Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Битва на річці Ірпінь легендарна битва між литовсько руською армією Гедиміна та коаліцією руських князівств під проводом

Битва на річці Ірпінь

Битва на річці Ірпінь

Битва на річці Ірпінь — легендарна битва між литовсько-руською армією Гедиміна та коаліцією руських князівств під проводом київського князя Станіслава — васала Золотої Орди (ця династія отримала Київ з допомогою хана Токти бл.1300/1301), яка відбулась біля річки Ірпінь в 1321 або 1322.

Битва на річці Ірпінь 1321
Координати: 50°22′59″ пн. ш. 30°13′00″ сх. д. / 50.38333300002777548° пн. ш. 30.216667000027779721449° сх. д. / 50.38333300002777548; 30.216667000027779721449
Дата: 1321
Місце: Ірпінь (річка)
Результат: перемога Великого князівства Литовського
Сторони
image Велике князівство Литовське

image Руські князівства

image Золота Орда

image Київське князівство
image Чернігівське князівство
image Волинське князівство
Переяславська земля

Командувачі
imageГедимін image Станіслав

image Лев Луцький

Військові сили
Литва
Жемайти
Русь 		Князівські дружини
татарські та ханські війська
Втрати
невідомо Олег Переяславський
image
Ріст Великого князівства Литовського до 1462 року

Легендарний перебіг битви

Військо Гедиміна складалося з литви, жемайтів, русинів. «До Станіслава, князя Київського, з'єднавши спільні сили свої в одне велике військо, і допомогу від татар маючи, стали готові, почувши, що Гедимин з литовцями від Житомира сміливо і швидко проти них виступив». На стороні Станіслава в битві також брали участь руські князі, союзники Золотої Орди Лев Луцький, Олег Переяславський, Роман Брянський, татарські й ханські війська. Станіслав Київський, а також згадуваний у числі руських князів, що протистояли Гедиміну, Олег Переяславський ідентифікуються в історіографії як князі Київської землі того часу, що походять з путивльських Ольговичів. Щодо їх союзників, Романа Брянського, Лева Даниловича Луцького і Володимира Васильковича Волинського, то вони насправді були політичними діячами другої половини XIII століття , які померли значно раніше від битви на Ірпіні.

Як свідчить «Історія Русів або Малої Росії» : «…Гедимін Князь року 1320-го, прийшовши в межі Малоруські з воїнством своїм Литовським, з'єднаним з Руським, що перебувало під орудою воєвод Руських: Пренцеслава, Світольда і Блуда та Полковників Громвала, Турнила, Перунада, Ладима й інших, вигнали з Малоросії Татар, перемігши їх у трьох битвах і на останній, головній, над річкою Ірпінь, де убиті Тимур і Дивлат, Князі Татарські, Принци Ханські. По тих перемогах поновив Гедимін правління Руське під начальством вибраних од народу осіб, а над ними поставив намісником своїм з Руської породи Князя Ольшанського…»

«Там навпроти князь Станіслав Київський з військом своїм, і з татарською підмогою на Литву напав, Роман же Брянський, а з ним Лев, князь Луцький, і Ольга Переяславський легко по ньому на допомогу наступали».

Литовсько-руські війська перемогли. Князі Лев та Олег загинули на полі бою. Наступного дня Гедимін рушив з військом на Київ, який після деякої оборони їм здався на основі васалітету. Разом з Києвом до ВКЛ відійшли міста: Переяслав, Путивль, Вишгород, Канів, Черкаси, Білгород та Брянськ Сіверський, таким чином отримавши Київське, Волинське та Сіверське князівства. Станіслав, останній київський князь з династії Рюриковичів, втік у Рязань, де одружився з дочкою рязанського князя — Ольгою.

Після перемоги Гедимін призначив намісником Київського князівства Міндовга, князя Гольшанського.

Результат битви на річці Ірпінь визначив довгий період влади Великого князівства Литовського і, потім, Польського королівства над територією сучасних українських (в ті часи називались руськими) земель — Галичина, Поділля, Волинь, Брацлавщина та Київщина.

Ольгимонт Гольшанський, який став Князем Київським і далі вів боротьбу з Путивльськими та іншими князями, які за допомогою Золотої Орди, намагались відвоювати Київське князівство. 1331 р. путивльська династія змогла повернути собі князівство з допомогою ординців. І тільки внаслідок битви на Синіх Водах литовсько-руські війська Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича розбили монголо-татарських правителів та їх союзників. 1362 р. Київ остаточно увійшов до складу Великого князівства Литовського.

