Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Королівське аба тство Фонтевро фр Abbaye Royale de Fontevraud один з найвідоміших середньовічних монастирів Франції місц

Фонтевро

Королівське аба́тство Фонтевро́ (фр. Abbaye Royale de Fontevraud) — один з найвідоміших середньовічних монастирів Франції, місце поховання Генріха II Плантагенета та Річарда Левове Серце. Знаходиться на межі між Анжу та Пуату, поблизу міст Сомюр і (Шинон) (департамент Мен і Луара).

Фонтевро
фр. Abbaye Royale de Fontevraud
image
Загальний вигляд ансамблю
Загальний вигляд ансамблю
47°10′53″ пн. ш. 0°03′05″ сх. д. / 47.18139° пн. ш. 0.05139° сх. д. / 47.18139; 0.05139Координати: 47°10′53″ пн. ш. 0°03′05″ сх. д. / 47.18139° пн. ш. 0.05139° сх. д. / 47.18139; 0.05139
Країна Франція
Місто поблизу міст Сомюр і (Шинон)
Тип d і абатство[1][2]
Стиль готика
Засновник
Дата заснування 1101
image
image
Фонтевро
Фонтевро (Франція)
image Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Абатство засновано 1101 року самітником під покровительством єпископа Пуатьє на землях панів (Монсоро) та Монрей Белле (de Montsoreau et de Montreuil Bellay). Відповідно до офіційної історії абатства, причиною заснування став лист єпископа Ренна Марбода, у якому прелат дорікав Роберу д'Арбрісселю в тому, що його послідовники й учні живуть усі разом — без розрізнення статі та становища. «Безземельні селяни, хворі та здорові, чоловіки й жінки, шляхетного походження і простолюдини, священнослужителі й миряни, вдови, діви й блудниці, — всі живуть разом на загальний сором».

image
Департамент на карті Франції

Абатство було засновано як «подвійне» — одночасно й чоловіче, й жіноче, з розділеними огорожею ділянками для каноніків і канонійок. На ділянках закладено монастирі: Великий Монастир для незайманих (Grand-Moûtier), монастир Святого Бенедикта для сестер-сиділок (шпиталь) (Saint-Benoît), монастир грішниць, що каються для решти жінок (la Madeleine), монастир Святого Лазаря для хворих на проказу (Saint-Lazare) й чоловічий монастир Святого Іоанна (Saint-Jean-de-l'Habit, нині не існує).

У 1115 році, заснувавши у Франції ще 20 юридично залежних від Фонтевро монастирів, Робер д'Арбріссель передав управління Петроніллі де Шемільє (Pétronille de Chemillé), що заклало в Ордені принцип підпорядкованості ченців монахиням.

XII століття стало для Фонтевро періодом швидкого возвеличення: численні пільги та привілеї, даровані абатисам, пряме підпорядкування папі римському, великі земельні пожертви з боку різних світських феодалів перетворили Орден на один з найбагатших та наймогутніших на території Західної Європи. Сходження на англійський престол Плантагенетів, які об'єднали під своєю владою Англію, Нормандію, Аквітанію, Пуату, Мен, Турень та Анжу, ще більше посилило позиції Ордену: Фонтевро перетворилось на справжню скарбницю цієї династії, та на родову усипальницю її представників: Тут були поховані Генріх II, Річард Левове Серце, Алієнор Аквітанська, (Ізабелла Ангулемська) — вдова Іоанна Безземельного, Жанна Англійська, дочка Генріха та Елеонори, серце Генріха III, короля Англії, сина Іоанна Безземельного. До 1189 року під юрисдикцією Ордену перебувало вже 123 (пріорати) — у Франції, Англії, Іспанії, — не враховуючи «материнської» обителі.

image
«Доктор Чума»

Чума, яка спустошила у другій половині XIV століття Західну Європу, і Столітня війна між Францією та Англією підірвали позиції Фонтевро. На тлі загального занепаду знизився й рівень благочестя монахинь і ченців, а виняткове підпорядкування абатис папі римському почало активно оскаржуватись єпископами Пуатьє. Постійне втручання з їхнього боку у справи Ордену призвело до падіння авторитету абатис і престижу Ордену в цілому. Тільки з сімдесятих років XV століття почалось поступове відродження.

