Чуваші чув чăвашсем тюркомовний народ основне населення Чувашії Інколи чувашів що проживають у віддалених від Чувашії об

Чуваші (чув. чăвашсем) — тюркомовний народ, основне населення Чувашії. Інколи чувашів, що проживають у віддалених від Чувашії областях, називають аякчі, тобто «віддалені».

Чуваші Чăвашсем
Чуваські діти. Кінець XIX — початок XX століття
Кількість	бл. 1 800 000 осіб
Ареал	Росія 1 637 094 осіб (2002) Україна 10593 осіб (2001) Казахстан
Близькі до:	Татари
Мова	Чуваська
Релігія	Православ'я

Назва

Існує кілька версій походження назви народу. З однією з них слово «чуваш» спочатку означало «мешканець краю», «селянин» і за часів Волзької Булгарії та Казанського ханства було загальною назвою посполитого населення. З утвердженням ісламу ті, хто його прийняв, почали ідентифікувати себе насамперед як мусульмани. Натомість «чувашами» стали називати себе ті булгари, які нової релігії не прийняли (більшість з них з часом охрестилися). Зрештою слово «чуваші» перетворилося на самоназву окремого народу, що, окрім іншого, зберіг мову, яка належала до огурських (на відміну від татарської мови нащадків східних булгар, яка є кипчацькою).

Чисельність і територія

За останнім переписом населення в Росії проживає 1 637 200 чувашів. З них 889 268 живуть у Чувашії. Решта в інших суб'єктах РФ: Татарстані (126 500), Башкортостані (117 300), Самарській області (101 400), Ульяновській області (101 300), а також в інших областях. Закордонні діаспори чувашів найбільші в Казахстані та Україні.

Чуваші поділяються на 3 субетнічні групи:

верхові чуваші (вір'ял, турі) — північ, північний схід Чувашії
лукові чуваші (анат єнчі) — центр, південний захід Чувашії
низові чуваші (анатрі) — південь Чувашії та прилеглі райони Татарстана.

Розселення чувашів у Приволзькому федеральному окрузі
Розселення чувашів у Ідель-Уралі
Чуваші у Російській імперії
Чуваші у Росії
Народи Чувашії та етнічні групи чувашів
Чуваші у Башкортостані
Чуваші в Ульяновській області
Розселення чувашів у Приволзькому федеральному окрузі

Історія

Докладніше: Волзька Булгарія

Наприкінці VII — на поч. VIII ст. тюркомовні пращури сучасних чувашів — булгари — розселилися на обох берегах Волги, вище Самарської Луки. Однак, основний масив (зокрема й сувари) — у Нижньому Закам'ї (тобто у південних районах сучасного Татарстану). Північні і північно-західні райони сучасної Чувашії, де в древності мешкали фіно-угорські племена (предки гірських марі та ерзі), у IX й Х ст. були зайняті булгарами і суварами. В епоху Волзької Булгарії територія сучасної Чувашії була однією з периферійних зон проживання булгарських племен. У басейні Середнього Цивіля перші болгарські поселення з'явилися в ХІІ ст. Суцільне заселення булгаро-чувашами території центральної та північної Чувашії відноситься до XIV — поч. XV ст.

Після прийняття на річці в 922 році ісламу ханом Булгарії , князь Бупар очолив процес від'єднання суварів/булгар-язичників від суварів/булгар-мусульман. Після захоплення столиці Булгарії — міста Булгара монголо-татарськими ордами в 1236 році і загибелі останнього булгарського правителя процес відділення суварів-язичників прискорився. Крім того булгари-мусульмани запозичивши чимало кипчацьких слів з лексикону завойовників поступово забували первісну древньо-булгарську мову. Паралельно продовжувався процес асиміляції угро-фінських племен і взаємообмін між цими культурами.

Вже з XV сторіччя чуваші входять до складу Казанського ханства, а з 1551 року до складу Московії.