Критика достовірності

М.Грушевський та В.Антонович ставили достовірність битви під великий сумнів:

image «Розповідь про похід Гедиміна на Волинь і Київ в 1320-1321 роках вперше з'явилася в хроніці Мацея Стрийковського (вид. 1582 р.) До того часу про нього не згадують зовсім ні сучасні джерела, ні літописні зводи, ні укладачі пізніших прагматичних історичних творів. Так, найдавніший литовсько-руський літопис (вид. Даниловичем), складений в першій половині XV століття, перераховуючи області, розподілені Гедиміном у спадок синам, не згадує зовсім про Київ і каже, що Волинська земля дісталася Любарту внаслідок його шлюбу, отже вона не була завойована Гедиміном. Руські літописи XIV і XV століть, так само як укладачі німецьких, прусських і ливонських хронік, нічого не знають про похід Гедиміна на Волинь і Київ. Нарешті, письменники другої половини XVI століття, сучасники Стрийковського, що складали свої праці майже одночасно з ним, але не користувалися його книгою: Мартін Бєльський (пом. 1575) і Кромер (вид. 1568) не згадують зовсім про похід Гедиміна на Волинь і Київ.»
Оригінальний текст (рос.)
«Рассказ о походе Гедымина на Волынь и Киев в 1320—1321 годах первый раз появился в хронике Мацея Стрыйковского (изд. 1582 г.). До того времени о нем не упоминают вовсе ни современные источники, ни летописные своды, ни составители позднейших прагматических исторических сочинений. Так, древнейшая литовско-русская летопись (изд. Даниловичем), составленная в первой половине XV столетия, перечисляя области, распределенные Гедымином в удел сыновьям, не упоминает вовсе о Киеве и говорит, что Волынская земля досталась Любарту вследствие его брака, следовательно она не была завоевана Гедымином. Русские летописи XIV и XV столетий, равно как составители немецких, прусских и ливонских хроник, ничего не знают о походе Гедымина на Волынь и Киев. Наконец, писатели второй половины XVI столетия, современники Стрыйковского, составлявшие свои труды почти одновременно с ним, но не пользовавшиеся его книгой: Мартин Бельский (ум. 1575) и Кромер (изд. 1568) не упоминают вовсе о походе Гедымина на Волынь и Киев.»
 image

Їх думку підтримували зокрема Ф.Леонтович та О.Пресняков. Як зазначав П.Клепацький:

image «оповідання широкого литовсько-руського літопису про завоювання Києва за Гедиміна, не відоме нам з інших, більш ранніх джерел, має проти себе безліч заперечень, давно вже висунутих і досі ніким не спростованих”, вважаючи полеміку цим вичерпаною». image

Посилання

  1. . Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 6 травня 2011.
  2. . Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 1 червня 2010.
  3. . Архів оригіналу за 20 травня 2011. Процитовано 31 жовтня 2010.
  4. Л. Войтович. Князівські династії Східної Європи [ 30 вересня 2021 у Wayback Machine.]
  5. . Архів оригіналу за 20 травня 2011. Процитовано 31 жовтня 2010.
  6. Хроніка також називає Романа Брянського зятем Лева Даниловича. Дружина Романа Михайловича Старого невідома.
  7. . Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 6 травня 2011.
  8. . Архів оригіналу за 7 листопада 2007. Процитовано 1 червня 2010.
  9. Залізний вовк, Літературна газета, Алесь КОЖЕДУБ.
  10. «От Руси к России» [ 2014-02-19 у Wayback Machine.], Лев Гумільов
  11. . Архів оригіналу за 16 січня 2010. Процитовано 3 червня 2010.
  12. Антонович В.Б. Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти великого князя Ольгерда // Антонович В.Б. Моноірафии по истории Западной и Юго-Западной России. - К., 1885. - Т.1. — С.47-58.
  13. Русина О. В. «Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського». / Кол. авт. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Інститут історії України; К., 1998. — 244 с. (57-59 с.)


