Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Евтифрон дав гр Εὐθύφρων або Про благочестя дав гр Περί οείου філософський трактат першої половини IV століття до н е Пи

Євтифрон (Платон)

Євтифрон (Платон)

«Евтифрон» (дав.-гр. Εὐθύφρων) або «Про благочестя» (дав.-гр. Περί οείου) — філософський трактат першої половини IV століття до н. е. Питання про авторство твору залишається відкритим. За однією версією його написав Платон, за іншою — один з його учнів як шкільний твір. Трактат описує зустріч і подальшу розмову Сократа і афінського віщуна [en]. Вони розмовляють про суть благочестя. За допомогою методу Сократа філософ показує неспроможність уявлень про благочестя свого опонента.

Евтифрон
дав.-гр. Εὐθύφρων
image
ЖанрСократівський діалог
АвторПлатон
Мовадавньогрецька мова
Опубліковано4 століття до н. е.
ЦиклДіалоги Платона
image Цей твір у Вікісховищі

У діалозі міститься питання, яке отримало назву [en]: «чи гоже, тому що воне гоже, люблять боги, чи тому що люблять, воно гоже?». Якщо взяти за основу першу частину дилеми, то виходить, що «благочестя» і «мораль» первинні, що суперечить ідеї про всемогутність богів. Другу частину також легко спростувати. В умовах давньогрецької релігії, одна і та ж дія може подобатися одним і не подобатися іншим божествам. До того, ставлення до однієї й тієї ж дії конкретного божества може бути відмінним залежно від часу здійснення. Ця дилема не має однозначного розрішення для політеїстів. На думку Ульріха фон Віламовіц-Меллендорфа в «Евтифроні» поняття чеснота було вперше відокремлено від благочестя.

Місце, час та обставини

Дія діалогу відбувається в Афінах на початку 399 року до н. е. біля царського портика — приміщення, де засідав архонт басилевс. Біля нього зустрілися Сократ і афінський віщун [en]. Сократ прийшов, щоб дізнатися про звинувачення Мелета у тому, що він не шанує традиційних богів, вводить нових і розбещує юнацтво. Через місяць суд засудить філософа до смерті. Евтифрон, навпаки, сам прийшов з доносом. Він розповів Сократу про те, як його поденник пелат на Наксосі напившись убив раба. Батько Евтифрона наказав зв'язати цю людину і кинути в рів. Там він і помер чи то від холоду, чи то від голоду. Евтифрон вважає цей вчинок батька нечестивим і хоче подати на нього судову скаргу.

Вчені-антикознавці при описі діалогу підкреслюють наявність в ньому неузгоджених тверджень. Батько Евтифрона міг володіти земельним наділом клерухією на Наксосі до 405 року до н. е. Після поразки при Егоспотамах афінські громадяни були вигнані з острова. Таким чином, тут стався або анахронізм, або Евтифрон подає до суду на батька за дію вчинену більш ніж п'ять років тому. Ім'я «Евтифрон» (дав.-гр. Εὐθύφρων) значить «володар прямого розуму», «прямодушний», «правильно мислячий». З огляду на вищевикладене не виключено, що весь діалог являє собою не виклад розмови Сократа, а літературну вигадку.

Евтифрон також згадується в діалозі Платона «Кратил». У цьому творі, дія якого розгортається до 422 року до н. е., Евтифрону близько 20 років. Відповідно в 399 році до н. е. його вік становив понад 40 років. Батько, на якого Евтифрон подає скаргу, в такому випадку був вже у похилому віці.

Щодо часу написання діалогу в науковому середовищі існує кілька версій. За однією, «Евтифрон» — ранній «юнацький» твір Платона, який той написав у проміжку між 399 (страта Сократа) і 388/387 роками до н. е. (подорож до Сицилії). Водночас в «Евтифроні» вбачають зв'язок з пізніми діалогами Платона «Закони» і «Теетет». В такому випадку «Евтіфрона» можна розглядати як твір написаний одним з учнів платонівської Академії на підставі праць вчителя.

Композиція

У вступі описані обставини зустрічі Сократа і Евтифрона біля царського портика. Сократ розповідає про звинувачення Мелета, за яким його судитимуть. Евтифрон підкреслює свій професіоналізм в трактуванні божественних приречень. Також він нарікає на те, що, наперекір вірності його передбачень, в суспільстві над ним сміються, тому що заздрять. Евтифрон показує читачеві своє вміння передбачати заявою: «Мабуть, нічого, Сократе, не вийде: ти розумно виграєш справу, гадаю, як і я свою.». Насправді через місяць після описуваних подій суд засудить Сократа до смерті.

