Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Анджей (Єнджей) Брохоцький (також Броховський, Ґрохоцький, пом. бл. 1431) — державний діяч Королівства Польського, маршалок надвірний короля Владислава Ягайла (1414–1419 і 1428–1429), войський люблінський (1419–1430); староста штумський (1410), чорштинський (1416), бжесць-куявський (1419–1427), люблінський (1430–1431).
| Анджей Брохоцький пол. Andrzej (Jędrzej) Brochocki | ||
| ||
|---|---|---|
| 1414 — 1419 | ||
| Монарх: | Владислав II Ягайло | |
| Попередник: | Пйотр Нєджьвєдзький | |
| Наступник: | Вавжинець Заремба з Калінової | |
| ||
| 1419 — 1427 | ||
| Попередник: | Якуб Конецпольський | |
| Наступник: | Сендзівуй Остроруг | |
| ||
| 1419 — 1430 | ||
| Попередник: | [pl] | |
| Наступник: | Пйотр із Подґродзя, Бихавки, Раславиців | |
| ||
| 1428 — 1429 | ||
| Попередник: | Домарат Кобилянський | |
| Наступник: | Домарат Кобилянський, Якуб Пшекора з Моравян | |
| ||
| 1430 — 1431 | ||
| Попередник: | [pl] | |
| Наступник: | [pl] | |
| Смерть: | 1431 | |
| Батько: | Насіґнєв на Новому Щавіні та на Брохові Щавінський або Ян із Бихави | |
| Шлюб: | N Костка | |
Життєпис
Народився Єнджей в останній третині XIV століття. Походження його є досить спірним. За однією з версій, яка підтримувалася, зокрема, Яном Длугошем та Каспером Несецьким, він є представником роду Брохоцьких гербу Осорія, які походять або з малопольського села Ґрохоциців і від нього спочатку називалися Ґрохоцькими, або з мазовецького села Брохоцина, яке належало Брохоцьким гербу Правдич. Длугош згадує Анджея Брохоцького гербу Осорія. Проте, ім'я Анджей не зустрічається у Брохоцьких-Осоріїв, але є досить вживаним у Брохоцьких-Правдичів. Тому, на думку Адама Бонєцького, Анджея правильніше відносити до останніх. На думку [pl], Єнджей зі Щавіна походив від Щавінських, був паном на Брохові Сохачевського повіту, а відтак — був першим, хто відмовився від прізвища своїх предків і, за звичаєм того часу, назвав себе «Броховським» від свого дідичного маєтку, а його нащадки понад п'ять століть використовували це прізвище, яке з часом трансформувалося в «Брохоцькі», створивши таким чином абсолютно окрему родину.
Якщо Єнджей походив від Щавінських, то він міг бути п'ятим сином Насіґнєва на Новому Щавіні та на Брохові Щавінського; мав братів Нємєжу, Добєслава, Ксаверія Дадзібога, Ксаверія Марціна. За іншою версією, Анджей був сином люблінського ловчого Яна з Бихави, сам також писався «з Бихави»; можливо тут «Бихава» є тотожною з гербом Осорія. Малопольське (до цієї провінції відносилися Ґрохоциці, Бихава, Люблін) походження Брохоцького частково підтверджується тим, що гаданий батько Ян і сам Анджей обіймали посади в Любліні; також, факт того, що 1422 року куявські хоругви очолив малополянин, спровокував демарш місцевих воєводів. Хоча, ймовірно також, що у першій половині XV століття жили та діяли одночасно принаймні 2 особи з ім'ям Анджей (Єнджей) Брохоцький (Броховський), один із яких походив із Малопольщі, інший — із Мазовії.
Анджей за короля Сигізмунда воював із турками та венеціанцями в Угорщині. Після повернення на батьківщину, 1409 року Неполомицький сейм відрядив посольство на чолі з єпископом познанським Войцехом Ястшембцем від короля Владислава Ягайла до короля Богемії Вацлава IV. Там на початку 1410 року Королівство Польське, за посередництва останнього, мало порозумітися з Тевтонським орденом, проте спроби були марними.