Початок відродження офіційна історія Ордену пов'язує з іменем  — тітки короля Франції (Людовіка XII), — яка здійснила реформу орденського статуту й домоглась схвалення цієї реформи з боку папи Сікста IV. Все XVI століття пройшло «під прапором» правління трьох представництв Дому Бурбонів, які послідовно змінювали одна одну на посту абатис: Рене (Renée) де Бурбон (1491⁣—⁣1534), Луїза де Бурбон (1534—1575) й Елеонора де Бурбон (1575—1611). Їхній енергійній діяльності Фонтевро зобов'язано, в тому числі й низкою чудових будівель, що збереглись донині.

Майже вся перша половина XVII століття стала для Фонтевро часом хвилювань, обурень і спроб «чоловічої частини» абатства вирватись з-під влади «жіночої частини». Незважаючи на величезний духовний авторитет тридцять першої абатиси (1637⁣—⁣1670) — Жанни-Батісти де Бурбон, — справа зайшла настільки далеко, що ця дочка Генріха IV була змушена подати ситуацію на розгляд Державної ради. І навіть попри те, що рада підтримала абатису, вона так ніколи й не змогла домогтись головної мети свого життя — канонізації засновника Ордену Робера д'Арбрісселя, оскільки це б означало безумовну правоту настоятельниць і безумовний обов'язок ченців Ордену підкорятись жінкам. Та все ж, незважаючи на всі проблеми цього часу, період правління Жанни-Баттісти де Бурбон називають другою Золотою добою, оскільки саме на нього припадає пік повторного возвеличення Ордену після занепаду XIV—XV століть.

У другій половині XVII століття й у XVIII столітті абатство знову поступово занепадає: статут вкотре змінюється, багатства витрачаються — один за одним зачиняються підпорядковані Фонтевро пріорати, кількість черниць і ченців скорочується. У 1789 році Фонтевро проголошується національним надбанням і виставляється на продаж на користь держави. Остання абатиса — мадам д'Антен (Madame d'Antin) — змушена виїхати в Анже, а потім в Париж, де й помирає 1797 року. Однак покупців на Фонтевро не знаходиться. Його майно систематично розграбовується. Будівлі руйнуються.

У 1804 році Наполеон особливим декретом перетворив Фонтевро на виправну в'язницю для засуджених п'яти департаментів. Колишнє абатство стало одним з найсуворіших виправних закладів Франції. 1 700 в'язнів — чоловіків, жінок та дітей — займались тут масовим виробництвом найрізноманітнішої продукції: від перламутрових запонок до корабельних парусів, від капелюхів до столів і стільців.

У 1962 році в'язницю було зачинено, а Фонтевро передано товариству історичних пам'яток Франції, яке почало його капітальну реставрацію.

Королівський некрополь Плантегенетов

В Монастирській церкві Богоматері абатства збереглося 4 надгробки, що належали похованим тут членам родини Плантагенетів. Це надгробок Генріха II Плантагенета, його дружини Алієнори Аквітанської, їх сина Річарда I Левове Серце і дружини іншого сина Генріха і Алієнори Іоанна Безземельного Ізабелли Ангулемської. До 16 століття тут також було ще 2 надгробки — доньки Генріха і Алієнори Жанни Англійської, яка померла у Фонтевро під час пологів у 1199 році і її сина Раймунда VII, графа Тулузького. Вони були понівечені в 1562 році гугенотами. В 1638 році їх замінили на нові статуї, які знищили під час Французької революції. Але під час розкопок в 1986 році залишки могили Раймунда Тулузького було знайдено на старому місці.

Під цими надгробками вже не покояться тіла уславлених королів. Достеменно невідомо, проте є всі причини вважати, що прах Плантагенетів було знищено під час Французької революції. Як вчинили революціонери і з рештками французьких королів, похованих в абатстві Сен-Дені? Їх просто викинули у рів.