Далі Евтифрон розповідає про обставини своєї тяжби з батьком. Він переконаний, що незалежно від провини загиблого через дії батька людини, злочинця можна переслідувати лише по суду. Самовільне заподіяння зла злочинцеві є безчесним. Евтифрон підкреслює, що судове переслідування винного батька є допустимим, а той хто стверджує зворотне погано знає божественні закони про благочестя і нечестя. Тоді Сократ просить Евтифрона дати визначення благочестя. Той заявив, що благочестям є переслідування винного у вбивстві, святотатстві або інших злочинах, незалежно від особи та ставлення до злочинця. Сократ заперечив, що це лише один з прикладів благочестивої поведінки, але ніяк не визначення. На це Евтифрон відповів, що «якщо богам щось миле, то воно гоже, якщо немиле — негоже». На це Сократ зазначає, що і серед пантеону олімпійських богів трапляються розбрати та розбіжності. А якщо так, то можливо один і той самий вчинок буде по-різному сприйнятий конкретними богами. Евтифрон, щоб уникнути суперечності, підкреслив, що всі боги погодяться з тим, що вбивця повинен бути покараний. На це Сократ заперечив, що і люди вважатимуть тотожно. Однак, коли справа доходить до суду, виявляється, що існує безліч думок про ступінь винності в кожному конкретному випадку. Саме так і боги можуть по-різному сприймати будь-який людський вчинок.

Сократ, бачачи здивування Евтифрона, пропонує йому переглянути визначення, замінивши слова «гоже» і «негоже» на «любе» і «ненависне». Тоді «благочестям буде те, що любе, а нечестям — ненависне богам». Евтифрон погоджується з таким трактуванням. Після Сократ ставить питання, яке отримало назву [en]: «чи гоже, тому що воне гоже, люблять боги, чи тому що люблять, воно гоже?». Бачачи подив Евтифрона, Сократ уточнює твердження на прикладах «люблячого і любленого», «несучого і несеного» і т. ін. Несене є таким тому, що його несуть. Аналогічно і «гоже» люблять тому, що воно «гоже», а не навпаки. «Боголюбе» відрізняється від «гожого» і в чомусь є його протилежністю. «Боголюбе є таким тому, що його люблять боги. гоже боги люблять через те, що воно гоже». Після подальшого розбору «гожого» і «справедливого» та інших понять Сократ підводить Евтифрона до відповіді, що «гожим є те, що улюблене богам». Після цього він вказує, що таке твердження було спростовано на самому початку розмови. Евтифрону нічого заперечити й він, пославшись на справи, йде.

Вплив та оцінки

Центральною темою діалогу є «благочестя» — гоже в українському перекладі. У тексті твору міститься кілька визначень цього поняття, жодне з яких не є остаточним. В кінцевому підсумку читач заплутується в суперечливих визначеннях, здавалося б всім відомого поняття. Весь твір Сократ з Евтифроном говорять про благочестя, але не можуть дати його визначення. У «Евтифроні» на прикладі благочестя показано сутність теорії ідей Платона. «Благочестя» є «ідеєю», якій неможливо дати визначення. Ця «ідея» осмислює той чи інший вчинок і є для нього зразком.

Діалог «Евтифрон» містить кілька прикладів сократичної іронії — методу ведення дискусії, який передбачає уявні незнання і згоду зі співрозмовником на початку бесіди. Наступні уточнювальні питання показують хибність переконань і невігластво опонента. Так, наприклад, на початку бесіди Сократ каже: «Чи не найкраще було б мені, поважний Евтифроне, твоїм учнем стати». Пізніше, коли з'ясувалося, що Евтифрон не може пояснити, що ж являє собою благочестя, Сократ каже: «тобі ж видається, що я не такий тямкий, як судді; їм же ти докажеш явно, що то таке несправедливе, що його геть усі боги ненавидять». Діалог завершується фразою: «Що ж це ти робиш, друже! Відходиш, залишаючи мене без найменшої надії дізнатися про гоже й негоже і через те позбутися Мелетового звинувачення, довівши позивачеві, що я, завдяки Евтифронові, розуму набув у божественних справах…».

Найбільшу популярність отримала та частина діалогу, в якій обговорюється питання про первинність божественного промислу або благочестя. «Дилему Евтифрона» можна сформулювати як «Чи наказує Бог вчинити певним чином, тому що це вірно в моральному сенсі, або ж це вірно в моральному сенсі, тому що так велить Бог?» Хоч діалог написаний в умовах політеїзм, дилема Евтифрона залишається значущою сучасною теологічною проблемою. Якщо взяти за основу перший постулат, то виходить, що «мораль» і «благо» первинні та існують поза божественного промислу, що ставить під сумнів всемогутність Бога. Ця думка є по суті атеїстичною. Якщо ж вчинок морально вірний виключно тому, що так наказують боги, то одна і та ж дія може бути, залежно від обставин, одночасно благочестивою і нечестивою. Все буде залежати від думки божества в цей конкретний момент здійснення вчинку. З погляду християн «будь-яка дія є морально невірною тільки в тому випадку, якщо вона протилежна велінням люблячого Бога». Іншими словами Бог не може наказати або побажати нічого аморального в силу своєї всемилостивої сутності. Для політеїстів дилема не має однозначного розв'язання.

На початку III століття до н. е. філософ-епікуреєць Метродор з Лампсака написав трактат «проти Евтифрона». Сам твір не зберегся. Він є першим, в якому згадується діалог «Евтифрон». Філософ-платонік Трасілл помістив трактат в першу з дев'яти [de], яка також включала діалоги «Апологія Сократа», «Крітон» і «Федон». У цих чотирьох трактатах описані події до суду над Сократом, під час судового засідання, перебування Сократа у в'язниці та останнього дня життя філософа. Діоген Лаертський назвав «Евтифрона» «випробувальним» твором. Також він підкреслив, що деякі з вчителів філософії поміщали «Евтифрона» в початок збірок платонівських творів, оскільки він є найбільш відповідним для початку вивчення спадщини Платона. Діоген Лаертський писав, що Сократ відмовив Евтифрона від задуму подати до суду скаргу на батька, що не відповідає тексту діалогу.

