Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Дзвіни ця Троїцького собо ру втрачена дзвіниця Троїцького собору в Глухові Чернігівської губернії теперішньої Сумської о

Дзвіниця Троїцького собору (Глухів)

Дзвіниця Троїцького собору (Глухів)

Дзвіни́ця Троїцького собо́ру — втрачена дзвіниця Троїцького собору в Глухові Чернігівської губернії (теперішньої Сумської області), пам'ятка української архітектури в стилі українського (козацького) бароко (до 1759 року) та раннього класицизму (кінець XVIII століття).

Дзвіниця Троїцького собору
image
Дзвіниця (західний фасад) від Київської брами
Дзвіниця (західний фасад) від Київської брами
51°40′39″ пн. ш. 33°54′35″ сх. д. / 51.67750° пн. ш. 33.90972° сх. д. / 51.67750; 33.90972Координати: 51°40′39″ пн. ш. 33°54′35″ сх. д. / 51.67750° пн. ш. 33.90972° сх. д. / 51.67750; 33.90972
Країнаimage Україна
МістоГлухів
Сумська областьм. Глухів, на розі сучасних вулиць Київської та Терещенків
Тип будівлідзвіниця
Стильукраїнське (козацького) бароко та ранній класицизм
Початок будівництва1720, 1766
Побудовано1759, 1803
Станзруйнована на початку 1930-х років
image
image
Дзвіниця Троїцького собору
Дзвіниця Троїцького собору (Україна)

Зводилася протягом другої половини XVIII століття «будівничим» Гаврилом Пуховичем та архітекторами Андрієм Квасовим і Федором Савичем. Під час будівництва дзвіниця двічі обвалювалася: у 1759 та 1772 роках, а також постраждала від великої пожежі 1784 року. Освячена 1799 року.

Зруйнована в 1930-х роках за ініціативою Глухівської міської ради та виконавчого комітету Глухівської окружної Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, що були затверджені рішенням НКВС Української СРР та секретаріату ВУЦВК.

Історія

image
Дзвіниця за Троїцьким собором
image
Дзвіниця з боку Веригіна
image
Дзвіниця Троїцького собору (східний фасад)
image
Радний майдан — дзвіниця Троїцького собору праворуч
image
Дзвіниця Троїцького собору

Початок будівництва та перше падіння дзвіниці

Перший контракт із майстром на будівництво Троїцького собору та дзвіниці поряд було укладено за гетьмана Івана Скоропадського 1720 року. Але зводити почали лише через 24 роки. Час втрачався через брак коштів. На думку українського історика Василя Пуцка в першій половині XVIII століття до появи відомого українського архітектора Андрія Квасова будівельні роботи не вийшли за межі початкової стадії.

1759 року при зведенні склепінь та куполів на собор впала дзвіниця і розколола його навпіл та відбила північно-західний кут. На довгий час будівництво було зупинено.

Відновлення будівництва та друге падіння дзвіниці

Друга Малоросійська колегія 1764 року виділила на будівництво 1416 рублів. Ще порівняно незначні кошти надійшли від окремих осіб. Кураторами будівництва були значковий товариш Приблуда та військовий товариш Клоченко. Від міста «будівничим» був військовий канцелярист Гаврило Пухович, який наглядав за ходом робіт.

Новий контракт, укладений 1765 року Андрієм Квасовим з Петром Рум'янцевим — президентом Малоросійської колегії, передбачав діяльність архітектора протягом 6 років при «самих урядових будівлях» (рос. одних казенных строениях). Головним завданням стала добудова Троїцького собору в Глухові та дзвіниці. Протягом 1765 року роботи з будівництва активізувались. Розпочались підготовчі роботи, закуплено деревину та встановлено нові риштування.

Генерал-губернатор Малоросії Петро Рум'янцев-Задунайський вимагав збудувати дзвіницю в західній частині церкви, хоча Андрій Квасов був категорично проти такої ідеї, бо на «наявних основах» (рос. существующих основаниях) побудувати дзвіницю неможливо. Адже, на думку фахівця, стіни не витримають такого навантаження і впадуть. Погодження та вивчення цього питання тривало майже два роки. Потім архітектор погодився на будівництво дзвіниці. Андрій Квасов у донесенні 24 лютого 1766 року говорив про будівництво двоярусної дзвіниці над західним фасадом (), як пропонував Петро Рум'янцев-Задунайський. Проте, на думку Василя Пуцка, від пропозиції 1765 року в Малоросійській колегії відмовилися та збудували окремо від собору. Муровану дзвіницю потинькували, а увінчувалась вона шпилем на невеликому барабані.

