Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Анна Августина Міклашевська (11 (23) січня 1891, Ростов-на-Дону — 30 червня 1977, Москва) — російська та радянська акторка драматичного театру. Заслужена артистка Російської РФСР (1945). Кохана російського поета Сергія Єсеніна, який присвятив їй сім віршів з циклу «Любов хулігана».
| Миклашевська Августа Леонідівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 11 (23) січня 1891 Ростов-на-Дону, Область Війська Донського, Російська імперія |
| Померла | 30 червня 1977 (86 років) Москва, СРСР |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | акторка |
| Заклад | (1915—1923, 1943—1950), Театр імені О. С. Пушкіна (1950—1958) |
| Роки активності | 1915 — 1958 |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 0586603 |
| |
Родина
Народилася в 1891 році в Ростові-на-Дону. Її батько, Леон (Леонід) Сергійович Спіров (спочатку Спіро, 1869—1930), уродженець Тифлісу грецького походження, завідував ковальським цехом станції Ростов Владикавказької залізниці, сам вважався відмінним майстром і отримав, як і його батько, «особисте» (тобто не потомственне) дворянство за «безкорисливу й вірну службу». Мати, Августа Андріївна Спірова (до шлюбу Будзинська, 1868—?), потомствена дворянка, народилася в Старій Руссі в родині землевласника Андрія Степановича Будзинського.
В родині народилося 12 дітей, четверо з них пішли з життя у дитячі роки. Заробіток батька дозволяв утримувати великий будинок, дати дітям освіту, включаючи музичну. Августа навчалася в театральній школі при Ростовському драматичному театрі, де її вчителями були відома в майбутньому артистка МХАТ Віра Попова і талановитий режисер Микола Синельников.
Вона зіграла тут свою першу роль Софії Фамусової у виставі «Лихо з розуму». У цій же школі пізніше пройдуть навчання також і молодші сестри — Олександра (в шлюбі Лебединська) і Тамара. Дочка Олександри — Наталія Качуєвська, учасниця німецько-радянської війни, удостоєна звання Героя Російської Федерації (посмертно).
Камерний театр
У 1910 році одружилася з Іваном Сергійовичем Миклашевським, сином ростовського нотаріуса Сергія Михайловича Миклашевського (1860—?), який мав власну контору. У тому ж році, залишивши чоловіка і родину, Августа Миклашевська вирушила до Москви продовжувати акторське навчання. Вступила вона до театральної школи Шора. Але майже відразу ж її запросив до організованого ним новий — «Камерний театр» Олександр Таїров. А далі захворіла виконавиця головної ролі в «Шакунталі» Калідаси — дружина і соратниця О. Таїрова Аліса Георгіївна Коонен, замість неї терміново ввели Миклашевську. Успішною була і її наступна заголовна роль у «Принцесі Брамбілле» Ернста Гофмана. Вона надовго стала візитною карткою Камерного театру. Через рік вона отримує роль афінської царівни Арикії у «Федрі» Расіна, спектаклі, в якому Федру грала Коонен. Знову успіх у глядачів і захоплені відгуки критиків.
Молода акторка стала другою після Коонен основною виконавицею головних ролей у виставах Олександра Таїрова. Її помітив російський кінематограф — «Панночка-селянка» (1916), «Плоди освіти», «Вкрадена юність», «Психея», «Кохання ченця» (1917 рік). Реалізуючи свою мрію про синтетичний театр, О. Я. Таїров ставить «Одруження Фігаро» П'єра Бомарше та «Жірофле-Жірофля» Шарля Лекока, а для навчання драматичних акторів танців запрошує танцюриста і балетмейстера Великого театру Лева Олександровича Лащиліна, відомого створенням разом з Надією Надєждіною ансамблю «Берізка».
Августа Миклашевська захоплюється молодим репетитором, адже її шлюб з Іваном Миклашевським фактично перетворився на формальність, коли той, вже перебравшись до Москви, повідомив їй, що до його життя увійшла інша жінка. 30 травня 1918 року народила сина. Оформивши розлучення з колишнім чоловіком і не дочекавшись того ж від одруженого Лева Лащиліна, вона, за згодою обох, називає сина Ігорем Львовичем Миклашевським.