[de][de] вважав, що в «Евтифроні» Платон виступив з критикою релігії. Оскільки безпосередньо він це зробити не міг, то вклав свої думки Сократу. Мертвому вчителю можна приписати сукупну мудрість кількох поколінь. Можливо, одним з мотивів Платона було бажання уникнути звинувачень в аморальності та безбожництві, в разі якщо кому-небудь з афінян висновки діалогу здадуться нечестивими. Від подібних звинувачень постраждала ціла плеяда мислителів від Анаксагора до Сократа. Приписувати свої нетрадиційні думки мертвому вчителю було цілком безпечно. У будь-який момент можна було б заявити, що дані твердження належать Сократу, а він лише мемуарист.

В анонімному пізньоантичному трактаті «Пролегомени до філософії Платона» «Евтифрон» названий першим за часом написання платонівським діалогом.

Вчені-антикознавці по різному оцінюють цей діалог. Фрідріх Шляєрмахер вважав «Евтифрона» слабким твором. Схожу думку також висловив історик філософії Олоф Ґіґон. Він вважав, що богословські результати бесіди Евтифрона з Сократом надзвичайно мізерні. На думку Ґігона, Сократ лише грає словами, не наводячи будь-яких важливих ідей і висновків. Вчений схарактеризував текст діалогу як «дивний» і «несимпатичний». Ульріх фон Віламовіц-Меллендорф вважав, що в «Евтифроні» Платону вперше вдалося звільнити поняття чесноти від благочестя. [de] оцінив високий рівень роздумів над логічними та граматичними питаннями.

Переклади та публікації

У Середні віки діалог «Евтифрон» був невідомий західноєвропейським вченим. Перший переклад трактату з давньогрецької був здійснений на вірменську мову не пізніше XI століття. Наприкінці XIV століття рукопис «Евтифрона» на давньогрецькому привіз до Італії з Візантії Мануїл Хрисолор. Перший переклад на латину був здійснений італійським гуманістом Франческо Філельфо у 1436 році. Другий, гіршої якості, в 1440/1443 роках — Рінуччо да Кастільйоне. Обидва переклади не були опубліковані. Першим друкованим виданням «Евтифрона» на латину став переклад гуманіста і філософа Марсіліо Фічіно 1484 року, у складі інших творів Платона. [en] на давньогрецькому було підготовлено вченим і одним з найзначніших філологів епохи Відродження [en] серед інших творів Платона, а потім видано книгодрукарем Альдом Мануцієм у 1513 році в Венеції.

Згодом діалог неодноразово перевидавали в оригіналі та перекладах на різні мови, в тому числі в складі серій [en] і Loeb Classical Library.

Примітки

  1. Платон, 1999, с. 54—57, «Евтифрон» 2 a — 5 d.
  2. Платон, 1990, с. 738, Коментар до «Евтифрону» О. Ф. Лосєва.
  3. Платон, 1990, с. 739—740, Коментар до «Евтифрону» О. Ф. Лосєва.
  4. Nails, 2002.
  5. Шичалин, 2019, с. 16.
  6. Шичалин, 2019, с. 14—15.
  7. Шичалин, 2019, с. 16—19.
  8. Платон, 1999, с. 54—55, «Евтифрон» 2 a — 4 e.
  9. Суриков, 2011, с. 306.
  10. Платон, 1999, с. 58, «Евтифрон» 6 e — 7 a.
  11. Кессиди, 1988, с. 88—90.
  12. Платон, 1999, с. 61—68, «Евтифрон» 10 a — 16 a.
  13. Кессиди, 1988, с. 90—92.
  14. Штраус, 2016, с. 220—226.
  15. Лосев, 1993.
  16. The Nuttall Encyclopædia, 1907.
  17. Socratic irony. collinsdictionary.com (англ.). [en]. оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано 19 квітня 2021.
  18. Платон, 1999, с. 56, «Евтифрон» 5 a.
  19. Платон, 1999, с. 60, «Евтифрон» 9 b.
  20. Платон, 1999, с. 67—68, «Евтифрон» 15 e — 16 a.
  21. Кессиди, 1988, с. 93.
  22. Степанова, 2020, с. 75—77.
  23. Диоген Лаэртский, 1986, с. 152, III. 58.
  24. Диоген Лаэртский, 1986, с. 153, III. 62.
  25. Диоген Лаэртский, 1986, с. 102, II. 29.
  26. Tulin Alexander. Dike Phonou. The Right of Prosecution and Attic Homicide Procedure. — Stuttgart : B. G. Teubner, 1996. — P. 73—77. — DOI:10.1515/9783110958034.
  27. Матвейчев, 2018, с. 76.
  28. Prolégomènes à la Philosophie de Platon / Leendert Gerrit Westerink. — Paris : Les Belles Lettres, 1990. — P. 38. — .
  29. Schleiermacher, 1996, s. 124—128.
  30. Gigon O. Einleitung // Platon. Sämtliche Werke (Jubiläumsausgabe Sämtlicher Werke zum 2400. Geburtstag). — Zürich/München, 1974. — .
  31. Wilamowitz-Moellendorff Ulrich von. Platon. Sein Leben und seine Werke. — 5. — Berlin : Weidmannsche Verlagsbuchhandlung, 1959.
  32. Erler, 2006, s. 130.
  33. Conybeare, 1891, p. 193—210.
  34. Hankins, 1994, p. 87, 401—403.
  35. Hankins, 1994, p. 51–53, 66f, 72–74, 379–387, 504f, 739.
  36. Goldschmidt E. P. The First Cambridge Press in Its European Setting. — Cambridge, Eng. : Cambridge University Press, 2010. — P. 79. — .
  37. PLATON Œuvres complètes. Tome I: Introduction. Hippias mineur - Alcibiade - Apologie de Socrate - Euthyphron - Criton. оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  38. Plato Volume I Loeb Classical Library 36 Euthyphro. Apology. Crito. Phaedo (англ.). Harvard University Press. оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 6 червня 2021.