Весною 1769 року обвалилася дзвіниця і «своїм падінням відбила кут храму» (рос. падением своим отшибла угол храма). Згідно з поясненням Квасова зруйнувалися два західні компартименти — у центральній та північній навах на північно-західному куті собору. А це, своєю чергою, ослабило основу стіну біля дзвіниці. Загальна причина — це повільне будівництво собору і дзвіниці. Адже за майже півстоліття з початку будівництва 1720 року споруда ніколи не була накрита, а атмосферні опади підмивали фундамент. Тому просіли цегляні стовпи, до яких були закріплені металеві тяжі від стіни зі сходами на хори. У результаті цього металеві тяжі потягнули частину стіни та ослабили основу, на яку спиралася дзвіниця. Сам Квасов цю ситуацію пояснив Рум'янцеву так: «усе це сталося не через мою невмілість, а через слабкість фундаменту» (рос. сіе все не от неискуства моего последовало, но от слабости фундамента). У результаті дзвіницю було збудовано окремо від собору, а зруйнований кут церкви було відновлено стіною.

За іншими даними обвал дзвіниці стався наприкінці 1772 або в січні 1773 року. На цей момент на самому соборі та на дзвіниці покрівля з кроквами вже була обшита дошками. Залишалось тільки ту дощану покрівлю залізом покрити й на дзвіницю підняти вже виготовлений шпиль, що був підготовлений на землі.

Будівництво Федором Савичем та пожежа 1784 року

Наприкінці 1772 року Андрій Квасов захворів і через деякий час помер. Керувати будівництвом почав Федір Савич (онук генерального писаря Семена Савича), який повинен був закінчити будівництво «за наявним на те планом» (рос. по имеющемуся на то плану). Однак він всіляко відмовляється від керівництва будівництвом через брак досвіду та молодість. Будівництво знову зупинилось на шість років. 17 березня 1778 року Рум'янцев наказав запросити до Глухова російського архітектора Олексія Гавриловича Яновського (1739 — ?).

Будівництво йшло повільно, оскільки не вистачало матеріалу. Під час великої пожежі 1784 року знову погоріли всі дерев'яні кріплення та риштування. Цегла з родової усипальниці Савичів Михайлівської церкви пішла на добудову дзвіниці Троїцького собору. На рубежі століть величному будівництву Глухова, який з 1708 до 1783 років був столицею Лівобережної України, почали допомагати російські імператори. 1791 року 10 тисяч рублів надала Катерина II, а 1800 року царський уряд надіслав до Глухова ще 13 тисяч рублів, що пішли на оздоблювальні роботи та упорядкування території. Врешті-решт 1799 року дзвіницю та собор було освячено.

Знесення

Наприкінці вересня 1928 року за пропозицією Глухівського окружного адміністративного відділу була створена комісія для огляду стану дзвіниці Троїцького собору. До складу комісії увійшли представник адмінвідділу Мещанінцев, технічний інспектор відділу праці Качера, інженер військового відділу Прохасько, інженер ОМХу Терлецький та технік ОМХу Лубашніков. Вони встановили, що дзвіниця нахилилась на 10 градусів. Також вивітрились на половину цегляні стіни та покрилися тріщинами, а дубові балки, що тримали дзвони, продавили цеглу стін та просіли. Загальний висновок: закрити дзвіницю, бо для використання в такому стані вона не придатна. У квітні 1929 року Глухівська міська рада, за підписом голови Ситника та секретаря Рубкова, подала низку документів виконавчому комітету Глухівської окружної Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, де було підтверджено необхідність закриття на дзвіниці спостережного пожежного посту (його перенесли на водонапірну вежу) з подальшим знесенням самої дзвіниці. Про це Глухівська окружна влада повідомила в листі наркомат освіти Української СРР від 29 квітня 1929 року.

Рішенням НКВС Української СРР секретаріат ВУЦВК 14 березня 1929 року надав дозвіл на знесення дзвіниці. На засіданні Президії Глухівської міськради від 10 травня 1929 року було доручено місцевому господарству в терміновому порядку перевести спостережний пункт із дзвіниці на водогінну башту з установленням міського годинника. Саме з цього пункту чергові міської пожежної команди цілодобово спостерігали за містом та околицями для попередження можливих пожеж. Планувалося не пізніше 20 травня цього ж року розпочати знесення дзвіниці.

Намагання відомого вченого, професора Федора Ернста зупинити знесення були марними. Не зміг цьому завадити й спротив заступника наркома освіти Олександра Потоцького. Зокрема, у червні 1929 року видав постанову «Про припинення руйнації пам'ятки культури в Глухові». Також не було погодження Київським інспектором охорони пам'яток культури. Адже, згідно з постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 16 червня 1926 року «Про пам'ятки культури й природи», не можна було знімати та руйнувати старовинні дзвони.