Він брав участь у Великій війні 1409–1411 років, зокрема, під час Грюнвальдської битви очолював другу хоругву передньої варти, яка називалася «Гончою» та мала своєю емблемою два жовті хрести на синьому полі. Нею також керували 5 лицарів: Ян Сумік із Наброжа, Бартош і Ярослав із Пломикова гербу Помян, Добєслав Оквя гербу Вєнява, і Зиґмунт Пікна чех. Після Грюнвальда завоював тевтонські замки. Король надав Брохоцькому в державу місто та замок Моронґ, пізніше призначив його старостою штумським і доручив йому разом з іншими боронити завойовані в Ордена землі. Зі Штума Брохоцький часто влаштовував військові вилазки до Мальборка, одного разу навіть напав на великого магістра Генріха фон Плауена. Врешті-решт останній узяв у облогу Брохоцького в Штумі, протягом шести тижнів безуспішно намагався заволодіти замком, навіть вирішив припинити облогу, аж раптом у замку загорілася вежа з порохом. Брохоцький оборонявся з усіх сил і лише за наказом короля здав замок. За втратою Штума наприкінці жовтня 1410 року слідувала й утрата Моронґа. Брохоцький брав участь у взятті Ковалевого та замка Голюб.
Король дуже поважав Брохоцького, його військові заслуги та відданість, і наділив його численними урядами. Щонайменше, від початку квітня 1414 року до кінця квітня 1419 року Анджей Брохоцький обіймав посаду надвірного маршалка, 1416 року став старостою чорштинським. Наприкінці 1419 року отримав посаду войського люблінського, обіймав її до початку 1430 року. З кінця 1419 року король призначив Анджея старостою бжесць-куявським, на якій останній перебував до кінця 1427 року
Під час Голубської війни 1422 року з тевтонськими лицарями, король доручив Анджеєві керівництво над усіма хоругвами куявської шляхти для захисту цього краю та кордонів Корони, для стеження за діями тевтонських лицарів та їхніми можливими ворожими діями. Воєводи бжесць-куявський [pl] та іновроцлавський [pl], роздратовані тим, що були змушені підкорятися його владі, під приводом потреби забезпечення провіантом, разом зі своїми підрозділами та іншими своїми прихильниками залишили табір і розійшлися по домівках. Це дуже ослабило позиції польського війська. Проте, Брохоцький, зайнявши позиції між Мужинним і Орловим, став більш старанно стежити за охороною та дисципліною, вичікував ворога. Довідавшись про ослаблення поляків, Торунський комендант на чолі 800 тевтонських лицарів 7 вересня несподівано напали на нього вночі, але польські війська на чолі з Брохоцьким чинили їм опір і за допомогою хитрощів здобули перемогу. Взагалі, Анджей Брохоцький вирізнявся непересічними військовими здібностями: він умів передбачити плани наступу ворогів, вибрати кращі оборонні місця для табору, а також, вводити своїх супротивників у оману станом своїх військ чи перебігом битви; вмів витримувати довгу, виснажливу облогу, протягом якої добивався максимального послаблення та голоду у противника, а потім раптово нападав і знищував останнього.
Восени 1428 року Брохоцький знову згадується в документах як надвірний маршалок. Перебував на цій посаді щонайменше до рубежу 1429/1430 років. З 1430 року вже обіймав посаду люблінського старости, очевидно, займав її до кінця життя
Анджей помер близько 1431 року.
Сім'я
Анджей Брохоцький був одружений із невідомого імені донькою Якуба Костки з Росткова на Штемберґу, старости ліпенського.
Анджей Брохоцький, який жив у середині XV століття (імовірно, син надвірного маршалка), залишив сина Яна, у якого було 4 сини: Анджей, Міколай, Мацей і Вавжинець. 1473 року згадуються діти Анджея Брохоцького: Міколай, Малґожата та Ельжбета.