Література

  • Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов : ( )[рос.] / Редактор тома и автор вступительной статьи А. Ф. Лосев, Перевод М. Л. Гаспарова. — второе. — Москва : Мысль, 1986. — 571 с. — (Философское наследие).
  • Платон. Евтифрон // Собрание сочинений в четырёх томах / Общая редакция А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса, А. А. Τахо-Годи. Автор вступительной статьи и статей в примечаниях А. Ф. Лосев. — Москва : Мысль, 1990. — Т. 1. — С. 295—313. — (Философское наследие) — .
  • Платон. Евтифрон // Діалоги / Переклав Тарас Лучук. — Видання друге. — Київ : Основи, 1999. — .
  • Иванов В. В. Архаизм и новаторство в практике первых русских переводов Платона : ( )[рос.]. — Философско-литературный журнал «Логос». — Москва, 2012. — № 6 (90). — С. 42—57. — ISSN 2499-9628.
  • Кессиди Ф. Х. Сократ : ( )[рос.]. — второе. — Москва : Мысль, 1988. — 220 с. — (Мыслители прошлого).
  • Лосев А. Ф. Эвтифрон // Очерки античного символизма и мифологии : ( )[рос.]. — Москва : Мысль, 1993. — 962 с.
  • Матвейчев О. А. Платон как плагиатор : ( )[рос.]. — Миссия конфессий. — 2018. — Т. 7 — No. 28, № 1. — С. 71—83. — ISSN 2499-9423.
  • Степанова Е. А. Теория божественного повеления: логическое опровержение и теологическое оправдание : ( )[рос.]. — Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия 1: Богословие. Философия. Религиоведение. — Москва, 2020. — No. 87. — P. 70—86. — ISSN 2409-4692. — DOI:10.15382/sturI202087.70-86.
  • Суриков, И. Е. Сократ : ( )[рос.]. — Москва : Молодая гвардия, 2011. — 384 с. — (Жизнь замечательных людей). — 5000 екз.
  • [ru]. Заметки о диалоге платоновского корпуса «Евтифрон» : ( )[рос.]. — Философия. Журнал Высшей школы экономики. — Москва, 2019. — Т. 3, № 1. — С. 13—35. — ISSN 2587-8719.
  • О «Евтифроне» : ( )[рос.]. — Историко-философский ежегодник. — 2016. — С. 220—241. — ISSN 0134-8655.
  • Frederick Cornwallis Conybeare. On the Ancient Armenian Version of Plato : ( )[англ.]. — The American Journal of Philology. — 1891. — Vol. 12, № 2. — P. 193—210. — ISSN 00029475. — DOI:10.2307/287914. — JSTOR 287914.
  • [de]. Platon : ( )[нім.]. — Basel : C. H. Beck, 2006. — 253 S.
  • James Hankins. Plato in the Italian Renaissance : ( )[англ.]. — 3. — Leiden; New York : Brill, 1994. — 847 p.
  • [en]. Euthyphro of Prospalta // The people of Plato: a prosopography of Plato and other Socratics : ( )[англ.]. — Indianapolis, IN : Hackett Publishing Company, Inc., 2002. — P. 152—153. — 464 p.
  • Friedrich Schleiermacher. Euthyphron. Einleitung // Über die Philosophie Platons : ( )[нім.] / Peter M. Steiner. — Felix Meiner Verlag, 1996. — 468 S.
  • Irony, Socratic // The Nuttall Encyclopædia : ( )[англ.] / edited by the Rev. James Wood. — 1907.