Знесення розпочалось 12 червня 1929 року. За спогадами краєзнавця Ігоря Сбитного робітники по дощатих лотках опускали з висоти цеглу на землю. Висока чотириярусна дзвіниця остаточно була знесена при першій хвилі боротьби з релігією в Радянському Союзі 1930 року.

Опис

Стилістично чотириярусна дзвіниця належить до раннього класицизму, що в другій половині XVIII століття починає зароджуватися з великим впливом наявного до цього бароко. Вона була зведена наприкінці XVIII століття північніше собору з цегли з проміжними дерев'яними перекриттями. Структурно кожен ярус — це було розташування четверика на четверику. Споруда вінчалась восьмигранним підбанником, плескатою банею та високим шпилем. Відповідно, у кожному четверику були аркові отвори, які майстри фланкували лопатками й пілястрами.

Дзвіниця проєктувалася за аналогією із Петропавлівським собором у Санкт-Петербурзі. Вона була набагато вища за собор. Відповідно до обмірів українських радянських архітекторів, наукових співробітників Академії архітектури УРСР Віктора Мойсеєнка та , що проводилися 1952 року, собор сягав у висоту 36 метрів.

Відповідно до задуму архітектора Андрія Квасова вона мала розташовуватись у західній частині храму. Але, врешті-решт, була побудована окремо від собору з північного його боку.

Дзвіниця розташовувалась по вулиці Києво-Московській на місці нинішнього багатоквартирного будинку № 53. Орієнтир — вхід до бібліотеки, що розташована на першому поверсі згаданого будинку. На ній розташовувався пожежний пост та міський годинник.

Примітки

  1. Вечерський, 2002, с. 284.
  2. Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Черниговской епархии. — Кн. 7. — Чернигов: Типография Г. Л. Шапиры, 1873. — С. 277
  3. Вечерський, 2002, с. 281.
  4. Ткаченко В. Ю. Собор гетьманської держави // Сіверянський літопис. — 1995. — № 4. — С. 118
  5. Пуцко В. Г. Маловідома споруда А. Квасова в Україні / В. Г. Пуцко // Архітектурна спадщина України. — Т. 3. — Ч. 1. — Київ: Видавництво «Українознавство», 1996. — С. 123
  6. Бєлашов, 1996, с. 111.
  7. Юрченко, С. Б. Кілька документів про діяльність Андрія Квасова у Глухові [ 28 червня 2016 у Wayback Machine.] / С. Б. Юрченко // Сіверщина в історії України. — 2015. — Вип. 8. — С. 14
  8. Юрченко, С. Б. Кілька документів про діяльність Андрія Квасова у Глухові [ 28 червня 2016 у Wayback Machine.] / С. Б. Юрченко // Сіверщина в історії України. — 2015. — Вип. 8. — С. 16
  9. Новаківська Н. П. Педагогічна діяльність архітектора Андрія Квасова на Україні / Н. П. Новаківська // Питання історії архітектури та будівельної техніки України. — К: Державне видавництво літератури з будівництва і архітектури УРСР, 1959. — С. 151
  10. Шишкіна, Ю. А. Троїцький собор у Глухові напередодні руйнації [ 2 червня 2021 у Wayback Machine.] / Ю. А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2012. — Вип. 5. — С. 348
  11. У книзі Філарета (Гумілевського) Историко-статистическое описание Черниговской епархии вказується 1759 рік, але, очевидно, це друкарська помилка, адже архітектор А. В. Квасов тоді ще не працював у Глухові
  12. Пуцько В. Архітектор О. Г. Яновський // Народна трибуна — 1967. — № 86 (5998). — 15 липня. — С. 4
  13. Юрченко, С. Б. Кілька документів про діяльність Андрія Квасова у Глухові [ 28 червня 2016 у Wayback Machine.] / С. Б. Юрченко // Сіверщина в історії України. — 2015. — Вип. 8. — С. 14–24
  14. Пуцко, В. Г. Троицкий собор в Глухове // Сіверщина в історії України. Зб. Наук. праць: Матеріали сьомої НПК (23–24 жовтня 2008 р.). — Суми: Вид. будинок «Еллада», 2008. — С. 82
  15. Ткаченко, В. Ю. Православна Глухівщина. — Глухів, 2006. — С. 40
  16. Архиепископ Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Черниговской епархии. — Чернигов, 1873. — Кн. 7. — С. 277
  17. Ткаченко, В. Ю. Православна Глухівщина. — Глухів, 2006. — С. 41
  18. Шишкіна, Ю. А. Збереження спадщини, чи щаслива випадковість? / Ю. А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Ніжин, 2021. — Вип. 14. — С. 283
  19. Игорь Сбитный. (PDF). http://hlukhiv.com.ua. Неофіційний сайт Глухова. Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2020. Процитовано 5 червня 2021.
  20. Шишкіна, Ю. А. Збереження спадщини, чи щаслива випадковість? / Ю. А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Ніжин, 2021. — Вип. 14. — С. 284
  21. Вечерський, 2004.
  22. Игорь Сбитный ("Соборний майдан") (3 августа 2011). . http://hlukhiv.com.ua. Неофіційний сайт Глухова. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 3 травня 2021.
  23. Звагельський В. Б. Глухівський Троїцький Собор // Сумський календар*97. Науково-популярне видання / Під загальною редакцією В. О. Садівничого. — С.: Собор, 1996. — С. 79
  24. Бєлашов, 1996, с. 112.
  25. Бєлашов, 2019, с. 249.
  26. ЦДАВОВУ. Ф. 166, оп. 6/VI. сп. 9410, арк. 299
  27. Ткаченко В. Ю. Православна Глухівщина. — Глухів, 2006. — С. 41, 42
  28. Пуцко, В. Троицкий собор в Глухове // Сіверщина в історії України: зб. наук. праць: матер. сьомої наук.-практ. конф. (23–24 жовт. 2008 р.). — Суми, 2008. — С. 86