«Неридай» та «Гострі кути»
У 1923 році Камерний театр виїхав у тривалі закордонні гастролі. Не бажаючи залишати надовго п'ятирічного сина (а взяти його з собою їй не дозволили, Августа Миклашевська відмовилася від поїздки. Вона продовжувала перебувати в трупі, але опинившись без роботи і, відповідно, без заробітку, була змушена шукати собі нове місце. Тимчасовим притулком став ресторан-театр або швидше нічне кабаре під жартівливою назвою «Неридай», на крихітній сцені якого проявились до речі її різнобічні таланти — від розмовного жанру до танцювального.
Одночасно вона влаштовується до маленького театру «Гострі кути», назва якого відповідала його жанру — в ньому ставилися невеликі сатиричного змісту п'єски, мініатюри, скетчі, експромти за участю глядачів. І на тому, і в іншому залі любили зустрічатися московські артисти, спілкування з якими в якійсь мірі прикрашав її тодішнє становище.
У серпні 1923 року відбулася зустріч Августи Миклашевскої з Сергієм Єсеніним. На той час його шлюб з Айседорою Дункан вже наближався до розпаду. Цикл ліричних віршів «Любов хулігана», розпочатий буквально наступного дня після їх знайомства, став одним з найбільш проникливих в поезії Єсеніна. Сім віршів циклу присвячено саме Августі Миклашевській. Восени 1976 року, коли акторці було вже 85, в бесіді з літературознавцями Августа Леонідівна зізналася, що роман з Єсеніним був платонічним, і з поетом вона навіть не цілувалася.
Робота в провінції
Коли з тривалих гастролей європейськими містами повернувся Камерний театр, Августа Миклашевська не побачила свого прізвище в списках зайнятих у репертуарі. Олександр Таїров не пробачив їй невиправданої, на його думку, відмови від поїздки, поставив театр перед необхідністю термінового уведення нових виконавців. Нічого не з'ясовуючи, вона подала заяву про звільнення.
Разом з «Неридаєм» Августа Миклашевська вирушає на гастролі містами країни, тепер вже з сином і сестрою Тамарою, також прийнятою до складу трупи. Повернувшись, вона перейшла в тільки що відкритий Театр сатири, але прослужила в ньому всього один сезон 1924—1925 року — невибагливий на перших порах репертуар її вже не влаштовував.
У листопаді 1925 року вона останній раз бачила Сергія Єсеніна. У грудні їй повідомили по телефону, що Сергій помер.
Незадоволеність творчим життям і невлаштованість особистого призвели Августу Миклашевську на акторську «біржу». У 1926 році її направили до щойно відкритого Брянського театру, але й тут не склалося, тягнуло до столичного середовища. Невдовзі вона повернулася до Москви, влаштувалася до так званого Пересувного театру — без постійної трупи, без власної сцени й оригінального репертуару. В основному копіювали постановки столичних театрів та їздили з ними провінційними містами.
У 1930 році заарештований і 13 листопада того ж року за безпідставним звинуваченням у співпраці з царською охранкою був розстріляний батько Миклашевської.
Не витримавши кочового життя, Августа Миклашевська повернулася до Брянська. Запам'яталася глядачам у ролі Панової за п'єсою Костянтина Треньова «Любов Ярова», у виставах «Її шлях», «Блазень на троні», «На дні» та інших. Там вона зблизилася з режисером театру Борисом Олександровичем Піковським. Разом з ним потім недовго попрацювала в Красноярську і Тулі, а у 1936—1938 роках у Рязанському театрі драми, куди Піковський був призначений головним режисером. Перевід режисерів з одного театру до іншого було на той час звичайним явищем. У Рязанському театрі, відомому своїми традиціями, Августа Миклашевська знайшла, нарешті, творче задоволення, зігравши за два роки цілий ряд провідних ролей класичного репертуару (Ларису в «Безприданниці», Ганну Андріївну в «Ревізорі», леді Мільфорд у «Підступності та коханні», Марину Мнішек у «Борисі Годунові», баронесу Штраль в «Маскараді», Любов Ярову та Анну Кареніну в однойменних постановках). Встигла вона випробувати себе і як режисер у створеному Борисом Піковським музичному театрі. Спільними зусиллями вони поставили «Євгенія Онєгіна», «Пікову даму», «Травіату» та «Кармен».
