Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Не плутати з картвельською гілкою роду Баґратидів Баґратуні вірм Բագրատունիներ також Баґратиди вірменський князівський р

Баґратуні

Баґратуні
Не плутати з  — картвельською гілкою роду Баґратидів.

Баґратуні (вірм. Բագրատունիներ), також Баґратиди, — вірменський князівський рід, один з найзначущих княжих родів Південного Кавказу. З 885 по 1045 роки був царською династією Вірменії. У Сакартвело рід зберігав царський титул аж до ⅩⅨ століття. Також династія правила в сусідній Кавказькій Албанії.

Баґратуні
image
Титул: Король Вірменії
Території: Баґратидська Вірменія
Родоначальник: Ашот Ⅰ Великий
Близькі роди: , Баґратиди Карсу, Кюрикіди
Гілки роду: Вірменська шляхта
Період: 885-1045

Походження

На думку Миколи Адонца, ця династія бере свій початок на прикордонній з Іраном або Атропатіній околиці Вірменії. За повідомленнями Мовсеса Хоренаці, Антіох III для повалення Єрванда IV і затвердження Арташеса I на троні Вірменії передав його сподвижника, Смбату Багратуні, частина сирійського і атропатенського війська. Представник Багратідів також вінчав Арташеса на трон і отримав від нього «сан пов'язуючого корону». Цей титул, згідно вірменським джерел, був в роду Багратидів традиційним. Іраністка Анаіт Периханян вважає, що думка Адонца про атропатено- мідійського походження династії знаходить підтвердження при аналізі першоджерел. Як зазначає фахівець з історії аристократичних родів Закавказзя К. Л. Туманов, Багратіди, були початково династичними князями області Спер на північному заході Вірменії (нині Іспір в Туреччині), мали місцеве вірмено- іранське або навіть, можливо, урартське походження. Згідно Аллі Тер-Саркісянц, спосіб утворення назви роду свідчить про його урартське походження.

Як відзначають Роберт Хьюсен та Кирило Туманов, Багратіди були гілкою Єрвандідів - царської династії у Вірменії.

Також як і Єрвандіди, Багратіди спочатку претендували на походження від бога Сонця. Після прийняття Вірменією християнства, як і більшість вірменських князів, вони стверджували про походження від міфічного прабатька вірмен Гайка. Пізніше з'явилася версія про єврейське походження, що виникла під біблійним впливом. Цю версію приводить вірменський історик Мовсес Хоренаці, який приписав походження Багратідів від якогось принца Шамбота (Шамбат, вірм. Смбат), одного з юдейських бранців, привезеного до Вірменії царем Гайком. Ту ж версію можна зустріти і в іншого середньовічного історика Мовсеса Каганкатваці. Роберт Томсон [en] з Оксфордського університету зазначає, що середньовічні вірменські історики проводили паралелі між історією вірмен і євреїв, а деякі з них намагалися знайти фізичну спорідненість між двома народами за допомогою вигаданих родоводів. Фактично ж вірменська знать не мала єврейської крові в своїх жилах.

Назва династії походить від давньоперського слова «bagadata»

Історія роду

При арабах, в VIII-IX століттях, княжий рід Багратідів поступово об'єднав під своєю владою більшу частину Вірменії, зокрема її східні області. Першим царям Багратідам (, Смбат I, Ашот II Залізний) підпорядковувалися також деякі райони Південної Вірменії. Центром їх володінь став Ширак (басейн верхньої і середньої течії річки Ахурян).

Засновником царської династії Багратідів став (пом. 891). У 861 році багдадський двір визнав його «князем князів». Він підпорядкував собі великих вірменських феодалів, домігся підтримки Вірменської церкви, а в середині 880-х років завдав поразки арабським військам. Після цього арабський халіф і візантійський імператор, які змагалися між собою, в 885 році надіслали Ашоту по короні, таким чином визнавши незалежність Вірменії. Надалі вірменські правителі забезпечували незалежність і процвітання своїх володінь, майстерно граючи на протиріччях між могутніми сусідами.

Ашот II Залізний (правив в 914-928) у 921 році розбив арабське військо на березі озера Севан і звільнив від арабів більшу частину Вірменії. У 922 році халіфат змушений був визнати його володарем Вірменії. Ашот II прийняв титул «царя царів» - шахіншах (колись був прийнятий серед могутніх владик Стародавнього Сходу), визнаний Багдадом і візантійцями.

Ашот III Милостивий (953-977) створив сильну постійну армію. В 961році переніс свою резиденцію з Карса в Ані - саме під назвою Анійське царство вірменська середньовічна держава і увійшла в історію.