Хронологія

image
Надгробки Річарда Левове Серце (на передньому плані) та Ізабелли Ангулемської (на другому плані)
  • 1045 — народився Робер д'Арбріссель.
  • 1101 — заснування абатства
  • 1115—1149 — правління Петронілли де Шемільє, першої абатиси Фонтевро.
  • 1116 — помер Робер д'Арбріссель. Папа римський (Калікст II) освятив першу монастирську церкву
  • 1153 — перший пріорат в Англії.
  • 1155 — у підпорядкуванні Фонтевро перебувають вже 60 (пріоратів).
  • 1189 — помер Генріх II. Похований у Фонтевро.
  • 1194 — Елеонора Аквітанська, вдова Генріха II, переїхала у Фонтевро.
  • 1199 — помер Річард I Левове Серце. Похований тут же
  • 1204 — померла Елеонора Аквітанська. Теж похована у Фонтевро.
  • 1304—1342 — правління (Елеонори Бретонської)
  • 1457—1477 — правління Марії Бретонської, ініціатора корінних реформ у Фонтевро.
  • 1670—1704 — правління Марі-Мадлен де Рошешуар, «королеви абатис», сестри .
  • 1765—1792 — правління Жюлі де Пардайан д'Антен, останньої абатиси Фонтевро.
  • 1789 — оголошення Фонтевро національним надбанням
  • 1792 — декрет, відповідно до якого всі релігійні заклади мали залишити їхні жителі
  • 1804 — декрет Наполеона, що перетворив Фонтевро на в'язницю
  • 1962 — закриття в'язниці у Фонтевро
  • 1963-… реставраційні роботи

Примітки

  1. base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
    d:Track:Q384602d:Track:Q68471231d:Track:Q809830
  2. archINFORM — 1994.
    d:Track:Q265049