Тим часом, син Ігор, що залишався в Москві, вибрав спортивну кар'єру та досяг непоганих успіхів у боксі. У 1938 році його призвали до Червоної армії і відправили до Ленінграда, де він майже відразу одружився. Брав участь у Радянсько-фінській та німецько-радянській війнах. Демобілізувавшись у 1947 році, до виходу на пенсію працював тренером з боксу в спортивному товаристві «Трудові резерви».
У 1938 році Бориса Піковського перевели до Іжевського російського драматичного театру. Августа Миклашевська пішла за ним. З успіхом зіграла кілька вже знайомих їй ролей у перенесених Піковським з Рязані виставах («Маскарад», «Анна Кареніна»), а наприкінці 1940 року вона вже була зарахована до Кіровського драматичного театру (знову «Анна Кареніна»). З початком війни театр перемістився в невелике місто Слобідський в декількох десятках кілометрів від Кірова, звільнивши сцену для евакуйованого з Ленінградського Великого драматичного театру. Тут вона грала Кручиніну в «Без вини винуваті», Машу в «Розломі» Бориса Лавреньова.
Знову в Москві
У 1943 році, коли евакуйовані московські театри стали повертатися до столиці, вдалося повернутися й Августі Миклашевській — у вересні за домовленістю з Таїровим вона була знову зарахована до складу трупи Камерного театру. Успішно дебютувала в ролі Аркадіної в чеховській «Чайці», виступивши рівноправною партнеркою Коонен — Ніни Зарєчної. Вона з успіхом виконує одну зі своїх головних ролей — принцеси Бульонської в легендарній виставі Камерного театру «Адрієнн Лекуврер», що відбувся 14 червня 1944 року в 750-й раз.
В січні 1945 року у зв'язку з 30-річчям Камерного театру Августі Миклашевській разом з іншими відзначеними нагородами та званнями було присвоєно звання заслуженої артистки РРФСР.
Ще одна помітна роль місіс Сібілл Берлінг у п'єсі Джона Прістлі «Інспектор прийшов», поставленій в Камерному під назвою «Він прийшов» (1945). Захоплений прийом вистави, на прем'єрі якого був присутній автор п'єси, не завадила, проте, зовсім скоро зробити і його об'єктом критики Таїрова на хвилі боротьби з «низькопоклонством перед закордоном».
В подальшому нових цікавих ролей їй не пропонували, а участь у кон'юктурних і тому особливо не затримуваних у репертуарі п'єсах «Доля Реджинальда Девіса», «Друзі-товариші», «Життя в цитаделі», «Джон — солдат світу», «Лев на площі» тощо, творчого задоволення не приносило.
Наприкінці 1940-х років ідеологічний тиск на працівників мистецтва посилився. Всього через чотири місяці після появи 29 січня 1949 року в «Правді» статті «Про одну антипатріотичну групу театральних критиків» Таїров був звільнений від обов'язків художнього керівника театру, а 9 серпня 1950 року Камерний театр був перетворений на Театр імені Олександра Пушкіна.
Останні роки
Августа Миклашевська залишалася акторкою Театру імені О. С. Пушкіна вісім років. Крім кількох прохідних ролей, вже на кінець театральної кар'єри, вона отримала свою останню значиму роль — Мари в п'єсі-сатирі «Д-р» сербського класика Браніслава Нушича, автора добре відомої «Пані миністерши». У 1958 році Августа Миклашевська у віці шістдесяти семи років завершила роботу в театрі персональної пенсіонеркою республіканського значення.
У 1960 році вона знялася у фільмі «Киянка», а в 1962 році — у короткометражній стрічці «Кубинська новела». Зіграла роль фру Альвіг в драмі Генріка Ібсена «Привиди» в Літературному театрі.
У 1960 році написані її спогади про Сергія Єсеніна, практично ніде не були опубліковані повністю.
У 1965 році з її батька Леоніда Сергійовича Спірова були зняті всі звинувачення та він був реабілітований.
Останні роки життя акторка жила разом зі своєю сестрою, камерною співачкою Тамарою Леонідівною (1900—1983), в московському районі Тушино за адресою: вулиця Донелайтіса, будинок 12, корпус 2, квартира 110. У цій двокімнатній квартирі 13 жовтня 1976 Міклашевська дала останнє велике і незвичайно відверте на той час інтерв'ю літераторам Р. Морозову і Б. Гучкову, де згадала рідкісні, ніколи раніше не опублікувані подробиці свого життя і відносин з Єсеніним.