Джерела та література

Джерела

Література

  • Бєлашов В. І. Глухів — столиця гетьманської України (1708—1782 рр.) : (від перших поселень до сучасності). — ТОВ "ВПП «Фабріка друку». — Суми, 2019. — 420 с.
  • Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — НДІТІАМ. — К., 2002. — 592 с.
  • Вечерський, В. В. Втрачені святині. — Техніка. — К., 2004. — 176 с. : з іл.
  • Книга Пам′яті Сумської області: в 3-х т. т. 2 : Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / Авт. -упорядн. О. М. Корнієнко. — Суми: Ярославна, 2007. — 324 с. : іл. —
  • Нестуля, О. О. Доля церковної старовини в Україні. 1917—1941 рр. у 2-х частинах: Монографія / Київ: Ін-т історії України НАН України, 1995. — 278 с.
  • Сотник, О. М. Православна Сумщина (Нариси з історії православ'я на Сумщині): (988—2004) / О. М. Сотник. — Суми: Козацький вал, 2004. — 198 с.
  • Пуцко, В. Маловідома споруда А.Квасова в Україні // Архітектурна спадщина України. Вип. 3. Ч. І. — К., 1996. — С. 121—130;
  • Пуцко, В. Троицкий собор в Глухове // Сіверщина в історії України: зб. наук. праць: матер. сьомої наук.-практ. конф. (23–24 жовт. 2008 р.). — Суми, 2008. — С. 79–87.
  • Ткаченко, В. Ю. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю. — Київ, 2001. — 220 с.
  • Ткаченко, В. Ю. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю: вид. друге, перероб. і доп. — Глухів: РВВ ГДПУ, 2006. — 256 с.