Посилання

  • Текст «Евтифрона» древньогрецькою

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Evtifron dav gr Eὐ8yfrwn abo Pro blagochestya dav gr Peri oeioy filosofskij traktat pershoyi polovini IV stolittya do n e Pitannya pro avtorstvo tvoru zalishayetsya vidkritim Za odniyeyu versiyeyu jogo napisav Platon za inshoyu odin z jogo uchniv yak shkilnij tvir Traktat opisuye zustrich i podalshu rozmovu Sokrata i afinskogo vishuna en Voni rozmovlyayut pro sut blagochestya Za dopomogoyu metodu Sokrata filosof pokazuye nespromozhnist uyavlen pro blagochestya svogo oponenta Evtifrondav gr Eὐ8yfrwnZhanrSokrativskij dialogAvtorPlatonMovadavnogrecka movaOpublikovano4 stolittya do n e CiklDialogi Platona Cej tvir u Vikishovishi U dialozi mistitsya pitannya yake otrimalo nazvu en chi gozhe tomu sho vone gozhe lyublyat bogi chi tomu sho lyublyat vono gozhe Yaksho vzyati za osnovu pershu chastinu dilemi to vihodit sho blagochestya i moral pervinni sho superechit ideyi pro vsemogutnist bogiv Drugu chastinu takozh legko sprostuvati V umovah davnogreckoyi religiyi odna i ta zh diya mozhe podobatisya odnim i ne podobatisya inshim bozhestvam Do togo stavlennya do odniyeyi j tiyeyi zh diyi konkretnogo bozhestva mozhe buti vidminnim zalezhno vid chasu zdijsnennya Cya dilema ne maye odnoznachnogo rozrishennya dlya politeyistiv Na dumku Ulriha fon Vilamovic Mellendorfa v Evtifroni ponyattya chesnota bulo vpershe vidokremleno vid blagochestya Misce chas ta obstaviniDiya dialogu vidbuvayetsya v Afinah na pochatku 399 roku do n e bilya carskogo portika primishennya de zasidav arhont basilevs Bilya nogo zustrilisya Sokrat i afinskij vishun en Sokrat prijshov shob diznatisya pro zvinuvachennya Meleta u tomu sho vin ne shanuye tradicijnih bogiv vvodit novih i rozbeshuye yunactvo Cherez misyac sud zasudit filosofa do smerti Evtifron navpaki sam prijshov z donosom Vin rozpoviv Sokratu pro te yak jogo podennik pelat na Naksosi napivshis ubiv raba Batko Evtifrona nakazav zv yazati cyu lyudinu i kinuti v riv Tam vin i pomer chi to vid holodu chi to vid golodu Evtifron vvazhaye cej vchinok batka nechestivim i hoche podati na nogo sudovu skargu Vcheni antikoznavci pri opisi dialogu pidkreslyuyut nayavnist v nomu neuzgodzhenih tverdzhen Batko Evtifrona mig voloditi zemelnim nadilom kleruhiyeyu na Naksosi do 405 roku do n e Pislya porazki pri Egospotamah afinski gromadyani buli vignani z ostrova Takim chinom tut stavsya abo anahronizm abo Evtifron podaye do sudu na batka za diyu vchinenu bilsh nizh p yat rokiv tomu Im ya Evtifron dav gr Eὐ8yfrwn znachit volodar pryamogo rozumu pryamodushnij pravilno mislyachij Z oglyadu na vishevikladene ne viklyucheno sho ves dialog yavlyaye soboyu ne viklad rozmovi Sokrata a literaturnu vigadku Evtifron takozh zgaduyetsya v dialozi Platona Kratil U comu tvori diya yakogo rozgortayetsya do 422 roku do n e Evtifronu blizko 20 rokiv Vidpovidno v 399 roci do n e jogo vik stanoviv ponad 40 rokiv Batko na yakogo Evtifron podaye skargu v takomu vipadku buv vzhe u pohilomu vici Shodo chasu napisannya dialogu v naukovomu seredovishi isnuye kilka versij Za odniyeyu Evtifron rannij yunackij tvir Platona yakij toj napisav u promizhku mizh 399 strata Sokrata i 388 387 rokami do n e podorozh do Siciliyi Vodnochas v Evtifroni vbachayut zv yazok z piznimi dialogami Platona Zakoni i Teetet V takomu vipadku Evtifrona mozhna rozglyadati yak tvir napisanij odnim z uchniv platonivskoyi Akademiyi na pidstavi prac vchitelya KompoziciyaU vstupi opisani obstavini zustrichi Sokrata i Evtifrona bilya carskogo portika Sokrat rozpovidaye pro zvinuvachennya Meleta za yakim jogo suditimut Evtifron pidkreslyuye svij profesionalizm v traktuvanni bozhestvennih prirechen Takozh vin narikaye na te sho naperekir virnosti jogo peredbachen v suspilstvi nad nim smiyutsya tomu sho zazdryat Evtifron pokazuye chitachevi svoye vminnya peredbachati zayavoyu Mabut nichogo Sokrate ne vijde ti rozumno vigrayesh spravu gadayu yak i ya svoyu Naspravdi cherez misyac pislya opisuvanih podij sud zasudit Sokrata do smerti Dali Evtifron rozpovidaye pro obstavini svoyeyi tyazhbi z batkom Vin perekonanij sho nezalezhno vid provini