Національний рух

Докладніше: Чуваська центральна рада

У розвитку сучасної чуваської інтелігенції ключову роль зіграла Чуваська учительська школа, що діяла у Симбірську (чув. Чĕмпĕр, нині Ульяновськ). У часи першої російської революції з'являється чуваське відділення Союзу вчителів. У 1917 році відбувається загальночуваський з'їзд, на якому створюється Чуваське національне товариство. Чуваші відіграють ключову роль у діяльності Союзу малих народів Поволжя, утворюється Чуваська національно-соціалістична партія. У 1918 році діє Чуваська центральна рада, яка мала бути відповідальною за входження Чувашії до складу Ідель-Уралу. Під час громадянської війни частина чуваських діячів виступає на стороні більшовиків, частина приєднується до сил Комітету членів Установчих зборів та Ідель-Уралу. У 1920 році утворюється Чуваська автономна область у складі РСФРР.

Під час Другої світової війни діє чуваська група у складі легіону Ідель-Урал, яка очолює Федір Паймук.

Під час розпаду СРСР утворюється Чуваський національний конгрес та Партія чуваського національного відродження. Її лідер філолог Атнер Хузангай займає перше місце на виборах президента Чувашії у 1991 році, бере участь у створенні Організації непредставлених націй та народів.

прапор Чувашії 1918
Прапор національно-культурної організації "Хавал"
Сучасний прапор Чувашії

Мова

Чуваська мова належить до булгарської підгрупи тюркських мов. Її використання поступово знижується, як і викладання мови у навчальних закладах.

Згідно перепису населення рф 2010 року, 80,79% серед етнічних чувашів в Чувашії вільно володіють чуваською мовою.

Чуваші є єдиними на сьогоднішній день прямими нащадками волжсько-камських булгар за своєю мовою, та єдиним народом, що зберіг мову булгарської підгрупи. Одна з стародавніх назв чувашів — булгар, також суваз, сувар, біляр.

Веніамін (Пуцек-Григорович), автор першої сучасної граматики чуваської мови
Приклади булгарської писемності
Перша друкована чуваська книга (1800)

Духовна культура

Докладніше: Чуваське національне вбрання

Традиційна Чуваська віра (різновид зороастризму) являла собою складну систему вірувань. У ній було чимало стародавніх елементів, зв'язаних з шануванням сил природи, які приймаються за різні божества. Для традиційної релігії був характерний дуалізм: добрим богам і божествам на чолі з Всевишнім богом Тура протистояли злі божества і духи на чолі з дияволом Шуйтаном. Боги і духи Верхнього світу — добрі, Нижнього світу — злі. До християнізації (середина 18 ст.) Були поширені племінні культи. Сучасна релігія віруючих чувашів — православ'я.

Чуваші на марці СРСР 1933 р.
Будівля Чуваського національного конгресу
Кереметь - язичницька святиня у чуваському селі
Старий будинок уряду Чуваської Республіки
Будівля чуваського державного театру ляльок
Чуваський драматичний театр.
Церква Воскресіння Христового
Колишня Земська аптека №1
Статуя Матері покровительки чуваського народу

Міфологія

Чуваші вважали, що світ складався з трьох частин: верхній світ, наш світ і нижній світ. І було всього сім шарів у світі. Три шари у верхньому, один у нашому, і ще три в нижніх світах.

Земля була квадратною. На ній жили різні народи. Чуваші вірили, що їх народ живе в середині землі. Священне дерево, дерево життя, якому поклонялися чуваші, підтримувало небосхил посередині. З чотирьох сторін, по краях земного квадрата, небосхил підтримували чотири стовпи: золотий, срібний, мідний, кам'яний. На верхівці стовпів розташовувалися гнізда, в яких по три яйця, на яйцях — качки. Береги землі омивав океан, бурхливі хвилі постійно руйнували берега. «Коли край землі дійде до чувашів, кінець світу прийде», — вірили стародавні чуваші. У кожному кутку землі стояли на варті землі і людського життя чудові богатирі. Вони охороняли наш світ від усякого зла і нещасть.

Верховний бог знаходився у верхньому світі. Він правив усім світом. Громи і блискавки вергав, дощ пускав на землю. У верхньому світі перебували душі святих і душі ненароджених дітей. Коли людина вмирала, душа по вузенькому мосту, переходячи на веселку, піднімалася у верхній світ. А якщо вона була грішною, то, не пройшовши вузького мосту, душа людини падала у нижній світ, у пекло. У нижньому світі стояло дев'ять котлів, де варилися душі грішних людей. Слуги диявола невпинно підтримували під котлами вогонь. Але були на землі щілини, або дірки, звані «какар», по яких герої спускалися в пекло і рятували своїх коханих та близьких.