Ця стаття належить до української Вікіпедії.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Dzvini cya Troyickogo sobo ru vtrachena dzvinicya Troyickogo soboru v Gluhovi Chernigivskoyi guberniyi teperishnoyi Sumskoyi oblasti pam yatka ukrayinskoyi arhitekturi v stili ukrayinskogo kozackogo baroko do 1759 roku ta rannogo klasicizmu kinec XVIII stolittya Dzvinicya Troyickogo soboruDzvinicya zahidnij fasad vid Kiyivskoyi brami Dzvinicya zahidnij fasad vid Kiyivskoyi brami51 40 39 pn sh 33 54 35 sh d 51 67750 pn sh 33 90972 sh d 51 67750 33 90972 Koordinati 51 40 39 pn sh 33 54 35 sh d 51 67750 pn sh 33 90972 sh d 51 67750 33 90972Krayina UkrayinaMistoGluhivSumska oblastm Gluhiv na rozi suchasnih vulic Kiyivskoyi ta TereshenkivTip budivlidzvinicyaStilukrayinske kozackogo baroko ta rannij klasicizmPochatok budivnictva1720 1766Pobudovano1759 1803Stanzrujnovana na pochatku 1930 h rokivDzvinicya Troyickogo soboruDzvinicya Troyickogo soboru Ukrayina Zvodilasya protyagom drugoyi polovini XVIII stolittya budivnichim Gavrilom Puhovichem ta arhitektorami Andriyem Kvasovim i Fedorom Savichem Pid chas budivnictva dzvinicya dvichi obvalyuvalasya u 1759 ta 1772 rokah a takozh postrazhdala vid velikoyi pozhezhi 1784 roku Osvyachena 1799 roku Zrujnovana v 1930 h rokah za iniciativoyu Gluhivskoyi miskoyi radi ta vikonavchogo komitetu Gluhivskoyi okruzhnoyi Radi robitnichih selyanskih ta chervonoarmijskih deputativ sho buli zatverdzheni rishennyam NKVS Ukrayinskoyi SRR ta sekretariatu VUCVK IstoriyaDzvinicya za Troyickim soborom Dzvinicya z boku Verigina Dzvinicya Troyickogo soboru shidnij fasad Radnij majdan dzvinicya Troyickogo soboru pravoruch Dzvinicya Troyickogo soboru Pochatok budivnictva ta pershe padinnya dzvinici Pershij kontrakt iz majstrom na budivnictvo Troyickogo soboru ta dzvinici poryad bulo ukladeno za getmana Ivana Skoropadskogo 1720 roku Ale zvoditi pochali lishe cherez 24 roki Chas vtrachavsya cherez brak koshtiv Na dumku ukrayinskogo istorika Vasilya Pucka v pershij polovini XVIII stolittya do poyavi vidomogo ukrayinskogo arhitektora Andriya Kvasova budivelni roboti ne vijshli za mezhi pochatkovoyi stadiyi 1759 roku pri zvedenni sklepin ta kupoliv na sobor vpala dzvinicya i rozkolola jogo navpil ta vidbila pivnichno zahidnij kut Na dovgij chas budivnictvo bulo zupineno Vidnovlennya budivnictva ta druge padinnya dzvinici Druga Malorosijska kolegiya 1764 roku vidilila na budivnictvo 1416 rubliv She porivnyano neznachni koshti nadijshli vid okremih osib Kuratorami budivnictva buli znachkovij tovarish Pribluda ta vijskovij tovarish Klochenko Vid mista budivnichim buv vijskovij kancelyarist Gavrilo Puhovich yakij naglyadav za hodom robit Novij kontrakt ukladenij 1765 roku Andriyem Kvasovim z Petrom Rum yancevim prezidentom Malorosijskoyi kolegiyi peredbachav diyalnist arhitektora protyagom 6 rokiv pri samih uryadovih budivlyah ros odnih kazennyh stroeniyah Golovnim zavdannyam stala dobudova Troyickogo soboru v Gluhovi ta dzvinici Protyagom 1765 roku roboti z budivnictva aktivizuvalis Rozpochalis pidgotovchi roboti zakupleno derevinu ta vstanovleno novi rishtuvannya General gubernator Malorosiyi Petro Rum yancev Zadunajskij vimagav zbuduvati dzvinicyu v zahidnij chastini cerkvi hocha Andrij Kvasov buv kategorichno proti takoyi ideyi bo na nayavnih osnovah ros sushestvuyushih osnovaniyah pobuduvati dzvinicyu nemozhlivo Adzhe na dumku fahivcya stini ne vitrimayut takogo navantazhennya i vpadut Pogodzhennya ta vivchennya cogo pitannya trivalo majzhe dva roki Potim arhitektor pogodivsya na budivnictvo dzvinici Andrij Kvasov u donesenni 24 lyutogo 1766 roku govoriv pro budivnictvo dvoyarusnoyi dzvinici nad zahidnim fasadom yak proponuvav