Померла Августа Миклашевська30 червня 1977 року у віці 86 років. Її заповіт: «Тіло спалити, а попіл розвіяти по лугах і лісах» виконано лише наполовину. В останню путь акторку і музу великого поета проводжали сотні шанувальників, читалися присвячені їй єсенінські вірші. Августа Миклашевська похована у колумбарії Ваганьківського кладовища, неподалік від могили Сергія Єсеніна.
Син Ігор Львович Миклашевський помер в 1990 році.
Факти
Син Августи Миклашевської Ігор в 1930-х роках навчався в одній школі № 86 на Червоній Пресні разом з сином Єсеніна Костянтином.
Після розлучення з Августою Іван Сергійович Миклашевський одружився з її молодшою сестрою, 25-річною Тамарою Спіровою (в заміжжі Миклашевською). Невдовзі у подружжя народився син — Сергій Миклашевський.
Сергій Єсенін планував написати і видати книгу про Августу Миклашевську, про що в РДАЛМ зберігається інформаційне оголошення, написане Єсеніним на одному з аркушів зведеного макету книги «Москва кабацкая». Однак документів про подальшу роботу над монографією не виявлено.
Фільмографія
- 1916 — Панянка-селянка
- 1917 — Кохання ченця — Валерія
- 1917 — Плоди освіти
- 1917 — Психея — Іра, внучка Тихонова
- 1917 — Вкрадена юність — дівчина
- 1960 — Спадкоємці — Тереза Сантос, мати Мігеля
- 1962 — Кубинська новела (короткометражний) — літня кубинка на вулиці
Образ у мистецтві
- У 2016 році в Росії був знятий серіал «Аперкот для Гітлера», в якому роль Августи Миклашевської зіграла Тетяна Аптікєєва.
Бібліографія
- Ваксберг А. И. Любовь и коварство. Театральный детектив. — М: АСТ: Русь-Олимп, 2007. — 378 с. — ISBN 978-5-17-045516-4.
- Хмельницкий Ю. О. Из записок актёра таировского театра. — М: «ГИТИС», 2004. — 212 с. — ISBN 5-7196-0291-7.
- Устименко Н. М. Донская муза Сергея Есенина [ 19 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Донской временник. Год 2016-й / Дон. гос. публ. б-ка. Ростов-на-Дону, 2015. Вып. 24. С. 106—114.
Примітки
- МІКЛАШЕВСЬКА А. Л. Зустрічі з поетом | С. А. Єсенін ::: Життя моя, иль ти пр [ 23 березня 2019 у Wayback Machine.][1] [ 8 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 23 березня 2019.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
- . Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 23 березня 2019.
- . Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
- . Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
- Богемні історії. Частина 2. — Перемога!. Архів оригіналу за 15 березня 2013. Процитовано 23 березня 2019.
- "Готуються до друку:
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Anna Avgustina Miklashevska 11 23 sichnya 1891 Rostov na Donu 30 chervnya 1977 Moskva rosijska ta radyanska aktorka dramatichnogo teatru Zasluzhena artistka Rosijskoyi RFSR 1945 Kohana rosijskogo poeta Sergiya Yesenina yakij prisvyativ yij sim virshiv z ciklu Lyubov huligana Miklashevska Avgusta LeonidivnaNarodilasya11 23 sichnya 1891 Rostov na Donu Oblast Vijska Donskogo Rosijska imperiyaPomerla30 chervnya 1977 1977 06 30 86 rokiv Moskva SRSRKrayina SRSRDiyalnistaktorkaZaklad 1915 1923 1943 1950 Teatr imeni O S Pushkina 1950 1958 Roki aktivnosti1915 1958NagorodiIMDbID 0586603 Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Miklashevska RodinaNarodilasya v 1891 roci v Rostovi na Donu Yiyi batko Leon Leonid Sergijovich Spirov spochatku Spiro 1869 1930 urodzhenec Tiflisu greckogo pohodzhennya zaviduvav