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Abbaye de Fontevraud

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Дата публікації:
Korolivske aba tstvo Fontevro fr Abbaye Royale de Fontevraud odin z najvidomishih serednovichnih monastiriv Franciyi misce pohovannya Genriha II Plantageneta ta Richarda Levove Serce Znahoditsya na mezhi mizh Anzhu ta Puatu poblizu mist Somyur i Shinon departament Men i Luara skasovanij Fontevro fr Abbaye Royale de FontevraudZagalnij viglyad ansamblyu Zagalnij viglyad ansamblyu47 10 53 pn sh 0 03 05 sh d 47 18139 pn sh 0 05139 sh d 47 18139 0 05139 Koordinati 47 10 53 pn sh 0 03 05 sh d 47 18139 pn sh 0 05139 sh d 47 18139 0 05139Krayina FranciyaMisto poblizu mist Somyur i ShinonTip d i abatstvo 1 2 Stil gotikaZasnovnikData zasnuvannya 1101FontevroFontevro Franciya Mediafajli u VikishovishiIstoriyaAbatstvo zasnovano 1101 roku samitnikom pid pokrovitelstvom yepiskopa Puatye na zemlyah paniv Monsoro ta Monrej Belle de Montsoreau et de Montreuil Bellay Vidpovidno do oficijnoyi istoriyi abatstva prichinoyu zasnuvannya stav list yepiskopa Renna Marboda u yakomu prelat dorikav Roberu d Arbrisselyu v tomu sho jogo poslidovniki j uchni zhivut usi razom bez rozriznennya stati ta stanovisha Bezzemelni selyani hvori ta zdorovi choloviki j zhinki shlyahetnogo pohodzhennya i prostolyudini svyashennosluzhiteli j miryani vdovi divi j bludnici vsi zhivut razom na zagalnij sorom Departament na karti Franciyi Abatstvo bulo zasnovano yak podvijne odnochasno j choloviche j zhinoche z rozdilenimi ogorozheyu dilyankami dlya kanonikiv i kanonijok Na dilyankah zakladeno monastiri Velikij Monastir dlya nezajmanih Grand Moutier monastir Svyatogo Benedikta dlya sester sidilok shpital Saint Benoit monastir grishnic sho kayutsya dlya reshti zhinok la Madeleine monastir Svyatogo Lazarya dlya hvorih na prokazu Saint Lazare j cholovichij monastir Svyatogo Ioanna Saint Jean de l Habit nini ne isnuye U 1115 roci zasnuvavshi u Franciyi she 20 yuridichno zalezhnih vid Fontevro monastiriv Rober d Arbrissel peredav upravlinnya Petronilli de Shemilye Petronille de Chemille sho zaklalo v Ordeni princip pidporyadkovanosti chenciv monahinyam XII stolittya stalo dlya Fontevro periodom shvidkogo vozvelichennya chislenni pilgi ta privileyi darovani abatisam pryame pidporyadkuvannya papi rimskomu veliki zemelni pozhertvi z boku riznih svitskih feodaliv peretvorili Orden na odin z najbagatshih ta najmogutnishih na teritoriyi Zahidnoyi Yevropi Shodzhennya na anglijskij prestol Plantagenetiv yaki ob yednali pid svoyeyu vladoyu Angliyu Normandiyu Akvitaniyu Puatu Men Turen ta Anzhu she bilshe posililo poziciyi Ordenu Fontevro peretvorilos na spravzhnyu skarbnicyu ciyeyi dinastiyi ta na rodovu usipalnicyu yiyi predstavnikiv Tut buli pohovani Genrih II Richard Levove Serce Aliyenor Akvitanska Izabella Angulemska vdova Ioanna Bezzemelnogo Zhanna Anglijska dochka Genriha ta Eleonori serce Genriha III korolya Angliyi sina Ioanna Bezzemelnogo Do 1189 roku pid yurisdikciyeyu Ordenu perebuvalo vzhe 123 priorati u Franciyi Angliyi Ispaniyi ne vrahovuyuchi materinskoyi obiteli Doktor Chuma Chuma yaka spustoshila u drugij polovini XIV stolittya Zahidnu Yevropu i Stolitnya vijna mizh Franciyeyu ta Angliyeyu pidirvali poziciyi Fontevro Na tli zagalnogo zanepadu znizivsya j riven blagochestya monahin i chenciv a vinyatkove pidporyadkuvannya abatis papi rimskomu pochalo aktivno oskarzhuvatis yepiskopami Puatye Postijne vtruchannya z yihnogo boku u spravi Ordenu prizvelo do padinnya avtoritetu abatis i prestizhu Ordenu v cilomu Tilki z simdesyatih rokiv XV stolittya pochalos postupove vidrodzhennya Pochatok vidrodzhennya oficijna istoriya Ordenu pov yazuye z imenem titki korolya Franciyi Lyudovika XII yaka zdijsnila reformu ordenskogo statutu j domoglas shvalennya ciyeyi reformi z boku papi Siksta IV Vse XVI stolittya projshlo pid praporom pravlinnya troh predstavnictv Domu Burboniv yaki poslidovno zminyuvali odna odnu na postu abatis Rene Renee de Burbon 1491 1534 Luyiza de Burbon 1534 1575 j Eleonora de Burbon 1575 1611 Yihnij energijnij diyalnosti Fontevro zobov yazano v tomu chisli j nizkoyu chudovih budivel sho zbereglis donini Majzhe vsya persha polovina XVII stolittya stala dlya Fontevro chasom hvilyuvan oburen i sprob cholovichoyi chastini abatstva virvatis z pid