Petro Rum yancev Zadunajskij Prote na dumku Vasilya Pucka vid propoziciyi 1765 roku v Malorosijskij kolegiyi vidmovilisya ta zbuduvali okremo vid soboru Murovanu dzvinicyu potinkuvali a uvinchuvalas vona shpilem na nevelikomu barabani Vesnoyu 1769 roku obvalilasya dzvinicya i svoyim padinnyam vidbila kut hramu ros padeniem svoim otshibla ugol hrama Zgidno z poyasnennyam Kvasova zrujnuvalisya dva zahidni kompartimenti u centralnij ta pivnichnij navah na pivnichno zahidnomu kuti soboru A ce svoyeyu chergoyu oslabilo osnovu stinu bilya dzvinici Zagalna prichina ce povilne budivnictvo soboru i dzvinici Adzhe za majzhe pivstolittya z pochatku budivnictva 1720 roku sporuda nikoli ne bula nakrita a atmosferni opadi pidmivali fundament Tomu prosili ceglyani stovpi do yakih buli zakripleni metalevi tyazhi vid stini zi shodami na hori U rezultati cogo metalevi tyazhi potyagnuli chastinu stini ta oslabili osnovu na yaku spiralasya dzvinicya Sam Kvasov cyu situaciyu poyasniv Rum yancevu tak use ce stalosya ne cherez moyu nevmilist a cherez slabkist fundamentu ros sie vse ne ot neiskustva moego posledovalo no ot slabosti fundamenta U rezultati dzvinicyu bulo zbudovano okremo vid soboru a zrujnovanij kut cerkvi bulo vidnovleno stinoyu Za inshimi danimi obval dzvinici stavsya naprikinci 1772 abo v sichni 1773 roku Na cej moment na samomu sobori ta na dzvinici pokrivlya z krokvami vzhe bula obshita doshkami Zalishalos tilki tu doshanu pokrivlyu zalizom pokriti j na dzvinicyu pidnyati vzhe vigotovlenij shpil sho buv pidgotovlenij na zemli Budivnictvo Fedorom Savichem ta pozhezha 1784 roku Naprikinci 1772 roku Andrij Kvasov zahvoriv i cherez deyakij chas pomer Keruvati budivnictvom pochav Fedir Savich onuk generalnogo pisarya Semena Savicha yakij povinen buv zakinchiti budivnictvo za nayavnim na te planom ros po imeyushemusya na to planu Odnak vin vsilyako vidmovlyayetsya vid kerivnictva budivnictvom cherez brak dosvidu ta molodist Budivnictvo znovu zupinilos na shist rokiv 17 bereznya 1778 roku Rum yancev nakazav zaprositi do Gluhova rosijskogo arhitektora Oleksiya Gavrilovicha Yanovskogo 1739 Budivnictvo jshlo povilno oskilki ne vistachalo materialu Pid chas velikoyi pozhezhi 1784 roku znovu pogorili vsi derev yani kriplennya ta rishtuvannya Cegla z rodovoyi usipalnici Savichiv Mihajlivskoyi cerkvi pishla na dobudovu dzvinici Troyickogo soboru Na rubezhi stolit velichnomu budivnictvu Gluhova yakij z 1708 do 1783 rokiv buv stoliceyu Livoberezhnoyi Ukrayini pochali dopomagati rosijski imperatori 1791 roku 10 tisyach rubliv nadala Katerina II a 1800 roku carskij uryad nadislav do Gluhova she 13 tisyach rubliv sho pishli na ozdoblyuvalni roboti ta uporyadkuvannya teritoriyi Vreshti resht 1799 roku dzvinicyu ta sobor bulo osvyacheno Znesennya Naprikinci veresnya 1928 roku za propoziciyeyu Gluhivskogo okruzhnogo administrativnogo viddilu bula stvorena komisiya dlya oglyadu stanu dzvinici Troyickogo soboru Do skladu komisiyi uvijshli predstavnik adminviddilu Meshanincev tehnichnij inspektor viddilu praci Kachera inzhener vijskovogo viddilu Prohasko inzhener OMHu Terleckij ta tehnik OMHu Lubashnikov Voni vstanovili sho dzvinicya nahililas na 10 gradusiv Takozh vivitrilis na polovinu ceglyani stini ta pokrilisya trishinami a dubovi balki sho trimali dzvoni prodavili ceglu stin ta prosili Zagalnij visnovok zakriti dzvinicyu bo dlya vikoristannya v takomu stani vona ne pridatna U kvitni 1929 roku Gluhivska miska rada za pidpisom golovi Sitnika ta sekretarya Rubkova podala nizku dokumentiv vikonavchomu komitetu Gluhivskoyi okruzhnoyi Radi robitnichih selyanskih ta chervonoarmijskih deputativ de bulo pidtverdzheno neobhidnist zakrittya na dzvinici sposterezhnogo