Феодальна роздрібленість вела до утворення окремих вірменських царств - Васпураканського (908), Карського (963), Сюнійського (987) і Ташир-Дзорагетського (978), які перебували в васальних відносинах з Багратідами. Чвари між феодалами і вищим духовенством полегшили експансію Візантії.

У 1045 році після захоплення столиці країни, міста Ані, Візантією і розпаду Вірменії існування старшої гілки династії Багратідів припинилося. Незабаром ці території були захоплені турками-сельджуками, так в 1064 році під їх ударами здалася колишня столиця Вірменії - Ані. Останній представник старшої гілки династії, був обманом захоплений візантійцями під час переговорів у Константинополі та був звільнений тільки після того, як зрікся свого царства. В якості компенсації йому була передана у володіння фема Харсіан. Був вбитий в 1079/80 році.

Центр вірменської державності змістився південніше - в Кілікійське царство, яке очолила династія Рубенідів, заснована в 1080 році наближеним і родичем Анійського царя Рубеном I.

Галерея

Примітки

  1. Bagratid dynasty. Энциклопедия "Britannica". Архів оригіналу за 28 березня 2020.
  2. . Архів оригіналу за 2 січня 2021. Процитовано 21 травня 2020.
  3. Оксфордский словарь Византии. Статья: «Bagratids», стр. 244.
    Оригінальний текст (англ.)
    BAGRATIDS, Armenian feudal family that gave royal dynasties to Armenia, Georgia, and Caucasian Albania.
    ...
    Secondary branches of the Bagratid house settled in Iberia and Tayk'/Tao early in the 9th C.
  4. Адонц, Николай Георгиевич. Армения в эпоху Юстиниана. — 2. — 1971. — С. 307-308.
  5. Периханян А. Г. Арамейская надпись из Зангезура (Некоторые вопросы среднеиранской диалектологии) // Ист.-филол. журн.. — 1965. — № 4 (16 червня). — С. 107—128. з джерела 13 липня 2021. Процитовано 21 травня 2020.
  6. Cyril Toumanoff. On the Relationship between the Founder of the Empire of Trebizond and the Georgian Queen Thamar // Speculum. — 1940. — Т. 15, вип. 3 (1 липня). — С. 299–312. — ISSN 2040-8072 0038-7134, 2040-8072. — DOI:10.2307/2855207.
  7. Тер-Саркисянц А. История и культура армянского народа с древнейших времен до начала XIX в. М.: Издат РАН, 2008. С. 180
  8. . The geography of Ananias of Sirak: (Asxarhac’oyc’); the long and the short recensions. — 1992. — P. 211-212.
  9. . Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 21 травня 2020.
  10. Robert W. Thomson. Armenian Literary Culture through the Eleventh Century // The Armenian People From Ancient to Modern Times: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century / Edited by Richard G. Hovannisian. — St. Martin’s Press, 1997. — Vol. I. — P. 214.
  11. C. Toumanoff. INTRODUCTION TO CHRISTIAN CAUCASIAN HISTORY The Formative Centuries (IVth-VIIIth). — Fordham University, 1959. — Vol. 15. — P. 78-79.
  12. До воцарения, занимал должность князя Армении как Ашот V

Література

  • (англ.) Movses Khorenatsi. History of the Armenians. Translation and Commentary of the Literary Sources by R. W. Thomson. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 1978 Appendix A. Primary History, pp. 358—359, 362, 365—366.
  • (рос.) Армянские государства эпохи Багратидов и Византия IX—XI вв, М., «Наука», 1988.