Релігії і вірування

Найпоширенішою релігією серед чувашів є православ'я зі значною часткою язичницьких обрядів. Чуваське язичництво характеризується симбіозом стародавніх тюркських, іранських, угро-фінських вірувань з елементами мусульманства.

Ще донині існують села в яких мешкають нехрещені чуваші-язичники. ^[en] — монотеїстичне^[]. Приблизно один відсоток чувашів — мусульмани.

Антропологічні типи чувашів

Для чувашів характерний складний антропологічний тип. Значній частині представників чуваського народу притаманні монголоїдні риси. Згідно з антропологічними дослідженнями 51,1 % сучасних чувашів — європеоїди, у 10,3 % переважають монголоїдні риси, 28,6 % належать до змішаних монголоїдно-європеоїдних типів.

Чуваська діаспора

Традиційно чуваші мають дисперсну географію розселення, що охоплює практично всю територію Поволжя. Частка чувашів, що мешкали за межами сучасної Чуваської Республіки, у різний час складала: 1719 –11 %, 1897 — 35,7 %, 1989 — 50,8 %, 2002 — 45,7 % (без урахування чувашів, що мешкали за межами сучасної РФ). У 1897 р. 59,4 % всіх російських чувашів мешкали на території Казанської губернії. З появою Чуваської АРСР, 40,2 % чувашів опинились за її кордонами. Всеросійський перепис населення 2002 р. зафіксував, що чуваші мешкають в усіх суб'єктах федерації. Зокрема, 78,3 % всіх чувашів мешкають у Поволжі і 10,2 % на Уралі. Найчисельніші і найкомпактніші громади чувашів мешкають у Татарстані (126,5 тис.) і Башкортостані (117,3 тис.).

Згідно Всеукраїнського перепису населення 2001 р. в Україні живуть 10 593 чуваші.

Gallery

Чуваші XIX століття
Чуваші
Чуваші XIX століття
Чуваші XIX століття
Чуваші
Середньонизові чуваші

Найвідоміші чуваші

Сеспель Мішші — поет, жив в Україні.
— філолог, лідер національного руху у 1990-х.
Геннадій Айгі — поет і перекладач.
Адріан Ніколаєв — льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-майор авіації, двічі здійснив орбітальні польоти в космос, член першого зоряного загону, 3-й радянський космонавт.
— педагог-просвітитель народів Поволжя, склав чуваський алфавіт.
Лілія Єфремова — українська біатлоністка чуваського походження.
Хведі Чуваш — чуваський народний поет

Див. також

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Chuvash people

Перепис 2002 року. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 13 вересня 2007.
Перепис 2001 року^{[недоступне посилання з грудня 2019]}
Олексій Мустафін. Прометей прикутий. Що українцям варто знати про татарську історію. Історична правда. 2023-04-24.
. enc.cap.ru. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2019.
. Архів оригіналу за 23 липня 2015. Процитовано 23 липня 2015.
. Архів оригіналу за 7 березня 2009. Процитовано 23 листопада 2009.
. Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 9 квітня 2022.
. Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 9 квітня 2022.
. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
. enc.cap.ru. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 13 грудня 2019.

Це незавершена стаття з етнографії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Перепис 2002 року. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 13 вересня 2007.

[2] Перепис 2001 року^{[недоступне посилання з грудня 2019]}

[3] Олексій Мустафін. Прометей прикутий. Що українцям варто знати про татарську історію. Історична правда. 2023-04-24.

[4] . enc.cap.ru. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2019.

[5] . Архів оригіналу за 23 липня 2015. Процитовано 23 липня 2015.

[6] . Архів оригіналу за 7 березня 2009. Процитовано 23 листопада 2009.

[7] . Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 9 квітня 2022.

[8] . Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 9 квітня 2022.

[9] . Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.

[10] . enc.cap.ru. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 13 грудня 2019.