kovalskim cehom stanciyi Rostov Vladikavkazkoyi zaliznici sam vvazhavsya vidminnim majstrom i otrimav yak i jogo batko osobiste tobto ne potomstvenne dvoryanstvo za bezkorislivu j virnu sluzhbu Mati Avgusta Andriyivna Spirova do shlyubu Budzinska 1868 potomstvena dvoryanka narodilasya v Starij Russi v rodini zemlevlasnika Andriya Stepanovicha Budzinskogo V rodini narodilosya 12 ditej chetvero z nih pishli z zhittya u dityachi roki Zarobitok batka dozvolyav utrimuvati velikij budinok dati dityam osvitu vklyuchayuchi muzichnu Avgusta navchalasya v teatralnij shkoli pri Rostovskomu dramatichnomu teatri de yiyi vchitelyami buli vidoma v majbutnomu artistka MHAT Vira Popova i talanovitij rezhiser Mikola Sinelnikov Vona zigrala tut svoyu pershu rol Sofiyi Famusovoyi u vistavi Liho z rozumu U cij zhe shkoli piznishe projdut navchannya takozh i molodshi sestri Oleksandra v shlyubi Lebedinska i Tamara Dochka Oleksandri Nataliya Kachuyevska uchasnicya nimecko radyanskoyi vijni udostoyena zvannya Geroya Rosijskoyi Federaciyi posmertno Kamernij teatrU 1910 roci odruzhilasya z Ivanom Sergijovichem Miklashevskim sinom rostovskogo notariusa Sergiya Mihajlovicha Miklashevskogo 1860 yakij mav vlasnu kontoru U tomu zh roci zalishivshi cholovika i rodinu Avgusta Miklashevska virushila do Moskvi prodovzhuvati aktorske navchannya Vstupila vona do teatralnoyi shkoli Shora Ale majzhe vidrazu zh yiyi zaprosiv do organizovanogo nim novij Kamernij teatr Oleksandr Tayirov A dali zahvorila vikonavicya golovnoyi roli v Shakuntali Kalidasi druzhina i soratnicya O Tayirova Alisa Georgiyivna Koonen zamist neyi terminovo vveli Miklashevsku Uspishnoyu bula i yiyi nastupna zagolovna rol u Princesi Brambille Ernsta Gofmana Vona nadovgo stala vizitnoyu kartkoyu Kamernogo teatru Cherez rik vona otrimuye rol afinskoyi carivni Arikiyi u Fedri Rasina spektakli v yakomu Fedru grala Koonen Znovu uspih u glyadachiv i zahopleni vidguki kritikiv Moloda aktorka stala drugoyu pislya Koonen osnovnoyu vikonaviceyu golovnih rolej u vistavah Oleksandra Tayirova Yiyi pomitiv rosijskij kinematograf Pannochka selyanka 1916 Plodi osviti Vkradena yunist Psiheya Kohannya chencya 1917 rik Realizuyuchi svoyu mriyu pro sintetichnij teatr O Ya Tayirov stavit Odruzhennya Figaro P yera Bomarshe ta Zhirofle Zhiroflya Sharlya Lekoka a dlya navchannya dramatichnih aktoriv tanciv zaproshuye tancyurista i baletmejstera Velikogo teatru Leva Oleksandrovicha Lashilina vidomogo stvorennyam razom z Nadiyeyu Nadyezhdinoyu ansamblyu Berizka Avgusta Miklashevska zahoplyuyetsya molodim repetitorom adzhe yiyi shlyub z Ivanom Miklashevskim faktichno peretvorivsya na formalnist koli toj vzhe perebravshis do Moskvi povidomiv yij sho do jogo zhittya uvijshla insha zhinka 30 travnya 1918 roku narodila sina Oformivshi rozluchennya z kolishnim cholovikom i ne dochekavshis togo zh vid odruzhenogo Leva Lashilina vona za zgodoyu oboh nazivaye sina Igorem Lvovichem Miklashevskim Neridaj ta Gostri kuti U 1923 roci Kamernij teatr viyihav u trivali zakordonni gastroli Ne bazhayuchi zalishati nadovgo p yatirichnogo sina a vzyati jogo z soboyu yij ne dozvolili Avgusta Miklashevska vidmovilasya vid poyizdki Vona prodovzhuvala perebuvati v trupi ale opinivshis bez roboti i vidpovidno bez zarobitku bula zmushena shukati sobi nove misce Timchasovim pritulkom stav restoran teatr abo shvidshe nichne