Посилання

  • (рос.) «Багратиды» [ 1 листопада 2020 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ne plutati z kartvelskoyu gilkoyu rodu Bagratidiv Bagratuni virm Բագրատունիներ takozh Bagratidi virmenskij knyazivskij rid odin z najznachushih knyazhih rodiv Pivdennogo Kavkazu Z 885 po 1045 roki buv carskoyu dinastiyeyu Virmeniyi U Sakartvelo rid zberigav carskij titul azh do stolittya Takozh dinastiya pravila v susidnij Kavkazkij Albaniyi Bagratuni Titul Korol Virmeniyi Teritoriyi Bagratidska Virmeniya Rodonachalnik Ashot Velikij Blizki rodi Bagratidi Karsu Kyurikidi Gilki rodu Virmenska shlyahta Period 885 1045PohodzhennyaNa dumku Mikoli Adonca cya dinastiya bere svij pochatok na prikordonnij z Iranom abo Atropatinij okolici Virmeniyi Za povidomlennyami Movsesa Horenaci Antioh III dlya povalennya Yervanda IV i zatverdzhennya Artashesa I na troni Virmeniyi peredav jogo spodvizhnika Smbatu Bagratuni chastina sirijskogo i atropatenskogo vijska Predstavnik Bagratidiv takozh vinchav Artashesa na tron i otrimav vid nogo san pov yazuyuchogo koronu Cej titul zgidno virmenskim dzherel buv v rodu Bagratidiv tradicijnim Iranistka Anait Perihanyan vvazhaye sho dumka Adonca pro atropateno midijskogo pohodzhennya dinastiyi znahodit pidtverdzhennya pri analizi pershodzherel Yak zaznachaye fahivec z istoriyi aristokratichnih rodiv Zakavkazzya K L Tumanov Bagratidi buli pochatkovo dinastichnimi knyazyami oblasti Sper na pivnichnomu zahodi Virmeniyi nini Ispir v Turechchini mali misceve virmeno iranske abo navit mozhlivo urartske pohodzhennya Zgidno Alli Ter Sarkisyanc sposib utvorennya nazvi rodu svidchit pro jogo urartske pohodzhennya Yak vidznachayut Robert Hyusen ta Kirilo Tumanov Bagratidi buli gilkoyu Yervandidiv carskoyi dinastiyi u Virmeniyi Takozh yak i Yervandidi Bagratidi spochatku pretenduvali na pohodzhennya vid boga Soncya Pislya prijnyattya Virmeniyeyu hristiyanstva yak i bilshist virmenskih knyaziv voni stverdzhuvali pro pohodzhennya vid mifichnogo prabatka virmen Gajka Piznishe z yavilasya versiya pro yevrejske pohodzhennya sho vinikla pid biblijnim vplivom Cyu versiyu privodit virmenskij istorik Movses Horenaci yakij pripisav pohodzhennya Bagratidiv vid yakogos princa Shambota Shambat virm Smbat odnogo z yudejskih branciv privezenogo do Virmeniyi carem Gajkom Tu zh versiyu mozhna zustriti i v inshogo serednovichnogo istorika Movsesa Kagankatvaci Robert Tomson en z Oksfordskogo universitetu zaznachaye sho serednovichni virmenski istoriki provodili paraleli mizh istoriyeyu virmen i yevreyiv a deyaki z nih namagalisya znajti fizichnu sporidnenist mizh dvoma narodami za dopomogoyu vigadanih rodovodiv Faktichno zh virmenska znat ne mala yevrejskoyi krovi v svoyih zhilah Nazva dinastiyi pohodit vid davnoperskogo slova bagadata Istoriya roduPri arabah v VIII IX stolittyah knyazhij rid Bagratidiv postupovo ob yednav pid svoyeyu vladoyu bilshu chastinu Virmeniyi zokrema yiyi shidni oblasti Pershim caryam Bagratidam Smbat I Ashot II Zaliznij pidporyadkovuvalisya takozh deyaki rajoni Pivdennoyi Virmeniyi Centrom yih volodin stav Shirak basejn verhnoyi i serednoyi techiyi richki Ahuryan Zasnovnikom carskoyi dinastiyi Bagratidiv stav pom 891 U 861 roci bagdadskij dvir viznav jogo knyazem knyaziv Vin pidporyadkuvav sobi velikih virmenskih feodaliv domigsya pidtrimki Virmenskoyi cerkvi a v seredini 880 h rokiv zavdav porazki arabskim vijskam Pislya cogo arabskij halif i vizantijskij imperator yaki zmagalisya mizh soboyu v 885 roci nadislali Ashotu po koroni takim chinom viznavshi nezalezhnist Virmeniyi Nadali virmenski praviteli zabezpechuvali nezalezhnist i procvitannya svoyih volodin majsterno grayuchi na protirichchyah mizh mogutnimi susidami Ashot II Zaliznij praviv v 914 928 u 921 roci rozbiv arabske vijsko na berezi ozera Sevan i zvilniv vid arabiv bilshu chastinu Virmeniyi U 922 roci halifat