vladi zhinochoyi chastini Nezvazhayuchi na velicheznij duhovnij avtoritet tridcyat pershoyi abatisi 1637 1670 Zhanni Batisti de Burbon sprava zajshla nastilki daleko sho cya dochka Genriha IV bula zmushena podati situaciyu na rozglyad Derzhavnoyi radi I navit popri te sho rada pidtrimala abatisu vona tak nikoli j ne zmogla domogtis golovnoyi meti svogo zhittya kanonizaciyi zasnovnika Ordenu Robera d Arbrisselya oskilki ce b oznachalo bezumovnu pravotu nastoyatelnic i bezumovnij obov yazok chenciv Ordenu pidkoryatis zhinkam Ta vse zh nezvazhayuchi na vsi problemi cogo chasu period pravlinnya Zhanni Battisti de Burbon nazivayut drugoyu Zolotoyu doboyu oskilki same na nogo pripadaye pik povtornogo vozvelichennya Ordenu pislya zanepadu XIV XV stolit U drugij polovini XVII stolittya j u XVIII stolitti abatstvo znovu postupovo zanepadaye statut vkotre zminyuyetsya bagatstva vitrachayutsya odin za odnim zachinyayutsya pidporyadkovani Fontevro priorati kilkist chernic i chenciv skorochuyetsya U 1789 roci Fontevro progoloshuyetsya nacionalnim nadbannyam i vistavlyayetsya na prodazh na korist derzhavi Ostannya abatisa madam d Anten Madame d Antin zmushena viyihati v Anzhe a potim v Parizh de j pomiraye 1797 roku Odnak pokupciv na Fontevro ne znahoditsya Jogo majno sistematichno rozgrabovuyetsya Budivli rujnuyutsya U 1804 roci Napoleon osoblivim dekretom peretvoriv Fontevro na vipravnu v yaznicyu dlya zasudzhenih p yati departamentiv Kolishnye abatstvo stalo odnim z najsuvorishih vipravnih zakladiv Franciyi 1 700 v yazniv cholovikiv zhinok ta ditej zajmalis tut masovim virobnictvom najriznomanitnishoyi produkciyi vid perlamutrovih zaponok do korabelnih parusiv vid kapelyuhiv do stoliv i stilciv U 1962 roci v yaznicyu bulo zachineno a Fontevro peredano tovaristvu istorichnih pam yatok Franciyi yake pochalo jogo kapitalnu restavraciyu Korolivskij nekropol PlantegenetovV Monastirskij cerkvi Bogomateri abatstva zbereglosya 4 nadgrobki sho nalezhali pohovanim tut chlenam rodini Plantagenetiv Ce nadgrobok Genriha II Plantageneta jogo druzhini Aliyenori Akvitanskoyi yih sina Richarda I Levove Serce i druzhini inshogo sina Genriha i Aliyenori Ioanna Bezzemelnogo Izabelli Angulemskoyi Do 16 stolittya tut takozh bulo she 2 nadgrobki donki Genriha i Aliyenori Zhanni Anglijskoyi yaka pomerla u Fontevro pid chas pologiv u 1199 roci i yiyi sina Rajmunda VII grafa Tuluzkogo Voni buli ponivecheni v 1562 roci gugenotami V 1638 roci yih zaminili na novi statuyi yaki znishili pid chas Francuzkoyi revolyuciyi Ale pid chas rozkopok v 1986 roci zalishki mogili Rajmunda Tuluzkogo bulo znajdeno na staromu misci Pid cimi nadgrobkami vzhe ne pokoyatsya tila uslavlenih koroliv Dostemenno nevidomo prote ye vsi prichini vvazhati sho prah Plantagenetiv bulo znisheno pid chas Francuzkoyi revolyuciyi Yak vchinili revolyucioneri i z reshtkami francuzkih koroliv pohovanih v abatstvi Sen Deni Yih prosto vikinuli u riv HronologiyaNadgrobki Richarda Levove Serce na perednomu plani ta Izabelli Angulemskoyi na drugomu plani 1045 narodivsya Rober d Arbrissel 1101 zasnuvannya abatstva 1115 1149 pravlinnya Petronilli de Shemilye pershoyi abatisi Fontevro 1116 pomer Rober d Arbrissel Papa rimskij Kalikst II osvyativ pershu monastirsku cerkvu 1153 pershij priorat v Angliyi 1155 u pidporyadkuvanni Fontevro perebuvayut vzhe 60 priorativ 1189 pomer Genrih II Pohovanij u Fontevro 1194 Eleonora Akvitanska vdova Genriha II pereyihala u Fontevro 1199 pomer Richard I Levove Serce Pohovanij tut zhe 1204 pomerla Eleonora Akvitanska Tezh pohovana u Fontevro 1304 1342 pravlinnya Eleonori Bretonskoyi 1457 1477 pravlinnya Mariyi Bretonskoyi iniciatora korinnih reform u Fontevro 1670 1704 pravlinnya Mari Madlen de Rosheshuar korolevi abatis sestri 1765 1792 pravlinnya Zhyuli de Pardajan d Anten ostannoyi abatisi Fontevro 1789 ogoloshennya Fontevro nacionalnim nadbannyam 1792 dekret vidpovidno do yakogo vsi religijni zakladi mali zalishiti yihni zhiteli 1804 dekret Napoleona sho peretvoriv Fontevro na v yaznicyu 1962 zakrittya v yaznici u Fontevro 1963 restavracijni robotiPrimitkibase Merimee ministere de la Culture 1978 d Track Q384602d Track Q68471231d Track Q809830 archINFORM 1994 d Track Q265049PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Abbaye de Fontevraud Oficijnij sajt Foto Misto Fontevro l Abeyi
Топ