kabare pid zhartivlivoyu nazvoyu Neridaj na krihitnij sceni yakogo proyavilis do rechi yiyi riznobichni talanti vid rozmovnogo zhanru do tancyuvalnogo Odnochasno vona vlashtovuyetsya do malenkogo teatru Gostri kuti nazva yakogo vidpovidala jogo zhanru v nomu stavilisya neveliki satirichnogo zmistu p yeski miniatyuri sketchi ekspromti za uchastyu glyadachiv I na tomu i v inshomu zali lyubili zustrichatisya moskovski artisti spilkuvannya z yakimi v yakijs miri prikrashav yiyi todishnye stanovishe U serpni 1923 roku vidbulasya zustrich Avgusti Miklashevskoyi z Sergiyem Yeseninim Na toj chas jogo shlyub z Ajsedoroyu Dunkan vzhe nablizhavsya do rozpadu Cikl lirichnih virshiv Lyubov huligana rozpochatij bukvalno nastupnogo dnya pislya yih znajomstva stav odnim z najbilsh proniklivih v poeziyi Yesenina Sim virshiv ciklu prisvyacheno same Avgusti Miklashevskij Voseni 1976 roku koli aktorci bulo vzhe 85 v besidi z literaturoznavcyami Avgusta Leonidivna ziznalasya sho roman z Yeseninim buv platonichnim i z poetom vona navit ne ciluvalasya Robota v provinciyiKoli z trivalih gastrolej yevropejskimi mistami povernuvsya Kamernij teatr Avgusta Miklashevska ne pobachila svogo prizvishe v spiskah zajnyatih u repertuari Oleksandr Tayirov ne probachiv yij nevipravdanoyi na jogo dumku vidmovi vid poyizdki postaviv teatr pered neobhidnistyu terminovogo uvedennya novih vikonavciv Nichogo ne z yasovuyuchi vona podala zayavu pro zvilnennya Razom z Neridayem Avgusta Miklashevska virushaye na gastroli mistami krayini teper vzhe z sinom i sestroyu Tamaroyu takozh prijnyatoyu do skladu trupi Povernuvshis vona perejshla v tilki sho vidkritij Teatr satiri ale prosluzhila v nomu vsogo odin sezon 1924 1925 roku nevibaglivij na pershih porah repertuar yiyi vzhe ne vlashtovuvav U listopadi 1925 roku vona ostannij raz bachila Sergiya Yesenina U grudni yij povidomili po telefonu sho Sergij pomer Nezadovolenist tvorchim zhittyam i nevlashtovanist osobistogo prizveli Avgustu Miklashevsku na aktorsku birzhu U 1926 roci yiyi napravili do shojno vidkritogo Bryanskogo teatru ale j tut ne sklalosya tyagnulo do stolichnogo seredovisha Nevdovzi vona povernulasya do Moskvi vlashtuvalasya do tak zvanogo Peresuvnogo teatru bez postijnoyi trupi bez vlasnoyi sceni j originalnogo repertuaru V osnovnomu kopiyuvali postanovki stolichnih teatriv ta yizdili z nimi provincijnimi mistami U 1930 roci zaareshtovanij i 13 listopada togo zh roku za bezpidstavnim zvinuvachennyam u spivpraci z carskoyu ohrankoyu buv rozstrilyanij batko Miklashevskoyi Ne vitrimavshi kochovogo zhittya Avgusta Miklashevska povernulasya do Bryanska Zapam yatalasya glyadacham u roli Panovoyi za p yesoyu Kostyantina Trenova Lyubov Yarova u vistavah Yiyi shlyah Blazen na troni Na dni ta inshih Tam vona zblizilasya z rezhiserom teatru Borisom Oleksandrovichem Pikovskim Razom z nim potim nedovgo popracyuvala v Krasnoyarsku i Tuli a u 1936 1938 rokah u Ryazanskomu teatri drami kudi Pikovskij buv priznachenij golovnim rezhiserom Perevid rezhiseriv z odnogo teatru do inshogo bulo na toj chas zvichajnim yavishem U Ryazanskomu teatri vidomomu svoyimi tradiciyami Avgusta Miklashevska znajshla nareshti tvorche zadovolennya zigravshi za dva roki cilij ryad providnih rolej klasichnogo repertuaru Larisu v Bezpridannici Gannu Andriyivnu v Revizori ledi Milford u Pidstupnosti ta kohanni Marinu Mnishek