zagiblogo cherez diyi batka lyudini zlochincya mozhna peresliduvati lishe po sudu Samovilne zapodiyannya zla zlochincevi ye bezchesnim Evtifron pidkreslyuye sho sudove peresliduvannya vinnogo batka ye dopustimim a toj hto stverdzhuye zvorotne pogano znaye bozhestvenni zakoni pro blagochestya i nechestya Todi Sokrat prosit Evtifrona dati viznachennya blagochestya Toj zayaviv sho blagochestyam ye peresliduvannya vinnogo u vbivstvi svyatotatstvi abo inshih zlochinah nezalezhno vid osobi ta stavlennya do zlochincya Sokrat zaperechiv sho ce lishe odin z prikladiv blagochestivoyi povedinki ale niyak ne viznachennya Na ce Evtifron vidpoviv sho yaksho bogam shos mile to vono gozhe yaksho nemile negozhe Na ce Sokrat zaznachaye sho i sered panteonu olimpijskih bogiv traplyayutsya rozbrati ta rozbizhnosti A yaksho tak to mozhlivo odin i toj samij vchinok bude po riznomu sprijnyatij konkretnimi bogami Evtifron shob uniknuti superechnosti pidkresliv sho vsi bogi pogodyatsya z tim sho vbivcya povinen buti pokaranij Na ce Sokrat zaperechiv sho i lyudi vvazhatimut totozhno Odnak koli sprava dohodit do sudu viyavlyayetsya sho isnuye bezlich dumok pro stupin vinnosti v kozhnomu konkretnomu vipadku Same tak i bogi mozhut po riznomu sprijmati bud yakij lyudskij vchinok Sokrat bachachi zdivuvannya Evtifrona proponuye jomu pereglyanuti viznachennya zaminivshi slova gozhe i negozhe na lyube i nenavisne Todi blagochestyam bude te sho lyube a nechestyam nenavisne bogam Evtifron pogodzhuyetsya z takim traktuvannyam Pislya Sokrat stavit pitannya yake otrimalo nazvu en chi gozhe tomu sho vone gozhe lyublyat bogi chi tomu sho lyublyat vono gozhe Bachachi podiv Evtifrona Sokrat utochnyuye tverdzhennya na prikladah lyublyachogo i lyublenogo nesuchogo i nesenogo i t in Nesene ye takim tomu sho jogo nesut Analogichno i gozhe lyublyat tomu sho vono gozhe a ne navpaki Bogolyube vidriznyayetsya vid gozhogo i v chomus ye jogo protilezhnistyu Bogolyube ye takim tomu sho jogo lyublyat bogi gozhe bogi lyublyat cherez te sho vono gozhe Pislya podalshogo rozboru gozhogo i spravedlivogo ta inshih ponyat Sokrat pidvodit Evtifrona do vidpovidi sho gozhim ye te sho ulyublene bogam Pislya cogo vin vkazuye sho take tverdzhennya bulo sprostovano na samomu pochatku rozmovi Evtifronu nichogo zaperechiti j vin poslavshis na spravi jde Vpliv ta ocinkiCentralnoyu temoyu dialogu ye blagochestya gozhe v ukrayinskomu perekladi U teksti tvoru mistitsya kilka viznachen cogo ponyattya zhodne z yakih ne ye ostatochnim V kincevomu pidsumku chitach zaplutuyetsya v superechlivih viznachennyah zdavalosya b vsim vidomogo ponyattya Ves tvir Sokrat z Evtifronom govoryat pro blagochestya ale ne mozhut dati jogo viznachennya U Evtifroni na prikladi blagochestya pokazano sutnist teoriyi idej Platona Blagochestya ye ideyeyu yakij nemozhlivo dati viznachennya Cya ideya osmislyuye toj chi inshij vchinok i ye dlya nogo zrazkom Dialog Evtifron mistit kilka prikladiv sokratichnoyi ironiyi metodu vedennya diskusiyi yakij peredbachaye uyavni neznannya i zgodu zi spivrozmovnikom na pochatku besidi Nastupni utochnyuvalni pitannya pokazuyut hibnist perekonan i neviglastvo oponenta Tak napriklad na pochatku besidi Sokrat kazhe Chi ne najkrashe bulo b meni povazhnij Evtifrone tvoyim uchnem stati Piznishe koli z yasuvalosya sho Evtifron ne mozhe poyasniti sho zh yavlyaye soboyu blagochestya Sokrat kazhe tobi zh vidayetsya sho ya ne takij tyamkij yak suddi yim zhe ti dokazhesh yavno sho to take nespravedlive sho jogo get usi bogi nenavidyat Dialog zavershuyetsya frazoyu Sho zh ce ti robish druzhe Vidhodish zalishayuchi mene bez najmenshoyi nadiyi diznatisya pro gozhe j negozhe i cherez te pozbutisya Meletovogo zvinuvachennya dovivshi pozivachevi sho ya zavdyaki Evtifronovi rozumu nabuv u bozhestvennih spravah Najbilshu populyarnist otrimala ta chastina dialogu v yakij obgovoryuyetsya pitannya pro pervinnist bozhestvennogo promislu abo blagochestya Dilemu Evtifrona mozhna sformulyuvati yak Chi nakazuye Bog vchiniti pevnim chinom tomu sho ce virno v moralnomu sensi abo zh ce virno v moralnomu sensi tomu sho tak velit Bog Hoch dialog napisanij v umovah politeyizm