pozhezhnogo postu jogo perenesli na vodonapirnu vezhu z podalshim znesennyam samoyi dzvinici Pro ce Gluhivska okruzhna vlada povidomila v listi narkomat osviti Ukrayinskoyi SRR vid 29 kvitnya 1929 roku Rishennyam NKVS Ukrayinskoyi SRR sekretariat VUCVK 14 bereznya 1929 roku nadav dozvil na znesennya dzvinici Na zasidanni Prezidiyi Gluhivskoyi miskradi vid 10 travnya 1929 roku bulo dorucheno miscevomu gospodarstvu v terminovomu poryadku perevesti sposterezhnij punkt iz dzvinici na vodoginnu bashtu z ustanovlennyam miskogo godinnika Same z cogo punktu chergovi miskoyi pozhezhnoyi komandi cilodobovo sposterigali za mistom ta okolicyami dlya poperedzhennya mozhlivih pozhezh Planuvalosya ne piznishe 20 travnya cogo zh roku rozpochati znesennya dzvinici Namagannya vidomogo vchenogo profesora Fedora Ernsta zupiniti znesennya buli marnimi Ne zmig comu zavaditi j sprotiv zastupnika narkoma osviti Oleksandra Potockogo Zokrema u chervni 1929 roku vidav postanovu Pro pripinennya rujnaciyi pam yatki kulturi v Gluhovi Takozh ne bulo pogodzhennya Kiyivskim inspektorom ohoroni pam yatok kulturi Adzhe zgidno z postanovoyu VUCVK i RNK USRR vid 16 chervnya 1926 roku Pro pam yatki kulturi j prirodi ne mozhna bulo znimati ta rujnuvati starovinni dzvoni Znesennya rozpochalos 12 chervnya 1929 roku Za spogadami krayeznavcya Igorya Sbitnogo robitniki po doshatih lotkah opuskali z visoti ceglu na zemlyu Visoka chotiriyarusna dzvinicya ostatochno bula znesena pri pershij hvili borotbi z religiyeyu v Radyanskomu Soyuzi 1930 roku OpisStilistichno chotiriyarusna dzvinicya nalezhit do rannogo klasicizmu sho v drugij polovini XVIII stolittya pochinaye zarodzhuvatisya z velikim vplivom nayavnogo do cogo baroko Vona bula zvedena naprikinci XVIII stolittya pivnichnishe soboru z cegli z promizhnimi derev yanimi perekrittyami Strukturno kozhen yarus ce bulo roztashuvannya chetverika na chetveriku Sporuda vinchalas vosmigrannim pidbannikom pleskatoyu baneyu ta visokim shpilem Vidpovidno u kozhnomu chetveriku buli arkovi otvori yaki majstri flankuvali lopatkami j pilyastrami Dzvinicya proyektuvalasya za analogiyeyu iz Petropavlivskim soborom u Sankt Peterburzi Vona bula nabagato visha za sobor Vidpovidno do obmiriv ukrayinskih radyanskih arhitektoriv naukovih spivrobitnikiv Akademiyi arhitekturi URSR Viktora Mojseyenka ta sho provodilisya 1952 roku sobor syagav u visotu 36 metriv Vidpovidno do zadumu arhitektora Andriya Kvasova vona mala roztashovuvatis u zahidnij chastini hramu Ale vreshti resht bula pobudovana okremo vid soboru z pivnichnogo jogo boku Dzvinicya roztashovuvalas po vulici Kiyevo Moskovskij na misci ninishnogo bagatokvartirnogo budinku 53 Oriyentir vhid do biblioteki sho roztashovana na pershomu poversi zgadanogo budinku Na nij roztashovuvavsya pozhezhnij post ta miskij godinnik PrimitkiVecherskij 2002 s 284 Filaret Gumilevskij Istoriko statisticheskoe opisanie Chernigovskoj eparhii Kn 7 Chernigov Tipografiya G L Shapiry 1873 S 277 Vecherskij 2002 s 281 Tkachenko V Yu Sobor getmanskoyi derzhavi Siveryanskij litopis 1995 4 S 118 Pucko V G Malovidoma sporuda A Kvasova v Ukrayini V G Pucko Arhitekturna spadshina Ukrayini T 3 Ch 1 Kiyiv Vidavnictvo Ukrayinoznavstvo 1996 S 123 Byelashov 1996 s 111 Yurchenko S B Kilka dokumentiv pro diyalnist Andriya Kvasova u Gluhovi 28 chervnya 2016 u Wayback Machine S B Yurchenko Sivershina v istoriyi Ukrayini 2015 Vip 8 S 14 Yurchenko S B Kilka dokumentiv pro diyalnist Andriya Kvasova u Gluhovi 28 chervnya 2016 u Wayback Machine S B Yurchenko Sivershina v istoriyi Ukrayini 2015 Vip 8 S 16 Novakivska N P Pedagogichna diyalnist arhitektora Andriya Kvasova na Ukrayini N P Novakivska Pitannya istoriyi arhitekturi ta budivelnoyi