У культурі
Анджей Брохоцький є одним із персонажів роману Генрика Сенкевича «Хрестоносці» та історичної повісті Юзефа Іґнація Крашевського «Хрестоносці 1410».
Примітки
- Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 2: Bonieccy h. Bończa — Chmieleńscy, Warszawa, Skład główny Gebethnera i Wolffa, 1900, s. 120.
- Teodor Żychliński, Złota księga szlachty polskiej. R. 19, Poznań, 1897, s. 122.
- Teodor Żychliński, Złota księga szlachty polskiej. R. 19, Poznań, 1897, s. 121.
- Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 141.
- Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 324.
- Sobiesław Szybkowski, Recenzija na «1413 m. Horodlės aktai (dokumentai ir tyrinėjimai)/Akty horodelskie z 1413 roku (dokumenty i studia), sudarė/ red. Jūratė Kiaupienė, Lidia Korczak, parengė/ oprac. Jūratė Kiaupienė, Lidia Korczak, Piotr Rabiej, Edmundas Rimša, Jan Wroniszewski, Lietuvos istotijos instituto leidykla, Vilnius/Kraków 2013, ss. 543.», [w] Studia Źródłoznawcze. Commentationes 54 (2016), s. 211.
- Zbigniew Zyglewski, Regionalni zwycięzcy walk z zakonem krzyżackim o wolność pogranicza kujawskiego w XIV i XV w., [w:] Ludzie wolności w regionie kujawsko-pomorskim, Pod redakcją: Michała Białkowskiego Zdzisława Biegańskiego Wojciecha Polaka, Toruń, 2014, s. 41.
- Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 2. : [A-B], Lipsk, Nakładem i drukiem Breitkopfa i Haertla, 1839, s. 292.
- Jana Długosza Dziejów Polskich ksiąg dwanaście, przekład Karola Mecherzyńskiego, T. IV: Ksiaga XI, XII, Kraków, Drukarnia «Czasu» W. Kirchmayera, 1869, s. 36.
- Jana Długosza Dziejów Polskich ksiąg dwanaście, przekład Karola Mecherzyńskiego, T. IV: Ksiaga XI, XII, Kraków, Drukarnia «Czasu» W. Kirchmayera, 1869, s. 68.
- Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 2. : [A-B], Lipsk, Nakładem i drukiem Breitkopfa i Haertla, 1839, s. 293.
- Jana Długosza Dziejów Polskich ksiąg dwanaście, przekład Karola Mecherzyńskiego, T. IV: Ksiaga XI, XII, Kraków, Drukarnia «Czasu» W. Kirchmayera, 1869, s. 73-74.
- Jana Długosza Dziejów Polskich ksiąg dwanaście, przekład Karola Mecherzyńskiego, T. IV: Ksiaga XI, XII, Kraków, Drukarnia «Czasu» W. Kirchmayera, 1869, s. 83.
- Jana Długosza Dziejów Polskich ksiąg dwanaście, przekład Karola Mecherzyńskiego, T. IV: Ksiaga XI, XII, Kraków, Drukarnia «Czasu» W. Kirchmayera, 1869, s. 99.
- Teodor Żychliński, Złota księga szlachty polskiej. R. 19, Poznań, 1897, s. 121—122.
- Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 2. : [A-B], Lipsk, Nakładem i drukiem Breitkopfa i Haertla, 1839, s. 292—293.
- Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 83.
- Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 170.
- Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 148.
- Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. VI, Kuyawy i Ziemia Dobrzyńska, Zeszyt 1, Urzędnicy kuyawscy i dobrzyński XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Bieniak i Sobiesław [et al] Szybkowski; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2014, s. 213.
- Jana Długosza Dziejów Polskich ksiąg dwanaście, przekład Karola Mecherzyńskiego, T. IV: Ksiaga XI, XII, Kraków, Drukarnia «Czasu» W. Kirchmayera, 1869, s. 279—280.
- Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 292.
- Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 2: Bonieccy h. Bończa — Chmieleńscy, Warszawa, Skład główny Gebethnera i Wolffa, 1900, s. 121.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Andzhej Yendzhej Brohockij takozh Brohovskij Grohockij pom bl 1431 derzhavnij diyach Korolivstva Polskogo marshalok nadvirnij korolya Vladislava Yagajla 1414 1419 i 1428 1429 vojskij lyublinskij 1419 1430 starosta shtumskij 1410 chorshtinskij 1416 bzhesc kuyavskij 1419 1427 lyublinskij 1430 1431 Andzhej Brohockij pol Andrzej Jedrzej Brochocki Marshalok nadvirnij 1414 1419 Monarh Vladislav II Yagajlo Poperednik Pjotr Nyedzhvyedzkij Nastupnik Vavzhinec Zaremba z Kalinovoyi Starosta bzhesc kuyavskij 1419 1427 Poperednik Yakub Konecpolskij Nastupnik Sendzivuj Ostrorug Vojskij lyublinskij 1419 1430 Poperednik pl Nastupnik Pjotr iz Podgrodzya Bihavki Raslaviciv Marshalok nadvirnij 1428 1429 Poperednik Domarat Kobilyanskij Nastupnik Domarat Kobilyanskij Yakub Pshekora z Moravyan Starosta lyublinskij 1430 1431 Poperednik pl Nastupnik pl Smert 1431Batko Nasignyev na Novomu Shavini ta na Brohovi Shavinskij abo Yan iz BihaviShlyub N KostkaZhittyepisNarodivsya Yendzhej v ostannij tretini XIV stolittya Pohodzhennya jogo ye dosit spirnim Za odniyeyu z versij yaka pidtrimuvalasya zokrema Yanom Dlugoshem ta Kasperom Neseckim vin ye predstavnikom rodu Brohockih gerbu Osoriya yaki pohodyat abo z malopolskogo sela Grohociciv i vid nogo spochatku nazivalisya Grohockimi abo z mazoveckogo sela Brohocina yake nalezhalo Brohockim gerbu Pravdich Dlugosh zgaduye Andzheya Brohockogo gerbu Osoriya Prote im ya Andzhej ne zustrichayetsya u Brohockih Osoriyiv ale ye dosit vzhivanim u Brohockih Pravdichiv Tomu na dumku Adama Bonyeckogo Andzheya pravilnishe vidnositi do ostannih Na dumku pl Yendzhej zi Shavina pohodiv vid Shavinskih buv panom na Brohovi Sohachevskogo povitu a vidtak buv pershim hto vidmovivsya vid prizvisha svoyih predkiv i za zvichayem togo chasu nazvav sebe Brohovskim vid svogo didichnogo mayetku a jogo nashadki ponad p yat stolit vikoristovuvali ce prizvishe yake z chasom transformuvalosya v Brohocki stvorivshi takim chinom absolyutno okremu rodinu Yaksho Yendzhej pohodiv vid Shavinskih to vin mig buti p yatim sinom Nasignyeva na Novomu Shavini ta na Brohovi Shavinskogo mav brativ Nyemyezhu Dobyeslava Ksaveriya Dadziboga Ksaveriya Marcina Za inshoyu versiyeyu Andzhej buv sinom lyublinskogo lovchogo Yana z Bihavi sam takozh pisavsya z Bihavi mozhlivo tut Bihava ye totozhnoyu z gerbom Osoriya Malopolske do ciyeyi provinciyi vidnosilisya Grohocici Bihava Lyublin pohodzhennya Brohockogo chastkovo pidtverdzhuyetsya tim sho gadanij batko Yan i sam Andzhej obijmali posadi v Lyublini takozh fakt togo sho 1422 roku kuyavski horugvi ocholiv malopolyanin sprovokuvav demarsh miscevih voyevodiv Hocha jmovirno takozh sho u pershij polovini XV stolittya zhili ta diyali odnochasno prinajmni 2 osobi z im yam Andzhej Yendzhej Brohockij Brohovskij odin iz yakih pohodiv