image Це незавершена стаття про Велике князівство Литовське.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.
image Це незавершена стаття про битву.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Bitva na richci Irpin legendarna bitva mizh litovsko ruskoyu armiyeyu Gedimina ta koaliciyeyu ruskih knyazivstv pid provodom kiyivskogo knyazya Stanislava vasala Zolotoyi Ordi cya dinastiya otrimala Kiyiv z dopomogoyu hana Tokti bl 1300 1301 yaka vidbulas bilya richki Irpin v 1321 abo 1322 Bitva na richci Irpin 1321 Koordinati 50 22 59 pn sh 30 13 00 sh d 50 38333300002777548 pn sh 30 216667000027779721449 sh d 50 38333300002777548 30 216667000027779721449 Data 1321 Misce Irpin richka Rezultat peremoga Velikogo knyazivstva Litovskogo Storoni Velike knyazivstvo Litovske Ruski knyazivstva Zolota Orda Kiyivske knyazivstvo Chernigivske knyazivstvo Volinske knyazivstvo Pereyaslavska zemlya Komanduvachi Gedimin Stanislav Lev Luckij Vijskovi sili Litva Zhemajti Rus Knyazivski druzhini tatarski ta hanski vijska Vtrati nevidomo Oleg Pereyaslavskij Rist Velikogo knyazivstva Litovskogo do 1462 rokuLegendarnij perebig bitviVijsko Gedimina skladalosya z litvi zhemajtiv rusiniv Do Stanislava knyazya Kiyivskogo z yednavshi spilni sili svoyi v odne velike vijsko i dopomogu vid tatar mayuchi stali gotovi pochuvshi sho Gedimin z litovcyami vid Zhitomira smilivo i shvidko proti nih vistupiv Na storoni Stanislava v bitvi takozh brali uchast ruski knyazi soyuzniki Zolotoyi Ordi Lev Luckij Oleg Pereyaslavskij Roman Bryanskij tatarski j hanski vijska Stanislav Kiyivskij a takozh zgaduvanij u chisli ruskih knyaziv sho protistoyali Gediminu Oleg Pereyaslavskij identifikuyutsya v istoriografiyi yak knyazi Kiyivskoyi zemli togo chasu sho pohodyat z putivlskih Olgovichiv Shodo yih soyuznikiv Romana Bryanskogo Leva Danilovicha Luckogo i Volodimira Vasilkovicha Volinskogo to voni naspravdi buli politichnimi diyachami drugoyi polovini XIII stolittya yaki pomerli znachno ranishe vid bitvi na Irpini Yak svidchit Istoriya Rusiv abo Maloyi Rosiyi Gedimin Knyaz roku 1320 go prijshovshi v mezhi Maloruski z voyinstvom svoyim Litovskim z yednanim z Ruskim sho perebuvalo pid orudoyu voyevod Ruskih Prenceslava Svitolda i Bluda ta Polkovnikiv Gromvala Turnila Perunada Ladima j inshih vignali z Malorosiyi Tatar peremigshi yih u troh bitvah i na ostannij golovnij nad richkoyu Irpin de ubiti Timur i Divlat Knyazi Tatarski Princi Hanski Po tih peremogah ponoviv Gedimin pravlinnya Ruske pid nachalstvom vibranih od narodu osib a nad nimi postaviv namisnikom svoyim z Ruskoyi porodi Knyazya Olshanskogo Tam navproti knyaz Stanislav Kiyivskij z vijskom svoyim i z tatarskoyu pidmogoyu na Litvu napav Roman zhe Bryanskij a z nim Lev knyaz Luckij i Olga Pereyaslavskij legko po nomu na dopomogu nastupali Litovsko ruski vijska peremogli Knyazi Lev ta Oleg zaginuli na poli boyu Nastupnogo dnya Gedimin rushiv z vijskom na Kiyiv yakij pislya deyakoyi oboroni yim zdavsya na osnovi vasalitetu Razom z Kiyevom do VKL vidijshli mista Pereyaslav Putivl Vishgorod Kaniv Cherkasi Bilgorod ta Bryansk Siverskij takim chinom otrimavshi Kiyivske Volinske ta Siverske knyazivstva Stanislav ostannij kiyivskij knyaz z dinastiyi Ryurikovichiv vtik u Ryazan de odruzhivsya z dochkoyu ryazanskogo knyazya Olgoyu Pislya peremogi Gedimin priznachiv namisnikom Kiyivskogo knyazivstva Mindovga knyazya Golshanskogo Rezultat bitvi na richci Irpin viznachiv dovgij period vladi Velikogo knyazivstva Litovskogo i potim Polskogo korolivstva nad teritoriyeyu suchasnih ukrayinskih v ti chasi nazivalis ruskimi zemel Galichina Podillya Volin Braclavshina ta Kiyivshina Olgimont Golshanskij yakij stav Knyazem Kiyivskim i dali viv borotbu z Putivlskimi ta inshimi knyazyami yaki za dopomogoyu Zolotoyi Ordi namagalis vidvoyuvati Kiyivske knyazivstvo 1331 r putivlska dinastiya zmogla povernuti sobi knyazivstvo z dopomogoyu ordinciv I tilki vnaslidok bitvi na Sinih Vodah litovsko ruski vijska Velikogo knyazya