dilema Evtifrona zalishayetsya znachushoyu suchasnoyu teologichnoyu problemoyu Yaksho vzyati za osnovu pershij postulat to vihodit sho moral i blago pervinni ta isnuyut poza bozhestvennogo promislu sho stavit pid sumniv vsemogutnist Boga Cya dumka ye po suti ateyistichnoyu Yaksho zh vchinok moralno virnij viklyuchno tomu sho tak nakazuyut bogi to odna i ta zh diya mozhe buti zalezhno vid obstavin odnochasno blagochestivoyu i nechestivoyu Vse bude zalezhati vid dumki bozhestva v cej konkretnij moment zdijsnennya vchinku Z poglyadu hristiyan bud yaka diya ye moralno nevirnoyu tilki v tomu vipadku yaksho vona protilezhna velinnyam lyublyachogo Boga Inshimi slovami Bog ne mozhe nakazati abo pobazhati nichogo amoralnogo v silu svoyeyi vsemilostivoyi sutnosti Dlya politeyistiv dilema ne maye odnoznachnogo rozv yazannya Na pochatku III stolittya do n e filosof epikureyec Metrodor z Lampsaka napisav traktat proti Evtifrona Sam tvir ne zberegsya Vin ye pershim v yakomu zgaduyetsya dialog Evtifron Filosof platonik Trasill pomistiv traktat v pershu z dev yati de yaka takozh vklyuchala dialogi Apologiya Sokrata Kriton i Fedon U cih chotiroh traktatah opisani podiyi do sudu nad Sokratom pid chas sudovogo zasidannya perebuvannya Sokrata u v yaznici ta ostannogo dnya zhittya filosofa Diogen Laertskij nazvav Evtifrona viprobuvalnim tvorom Takozh vin pidkresliv sho deyaki z vchiteliv filosofiyi pomishali Evtifrona v pochatok zbirok platonivskih tvoriv oskilki vin ye najbilsh vidpovidnim dlya pochatku vivchennya spadshini Platona Diogen Laertskij pisav sho Sokrat vidmoviv Evtifrona vid zadumu podati do sudu skargu na batka sho ne vidpovidaye tekstu dialogu de de vvazhav sho v Evtifroni Platon vistupiv z kritikoyu religiyi Oskilki bezposeredno vin ce zrobiti ne mig to vklav svoyi dumki Sokratu Mertvomu vchitelyu mozhna pripisati sukupnu mudrist kilkoh pokolin Mozhlivo odnim z motiviv Platona bulo bazhannya uniknuti zvinuvachen v amoralnosti ta bezbozhnictvi v razi yaksho komu nebud z afinyan visnovki dialogu zdadutsya nechestivimi Vid podibnih zvinuvachen postrazhdala cila pleyada misliteliv vid Anaksagora do Sokrata Pripisuvati svoyi netradicijni dumki mertvomu vchitelyu bulo cilkom bezpechno U bud yakij moment mozhna bulo b zayaviti sho dani tverdzhennya nalezhat Sokratu a vin lishe memuarist V anonimnomu piznoantichnomu traktati Prolegomeni do filosofiyi Platona Evtifron nazvanij pershim za chasom napisannya platonivskim dialogom Vcheni antikoznavci po riznomu ocinyuyut cej dialog Fridrih Shlyayermaher vvazhav Evtifrona slabkim tvorom Shozhu dumku takozh visloviv istorik filosofiyi Olof Gigon Vin vvazhav sho bogoslovski rezultati besidi Evtifrona z Sokratom nadzvichajno mizerni Na dumku Gigona Sokrat lishe graye slovami ne navodyachi bud yakih vazhlivih idej i visnovkiv Vchenij sharakterizuvav tekst dialogu yak divnij i nesimpatichnij Ulrih fon Vilamovic Mellendorf vvazhav sho v Evtifroni Platonu vpershe vdalosya zvilniti ponyattya chesnoti vid blagochestya de ociniv visokij riven rozdumiv nad logichnimi ta gramatichnimi pitannyami Perekladi ta publikaciyiU Seredni viki dialog Evtifron buv nevidomij zahidnoyevropejskim vchenim Pershij pereklad traktatu z davnogreckoyi buv zdijsnenij na virmensku movu ne piznishe XI stolittya Naprikinci XIV stolittya rukopis Evtifrona na davnogreckomu priviz do Italiyi z Vizantiyi Manuyil Hrisolor Pershij pereklad na latinu buv zdijsnenij italijskim gumanistom Franchesko Filelfo u 1436 roci Drugij girshoyi yakosti v 1440 1443 rokah Rinuchcho da Kastiljone Obidva perekladi ne buli opublikovani Pershim drukovanim vidannyam Evtifrona na latinu stav pereklad gumanista i filosofa Marsilio Fichino 1484 roku u skladi inshih tvoriv Platona en na davnogreckomu bulo pidgotovleno vchenim i odnim z najznachnishih filologiv epohi Vidrodzhennya en sered inshih tvoriv Platona a potim vidano knigodrukarem Aldom Manuciyem u 1513 roci v Veneciyi Zgodom dialog neodnorazovo perevidavali v originali ta perekladah na rizni movi v tomu chisli v skladi serij en i Loeb Classical Library PrimitkiPlaton 1999 s 54 57 Evtifron 2 a 5 d Platon 1990 s 738 Komentar do Evtifronu O F Losyeva Platon 