iz Malopolshi inshij iz Mazoviyi Andzhej za korolya Sigizmunda voyuvav iz turkami ta veneciancyami v Ugorshini Pislya povernennya na batkivshinu 1409 roku Nepolomickij sejm vidryadiv posolstvo na choli z yepiskopom poznanskim Vojcehom Yastshembcem vid korolya Vladislava Yagajla do korolya Bogemiyi Vaclava IV Tam na pochatku 1410 roku Korolivstvo Polske za poserednictva ostannogo malo porozumitisya z Tevtonskim ordenom prote sprobi buli marnimi Vin brav uchast u Velikij vijni 1409 1411 rokiv zokrema pid chas Gryunvaldskoyi bitvi ocholyuvav drugu horugvu perednoyi varti yaka nazivalasya Gonchoyu ta mala svoyeyu emblemoyu dva zhovti hresti na sinomu poli Neyu takozh keruvali 5 licariv Yan Sumik iz Nabrozha Bartosh i Yaroslav iz Plomikova gerbu Pomyan Dobyeslav Okvya gerbu Vyenyava i Zigmunt Pikna cheh Pislya Gryunvalda zavoyuvav tevtonski zamki Korol nadav Brohockomu v derzhavu misto ta zamok Morong piznishe priznachiv jogo starostoyu shtumskim i doruchiv jomu razom z inshimi boroniti zavojovani v Ordena zemli Zi Shtuma Brohockij chasto vlashtovuvav vijskovi vilazki do Malborka odnogo razu navit napav na velikogo magistra Genriha fon Plauena Vreshti resht ostannij uzyav u oblogu Brohockogo v Shtumi protyagom shesti tizhniv bezuspishno namagavsya zavoloditi zamkom navit virishiv pripiniti oblogu azh raptom u zamku zagorilasya vezha z porohom Brohockij oboronyavsya z usih sil i lishe za nakazom korolya zdav zamok Za vtratoyu Shtuma naprikinci zhovtnya 1410 roku sliduvala j utrata Moronga Brohockij brav uchast u vzyatti Kovalevogo ta zamka Golyub Korol duzhe povazhav Brohockogo jogo vijskovi zaslugi ta viddanist i nadiliv jogo chislennimi uryadami Shonajmenshe vid pochatku kvitnya 1414 roku do kincya kvitnya 1419 roku Andzhej Brohockij obijmav posadu nadvirnogo marshalka 1416 roku stav starostoyu chorshtinskim Naprikinci 1419 roku otrimav posadu vojskogo lyublinskogo obijmav yiyi do pochatku 1430 roku Z kincya 1419 roku korol priznachiv Andzheya starostoyu bzhesc kuyavskim na yakij ostannij perebuvav do kincya 1427 roku Pid chas Golubskoyi vijni 1422 roku z tevtonskimi licaryami korol doruchiv Andzheyevi kerivnictvo nad usima horugvami kuyavskoyi shlyahti dlya zahistu cogo krayu ta kordoniv Koroni dlya stezhennya za diyami tevtonskih licariv ta yihnimi mozhlivimi vorozhimi diyami Voyevodi bzhesc kuyavskij pl ta inovroclavskij pl rozdratovani tim sho buli zmusheni pidkoryatisya jogo vladi pid privodom potrebi zabezpechennya proviantom razom zi svoyimi pidrozdilami ta inshimi svoyimi prihilnikami zalishili tabir i rozijshlisya po domivkah Ce duzhe oslabilo poziciyi polskogo vijska Prote Brohockij zajnyavshi poziciyi mizh Muzhinnim i Orlovim stav bilsh staranno stezhiti za ohoronoyu ta disciplinoyu vichikuvav voroga Dovidavshis pro oslablennya polyakiv Torunskij komendant na choli 800 tevtonskih licariv 7 veresnya nespodivano napali na nogo vnochi ale polski vijska na choli z Brohockim chinili yim opir i za dopomogoyu hitroshiv zdobuli peremogu