u Borisi Godunovi baronesu Shtral v Maskaradi Lyubov Yarovu ta Annu Kareninu v odnojmennih postanovkah Vstigla vona viprobuvati sebe i yak rezhiser u stvorenomu Borisom Pikovskim muzichnomu teatri Spilnimi zusillyami voni postavili Yevgeniya Onyegina Pikovu damu Traviatu ta Karmen Tim chasom sin Igor sho zalishavsya v Moskvi vibrav sportivnu kar yeru ta dosyag nepoganih uspihiv u boksi U 1938 roci jogo prizvali do Chervonoyi armiyi i vidpravili do Leningrada de vin majzhe vidrazu odruzhivsya Brav uchast u Radyansko finskij ta nimecko radyanskij vijnah Demobilizuvavshis u 1947 roci do vihodu na pensiyu pracyuvav trenerom z boksu v sportivnomu tovaristvi Trudovi rezervi U 1938 roci Borisa Pikovskogo pereveli do Izhevskogo rosijskogo dramatichnogo teatru Avgusta Miklashevska pishla za nim Z uspihom zigrala kilka vzhe znajomih yij rolej u perenesenih Pikovskim z Ryazani vistavah Maskarad Anna Karenina a naprikinci 1940 roku vona vzhe bula zarahovana do Kirovskogo dramatichnogo teatru znovu Anna Karenina Z pochatkom vijni teatr peremistivsya v nevelike misto Slobidskij v dekilkoh desyatkah kilometriv vid Kirova zvilnivshi scenu dlya evakujovanogo z Leningradskogo Velikogo dramatichnogo teatru Tut vona grala Kruchininu v Bez vini vinuvati Mashu v Rozlomi Borisa Lavrenova Znovu v MoskviU 1943 roci koli evakujovani moskovski teatri stali povertatisya do stolici vdalosya povernutisya j Avgusti Miklashevskij u veresni za domovlenistyu z Tayirovim vona bula znovu zarahovana do skladu trupi Kamernogo teatru Uspishno debyutuvala v roli Arkadinoyi v chehovskij Chajci vistupivshi rivnopravnoyu partnerkoyu Koonen Nini Zaryechnoyi Vona z uspihom vikonuye odnu zi svoyih golovnih rolej princesi Bulonskoyi v legendarnij vistavi Kamernogo teatru Adriyenn Lekuvrer sho vidbuvsya 14 chervnya 1944 roku v 750 j raz V sichni 1945 roku u zv yazku z 30 richchyam Kamernogo teatru Avgusti Miklashevskij razom z inshimi vidznachenimi nagorodami ta zvannyami bulo prisvoyeno zvannya zasluzhenoyi artistki RRFSR She odna pomitna rol misis Sibill Berling u p yesi Dzhona Pristli Inspektor prijshov postavlenij v Kamernomu pid nazvoyu Vin prijshov 1945 Zahoplenij prijom vistavi na prem yeri yakogo buv prisutnij avtor p yesi ne zavadila prote zovsim skoro zrobiti i jogo ob yektom kritiki Tayirova na hvili borotbi z nizkopoklonstvom pered zakordonom V podalshomu novih cikavih rolej yij ne proponuvali a uchast u kon yukturnih i tomu osoblivo ne zatrimuvanih u repertuari p yesah Dolya Redzhinalda Devisa Druzi tovarishi Zhittya v citadeli Dzhon soldat svitu Lev na ploshi tosho tvorchogo zadovolennya ne prinosilo Naprikinci 1940 h rokiv ideologichnij tisk na pracivnikiv mistectva posilivsya Vsogo cherez chotiri misyaci pislya poyavi 29 sichnya 1949 roku v Pravdi statti Pro odnu antipatriotichnu grupu teatralnih kritikiv Tayirov buv zvilnenij vid obov yazkiv hudozhnogo kerivnika teatru a 9 serpnya 1950 roku Kamernij teatr buv peretvorenij na Teatr imeni Oleksandra Pushkina Ostanni rokiAvgusta Miklashevska zalishalasya aktorkoyu Teatru imeni O S Pushkina visim rokiv Krim kilkoh prohidnih rolej vzhe na kinec teatralnoyi kar yeri vona otrimala svoyu ostannyu znachimu rol Mari v p yesi satiri D r serbskogo klasika Branislava Nushicha avtora dobre vidomoyi Pani ministershi U 1958 roci Avgusta Miklashevska u vici shistdesyati semi rokiv zavershila