Litovskogo Olgerda Gediminovicha rozbili mongolo tatarskih praviteliv ta yih soyuznikiv 1362 r Kiyiv ostatochno uvijshov do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo Kritika dostovirnostiM Grushevskij ta V Antonovich stavili dostovirnist bitvi pid velikij sumniv Rozpovid pro pohid Gedimina na Volin i Kiyiv v 1320 1321 rokah vpershe z yavilasya v hronici Maceya Strijkovskogo vid 1582 r Do togo chasu pro nogo ne zgaduyut zovsim ni suchasni dzherela ni litopisni zvodi ni ukladachi piznishih pragmatichnih istorichnih tvoriv Tak najdavnishij litovsko ruskij litopis vid Danilovichem skladenij v pershij polovini XV stolittya pererahovuyuchi oblasti rozpodileni Gediminom u spadok sinam ne zgaduye zovsim pro Kiyiv i kazhe sho Volinska zemlya distalasya Lyubartu vnaslidok jogo shlyubu otzhe vona ne bula zavojovana Gediminom Ruski litopisi XIV i XV stolit tak samo yak ukladachi nimeckih prusskih i livonskih hronik nichogo ne znayut pro pohid Gedimina na Volin i Kiyiv Nareshti pismenniki drugoyi polovini XVI stolittya suchasniki Strijkovskogo sho skladali svoyi praci majzhe odnochasno z nim ale ne koristuvalisya jogo knigoyu Martin Byelskij pom 1575 i Kromer vid 1568 ne zgaduyut zovsim pro pohid Gedimina na Volin i Kiyiv Originalnij tekst ros Rasskaz o pohode Gedymina na Volyn i Kiev v 1320 1321 godah pervyj raz poyavilsya v hronike Maceya Stryjkovskogo izd 1582 g Do togo vremeni o nem ne upominayut vovse ni sovremennye istochniki ni letopisnye svody ni sostaviteli pozdnejshih pragmaticheskih istoricheskih sochinenij Tak drevnejshaya litovsko russkaya letopis izd Danilovichem sostavlennaya v pervoj polovine XV stoletiya perechislyaya oblasti raspredelennye Gedyminom v udel synovyam ne upominaet vovse o Kieve i govorit chto Volynskaya zemlya dostalas Lyubartu vsledstvie ego braka sledovatelno ona ne byla zavoevana Gedyminom Russkie letopisi XIV i XV stoletij ravno kak sostaviteli nemeckih prusskih i livonskih hronik nichego ne znayut o pohode Gedymina na Volyn i Kiev Nakonec pisateli vtoroj poloviny XVI stoletiya sovremenniki Stryjkovskogo sostavlyavshie svoi trudy pochti odnovremenno s nim no ne polzovavshiesya ego knigoj Martin Belskij um 1575 i Kromer izd 1568 ne upominayut vovse o pohode Gedymina na Volyn i Kiev Yih dumku pidtrimuvali zokrema F Leontovich ta O Presnyakov Yak zaznachav P Klepackij opovidannya shirokogo litovsko ruskogo litopisu pro zavoyuvannya Kiyeva za Gedimina ne vidome nam z inshih bilsh rannih dzherel maye proti sebe bezlich zaperechen davno vzhe visunutih i dosi nikim ne sprostovanih vvazhayuchi polemiku cim vicherpanoyu Posilannya Arhiv originalu za 13 grudnya 2014 Procitovano 6 travnya 2011 Arhiv originalu za 13 sichnya 2012 Procitovano 1 chervnya 2010 Arhiv originalu za 20 travnya 2011 Procitovano 31 zhovtnya 2010 L Vojtovich Knyazivski dinastiyi Shidnoyi Yevropi 30 veresnya 2021 u Wayback Machine Arhiv originalu za 20 travnya 2011 Procitovano 31 zhovtnya 2010 Hronika takozh nazivaye Romana Bryanskogo zyatem Leva Danilovicha Druzhina Romana Mihajlovicha Starogo nevidoma Arhiv originalu za 13 sichnya 2012 Procitovano 6 travnya 2011 Arhiv originalu za 7 listopada 2007 Procitovano 1 chervnya 2010 Zaliznij vovk Literaturna gazeta Ales KOZhEDUB Ot Rusi k Rossii 2014 02 19 u Wayback Machine Lev Gumilov Arhiv originalu za 16 sichnya 2010 Procitovano 3 chervnya 2010 Antonovich V B Ocherk istorii Velikogo knyazhestva Litovskogo do smerti velikogo knyazya Olgerda Antonovich V B Monoirafii po istorii Zapadnoj i Yugo Zapadnoj Rossii K 1885 T 1 S 47 58 Rusina O V Siverska zemlya u skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo Kol avt NAN Ukrayini Institut ukrayinskoyi arheografiyi ta dzhereloznavstva im M S Grushevskogo Institut istoriyi Ukrayini K 1998 244 s 57 59 s ISBN 966 02 0737 7 Ce nezavershena stattya pro Velike knyazivstvo Litovske Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Ce nezavershena stattya pro bitvu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