Vzagali Andzhej Brohockij viriznyavsya neperesichnimi vijskovimi zdibnostyami vin umiv peredbachiti plani nastupu vorogiv vibrati krashi oboronni miscya dlya taboru a takozh vvoditi svoyih suprotivnikiv u omanu stanom svoyih vijsk chi perebigom bitvi vmiv vitrimuvati dovgu visnazhlivu oblogu protyagom yakoyi dobivavsya maksimalnogo poslablennya ta golodu u protivnika a potim raptovo napadav i znishuvav ostannogo Voseni 1428 roku Brohockij znovu zgaduyetsya v dokumentah yak nadvirnij marshalok Perebuvav na cij posadi shonajmenshe do rubezhu 1429 1430 rokiv Z 1430 roku vzhe obijmav posadu lyublinskogo starosti ochevidno zajmav yiyi do kincya zhittya Andzhej pomer blizko 1431 roku Sim yaAndzhej Brohockij buv odruzhenij iz nevidomogo imeni donkoyu Yakuba Kostki z Rostkova na Shtembergu starosti lipenskogo Andzhej Brohockij yakij zhiv u seredini XV stolittya imovirno sin nadvirnogo marshalka zalishiv sina Yana u yakogo bulo 4 sini Andzhej Mikolaj Macej i Vavzhinec 1473 roku zgaduyutsya diti Andzheya Brohockogo Mikolaj Malgozhata ta Elzhbeta U kulturiAndzhej Brohockij ye odnim iz personazhiv romanu Genrika Senkevicha Hrestonosci ta istorichnoyi povisti Yuzefa Ignaciya Krashevskogo Hrestonosci 1410 PrimitkiAdam Boniecki Herbarz polski wiadomosci historyczno genealogiczne o rodach szlacheckich T 2 Bonieccy h Boncza Chmielenscy Warszawa Sklad glowny Gebethnera i Wolffa 1900 s 120 Teodor Zychlinski Zlota ksiega szlachty polskiej R 19 Poznan 1897 s 122 Teodor Zychlinski Zlota ksiega szlachty polskiej R 19 Poznan 1897 s 121 Urzednicy dawnej Rzeczypospolitej XII XVIII wieku spisy T IV Urzednicy malopolscy XII XV wieku spisy pod red Antoniego Gasiorowskiego oprac Janusz Kurtyka et al Polska Akademia Nauk Biblioteka Kornicka Instytut Historii Kornik Biblioteka Kornicka 1990 s 141 Urzednicy dawnej Rzeczypospolitej XII XVIII wieku spisy T IV Urzednicy malopolscy XII XV wieku spisy pod red Antoniego Gasiorowskiego oprac Janusz Kurtyka et al Polska Akademia Nauk Biblioteka Kornicka Instytut Historii Kornik Biblioteka Kornicka 1990 s 324 Sobieslaw Szybkowski Recenzija na 1413 m Horodles aktai dokumentai ir tyrinejimai Akty horodelskie z 1413 roku dokumenty i studia sudare red Jurate Kiaupiene Lidia Korczak parenge oprac Jurate Kiaupiene Lidia Korczak Piotr Rabiej Edmundas Rimsa Jan Wroniszewski Lietuvos istotijos instituto leidykla Vilnius Krakow 2013 ss 543 w Studia Zrodloznawcze Commentationes 54 2016 s 211 Zbigniew Zyglewski Regionalni zwyciezcy walk z zakonem krzyzackim o wolnosc pogranicza kujawskiego w XIV i XV w w Ludzie wolnosci w regionie kujawsko pomorskim Pod redakcja Michala Bialkowskiego Zdzislawa Bieganskiego Wojciecha Polaka Torun 2014 s 41 Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S J powiekszony dodatkami z pozniejszych autorow rekopismow dowodow urzedowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza T 2 A B Lipsk Nakladem i drukiem Breitkopfa i Haertla 1839 s 292 Jana Dlugosza Dziejow Polskich ksiag dwanascie