1990 s 739 740 Komentar do Evtifronu O F Losyeva Nails 2002 Shichalin 2019 s 16 Shichalin 2019 s 14 15 Shichalin 2019 s 16 19 Platon 1999 s 54 55 Evtifron 2 a 4 e Surikov 2011 s 306 Platon 1999 s 58 Evtifron 6 e 7 a Kessidi 1988 s 88 90 Platon 1999 s 61 68 Evtifron 10 a 16 a Kessidi 1988 s 90 92 Shtraus 2016 s 220 226 Losev 1993 The Nuttall Encyclopaedia 1907 Socratic irony collinsdictionary com angl en originalu za 13 travnya 2019 Procitovano 19 kvitnya 2021 Platon 1999 s 56 Evtifron 5 a Platon 1999 s 60 Evtifron 9 b Platon 1999 s 67 68 Evtifron 15 e 16 a Kessidi 1988 s 93 Stepanova 2020 s 75 77 Diogen Laertskij 1986 s 152 III 58 Diogen Laertskij 1986 s 153 III 62 Diogen Laertskij 1986 s 102 II 29 Tulin Alexander Dike Phonou The Right of Prosecution and Attic Homicide Procedure Stuttgart B G Teubner 1996 P 73 77 DOI 10 1515 9783110958034 Matvejchev 2018 s 76 Prolegomenes a la Philosophie de Platon Leendert Gerrit Westerink Paris Les Belles Lettres 1990 P 38 ISBN 2251004122 Schleiermacher 1996 s 124 128 Gigon O Einleitung Platon Samtliche Werke Jubilaumsausgabe Samtlicher Werke zum 2400 Geburtstag Zurich Munchen 1974 ISBN 3760836402 Wilamowitz Moellendorff Ulrich von Platon Sein Leben und seine Werke 5 Berlin Weidmannsche Verlagsbuchhandlung 1959 Erler 2006 s 130 Conybeare 1891 p 193 210 Hankins 1994 p 87 401 403 Hankins 1994 p 51 53 66f 72 74 379 387 504f 739 Goldschmidt E P The First Cambridge Press in Its European Setting Cambridge Eng Cambridge University Press 2010 P 79 ISBN 9780521143325 PLATON Œuvres completes Tome I Introduction Hippias mineur Alcibiade Apologie de Socrate Euthyphron Criton originalu za 6 chervnya 2021 Procitovano 6 chervnya 2021 Plato Volume I Loeb Classical Library 36 Euthyphro Apology Crito Phaedo angl Harvard University Press originalu za 28 kvitnya 2021 Procitovano 6 chervnya 2021 LiteraturaDiogen Laertskij O zhizni ucheniyah i izrecheniyah znamenityh filosofov ros Redaktor toma i avtor vstupitelnoj stati A F Losev Perevod M L Gasparova vtoroe Moskva Mysl 1986 571 s Filosofskoe nasledie Platon Evtifron Sobranie sochinenij v chetyryoh tomah Obshaya redakciya A F Loseva V F Asmusa A A Taho Godi Avtor vstupitelnoj stati i statej v primechaniyah A F Losev Moskva Mysl 1990 T 1 S 295 313 Filosofskoe nasledie ISBN 5 244 00451 4 Platon Evtifron Dialogi Pereklav Taras Luchuk Vidannya druge Kiyiv Osnovi 1999 ISBN 966 500 007 1 Ivanov V V Arhaizm i novatorstvo v praktike pervyh russkih perevodov Platona ros Filosofsko literaturnyj zhurnal Logos Moskva 2012 6 90 S 42 57 ISSN 2499 9628 Kessidi F H Sokrat ros vtoroe Moskva Mysl 1988 220 s Mysliteli proshlogo Losev A F Evtifron Ocherki antichnogo simvolizma i mifologii ros Moskva Mysl 1993 962 s Matvejchev O A Platon kak plagiator ros Missiya konfessij 2018 T 7 No 28 1 S 71 83 ISSN 2499 9423 Stepanova E A Teoriya bozhestvennogo poveleniya logicheskoe oproverzhenie i teologicheskoe opravdanie ros Vestnik Pravoslavnogo Svyato Tihonovskogo gumanitarnogo universiteta Seriya 1 Bogoslovie Filosofiya Religiovedenie Moskva 2020 No 87 P 70 86 ISSN 2409 4692 DOI 10 15382 sturI202087 70 86 Surikov I E Sokrat ros Moskva Molodaya gvardiya 2011 384 s Zhizn zamechatelnyh lyudej 5000 ekz ru Zametki o dialoge platonovskogo korpusa Evtifron ros Filosofiya Zhurnal Vysshej shkoly ekonomiki Moskva 2019 T 3 1 S 13 35 ISSN 2587 8719 O Evtifrone ros Istoriko filosofskij ezhegodnik 2016 S 220 241 ISSN 0134 8655 Frederick Cornwallis Conybeare On the Ancient Armenian Version of Plato angl The American Journal of Philology 1891 Vol 12 2 P 193 210 ISSN 00029475 DOI 10 2307 287914 JSTOR 287914 de Platon nim Basel C H Beck 2006 253 S James Hankins Plato in the Italian Renaissance angl 3 Leiden New York Brill 1994 847 p en Euthyphro of Prospalta The people of Plato a prosopography of Plato and other Socratics angl Indianapolis IN Hackett Publishing Company Inc 2002 P 152 153 464 p Friedrich Schleiermacher Euthyphron Einleitung Uber die Philosophie Platons nim Peter M Steiner Felix Meiner Verlag 1996 468 S Irony Socratic The Nuttall Encyclopaedia angl edited by the Rev James Wood 1907 PosilannyaTekst Evtifrona drevnogreckoyu

Дата публікації:
Топ