zmushenij buv viznati jogo volodarem Virmeniyi Ashot II prijnyav titul carya cariv shahinshah kolis buv prijnyatij sered mogutnih vladik Starodavnogo Shodu viznanij Bagdadom i vizantijcyami Ashot III Milostivij 953 977 stvoriv silnu postijnu armiyu V 961roci perenis svoyu rezidenciyu z Karsa v Ani same pid nazvoyu Anijske carstvo virmenska serednovichna derzhava i uvijshla v istoriyu Feodalna rozdriblenist vela do utvorennya okremih virmenskih carstv Vaspurakanskogo 908 Karskogo 963 Syunijskogo 987 i Tashir Dzoragetskogo 978 yaki perebuvali v vasalnih vidnosinah z Bagratidami Chvari mizh feodalami i vishim duhovenstvom polegshili ekspansiyu Vizantiyi U 1045 roci pislya zahoplennya stolici krayini mista Ani Vizantiyeyu i rozpadu Virmeniyi isnuvannya starshoyi gilki dinastiyi Bagratidiv pripinilosya Nezabarom ci teritoriyi buli zahopleni turkami seldzhukami tak v 1064 roci pid yih udarami zdalasya kolishnya stolicya Virmeniyi Ani Ostannij predstavnik starshoyi gilki dinastiyi buv obmanom zahoplenij vizantijcyami pid chas peregovoriv u Konstantinopoli ta buv zvilnenij tilki pislya togo yak zriksya svogo carstva V yakosti kompensaciyi jomu bula peredana u volodinnya fema Harsian Buv vbitij v 1079 80 roci Centr virmenskoyi derzhavnosti zmistivsya pivdennishe v Kilikijske carstvo yake ocholila dinastiya Rubenidiv zasnovana v 1080 roci nablizhenim i rodichem Anijskogo carya Rubenom I GalereyaMoneti druga polovina XI stolittya Odin z vikoristovuvanih anijskimi Bagratidami simvoliv Genealogichne drevo dinastiyi Bagratidiv Ashot I Velikij 885 891 zasnovnik carskoyi dinastiyi Ashot II Zaliznij 914 929 car Virmeniyi z 914 shahinshah virmenskij i gruzinskij z 922 Miski stini Ani stolici Bagratidskoyi Virmeniyi nini na teritoriyi Turechchini statuya Gagika I znajdena pid chas rozkopok v Ani Na rukah statuyi znahodivsya maket cerkvi PrimitkiBagratid dynasty Enciklopediya Britannica Arhiv originalu za 28 bereznya 2020 Arhiv originalu za 2 sichnya 2021 Procitovano 21 travnya 2020 Oksfordskij slovar Vizantii Statya Bagratids str 244 Originalnij tekst angl BAGRATIDS Armenian feudal family that gave royal dynasties to Armenia Georgia and Caucasian Albania Secondary branches of the Bagratid house settled in Iberia and Tayk Tao early in the 9th C Adonc Nikolaj Georgievich Armeniya v epohu Yustiniana 2 1971 S 307 308 Perihanyan A G Aramejskaya nadpis iz Zangezura Nekotorye voprosy sredneiranskoj dialektologii Ist filol zhurn 1965 4 16 chervnya S 107 128 z dzherela 13 lipnya 2021 Procitovano 21 travnya 2020 Cyril Toumanoff On the Relationship between the Founder of the Empire of Trebizond and the Georgian Queen Thamar Speculum 1940 T 15 vip 3 1 lipnya S 299 312 ISSN 2040 8072 0038 7134 2040 8072 DOI 10 2307 2855207 Ter Sarkisyanc A Istoriya i kultura armyanskogo naroda s drevnejshih vremen do nachala XIX v M Izdat RAN 2008 S 180 The geography of Ananias of Sirak Asxarhac oyc the long and the short recensions 1992 P 211 212 Arhiv originalu za 27 chervnya 2018 Procitovano 21 travnya 2020 Robert W Thomson Armenian Literary Culture through the Eleventh Century The Armenian People From Ancient to Modern Times The Dynastic Periods From Antiquity to the Fourteenth Century Edited by Richard G Hovannisian St Martin s Press 1997 Vol I P 214 C Toumanoff INTRODUCTION TO CHRISTIAN CAUCASIAN HISTORY The Formative Centuries IVth VIIIth Fordham University 1959 Vol 15 P 78 79 Do vocareniya zanimal dolzhnost knyazya Armenii kak Ashot VLiteratura angl Movses Khorenatsi History of the Armenians Translation and Commentary of the Literary Sources by R W Thomson Cambridge Massachusetts Harvard University Press 1978 Appendix A Primary History pp 358 359 362 365 366 ros Armyanskie gosudarstva epohi Bagratidov i Vizantiya IX XI vv M Nauka 1988 Posilannya ros Bagratidy 1 listopada 2020 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