przeklad Karola Mecherzynskiego T IV Ksiaga XI XII Krakow Drukarnia Czasu W Kirchmayera 1869 s 36 Jana Dlugosza Dziejow Polskich ksiag dwanascie przeklad Karola Mecherzynskiego T IV Ksiaga XI XII Krakow Drukarnia Czasu W Kirchmayera 1869 s 68 Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S J powiekszony dodatkami z pozniejszych autorow rekopismow dowodow urzedowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza T 2 A B Lipsk Nakladem i drukiem Breitkopfa i Haertla 1839 s 293 Jana Dlugosza Dziejow Polskich ksiag dwanascie przeklad Karola Mecherzynskiego T IV Ksiaga XI XII Krakow Drukarnia Czasu W Kirchmayera 1869 s 73 74 Jana Dlugosza Dziejow Polskich ksiag dwanascie przeklad Karola Mecherzynskiego T IV Ksiaga XI XII Krakow Drukarnia Czasu W Kirchmayera 1869 s 83 Jana Dlugosza Dziejow Polskich ksiag dwanascie przeklad Karola Mecherzynskiego T IV Ksiaga XI XII Krakow Drukarnia Czasu W Kirchmayera 1869 s 99 Teodor Zychlinski Zlota ksiega szlachty polskiej R 19 Poznan 1897 s 121 122 Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S J powiekszony dodatkami z pozniejszych autorow rekopismow dowodow urzedowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza T 2 A B Lipsk Nakladem i drukiem Breitkopfa i Haertla 1839 s 292 293 Urzednicy dawnej Rzeczypospolitej XII XVIII wieku spisy T X Urzednicy centralni i nadworni Polski XIV XVIII wieku spisy pod red Antoniego Gasiorowskiego oprac Krzysztof Chlapowski et al Polska Akademia Nauk Biblioteka Kornicka Instytut Historii Kornik Biblioteka Kornicka 1992 s 83 Urzednicy dawnej Rzeczypospolitej XII XVIII wieku spisy T X Urzednicy centralni i nadworni Polski XIV XVIII wieku spisy pod red Antoniego Gasiorowskiego oprac Krzysztof Chlapowski et al Polska Akademia Nauk Biblioteka Kornicka Instytut Historii Kornik Biblioteka Kornicka 1992 s 170 Urzednicy dawnej Rzeczypospolitej XII XVIII wieku spisy T IV Urzednicy malopolscy XII XV wieku spisy pod red Antoniego Gasiorowskiego oprac Janusz Kurtyka et al Polska Akademia Nauk Biblioteka Kornicka Instytut Historii Kornik Biblioteka Kornicka 1990 s 148 Urzednicy dawnej Rzeczypospolitej XII XVIII wieku spisy T VI Kuyawy i Ziemia Dobrzynska Zeszyt 1 Urzednicy kuyawscy i dobrzynski XII XV wieku spisy pod red Antoniego Gasiorowskiego oprac Janusz Bieniak i Sobieslaw et al Szybkowski Polska Akademia Nauk Biblioteka Kornicka Instytut Historii Kornik Biblioteka Kornicka 2014 s 213 Jana Dlugosza Dziejow Polskich ksiag dwanascie przeklad Karola Mecherzynskiego T IV Ksiaga XI XII Krakow Drukarnia Czasu W Kirchmayera 1869 s 279 280 Urzednicy dawnej Rzeczypospolitej XII XVIII wieku spisy T IV Urzednicy malopolscy XII XV wieku spisy pod red Antoniego Gasiorowskiego oprac Janusz Kurtyka et al Polska Akademia Nauk Biblioteka Kornicka Instytut Historii Kornik Biblioteka Kornicka 1990 s 292 Adam Boniecki Herbarz polski wiadomosci historyczno genealogiczne o rodach szlacheckich T 2 Bonieccy h Boncza Chmielenscy Warszawa Sklad glowny Gebethnera i Wolffa 1900 s 121