tehniki Ukrayini K Derzhavne vidavnictvo literaturi z budivnictva i arhitekturi URSR 1959 S 151 Shishkina Yu A Troyickij sobor u Gluhovi naperedodni rujnaciyi 2 chervnya 2021 u Wayback Machine Yu A Shishkina Sivershina v istoriyi Ukrayini Zb nauk pr K Gluhiv 2012 Vip 5 S 348 U knizi Filareta Gumilevskogo Istoriko statisticheskoe opisanie Chernigovskoj eparhii vkazuyetsya 1759 rik ale ochevidno ce drukarska pomilka adzhe arhitektor A V Kvasov todi she ne pracyuvav u Gluhovi Pucko V Arhitektor O G Yanovskij Narodna tribuna 1967 86 5998 15 lipnya S 4 Yurchenko S B Kilka dokumentiv pro diyalnist Andriya Kvasova u Gluhovi 28 chervnya 2016 u Wayback Machine S B Yurchenko Sivershina v istoriyi Ukrayini 2015 Vip 8 S 14 24 Pucko V G Troickij sobor v Gluhove Sivershina v istoriyi Ukrayini Zb Nauk prac Materiali somoyi NPK 23 24 zhovtnya 2008 r Sumi Vid budinok Ellada 2008 S 82 Tkachenko V Yu Pravoslavna Gluhivshina Gluhiv 2006 S 40 Arhiepiskop Filaret Gumilevskij Istoriko statisticheskoe opisanie Chernigovskoj eparhii Chernigov 1873 Kn 7 S 277 Tkachenko V Yu Pravoslavna Gluhivshina Gluhiv 2006 S 41 Shishkina Yu A Zberezhennya spadshini chi shasliva vipadkovist Yu A Shishkina Sivershina v istoriyi Ukrayini Zb nauk pr K Nizhin 2021 Vip 14 S 283 Igor Sbitnyj PDF http hlukhiv com ua Neoficijnij sajt Gluhova Arhiv originalu PDF za 17 lipnya 2020 Procitovano 5 chervnya 2021 Shishkina Yu A Zberezhennya spadshini chi shasliva vipadkovist Yu A Shishkina Sivershina v istoriyi Ukrayini Zb nauk pr K Nizhin 2021 Vip 14 S 284 Vecherskij 2004 Igor Sbitnyj Sobornij majdan 3 avgusta 2011 http hlukhiv com ua Neoficijnij sajt Gluhova Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2012 Procitovano 3 travnya 2021 Zvagelskij V B Gluhivskij Troyickij Sobor Sumskij kalendar 97 Naukovo populyarne vidannya Pid zagalnoyu redakciyeyu V O Sadivnichogo S Sobor 1996 S 79 Byelashov 1996 s 112 Byelashov 2019 s 249 CDAVOVU F 166 op 6 VI sp 9410 ark 299 Tkachenko V Yu Pravoslavna Gluhivshina Gluhiv 2006 S 41 42 Pucko V Troickij sobor v Gluhove Sivershina v istoriyi Ukrayini zb nauk prac mater somoyi nauk prakt konf 23 24 zhovt 2008 r Sumi 2008 S 86Dzherela ta literaturaDzherela Zvid pam yatok istoriyi ta kulturi Ukrayini Sumska oblast golovnij redaktor Valerij Smolij Kiyiv 2017 856 s Byelashov V I Gluhiv stolicya Getmanskoyi i Livoberezhnoyi Ukrayini Gluhiv 1996 s Literatura Byelashov V I Gluhiv stolicya getmanskoyi Ukrayini 1708 1782 rr vid pershih poselen do suchasnosti TOV VPP Fabrika druku Sumi 2019 420 s Vecherskij V V Vtracheni ob yekti arhitekturnoyi spadshini Ukrayini NDITIAM K 2002 592 s Vecherskij V V Vtracheni svyatini Tehnika K 2004 176 s z il Kniga Pam yati Sumskoyi oblasti v 3 h t t 2 Zrujnovani hrami Sumshini Martirolog vtrachenih svyatin Avt uporyadn O M Korniyenko Sumi Yaroslavna 2007 324 s il ISBN 978 966 97024 0 1 Nestulya O O Dolya cerkovnoyi starovini v Ukrayini 1917 1941 rr u 2 h chastinah Monografiya Kiyiv In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 1995 278 s Sotnik O M Pravoslavna Sumshina Narisi z istoriyi pravoslav ya na Sumshini 988 2004 O M Sotnik Sumi Kozackij val 2004 198 s Pucko V Malovidoma sporuda A Kvasova v Ukrayini Arhitekturna spadshina Ukrayini Vip 3 Ch I K 1996 S 121 130 Pucko V Troickij sobor v Gluhove Sivershina v istoriyi Ukrayini zb nauk prac mater somoyi nauk prakt konf 23 24 zhovt 2008 r Sumi 2008 S 79 87 Tkachenko V Yu Pravoslavna Gluhivshina Istoriko kulturna spadshina Gluhivskogo krayu Kiyiv 2001 220 s Tkachenko V Yu Pravoslavna Gluhivshina Istoriko kulturna spadshina Gluhivskogo krayu vid druge pererob i dop Gluhiv RVV GDPU 2006 256 s Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi

Дата публікації:
Топ