robotu v teatri personalnoyi pensionerkoyu respublikanskogo znachennya U 1960 roci vona znyalasya u filmi Kiyanka a v 1962 roci u korotkometrazhnij strichci Kubinska novela Zigrala rol fru Alvig v drami Genrika Ibsena Prividi v Literaturnomu teatri U 1960 roci napisani yiyi spogadi pro Sergiya Yesenina praktichno nide ne buli opublikovani povnistyu U 1965 roci z yiyi batka Leonida Sergijovicha Spirova buli znyati vsi zvinuvachennya ta vin buv reabilitovanij Ostanni roki zhittya aktorka zhila razom zi svoyeyu sestroyu kamernoyu spivachkoyu Tamaroyu Leonidivnoyu 1900 1983 v moskovskomu rajoni Tushino za adresoyu vulicya Donelajtisa budinok 12 korpus 2 kvartira 110 U cij dvokimnatnij kvartiri 13 zhovtnya 1976 Miklashevska dala ostannye velike i nezvichajno vidverte na toj chas interv yu literatoram R Morozovu i B Guchkovu de zgadala ridkisni nikoli ranishe ne opublikuvani podrobici svogo zhittya i vidnosin z Yeseninim Pomerla Avgusta Miklashevska30 chervnya 1977 roku u vici 86 rokiv Yiyi zapovit Tilo spaliti a popil rozviyati po lugah i lisah vikonano lishe napolovinu V ostannyu put aktorku i muzu velikogo poeta provodzhali sotni shanuvalnikiv chitalisya prisvyacheni yij yeseninski virshi Avgusta Miklashevska pohovana u kolumbariyi Vagankivskogo kladovisha nepodalik vid mogili Sergiya Yesenina Sin Igor Lvovich Miklashevskij pomer v 1990 roci FaktiSin Avgusti Miklashevskoyi Igor v 1930 h rokah navchavsya v odnij shkoli 86 na Chervonij Presni razom z sinom Yesenina Kostyantinom Pislya rozluchennya z Avgustoyu Ivan Sergijovich Miklashevskij odruzhivsya z yiyi molodshoyu sestroyu 25 richnoyu Tamaroyu Spirovoyu v zamizhzhi Miklashevskoyu Nevdovzi u podruzhzhya narodivsya sin Sergij Miklashevskij Sergij Yesenin planuvav napisati i vidati knigu pro Avgustu Miklashevsku pro sho v RDALM zberigayetsya informacijne ogoloshennya napisane Yeseninim na odnomu z arkushiv zvedenogo maketu knigi Moskva kabackaya Odnak dokumentiv pro podalshu robotu nad monografiyeyu ne viyavleno Filmografiya1916 Panyanka selyanka 1917 Kohannya chencya Valeriya 1917 Plodi osviti 1917 Psiheya Ira vnuchka Tihonova 1917 Vkradena yunist divchina 1960 Spadkoyemci Tereza Santos mati Migelya 1962 Kubinska novela korotkometrazhnij litnya kubinka na vuliciObraz u mistectviU 2016 roci v Rosiyi buv znyatij serial Aperkot dlya Gitlera v yakomu rol Avgusti Miklashevskoyi zigrala Tetyana Aptikyeyeva BibliografiyaVaksberg A I Lyubov i kovarstvo Teatralnyj detektiv M AST Rus Olimp 2007 378 s ISBN 978 5 17 045516 4 Hmelnickij Yu O Iz zapisok aktyora tairovskogo teatra M GITIS 2004 212 s ISBN 5 7196 0291 7 Ustimenko N M Donskaya muza Sergeya Esenina 19 zhovtnya 2019 u Wayback Machine Donskoj vremennik God 2016 j Don gos publ b ka Rostov na Donu 2015 Vyp 24 S 106 114 PrimitkiMIKLAShEVSKA A L Zustrichi z poetom S A Yesenin Zhittya moya il ti pr 23 bereznya 2019 u Wayback Machine 1 8 veresnya 2013 u Wayback Machine Arhiv originalu za 27 veresnya 2018 Procitovano 23 bereznya 2019 PDF Arhiv originalu PDF za 23 bereznya 2019 Procitovano 23 bereznya 2019 Arhiv originalu za 15 zhovtnya 2013 Procitovano 23 bereznya 2019 Arhiv originalu za 23 bereznya 2019 Procitovano 23 bereznya 2019 Arhiv originalu za 23 bereznya 2019 Procitovano 23 bereznya 2019 Bogemni istoriyi Chastina 2 Peremoga Arhiv originalu za 15 bereznya 2013 Procitovano 23 bereznya 2019 Gotuyutsya do druku