelichenih osib yaki viyavili svoye bazhannya evakuyuvatisya i shodo prijnyattya yakih ye zgoda Uryadu Ukrayinskoyi RSR i Polskogo Komitetu Nacionalnogo Vizvolennya Evakuaciya ye dobrovilnoyu i tomu primus ne mozhe buti zastosovanij ni pryamo ni poseredno Bazhannya evakujovanih mozhe buti vislovleno yak usno tak i podano na pismi viselennya bulo primusovim i z zastosuvannyam vijskovih pidrozdiliv U 1945 1946 roci pid Bircheyu vidbuvalisya boyi mizh UPA ta polskimi komunistichnimi silami bezpeki Dokladnishe Boyi v Birchi ta okolicyah Ukrayinske naselennya sela yakomu vdalosya uniknuti deportaciyi do SRSR popalo v 1947 roci pid etnichnu chistku pid chas provedennya Operaciyi Visla i bulo viseleno na ti teritoriyi u zahidnij ta pivnichnij chastini polskoyi derzhavi sho do 1945 nalezhali Nimechchini Bircha zberegla mistechkovu zabudovu u mistechku ye palac Gumnickih iz garnim parkom Z 1 sichnya 2024 ponovleno status mista Cerkva Bogorodici U 1924 roci za proektom Yevgena Nagirnogo bulo rozpochato budivnictvo greko katolickoyi cerkvi Cyu ridkisnu za svoyeyu arhitekturoyu hreshatu neobarokovu cerkvu iz cilindrichnoyu navoyu rotonda bulo visadzheno v povitrya u 1964 roci V Birchi isnuvalo dvi ukrayinski cerkvi Odna starsha pobudovana u 1728 roci Pislya viselennya korinnogo naselennya bula znishena pershoyu u 1948 roci 21 veresnya 1921 roku bulo osvyacheno fundamenti novogo hramu za proektom lvivskogo arhitektora Yevgena Nagirnogo posvyachennya provodiv peremiskij yepiskop Josafat Kocilovskij Do muruvannya stin pristupili u 1924 roci Ce bula monumentalna odno kupolna centrichna u plani murovana budivlya arhitektura yakoyi vidobrazila unikalnij sintez tradicij Prikarpatskogo narodnogo zodchestva ta vizantijskoyi stolichno reprezentativnoyi arhitekturi Koshti na budivnictvo zbirali iz bagatoh navkolishnih parafij Stanom na 1939 rik bulo zibrano kolo 150 000 zlotih Visota hramu stanovila 36 metriv a shirina 32 m Pislya viselennya ukrayinciv sporuda bula zbezcheshena i zgodom peretvorena na sklad U 1969 roci polski saperi zaklali vibuhivku ta pidirvali hram Zalishki sporudi znahodilis na cerkvishi do kincya 1970 h rokiv Pislya vivezennya ruyin na misci hramu vlashtovane torgovishe NaselennyaDemografichna struktura stanom na 31 bereznya 2011 roku Zagalom Dopracezdatnij vik Pracezdatnij vik Postpracezdatnij vik Choloviki 518 92 380 46 Zhinki 527 100 315 112 Razom 1045 192 695 158 1589 49 budinkiv 245 meshkanciv 1785 500 meshkanciv z nih 140 greko katolikiv 200 rimo katolikiv ta 160 yudeyiv 1840 272 greko katoliki nema danih pro virnih inshih konfesij 1859 239 greko katolikiv 1879 339 greko katolikiv 1890 291 greko katolik 715 rimo katolikiv 989 yudeyiv 1921 247 budinkiv 1929 meshkanciv z nih 297 greko katolikiv 590 rimo katolikiv 1038 yevreyiv 1926 421 greko katolik 1929 1929 meshkanciv 1939 2290 meshkanciv z nih 370 greko katolikiv 770 rimo katolikiv 1150 yudeyiv 1944 1060 meshkanciv z nih 800 polyakiv ta 260 ukrayinciv 1997 1127 meshkanciv 2006 1075 meshkancivPrimitkiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Bircha GUS Ludnosc w miejscowosciach statystycznych wedlug ekonomicznych grup wieku Stan w dniu 31 03 2011 r Naselennya statistichnih miscevostej za ekonomichnimi grupami viku Stan na 31 03 2011 Procitovano 12 serpnya 2018 Central Statistical Office GUS TERYT National Register of Territorial Land Apportionment Journal Polish 1 chervnya 2008 Arhiv originalu za 1 bereznya 2012 Procitovano 30 zhovtnya 2012 Dokument Kazimira Yagellonchika pol Kazimierza Jagiellonczyka sho pidtverdzhuvav nadannya Fedorovi Sheptickomu pol Fedorowi Szeptyckiemu sela Kanofosti pol Kanofosty vid 12 kvitnya 1469 roku Arhiv originalu za 15 veresnya 2014 Procitovano 11 lipnya 2012 nedostupne posilannya z travnya 2019 Ivan Lebedovich gazeta Nashe slovo Kubijovich V Etnichni grupi pivdennozahidnoyi Ukrayini Galichini na 1 1 1939 21 lyutogo 2021 u Wayback Machine Visbaden 1983 s 18 10 sichnya 1940 roku Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Arhiv originalu za 5 grudnya 2012 Procitovano 15 lipnya 2012 Arhiv originalu za 11 sichnya 2012 Procitovano 29 zhovtnya 2012 Arhiv originalu za 13 sichnya 2022 Procitovano 2 chervnya 2022 Arhiv originalu za 4 lyutogo 2014 Procitovano 10 veresnya 2012 Arhiv originalu za 20 serpnya 2011 Procitovano 10 veresnya 2012 Arhiv originalu za 25 grudnya 2012 Procitovano 10 veresnya 2012 Arhiv originalu za 30 chervnya 2012 Procitovano 10 veresnya 2012 Arhiv originalu za 23 travnya 2013 Procitovano 10 veresnya 2012 Akciya Visla Spisok viselenih sil ta mistechok Povit PEREMIShL 30 lipnya 2017 u Wayback Machine Slobodyan V M Klasicistichni cerkvi rotondi v Galichini pershoyi polovini XIX stolittya Visnik institutu Ukrzahidproektrestavraciya 13 2003 S 78 ISBN 966 95066 4 10 pl PL 12 chervnya 2020 Arhiv originalu za 15 chervnya 2020 Procitovano 15 chervnya 2020 Zgidno z metodologiyeyu GUS pracezdatnij vik dlya cholovikiv stanovit 18 64 rokiv dlya zhinok 18 59 rokiv GUS Termini yaki vikoristovuyutsya v publichnij statistici Arhiv originalu za 20 veresnya 2018 Procitovano 14 serpnya 2018 DzherelaBircha v Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich Tom I Warszawa nakl Filipa Sulimierskiego i Wladyslawa Walewskiego 1880 1914 15 veresnya 2014 u Wayback Machine Storinka sela Bircha na vebsajti gmini Bircha 3 travnya 2012 u Wayback Machine PosilannyaBircza Online Genealogichnij portal 12 zhovtnya 2009 u Wayback Machine Bircha 18 veresnya 2011 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya z geografiyi Polshi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi